^о1ш & Наїміа Мисіїіп ^ ^

^^^^^

^^к?

Ргезепґесі ю іНе

ЬШКАКІЕЗ о/ґИе

ЦМУЕКЗІТУ ОР ТОКОКТО

Ьу

ЛОНН 8. МПСНШ

УКРАЇНСЬКЕ ПИСЬ/ПЕНСТВО XIV, І

ТВОРИ

ІВАНИ НЕЧУЯ-ЛЕВЩЬКОГО

том ПЕРШИЙ.

КОШТОМ ТОВЛРИСТВА „ПРОСЬВІТГ.

ЗДХОДО/П БЛСИЛЛ лукичд.

у ЛЬВОВІ, 1920.

з ДРУКАРНІ СТЛВРОПІПЙСЬКОГО ШСТИТУТЛ ПІД УПРЛВОЮ Ю СИДОРЛКА,

Друковано 5.000 примірників.

ТВОРИ ІВАНД НЕЧУЯ-ЛЕВІЦЬКОГО.

Ш-^^^^ уі^^^^'<=^-

Гван Нечуй-Левіцькйй.

Родив ся 13. падолиста 1838 року в містечку Стеблеві, канівського повіту, на Київщииї, де його оатько Семен, дїд і прадїд 'булп сьвященпками. Від 1847 року вчпв ся в богуславськіи дл^ховній школі", потім в дл'ховпііі; семінариї і в духовнііі Академії. В 1865 р. став учителем духовної семінариї, звідки при кінці того самого шкільного року, здавиш екза- мен на учителя і'імназиї, иерейінов на службу до варшавського окруї'а до калїської жіночої ґімназиї яко учитель росиггської мови, історнї й ґеоґрафії Роспї та Польщ'- ІГ*^» родї перейшов ико учитель тих самих предметів до сїдлецької жіночої греко- унїятсі-кої ґі>гна:;пї, де (З лїт сповняв опопя'зки. Звідси иеренїс ся 1873 р. до одесько і'О наукового округа до кишинівської м^жеської ґімісазпї, де викладав роспи- ську і церкопио-(,'Л(івянську мову та льоґіьу. В 1885 р. заслаб иа бесараб<-ьку ііроиаспидго, довго хорував і вкіндї мусїв покинути службу та пішов па пепсию і від тодї ікив у Київі з иенеличкої вислуягеиої иен- сиї, віддавшись цїлком лїтератлрніГг праі;ї. В 1905 р. наніе громадяньство прилюдно вшанз^вало в Кпїві 35-лїтнпіі ювілей ігого лїтературної дїяльности. Помер нежонатим 2, цьвітня 1918 р. і все своє майно запи- сав на национальпі цїли. Похоронили його 4. цьвітня 1918 р. иа Байковім кіадовищі в Еиїві коштом укра- їнської деряаіви.

Нациоиальну сь відомість вннїс з рідної хати. Його батько говорив проповіди українською мовою. В дома не говорили іиакиїе, як ио українськи, тим більше, ш,о мати і'г до своєї смерто не вміла по московськи. Від батька чув оповіданя з української минувшини та падьковаия над сумним сучасним

\ м

сгаио.м рідною краю, як Московщина нищить укра- їнську мову іі нацнональність, — а ко.ін підріс, чптав історіїю Маркевича й Бантпиі-Каменського та лїіо- ипсь Самовидця і Гребінчин альманах .,Ласгівка'\ які були в бібліотеці ігого батька. Вже ;змалку прп- дпвляв ся до народного жптя і, товарпшуючп спершу з сїльськимп дїгьмн'ровеснпкамн а відтак на фернях заходячи до старших громадян в Стеблеві і в Білій Церкві, де проживала його сестра, навчив ся богато народних пісень і казок. В Академії прилучив ся до гурту студентів, які передплачувалп петербл'рську ..Основз'" і горнули ся до тодїшного молодого руху нацпонального. Тодї вже повстала в нього думка нпсати до ..Основи" оповіданя українською мовою, але сей журнал небавом перестав виходити.

На лїтературне поле виступає в 18(38 р. За 50 ЛІТ наппсав він чимало повістпй, оповідань, попз'^- лярнпх і наукових розвідок, сценїчнпх творів, подо- рожних вражінь і т. п. Спецнальністю його є беле- тристика, передові їм повість, так пд,о критика одно- згідно узнає його творцем української побутової повісти. З своєю спокіііпою, урівноваженою, трохи аж нїби ХОЛОДНОЮ; вдачею певпе чи не єдиний се иа Україні письмепипк. що ввесь час працював рівно, спокійно, без великих переппнок. рік за роком даючи однакове число белетристичного матерпалу.

Заголовки його творів, а саме повістпй: Причепа. Хмари, ]\Іикола Джеря, Кайдашева сїмя, Бурлачка, Старосьвігські батюшки та матушки, Над ^Іорпим Морем, Навіжена, Поміж ворогами. Не той став. Гетьман Іван Впговськиії, Неоднаковими стеж- ками і На ґа етрол х в Микптянах.

О и о в і д а н я : Горпславська' ніч або рибалка Панас Крутг-. Дві Московки. Не можна бабі Па-, ашцї вдержатись на селі. Благословіть бабі Палажцї ско- роиостижно вмерти. Приятелі. Невинна. Два брати. Пропащі. Живцем поховані. Нортяча спокуса. Афоп- ськиіі: пройдись віт, Київські прохачі. Старі гультяї, Телєґрама до Грицька Бинди. Вольпе і,'«;»хаинє. Вітро- гон і Шкодливе ягня.

Популярні і наукові т в (^» р и : >'і їя і Петро Могила, Періпі київські кпязї Олег, Ігор. Сьвятослав. сьв. Володимир і ііого погомки, — Татари і .Титва на Україні, Україиськціі гетьман Богдан

УЛ

Хмеяьиицький, Гетьман Виговськиіі та Юрпй Хме.іь- ницькпії, — Сьвітог.тяд українського народу, Сього- часне лїтературне прямуііаннє, Україньсгво на літе- ратурних нозвах -І Мосі.опндиною, Іі'рнве дзеркало української мовн, З'країнська граматика.

Драматичні творп: На коук^^мяках, Ма- руся Богуславка, Голодному ії опенькп мясо. В диму та в нолумї.

Подорожні в р а ж і н н я : В Карпатах, — Дрегочин та Остріг, иомерші з'^країнські городи і На Тарасовій могилї.

Висше наведені твори не дають одначе новного образу його лїтературної іі: популярної творчости. Тут між иниїимн треба згадати ще про ііого участь в повнім нерекладї Сьвятого Пнсьма старого іг нового завіту на українську мову, довершенім Кулїшем, Пулюєм і Яевіцьким, а виданім у Віднї 1903 року, коштом льондонського Біблійного Товариства.

Іван Нечз'й-Левіцькнй се нобіч Пана'" а Мир- ного наігвизначнїіішиії письменник з цілого ряду талановитих письмептшків, що появпли ся в нашій літературі при кінцї 60-их і початку 70-пх рр. Задля своїх мистецьких картин з побуту правобережної України, селян, фабричних робітників, духовепьства, поміщиків і шляхтпчів-арендаторів, студентів і про- фесорів, міщан і жидів, задля гарного, легкого способу оповіданя, поетичних описів нрпроди та прегарної мови став він з'любленцелі цілої України, тим більше, що ііого твори дишз^ть щирим з'країнським гумором. Тож гз'морисгпчні типи удають ся йому незвичайно. Всі взагалї його типи плястичні та схоплені з лспвої дїйсносги. Жива поб^^това дїйсність так захоплює артиста, що психольоґічна аналїза відходить л'- автора на дальший плян.

Своїм незрівнаним обсервацийнпм хлістом би- стро іі докладно підхопив Іван Нечзчї-Левіцькиії в усїй ширинї шите правобережної України но ска- сованіо великої панщинп іі народженю „маленької нової панид,ини" з цілим єї лихолїтєм і безпросьвіт- ною темрявою та змалював всесіороиніі образ ііого народного жит,т. Натікрасше змальоване в ііоім> творах жи є з'"іі'Раїиськ()ГО селянина з його темнотою, з З'СЇми незгодпнами, сварками, злиднями та з рідкими хви- лями радости („Кайдашева сїмя"); ие менше гарно

ми

ііідмігпв автор демира.іїіаццііниіі випив фабричноі-о укитя иа сільське окруженє („Бурлачка"). Обидві баби, Парашка п Палажка, невіш]^)ущі в нашій літе- ратурі, нїбп живий образ тої безпросьвітної темноти, що неироі'лядним туманом огорнула Україну. „^Іи- кола Джеря" — се, 'вихованпіі: кріпацтвом а знище- ний жптєм, тни вічного протестанта проти сучасного ладу. „Дві Московки- — жертви царського мілїга- рнзму. В своїм бу{ лакуваню находить „Рибалка Панас Круть" відиочинок на днї Ро(ї. Такі самі понурі картини в оповідашо „Пропащі" і „Живцем поховані". Пасивному українському харак ерови протиставить автор енерґічне дїлане польських острівцїв в українськім морю („Причепа") і щораз більші московські нівелюючі хвплї („Хма].и"). В сих двох повістях представив авто]) наіїкрасше процес винародовленя української інтелїґенциї. єї сиольщеня і змосковщеня.

Найкрасші свої твори нанисав Іван Нечуіі- Левіцькпй від кінця 60-пх до 80-их рр., а саме пові- сти: Причепа, Хмари, Бурлачка, Микола Джеря, Іі'айдашева іїм^, Сгаросьвігські батюшки та матупі- кп, — та оповіданя : Гориславська ніч або рибалка Панас Круть, Дві Московки, Не можна бабі ІІарашцї вдержатись на селї і Благословіть бабі Палажцї скоропостилхно вмерти. В них виявив він себе сіірав- жнпм артистом рідного слова і громадянином рідної землї. В нашім ппсьменьстві заіімає він одпо з пере- дових місць.

/ПИКОЛЙ ДЖЕРЯ.

ПОВІСТЬ.

1ІІи(совлчі/і:піь (н }[. И. .'ЬиеііГ{(и;і.

І.

Широкою долиною між двома рядами: розложистих гір тихо тече по Васильківицінї невеличка річка Раставиця. Серед долинд зеленіють роскішні глтті та високі верби : там нїби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома верхами, а коло неї невеличка дзвіниця за- плуталась в зеленому гіллї старих груш. По- декуди зпоміж верб та садів виринають білі хати, та чорніють покрівлї високих клунь.

По обидва береги Раставицї через усю Вербівку .стелять ся городи та левади, не одгороджені тинами. Один город оддїляеть ся од другого тільки рядком верб та ме- жами. Понад самим берегом веть ся в траві стеяжа через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і всюди бачиш зелене^ зелене море верб, садів, конопель, соняшників^ ї^зччурузи, та густої осоки.

От стелять ся розлогі, як скатерть, зе- лені левади. Густа як руно, трава й дріб- ненька, тонїсїнька осока доходить до самої

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т, І, 1

води. Подекуди по уКовїоуєлєиій сісатертї роз- кидані теми\>зелепі кущі верболозу, то круг- ленькі, наче мячики, то гостроверхі, нїби то- польки. ^Ііж мягкимп зеленими, ок-самітними берегами Бвть ЄЯ гадюкою Раставиця, не- наче передраікнюк здорові річкік як- часом маленькі дїти передражни )б»ть старших. А там далї вона повилась мі>к високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох бо- ків. Он верби одступилпсь од берега п роз- сипались купами на зеленій траві. Скрізь по обидва боки Раставицї стелять ся роскішні городи. жовтЇБ.^ть тисячі СОНЯПІНИКІВ, ию нїби поспинались та заглядають поверх к"у- курузи на річку: там набігли над річку ви- сокі КОНОПЛІ і залили берег своїм гострим важким духом. В одному місці розріс ся чималий вишник, а далї од берега, коло са- мих хат, ростуть дикі грлтпі та яблунї, розки- давши своє піпроке гілля понад соняшни- ками ; а ондечки серед одного города вгніз- дилась прездорова стара, широка та гілляста дика груша, розіклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняш- ники заплутали ся свої:^іи жовтіши голо- вами в гіллї.

Серед села Раставиця входить в широ- кий ставок. Кругом ставка знов верби та верби : то стоять рівною стіною, то збились в прездоровий круглій! стовп, то пішли бе- регом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкоь». На ставу нїби плаває, маленькиіі острівець з високіїмп старими тополями та осокорами. На греблі знов у два ряди ви- діівляють ся в воді дуяч'е старі, товсті, дупли-

насті верби, вкриваючи гіллям здоровий панськиїі питель. Ниясче од ставка Раста- внця знов повила ся :міяс зеленими лева- дами та вербами, а далї сховала ся в дубо- вий ліс тай утїкла в Рось.

Всі вуліщї в Вербівцї нїбп обсаджені високими вербами; то поросли кілки з ого- рожі. Усе село наче в розкіпіних алеях. Як заллє Вербівку лїтнв палке сонце, як заси- пле її зверху золотом та сріблом соняшне марево, то вся кучерява долина здаеть ся залитою буйними морськими хвилями, пдо десь набігли з моря й залили її затопили долину її скаменіли, піднявшись високо в гору. Дивіїїи ся й не надивиш ся, дишеш і не надишеш ся тим чистим, гарячим та пахучим повітрям.

В кінцї села, коло самої Раставицї, стояла хата старого Петра Джері. Невеличка хата насилу сьвітпла ся білими стїнами че- рез густий рядок верб. Коло хати ріс неве- ликий старпїі садочок. Вербовий частокіл до самого берега приііняв ся й пустив од себе широке гілля: вербові кілки, "густо повти- кані в землю, стали високими вербами. На- віть вербова кошара її вербовпіі хлїв вже прийняли ся на вогкіїі землї й були на по- готові розрости ся гілляками.

Була недїля. Сонце скотило ся на за- хід. Починало вечоріти. ЗаДжериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві спав молодий парубок, підклавшії під голову білу свиту. Чорна смушева шапка скотила ся з голови на траву. Парубок підклав одну руку під голову, а другу' одкинув на траву.

4 -

'Чорне ВОЛОССЯ па голові, чорні рівні бровп дуже виразно блищали проти пілої свити. За- горіле лице 6\л.о гарне, але луже молоде. Червоний пояс обвивав ся, наче гадюка, кру- гом тонкого стану. То був Джерин син Ми- кола. Гаряче сонце заглянуло під грушу, обсипало огнем білу сорочку, 4(>рняве лице. ^Іикола почлтв, як сонце припекло в щоку, перекинув ся на бік, липнув очима і знов їх заплюищв.

Чув він через легкиіі сон. що якась дівчина сьпівае тонким голосом пісню. Та пісня здалась йому крізь сон якимсь дивом. Йому здало ся, иш він не спить і дивить ся в гору на гілля. Зелений лист на груші став склянігм. Він бачить через листя синє небо, бачить, як проміння сонця наскрізь пронизує кояшиіг листок, як тихиіі вітер має листом. Лист черкаєть ся об лист і тихо дзвенить. Він чує. нїбп ТОЇ! голос, та пісня ллєть ся на їіого зверху, з того листу : їіо:му здаєть ся, що сьпіває кожний листок, вимовляє на- віть слова, і ті слова, той голос тихесенько сиплять ся йому на лице, на руки її на груди, на саме серце. Він роздивляєть ся на тоїі дивний лист і примічає на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з золотим та срібним иірям. ІІтпця розпустила широкі крила, розпустила роскішниїі, як у павича, хвіст, та все сьпівала, та все спускала ся низче по гіллї. З золотих крил посипались огневі искри. впали на кришталевиїі лист, і лист ще краще задзвенів і засьпівав ра- зом з птицею. Птиця спускалась все нижче та нижче. Миколі хотіло' ся її впііімати. Він

— 5

простяг руки, а птиця знов пз^жнула в гору на самиїі вершечок-, тільки искри посипались на траву, на їіого руки, на п^оки і запекли.

Микола прокинув ся, — і все диво, хто його зна, де її ділось. Перед ним блииі,ала зелена левада, млїла проти сонця чиста вода в Раставицї, а по другиїі бік річки в березі сто- яла якась дівчина, брала воду й сьпівала пісні. _ Микола вглядів її тонкиїї стан, сорочку 43 товстого полотна, червоне на:\іпсто на ппії ; вглядів її лице з чорними бровами. Дівчина Біітягла відро води коро:\іислом, вхопила другим кінцем коромисла друге відро, легко й проворно кинула коромисло на плече й піпіла на гористий берег між рідкими вишнями.

Ще раз повернулась вона, глянула на річку, на ііого, і він ще раз, побачив її круг- ле лице, тонкиіі рівниїі ніс, чорні брови, та чорні товсті дві коси на голові. Вона все сьпівала та сьпівала, доки не сховалась на леваді в вербах.

ЛІпкола пізнавав дівчину її не впізнав : вона була не вербівська. Він глянув на тоіі камінь, де вона стояла, і знов наче побачив той гнучкиїі рівниіі стан, те гарне, хоч і заго- ріле на сонцї, лпце.

— Що це за дівчина ? Де вона взяла ся в нашому селі ? — думав молодиіі Д/керя, надіваючи шапку і перекидаючи свиту через >ллече. Він пішов до хати, а та пісня, а ті чорні брови не сходили в їіого з думки.

Молодиіі Джеря переїішов невеличкий садок і поза хатою повернув на двір. На лрпзьбі сиділа його мати, Маруся Джеріїха.,

6 -

вже немолода молодиця, Г»лїда, -^ теміїїіміг очима. ;} сухим лицем. На Дікеріїсї оула спідниця ;і те:много ситцю та сорочка з тов- стого полотна : в неї голова пула заверчена наміткою. Намітка сьвітплась. і через неї була видно високпїг очіпок з лапатими квітка^іи на жовтогарячому иолї. Жовті старі чоботи були почернені по самі кісточки, і тільки халяви ще іК'овтїли. Чорні брови оддалеки дуже виразно чорніли під білим пружко:\г намітки. Поруч з Джерихою сидїли чотири молодицї, позавязувані здорови:ми хустками на високих очіпках.

Старпіі Дяч-еря в одніїі сорочці стояв коло воріт, спершись на тин, і розмовляв- з якимсь чоловіком. Молодицї розмовляли^ та ЦОКОТІЛИ, як птицї на дереві. Дяхериха розказувала десятий раз, як її син тієї не- дїлї першиїї раз читав апостола в церкві, як розгортав книжку, і як вийшов серед церкви, і як став, і як переступав з однієї ноги на другу, як засоро:мпв ся її почерво- нів. Вона була така щаслива, іцо невеличкі те:мні її ясні очі так і крутились на всї боки.

— Господи! скільки я переносила дя- кові курий, скільки однесла полотна, яєць, гроіпиїі ! А все таки мій Микола вивчив ся читати, дякувати Господеві милосердному.. Як засьпіває. мій Микола в церкві, то я її сама не своя. Бю поклони, та молю ся, та хрещу ся... А це недавно, я вя^е говорила своїіому старому, чи не час би оженити сина. Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату, та не знаю, до когоб оце старостів слати.

Молодшц перебрали язиком усїх дївчаг

на селї, перес^мили і'і оагатіїх, і бідних, тай зупинились на одній: то була Варка, дочка одного нербівського багатиря, молода її гарна дівчина.

Джериха не вваячала, ик> Варка була багачка, а її син був убогий. Вона знала, ию всї дївчата волили очима слідком за Миколою: а як він ітиов вулицею, то вибі- гали дивитись на його, аж перелази тріишли.

Сонце било промінням зза причілка. Половина двора була вкрита ясним червоним сьвітом, половина лежала в тїнї. Микола виіігаов з вишнику й наблизив ся до хати.

— За вовка промовка, а вовк і в хатуї — промовила мати, вглядівши сина. — А ми, сину, оце говорили за тебе, бодай не вадило, коли не чув.

— Щож ви говорили про мене, мамо ? — спитав син.

— А те, и^о тебе час ікешгги І — ска- зала :\гати.

І молодиці знов почали вихваляти Варку на всї бокді.

— Хваліть, та глядіть, щоб часом не перехвалили на один бік, — промовив Ми- кола і почував, що в його душі иіе й досї л^чіав пісня незнайомої дївчини, а перед очима мрів кругле молоде лице з чорними бровами.

В той час на вулиці між вербами за- тупотів кінь. Зза верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими, чорними, кудлатими вусами. Над ворітьми блиснули вирячкуваті, неласкаві, сїрі очі. То був оса-

- 8 -

:вугіа. Він ї:здіів по клтку й загадував на ланщпну.

— Завтра чоловіки з косами на лан косити овес, а молодиці' з сернами панське жито жати ! — закричав осавула над самою головою в Д/кері, не знявиїи шапки й не лоздоровкавшись з людьми.

Кінь з осавулою посунув ся далі проз ворота і сховав ся за вербами. Всї в дворі замовкли. Ніхто до осавули не привитав ся, не кивнув навіть головою. Микола тихо про- мовив : — ,.А бодай тобі заціпило ! Кричить, як скажений, наче нам позакладало вуха І"

Осавулпи голос дав знати, то сьвято скінчилось. Молодиці встали з призьби, роз- діроіцались і пішли з двора. Дн^ериха встала їі собі пішла Б хату. Слїдкпм :іа нею пішов і син.

Джериха скинула намітку й почала її згортувати, а згорнувпиі намітку, помогла си- нові складати білу празникову свиту дріб- ними хвалдами.

Сьвіт вечірнього сонця заглянув в при- чілкове вікно й позолотив білу скатерть на столі, білу стіну з понамальовуваними чер- воними та синіми квітками в зеленому листі. Ті здорові квітки були багато кращі од кві- ток, що малюють по стінах дівчата: їх ма- лював Микола. З краю на полиці, рядом .3 горшками, стояла дощечка з невеличким зілиновим колесом та ступами. Микола зро- бив ту цяцьк'у кіскою. Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно -Зроблене, наче його зробив справжній май- стер. Рядом з т:олесом ле/кали на полиці

^їііколпні Енияалі: граматка, часословець та товстіїїі псалтир.

Микола вчив ся читати з великою охо- тою, прочитав од дошки до дошки ввесь часословець і псалтир ; і не раз в неділю або в сьвято батько її мати загадували йому читати десятий раз тоїї самий псалтир, самі сиділи мовчки, згорнувши руки, зітхали, ніби й справді' розуміли. Вони тільки знали, що там написано все по божому, а що й до чого воно написано, того й сам Микола не розумів.

Ховаючи в скриню празникову оде;ку, мати знов почала мову про багачку Варку.

— Пошлемо, сину, в осени старостів до Варки. В її батька є воли її корови, а в Варки чорні брови. Чогож тобі більше треба? Варка привезе до нас у хату не по- рожню скриню. Чи так, сину ? '

— Може, мамо, так, а "може й нї. Хто його зна, як воно буде.

— Чомулс нї ? Чим же Варка тобі не до пари ? •

— Тим, мамо, що я її не хочу сватати.

— Та чомуях не хочеш? Воналс, хва- -лити Бога, дївка здорова, робоча : буде нам поміч давати.

( — Одчепіть ся, мамо, з тією. Варкою. іВарка, тай ВаркаІ наче більше дівчат нема на селї.

— Оце, яклій ти ! Наче мати тобі ба жае лиха.

]\Іиколу взяла досада, шо мати хвалить <Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березї.

— 10 —

— А когож ти думаєш сватати ? Може яку убогу? Про мене, бери її убогу : але тим не" здобрієш, бо їі ми убогі.

Джериха сховала празникову одежу в скриню, затопила в печі й заходилась варити вечерю. Микола зняв з полиці скрипку й почав натягати струни. Ще ма- лим хлопцем він зробив маленьку скрипочку і сам вивчив ся грати козачка. Тепер він вже став музикою, купив собі недорогу скрипку, підслухав усяких пісень у других музик 1 часто "грав до танців дівчатам та хлопцям.

Микола направив струни, повів смич- ком, — і жалібна пісня розлягла ся по хатї» Він почав веселого козачка, а сам смичок знов повернув на Яхалібну думу. Мати слу- хала, слухала тай сама зажурила ся.

— Не граіі, сину, такої "жалібної І В мене ая: сльози навертають ся на очі, — сказала Дікериха.

В хату ввійшов стариїі Дясеря, високий^ тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нуж- денним, блїдим лицем та смутними очима. Тяжка праця дуже заранї зігнула його стан» Глибокі зморшки на шоках, на лобі, помор- иіена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки, — все це нїби говорило, пі;(> йому важко жило ся на сьвітї. На його пальцях, навіть на долонях, шкура так по- морщилась та порепалась, нїби потріскалась на жару. На лївій руцї всї пальцї трусились без перестану, навіть тодї, як він спав. Скільки він вшкав, перемолотив та перевіяв

- 11 -

тими руками хлїба на панидінї за свій дов- гий вік !

Сонце тихо сідало за селом. Сїмя сїла вечеряти коло порога на дворі. Батько й мати все говорили синові, що в осени треба їм шукати невістки, и^о вони стали старі, а пан- щина важка, податі* великі.

Після вечері Микола взяв свиту і лїг спати на току, на соломі, але їіого не брав сон. Він лежав лицем просто неба і дивив ся на темне небо, засїяне зорями, нїби чорне поле пшеницею. Вечір був темниїі, теплий та тихий. Кругом стояли верби, груші та впшнї, як вироблені з каміня, а над вер- бами розстеляло ся глибоке темне небо. Густо, прегусто висипали зо]п на небі. Ми- кола не міг одірвати очиїі од неба, водив очима за зорями, придивляв ся до густої Квочки, до Воза, до Волосожара, і їіому здавалось, піо небо — то якась здорова дивна книга, а зорі, то якісь дивні слова, та тільки він не має хисту їх прочитати. Він вглядїв дві ясні зорі вкупі, і йому здалось, пю одна зоря, то його доля, а друга зоря, то доля тієї дівчини, що перед вечером брала в березї воду.

За річкою засьпівали на вулиці дївчата. Микола схопив ся, накинув свиту на один рукав, побіг до річки, перейшов через хист- кий місток з двох обтесаних деревин, по- кладяних на перехрестях з дрючків, з пору- чатами по один бік, і пішов на вигін, де під вербами збірала ся вулиця.

Дївчата й хлопцї тільки иш збірали ся, наче птицї злїтались. Микола вглядїв під

- 12 -

Бербамп нїбіі пілі плями : то бїлїлії на дів- чатах сорочки. Він пішов до дівчат. Незна- йомої ДІВЧИНИ не було між ними. Він тільки почув, ІДО дівчата реготались, пригадували якесь чудне дівчаче ймення, і не пригадали.

— "^ На нашому кутку в Кавунів наїі- няла ся у присілка якась дівчина, та так чл'дно її зовуть на ймення, піо. їїі Богу, нїяк не второпаю І Пригадую, пригадую, та нїяк не пригадаю 1 — говорила одна дівчина до другої.

— Може вііїіде на вулицю, то її сама лрпгадає, — обізвав ся один парубок.

Микола догадав ся, іцо мова мовилась мабуть про нову дівчину на селі, і почав ждати. Довго сьпівали дівчата, довго гу- ляли хлопці, не вважаючи на те, то дру- гого дня треба було рано вставати, гце й на панідину йти, а дівчина з чудним їїменням все не виходила. Дівчата зачіпали ^Мпколл', жартуючи, а він усе стояв, похнюпившись. Вже й вулиця ро'злетілась, як і злетіла сь, а дівчина не виходила. Тихою ходою смут- ний Микола побрів до дому : він вернув ся на тік і засш-в міцним, здоровим, молодим сном, забувши й дівчат, і всі зорі на небі.

Другого дня зійшло сонце, а Микола 5 батьком та з матірю вже її пообідали. Батько з грабками пішов косити панський -овес, а мати пішла на панськіп'і лан пшени- дю жати. ]\Іикола, вкіїштвши в торбину шма- ток хлїба на полудень,' пішов на панськиіг лан понад річкою". Поперед Ііого йшла купа дівчат з серпами. Дівчата вгляділи на 'ле- ваді куиі калини. На калині вже червоніли

13

кетяги ягід. Дівчата кинулись до к'уіца,. одломіїлп по маленькії! гільцї червоної ка- шшп з зеленим листям і позаквіччували собі голови. Вони страхались, и^об часом хто не вглядів, як вони ло:мали чужу ка- лину. Зза верби вийшов Микола, і"всї дів- чата, наче сполохані птиці, зняли ся її по- бігли, аж калину погубили по траві.

Микола догнав дівчат на перелазі ії за- раз впізнав ту дівчину, що брала воду в березі: впізнав ії гнучкий, тонкиїі стан, чорні брови, широкий лоб, кругле лице і дві товсті коси кругом голови, за котрими го- ріли на сонці" червоні ягоди калини між- зеленим листом.

Він тепер придивив ся, що в неі були темні, як терен, очі і довгі, довгі чорні віі. Вона глянула на його й спустила віі на щоки; віі зачорніли на молодих и^оках, як шовк. На дівчині була дуже бідна одежа; рукави, на сорочці були ледві поцяцьковані попів^- кою та маленькими блідими зірочками.

Ту дівчину звали Нимпдорою. Піп був сердитий на її "неслухняного батька й нада- вав його дітям таких йменнів, и];о всі ліодіг на селі ніяк не могли убгати іх собі в гор- лову, а баба повитуха ніколи не могла до- нести в своій голові того ймення до дому ^й губила його на поповому порозі.

Тій дівчині иіп дав ймення Минодора,, а люди на селі звали Гі Нимпдорою.- :

Як тільки Микола пристав до дівчат;, всі дівчата разом так і засьпівали пісні, як пташки весною. Разом з дівчатами -Засьпі- вала й Нимидора. Микола впізнав ії тонкіі^т

14

ГОЛОС І ЧОГОСЬ пригадав свііі дпвніїй сон під грушею. На його серце полила ся така радість, таке щастя, іцо він не бачив стежки під своїми ногами. Йому здало ся, що ра- зом з Нимидорою засьпівали верби в лузї, засьпівала калина, засьпівало сине небо.'

Дівчата наздогнали ще одну юрбу женців, повернули з левади на шлях, зай- няли постать на панському лану. Микола став жати на своїїї стаїщї поруч з Нимп- лорою.

Сонце високо підбило ся в гору: на дворі стало душно. Микола з Нимидорою врізав ся в високе, густе жито, як у лїс, і почав з нею розмовляти: він признав ся, що бачив її вчора в вечері в березі, і по- чав розпитувати, звідкіль вона прийшла в Вербівку, Ч де вона стала в найми. Ла- скавий голос молодого хлопця промовляв до неї, нїби голос рідної матері. Вона й сама не стямилась, як одразу розказала йому про все своє життя.

— Я родом з присїлка Скрипчішцїв, — промовила Нимидора. — Моя мати вмерла й покинула мене маленькою. Я й не памя- таю своєї матері : але як почну думати та нагадувати, то менї здаеть ся, що моя мати була висока та чорнява, гарна з лиця, краща од усїх молодиць, скільки я бачила їх на сьвітї, в доброму намисті, в червоній з то- рочками хустцї 'на голові, та жовтих сапян- цях. І тепер, де вгляжу високу чорняву мо- лодицю в червоній хустцї та жовтих чобо- тях, то менї здаеть ' ся, нїби я побачила рідну матїр. Як була я ма^лою, то менї було

16

не раз снить ся, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбірає мене в квітки та в стрічки, голубить та жалує мене. АІій батько жив не довго іі покинув мене сиротою. Мене взяв до себе дядько.

— я лшла в дядька, доки підросла. Дядина моя була для мене дуже люта. Вона €воїх дїтий жалувала, давала їм гостинців, а мене все обминала. Оце було її дїти пу- стують, вона на їх сердить ся, а на мені згонить злість. Вона мене й лаяла гірпіе, й била гірпіе, нї/К своїх дїтий. До своїх дї- тий було ледві доторкнеть ся долонею, а мене так лусне, іцо я не знаю де й дїтись. Школи я не носила нової одежі, ніколи я не мала нових кісників, нової спідничини : латана сорочка вся було сьвітить ся на моїх пле- чах. Я було дивлюсь, як дядина голубить своїх дїтий, та все думаю про свою матїр : як би була жива моя'^ мати, вонаб мене по- жалувала й гостинця мені принеслаб, і ви- шилаб менї квітками сорочку, і накуиилаб менї стрічок та квіток. Було ляжу спати, плачу та думаю про свою матїр, то менї й снить ся моя мати такою, як я собі Гі пригадувала.

— " Підросла я : мене один чоловік най- няв за няньку за три копи гроший, та за сорочку на рік. Господи! як я попомучила ся з його малими дїтьми. Було хазяїіка поса- дить менї на руки опецькувату дитину, а я ще й сама дитина ; трохи не підвере- дилась тими дїтьми. Хазяїни підуть на поле, а мене покин^^ть дома з дїтьми. Дивлю ся я, чужі дїти бігають, гуляють в цїцї-баби,

16

в хрещика, купають ся, а мені не молена й идступііти од дїтлй. Господп, як мені хо- тіло ся погуляти та пооігатпі Як би була жива моя мати, і я гулялаб з дітьми. — Ой мамо моя, доле моя 1 На июя; ти мене такою малою покинула? — було думаю я. Я ввесь свіїі дитячий і дівчачий вік поневірялась в чуяаіі хаті, у чужих людпїі і не зазнала ласкавого слова.

— Стала я дівкою й найняла ся за наіімичку в одного багатого чоловіка. Ха- зяїни були люди добрі, та не було мені віль- ного часу нї посьпівати, пї потанціг>вати, нї сорочок 'хмелем повишивати. Од ранку до' вечора робота та робота, а прийде ніч, упа- деш на голл' лаву тай заснеш, як мертва^ Тільки почне на" сьвіт благословитись, ха- зяіїка сама лежить, а мене будить корову доїти, та до череди гнати. Було вийду на подвіря з ДІІІНИЦЄБ» : соловеїіки щебечуть, аж сади роздягають ся : небо ледві починає червоніти. Я сяду доїти корову, а мені зда- еть ся, що я стою коло припічка : в печі палає полл'мя, а я висовую горщик з печі/ Дою корову її сплю. Як би була жива моя ненька, вонаб не будила мене вдосьвіта з теплої постелі.

Нимидора замовкла й схаменулась. їй стало чудно, що вона розказує -за себе хлопцеві^ котрого побачила вперше : але як- глянула вона на його чорні очі. то їй знов, схотілось говорити про свою лиху долю; -

— Яка ти, ДІВЧИНО, безталанна ! — шШ промовив Микола. — Чи ловтоШШ 4лужіїЛаР

17

Ласкавий голос зачепив Н]імидоі)у :за саму душу. — Ой гарніж і твої, козаче, карі очі, гарні й твої чорні брови ! Вони випи- тають в мене всю щиру правду ! — поду- мала Нпмпдора тай знов почала розказувати.

— Три роки служила я в того бага- того чоловіка, пхе її на весїллї в його стар- шої дочки за дружку була.

— От, мабуть, надавали всякого добра дочіц ? — промовив Микола.

— ІЦо надавали, то надавали! Батько поїхав на ярмарок і купив скриню на колї- иіатах, здорову, гарну, зелену з великими червоними квітками. Господи! — подумала я, — ото як би менї така скриня ! Мати спра- вила лочцї червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем. Цїлу пилипівку ми пряли на ска- терті та на рушники. Настала весна. Ми пі- шли на леваду білити скатерті та рупшикп.. Вмочаю я рушники, розстелюю на зеленій траві, а в мене з очий капають сльози. Колиж я собі, — думаю, — напряду на рушники та ш,е й квітками повишиваю. "Чу;ка мати, чуже иіастя тільки жалю менї завдавало.

Нпмпдора заговорила про рушники, про весілля, схаменулась і почервоніла, як ио- лр>ова маківка.— Оіі Господи! ию це я верзу парубкові про своє весілля ! — подумала вона: але глянула вона на Миколу, і його чорні брови знов виманили з неї усю щиру правду.

— Сижу я під вербою, стереягу ру- шники, та крадькома од хазайки вишиваю- хмелем собі сорочку ; а на вербі сіла зозуля^

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 2

18

1і почала ьунати. Не ьуй. сива зозуле, не Бажії мені багато лїт жити І — промовила я, — на пш мені молоді літа та вік довгпіі, коли я проживу їіого в наймах. Зозуля пурх- нула з верби, а зза верби крикнула ха- зяйка і почала мене лаяти, що я не' гляжу ха:шііського діла, а роблю свою роботу.

В Нпмпдори закапали сльози на сніп ^ікчіта. на перевесло, і ті сльози наче огнем впали на Миколину душу. — Серпе, ко- заче ! — подумала Нимпдора : — твог. ла- скаве слово, твої карі очі чогось ніби ста- ють мені за матір, за брата, за все, ию було мені на сьвітї наіілюбіще, наіімилїпіе. — Нп- мидорі здало ся, що їіі стало легше на га- рячому сонпї чуже жито жати поруч з Ми- колою: неначе з неба повіяло тихим холод- ком зеленого гаю.

— Чи добреж тобі, Нимидпро. тепер в Кавунів? — спитав Микола.

— Де вже воно буде добре в наймах! Кавун чоловік добриїг, та за те Кавуниха дуже лиха : гризе мене, як іржа залізо. Як тільки Кавун ласкаво заговорить до мене, то Кавуниха зараз загне мені в батька-матір. І я 6об:)Сь ііого ласкавого слова, як огню.

Микола зарані нажав копу жита її по- чав жати для Нимидори. Він врізав ся в жито далеко од женців і все кидав жменї жита на Нимидорині купки. Він забув на тої! час. що те жито було чуже.

Женці вернули ся з поля, вернув ся її Микола. Джериха наварила на вечерю ку- лїшу. Сїмя сіла вечеряти мовчки ; важка праца одняла од усіх розмову : мати й батько

19

вже не ;згсідуБаліі про Варку, а Микола все думав про Кавунову наііміїчку, Нимидору.

— Колиб ви, мамо, знали, як чудно звуть Кавунову наймичку, — обізвав ся Міпсола.

— А як же її звуть ? — знехотя спи- тала мати.

— Нимидора, — сказав Микола. — Сьогодня вона з нами жала жито на лану.

— І справді чудно: яб не хотїла, щоб мою невістку так чудно звали, — сказала мати так собі, навманя.

Син здавив губи і насупив брови.

— Чи виїідепг в суботу на вз^лиціо? — спитав другого дня Микола в Нимидори на лану.

— Радаб вийти, та Кавуниха не пу- стить, — сказала Нимидора.

— То ти не питай її ; хоч видери вікно, а на вулицю виходь.

— ^Іоже й виїіду... побачу... — сказала Нимидора.

В суботу в вечері, Нимидора помила миски й ложки, змила голову, трохи при- бралась і ждала поки поснуть хазяїни. Вона лежала на лаві коло вікна й навмисне трохи одхилила кватирку. На дворі влсе зов- сім стемніло. В хатї стало чорно, неначе хто позатуляв вікна й пообкладав стїни чорним сукном. В вікно блиснули зорі. Ни- мидора не спала : сон десь далеко утїк од неї її пішов на очерети та болота. В неї щоки палали огнем, а серце кидалось швидко, а душа холола од страху. В одсу- нуту кватирку було чути дївочі ' сьпівн на

— 20 -

вулиці'. Коли це за двором хтось свпснув раз, П(ітім другиїі і третії г. Нпмпдора тихе- сенько встала. В неї руки трусплпсь: вона лелві налапала коло сїнешних дверіїй за- сов, одсунула його й одхилпла двері. Двері тпхо рипнули.

— Хто там? — закричала з просоння Кавуниха таіі знов захропла на вск» хату.

" Нимидора, як стояла, так і скаменіла. Вона прпслл'халась, що Кавуниха захропла й засвистіла носом : ще трохи одхилила двері, ледві просунулась і пооігла за двір. Там її ждав Микола. Вона з розгону нат- кнулась на його і тихо крикнула.

— Спить Кавуниха ? — спитав Микола.

— Спить аж носом свистить, — ска- зала Нимидора.

І вони обов пішли на вулицю, де віг- сьпівували дївчата. Тепер Нимидорі здала ся, що Гї випустили з клїтки на волбз. що вона пурхнула на якиїісь широкий без краю степ, в"^ сине непр. і летить на волї. і сама не знає куди. їїі так стало легко, ліобо^ наче вона вдруге на сьвіт народилась^ наче її рідна мати встала з домовини й принесла для неї з того сьвіта нове щастя.

Довго сьпівали дївчата і хлопцї. Ни- мидора розпрощалась з Миколою, повернула до Кавунів, і знов наче перед нею стала пекло, куди їй треба було вертатись.

Прийшла вона до хати, хотїла одчи- нити двері, — двері не одчинялись : Каву- ниха прокинулась, вийшла на двір, догада- лась, що Нимидора на вулиці. — і засунула двері засовом.

- 21 -

Нпмидора сїла на призьбі і заплакала, потім подумала, встала і пішла па причі- лок. Там був приставляниіі на горнице тов- €тпй дрючок, по котрому кури лазили на сідало. Нимидора, обпираючись об стїпу ру- ками, полізла на горииіе по дрючку. Дрю- чок зігнув ся її трохи не переломив ся. Легко її пі^удко, ЯК" та коза, вона вхопилась за кінець сволока, вискочила на сволок і крадько:ма полізла на горище. Одна курк'а крикнл^та з просоння. Нпмидора спустила ногу на драбину і налапала ногою купу ко- лючок. Кавуииха обвішала всі щаблї ко- лючками. Нпмидора поколола собі руки ії ноги і почала злізати в сїни по дверях. Вона стала великими пальцями на двері, на- лапала ногою кля.\ису, легесенько скочила на землю, вбіі\та в хату, впала на лавку її за- снула, навіть не д|)імавши.

В неділю вдосьвіта Кавун встав, виїі- шог, в сіни, глянув на драбішу, обквіччану гсолючкалгіг, її крикнув на всі сіни, аж Ка- вуииха й Нимидо])а и])Окинулись.

— На бісового батька ти оце заквіччала коли>чкаміі д])абииу, неначе молоду до він- ця ! — крикнув він до жінки.

— Чого це ти розносив ся з чо])тами до служби 1 Перех])ести попереду лоба ! Хиба не чуєш, що до це])кви дзвонять?! — обі- звалась з хати Кавуииха.

Нимидора вхопила кухоль з водою та швиденько дала д])ала на двір умиватись.

— На те заквіччала драбину, іцоб твоя наймичка не бігала до хлопців на вулицю!— промовила Кавуниха.

22

— А хоч би іі побігла на вулицю! Аби ДІЛО })обила. Хпбажіти лішсою не бігала на

ВУЛИЦЮ ?

— А не бігала.

— А вжеж ! не бігала. Як тоїі хорг плигала череу тпни та чеі)е:з иерела;іи.

— Я була хазяїк'ьк-а дочка, а Нимилора. наймичка. Коли наїгняла ся, то нехаіі дер- жить ся хати ; а то як'а :з неї буде ])обота в день? Куняти ме над роботою цїлиіі день,

— Чи вя:ея: ти оце в ночі бігала :', за- ступом :за колючка:мп ?

— А хоч би іг бігала, п^о тобі до того ? Чого це ти все оступаєш ся ;ш неї. наче вона твоя жінка? Я понабиваю на иіаблях голок та шпильок, не то тпо колючок навішаю.

Кавун замовк. Ріавуниха сцїпила губи та все скоса поглядала па Нп:\гидору. не го- ворячи до неї їг слова.

— Не можна менї до тебе на вулицк^ виходити, — казала Нимидора Миколї в не- ділю в вечері.

— Буду слати до тебе старостів, коли так: одначе батько й мати хотять мене цїеї

ОСеНИ ОЯчЄНИТИ.

Нимилора почервоніла і трохи не зом- лїла. Вона почала готувати рушшплі її од- кла.да зайві гроші на ск-риню.

Настала осїнь. Пан оповістив, щоб ве- сілля справляли на селї разом одної недїлї а хто опізнпть ся. то буде справляти в дру- гий раз, через місяць. Старпіг Ди^еря п Дже- риха знов почали вговорювати сина жени- тись цїеї осени й слати старостів до багачки Барки.

23

— Не хочу я сватати Барки, — (•ка;зак Микола, — бо мак) собі лївчипу иа иримітї.

— Когол: ти, сипу, маєш иа иримітї?— спитала мати,

— Нимидору, Кавунову наймичку.

— Яку ие Нимидору? Вона не вербів- ська ? — сказав батько.

— Вона, тату, з присїлкл, сирота, і висе давно служить в Кавунів.

— Як же ми будемо брати в свою хату не- вістку, коли ми про неї НІЧОГО її не чули ? — аж крикнула Л^к-ериха, — мо;к*е вона якась приблл^да,*^ бурлачка. Чи то мало тепер вепь тавть ся по сахарнях тих бурлак?

Син иочервонїв і розсердив ся.

— Ви, мамо, може і не знаєте, а я її добре знаю : кращої од неї лївчини нема на цілому нашому селї.

— Ой, Господи милосердний! — к'ри- кнула Дясериха й руки опустила, згадавши, ш,о багачка Баркасне буде її невісткою: — так, сину, не можна свататись. Як їке таки молша не спитавшись броду, та в воду !

— Про мене, мамо, спитаїіте броду, — не будете Яхалкувати на Нимидору: вона дїв- чпна здорова, робоча, бо иїлиїї вік була в наіг- мах, а в наймах не можна силїти, зго]шувши руки. її дядько леиве в ирисїлку Скрип- чинцях.

Батько слухав мовчки і перегодя про- мовпв :

—Коли ти хочеш її сватати, то ми перед- нїше про неї розпитаємо в добрих людиіі, а та:м, про мене, й сватай, коли вона здорова й не ледаиіиия.

— 2і —

Стало ся так, як хотів сип : перед По- кровою він заслав до Нимидори старостів. Одного дня старостп обміняли ся хлібом, а другого дня Нпмидора її рупіники подавала. ' Пеі)ед Поісровою Джеря з сином піпіов до скрппчпнського пана просити, щоб він зго- див ся пустити Ними л пру з Скрип чинцїв. в Скрппчинцях був свій пан. та иіе їг небагатий : він мав тільки один присілок і з велико») неохотою пусі:ав дївчат заміяі в чуяіі села. Дяїеря просив, благав : але все те нічого не помогло. Пан сказав, що пустить Нимидору тільки тодї, яі: з Вербівіси яканебуль лївкчі вийде заміяі в Скрипчинш. Микола вийшов од пана нї ялівпїі, нї мертвиїі: він пішов до дому, не промовивши Яхадного слова, хо- див шлиіі день, опустивши голову.

ВяхЄ прийшла осїнь. На селї почались весілля. І> церкві вінчалось разом десять пар молодих. Нпмидора стояла в церкві, а в неї сльози текли по лііцї та крапали на намисто.

На Миколине щастя один скрипчин- ськіїїі парубок посватав вербівську дівчину. Скрипчинський пан згодив ся одпустити Нимидору. Вся сїмя в Дягсриній хатї наче знов на сьвіт народилась.

Старий Петро Длсеря вдяг ся в нову свиту, заткнув за пазуху пляшку горілки, взяв"хлїб під пахву її пішов з одним старо- стою до батюшки годити вінчання.

Батюшка в Вербівцї був ^голодійі і висе нагнав плату за треби вдвоє..

Дясеря ' прийшов, поцілував батюшку в руїсу, поіхлав на стіл хлїб, поставив пляш- ку горілки їі почав питати в батюшки, скільки він схоче за вінчання.

— Як даси иять карпотіицїв, то ііоіпк- чаїо сина, — сказав батюшка.

— Батюшко, і помилуйте їі ііожалуііте! Я чоловік убогиіі. Де мені в сьвітї взяти пять к'арбованцїв 1 Нехаіі буде три карбованці.

— Не мояаіа. Тепер і для нас час тру- дніїїі. Все подороя^чалг), сказав батюінка.

— Змплосердїть ся, батіоіико ! їіі Богу, не мояху заплатити так багато. Нехай вяіе буде нҐ по моєму, нї по вашому : нехай буде чотири карбованці.

^ — Нема що ії говорити. Бери могорич та йди собі до дому.

Дягеря взяв могорич і хлїб таГі ііііиов з хати. Він постояв у сТнях, пошептав ся з старостою тай знов вернув ся в хату.

— Ну, іцо скаяVеш, Петре? — обізвав ся батюшк-а з другої хати.

— І помилуйте й поя^алуйте ! Треба гро- шиіі і на весілля, і на подушне. їй Богу, багато для мене! Нехай буде чотири карбо- ванці. Це вяге її Бог так велїв.

Батюшка подумав, подумав і згодив ся.

— Даваіі могоричі — сказав він, — даваїї і гроші.

Дягеря закотив полу свити, засунув руку в кишеню, витяг звідтіль білу хусточку з чер- вошпіи пруяхками, впвязав з вузла карбо- іванцї і поклав на стіл. Поті:\і він налив чарку горілки їі почастував батюпіку. Батюшка ви- пив са:^і і налив по чарцї Дя^ері й старості. Бони випили, довго приказуючи до чарки, попрощались і пішли до дому.

Нимидора подякувала Петрові Кавунові

26

й пішла Б присілок до лялька, бо в дялнса мали справляти весілля.

Старпіі Л'Ктря й собі готував ся до ве- сілля. Він купив десять відер^орілкп: вісім відер взяв у яаіда за готові гроші, а два відра узяв на борг. Микола просив батька одіслати кілька відер до Нимилориного дядька : він добре знав, пю в Нпмпдори нема гропшй, і иш її дядьк'О не пок'ладе й шага на весілля.

В неділю після вінчання йшла з церкви Нимидора в квітках, в стрічках, з випшва- ним рушнпком у руці, весела її иіаслпва. Кругом неї вились дружілі її сьпівалп ве- сї:гьнпх пісень. Прямо':) церкви вона пішла з дружками до батюпплі, до пана, а потім до Дікері. Як угляділа її Джериха, як побачила Гі румяне лице, високий зріст, то забула на- віть на той час про багачку Варку. Після обіда в Нимидорпного дядька на застеляному столї стояло соснове гільце. оГіквіччане ко- лосками вівса, калиною та барвінком. На столї лежав здоровиіі коровай, обтиканий голубами, позолоченими сухозліткою : ісругом ко}ювая леялали шишки. На посаді сиділа Нимидора, спустивши очі до долу, а кругом стола сиділи дружки й сьпівалп весільних пісень. В хатї було повнісінько людиіі. Діти стояли на лавках, на полу, навіть на при- пічку. Дружки сьпівалп, а Нимидора плакала. Вона згадала свою покійну матір: — Як би була жила моя мати, в мене коровай був би білїшиіі, і рушниїлі булип не такі прості, іі одежа на мені булаб не така убога. Не так впряіїсалаб мене з дому мати. ' яі: виря- жає дядина.

27

Перед вечером приіпіюв молодий з бо- ярами, свашками та сьвітилками. НимпдорЬ стало веселіше, але її думка все лїтала коло- могили матері. В вечері '^друяеки почали роз- плїтатп Нимидорі косу й засьиів^ли сиріць- ких пісень: як дочка пїби розмовляє з по- кіііиою матїріо, просить матїр встати з домо- вини та подивити ся на свою дитину, а мати одказує, що земля надавила їй груди, що- вона ]вже не встане з домовини, а тільки на- біжить над селом білою хмаркою, впаде дрі- бним дощем і гляне з високого неба на свою- дорогу дочку. Нимидора поча.та проиіатись. з дядьком та з дядиною, згадала свою матїр, згадала своє сирітство, свій важкий вік у най- мах і так заплакала, що за слїзми й сьвіта не бачила.

В вечері смерком одвезли молоду в Вер- бівку. Як переїзджала молода через вербівсь- ку греблю, хлопцї наставили кулїв, наклали соломи й запалили. На других кутках, де були весїлля, так само йшла перезва, і скрізь по селї палало полумя. Усе село нїбп палало перезвою, бо все село гуляло на весїллї. В близьких селах думали, що в Вербівцї по5кежа.

Другоіо дня, в понедїлок, не було й панщини. Все село гуляло на весїллї. На^ Нрімидору надїли Миколину птапку, на шапку поклали довгу червону стрічку й повели молодих до сьвященика скривати. За моло- дими йитли музики, за музиками їішли чо- ловіки та молодицї. Ввесь батюшчин двір був - залитий народом, бо в той час ]шзом при- вели скривати усїх молодих з села. В кол«-

28

ному кутк'у двпра грали музики, танцювали молодиці, доілі ие вивели з покоїв молодих. Потім приданки засьпівали, музики заграли. Народ рушив з двора. Підняв ся такиїі галас, що В/ке не молша було розіпратп, де сьпіва- ють, а де граБЛ'ь. Тільки реиіета гули та брязчали серед галасу іі шуму, та виск"аку- вали з шуму луже тонкі ясіночі голоси. За двором народ розсипав ся на всі кутки по- над Раставицеїо, і музиклі й сьпіви молодиць почали одрізнятись одні од других. І ше довго потім було чути музик-и та сьпіви мія: вербами та поміяс хатами.

В Дя^ериніїг хатї цїлиіі день грали му- зики', цілий день пили та зак"ушували. Ви- пили всю горілку, та иіе її не стало : впїли цїлл' дїжку солоних огірків, цілу діячку ка- пЛ'Сти, поїли ввесь хлїб, всї па.ляницї.' Ста- рші ДясЄ])я витрусив усі кишенї. иіе й до яаіда на заставу однїс свій коя^ух.

В вечері попіл дворами їздив осаула на конї ІІ загадував усїм на панщину до току. Крик осаули дав^знати людям, що ве- сілля скінчились. Всї почали розходитись до лому. Дя^ерина хата опоі:)Ояшилась.

В вечері в Дясеринііі хатї ледві блимав каганець. Дя^еря її Нимидора кинулись при- бірати в хатї й перемивати посуду. Весїль- нпй чад виіішов у всїх з голови. Дяіеря й Дяч-ериха на волї передумували, скільки то вони витратили гроппій на весілля. Треба було заплатити ялгдові. оплатити подллине, нашаткувати другу дїяпу к'апусти. Г^юший не блтю нї копіііктг.

- 29 —

— А ЩО, стара, пудемо робити? Чим будемо оплачуватись? — иромовив батько.

— Змолотимо та продамо половину хлїба. Хвалити Бога, хлїб уродив.

— А як не стане хлїба, ию будемо їсти? — спитав батько.

— То заробимо : хибаис не маємо рук, чи ию? — обізвав ся син.

— А колиж то ми його заробимо ? Хиба за тією панщиною похопиш ся заробити? — сказав батько.

— Бодай ту панщину дїдько забрав собі до пекла І — промовив син.

Мати знов згадала про багату Варку,, згадала дуя^е легку Нимидорину скриню і скоса глянула на Нимидору. Нимидора по- ралась в чуяпїї хатї проворно, та якось не- зручно. В високому очіпку, в квіччастій здоровії! хустці' на голові, вона стала моло- дицею ще вища й показнїпта. її чимале лице стало нїби більше і виднїше: чорні брови були нїби мальовані на широкому чолї. В тихої та доброї сверсрухи десь узяли ся гостренькі пазурі, таїт висунулись, наче з мягких котячих лапок.

Заду]\іав ся батько, тяжко зітхнувши ; задумав ся й молодпїг Микола, задумалась і мати. Тільки Нимидора була ищслива : вона нїби знайикда свою рідну Чіатїр, свого батька, . хату, бо для неї в;ке не треба було більше поневірятись в наймах у чужих людпй.

— Лягаїімо, невістко, спати, бо завтра треба вдосьвіта вставати та на панщину по- спішати, — сказала мати, стоячи перед обра- зами і починаючи хреститись.

- зо -

II.

Другого дня, тільки що зійшло сонце, -а Джерпна сїмя вже й пообідала іі вніпіїла ■«а панщину: батько з сином пішли на пан- ськиіі тік молотити, а мати з невісткош піиїли панські коноплі тіпати.

Тік* був. як звичаїіно на селах на Укра- їнї, за панським садком в кінцї села і вга- няв ся далеко в поле під гору, обкопаний ровом, обсадікениіг високгми роскішними то- полями. Ввесь тік, більше як на пів верстви, був заставлянні! скиртами: дванадцять дов- гих предовгих скирт пшениці стояло вздовяг току: дванадцять скирт яаїта стояло впо- перек; скирти ярини. оясереди соломи т^^- - лились по закутках, як дрібні вівцї між здо- ровим товаром.

День був ясний, соняшнпіі та теплий. -Наступило бабине л'їто. На дворі стояла слдиа. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низько, але ще добре припікало косим про- мінням. Тихий вітер ледві ворушив ся. Над -полем миготіло марево. Половина листя на вербах вже пожовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, як серед літа. Як би не Яіовте листя в садках, то можна булоб подумати що на дворі не бабине, а правдиве -літо. Тільки зелена низька озимина кругом току нагадувала про осінь, На дворі летіло павутиння. Все сине небо було ніби засно- ване білим, ЯК- пух, легким, як шовкові нитки, павутинням. Проти сонця павутиння бли- щало, наче легка, літня біла хмара порвала ся на небі, розпалась на нитки, на тош:і

— аі —

пасма, таїі полетіла па :іємлю. Павуттіия летїло пучками, нитками, клупочками, почин- ками : то гнуло ся в великі дуги, то :місцями стояло просто, рівними, як оче})ет, стеблами. Воно опснувало тополі, верби, стіяааі, тини; маяло на вериіечках садів, гойдало ся коло хрестів на церк'ві, і знов летїлг» та летїло; хто ііого зна. де воно брало ся.

На току гуменниіі вилічував сноии для кожного ^юлотниіса. Довгими рядами стояли молотники на току, наче закопані по пояс в ЖОВТІЇ! соломі, і махали ціпами. Цїпи бли- щали на сонцї. Курява стояла над током, наче заіімала ся пожежа.

Микола :молотив поруч з батьком.

— А що, музико ! вигравай ціпом після свого весілля! — Лхартували чоловіки над Миколою.

Микола глянув на незлічені скирти, за- думав ся і спитав'^ у батька :

— На що одному чоловікові так- багато хлїба? Господи! чи вжел. він поїсть оце все ?

— Тиб, сину, мовчав. Дивись, он неда- леко стоїть гуменний : він почує, та ще й па- нові скаже.

— Колиб нам. тату, хоч десяту частку однїєї ски])ти ! Ото ми булііб щасливі ! — знов промовив ^Іикола.

— Ой, сину, мовчи ! Борони Боже, як пан довідаєть ся про твої слова.

Микола замовк, а його думка не за- мовкла. Як він був парубком, такі думки і в голову їіому не приходили: тепер він мав Яхінку. і як їіош' хотїлось, щоб Нимидора

пула щаслива, топ і він с-ув щасліїнип, та роппв сам на сене, а не на чужих люднії.

•Зараз ;т ток'ом, коло самого панського садка молодиці на сонці пили її тіпали ко- ноплі. Мій; ними Микола впізнав Ннмпдору^ впізнав її по високому рівному зросту, па новііі квіччастііі хустцї на тлові. Йому хо- тілось пітп до неї, хоч ласкаве слово про- мовити, хоч подивитись на неї, та гуменнпй стояв над дуиіеіо. Ондечки виїхав і сам пан Бікозовськиіі на конї, в чоботях з олпску- чими довгими холява^пг, з канчуком у рлдц, в чорному картузї на голові.

— Коли ми. тату, перемолотимо <щї скирти ? — знов спитав Микола.

— А тодї. як помрем(і. — сршо одка- зав батько, — а як цї змолотимо, то Бог лфодить другі може ще довші.

Микола зад^^іав ся і з усїеї сили так уперіииїв снопа, іпо рпппцї .луснули і бич одскочив.

— Ану, синку, цїпом батька по ли- сині ! — закричали молотники, сьміючись.

Старніі Джеря її Микола ледві встигли змолотити свою частку до вечора. В вечері Нимидора з Джерихоїо принесли в ряднах одважене панське прядиво. Кожній моло- диці, дівчині, навіть дівчинці пани наки- дали прясти на зї.\гл' по два півмітки. Як не стало прядива, то молодиці мусїли дої^ла- дати свого.

В довгі зимові вечорі та вдосьвіта в Джериній хатї горіли тріски на припічку в челюстах. Коло печі Джериха та Ними- Д(»ра сиділи іі пряли панське прядиво. Ми-

- 33 —

кола стояв коло лелханки і мляв иоі^іми ко- ноплї. Порох од конопель, од мичок тяг ся в ко:міін, неначе днм. ^УІолода Нимпдора пряла й сьпівала. Вона була зовсім піаслпва: тепер вона не наїімпчка, жпве в своїіі хатї. Пісня сама наверталась їй на думку,

^Іпкола кпнув коноплі', сїв на лаві і за- думав ся. Він думав про те, на пю його Ни- мпдора пряде не собі й йому на со]Ючки, а комусь инчому...

Минула зїма. Настало літо, настали й Ячиива.'^ Почала ся спека. Жито, пшениця й овес, — все разом поспіло й посохло. Люди вк])или панськиїг лан і хапали пан- ське Лчпто, а людське стояло на ппї. На пан- ському лану стояли полукіпки і)ядами : на людському полї не видно було нї снопа.

Микола з батько^кі одбули три дні пан- щини, а на четвертий пішли жати своє я^пто, не вважаючи на те, иіо осавула з вечора знов загадував на панщину, на згінні днї; ті згінні дні, що вся громада повинна була одробляти — то за чередника, то за титаря, то за якиїісь, вигаданий паном, шарварок, — пан одкладав саме на жнива, коли було ба- гато роботи. Людське жито вже сипалось, а осавула все загадував на панищну на панський лан.

Микола, замісць панського лану, впїі- шов на своє поле; він стрів ся з людьми •й тих намовив жати своє жито. Тільки що вони зайняли постаті — од панського лану на коні вже летів до іх осавула.

— Чому ви не йдете на лан, сякі- такі? — крикнув осавула.

ТВОРИ їв. НЕЧУя лЕвіц;ького т. І. з

34

Всї моїпалії : Микола опі;шав ся:

— А тим, 1ИМ ми вяхЄ ол робили пан- щину, — ска:іав він.

-- А :илнні лнї хиба :іабув1 — ;зн(»в кі)иіс- нув осавула і :інов налаяв Миколу.

— йгіині лнї олробимо в осенп : он по- дивись, наше жито вже спплеть ся: чере:? день, череа лва воно вже вклякне! — про- мовив Микола.

Беї женцї стояли мовчки: в її рукчіх наче заклякли ячмені жита та серпи : всї поглядали то на осавулл*. то на Миколу.

Осавула ;іамахнув ся на Миколу нагай- кок». Микола олскочив у жито, пілнявши серп у гору. Осавула круто повернув коня і поскакав на панськиїі лан.

— Боже міїг мплосерднпїі ! — крикнув •старий Джеря. — ТТІож опе ми наробили? Булеж тепер нам І

Декотрі чоловіки ловязували снопи, де- котрі руппкти до панського лану. Коли це на по.лі' появпв ся, нїби птиця, панськиіі ^"тскиіг кінь : на конї спдїв пан Бжозовськиіг і лупив коня батогом. Осавула лелві встпг бігти за ни^[ і немилосердно толочив яліто.

Всї люди стояли, як укопані, познї- мавши шапки. Бяюзовськиії п})илетїв, крик*- нув, як несамовитий, на люднії, кинув ся до Миколи і почав періщити їіого канчу- ком. Всї ль»ли позабірали кллшки з хлібом і потягли ся на панськиіі лан. Пан звелїв привести їх усїх у вечері на економію. На економії їх усїх вибили різками : вибили ії Миколл'. вибили навіть старого Дя^ерю пе- ред його очима.

- 35 -

Микола вийшов за ианськигі двір і гріз- но показав кулак, обернувшись до пансь- кого двора : стариії Дясеря йшов, низько опустивши голову. Обидва вони мовчки пішли до дому. Дома вони розказали про все Джерисї й Нимпдорі. Мати її певістк'а по- чали плакати.

Пишно викотив ся иовниії місяць зза гори і осьвітив ясни:м сьвітом Вербівку. Всі верби було видно, як у день. На дворі стало ясно, хоч голки визбіруїі. Сїмя пове- черяла їг сидїла :мовчки на призьбі.

— Ходімо, Нимидоро, жито жати ! — промовив Микола. — А ви, тату, й мамо, лягайте спати. Як пропаде жито, що ми бу- дем зїмоіо їсти?

Нимидора встала, зиаііиїла серпи, і поїш •обоє рушили на поле. Все поле Яловтіло проти місяця, як у день. Все тіло в Миколи боліло ії иїєміло, боліла іі душа його, та він мусів гнути спину. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому, і так працювала, так* швидко жала, як^ огонь іпвидко їсть суху солому.

Високо покотив ся місяць на небі. Ми- ісола з Нимидороіо склали два поллчапки жита і вернулись в село.

З того "часу най мав на приміті Ми- колу і звав ііого бунтовником. Осавула не- раз кричав на Миколу, пі,о він бунтує всю громаду в селї. Сам Микола дуже змінив ся: бувши парубком, він сьміливо дивив сявсї.\[ в очі, б^^ веселиіі, говорючий, любив часом пожартувати : тепер він похнюпив голову, рідко сь:міяв ся, перестав ясартувати, а ча-

36

сом пуло, як кине на кого ЯV'артовливпм сло- вом, то нїои огнем впече. Він почав страшна ненавилїтп свого пана.

Панськпїі хліТ» бл^ вже впжатиїі. Все поле було вкрите копа:\гп. як небо зорями^ а лтодськиїі хлїп стояв, похилив ся іі навіть виіЄ сипав ся.

Зібрав Джеря свіїі хліб : половину склав- у стіжок а половину змолотив на харч. Приїішов жил за гріиіми. Джеря мусів везти хліб на базар, продати і заплатити жидові гроші та викупити кожуха. А тут треба була годувати панські качки. Весно»:) на економії пан роздав на кояшу хату по двадцять ка- чачих яєць, а в осени кожна господиня по- винна була принести на економію двадцять качок. На качку давали з економії по ґар- цеві зерна : але качка за лїто здохлаб, а не ирохарчлт^алась би тим ґарцем. Люди мусїли годувати качок своїм зерном.

Настала (Х-їнь. Ни>підора начіпляла за ніяхки на коромисло десять па]) качок і од- несла на економію.

В осени Нимидора мала вже дочку. Пішла баба до батюшки по молитву.

— Яке імя дав батюшка? ~ спитала Нимидора в баби. — ^Іоя^е іі моїіг дочцї дав таке чудне ігмення, як менї?

— Нї, дав їімення Любка, — сказала баба.

Третього дня породіля вже встала з по- стелі і поралась коло хати. Стариіі Джеря й ^іикола були на паницшї. Проз двір їхав коне:м осавула, заглянув у двір і вглядїв на дворі Нимидору. Він скочив з коня і вбіг У двір.

87

— А ЧОМ ти, суча дочко, оце її досї не виходиш на панщину ? — крикнун оса- вула і вдарив Нимидору нагаїік'ок» ио спипї.

Нимидора кі)икнула і залилась слїз.ми.

— В мене родилась дитина : идеж сьо- •годня тільки третїіі день ! — лелві промо- вила вона через сльози.

Осавула схаменув ся і крик-нув : — Гля- диях мені, иіоб завтра виїішла на леваду обшморгувати буряки-висадки 1

Породілям пани давали тільки ті)и дні вільного часу, а четвертого дня вже гнали їх на паниціну до легкої роботи.

В вечері и])иіішов ]^Іикола. Нимидора по- казала їіому синяк- на спинї. В Миколи за- пеклось серце, а в душі заворушилась лу^пса помститись за себе, за батька, за Нимидору.

А тут прпіїшов час платити подушне. Батько з спнолі думав, думав, деб узяти грошиіі, і надумав продати кабана, що году- вали ік Різдву. Продали кабана, а самі зо- стались без сала і цілі мясницї їли пісниїі борщ та пісну кашу, неначе в піст.

Настав 'великиіі піст. Одного вечора стариїї Джеря приїпиов з панського току таіі звалив ся : в ііого нічого не боліло, але уся ііого сила, хто зна, де її ділась ! Тонка шия стала ще тонна : сухе лице стало ще сз^хіще : очі позападали дуи^е глибоко, а оби- дві руки по самі кісточки так трусились, ию він не міг нічого держати в руках. Важка робота виссала в ііого усю кров. Він леясав на печі та все діівіів ся на стелю, широко розплющивши очі. Пролежав він тиждень,

38

]іавіть ііе стогнав, і лице в ііого стало нюи іірііііалатп ;]е>ілгіо.

Микола ііішор> ;іо паті<»ші:іі їг просив ііого висіювілати старого оатька. Батюшка прийшов, висповідав Петі)а. пооачив п^о він иахляв, і ;шелїв їіому їстп в піст стсоромне.

— Батіошко! хппаік у :\[ене лупіі не.\га,. піоГ» я в піст їв скоромне І — промовив Дже]>я тихим хрипким голосом.

— Т<» їяі, Петре. Х'іч молоко: сланому Бог и})остить, і я топі п]ютиаіо, — промовив: мололиіі сьвяиіеник.

— Не пулу, оатюшко, їсти : гріха бою ся. я чоловік ста])иїі. не сьогодня, ;и\втра в:^фу. Та де того люлока дістати ? Ми вже так вихарчувались, ию їмо са^гиіі хліГ» та диГ»улю. тай хлїпа до нового не стане.

— Про мене, як ;знаєш, а я тобі ро;фі- шаю їсти скоромне, бо ти, ділу, :іахляв.

Петро тільки рук(»ю махнув.

Б чистиїі четвер Лікеі>я вмє]). та все наказував синові не зачіпати осавули, не зачіпати пана, та робити мовчки панщину.

— Ти, сину, нічого не в дієш, а собі .лиха наробиш. Пан оддасть тебе в мо- скалі, — промовив Джеря татї умер, поби- тиїі лихою годиною. Важка праця виссала з ііого усю силу. Вся його сила пішла на чужу користь, в чуяч'у кіішешо, — на дорогі оксамитові сукні, на золоті сережки пані Бікозовській, на дорогі наїдки та напиткп^ на дорогі панські примхи.

В велику пятницБ» поховали старого Джерю. Сімя ї.ла паску з слїз:ми. ]^Іикола иіе більше задл^мав ся. бо за покіііного

БУ

баті.ка тріміа пуло платити подушне. яі: ;}а Лхпр.ого, Л(»кп не виііле нона ])еві;^іія.

Настала плшна та тепла весна. Зеленіли ве])6п в Сщ)е:и, :}ауеленїли травп на левадах. Дже])пн садок ;и\квіччав ся білим цьвітом. Все дьвіло та ;}елешло, тільки Міпсола ходив сумний та невеселій'!.

Був тихиїі весняний ііечір. Ни.мидоі)а поливала ро:зсаду на і'і)ядках: Микола но- сив воду і;} Раставидї. Нимидора ро:яі.ьвілась, як повна троянда. На ;}елених грядках, на иеленій левадї, п])оти ясно;}елеиого листя верб її бі)ови чо])нїли, як- чо])Нобривцї. Вона була весела її ищслива, їі все сьиівала. Микола стояв над відра:\іи, опустивши і'олову. В лу:и кувала :}о:іуля.

— Чого де ти ро;зсьиівалась наче дїв- іч'а ? — ледві пі)омовив ]\[ик'ола. — Ти сьпівавиі веселої піснї, та иі;е більпіе менїяіаліо завдаєпі !

— Це я ід^адала, як колись в наїімах крадькома виидд^ала сорочку та п])оклинала ;іо;іуліо ; а тедер слухаю, як ктє :}о;іуля, та так менї хочеть ся, иі,об вона накувала ^генї багато лїт. Як гляну я к'ругом себе на дед іієлєнпїі город, ию оде :тсїяла, та як :и^а- даіо, иіо я теие]) ха;зяїіка, то менї але веселої иі(чії хочеть ся сьпівати.

— Сьпівай, Ичінко, Ячалібної, то менї молхЄ буде легше, — пролкняїв Мик()ла: — чогось менї так ваичко на се])дї ; дм> я її не анакі, де їі дїтпсьі

— А чогож оде тебе Ях-урба беі)е ?

— А ти^г, И1.0 нам там погано жити на сьвітї. Вмє]) батьі^о... і за лгертвого плати по- душне, і за лдпяіх плати подуидіе. Я вя:е

не знаю, чим віігіна та луїііа, що за неї треоа іц(» року платити.

— Дасть Бпг, уродить хлїб, то п заплатимо.

— Нехай же переднїпіе вродить : а іспли Бродить, то чи дасть пан завчасу їіого ;}і- брати.

Ни>гило]»а иерестата веселої иісиї сьиі- вати. заорала відра, і вони обоє мовчки пі- шли до хати.

Микола ввпііпов у хату, сїв за столом, підпер голову долонею та все думав. Мати з Ни^гидорою порались у хатї, готували ве- черю, а він усе сидїв і слова не промовив. Нимпдора ])озказала матері розмову з ним на городі.

— Ч()Г(»тп, сину, Ичурипі ся ? Дасть Бог хлїГ). то ми іі оп.латимось. Тиб, сипу, пішов до Київа. поки не настала робота в полї, та помолив ся Богу. Можеб намГ<ісподь послав талан та добриіі урожай па полї. — вгово- рювала мати сипа.

Микола сидїв і слова не промовив. Ного довгиїі чг)])нпіі вус спустив ся в низ, неначе пявка : густі брови були насупляні. Микола мовчки впіішов у садок і піпюв че- рез садок на леваду. Сонце сідало за вер- бами, гасло, а в їіого на серцї неначе га- дина сиділа, та все ссала та ссала за саму душу. Він усе думав, на иіо то Бог так не- доб])(^ 1)оздїлив долю :угіях людьми : одним дав панство її степи, и лани, а другим дав ваидлу працю, бідність, та трохи пе торби. Він вернув ся до хати, згорпувиги руки на грудях.

— То як іке, СИНУ : чи підеш до Київа ?

- 41 -

Як підеш па пропіу, то я насупіу тобі суха- рів на доі)огу, — іч)ворпла до його матіг, веіптаючись к'оло хатп.

— Не піду... Нічого не впмоліо...

— Сьвят ! сьвят ! сьвят ! Господи мпло- сеі)днпїі ! пм» це тпвер;іепг? Схамепп ся ли- шень та подумаїі, піо ти ска:}ав? Тим то нам Господь долї не дав, піо :\іи таке і^ово- ]зпмо, та Богу не молимось! — про:мовила ДячЄ])иха тай перехрестилась.

Микола ввіїішов у хату, достаї? :з по- лиці" псалтир, ])оагорнув і почав читати. Псалти]) ;}давав ся ііому темнїишм од тем- ної ночі. Він не :шаіпіі<)В у Гк»му одповідї на свою важку думу, :]го])пув їіого і мовчкті тіоклав на полиціо.

З того часу Микола почав часто ;тду- муватись. ^Іати 'чеплялась до їіого. питала в'тгого, іцо в їіого болить, і В/ке хотїла ііти на пораду до знаху])ілт.

— Нї, вяч-е. :мамо, не по:\гоячуть менї :шахурки, — одк'азував він матері. Тільки Ніпііідо])а своїми пісия>пі, веселими словами, та чорними брова:ми трохи ро;зваячала їіого.

Настали яшива. Хлїб не вродив. Пап почав знов вилічувати згінні днї та іиар- варки в яшива. Микола вговорював людиїі не ііти на ті згінні днї та швидче хапати свіїї хлїб з поля. Осавула розказав панові, що Микола Дягеря знов бунтує народ. БикО- зовськіпг нахваліовав ся оддати Миколу іі москалї. Та вістка дііішла до Днчерихи.

— Сину, не зачіпай ти осавули, не драяшп пана ! — благала :мати Миколу. Ти знаєш, пі,о ми панщинні люди: пан зро- бить з нами, пїо схоче.

42

— Як іке їіого ие :іачіііати, К(»ліі, він аиуїцжгаь ся над ламп. Яб рад ^говмати, та коли ми попухнемо :і ГОЛОДУ, а він такиіі тов- стиїі, і[іо в свою иичтру не втовиить ся.

— А піо ми і)о6пти ме.мо, як вій <ід- ласть тебе в моск'алї? — ска;:{ала мати.

— Не діжде вій того ! — крикнув Ми- кола, і ііого очі ;іаблппшли, неначе хто кинув двома искрами, як- у вовка.

Микола вже був не мол<»диїі хлопець^ а чоловік- з довгими вусами, ;з міцним ста- ном, ти])Окими плечима, та міцними ])у- камп.

Мати .{амовкла. Нимидорм почала пла- кати. ЛІик'о.лл' в;зяв ;іа серце не жаль, ав;іяла илість. Він виїііпов у садок, спер ся на тин: і довго стояв, поки не п]юхололи Гюго го- лова й ]^і>уди.

Одбули лі<»ди пашцпиу, одбули вже її ;ігінні днї, а все так-и не вііИхали панської пніеніпц. Ппіенпця в пана вродила як' лїс. Бжозовськиїї ;яб])ав людиїі і оповістив, іш> дасть жати ;іа сніп; але давав ду^ке малиїі сніп. Сусїднїїі пан, багатиіі польський ґраф, оповістив більшпїі сніп. Микола не втерпів: і вихопив ся перед паном ;} СеДовом, що ли»ди підуть жати до ґ])афа. За ни^г обіз- вав ся їі Пет])<» Кавун, а далі" иіе кілька чоловіків.

Бжозовськиїі спахнув: його червоне повне лпце стало иіе червонпие, сїі)і очі на- лились 1V■|)ов1о. Він ненавидів Миколу, бо вгадував в їіого гордих, сьміливих, карих очах велику ненависність до себе. Ту злість бачив він навіть в їгого довгих, чорних вусах^

- 43 -

В МІЦНО стиснених губах, в тве])Д(>му неласка- вому голосі'. Нін ;штупотїв Н(>га:мн на олно:\іу ^іісдї її крикнув:

— То ти сьмієні мені дьвіркати в очі? То ти сь:міені :\іенї бунтувати народ ! Та я лам ;знати становому і накличу повне село москалів. Я вас побіо' московсмлппі і)укамп й оддам усіх ха:шїнів в москалі! Я вас в Сибір запрото])»» І — к])икнув БячО;зовський,. та все тупотів нога:ми на одному місці.

Пан п])огнав Мико^лл' її Кавуна ;зперед очий, одначе поступив ся громаді більшим снопом. Він бояв ся, щоб люди її справді не пішли на ґрафськиїг .лан.

Прийшов г)савула і запер Дяхсрв», Ка- вуна і ще чотири чоловіки в холодну на висідку. В пана була ду:\пса її справді од- дати Дїкеріо й Кавуна в москалі.

Посиділи вони в ;запертї день, а дру- гого дня їх випустили, бо треба було пан- ську пшеницю дожинати. Піпіов Микола '.і чоловіками до дому, та дорогою нишком .'ЗМОВЛЯВ ся ;з ними. Вони :шали вдачу свого- пана і — постановили втїкти а села на да- лекі сахарні, поки мине некруччина.

Тимчасом трапилась несподівана подія. Осавулину жінку давно дражнили на селі гзлодіїікою, і хазяїіки нічого не клали на похватї, де вертілась осавулиха. В Кавунихи раз пропав шматок полотна, що білив ся на леваді. Вона впізнала своє полотно на со- рочці в осавулиного хлопця, та тільки по- клала честь на собі. — не хотіла чеплятись- Гаме тоді Кавун забив кабана. Осавулиха навідалась до Кавуна в хату і вхопила під

и

полу два тиматілі сала. Проворна Кавуниха ;:$ара;з постерегла, гляїіувпгп на купу сала на столї, прожогом побігла за осавулихою, ви- трусила своє сало і наробила галасу на ввесь куток. Збігли ся люди. Прибіг і Миісола і почав кричати, що злодїііку треба повести по селу з музиками. Микола порізав шматки сала на четвертини, пошгзав їх на мотузок і надїв осавул псї на шиб». Баби вхопили осавулиху попід і)уки таїі повели по селї. Мик(іла йшов попереду і грав на скрипці : Кавуниха грала рублем на качалці". Осаву- -.лиха іпила і не знала, де дїти очі од со- рому. Дїти юрбою бігли слідком: лбзди вп- -бігали з дворів дивитись на ту комедию.

Осавула, довідавшись про се діло, з пе- ресердя пішов до пана і розказав, піо мо- лотники крадуть з панського току иаїто: поробили собі здо])ові кипіенї. і кожного вечора насипають повні кииіенї иаїта, вер- таючись до дому. Він наговорив на всіх тих, що водили по селї їіого жінку, а наіібільше на Джеі)ю та Кавуна.

П(і селї пішла про це чутка. Всі люди заіом<шїли, пи> осавула гріха не боїть ся: виказує панові, як люди крадуть панське жито. Микола з товаришами засїв на леваді між веіібами : тоді як осавула вертав ся од пана, вони вискочили зза купив, простягли -і»савулу і дали ііому пів сотні добрих київ.

— Оце тобі за пана, а це за паню, а це за панпщну! — проказлгвав Микола. — Аджеж лан не жалує сїна своїм волам, ще її брагов» їх поїть, а ми так само панські, робимо па- лові, ЯК' воли, а він нас не частує брагою,

— 45 —

а різками. Папське лобіх) — то їі наше добро, бо то наша праця, а земля Снґлсл — правив Микола, луплячи осавулу києм.

— Оце тобі за те, щоб ти па^гятав, то виказувати панам на люлпіі гріх, бо ми не крали в пана, а своє брали — приказували чоловіки та все гнались за осавулою та лу- пили ііого кия:ми по спині.

Осавула так бояв ся того гі)іха, що приз- нав ся навіть в їіому на сповідї батюшці: але все таки піпіов до пана іг розказав, хто його попобив киями. Пан постановив оддати Миколу, Ріавуна і їх това]ппттів в ^госкалї, та иіе як можна иівидче.

Пішла чутка про некруччпну. В Скрип- чинцях вяхЄ ловили некрутів і забивали в колодки. Микола й Кавун з товаришами постановили того вечора тікати на сахарнї в Гтеблів, у Канївицшу.

Настав темний' осінній вечі}). Все небо було закрите хмара^пі. На дворі було поночі. як у погребі. Джеря повечеряв з Нимидо- рою та з :матїрю, сів коло стола іі задумав ся. Мати полізла на піч і швидко заснула. Ни:мидора розклала в челюстях огонь і сіла коло прішічка прясти. Червониїі сьвіт ми- готів по білих стінах, по :\голодому Нимидо- риному лиці. ;Мичка на гребіні сьвітплась наскрізь. Г])ебінь чорнів зубцями проти огню. Микола сидів кінець столк і не зводив з Ни- мидори очиіі. його темні грізні очі блииіали в темряві. Чистий профіль і одна половина лиця виразно виступала проти сьвітла, а друга половина лиця чорніла, як осіння хмара. В його на ДУШІ бл'ло так важко, так тяжко.

4в

що й Нііміілорині бриви не могли його роз- важити. Млісола силїв. одягнутий в свиту і узутий.

— Чом це ти, Мик<»ло, не рп:}лягабіи ся? — спитала в його Нимилора.

— Килай, Ни^гил<>р(і, ирясти. ІІли сядь коло мене, я иіось маю топі казати, ^

ПроМі»ВПВ ДиіерЯ ДуіКе ТИХоЛИОО не :',пуДИТИ

матері.

Нимилора Поклала г])ебіиь на днище іі сїла к'оло його.

— Скажу топі, М((Є се}>це. иіо на дуиіі мав»: я тебе молоду цього вечо})а покинути думаю. Я задумав цїеї ночі втікати з села з Кавуном та ще з чотирма чоловіками.

Нимидо})і неначе хт(» гострим ноисем проколов серце. Вона охолола, зблідла й си- діла ят: нежива.

— Не піїі ся. Нимидоро. іі не Ячурись. Пан хоче нас оддати в моск'алї: як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі на віки ; а тимчасом ми втїчемо на сахарнї. перебу- демо цей важкий час, тай знов повертаємось. Моіке вон(» перетреть ся. перемнеть ся, тай так- минеть ся.

— Ой не клідай мене. м<»б се|)це. бо я пропаду ! — к"рикнула Нимилора на всю хату не своїм Г(ілосом.

— Цить ! не кричи її не туящ ! Ти збу- диш матір : ви наробите галасу, тоді я про- паищй.

Нимпло})а піднесла ся з лави і знов упала на лаву, як- мертва.

— Я не на віки тебе покидаю : я зароблю гргішиїі і зні>в верну ся.

47

— Коли иоісіідаеіп мене, то бодаїі ти

ИОКИНуБ ХЛЇб їсти ЇІ воду пити ! — П])(>МО-

ви.та Нимидо])а пе:] слї;і, наче иі)ос'Тогнала.

— Не п])о]чЛииаїі мене, і не лай, і не плач! Ти думаєш, мені легко тебе покидати ? Доле :.:ое, ицн-тя моєї— иі)остогпав Микола, ч^бпявипі Ни.мидо])у, і сам ;шлив ся слї:}ми, як мала дитина. — Піду •■) села. Сю тяжко :\іенї жити: піду в ліси, піду в степи, піду в иуіиі й на гострі скали, а ианицппг таки робити не буду, і в москалї не піду. Піду втоплю ся, об к'амінь розібто ся ! Нехай ;зьвіі)і розпигі)паіоть моє тїло, а я все так'и втїчу. Все одно менї пропадати І — ска:-5ав ]\[икола.

— ЩоЯх я буду в СЬВІТЇ божому ДІЯТИ

сама :} малою дитиною ? — промовила Ними- доі)а і почала гірко плакати. Вона туллгла голосно, як туиїать по мертвому, і побива- лась на лаві.

— Не плач, Нимидоі)о ! 1^ мене сеі)це ;5апеклось і бе;^ твоїх слї;і. Мене нужда і;]- сушпла, і-івялила, як холодппіг віте]) билину в полї. Моє серце наскі)ізь ножем п])обите. Знайди мені сорочки, ;шаїіди харч, таіь бу- вай ;іторова1 Яі: не в:\[ру, поверну ся і по- верну ся не в день, а в ночі ;застукаю в ква- ти]ЧхТ, а ти одчиняй двері.

— Пропаща я на віки І Болхє мішосерд- нііїї ! За щояг ти нас так тялчко караєпі ? Колііл: тебе долаїдати до дому?

— Тодї Лчди мене в гостї, як виросте в тебе у сьвітлпцї трава на помості, — од- казав Микола словами піснї. — А ти не ла- май рук, не суши очий, та доглядай матері її дитини. Як не вмру, то верну ся.

48

Ніімилора кинулась до колиски і впала на дитину.

— Серце моє, дитино моя ! Ти їп не знаєш, що зостаєш ся сиротою ! — плакала Нимидора, задавліоіочи хрипкий голос в грудях.

'— Нимидоро, годї плакати! Мене яауть люди. Давай сорочки, давай харч, та впря- ягаіі мене в далеку дорогу.

— Не їіди! переночуй хоч одну ніченьку в дома І

— Не можна І Мене ждуть люди. Завтра мене забють в кайдани, тоді* я пропащий на віки.

ІЗодай всі наші сльози впали на того, хто нас розлучає ! Лучче булаб ма- ленькою пропала, луччеб поневірялась до віку в наймах, ній: маю терпіти таке лихо І — промовила Нимидора й почала шукати со- рочки в скрині і складати їх у мішок.

Микола вдяг ся в кожух, надів шапку, вкіїнл-в у мішок скрипку, поклонпв ся до матері, поцілував дитину, і блідиїі як смерть, сумний як осіння ніч, виїішов з хати. Нимидора вийшла слідком за ним.

— Прощаііте. рідні пороги, де похо- жали моі ноги ! Прошаїі, Нимидоро ! Спомп- наїі мене . моє серце, вірними словами та дрібними сльозами, а я тебе, доки ялівий буду, до віку не забуду.

Ніч була темна, але тиха. Усе небо було вкрите густими хмарами, наче поле чорною- ріллею. Нимидора випровадила Миколу за ворота і ледві діїішла до хати.

Микола пішов на вигон. де стояли старі

49

верби : там його ;кдав Кавз^і і чотири чоло- віреи, що налагодились втікати на сахарнї.

Нимидора вбігла в хату, впала па лаву, схилилась на стіл, упала головою на руки, і довго, довго плакала і побивалась. Гарячі сльози обливали її руки, лились на стіл, як криничана вода ллеть ся з дя^ерела на траву, Вл:е тріски на припічку погоріли, і тільки одна головешка жевріла в попілї, мигочучи синїм огнем. Вже в хатї стало темно, а Ни- мидора все плакала. Вона виплакала всі сльози, а сон утїк од неї і пішов десь далеко- в поле.

Коли це одразу в хатї стало видно, як. у день. Стїни, піч, лежанка, колиска, образи,— все нїби облило ся кровіо. Червоний сьвіг миготїв по стїнах хвилями, дріжав, переливав- ся з стїн на стелю, на Яхертку з о деякою. Ни- мидора скочила з місця і глянула на вікна.. Три вікна були нїби завішані знадвору кро- вавими хустками. Нимидорі" здало ся, що вона збожеволіла; одначе вона кинулась да колиски, вхопила за бильця колиску з ди- тиною і рванула її так, що всї вірвечки пор- вали ся, рсрикнула не своїм голосом і ви- бігла на двір. Слїдком за нею вибігла стара перелякана Джериха.

На дворі було видно, як у день : було видно все дерево в садку, всї верби, колону гілляку, кояхний Лговтий ЛИСТОК, ЩО телїпав ся на' гіллї. Увесь двір, сад, хата, — все було залите червоним сьвітом, наче кровю.

Нимидорі здало ся, що горить її хата^ що вона вся палає полумям, що. .горить са- док, горять верби, горить комора. їй здало ся,

ТВОРП ІБ. НР:ЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 4

- 50 -

ЩО горить усе небо, що запалила ся уся земля під її ногами.

— Рятуііте. хто в Бога вірує ! — крик- нула Нимидора. — Рятуйте дитину, рятуііте ^ІиколуІ Мамо, рятуііте Миколу, бо він про- паде з тїлом і душею.

— Бог з тобою, дочко ! Цел^ не ми го- римо: це пожежа десь далеко па селї, — обізвалась мати, поправляючи хустку на голові.

На селї гавкали собаки, сьпівали півнї. Десь далеко було чути шум, наче під землею. Всї люди на кутку спали. Нїгде не видно було нї Яхивої душі.

— Мамо, рятуйте Миколу ! — знов за- кричала Нимидора, пригортаючи колиску до груднії.

— Деис ^Інкола ? — спитала мати.

— Помандрував, покпнув нас! — крик- нула Нимидора. ''

— Коли? — спитала ^гати.

— Оце тільки що розпрощав ся зо мною і вас не звелїв будити.

— БояхЄ мій, сьвіте мій ! Чом я^е ти мене не збудила ?

— Я сьвіта за слїзми не бачила : я про вас і забула.

Стара мати заголосила на ввесь двір, :а за нею іі Нимпдора, вертаючись у хату за колискою.

— Щолі ми тепер, на сьвітї божому, бу- демо робити без хазяїна ? — насилу промо- вила мати крізь сльози.

Нимидора тільки голосила без слїз : в неї слїз не стало.

- 51 -

А тішчасом Микола з товаришами ман- дрував з села, та не шляхом, а просто через поле межами. Вони всї їішли мовчки, при- таївши дух і не оглядаючись. Вже вони виіі- шли на гору, вже одійшли далеко од села і добрались до лїса. Коли це зразу перед їх очима осьвітив ся лїс тихим, червонуватим €ьвіто:м. В селї бекнув дзвін на ґвалт, Гжаліб- но розлив ся їіого гук по полї, попід лїсом. Всї вони разом обернулись назад.

Панськиіг тік, по другий бік села, було видно ввесь, як у день. По самому краю од поля горів довгиїї ожеред соломиГ Над оже- редом стояло полумя, неначе кучерява огнева ■квітка, знизу вузенька, в горі"^ широка, з по- закручуваними" листками. Полумя стояло рівно, наче сьвічка палала. На дворі було тихо і темно. Кучерявий дим йшов про'сто Б гору до самих" хмар. Рядом з ожередом вже займав ся довгиїї стілшк нового жита, :а серед ряду стіжків знов спахнула огнева квітка, лизнула тричі огневим язиком в гору і загоріла ся рівним, кучерявим полумям. Після того запалали всї стія^ки, що стояли рядом до самого поля. Дванадцять скирт хлїба палало разом, наче дванадцять ставників горіло, а од їх піднімав ся густий дим, то чорний, як смола, то білий, як осїннїй туман. В горі дим зливав ся до купи в один страшниіг стовп, та все йшов у гору до самих хмар. Все чорне небо в го]рі заблищало огнем, за- миготіло рівними хвилями, неначе клїпало якимсь страшним оком, кидаючи рфовяний сьвітна село, на ставок, на річку, на верби, на широку долину. Кругом неба на низу

стояла чорна, як земля, смуга, неначе огневе небо було підперезане оксамитовим поясом. Сьвіт був такий яснпїі, що тополі" на окопі кругом' току було видно як у день. На то- полях половина листя була зелена, а поло- вина жовта. Зелениїг лист проти огню був. нїии обмочениїі в густу запечену кров : ясовте мусянжове листя стало рожевим, не- наче хто їіого облив вишневим соком. Чорні стовбурі тополь чорнїлп протп огню, нїбп виковані з залїза. Все село було видко, як на долонї, з усїма біли:\пі хатами, з клуняшк з церквою, з садками й вербами. Ввесь піи- рокчп"і ставок був нїбп залитий кровю. Ра- ставиця крутилась на левадах, нїбп огнева змія, що сипле искрами. а в кровяному ставку одбивались чорні стовбурі осокорів, чорне безлисте гілля верб, неначе в прозорчасту кров хтось накидав чорного дроту та залїз- них стовпів.

Дзвін сумно бовкав на ґвалт. Пап ви- скочив з двору на конї, а за ним козакп. Осавула полетів конем по селї будити лю- дтпі. 'зганяв їх гасити поіксіку. Загавкали її завили на селї собаки, завештались люди і всї побігли до току. Чоловіки з сокирами^ молодиш й дївчата' з відрами, дїтп з по- рожніми руками обступили лавою огневиїг тік, пороздявлявши роти і стоячи на одному місцї. Одна баба чогось прибігла з кочер- гою і стояла з нею. наче донський козак зо списом. Пан кричав, осавула кричав, економ кричав, літаючи па конях, та зганя- ючи народ. Народ і собі кричав, та все стояв на ОДНОМУ міспї. Кільки десятків чоловіка

- 53 -

розкидали стіисок і кидали снопи за окіи на поле. Дві бочки з водою стояли коло <іїі;кка : люди на щось лили воду відрами в огонь, неначе грались в якоїсь іграшки.

А полумя йшло далі в середину токт, до к\7унї. Другий ряд старих скирт чорнїв ироти'^ огню, неначе якісь здорові ґг довгі чорні зьвірі стояли рядами коло полумя. вагіняли ся і ті старі скирти, і неначе з землі виріс другий ряд огневих, рсучерявих кві- ток. Огонь лив ся далі, мов хвиля на морі ; можна було бачити очима, як він посовував ся по стіл:ках. Вл:е заїіняла ся довга здо- рова клуня. Купа чорного диму вихопила -ся зпід її високої покрівлї, прорвала ся і полетіла в гору вище од са:мих хмар. За димом палахнуло полумя її обхопило клуню разом з усїх боків. Почали піднімати ся искри. Шматки кулїв летїлп в гору її горіли, розсипали ся, трусили пскрами на поле. З полумя схопив ся вихор, неначе і:луня роззявила рота, й сапнула на все горло. Вихор закрутив огнем. З огню почало нести цїлі снопи й кидало їх в гору, як кидають вилами снопи на стіжок.

Сполохані горобці та голуби вплітали з соломи та із стілгків, піднімались у гору, чорніли в диму, наче хто кидав грудками, а потім заіімали ся в горі на огні, тріпали огневими крильцями і падали в огонь, не- наче зверху крапав искрянптг дощ.

Весь тік палав до останнього стіиска. Кругом окопів тополі посхли, і запалали, неначе рядки ставників. Швидко дим став менчиїі і білїіций. Де були стіжки, там ле-

54

:кали і жеврілії куші огневого гпоіо. Топол'Г жевріли, неначе хто позабивав розпечені в огнї червоні залізні кілки. Небо :мііготїло^ слабіше її тихіще. Червоне кружал(» серед, неба зменшило ся, а оксамитовий чорний пояс в низу над землею все ширшав, доки не підняв ся до самої середини неба.

Шість чоловіків стояли під лїсом, по- глядали на поя^ежу, цмокали ротами, та все^ говорили, що хтось навмисне запалив тік...

— Оттак і треба нашому панові І — го- монїли чоловіки. — Лобрпіі' заробіток для пана на хлїбі цього року.

— Це /і хлїб згорить, а на ирпїідешнїй рік знов у їіого буде повний ТІК" хлїба. — промовив Джеря.

— І хто його підпалив ? — питав сам у себе Кавун. — А дивіть ся, чи не лїтаечия душа в полумї? Як тільки лїтае, то міг впізнаємо, чия то душа, і знати мемо хто- оце підпалив тік.

— Лурна булаб душа : полїзлаб в огонь ? Хиба для неї не лучче сидїти дома та не рипатись — обізвав ся Микола, а сам шу- кав очима своєї оселї: вглядів купу верб коло своєї хати, иш блиш;ала проти '' огню, і все діівив ся на ті верби, під котрими він зріс, під котрими він покинув СВОЇ» хату, свою матїр, жінку, дитину, покинув поло- вину свого серця.

— Ц\'р т, цїй по:кеяа ! Кпдаіїмо її та хо- дїмо просто лїсом, покті пан нам присьвічує, — промовив Микола, останнїїі раз глянувши на свої верби і вхопившись руками коло серця

Шість МОЛОВІКІВ ВВІЇІШЛИ ]і ЛЇС. Че[)В(»-

ний сьвіт блищав по товстих дубах, по ста- рих липах. Дерево чорніло, яг: залї.'зиі стовпи, і тільки білі берези ясно її виразно блиидали, неначе обипіті полотном та облиті роясевим соком. Вони ввійшли в темну чорну долину і неначе разом пірнули під землю.

Тимчасо]\г в Дя'сериній хатї иі,е довго голосила стара :\[ати з Нимидороіо. Каганець блимав коло комина, неначе старець блимав сліпими очима. Нимидора впала на лаву і ви:е не плакала, а тільки стогнала, неначе через сон. В неї голова горіла огнем: блїде лице стало червоне. АІати сиділа кінець стола та тільки дивилась на неї. Нимидорі здало ся, що вона горить нанайському току в полумї, що коло неї Микола їг покійний Дяіеря молотять огневі снопи: із снопів си- плять ся не зерна а искри, і падають на її лице, на груди, на очі. Нимидорі здало ся, иш вони самі неначе поробляні з розпече- ного червоного залїза, сьвітять ся наскрізь, пашать огнем та все бють червоними залїз- пими цїпа^ги по огневих сноиах.

— Мамо, чи ви бачите, які стали Микола та батько? Он иодивіть ся! Вони з червоного, гарячого залїза... А які в їх очі ! Боже міГг ! В їх не очі а жар горить в ямках! Наи^о вони молотять тоі'і огонь! Чи вжеяг пани будуть їсти иитениіині искри, пю летять з тих снопів?

— ІДо ти говориш, дочко? Схамени ся ! Перехрестись та помолись Богу ! — го- во])ила Дя^ериха і хотіла розбудити Ними- дору. Нимидора не могла опамятатись і го-

ріла як огонь. Дя^еріїха достала йорданської сьвяченої води, помочила Нимидо])! голову її ]"руди, очі Й П^ОІЛІ.

— Мамо? — ска:шла тихо Нимидоі)а, підвівшись и постелі". — Чи чуєте ? Хтось стукає в кватирочку... Чуєте? Це він, це він веі)нув ся, міїі го^лл'Гі сизий.

Нимидора схопила ся з лави ії кину- лась до вікна. Ніч була темна. Вікна чор- ніли, неначе позавішувані чорним сук'ном.

— Мамо! гляньте, як видно на дворі. Я бачу ввесь двір і сад. Мамо І ]\Ііікола при- їхав на білому конї ! Он подивіть ся ! Та який гаршіїї та ясний, як сонце, а на йому золота одежа, та червоний пояс.

Нимидора вхопила Джериху за рук'у й потягла її до вікна.

— Дочко моя, серце моє І Що ти гово- риш ? НІО з тобою ? — говорила Длгериха та все хрестила Нимігдору, хрестила вікна, хре- стилась сама. їй здалось, шо до Нимидори вже лїтає перелесник.

— Ненько моя!... Боіке міїі!... ^Гикола стає огнем, піднїмаєть ся і летить у гору ! Болге мій! Він полетів до неба і вихЄ не вернеть ся до мене ! Пропаща я на віки ! — крикнула несамовито Нимидора страшним голосом і впала знов на лаву, як камінь.

Джериха перелякалась і не знала, шо робити. До самого сьвіта вона хрестилась та молилась, доки Нимидора не заснула ваи:- ким. тяжшім сно:м.

ПІ.

Микола з товаришами помандрував на сахарнї в Капївіцішу, в Стеблів. Нін ішов не великим шляхом, а через малі села по- над Росю, невеликими дорогами, щ(ю не €трінутись а вербівськими людьми, або її а своїм паном.

В Стеблові, де кінчаєть ся містечко, де Рось вириваєть ся з тісних берегів обста- вляних скелями, є дулі^е гарне місце. Там Рось минає чималий скелистий острів. За- мок, і знов зливавть ся з своїм рукавом, Самовілкою. Зараз за тим островом скелисті високі береги оступаїоть ся од річки, по- дають ся трохи на боки, а там далї каміння ховаєть ся під землею, гори розступають ся півкругом, і по рівному полю веть ся річк'а на зелених луках та левадах. На тій рів- нинї недалечко од острова, над самою Росю лежить неначе здоровиїі камяний зьвір з чи- стого каміня. на котрому стерпить иїбп здо- рова камяна шерсть, то ноягами, то стовпчи- ками, то иїбп пилками з здоровими зубцями, то камяними дошками і на самому кінці того зьвіря стремить високий, ЯК' стовп, камінь на вісїм сажнїв, зверху товщиіі, неначе на стовп хтось насадив здорову голову. Не стає тільки очиїї та носа, пдоб той камінь був нохожпїі на давнього идола. Тоїі стовп стре- мпть, неначе ріг камяного величезного зьвіря.

На острові під камяною стїною приту- лив ся здоровий питель на два поверхи і пе ^іостав покрівлею до верха скелї. Коло са-

мого питля з берега на острів перекинули місток з пору чатами. ]^Іісток висить високо- над Рос¥>, прлковашіїг залізяками до скель на обох берегах Росі. Під ним шумліть і беть ся об каміння біла водяна хвиля. Просто па Росі" в гору видно к'руті скелисті покручені береги, а там далї над самою скелею, іца зветь ся Спасом, стоїть церк'ва серед зеле- ного дерева, котру видко наче через камяні ворота...

В тому місці", нижче од Замка, під са- мою скелею стояла фабрика, — здорова, біла, висока, з високим чорним стовпом, ко- триіі виганяв ся трохи вище од скелї. Нижче од фабрики, на і>івнииї, мі:к зеле- ними вербами, біліли ряди пїмецькдіх :муро- ванпх домів, з білими стінами па причіл- ках до самого верху пок'рівлї. Веселі хати тонули в вербах. Міік хатами вештались Нї.мцї, Французи : Німкені в червоних сукнях брали воду з криниці : коло їх веиітались нїмчпнята в узесенькпх штанцях. Там жилп ВСІ німецькі маїістрі і директор фабрики.

Микола її їіого товариші прпіішлп в пп- сарню, де сиділи директор з канцеляристами. В здорових просторних хатах скрізь по за- кутках були поробляні з дроту нїбп клітки, а в тих клітках сидїлп писарі". Коло одного стола спдїв директор, високпіі, плечистий Німець, з довгим носом та спнїмп очима. Він не спитав Вербівцїв про пашпорти, не спитав, звідкіль вони родом, і тільки позапи- сував їх ймення і прізвища, ^іикола назвав себе Іваном Гриценком, РСавун назвав себе Панасенком. Директор поклав їм плату по

59

три карбованці" в місяць па папських хар- чах і звелїв іти до фабрики.

В фабриці другиїї Німець, машиніст, иоставив їх коло машин па роботу. Кругом їх кипіли здорові казани з малясоїо, стуко- тіли, гуркотіли колеса, дріїлгали з дорові"^ ре- мінні паси, перекинуті з низу через стелю на верхнїіі поверх. Бідні хлїбороби озира- лись на всї боки на ті страшні, здорові, ла- паті машини; не знали, як повернутись, як ступати. їм здалось, іцо їх завели в я- кесь страшне пекло.

Настала ніч, а їм здавалось, що зза машин отот вискочать дїдьки і потягнуть їх під ті машини з страшними зубцями. Нї- мець все показував їм, як ходити коло ма- шини, і вони насилу оговтались, насилу при- викли до нової роботи.

Перед сьвітом задзвонили і іінчі ро- бітники сталії на їх місце, а вони пішли до казарми.

Між білими, чистими, нїмецькими хата- ми, між зеленими вербами, чорніли дві довгі казарми для бурлак. Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стїнами. . Мояша було подумати що то кошари для овець, а не хати для ліодиїі. В кінцї ка- зарм стояли здорові казани, замуровані в цегляну піч, де варили бурлакам їсти.

Минув рік після того, як Вербівцї втїкли з Вербівки. Була неділя. В селї почали благовістити на службу, і дзвін голосно гув понад Росіо, між скелями. В казармі і:оло довгого стола стояли її сидїли бурлаки. ]^Ііж ними був і ^Микола Джеря. Він так змінив

би

-ся на лііцї, що його трудно було впізнати. Ясні карі очі наче погасли, лице постарі- ■лось, румянець пропав, лоб став іковтиїі як віск, шия помориділась. Тільки великі руки з довгими пальцями та довгі вуси нагаду- вали про давнього ^Іиколу Джерю. На Ми- колі була чорна, як земля, сорочка, подерта -свита, старі чоботи з дірками, звідкіль ви- глядали соломяні устїлки. Волосся на голо- вах у бурлак було закудлане, як- у непро- спаних ияниць.

Поруч з Миколою СИДІЛИ за столом бурлаки в таких чорних сорочках і з такими немитими видами, з такими бруснатими бородами, з такими головами. — що й гля- нути було стратино. Одні бурлаки грали в"" карти, такі засмальцьовані їГ чорні, що на їх ледви червоніли безталанні королї й ко- ролихи замазані бурлацькими руками. На столї стояла горілка : декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок. ^Іикола грав' на скрипці*. Одна молодиця з темного кутка загомоніла і почала його лаяти за те.' що він грав до слуисби божої.

Через усю казарму попід стіною стояли поли: па полах валялась солома. На тих по- лах покотом спали бурлаки її бурлачки, роз- кидавши на барлозї драні свитки й кожухи. Одна чепурна молодиця в біліїі сорочцї за- мітала казарму і згортувала з полів барліг. Няні бурлаки затягли пісні : Микола при- гравав їм на скрипці.

— Господи! нема вам нї недїлї, нї • сьвята ! — крикнула богомільна молодиця

- 61 -

з другого кутка. — Чи не чуєте, що до* церкви дзвонять?

— Дзвонять, бо їх на панидину не го- нять ! — крикнув Микола і задзвонив на скрипці так, идо трохи струни не порвались.

В казар:му вбіг Кавун і крикнув до ^Інколи :

— Тїкай:мо, бра І тїкаїпю І Я їіпіов з яр- марку коло корчми і бачив свого пана Бжо- зовського.

— Невже? — але крикнув Микола і так кинув скрипку на стіл, що вона загула не своїм голосом.

— їй Богу, бачив ! Нехаїі мене сьвятиіі хрест побе, коли брешу!

Вербівцї покидали карти на стіл і по- роззявляли роти.

— Мабуть довідав ся, иш ми тут на заводах, та це приїхав по наиіі душі, — сказав Микола: — але чорта лисого"^ забере до себе в Вербівку, а не нас.

— Знайшов дурнїв! так оце й дамо ся в руки, — обізвав ся оден бурлака.

— Деях ти його бачив? — спитав Джеря' в Кавуна.

— Сидїв коло вікна й люльку курив. Я зараз впізнав його руду голову її червоне лице, таїі дав драла за Яхидівські хати — сказав Кавун.

— В котрому вікнї він сидїв? — знов спитав ^Іикола.

— В са:мо:му країїньому, иш зараз од угла з причілка, — сказав Кавун.

Микола подумав, встав, покликав Ка-

- 62 -

вупа і вербівськіїх бурлак на двір і тихо промовив :

— Знаєте що, ХЛОПЦІ? Давайте пров- чимо сучого Ляха, щоб не ганяв ся за бур- лаками І

— Як же ми ііого пімзвчимо ? — спи- тали бурлак'и.

— Нападемо в ночі на станцию. виде- ремо вікно, вліземо в хату, та дамо йому стільки різок, скільки він надавав нам на

-економії.

— Добре, їй 1к)гу. добре! Даймо їіому Доброї прочуханки, щоб памятав до нових віників, — крикнули бурлаки.

Бурлаки вернулись до казарми, поза- •бірали'^свої клунки, тихенько один за дру- гим втїкли з казарми і поховались у ске- лях між густими лозами. Бони поклали клунки під голови і полягали спати.

Пан Бжозовський і справді довідав ся од ліодий. що бували по ярмарках, про вер- бівськіїх утікачів. Микола показав дорогу другим, і слїдком за ним багато ліодиїі по- втікало на стеблівські заводи. Бжозовський приїхав в Стеблів. пішов на справу до стеб- -лівського пана і полаяв ся з ним за те, що він ирпіїмає до себе на заводи без пашпор- тів їіого людіїїі. Бжозовський хотїв другого дня з скльськ'оіо полїциєю половити своїх крепаків і вершти до дому.

На дворі смеркало ся. Микола з товари- шами спав в лозах, готуючись в далеку до- рогу. Пізньою добою він побудив товаришів : всї'^вони рушили з ліз і потяглії ся на місто .до корчми. Ніч була темна, тільки на небі

63

ясно блищали зорі. На дворі було холод- ненько, як буває весною. Бурлаки приїішли на місто. В однії! лаідівськіїї хатї иіе бли- щало сьвітло. Бурлаки иосидїли на призьбі коло одної жидівської хати, покине погасло €ьвітло, і крадькома че])ез типи та городи приіішли до корчми. В корчмі все спало. <]крізь було тихо ії мертво. Кавун пок'азав бурлакам те вікно, де Бжозовськнїі спдїв у день з люлькою в зубах. Вікно виходило не на вз^тицю, а на подвіря. Бурлаки обіїі-

ШЛИ кругом корчми, підійшли під ВІК'НО

і почалп"^ прислухуватись. Крізь вікно булг» чз^ти як Бя^озовс'ький сопів та хріп на всю хату .

— Починаймо ! — зашеиотїв Микола і почав одколупувати нояче:м вікно. Другі ■бурлаки помагали ііому. Поганенькі яаідів- ські завіски подали ся під дуячими руками, як тонке павутиння. Микола вийняв вік"но, поставив їіого к'оло стїни і полїз у хату. За ним полїзлп другі бурлаки.

Як той зьвір кидаеть ся на скотину, так кинув ся Мик'ола на Бжозовського ліячк-о і налапав панові ногп. Пан схопив ся, з пе- реляку втратив голос і не міг навіть крик- нути : як блиск'авка, мигнула в його голові думка про Миколу її вербівських бурлаків. ]\Інкола одною рукою дерлгав пана за ногу, а другою почав їюго бпти в груди. В хатї було поночі, як у льоху. Бя^озовськпй звив <ія, як вуж, тай шмигнув просто в двері. Бурлаки не знали, де двері, і тільїлі крути- лись по хатї. Пан перебіг прпхолгу, де спав осавула і побояв ся бігти на двір : в ііого

ЄІ

була думка, що коло двернії сте}>еиіуть їЬп'о другі бурлаки. Бяхи;л»вськіпі налапав сїнешні двері і в одну мить кинув ся по дверях на горище, в сїнях на їіого иіастя не було с'телї. Він вискочив по дверях на горище і к'инув ся бігти. Одначе бігти не було кл^ди: він вдарив ся лобом об крокву її поколов собі лице соломою. Од переляку на ііого- лобі виступив холодний піт. Він присів у са- місінькому куточку під покрівлею.

Тимчасом бурлаки розсипались по двох темних хатах, лапали руками по всїх за- кутках, лазили під ліжка і не знаіішли пана. Микола був лютиіі як" зьвір.

— Доставаїі сі'ішиків І Сьвіти сьвітло! — шепнув він бурлакам : — Будемо бити при сьвітлї ... що Бог дасть!

Кавун достав з кишені сірники, тернув сірником об стїну. Огонь спахнув, — і бур- лаки тільки вгляділи порожнє ліягко, а в пе- реднії! хаті вербівського осавулу на землі'. Осавула лежав на спиш і спав міцним сном! Бурлаки без сорома засьвітили сьвічку, миттю кинулись на осавулу і почали ііого лупити кулаками. Кавун накинув йому на го- лову свиту, иіе й сам сїв зверху. Переляка- ниіі осавула тільки харчав під Кавуном.

]Зжо;з(івськіпі, сидячії на горищі, почув те страшне харчання. Один бурлака вглядів одчинені двері, дога дав ся де подів ся Бжозовський, і почав дертись по дверях на горище. Бжозовськиіі схопив ся з місця,, продер кулики, видер ся на покрівлю її стриб- нув з ст])іхи до д<:»лу. Під стріхою стояв воловиіі віз. Він потрапив на віз, страшенна

65

обідрав собі литку об полудрабок, скочив з воза і побіг через двір. Перескочивши в город через тин, він присів під тином і бояв ся бігти далі*. Йому здавалось, що бурлак повний двір, повний город, що вони позасідали скрізь попід вікнами, попід ста- нею, поза тинами. Йому здавалось, що отот знов на їіого спину скочить Джеря і почне місити їіого в груди кулаками.

— Тїкаїімо, браття ! — промовив Ми- кола. — Тїкаїімо ! Утік пан з наших рук І

Один бурлака вхопив з стола золотий го- диник і хотів сховати їіого в кишеню.

— Не зачіпай ! Це наша кров ! — крик- нув Микола несамовито, видер з рук годин- ник і свиснув ним об поміст. Годинник дзенькнув і розлетїв ся на ^малесенькі дрі- бязки. Микола вискочив через вікно на двір; за ним почали плигати другі бурлаки. Сьвіт- ло погасло. Пан бачив, як блиснуло сьвітло,. як бурлак'и стрибали з вікна на двір, і з пе- реляку дав драла через .^ грядки, нахиляю- чись при самій землі. ГІого ноги грузли в мягких грядках. Грудки землі летіли на всі боки. Молода кукуруза тріщала під но- гами.. Бжозовський вбіг у молодий бурян і приліг у йому на саму землю.

Бурлаки щезли. На дворі стало тихо. Тільки осавула в хаті охав та стогнав.

Довго Бжозовський лежав у буряні та прислухував ся. Він втратив памороки і тільки тоді опамятував ся, як почув, що в його все тіло дріжить од холоду, а зуби аж цокають об зуби.

На селі десь далеко засьпівав півень..^

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ .^ІБВІЦЬКОГО Т. І. 5

Об

Той півень неначе розігнав чортів для Биіо- вовського. Він набрав ся сьміливостп, підвів ся, глянув на небо і побачив, що забіг таїси дуже далеко. Грудки муляли в босі поги, а" холодна земля обсипала ноги, неначе снїг. Він прийшов до корчми, побудив илідів і звелів погоничові зараз запрягти конї. Осавула ледві ворушив ся од стусанів.

'Пан ш;е вдосьвіта рушив в дорогу з Стеб- лова. А ти:мчасом бурлаки були вже далеко од Стеблова. ІІдучи дорогою, серед темної ночі, вони все бідкались, що пг не вдалось добре оддячити своєму панові. Вони брались не на північ, де було так само багато саха- рень, а на південь. Туди їх тягло чуття волї ; туди, далеко на степи, їх тягла якась неві- дома сила, на ті шляхи, на ті степи, де ко- лись ховалась воля українського народа. не вважаючи на близьку пащеку страшного степового зьвіря — Татар. Тай степовиіі зьвір, мабуть не був такий страшниїі, як свій хатнїїі зьвір.

В той час Бжозовськиїі вертав ся до Вербівки. Четверо добрих кониїі несли ле- генькиїї фаетон, як на руках. Осавула ледві поспішав за шві ^іаленькою бідою. Бжо- зовський згадував про бурлак, про Джерю, і вся кров кидалась йому в голову, заливала його очі. Він чув на '' своїх грудях бур- лацькиїі кулак, і йому здавалось, що саме в тому місцї пекло його огнем, палало по- лумя. Він пригадував, як втїкав через го- рище, як скакав з покрівлї на землю, як ле- жав у бурянї, і ввесь його шляхецькиії гонор підняв ся з самого дна, кипів, клекотїв

— 67 —

у ЙОГО душі. Він догадував ся, що і пого- нич знає про те дїло, знає її осавула, знає п увесь Стеблів, знати ме й уся Вербівка і всї пани сусїди. Од помсти він усе штов- хав погонича кулаком у спину, як тільки тоіі не потрапляв на добру дорогу, як тільки фаетон нахиляв ся на бік. Погонич од зло- сти передавав ті стусани коням, бив їх не- милосердно гарапником попід черево, а конї передавали злість панському фаетонові, били по йому задніми йогами й трохи не поносили.

Вже сьвінуло на дворі, вл^е й зійшло €Онце, а бурлаки йшли і не спочивали. Вони поминули багато сїл, багато сахарень та су- конних фабрик, нігде не спочивали і не •ставали. їм усе здавалось, що Блхозовськиіі •буде гнатись за ни:\пі. Опівдні' вони звер- нули в лїсок, ззїли по шматку хлїба, напи- лись води і помандрували далі". В вечері показалось на долині* велике містечко з дволга •білими муровани^пі церквами. За містечком ■осторонь стояла здорова сахарня з високим чорним стовпом, коло неї стояв рафінад, •а коло самого ставка стояла костопальня з менчим стовпом. Вітер повівав од заводів, і далеко на полї було чути всякиїі против- ний сморід од перепаляних кісток, од гни- лої :\галяси.

Сонце сїло за горою. Череда пішла в містечко. Потомляні бурлаки ввійшли в мі- стечко. То була Черкащина.

— Ставаймо тут на роботу в сахарнї, — промовив Джеря. — Ми зайшли вже далеко од Вербівки. Тут не знайде нас пан.

— Де пристанемо, там і на роботу ста-

- 68 -

немо, — сказав Кавун. — Сахарень в доволї; мп вже помішулії їх по дорозі більше де- сяти. Про мене, зоставаймось тут. Але треба нам десь переночувати.

— Просімо ся на ніч до ліодпіі : може нас денебудь пустять. — промовив Джеря.

Бурлакп сїлп на окопі коло царинп, трохи одпочили, ззїлп по шматку хлїба та по цибулі і ввііішли в містечко.

— ^Іи будемо проситись до багатих, чи до бідних? — обізвав ся один бурлака,

— Попробуємо до багатих, — сказав Микола.

Бурлаки повернули до великої хати і ввііішли у двір. На великому дворі ме- кали вівцї, стояли потомляні воли. Моло- диця доїла корову. Старий чоловік порав ся в загородї.

— Добрий вечір вам! З понеділком будьте здорові! — сказали бурлаки до хазяїна, піднявши трошечки шапки. — Будьте ласкаві, пустіть переночувати !

— А хтожвитакі: звідкіля Бог несе? — обізвав ся хазяїн.

— Ми йдемо з далека на заробітки і хочемо стати на роботу в сахарнї, — ска- зали бурлаки.

Хазяїн кинув на їх оком і задумав ся. Перед ним стояли люди в чорних, як сажа, сорочках, з бруснатими бородами, в старих драних свитках, в старих дїравих брилях, з дикими червоними очима.

— То вііб то бурлакп, чи то ? — спи- тав їх хазяїн згорда.

Бурлаки трохи помовчали, а Микола промовив :

69

— Та егеж І Не :з добра сталії бурлаками...

— Коло нашої хати веліікііїі шлях; а веліікііїі шлях несе всякого народ а. — і доброго її недоброго. Шукайте собі, люди добрі, пристановища деїшде, — промовив хазяїн і кинув ся до роботи.

Бурлаки мовчки повернули -.) двора, а Микола не стерпів і промовив :

— Та й ми такі ха::іяїни, як і ти, чоло- віче, та тільки лиха доля погнала нас з го- споди.

Бурлаки пішли до другої хати, далї до третьої : їх нїгде не пускали на ніч. Коло са- мої церкви вони заіппли до одної убогої мо- лодіїцї і почали проситись переночувати в клл^нї.

— Яб вас пустила, та мого хазяїна нема дома. Я не знаю... яб рада їі пустити, та... — говорила молодиця, запикуіочись.

Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втїкли з села од пана, як бідували, як набрались лиха, і розжало- били добру молодицю. Вона пустила їх на ніч у клуню, ще й наварила на вечерю кулїшу. Бурлаки покотом спали на соломі, як побиті. А добра молодиця, вернувшись до хати, як почала думати та гадати, то з переляку по- ховала в скриню всю одежу, яка віісїла на жертцї, підперла двері кочергою й рогачем і довго не спала та все думала про бурлак.

Другого дня, тільки що сьвінуло, моло- диця встала і почала оглядати хату і все, що було в хатї : подивилась на скрішю, за^ глянула в скриню, — все добро було цїле. Вона перехрестилась і виїішла на двір. Бур-

лаки покотом спали на соломі, як побиті. ^Іолодиця затопила в печі і почала варити обід. Бурлаки встали, повмивались, П(»^[оли-

ЛИСЬ Богу до схід сонця, подякували МОЛО- ДИЦІ і пішли до сахарень.

Сахарнї стояли за великим ставком^ окопані глибоким ровом і обгорожені стіною. Дорога йшла до великої мурованої бра:^пI ; коло брами стояла сторожка, помальована білими й чорнимя полосами, як малюють скарбові сторожки для москалїв. Бурлакіт ввііішли в браму і побачили цїлий невелич- киіі городок. Перед ними була зовсім городська вулиця з мостовою, з тротуарами. По обидва боки стояли невеликі муровані домки з здо- ровими вікнами : коло їх росли садочки. Та були кватири для Нїмцїв та для писарів. На другії! вулиці стояв чималиїі дім директора рафінад а. Там була навіть школа, тільки не для просьвіти народа, а для того, щоб ви- вчити хлопців на писарів для фабрицьких канцелярий. В кінці вулиці стояв високий будинок : то був театр, — панська примха ; а під ним були крамниці з усяким кі^амом. Далі їішли довгі маґазини, а серед майдана стояла прездорова сахарин, з одного боку на чотири поверхи, з другого на пять. Коло самого ставка стояв раг|)інад та костопальні з ви- сокими чорними стовпами. За сахарнею здоровий двір був закиданиїі стосами дров ; звідтіль тягла ся залізна дорога до заводів. Серед того двору між стосами дров стояла парова :машина ; там різали колодки на дрова, складали дрова на ваґони і везли їх просто до парових машин на заводи.

і —

По всьому двору і по тому густому го- родку снували позамазувані ])обітники в чор- них сорочках, з чорними видами. Ск'різь було чути гук, шум, гам, свист. .Машини в заво- дах стукотіли та гуркотіли, аяг стїни гули. З високих виводів летіли стовпи чорного, смердячого диму.

Бурлаки дійшли до сахарнї і почали розпитувати, хто ириґімае ліодий на роботу. Робітники показали їм на один дім, де жив посесор тих заводів.

Посесор був жид, Абрам Мойсеевич Бродовськ'иїі. Псі заводи були одного дуже багатого пана, котрий Яхив за границею і рідко приїздив на заводи. Жидівське го- сподарство вже дало ся в знаки : огорояса місцями леяхала на землі : по двору стояли гнилі калюяхі: хати були облупляні, вікна повибивані, а ціле стадо кіз гуляло по са- дочках і жувало дерево.

В тоїі час як вербівські бурлаки розмо- вляли з робітниками, надіїішов сам посесор. То був товстиіі, здоровиіі ялтд з рудою бо- родою, з сірими очи.ма, в чорніїі оксамитовій ялілетці. На Яхилетці теліпав ся Вдсжкиі'и зо- лотий ланцюягок з печаткою і всякими цяць- ками ; на товстих куцих пальцях блииіали валжі золоті перстнї з дорогими блискучими камінцями. Ріомірчики її сорочка, чорний блискучиїг галстух на шиї були нечисті, за- смальцовані, аяс блииіали проти сонця. Чор- нпїі, довгиїї свзртук, вишневий, оксамитовий картуз на потилиці давали їіому дуя^е харак- терниїі ягидівський вид. Не ввалгаючи на його багате вбрання, на золото, од його

- 72 -

тхнуяо жидом. Бурлаки впізнали тоіі дух під' багатою одежою, як вовки впізнають вовчиїї дух у вовчій шкурі.

— Чого вам треба?' — спитав у бурлак Бродовськиїї.

Всї робітники поздііімали перед ним шапки. Вербівські бурлаки не зняли шапок, не поклонились, тільки згорда поглядали на його, неначе вони були хазяїнами в сахарнї, а Бродовськиїї був наїімитом.

— Ми хочемо стати па роботу в са- харнї, — обізвав ся Микола згорда.

— Ну, коли хочете, то ставайте. — ска- зав Бродовський л жидівським акиентом.

— А хиба ти приймаєш тут на роботу ? — промовив ^Іикола якось з осьміхом і гордо.

Бродовський образив ся. Всї робітники ось:міхнулись.

— Коли хочеиі ставати на роботу в мене, то пе тикаіі на мене І Ну. ихо це таке з цїми мужиками ! Я тут хазяїн. Хиба ти не знаєш, чи ию ?

— А вжеях не знаю І Хто тебе знає, що ти таке, — сказав Микола якось сердігго, як звичайно селяни говорять до жидів.

— Чого ти кричиш на мене ! Ну, я з то- бою свиний не пас ! Ну, коли хочеш в мене служити, то не тикай на мене, бо я тут пан. — промовив уже сердито Бродовськиїї.

]^Гпкола трохи не загнув Бродовському в'батька-матїр і на силл' вдержав язика ; одначе він уже поминав те капосне ,.ви". Він усе таки бачив перед собою жида, хоч і багатого.

Бродовськиїї. взявши в посесию сахарнї, на силу привчив людиїї говорити на їїого

„ви", а хто на ііого тикав, тому вій довго не видавав плати за ропоту. Одні захожі бурлаки довго ие гнулись під жидівськліми руками, та все тикали на їіого, на дїтиіі, на- віть на його жінку, хоч вона зовсїм була ио- хожана паню.

Бурлаки згодились з Бродовськлім по три карбованці на місяць па їіого харчах, і пішли до казарм.

— Чи не к-омедия, вражого сина, з ллг- дом ! — крикнув ]\Іикола. — Слуяхили Ляхам, а це висе довелось слулгити ялі дам. П^шро- буємо ще жидівського хлїпа.

Бурлаки ввійиїли в казарми. РСазарми, довгі без кінця, були иіе поганіпі, ніж на стоблівськіїі сахарнї. В хатї було повно бар- логу, як у свипюіиниках : там стояв якийсь чад од мархотклі, од гнилої соломи, од ие- чіїстої одежі, од кислого борщу, од бурлаць- ких онуч.

На заводах задзвонили в дзвоник. Гу- стими рядками потягли ся люди з заводів. Одні пішли в містечк'о : другі пішли на обід в казарми.

Бурлаки посідали обідати. Кухарі на- сипали з великих казанів у миски борш,. Той борщ був такиії смачниїг, що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги, через велику силу набивали ни:\і пельку. В борті була сама за себе ботвини та квас; подекуди тільки плавали таргани замісць мяса. Після борщу подали кашу. Каша була з тухлого іішона, а старе сало тхнуло лоєм. Хлїб був чорний, як сьвята земля.

— Ото каша ! — промовив Микола. —

— 74 -

І Б Всрбівцї білував, а такого добра не їв. Чи іі сам пан жид їсть такт кашу ?

— Поікивеш, чоловіче, попробуєш ще і крапімї каші, — обізвав ся один "бурлака.

Дзвонпк задзвонив, і всї бурлакчі знов иіиктп на роботу. В казармах зостались самі Вербівиї, зостались і задумались. Кожипіт згадував свою хату, свою жінку, своїх дїтий. Мик(\ла сидїв і яафив ся.

— Чи доведеть ся нам коли вернутись до дому? — спитав Кавун наче сам у '^ себе.

— Як ухопить наїпого пана, то може і иивертаемось, — промовив Микола.

— А колп ііого вхопить, коли він здо- ровиїг, як віл, — знов обізвав ся Кавун і по- хилив на стіл свою русяву голову, свое- довгобразе лице з тонким рівним носом,. ;і довгими вусами.

— Та її смердить /ке наша хата ! — сказав Микола і виїішов на двір. За ним виіпили і другі ІЗербівцї.

Казарми стояли над самим ставком. Ставсік був здоровий і далеко розливав ся в поле між двома невисокими горами. За ставком, од самого берега їіиіов на гору старий лїс високою рівною стїною. переходив гору її ховав ся в долинї, за горою. Поло- вина лїса вяхЄ пішла на сахарнї, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояда в пишнііі красї, нїбп хтось навмисне наса- див їіого стїною до самого ставу. Товсті граби, берести, дуби, клени стояли, неначе гу- сто наставляні стовпи, з зеленою покрівлею зверху. Рфуглі зелені широкі верхівя вкри- вали лїс зверху, нїбп зеленими шатрами.

75

А там далеко на яру блищав ставок, зеле- ніли береги ; а далї в водї сто.чв стїна.ми густий темнозелений осптняг. Його тоненькі гнучкі стебла здалеку були похола на купи павутиння. Він одбивав ся в водї иіе тон- чим, иіе нїжницим, неначе під водою плавав зелений пух.

Бурлаки хотіли скупатись, але глянули в воду і побачили, що вода була густа й смердяча. Дохла риба плавала коло бере- гів : в ставок випустили малясу і зробили з його с:мердяче болото: вода в ставку була гнила.

Вербівцї стали на роботу в сахарнї. Ця робота була для їх легша од роботи на полї, але за те нуднїща. На полї, на чистому по- вітрі було якось веселїиде а охітнїще робити НІЖ коло машин, між стїнами, на помостї, слизькому її липкому од розлитої смердя- чої маляси.

?^Іинув місяць. Бурлаки пішли до по- сесора за грішми. Бродовськиїі сам одлїчу- вав плату робітникам, не вважаючи на те, що був дуже багатиїі.

Микола стрів на подвірі Бродовськога- я^інку. Вона була убрана зовсім по панськи,. але її лице, її нечиста оделса, чорни іі поділ спідницї і розїсудлані волосся на голові, — все це показувало, що вона не панї.

— А де твій чоловік? — спитав грубо Микола в посесорші.

— Що ти, свиню ! Ну ! чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам гроший за :місяць.

— А вжелг так! Хиба я дурно робив-- місяць?! — сказав Микола.

— <6 —

Бродовсьі:а пішла жалітись на бурлак до свого чоловіка. Броловськиїі вилаяв бур- лак, видав гроші і вп лічив за всі дні, коли бурлаки були слабі її не були на роботі. Бурлакам 'приїішлось забрати не всю свою місячну плату.

— Ну. не забагатіємо в цього пана ! — крик'нулп'бурлак-п. виїішовши з двора.

Йродовськиіі поставив шинок коло са- мих заводів, хоч усї шинки в містечку були закуплені в поміїиика таки Бро донським. Бурлаки в шинку оддавали Броловському назад за горілку заробляні в ііого гроші.

Була неділя. Бурлаки прямо од посе- сора потягли ся до шинку і з горя пропили мало не всі свої гроші. Микола пив чарку за чаркою; яшд наливав та все не доливав на палець, бо з тих недоливків зоставались у їіого в кишені сотні карбованців. Коло шинку сиділи музики і грали : бурлачки танцювали з бурлаками. Микола на тоїі час забув і Вербівку, і Нимидору. і свою хату, і свого страшного пана : запив все своє горе і ЯЛІВ у якомусь инчому сьвітї, веселому, гудячому. — неначе він знов, удруге па- рубкував.

" — Граііте, музики, буду танцювати І — крикнув Микола, піднявши рукою високо шапку у гору.

Музики "заграли, і ^Іикола пішов садити гопака. Той гопак був страшниїі : здавалось, нїби сам сатана вирвав ся з пекла на волю, їіого темні очі нїби горіли, як вугля : во- лосся розпатлалось: блїде лице иочорнїло і якось посатаніло. То бУв не молодий Ми-

кола з тонким станом, з парубочим веселим' лицем: то був бурлака, готовиїі на все.

— Грайте дрібнїще, бо морду побіо ! — крикнув Микола несамовито і потяг одну бурлачку в танець. Він так обкрутив її кру- гом себе, що на біднії! бурлачці затріщала свита, і вона насилу вирвалась з їіого рук.

До пізньої ночі грали музики; до пі- зньої ночі пили іі танцювали бурлаки, доки не витрусили з кишенї усїх зароблених по- том грошиїг.

Настала зїма. Бурлаки стали на роботу в Бродовського на цїлу зїму. Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його- казармах почав ся помір. Заслабла одна молодиця і вмерла наглою смертю : потім заслаб один чоловік і не діл^дав до вечора. Другого дня знов заслабло кілька чоловік. Піп з містечка не хотїв сповідати і навіть хо- вати бурлак. Він розсердив ся на лсида за те^ що жид, взявши заводи в посесию, перестав- давати їіому що року пуд сахару і сто кар- бованців плати за треби на заводах.

Жид маючи себе за пана, задер в гору кирпу проти попа. Він звелїв самим бурла- кам ховати мертвих. Пій, не довго думавши, дав знати благочинному, що Бродовський грає в себе на заводах попівську ролю. Підняло ся ДІЛО. Л^ид побачив, що потрапить в Си- бір і ледві загасив дїло сотнями карбованців.. Він скуб себе за пейси, за бороду і мусїв знов платити попові давню плату за фа- брицьку парафію.

А тимчасом страшна пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали сла-

78

ПІТИ її умірати. Між бурлаками почала ся трі- вога : одні говорили, що Ляхи насипали в кри- ниці отрлти, другі говорили, що Яхид годує людиїі собачим мясом. Пішла по заводах чут- ка, що хтось бачив своїми очима, як яліди нишком у ночі різали й лупили собак. Пішов по казаі)мах гоміп. ї:лєкіт. Микола верховодив над усїма. кричав па ввесь двір, що ягиди наслали морове пг»вітря на людий. Ватага бурлак зняла ся. пішла до посесора і по- била йому вікна. Посесо}» тимчасом з яан- к<»іп й ДІТЬМИ утїк в містечко і пересидів лиху годину, доки бурлаки не втихомири- лись. Тимчасом він дав знати в стан. Ста- новий набіг на заводи з москалями, з до- ктором, та з попом. Доктор заглядав у кри- ниці', пробував воду, ходив по заводах, по казармах, ходив чогось понад ставком, по двору, заглядав у пекарні", в казани, заспо- кок^вав бурлак : але сам бояв ся покушту- вати бурлацькі »гг) борщу з гнилою таранею, з додатком пацюків для присмаки. Він зве- лів обчистити і вішазати казарми, але не вважаючи на те, бурлаки почали втікати з заводів. Наші вербівські бурлаки яиали тільки, доки трохи протряхне на дворі. Впни задумали втікати далі, на херсгінські степи. А тюічасом несподівано заслаб Кавун. Він довго не признавав ся що він слабиіі, насилу волочігв ноги, а все таки ходив на роботу. Він бояв ся лазарета, як пекла, бо з того .лазарета рідкг» хто вертав ся до казарм.

Одного вечора Кавун зваливсь з ніг :

його перевезли в лазарет. Жаден Вербівець

:не впізнав би тепер Кавуна, колись здоро-

- 79 -

вого, креме;іН(>го, широкоплечого чоловіка, з довгобразим лицем, з тонким рівним носом, з рз^мяними иіоками, з русявим густпм во- лоссям на голові.

Кавун лелчав на голо:\іу йолу, иріпчрив- піись старою свитою, і стогнав. Смутно блищав вечір у вікно, і Лховте як віск. Кавунове лице ледві'^було видно проти вікна. Щоки їіого позападали, румянець погас, ніс загострив ся ; те^ші очі стали якісь потомляні і стояли неповорушно проти білої стїни, неначе на тій стїнї Кавун читав своє гірке л^иття. Ми- кола сидїв коло ііого і думав думу, схиливши на груди голову. Другі Вербівцї стояли коло полу. '^ Слідком за АІиколою й Кавуном по- чало прибувати на заводи багато вербів- ськпх людиїі. Не один десяток улхс втїк з Вер- хівки од пана Бжозовського.

Кавун стогнав та все не зводив очиіі з білої стїни, на котрій став у закутку ипі- рокий темний вечірнїіі дїд. На замазанііі стїнї темнїли чорні плями, місцями черво- ніла цегла зпід об.л^шляної глини. Минула година, і Кавун все дпвив ся дикими очима на ту стїну і не міг опаліятатись : то милі, то страшні картини просовувались перед ним по тій стїнї. Перед ним ^ разом зазеле- ніла вербами Вербівка, вся облита гарячим сонцем, зазеленіла їїого левада над Раста- вицеїо; забілїли стїни його хати, і він за- сьміяв ся тонкими смажними губами. Потім перед його очима усї верби нїби спахнули страшним огнем : небо вкрилось хмарами ; день змінив ся на ніч... Верби стали стіл^ ками на панському току, і чорне небо зами-

ьо

гало страпініїм іюлумям : ввесь тік, вся Вер- хівка вже іїїпіі горіла перед ним. Горіла пе- ред ним їіого хата: їіому здалось, що в хатї їіого >кінка з ДІТЬМИ, пю вони отот згорять в тому страшному огнї.

— Рятуїіте жінку, дїтиіі! Хто в Бога вірує ! — крикнув Кавун. — Миколо І Ни- мидоїк» І рятуйте моїх дїтиії !

Нимидорине їімення неначе но/кем уко- лоло Миколу в саме серпе, і гаряча сльоза скотилась з його очиїг.

І здало ся Кавунові, що горить їіого двір, горить його клуня, горить земля під його ногами, горить і кипить вода в ставку. Йому гаряче, важко : їіого дупіить у горлї дим, а жаль за жінкою, за дітьми "^давить слїзми їіого горло... отот задавить їіого на смерть...

Він придивляєть ся, а міяг пол^'мям ви- тикають ся скелисті береги понад Росю, чер- воні, як розпечене червоне залізо. Перед ним, наче з землі', висовуєть ся високиїі, як стовп, камінь, ввесь червоний, як жар, а на тому камені* стоїть Бжозовськиїі. На Бжо- зовському палає одежа, палає волосся на голові: з його ллєть ся потоками кров па гарячому камені.

— Ага ! а ию, попав ся її ти в пекло ! А добре тобі в тому полумїі — простогнав Кавун, і перед ЇІОГО очима камінь з паном пішов під землю, а на тому місці закрутили ся (|)абрицькі колеса, замахала, наче кри- лами, парова машина, закипіли казани з ма- лясою, а між тими колесами її машинами закрл-тили ся чорні дїдьки з рогами, з хво-

— 81 —

стами, з цашініїми бородами, з огневими висо- лоиляними язиками. .Міік ними знов закрутив, ся пан, закрутив ся осавула, жид-шинкар^ закрутив ся Бродовськиіі з пеїісами ! Та вся ватага танцювала, крутилась, бігала, кричала її стукотіла. Чорти перекидались машинами^ машини махали головами, хвостами, а з тих машин летіли на всі боки сахарнї білі голови й били Кавуна по голові, неначе хто без- перестану бив їіого в тїмя залізним обухом.

— 8а ию ВІЇ мене бєте? за що ви ка- туєте? — знов несамовито крикнув Кавун на всю казарму і нїби прокинув ся ; череа його очі знов глянув розум. Кавун затих^ глянув на Миколу, на Вербівиїв.

— Чи впізнаєш мене, Петре? — промо- БИВ до Кавуна Джеря.

— Впізнаю, — насилу вимовив Кавун.

— Чи не поклпкать'^ попа, щоб тебе- висповідав ? — обізвав ся один бурлака.

— І вже! Дай мені спокій. Вже смерть моя за плечима, — сказав Кавун: — мабуть я вже не встан}'. Братії товариші І Коли хто- вернеть ся до дому, накажіть моїй жінціу нехай не журить ся, не плаче, та нехаіі до- водить до розуму дїтий.

— Щоб вийшли придатні до панської" роботи... — гірко промовив ^Іикола.

— Не думав я, бувши господарем, що мені доведеть ся помірати на чужіїі стороні^ в цьому жидівському лазареті, — сказав Ка- вун. — Ой, Боже мій милосердний ! За іцож ти мене так тяжко караєш? Бодай все моє- горе, всі мої сльози впали на того душу^ хто мене пустив по сьвітї бурлакою.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 6-

Кавун заплакав, але в ііого вже слїз пе ^уло : його сльози висохли, бо вже ііого япізнь висохла до остатньої каилї.

- Хоч поховаігте мене по людському за- кону, нехай жил не викидає мене на сьмітник, як викидав других бурлак. Яж працював на Пого душу: він здер 'л мене моє грішне тіло, а пан випив мою кров. Простіть, брати това- риші, може я в чому перед ким винен. Мо- же я був винен перед громадою, перед Вер- бівцями. Скапать їм, щоб простили мені, бур- -лацї, за мою смерть на чужині. Як вернетесь в Вербівку, то кланяїітесь жінцї, та скажіть, нехай мене не жде її не сподїваєть ся в гостї.

Сумно її страшно було в лазареті. На дворі смеркалось. Петро вмер на чуя^инї між чужими людьми. Бурлаки сидїли'^ її стояли кругом ііого, як камяні. Кожний думав про себе, про свою долю.

— Щож далі буде з нами? — думав кожниїг бурлака. — ПДож буде далі зо мною? -- думав Микола: — Не вячЄЯч ко- лись і Нимидора почує про мою смерть на чужині.

Микола почув, що на ііого голові во- лосся піднїмаєть ся в гору. І ніколи йому так не хотілось вернути ся у свою хату, до своєї Нимидори ; йому хотілось хоч побачи- тись, поговорити хоч ^ на одну хвилю, — та пан був яшвиіі. Втікачі недавно принесли звістку, що в Вербівцї все було так, як і попе- реду, що пан розпитує скрізь по сахарнях та шл'кає Джері, щоб на їіому зігнати свою злість.

Після Кавунової смерти в жида зоста- лись його гроші за цілий місяць. На ро-

щотї, Вербівцї почали допоминатись за ті гропіі. Микола просив Бродовського оддати ті гроші йому до рзче: він думав передати їх в церкву на помин душі покійника.

— А вжежі Так оце й дам бзфлацї в руки чужі грошії — сказав Бродовський. — Знаю я, в яку церкву ти однесеш гроші : ти їх иропеш в шинку. "^

— Не пропіо, а оддам у церкву, — ска- зав твердим голосом Микола.

— Я її сам оддам на церкву, — ска- зав жид.

— Чи Бог ЯхЄ прийме з иаідівських рук ті гроші за дз^ш^у иокіііника ?

— Що ти мені допікаєш тим жидом ? ! Я тебе поведз^ в иолїцпю до станового,

— Може оддаси в москалї? — вяее гру- бо промовив Микола и^е її тикнув.

Бродовськиіі зверетенив ся й почервонів.

— Не тикай на мене, свине, бо її твоїх гроший не оддам, и],е її напишу панові, що ти служиш в моїїі сахарнї.

— Од свинї чую, вибачайте, люди добрі, в цім слові, а сахарня не одна на сьвітї : цього добра є багато по сьвіту.

При цїх словах в ]\Іиколи очі налились кровю. Він ледві вдержав ся, щоб не тріс- нути Бродовського по щоцї і тільки при- ступив до посесора близче на стлшінь.

— Ґвалт І То ти мене сьміеш лаяти ? Ти думаєш, я не знаю, звідкіля ти ? — крикнув Бродовський.

— А хиба не варт лаяти? Хиба ми не знаємо, як ви не додаєте гроший, годуєте собачим мясом та пащжами! Знаємо, як ви

84

пріїіімаете буряки од муячиків. Панські бу- ряки важите, а мужичих і не важите, а ириїі- маете як собі хочете, а після платите, скільки схочете. Знаємо вас! Гм...

І Микола глл'хо засичав і загарчав, ледві здержуючи голос і лайку в горлї.

Бродовськиїі зносив бурлацьку грубість і навіть лайку; він бояв ся порозгоняти бур- лак з заводів. З.а робітниками було тоді' ду- же трудно. З містечка люди їіиїли на роботу з великор-^ неохотою, і тільки гірка неволя гнала бідних на роботу до Бродовського.

Бурлаки вийшли'^ од Бродовського на подвіря. На дворі бігали Бродовського дїтп, повбірані в багату одежу, але з заду через розпірку теліпались білі сороченята, зовсім по жидівськи. Микола налаяв їх в батька, в матїр і знов страшно загаі)чав через зуби, аж їіого зуби заскреготіли.

На дворі почало ся тепло. Бурлаки по- чали змовлятись, пшб тікати од Бродов- ського, і почали радитись, куди лтікати. Пі- шов гомін по казармах. Одні хотіли йти на заводи, другі раяли йти на заробітки в степи, або на Басарабію.

— Вже мені осточортіло тинятись по сахарнях, — промовив ]\1пкола : — Ходімо, бра, ще в степи. Аджеж і наші Вербівцї не раз ходили на заробітки в степи і в Одес. Декотрі поприносили до дому чимало гроший.

— Коли на степи, то й на степи, — за- гомоніли Вербі виі.

їм хотілось вибратись на поле, на степ. Вся вони позвикали робити літом на полі, на вольному повітрі : всі лк>били хліборобство.

- 85 -

До Вербівцїв пристало іде кілька бурлак, і як тільки на дворі почало зеленіти, бур- лаки накупили харчі, забрали клунки на пле- чі і потягли ся на ипгрокі херсонські степи.

— От тобі її Абрам Моїісеевич ! Зоста- ваіі ся з своїм крамом, пане жиде! — про- мовив Микола до бурлак, виходячи на сході сонця з заводів.

Бурлаки вийшли на гору, глянули з го- ри на сахарнї, і їм стало веселїще на душі. Після смердячої казарми, після смороду од гнилої маляси, од горілих кісток, од диму й чаду на сахарнях, сьвіт божий наче сьміяв ся до їх зеленою весняною травою, синім небом, та чистим польовим повітрям. Бур- лаки йшли та йшли, минали здорові села, хуторі, минали багато сахарень, минали лісп й яри. В селах часом їх пускали люди на ніч. але більше їм приходилось почувати на дворі під корчмами, або в корчмах. Вже вони минули Чигиринишну. Лісів стало менче, тільки по долинах трапляли ся невеликі баіі- раки. Гори й долини зрівнювались. Села траплялись все рідче, а далї перед ними розіслав ся широкий степ, широкиїі на всі боки, скільки можна було збагнути оком. Вони йшли день, іішли два, і не бачили нї одного села, нї одного хутора по дорозі. Молода трава ясно блииіала на весняному сонці. Міяі травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби, синїв ранній степовий сон. Птицї крутились в небі і щебетали в ішіро- кому просторі. На бурлак повіяла широким крилом золота воля, воля од усякого лиха, од усякого безталання, од усякого страху

8в

перед паном, жидом, перед панщиною та некртччиною.

— Господи, яіі тут просторно, як тут широкої — промовив Микола: — От би де сховатись у якому небудь яру од усїх на- ших ворогів.

— Тут уже нас не знаїіде Бжозовськиїі і не присилує робити панищну, — обізва- лись бурлаки.

Бурлаки звернули в яр на одпочинок. В тому яру впла ся невеличка річечка і хова- лась далеко, далеко, між пологими горбами. Понад річкою зеленіли густі очерети, скільки можна було скинути оком. Подекуди між очеретом та оситнягом блиидали невеличкі плеса, чисті, як дзеркало, а кругом їх стояв рівною стіною густий оситняг. Па дворі ве- чоріло. На заході небо почервоніло й запа- лило огнем розкидані легенькі хмарки, наче- стадо лебедів. І степ, і очерет облились ро- жевим сьвітом.

Бурлаки посідали над водою, намочили яаітпі сухарі і почали вечеряти. Вони були потомляні. Ніхто з їх і слова не промовляв» Велика тиша, рожевійі сьвіт по зеленому степу засмутив і без того смутні їх душі.

Сонце сїло. Почало смеркатись. Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоїлі й розпалив багаття. Бурлаки поля- гали кругом багаття на свитках і дрімали. На далекому плесї крикнула качка, зашелес- тіла в оситнягу, збила крилами воду і пере- неслась над огнем, неначе грудка чорної ріллї. РСріїк замер, і ввесь степ знов нїби замер у снї.

Бурлаки почули легкиїі шелест в осит- нягу недалеко од багаття : щось ішло і пря- мувало до їх. Хода була лвздська. Трава ше- лестіла під ногами. Людина ввіїішла в ясний кружок, розкинутиіі червонуватим огнем. Заблии],ала червонуватим сьвітом чиясь го- лова, а далі уабілїло лице з чорними ву- сами. Просто до їх йшов якийсь чоловік в чорній старії! свитї, в драніїі иіапцї, з тор- биною на плечах.

— Добрий вечер вам, люди добрії — промовив чоловік: — Чи приїімете мене до себе на ніч?

— Доброго здоровя! — тихо її зне- хотя обізвались бурлаки, повернувши до то- го чоловіка голови. — Сїдаіі, чоловіче, коло багаття та гріїі ся, коли хоч. ]\Іи її са^іі думаємо ночувати просто неба на землї.

Чоловік сїв на порожньому місцї коло огню і поклав торбину коло себе. Огонь блиснув на його лице, і проти огню забли- щали його чорні швидкі очі її забігали ра- зом по всїх бурлаках, неначе він дивив ся разом кожному в очі. Короткиіі, круглиїі як картопля, ніс, коротке лице, чорні брови її блискучі, круглі, як терен, очі, гостре ма- леньке підборіддя, — все в йому показувало чоловікл швидкого, проворного, навіть хи- жого. ІІого голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нічну хпяху птицю з ко- ротким носом, з круглими очима. Бурлаки мовчали її курили люльки, поглядаючи скоса на бродягу/

— Звідкіля вас Бог несе? — спитав чоловік, витягаючи з гамана люльку її на- биваючи її тютюном.

66

— Здалека, чоловіче!— промовив Микола.

— А куди вас Бог несе? — знов спи- тав чоловік, запаливши люльку і потягнувши з неї дим так здорово, піо тютюн затріщав і запалахкотів.

— І самі не знаємо, чоловіче. — обі- звав ся один бурлака : — ми йдемо на за- робітки.

— Певно повтїкалп ол панів? — спи- тав чоловік.

— МояхЄ іі повтікали : хто ііого зна... — наси^тл^ промовив ]\Іикола, не впіімаючи люль- ки з зубів.

— Та їі я втік од свого пана, і вя:е олукаю не один рік по цїх степах. Я знаю тут усякі місця. Коли приїімете мене до €воеї ватаги, то я вам на степах скрізь до- рогу покажу.

Бурлаки дивились на чоловіка і мов- чали. Швидка розмова, швидкі очі, проворні руки, проворшіїі рух, — все те робило його непохожим на віковічнього хлібороба.

— Кулиж ви прямуєте ? Чи в Крим, чи на Дій. чи на Басарабію? — знов спитав їх чоловік лепетливим язиком.

— Сказати правду, чоловіче, ми іі самі иіе не знаємо, де пристанемо.

— Я бував по всїх усюдах в цїх краях, був і в Криму, був в забродських ватагах, на Днїпрі їі на Днїстрі, служив і в панів, а тепер думаю на Басарабію.'

— Чомже на Басарабію? — спитали бурлаки.

— Та тим. що тут в степах уяіе роз- плодилась сила станових, вя^е геть то по-

- 89 -

чали чепляїіісь до оурлак за пашгіорти, а ііа Басарабії ііегурт питавзть про ііаііі порти. Коли хочете, то ходімо на Басарабію на заробітки.

Бурлаки зглянулись, і псе подивлялись на проворного бродягу, все чоггісь не ііяяли йому віри.

— Ви погане місце вибрали: тут трихи мокро, а там далї над річкою сухиіе. Я цї всі місця добре знаю.

Бурлаки мовчки курили та все погля- дали на свої клунки.

— Просимо вечеряти І — промовив чо- ловік, виіімаючи з торби окраєць хлїба, сіль та цибулю.

— Вечеряйте па здоровя ! — промовили бурлаки.

Полягали буїшаки кругом багаття, по- клавши клунки під голови, і почали дрі- мати. Декотрі одначе попривязували клунки до рук мотузками і довго не спали, доки незпакомиії чоловік не впав на траву, як куля, і не захрап на ввесь яр.

Другого дня в досьвіта бурлаки повста- вали, полапали клунки : все було на сво- єму місці'. Вони повмивались коло річки, помолились ]к»гу і збудили незнакомого чоловіка. Він схопив ся нїбп опечеипіі, про- тер очі, позіхнув і пішов вмиватись, навіть не перехрестившись.

— Мене звуть Андрії! Корчака. Коли хочете послухати моєї ради, то рушаймо на Басарабію. На степах вештаєть ' ся багато панів ; йде як раз колись натрапимо на своїх.

— А що, браття ! Чи не послухати нам

цієї ради? — спитав ^Іик'ола в своїх товари- И1ІВ. — ХиОаік нам ще не сприкрились ті пани?

— Як на Басараоію, то и на Басарабіїо, аби тільки заііти, як можна далі\ — оиізва- лпсь бурлаки.

Всї рушили ;за ватаи^ком Андрієм Кор- чакою.

Йшли вони день, і в вечері добились до степової корчми. Корчма була збудована 3 білого пісковатого каміня і стояла необ- мазана. В корчмі сиділи жиди, держали го- рілку її закуску їі за все брали страшні гроші. Жидам слл^жпла стара баба, бурлачка з Поділля. Кругом корчми слало ся на всї боки рівне поле. Бурлаки випили по чарці горілки, зїли по шматочку хлїба з цибулею і переночували під корчмою. Вони розпи- тали в жидів, чи не мояша де в близькому селї стати на роботу, на тиждень, або на два. В їх було обмаль гроший, а до Баса- рабії ще було далеко. Жид справив їх на село Колонтаївку, де в папа ціле лїта робили бурлаки.

В невеличкому яру перед їх очима роз- кинула ся Колонтаївка. Село бз^ло степове : на яру й попід горбами стояли маленькі хатіси-мазанки з невеличкими вікнами; коло хат стирчали хлїви з високого очерету, вкриті з верху очеретом. Скот заганяли в загороди, тільки обкопані ровом, а замісць тину, на рову леягали купи гною, або стояли стїни, — так само з очерету. Нїгде не видно було ні комор, нї високих клунь. Хлїб складали в стіжки іі молотили просто на току проти неба, або гарманувалп кіньми та волами, пе-

— Ві —

ретіїраючи розкидані снопи важкою колод- кою, причепляною до коніїй. На цілому селї не видко було нї одного дерева, нї верби. То було село зовсім соло>гяне та очеретяне. Вся Колонтаївка рябіла 11 чорніла серед сте- пу чорними покрівлями хат, жовтіла очере- тяними тинами та високими окопами. Все було сїре, невеселе, тільки кругом панської білої мурованої хати рослії густі зелені ака- цій та абрикоси. За селом на горбу стояли три низенькі вітряки з шістьма крилами.

— Та й погані тут села! Не доведи, Господи, яліти в такому селї І — говорили бурлаки.

— Ця Колонтаївка не похожа на нашу Вербівку, — промовив ^Іикола.

Бурлаки ввійшли в село і побачили, що в ліодпй дуже багато овець та товару, піо люди в тих степах не так бідують, як їм здавало ся. Вони пристали до корчми, роз- питали про пана і пішли до панського двору. Пан хотів договоритись з ними на ціле літо, до Покрови ; але бурлаки зі'одились тільки на недовгий час, щоб заробити гроший на дорогу. їм так допекли пани, що вони готові були втечи од їх, хоч на краії сьвіта.

Заробившії трохи гроший, бурлаки пі- шли далі до Дністра. Андрій Корчака, мов степовиїі вовк, зміряв ті степи вздовях і вшир : він вже брав ся до дністрового ліімана, до Чорного моря, де були рибальські ватаги.

Багато степових херсонських сіл поми- нули бурлаки. Вони бачили села і степові, голі її опалені гарячим сонцем : бачили села понад невеличкими степовими річечками, де

1І2

Б/ке зеленіли веі)Оіі, садочки І навіть вино- градники: бачили здорові, багаті німецькі кольонїї з довгими рівними вулицями, з до- мами на два поверхи серед зелених садків та винограду.

ІЛ\

Одного дня бурлаки примітили серед рівного степу високу синю смугу: то був високпїї басарабськпй берег по той бік дні- стрового лимана. Та синя смуга все набли- жалась до їх, ніби висовувалась зпід землі. В/ке було видко гори, вкриті лісом, а між горами глибокі долини та яри. Б;ке на го- рах забілів Акерман з церквами та садами. Бурлаки зіїішли на крутиїі берег над лима- ном і стали над кручею. Перед ними* разом заблищав пшрокиїі лиман. Сонце високо сто- яло на небі. Хоч була рання весна, але на дворі було влхЄ гаряче, як серед літа. З ли- мана повіяло тихим холодком. Картина за лиманом була дуже пишна. Гори неначе по- ламались та порепались балками до саігого

долу. І гори її круті балки зеленіли СЬВІЯчОЮ

весняною травою." Акерман був розкинутий на горах і ніби виставив на показ проти сонця свої біленькі хати, закидані садками та виноградниками. Над самим лиманом сто- яла давня ґенуезська твердиня з високими, довгими, темними, зубчастими стінами. По- верх стін, порослих зеленим бадиллям, стре- міли високі башти. ^УІуровані стіни з баштами ніби виходили просто з води, а в воді одби- вали ся такі самі стіни іі башти, неначе хо-

93

тїлп впасти в глибоку синю безодню. На го- рах біліли її блищали банї, церкви, шпи- часті верхи дзвіниць. Увесь високпіі зеле- ний берег з садками одбивав ся в водї, як в дзеркалі", а над горами синїло, як густа синька, пишне південне гаряче небо. Дністер вливав ся в закругляниіі лиман, неначе ви- лазив з зелених густих очеретів та ситників, що звуть ся там чагарями. Зелені, як пух, чагарі тяглії ся по обидва боки Дністра її понад лиманом широкою полосою. ^Ііж нп:\ги подекуди блищали озера, а над озе- рами й чагарями високо піднімали ся гори, вкриті лїса:міі. Блискучиїі лиман розливав ся вшир на вісім верстов, як розтопляне скло. Тоіі край за люїаном здавав ся зеле- ним раєм після рівного порожнього степу.

— Потрпваїітеж, хлопці* І — сказав швіїд- кійі Корчака : — хоч за лиманом краіі трохи вільніший, але її туди в день не можна їхати, бо їі там (-; станові. Треба діячдатись ночі. Лягаїімо спати, бо цієї ночі буде нам багато роботи. Та готуйте гроші, коли хочете при- писатись до якого небудь села.

Наші бурлаки знайшли глибоку балку, пополуднували і полягали спати. В вечері, як почало смеркатись, Корчака побудив бурлак, і вони всі пішли до перевозу, де стояли човни.

На Басарабії не було такої паниціни, як на Україні. Люди одробляли пана:м за землі, але пани не мали права продавати іг купувати люднії. Басарабські пани з вели- кою охотою прпіімали на свої землі україн- ських утікачів, бо в їх було землі багато, а людіїй мало. Сюди втікали за часів пан-

— ;:*4 —

щипи Українці з Поділля, з Канївщіїнії, з Херсонщини і навіть зза Дніпра, з Пол- тавщини. Вони оселялись в Акерманщинї, в Бендерщинї і навіть між Молдаванами скрізь по Басарабії. В Акерманщинї всі нові села дїлились на посади; в кожному посадї був пристав, цеб то полїция, і староста з пи- сарем, замісць волосного. Народ приписував ся в міщани, бо в Акерманииінї панщинних селян не було.

Корчака переговорив з перевозчиком, сторгував ся за перевіз і за справу, щоб пе- ревозчпк пішов до пристава і переговорив з ним, скільки він візьме за те, що припише до посаду бурлак. Бурлаки сїлп в човни і переплили через лиман. Вони пристали протії села Кривди.

Бурлаки зостались коло човна, а пе- ревозчик побіг на гору в Кривду, де жив по- садськиїі пристав, переговорив з приставом, вернув ся і сказав, щоб бурлаки готували по пятнадцять карбованців за припис до кріїв- дянського посаду. Перевозчик повів бурлак до пристава. Пристав не спитав їх, звідкіль вони і хто вони, і позаписував їх міщанами в посад Кривду. Декотрі бурлаки не мали так багато гроший: вони обіцяли принести гроші в полїцию, як тільки зароблять.

В тому посадї і в церковних метриках, і в посадських і полїцейських книгах були позаписувані якісь невміраючі люди : вони ніколи не вмірали, бо на їх місце зараз за- писували нових українських утікачів і да- вали їм прпзвища записаних в книгах по- кііінш:ів. Якийсь Петро Перебендя, по тих

95

книгах, Лхіів Уіке більпіе як сто лїт: Гнат Швидкий з жінкою Оришкою жили сто двад- цять лїт, а Іван Посьмітіох влхє прояшв пів- тораста лїт, та ще з пятьма синами і трьома братами. Пристав записав Миколу батьком, Іваном Посьмітюхом, а других бурлак поза- писував його братами та ' синами. Корчака, чи тепер Олекса Посьмітіох, б\^ на лїта старший од АІиколи, а тепер доводив ся йо- му сином. Подававши ймення усїм новороях- дени:\і, пристав забрав гроші з бурлак і ви- дав їм пашпорти.

— Та її дорогол: бере цеїі басарабськиїі піп за хрестини, — промовив АІикола, вихо- дячи з бурлаками та з перевозчиком на двір.

— Цеіі ще не дорогий! Бували й до- 1)ощі, — сказав перевозчик.

— Та як звуть вас, мої дїточки? — жартував Микола : — Колиб не спозабуватись та часом не обрехатись.

Вся новохреиіена бурлацька сїмя Ппсьмі- тюх пригадувала її твердила свої- нові ймення.

— Тепер ідїть до попа на похрестини, нехай він подивить ся на своїх нових пара- фіян, — сказав перевозчик і повів їх до попа.

— Чи й цеїі піп возьме за похрестини по стільки карбованців, скільїлі взяв той ? — спитав ^Іикола: — Як тільки й цей схоче таку дорогу плату, то хоч давай драла назад в Вербівку робити панщину.

— Воля, бач, дорога "^річ : за неї варт дорого заплатити, — сказав перевозчик і при- вів їх до попа.

Піп приїіняв з великою охотою в свою парафію нових людпй, позаписував їх Пось^^гі-

е»6

тюхами і не взяв за те пі шага. Його пара- фія розросталась українськіїмп втікачами.

— Тепер поздоровляю вас з новим щас- тям, новим здоровя:м, панове Посьмітіохп. А ти, тату, поведи мене в пишок і справ хрес- тини, — сказав перевозчик.

Вони пішли в шинок, випили дві кварти горілки, а другого дня той самий перевозчик повів їх до лимана, де коло чагарів одна рибасТьська ватага ловила рибу.

Над самим лиманом, на" зеленіїі траві, між двома високими стінами молодого оче- рету, висїлп чорні неводи на підтечках, по- вбиваних з землю. Довгі без кінця неводи мотали ся на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолї. Од кіл- ка до кілка ВИСІЛИ разками здорові по- плавки, що звуть ся ґалаґанами, поробляні з легкого сухого дерева. Здалекп здавалось, нїби то стояли рідкі тини з тоненького хмизу, або т(шесенькі ґратки, обтикані зверху яки- мись цяцька^пт. Серед того павутиння неводів чорнів кухарськпіі курінь: він був круглпїі, з низькими очеретяними стінками і дверцями, тільки без покрівлі. Серед його стояли два чорні задимляні стовпи з перекладиною з верху. На перекладині впсїли казани: під казанами горів огонь, і густий дим іслу^б- каміг вив ся в гору. В диму чорніли стовпи, нїби іішбеніїця. витому кухарському курінї стояли столи, де кухар розкладав сиру рибу. 1) казанах варилась риба.

Ріоло кухарського куріня стояв здоро- виїі курінь з очерету для цілої ватаги. Там стояли шаплики, барильця, дїжки з пшоном.

— 97 —

горохом, кукурузою та квасолею, лежали харч і одежа. Там ночував отаман і вся забродська ватага.

Кухар порав ся коло казанів. Заброд- чикп лагодили неводи. Коло куріня стояв отаман, Іван Ковбаненко; він був сам і ха- зяїном і отамано:м ватаги. Отаман був чоло- вік невисокий, але дулхс широкий в плечах, з великою головою, з здоровими чорними ву- сами, з загорілим лицем і чорними блиску- чими очима. На йому була проста одежа: широкі крамні, синї штани, біла сорочка й чорна смушева шапрса. Тільки червоно- гарячий гарниїі одеськиїі пояс одрізняв його од простих рибалок, та гордиїі, сьміливий вид і темні розумні очі показували в йому щось хазяйське, отаманське. Він курив люль- ку, пускаючи дим одним кінцем рота.

— ^Іи шукаємо роботи і хочемо при- стати до вашої ватаги, — промовив Микола до отамана, поздоровкавшись.

Отаман тільки легко кивнув головою, не випускаючи люльки з рота, кинув гордим оком по всїх бурлаках, скоса глянув на дріб- ненького Корчаку з прудки:ми злодїйсьр:ими очима і промовив:

— Приставаїіте, коли хочете. Половина буде моя, а половина ваша. Неводи мої, а харч будемо платити по половині; а коли схочете випити, то горілка буде ваша. Чи пристаєте на те ? — спитав отаман, скинувши оком на молодих, здорових бурлак.

— Чом же й не пристати І Не ми за- водили цї звичаї, не нам їх і виводити, — про:мовив швидкий Корчака.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОТО Т. І. 7

- ^3 -

Отаман не спитав їх, звідкіль вони, і що вони за люди. Декотрі його забродчики малп пашпорти, а декотрі ніколи з роду їх не мали.

— Сїдаїіте, хлопці, просто неба на землі, — сказав отаман : — зараз будете обідати, а по обідї її до роботи.

Бурлаки склали свої клл^нки в к'урінь, понабивали люльки, посідали на траві і по- чали курити.

— А що, хлопці І Коли хочете заробити обід, то сідайте чистити рибу, бо цївї, що в ка- занах, на всіх буде мало, — промовив кухар.

Отаман підняв цїновку з одного ша- плика, де було повно річкової і морської риби, подавав Вербівцям ножі, і вони по- чали чистити рибу. Бурлаки ледві совали руками. Кухар і отаман мовчки осьміхались : осьміхались і проворні забродчики, дивлячись на неповертайлів-хлїборобів.

Кухар вкинув в окріп рибу і підклав в огонь очерету. Огонь запалав і затріщав. Риба швидко закипіла. Тимчасом він пови- тягав з казана здоровим, як тарілка, ополо- ником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть дерлгално оуло видовбане : стябло було здорове, як ноч- вп. Кухар зробив з юшки густий росіл, облив ним рибу і сцїдив росіл через видовбане дер- жално. Отаман і всі рибалки сїли на малень- ких дзиґликах кругом низенького стола, тцо був тільки ио коліна. Кухар поставив на стіл стябло з рибою, а потім насипав в миску юпгки і накраяв хлїба. Голодні бурлакп уплі- тали сьвіжу щуку, осятрину і білюгу на всі заставки. З того часу, як вони втекли з Вер-

- 99 —

бівЕїі, ВОНИ й разу не обідали таїс смачно. Вони нїбіі набіралпсь нової сили.

— Тепер, хлопці, хоч і до робоїп І — промовив отаман, готуючи човна.

Всі рибалки почали знімати здоровий невід і складали на човен.

В лимані ловилась риба більше дні- строва, ніж морська, але часто попадали сь здорові осятри й біліоги. Отаман возив рибу в Акерман і продавав іі сьвіжою на базарі. На .лимані не солили риби в бочках.

Отаман з своєю ватагою постояв на ли- мані з тиждень і почав збіратись до дому. Настав час ловити рибу в морі. Рибалки по- складали на здоровий човен неводи, забрали шаплики, харч і одежу, сіли в човен і ио- плили до Акермана. В Акермані отаман пі- піов з рибалками в поліцию, узяв пашпорт на ціле літо і присягнув, що він не заче- пить того добра, що викине море на берег, і зараз передасть на кордон.

Рибалки поплили човном далі по ли- ману, і стали проти одного великого посада чи села. Отаман покинув коло човна одного рибалку, а сам з ватагою пішов до дому че- рез село. Це була Акерманщина.

Село було довге й здорове. Через усе село йшла широка вулиця і тягла ся трохи не до самого Акермана. Вона вся була обса- джена акациями, неначе Вербівка вербами. Селс» було українське. В йому, як і в самому Акермані, що став уже зовсім українським городом, були люди з усіх українських ґу- берній. Усе село бз^ле залите абрикосовими та черешневими садками і зеленіло, як гай.

100

Поза хатами тяглії ся виноградники на всі боки, скільки можна було скинути оком. А там, за селом, на піирокому полї ледві піднімала ся зелена, як иух, кукуруза, роз- стелялись широкі, молоді листи тютюну, а там далі розстеляв ся широкиїї, рівний "як діл, стен, ввесь зелениїі, ввесь покритий то ви- ноградом, то ппіеніщею, то кукурузою, то зе- леною травою. На дворі ще була весна, а ви- С'жа трава в степу була вже готова під косу. Край був багатпїі та пппіний, як рай.

Отаманова хата стояла за посадом, на хуторі. Хата була чимала, з піскуватого ка- :міня, з великими вікнами на чотири шибки. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в німецькій кольонГЇ, що була недалеко од села в степу. Кругом хати зеленів здоровий виноградник ; поміяч виноградом по межах довгими рядами рослії абрикоси та черешні. Кругом хати рослії старі волоські горіхи. Молоде пагоння на горіхах на горячому сонці вже повигонялось на сажень в гору, ніби сходило на дріжчах. Вся оселя зеле- ніла й пахла, як квітник. Акациі стояли саме в цьвіту, заквіччані масою білих китиць. Бони були похожі на здорові срібні канде- лябри. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акациі і розливало якусь роскіш на ввесь двір.

З хати вибігла отаманова жінка, укра- їнська молодиця, вя^е не молода, але '^ про- ворна, рівна її висока, в синьому керсеті, за- вязана по полтавськії, низенько, чорною хуст- кою з червоними квітами. Отаман Ковба-

- 101 -

ненко зайшов в Акерманіціїну з жінкою зза Дніпра, з Полтавщини.

За матїріо вибігла з хати молода дів- чина : то була отаманова дочка, ^Іокрина. Мокрина була тонка іі висока, як тополя, з тонким рівним станом, з маленькими й тон- кими нія:ками, з маленькими руками, які має полтавське яаноцтво. В ]^Іокрини лице було довге, з тонкими пружками. Тонкі чорні брови чорніли, як шовкові шнурочки: бли- скучі карі очі чорніли, як терен: невеликі повні губи червоніли, як вишня в зеленому листі ; ніс був тоненькиіі, рівний, а на щоках до самих висків грав румянець. Од її моло- дого лиця пашіло жаром; од щік, од очий несло огнем, неначе вона тільки що стояла коло печі, коло полумя. Якимсь степовим здоровям пашіло все її лице, а легкиїі стан, тонка шия, тонкі руки гнули ся, як степова билина на вітрі. Чорні товсті коси блищали на голові проти вечірнього сонця, а червоне намисто на синьому керсеті ще більше си- пало огню її румянцю на її палке лице.

^Іокрина стояла проти сонця під во- лоським горіхом і роздивлялась на рибалок. Вона вгляділа Миколу, і все її лице почер- воніло, як польовий мак. Вона зняла ся з місця і, як птиця, полинула в хату.

Тимчасом хазяйка винесла рибалкам вечерю. Сонце тільки що сіло, а рибалки вже полягали покотом під волоськими горі- хами. Завтра вони мали вибіратись на ціле літо на море.

Другого дня сьвітом вже був готовий обід Рибалки пообідали на дворі, потім по-

102

складали на віз здорові мережі її погуду^ Бабрали харчі, привязали до воза собаку, на Бозї посадили півня і ввіїішли в сьвітлиціо. Сьвітлпця була чиста її просторна. Пе- ред образами горіла лямпа, і гойдались го- луби та писанки на нитках, прилїпляних вос- К(^м до стелї. Стіл був застеляний білою ска- тертик». а на столї лежав хлїб з дрібком соли зверху. Отаман винїс з кімнати здорову пляш- ку горілки, настояної на жовтому корінні', і поставив на стіл. Рибалли обступили стіл навкруги. Двадцять чоловіка товпилось в сьві- тлицї. неначе колядникді на Різдво. Отаман налив чарку горілки, перехрестивсь і почав приказувати:

— Даруй же нам, Боже, повні мережі усякої риби І Щоб до нас сплила ся риба з усього Чорного моря та просто в наші неводи. Пошлп нам, Боже, щастя її здоро- вяі Дай, Боже, щоб ми живими поверта- лись до господи та не потопились у морі.

— Дай, Боже .'—промовили рибалки.

Отаман почастував жінку і почав часту- вати рибалок. Потім він зняв зо стїнп образ, поклав на столї, поцілував образ і хлїб : за ним підходили усї рибалки і знаменувались до образа й до хлїба. Отаман мовчки сїв за столом на поклтї; всї рибалки посїдали на лавках і навіть долї, кому не стало місця. Беї посїдали й замовкли, неначе замерли; тільки було чути, як мухи шелестїли в сухих васильках коло образів. Отаман встав, за'^нпм разом лавою підняли ся усї рибалілі. Отаман узяв образ і хлїб з сіллю^ і вийшов на двір, за ним вийшли усї рибалки. Образ і хлї5

- 103 -

сховали на возї. Довгиїі нїмецькиїі віз ру- шив з двора, а за ніпі пішли рибалки з ха- зяїікоіо.

Рибалмі приїхали на лиман, спустили човна в воду, поскладали здорові мережі й посуду і сїли самі двома рядками. Отаман став на деменї і почав керувати здоровим деменом. Демени повернулось, неначе здо- рова морська риба, збило хвилю і легенько повернуло човна од берега. Рибалки вдарили по водї бабаїіками, і здоровий човен поли- нув по лиманї, як птиця по небу, тільки по- кинув за собою довгий слід.

— Через тиждень виїзджаіі до нас та вивозь нам харчі! — к'рикнув з човна ота- ман до хазяйки: —Наші курінї стояти муть на старому місці, на пересипі.

Хазяйка довго стояла, дивлячись в слід за човном, де далеко бліпцала біла сорочка на отаманові, неначе він стояв витесаний з білого каміня. Потім вона повернула конї на гору і сховала ся в степу.

Рибалки доплили до Цареградського гирла, минулії єрики, що текли через косу Б озеро, і пристали в самому гирлї до кор- дона. Там отаман показав урядникам паш- порт, і ватагу пропустили в море. Човен повернув за гострий ріг піскуватої коси і вступив в Чорне море, пливучії попід низьіаїм берегом. ^Іерез кілька верстов ри- балки пристали до берега і позносили ме- ре/кі, неводи її посуду на низеньку піску- вату пересип. Пересип була дуя:е низенька і слала ся, неначе біла стрічка, понад мо- рем, олдїляючи здорове солоне озеро од

— іо4 —

моря і од ліімана. Те озеро було колись затокою моря ; морська хвпля насипала вузьку пересип і неначе греблею оддїлила здорове, на верстов двадцять, озеро од моря та од лимана. Крутий далекиіі берег озера, що був колись берегом моря, стояв у тумані", вкритий зеленою травою: під ним зеленіли очерети та пситняги. скільки можна було скинлт'и оком.

"Картина і:ругс>м була дуя^е ( ірпіЧнальна. Довге озеро на двадцять верстов вганяло ся в степ і блищало мія^ крутими берегами, неначе вкрите легким прозорчастим покри- валом з туману. Місцями кругом озера, а наїібільше коло білої пересипи. ніби то- нули в зеленій водї високі, густі як лїс, очерети та оситняги, а за пересиню синіло Чорне море, піднімало ся все в гору та в гору, зливалось далеко з туманом на небі, з золотим сьвітом сонця, стояло грізною го- рою, і неначе було напоготові шубовснути всею товщею і залити білу пересип, і озеро, і зелені очерети, і широкпй степ. І море, і озеро. її синій, високиїі їіого берег, і ши- рокий степ, — все булг» залите гарячим ма- ревом і прикрите таким легким сиви:м тума- ном, що всі тони, всі фарби ніби зливались до купи. Тільки зверху ясно синіло пишне, кругле, блискуче небо, в небі крутили ся білі мартини й чайки, а здорові білі, з чер- воними носами бапи. неначе лебеді, вкри- вали купами й море, й береги.

Через вузьку пересип скрізь були про- копані ефики чи канави, кудою ціле літо йшла дріпиа ктфаль з моря в озеро жиру-

— 105 —

вати на плавнях, а в осени вертала ся в море. Коло єриків зеленів очерет та осит- няг, і, наче кров, червонів ситнії солонець. Отаман вибрав місце коло одного єрика, де пісок заріс зеленою листатою чаполоттю та червоним солонцем, і звелїв ставити там курінь. Рибалки набрали сухого очерету, ^збудували дуже довгий отаманськпїі курінь, загородили для кухаря кухарськпїі курінь, закопали в пісок палї, примостили зверху балки і повішали рсазани. Потім вони забили два палї з перекладиною для кодол, і де- котрі рибалки поставили для себе маленькі очеретяні ятки, в котрих можна було тільки спдїтп або леясатп: після того викопали ка- бицю, чи піч, для казана з смолою, котрою мазали неводи; поставили мечет, чи піч для хлїба. Це все становииіе з курінями, очеретяними яткамп, з мечетом, з кабицею, з кодільнею, з кухарським курінем, звало ся курінем. Часом один хазяїн мав два або й три таких курінї і наставляв на коїкний курінь осібного отамана.

Хазяїн позабивав рядами підтечі для мережі та неводів. Коса вкривала ся яткамп, нїби хатами. Собаку пустили на волю, а півня привязалп в маленькому курінї. На мертвій пересипі завештались рибалки : за- блищав огонь під казанами, засинів густпїї дим з мечета та з кабицї. Заворушилось людське життя на мертвому березї. '

Надвечори отаман звелїв готувати здо- рову мережу. Забродчики підходили до його рядком, і він ск'ладав їм на спину й плечі иолотнитце мереяхі. Один одходив, приходив

— 10в —

другіїіі, і швіїдки ікугягло ся рядком до моря десять чоловіка, несучи довгу мереяху на плечах. В березі отаман здіїімав мережу з кожного рпбалкп і складав її на човен.

Сонце сїло. На дворі почало смерка- тись. Море почорніло, тільки біліла пересип, неначе довгий шматок білого полотна. ^Іар- тпнії часто її густо пріїпадалп зверху да води: крячки стрілами падали на воду і ха- пали рибу: то був знак, що рипи наплило до берега доволі'. "^

Настала ніч. На дворі стало тихо, як у хаті, тільки море лаиціло ся до берега ле- гесенькою хвилею і ледві шелестіло на піску. Отаман став на деменї в човні : коло його ніг лежала кодола, скручена кругом, неначе гадюка, з залізною кішкою на кінці, котра була прпвязана до (иного кінця ме- режі. На березі зостав ся і:ріілаш, чи по- мічник отамана, і більша половина рибалок. З отаманом сів в човні кодільшічпїі та кілька рибалок.

Отаман оліпхнув човна в море і повер- нув демено. Кріїлаш держав на березі один кінець кололи, прпвязаноі до мережі. З човна почали викидати мережу, заходячи далеко в море півкругом. Важка мережа тонула в воді, тільки зверху блищав довгий рядок здорових, білих, леревяних ґалаґанів, неначе разок намиста.

Важкиіі човен тихо сунув ся по воді. Бабаїіки тихо ворушились в кочетах. Ри- балки мовчки курили люльки. На березі* блищав огонь в люльках у рибалок, неначе жар у печі: на морі ясно палахісотіла ота-

- 107 -

манська люлька, неначе сунулась над водоЮ' червона зоря.

Отаман обііішов далеко півкругом і при- став до берега. Ко дільничнії вхопив кружок кодоли і :з усїбї СИЛИ швиргонув її З човна на берег. Кодола свиснула її розкрутила ся,. як чорна гадина. Кінець упав на пісок і за- чепив ся залїзною кіпікою. Вся кодола го- лосно ляснула по водї й потонула.

Тимчасом сходив повниїі :місяць, не- наче виринав з чорної хвилї. Легенька чер- вона стежка заблищала десь далеко на морі під самим місяцем, неначе за сотню верстов. Місяць тихо викотивсь ввесь на небо, неначе через велику сплу вплїз з води. Море за- блищало, і вя^е виразно було видко під мі- сяцем блискучу воду і довгу червону смугу на водї.

Отаман причалив човни до берега, ско- чив на берег, замочивши ноги, вхопив за кодолу і крикнув : — Тягніть разом !

В коленого забродчика була деревяна ляма. Вона обіймала широкою," плисковатою,, деревяною дугою стан, а її кднцї були стя- гнуті зпереду ремінцями: ремінці застібались, деревяною цуркою : до ремінців коло пояса були привязані ремінні паски з деревяними довбишками на кінцї. Цї ремінні паски з довбишками на кінцї звуть ся живцями. Забродчики закидали на товсту кодолу своГ живцї; живцї обвивались кругом кодоли, як гадюки, і всисались в неї, як пявки, а дов- бишки не давали їм розкручуватись.

Половина забродчиків впила ся яшв- цями в кодолу з одного боку мереячі. а друга-

— 1цв —

-половина — в другу кодолу по другий бік. Рибалки тягли кодпли. ступаючи назад, та з усїеї сили обпираючись станом об дере- вяні лями. Як тісТьки мереяса наблияіилась до берега, ті, пю стояли в кінці кодолп, розкручували ялівці, перебігали ближче до берега і"^ знов впивались пявками в кодолу.

Місяць підняв ся в гору і сипнув про- мінням на море. Усе море скрізь чорніло, як пооране поле, і тількді блипіалп широким кружалом ясне плесо проти самого місяця. На морі картина була сумна, пекельна ; за теяг біла пересип, білпіі берег так блищав проти місяця, неначе од його лив ся білпіі '<їьвіт на саме море.

За колодами з моря виііиїли на берег довгі к'лячі і потягли за собою чорну обсма- -ляну мерея^у. Зводи полізли ніби два чорні тини з мережі. На товстих шнурках теліпа- лись чорні раки, неначе здорові чорні па- вуки: подекуди блищав білпіі дрібниїі бала- :мут, чи скумбрія, зачепившись за шнурки жабрами. ніби хто обтикав мерея^у срібними •ножами. Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалась з води, ппірока матня, ніби якийсь морський зьвір висунув зпід води голову. Поперед матні котились цілі покоси морської трави, камки. Трава позбивалась, ніби клубки чорних стрі- чок. В день був низ(»вий вітер і нагнав з моря багато к^амки: горішнїіі вітер зносить камку в море.

— Беріть підсакді ! Виливайте рибу ! — •крикнув отаман і з тим словом вскочив

— 109 -

у воду, та іі придавив ногами низ мерелхі,. щоб риба не вискакувала поиід мерелаїю.

Забродчики покидали кодоли, позабі- рали підсаки і кинулись до матнї. Вся матня була нїбп яшва. Вона ворушилась, підска- кувала, брьохалась та піднімалась, нїби, людські груди од духу, то знов тонула під водою. Рибалрлі почали забірати рибу підса- ками і кидали далеко на пісок. Дрібниїі бі- лиїі баламут тріпав ся цілими копицями,., неначе зпід землі' вискакував цїлиїі фонтан перел, неначе бризкала зпід землі' кришта- лева вода і одбивала в собі проміння мі- сяця. Кругла камбула побивалась, неначе на піску підскакували срібні здорові тарілки.. На пісок полетів здоровиіі осятер і почав гнути спину підковоБ», розкидаючи хвостом пісок. Разом з піском летіли на всі боки балаліути. Потім посипались з матні на бе- рег здорові лакерди, плисковаті палажки,. заблищали морські півні з червоними пі- рями, заблищали червоно-золоті москалики. ^Ііж рибою біліло, як холодець, серце чи медуза. Ввесь берег ніби танцював проти- місяця. Здавалось, що самиїі пісок оя^ив і підскакував, і бризкав зпід землі фон- танами.

^Іатню притягли на самиїі берег: там страшно борсав ся дельфин, чи , морська свиня. Вона була така здорова, що заброд- чики не :моглп ії витягти живою і почали лупити по голові довбишками. Дельфин зо-- млів, і їіого викинули на берег, як чорну копицю. МорсьрліП кіт гострим хвостом по--

— 111» -

різав одну підсаку і пикаеіїчіів одному ри- балці" ногу.

— Добра тоня І — крикнули рибалки : — Пане отамане, справляїі могорич !

Перпіа тоня була вся отаманськ"а. а тим що її тягли недалечке», тягли од куріня, од дому, вона звалась домахою.

Кухар набрав риби в ночви і ионїс до кухарського куріня варити на вечерю. Рибу позбірали в здорові шаплики, і всі рибалки пішли на пересип до куріня пити могорич та вечеряти.

Високо летїло полумя під казанами і лизало язиком перекладину. Сухиїі очерет тріиіав і бризкав искрами ; дим вив ся кл^^б- ками в гору. Риба кипіла в казані, а кротом казана на ' дзиґликах сіідїли рибалки і су- шили на собі мокрі сорочки. З сорочок їішла пара. Тимчасом отаман частував ри- балок горілкою. Чарка переходила з рук у руки. Кухар мішав огонь довгим покра- сичом. Огонь палав. Вечеря була готова. Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з сьвіжою рибою і налив у миску сторчака, чи юшки.

Рибалки вечеряли кругом багаття. На приполі гарної ночі всї вони так біліли проти огню, нїби огонь пронизував їх на- скрізь, нїби вони були вилиті з білого про- зорчастого скла.

Рибалки були веселі, жартували, драя:- шіли один другого призвищами. Одного ри- балїсу з таким здоровим носом, як цибуля, продражнили цибулею, другого — перепе- ЛИЦЄБ». третього — задерихвостом. Пнчіїх

— 111 —

дражнили так, іцо и казати не годить ся. Один Микола сидїв смутни(і, похиливши свою чорноволосу голову. Життя у заброд- ськііі ватазі здалось ііому лучним, ніж на сахарнях, нїж у Вербівцї в лихого пана. Отаман був чоловік свп^ не пан. їсти було доволі", та тільки дума про Нимидору' не виходила в їіоп» з голови. І що вона по- робляв, нещасна, з малою дитиною, з ста- рою матїріо? Чи Ягіїва вона, чи здорова? Чи вернеть ся він до неї, чи побачить ся коли з нею на ЦІМ сьвітї?

Край неба викопілась, нїби з моря ви- плила, блискуча зоря, а за нею почало чер- воніти небо. ]\Іоре стояло тихе і гладеньке, нїби скло. Рибалки розііішлись по курінях спати. Декотрі попадали на землї коло ба- гаття і захропіли, аяс пісок задвигтів під ними.

Через кільки днів отаманова л^інка та дочка вивезли возом харч для заб[)0дчиків. До г>таманового хутора було недалеко на- впростець, по пересипі та поза озером.

Мокріша знї:мала хлїб з ,воза і клала на простеляне на траві рядно. її чорні коси блищали на сонцї, як чорні гадюки, а чер- воне намисто ще прибільш ал о румянець на її щоках. Легкиіі стан гнув ся, як тополя на вітрі, тодї як вона доставала хлїб з воза і клала їіого на рядно.

— Позабірап у віз рибу та вези у місто на продаж, — промовив отаман до жінки: — а ти, Мокрино, зоставаїі ся на хазяїістві.

— А хибаич я не втраплю до города, чи що? — сказала Мокрина весело і дулсе

— 112 —

сьмілпвм: — Нехай мати хазяйнують дома^ а я трохи проїжджусь в город. Оце хочу на- брати собі на новиіі керсет.

— Про мене, їдь, — сказав батько. Він знав, иш дочка поставить на своє, коли тога схоче, і не сперечав ся.

Мокрпна поскладала на ряднї хлїб і зирнула на рибалок очима, неначе бли- скавкою. Вона вглядїла ^Іиколл', і все її лице до самих брів зайняло ся полумям. Микола поздоровшав на чистому морському повітрі її покращав. Чорні брови, чорні вуси запалили серце молодої дївчини. Мокріша не бачила на свойому віку такого гарного лиця, таких чорних брів, таких блискучих карих очиіі.

Микола глянув на її молоде лице і чо- гось пригадав собі Нимидору. Він неначе побачив її тут на степу, побачив усю до са- мих маленьких пружків її лиця: побачив повний вил, чорні ^^рови. побачив навіть ве- лику хустку на голові її червоне намисто на піиґ з дукачем. Серед (|.абрицьких машин, серед фабріщького галасу він почав її забу- вати: але тут, край широкого моря, на воль- ному степу, на чистому повітрі в його серцї знов прокинулось давне щастя і залило слїзми їіого серце.

— Дївчино горлице, колиб ти знала, якого жалю ти менї завдала І — подумав Микола, глянл^пш на Мокрпну.

Мокрина" забрала рибу, скочила на ві- зок як степова коза, і поїхала до дому по- над озером. Микола довго дивив ся слїдком за нею, як синїв оддалеки на возї ї"ї керсет

її;

і чорнїлії коси на голові проти вечірнього сонця.

Сонце виало в стеи за очеретом і по- гасло, а з лимана викотив ся червониіі мі- сяць і пустив на воду широку пскряну стеяжу. На дворі темніло. Ввесь стеи, і ли- ман Л озеро, і море,— все закуталось в якиіісь чарівничиіі тихий сьвіт, повилось прозор- частим сизим туманом. Широкий простір, широка без краю картина навела на Миколу тяжкі думи. Огонь під казаном горів, дим білїв клз^бками проти місяця. Стовпи з пе- рекладиною чорніли в диму. Забродчики жартували, вигадували, сьміялись, а Миколі було не до сьміху. Чи не вернутись до Вер- бівки та забрати в степи і лгінку її матїр, і дочку? думав він, але як згадав, скільки він пройшов того степу, сїл, містечок, ярів та лїсів, як згадав свого пана, то й махнув рукою...

Рибалки продралшили ]^1иколу Смутком.

Настало гаряче літо. Риби ловилось все менче та менче. Отаманська дочка все час- тїиде та частїще навідувалась на берег, та все приставала до Миколи, — так усїм і ки- нулось в очі.

В кінці' літа отаман почав ділитись до- ходом : взяв собі половину, а другу оддав грішми забродчикам. Влов був дуже добрий. Рибалки заробили чимало грошиїі і заду- мали погуляти. Вони цілою ватагою пішлк в Акерман, посправляли собі нові свитки, а декотрі пошили синї суконні жупани, по- купили ясні червоні одеські пояси, нові смушеві іиаики ; потім наїіняли музики:

ТВОРИ їв. НЕ'ІУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І, 8

11.

;з музиками, з иеремонїкю перейшли город і присталії коло одного шинку. Повбірані в нову одежу, попідперізувані червоними по- ясами, вони гордо її пишно їііили по вулиці на гарячому сонцї, ионадївавши шапки на бакіїр. їх червоні широкі полси горіли на сонці, як Ягар, а довгі кінці поясів з тороч- ками висіли ШІЯхЧе колїн.

Рибалки посідали цілою ватагою на лавках коло столів і почали частувати один другого горілкою. Музики грали. Рибалки весело гомоніли. Після закуски вони почали кружляти пиво. Забродчики з близьких сіл пили менче. але бурлаки її приблл'ди не вважали ні на що і розсипали гроші як по- лову. Декотрі почали танцювати. Микола си- дів'мовчки та тяг з пляшки пиво.

— Геїі, Смутку, годі тобі смуткувати : ііди лишень танцювати І — гукнув З'адери- хвіст і потяг Миколу за рукав свити.

— Ти думаєш, що я не вмію гуляти!— сумно обізвав ся Микола. — Брешеш, вра- жііїі сину, ще її тебе навчу.

— Ба брешеш, не навчиш ! Щоб Заде- рихвоста хто вчив пити Гі гуляти І 0. бре- шеш, сучий сину: не докажеш! — промовив Задерихвіст, вже трохи пяніїїі.

— А як дока:ку. що буде? — прг»мовив Микола.

— Куплю пляшку дорогого вина. Ти думаєш, мені шкода гроший ? Пху ! от що мені гроші! Мені гроші — полова!— кричав палкий бурлат:а.

— А ну. задирай хвоста в гору ! —

- 115 —

Крикнув вже ЗОВСІМ ііяниіі Цибуля: — По- бачим" чи вмієш ґедзкатись.

Задерихвіст почав і справді ґедзкатись: пішов такого тропака, наче її справді' їіого ґедзи кусали і в спину, і в пяти, і в пі- дошви. Він кидав ногами, викручував пя- тами, аяг земля летіла музикам з^ вічі : він зачепив чоботом стола і пляшки посипались на землю. Поли синього короткого я-упана крутились, як крила вітряка, а червоний пояс миготів на сонці, неначе заїіняв ся огнем і палав.

Микола не втерпів і почав проти Заде- рихвоста садити гопака: за Миколою пішов у танець Цибуля, за Цибулею Перепелиця, за Перепелицею Макогін, а далі вискочив зза стола Свербигуз. Половина ватаги пішла у танець, і здавалось, ніби ватага вітряків схопила ся з місця і затанцювала і зама- хала крилами. )»Іахали руки, дриґали ноги, метлялись поли синіх жупанів, чорних сви- ток, а між тим усім блищали, ніби блискавка мигала, довгі кінці червоних поясів. Задери- хвіст перевязав чорну шапку червоним по- ясом, Цибуля причепив до пояса велику шовкову хустку, Микола зняв шапку її ви- хав нею над головою.

— ПІипкарю, даваїі дорогого вина ! — крикнув Задерихвіст, сідаючи на лаву: — Нема більше силиі ]\Іпкола виграв!

Жид виніс пляші:у дорогого вина. Бур- лака витяг з гамана гроші і шпурнув їки- дові на стіл.

— Наливай, свиняче вухо! Задерихвіст

116

гуляв! Бурлака ііб. бо гр<іші в І Ппїї, гуляїі, не лгалуй гроБіїїііІ

Жил не сер лив ся і налпвав вино в чарку, сховавши в кишеню гроші.

— Ти лумаеш, ию її ми не пили доро- гого вина? — гукнув Корчака: — Даваїі іце лороясчого, того, ию иіоть наїібільші пани.

Я\ил винїс поганїиюго вина і здер більші гроші з бурлак.

Настав вечір, і пяні рибалки ще довго танцк>валп, сьиівали та пили. Декотрі позва- ліовались і леяхали коло шинку в поросі. Корчака розсипав усї гроші і '^почав пити на борг: за ним почали пити на борг і другі бурлаки. Опівночі все затихло і вгамувалось. Ватага лежала покотом на землі і хропіла на ввесь маїїдан: тільки два забродчики, по- бравишсь попід руки, довго швендяли по маіілану, та все приказували : „І цур йому, пек ііомуі ходїм, бра, в"^ солому. Держи цабе, то як раз потрапимо в ворота до клунї. Бери цабе, та не ихаіг ся бо ! Он. ондечки стоїть оя^еред соломи!" Т вони, замісць со- ломи, звалились у бурян, попадали лицем в кропиву і поснули.' як побиті, серед маіт- лащ'.

Другого дня забродчики почали похме- лятись. Декотрі хазяїни розіїіикли ся до дому, але бурлаки ще довго гуляли і тільки на третїїі день вернулись на роботу, покинувши багато грошиїі в" шинкаря.

Тимчасом Корчака з двома вербівськи- ми бл-рлаками зостав ся в городї, зовсїм розпив ся і мусїв заставити в я^ида новий ікупан. чоботи й иіапку. Він стрів ся з дав-

117

НИМИ їоваріїїііами ородягами і обікрав з ними одну лагдівку; забрав з скрині" срібні ложки, що лелгали в неї в заставі, забрав иіабаш- кові ліхтарі, ще ії украв з десяток карбо- ванців. Злодії перепродували лолеки іі ліх- тарі одному лгидові. а тимчасом набігла по- лїция т[ половила їх з лолсками і з ліхта- рями, їх повели в иолїцию. В тоіі час і^Іо- крина з матїріо продавала на базарі рибу, бачила всю ту комедик» і прочула, що ста- новпії збіраеть ся тієї ночі набігти з десять- ськими на батькову ватагу і половити всіх <)урлак. Вона покинула матір на базарі, піпіки маіінула до рибальських курінїв і роз- казала про все батькові іі ^Іиколї.

— Ховаіітесь, де хто знав! — промовив отаман: — про мене в степи, про мене в ко- миші, про мене в море, бо буде біда. Пере- спдьте якиті час, та її знов" вертайтесь на роботу, як ^пIнеть ся оце лихо.

Бурлак'и розбіглись в очерети, як* кур- чата вЧ)урян од шуліки.

— Сїдагг, ]\Іиколо, в човен та тїкаіі на :море: закинь та:м кішку та її стііі, доки я дам тобі знати з берега, бо в очеретах небезпечно сидіти, — иіептала Мокрина Ми- колі : — я розкладу в ночі на березі багаття, і буду підкидати в гору головешки. Тоді вертаїі ся.

Микола кинув ся до малого човна і став човном на морі за кільки верстов од берега. Він бачив звідтіль, и^о люди на бе- резі заворушились, мов комашня, і ириляг т човнї: то набігла на курінь полїция.

День був гарячиїі. Сонце сипало полу-

— 118 —

мям .; високого неба. Микола зиглядїв ся, що в його не пуло нї ш:матка хлюа, нї краплі води. Йому схотіло ся їсти, а потім пити: в їіого пересохло в горлї, в ротї. Вода кругом човна ще більще дражнила їіого; смага ще гірше пекла його в грудях, у гор- лї. Він я-гдав вечора, як свого щастя, погля- дав на сонце, а сонце нїби стояло на одно- му місцї її не ворушило ся. Перед ним сто- яв кручею рівниїї берег, а за ним на си- ньому морі плив здоровий корабель, розпу- стивши всї свої білі вітрила. Гордо її пишно, як білий лебідь, ледві сунув ся корабель по- воді. Пишні вітрила понадимались і білїли протії сонця, нїби виткані з дорогого лебе- диного пуху, перемішаного з сріблом.

В одному місцї. де небо сходилось з морем, де білїв легенькиїі туман, показа- лась чорна пляма. Та пляма рЬсла її набли- жалась, неначе сунулась морем якась темна копиця. Микола почув, що тихе море за- двигтіло під човном, неначе хтось торкнув море зо дна. Темна копиця стала нїби здо- ровою скиртою, та все сунулась до берега. Тоненькиїі край і"ї заблищав проти сонця, як срібна каблл^чка. Білі вітрила на кораблі стали проти неї ще білїщі іі блищали, не- наче проти чорного пооран(Ч^о поля. На небі запіуміло й загуло, неначе сосновиїі лїс на вітрі, а чорна хмара таї: швидко росла й иігла, що можна було стежити за нєб> очима. Море зач(^рнїло під нею, і вона в одну мить поглинула корабель. З моря набігла хвиля з білими густими гребіня:ми і почала нїби танцювати кругом човна.

- 119 -

Микола був вперше на морі. ІІого тверда дуіиа трохи стріво/кіілась, але ііого горе було важче од тієї хвіглї. Він сидїв на човнї і спокіїіно й сумно дивпв ся на того зьвіря, то набігав на його.

В море впало кілька великих ваягких к'раиель дощу, а за ним разом, несподівано, загув страиіниії вітер, кинув човном в гору, як трісочкою. Посипав ся, як з реніета, страшниїі доиі, а далі* полив, як із відра. Море застогнало її загуло, як сосновпіі бір. Берег закутав ся в туман та в дощ. Сонце зайшло за хмари. Все з:міиіалось в одну мить і злилось до купи: і зе^іля, й море. На мо})і стало поночі, і тільки віте]) свистів, шипів та ревів, як зьвір.

Вода почала заливати човен. Високі білі гребінї бились об доипчИ, підскакували в гору, перелітали через човен. ^Гикола по- чав впливати воду з човиа руками.

А в тоїі час на березі в курінї сидїла Мокріша і дивилась на страиіне море. І^ неї вся душа охолола. Вона плакала, яі: мала дитина, і не зводила очиіі з того місця, де стояв на морі човен, доіиі небо разом ви- яснилось, доки перестав вітер в одну мить і неначе втїк з моря на степи, щоб догуля- тись ще на степах досхочу.

На дворі разо:^[ стихло. Швидко море з берега забли піало, все вкрите біліпш гре- бінями по зеленій водї, як бував сїнокіс вкритий ловгими покоса:ми. Соице ясно бли- піало зза хмари: небо над море:м стало сизе, і на то^гу сизо:му небі заблищала пишна ве- селка. Вона обперла ся одним дуже широ-

— Іі^и —

КИМ іанцем об мире, а другим потягла ся далеко, за озеро, за плавні в рівний шпро- киіі степ. Червоні, жовтогарячі н ясовті ве- сел чині смуги були такі ясні, неначе горіли тихим иолумям : а через ширпкиїі край ве- селки, розстеляний, як павиниїі хвіст по морю, було ясно вилко зелене море, білі гребінї на хвилях, пофарбовані то. червоним, то жовтим, то синім кольором веселілі. Веселка захо- пила її к'орабель з ііого мокрими вітрилами і неначе вкрила ііого якоі<»сь пиганок» лоро- гоБ» тканкою.

Мокрина нагляділа чорну цятку міяі білими хвилями і зраділа, як мала діггина. Вона Лхдала вечора і задумала, тихенько од батька, одвезти Миколі хлїба іі води.

Тимчасом до куріня вернув ся стано- виіі з десятськими. ІЗони дурнісінько блу- кали в очеретах та в оситнягах.не знаіішли бурлак- і тільки змокли до самих сорочок. Становиїі поїхав в гор(»д і поставив на сто- їм.ял десятських на всш ніч, пбіияи>чи наві- датись з гор(»да другого дня.

На дворі почало смеркатись. ]\Іокрина взяла тикву з вмдоін. хліб і ваі)ениї риби і пішла ніби до Дому а тимчасом вона заіішла далеко, далеко за крутиіі берег, знайшла легенькиїі човпик. сіла в ііого і почала ягдати. поки зіііде місяць. Вона боялась Поминути в темряві Мпк(аин човен і виплисти далеко в море.

Зііішов червониіі місяць. ^Іокрина вхо- пила весло й полинл\ла на море.

Микола, ввесь мокриіі, сидів на човні, неначе деревянпй. Він несподівано углядів.

- 121 -

ІДО ДО ЙОГО наблил;аеть ся човніп:. Йому здало ся, що їо за ним гонить ся десят- ськіїіг, і він підняв уягс ваилчс весло, іцоб телепнуть його по голові, але запримітив, що в човнї сидить дівчина. Чеі)вонуватиїі сьвіт заблищав на її виду, на синьому коі)сетї. на білих рукавах.

— "Це я І — тихо промовила Мокрина, і її легенькиіі човник стукнув, ударивииісь об ]\Іиколпн човен.

]\Іикола не йняв віри своїм очам: але чорні брови ясно чорнїли на дївочому лобі, а румянець на июк'ах було видко навіть при місяцеві.

— Десятські зостали ся коло куріня на цілу ніч. Я знала, що в тебе нема нї шматк'а хлїба, і оце привезла тобі хлїба, води її риби.

І з тими словами вона поставила в )кІи- колин човен тикву з водою, поклала хлїб та рибу.

— Спасибі тобі, .Мокрино! Ик'а добра в тебе душа! Чи батько знає, и^о ти тут? — €питав Микола.

— Нї, не знає іі не знати ме, бо я ііому не скал:у. Хиба ти скажені...

— На віию менї казати? ^ непривітно п])Омовпв ]\Іикола.

— Як ти не скал^еш, то я не признаюсь, хоч би мене батько вбив.

Микола догадав ся, лио сьмілива Мо- крина привезла ііому харчі неспроста і не знав, и^о її казати Мок'рпнї.

— Чи вжеи^ ти не боялась сама плисти ч(»вном в ночї? — спитав Микола.

— Не боялась, бо знала, иіо тебе знаїіду.

А з тобою мені' не страшно. Чого ти такпіі смутний ?

— Нема чого мені" веселому бути.

— Ти, певно, поілінув батмса, матїр десь далеко. Тобі жалі:о за своєю стороною.

— Мій батько вмер. — тихо обізвав ся Микола.

Мок'рина не сьміла більїпе їіого росин- тувати і промовила:

— Знавиг иіо. Миколо І Я тебе проведу в озеро, в очерети. Там тобі буде безпечнїще пересидіти лиху Годину. Нисмикни кішку, та руш а тім о в дорогу !

— А тиж не наведені на мене десят- ських? — з невірою спитав Микола.

Мокрина спахнула иолумям уся, усїм тілом. Вона гаряче промовила:

— Не на те я тебе люблю, иіоб видати десятським.

Миколі стало ніяково, стало й ясаль бідної дівчини, ягальїі чорних брів і румянпю. Він т])охи не вимовив ся ию він жонатий, але як глянув на пишні дівочі брови, на молоде палке лиие, на хисткий стан, то ііого слово задержалось на язиці. Мокрина сиділа з ним поруч. їх човни черкались бгшамп. Він чув огонь од ії гарячого лиця, і краса степової дівчини причарувала його на тоїї час при ясному місяцеві, ніби краса русалки.

Мокрина погнала свій човник до берега. Човен качкою полинув по воді. Микола по- плив за нею.

Вона повернула човен в один єрик, про- копаниіі в озеро, і вони поплили по озеру. НІвидко зашелестів об човен густпїі оситняг^

— 123 -

І Мокріша погнала човни мі;к двома рядами оситнягу, нїби по каналу. Чисте, незаросле місце то звужувалось, то розходгтлось як озеро, то йшло між очеретами, як- широка річка, потім знов зву;кувалось, крутилось на всі боки, а далі човен заїхав в таке вузьке місце, що ледві сунув ся міяг двома стінами високого ЯК' ліс очерету. ^Іокрина спинила- човна.

— Сидия: тут, ^іиколо, та яаи мене. В це місце не потрапить сам батько, не то^ ию стаиовиіі. Я буду привозити тобі харч і чисту воду, доки мине лихо.

^Іокрина повернула свого човника назад..

— Проиіаїі, Миколо! — промовила вона..

Міпхола подаїі їії руку. ]\Іокрина потя- гла ся за їіого рз^кою, обвила свої гарячі, голі по ліктї, руки кругом їїого ишї і впила ся в їіого губи своїми повни:\іи, як випшя, гаря- чими, як ікар, губами.

— Прощаїі,'^ Миколо І Я тебе люблю і лю- бити буду, хоч маю її пропасти. На добра- ніч ! — промовила Мокрина, і .^[икола тільки: тоді опамятав ся, як зашелестів десь гнуч- киїї очерет.

— Бо/ке мііі, и;о зо мною дїеть ся? Нимидоро, моя голубко, моя безталанна ла- стівко І Чи вжеж оце я тебе мушу на вік за- бути ?...

Місяць високо виїїшов на небо і загля- нув в човен через високиїї очерет. Микола сидїв немов деревяниіі, схиливши голову.. Здавалось, що він був такиіі мертвий, як- і тоіі очерет, що понависав своїми китицями над його човном. Перед ним лежав цїлїсїнь-

— 124 —

:кіііі хлїО і с-тияла непочата ві»ла ]} тикві. -Ввесь тоіі день :злавав ся їіому якимсь див- ним сном, і в тому сні ніби вий лила з моря дивна русалк'а, причарувала ііоп» чорними бровами, поцілувала і знов пірнула на мор- ське дно, попікши їіого душу ласкою, ка- рими очима та гарячими устами.

Довго сидїв Микола, похиливши голову, та думав прсі Нимидору. Вже перед сьвітом він наломав очерету, накидав у човен, па- шів ся води, повечеряв і лїг спати. І їіому все снило ся широке море, вкрите білими хвилями, снила ся ясна веселка на морі, а по ТІЇ! веселці наче іішла до ііого Ними- дора в стрічках та квітках, в червоних чо- ботях, в намисті' та зеленому корсеті. Там, де веселка падала кінцем на море, там пла- вала Мокрина з зеленими, косами з осоки і ніби яиала Нимидору. ик»п потягти в стра- шне, кипуче море.

^Іокрина опівночі вернулась до куріня. Батько вже спав.

— Де це ти була так довго? — спитав Б Мокринп батько.

— Порала ся к'оло куріня ті\. вертаю- ^чись пд криниці з видою, заблудила. Я вже ч'ама не знаю, як я не потрапила на дорогу. Мабуть мене нечисїиіі водив.

— Мабуть і справді нечистиїі водив тебе до півночі. — обізвав ся батько. — Гляди лишень. ]\Іокрпно, другий раз не барись так довго.

Другого дня вранці Мок'рина пішла до дому, а в вечері знов приіішла до куріня, взяла хліба, риби іі води і знов у вечері

- 125 -

попліїла човном у іілавнї, де сіідїв Микола. .

— Чи її досі десятські стереіктть? — спитав Л[іікола в ^Іокриніг.

— І тепер НОЧУЮТЬ коло курінїв, ще й у рапцї навідував ся становий. Спдп. ]\[пкол(), нпшком, доки вони не поїдуть.

Мокрпна знов промовляла до Миколи ласкавими словами, а Микола смутно обзи- вав ся до неї. ЇІому було її я^алко молодої палкої дївчіїни, було я^алко і гарячого ко- хання : але в їїого нїяк не повертав ся язик сказати Мокринї, и^о він Ихонатиїі і вже має дочр:у.

^Мокрина знов пізно вернулась до дому : знов сердилась мати, знов лаяв її батько. "

— Ти, Мокрино, не спроста приходиш пізно до дому. Як менї її завтра опізниш ся, то я на тобі^иобіо ломаку. Чи чуєш?

— Та вихЄЯї чую: не позакладало менї вух, — сказала ^Іокрина, розсердившись.

— І де ти бродиш ? Де ти волочиш ся? — спитав сердито батько.

— Я не бродила її не волочила ся, а тільки одвезла в комиші бурлакам харчі. Хиба буде добре, як вони пропадз^ть з голоду.

— Чи всїм возила харч, чи тільки одному? — спитав понуро батько.

— Та ?^Іиколї, коли сказати правду — сьмілпво одказала Мокрина.

— Хиба ти не знаєш, що він не пару- бок, и^о він Лхонатий? — сказав батько.

— А хоч би її Яхонатиїі, що менї до того, — насилу промовила Мокрина, нїби для неї було байдуже: але вона почула, иїо в її серце нїби шпигнуло ножем. Вона ледві

— 1:^0 —

.вдеря^алась на ногах, впіішла на двір і за- -лплась слїзми. І ікаль, і горе, і кохання, — все разом підняло ся в її душі і затопило вск» її душу слїзми.

Тимчасом десятсьЕІ, нічого не діждав- шись, поїхали собі до дому. Мокрина насилу діждала вечора і нікого не питаючись, по- иігла до чоі^на і поплила до ]^іііеоліі.

Микола вглядїв її заплаїсані червоні •очі і дуже стрівоиаїв ся.

— Чого ти, Мокрино, плакала? Може яке лихо стало ся? — спитав він.

Мокріша НІЧОГО не сказала, тільки за- ридала. І сором, і горе було видно на її мо- -лодому лііцї. Вона почервоніла, як намисто на її шиї, та все плакала. Микола був та- кий ласкавий до неї, так гарно діівіів ся на неї І Вона і в голові не покладала, іи<> він її не любить.

— Миколо І Чи то правду казав мені батько, що ти жонатий?

Микола все постеріг, і їїому стало ду- же я^алко дївчини.

— Коли тому правда. — сказала ^Іо- крина, сьміливо підвівшії голову, — то за- будь свою жінку, забудь для мене, бо як не забудеш її. то я сама собі смерть заподію: я повішу ся, втоплю ся, я пропаду, я сама не знаю, що я собі заподію, тільки я не перестану тебе любити, поки мого віку.

Мокріша грізно іі дико блищала карими очима, але після своїх слів похилилась на край човна, як гнріка очеретина, і заридала голосно, як плачуть малі дїти. Микола ба- чив її маленькі руки ■■] тонкими пальцями.

127

ЩО ВІНІЛИ ся в краіі човіт : (Зачіїв тонку шию, де червонілії разки доброго намиста.

— Не плач, Аіок'рпно ! Щолг ма«-;:\іо ро- бити? Знать така вже боука воля.

^[гтї'ола сіідїв мовчки, а Мокріша не піднімала голови і тихо хлипала. .Весь дї- воцькиїі сором вернув ся до неї. їіі '•<:>ром було підвести очі і глянути Миколі в ичі.

в очереті стало тихо, як у хатї. Во- дяна курочка виплила з очерету і крутила ся по водї трохи не коло самого"^ човна. Ди- ка качка вила ся над илавнями, впала в очерет коло самого човна, злякала ся, крикнула на все горло, затріпала крилами і знов" пурхнула мія^ очеретом, нароби вш II шелесту. ^

]\1окрііна насилу підвела ся, посиділа закривиш очі рукавом, і далі промовила, наче нічого міЯс нігмії іі не було.

— Берн весло та правуй за мною. Те- пер тобі можна вернутись до куріня.

Мокрина сїла на човнї, вхопила весло, одіпхнула ним полегліїїі очерет і посунула вперед свого човна. ^Ііікола поплив за нею. Вони пліїли мі.к' очеретами, через озера, і ^Іокріша не обернулась до Миколи, не за- говорила з ним, не' подивилась на його. її тверда душа задавила в собі всї сльози, та не задавила свого безталанного кохання...

Мокріша знов пізно вернулась до дому : батьі:о знов накрив її мокрим рядно:\і.

— І де ти в иродового батька волочиш ся ? ! — грізно крикнув батько : — І чого ти ходиш до бурлаки?

— Ходжл' тим, що іїого люблю. Лайте

- 12В -

мене, биііте мене, а я лсе таїлі ходити му, все таїлі їіого любити му.

— Пху, на твого дурного батька, на твою дурну :матїр ! — к})икнув батько, не- сподівано вилявши самого себе п свою жін- ку : — Он до тебе в осени ириіідуть старо- сти. Готуй рушники.

— Як прийдуть, то й назад підуть, — сказала ЛІокрина і пішла на город.

Розігнані бурлаки знов збігли ся до куріня, знов почали ловити рибу. Починала ся тепла тиха осїнь. Забродчики попрочи- иіали єрики, повикидали пісок і почали ло- вити кефаль. Пожирувавши на плавнях, ке- фаль почала вертатись з озера в море, За- бродчики ловили її в єрик'ах, заставляючії єрики очеретяними тпника^пі.

Робота на чистому повітрі, на вольному морі здалась Вербівцям багато легшою, нїж робота в сахариях. Вони стали здоровші, веселіші, проворніші. Декоті)і ЯчОнаті Вер- бівцї позабували своїх ясінок і через деся- ток років поженились вд])уге, заробили гро- ший, поробили собі вальковані хати і роз- почали хазяііство. Акерманишна почала вкри- вати ся українськими селами, з садами іі ви- иоградниками.

Два вербівські бурлаїді збудували коло отаманського хутора дві землянки і, поже- нившись, завели господарство. Потім десь узяв ся басарабськиїі ікид і поставив на го- родї вітряк. Над озеро:м зачинало ся укра- їнськ'є село. Вербівцї на сьміх назвали село Вербівочкою. хоч у їіому пе було вербово'ї й гільїлі.

129

Микола вже зібрав, гротліііі і хотїв і со- бі ставити землянку. Йому так огидло бур- лакувати, так хотїлось осїстись і оселитись на олно:му місці. Але в ііого все була думка вернутись колинебудь до дому, до жінки, до дочкл. Та думка одбивала в їгого охоту осїс- тись в далекії! стороні' і знов кинула його в бурлацтво.

Раз в осени, перед самою Покровою, АІикола сидїв у вечері над лиманом і одпо- чивав після роботи. Рибалки вже спали. Ми- кола взяв скрипку і розважав себе, граючи ті піснї, що Нимидора любила сьпівати. Його думки лїтали далеко, далеко, понад Вербів- кою, коло свого саду, коло свого двору, коло Нимидори. Коли це позад його щось заше- лестіло ; він оглянув ся : то була Мокріша. Проти заходу блищали її темні очі, черво- ніло намисто на шиї. Вона стояла, підперши иіоку рукою, і слухала їіого пісню.

— Грай, а я послухаю, — тихо промо- вила вона: — я вже давненько стою та слухаю.

— Мокрино, їіди до дому. Твій батько буде сердитись на тебе й на мене. Скаже, що я тебе зводжу з розуму.

— Про мене, нехай сердить ся: за всї голови, байдуяче мені! Щож маю робити, коли ти мене зводиш з розуму.

— Сха:мени ся, Мокрино ! Ти думаєш, що ти мене не зводиш з розуму? Та щож маю робити, коли :моя така доля.

Микола знехотя задивив ся на її тонкі брови, що чорніли як шовкові шнурки, зне- хотя милував ся її гарячи:м личком. На його

ТВОРИ їв. НЕЧУЯЛЕВЩЬКОГО т. т, 9

- 180 —

тхнуло зимв ук'армм тих гаіьччіїх уст, що впили ся в ііого їодї, як вій ховав ся в оче- ретах. Мокрина чарувала поіч» своїм огнем.

— Миколо, мій голубе сизий І — ск'а- зала Мокрина: — Чи зоря сьвітае на небі, чи сонце грає, чи ніч покриває землю, дум- ка про тебе тлїє в моєму серцї. Я в ночі <:пліо. і як ти мені приспиш ся, то душа моя звеселить ся її заграє, як ластівки на сонцї. Прокину ся, тебе нема, — і моє серце знов замірае. Я нїгде не зпаїіду собі поїха- ли. Чи місяць сьвітить, чи сонце гріє, на мо- ■^;му серденьку туга та печаль.

— Не дражни мене, дївчино, своїм ще- бетанням: не губи мого віку, бо я її без того нещасливий.

— Миколо, забудь свою жінку І Ти не вернеш ся до дому ; ти її заб^'деш. А колп ти мене любиш, то я піду за тобою хоч за синє море. Я готова втекти звідсіля з тобою.

— Чи добреж воно буде ? Чи годить €яж менї кривдити твого батька її матїр"?

— На ию менї батько її мати, коли я тебе люблю ? Очі твої карі, біда менї з вами ! Як я на вас гляну, то й плакати перестану. На пюж ти запалив мою душу карими очп- ма? — промовила Мокрина, обертаючись до ^Інколи і ломаючи руки: — Приііми, море, :моє грішне тїло !

Мокрина кинулась до моря, як прудка іхоза. Миколу взяв жаль. Він побіг за нею €лїдком, схопив її за руку:

— Подумай, дївчино" нерозумна, ию ти робиші

— Радаб я думати, та вже її думок не

131

маю; радаб плакати, та вже висохли всї мої сльози.

— Голубко, ЛІокрино! — промовив Ми- кола, взявши її за руки : — Пожди, не губи своєї душі п своєї краси. Яж нїгде не дїнусь : буду тут служити. А хто знає, що далї буде ?

Мокрина нїби знов о;кила. Вона вііала на ]^Іиколине плече їі заплакала... заплакала тихими, як лїтня роса, сльозами.

Пізньою добою Мокрина вертала ся на хутір, забувши сором, забувши батька їі ма- тїр, і все на сьвітї. В її серцї наче почала розвиватись весняна роят і сповнила всю душу пахощами. Вона стала спокійнїиіою і неначе заховалась уся в своєму серцї. Нїхто не чув од неї нї піснї, нї жарту, нї веселого слова. Вона все ждала, вона мала надїю...

Микола довго стояв над морем. Хвиля тихо билась об берег і шелестїла, неначе лїс на тихому вітрі. Він заслухав ся, і їіому здало ся, ніби шелестять верби над Раста- вицею, над тою хатою, де спочивала Ни- мидора. А з його думки не сходив черво- ний вид Мокринин, її гарячі с.ньози і палка молода любов. Він дуже, дуже задумав ся. Його душа заколихалась, як хисткиїі човен на хвилястому морі, та не на довго: тверда натура перемогла це зрушення, перемогла серце і поставила на своєму.

Отаман полюбив Миколу і настановив його крилашем тоб то своїм помічником: Микола з двома кодільничими глядїв кодол і поряд- кував, як отамана не було дома. В добрі роки він чимало заробляв грошиїі, але багато їх

13:

зоставалось в шинках. иаііОільше тоді", як усї забродчіїкп гуляли гуртом в городі".

А Мокрина все ходила до Миколи ве- чорами, все дивилась на його чорні брови та карі очі. Вона все ждала.

Л\

Другого дня після того, як Микола покинув Нимидору і пішов на заробітки, Ни- ми дор'а мусїла йти на панщину. Вона іішла на паниціну, — плакала : іішла з панщини, — плакала. Настав вечір, і Нпмпдорі здало ся, ию вже зминув рік, як Микола покинув їь Вона лягла спа^п на лаві коло кватиркп і все слухала, чи не вернеть ся ■\Іикола, чи не постл'кає у кватирку. Тільки що стара Джериха задрімала на печі, Нпмидора з про- соння схопила ся з постелі" і закричала на всю хату: ..Мамо! вставайте. ]\Іпкола прий піов !"

^Іати схопила ся з печі, "їй здало ся, що знов щось страшне дїеть ся на сел"ї.

— Де ]уІпкола? Ш,о ти говориш, Нііми- лоро ? — спитала перелякана мати.

— Хибаж ви, ма:мо. не чули "? Микола постукав у кватирку : я йому одчинила двері. Він увіїіпіов у хату, обняв мене, поцілував та її знов пішов. Ма:мо, він десь ховаеть ся у дворі.

Стара мати вигорнула з печі жару, притулила до жарини скалку, роздула жар, запалила скалку їі засьвітила каганець. Нп- мидора стояла серед хати з дикими очима з червоним як жар лицем.

133

— Може тобі щось ііриснплось ? Монсе тобі, дочко, так ;^дало ся ? Чи вжеж так оцеб він вернув ся? Тажеік його пан зараз оддав би в москалі*.

— Мамо, Микола на дворі. Ходїм на двір : він десь ховаеть ся, — сказала Ними- дора: — я літала слідком за ним по стенах зозлмею, а як він сів спочивати, я стала криницею. Він наипв ся води; він плакав за мною, і їіого сльози впали на моє лице. Я вернулась з ним до дг»му. ]\Іамо, Микола ховаєть ся на дворі.

Перелякана мати віііішла на двір : за нею віпіпіла Нимидора. На дворі було по- ночі : стояла темна ніч. Нїгде не було чути навіть шелесту верб на городі.

— Нимидоро, голубко, лягай спати та перестань думати про ]\Іиколу! — говорила мати, а в неї самої ноги і руки трусились.

Минув день. Нимидора не переставала плакати. Настав вечір, і Нимидорі знов здало ся, нїби Микола ввіїішов у ворота, перей- шов двір і пішов у садок. Вона вибігла у двір. Мати догнала її і привела в хату.

— Мамо, я бачила Миколу. Він гово- рив зо мною в садку, пішов через леваду в верби, і мене за собою манив.

Мати перелякалась: вона подумала, що Нимидора иритуяаїла Миколу, і що до неї літа є перелесник.

Тимчасом по всьому селї пішла чутка, що до Нимидори літає перелесник. Одна баба розказувала, що бачила на свої очі, як огневиїі змій упав у вивід над Джериною хатою. Молодичці говорили, тяжко зітхали

- 134 -

І нараяли матері пивезти Ніімлдору в мона- стир до одного ченця. Про того ченця скрізь по селах пішла слава, що він вичитує ек- зордию і вигоняє з ліолпїї нечисту СИЛЛл

Стара Джериха виііняла з скринї сувіїї полотна, взяла карбованця грошиїі. найняла в сусіда к'онячку і повезла Нпмпдору в мо- настир.

Нимидора сиділа на возї, блїда, як смерть, і не знала, що з нею робили.

В суботу надвечори вони приїхали в мо- настир і пішли до старого ченця, отця 8е- нона. Ченця не було дома. Його знаїішли десь між скелями та лозами над Росіо. де він трохи не втопив ся. Вся одежа на йому по пояс була мокра.

Люди витягли їіого з води і мокрого- привели в монастир. Він того дня не міг вичитувати екзордиї і навіть не ходив до- церкви на вечерню.

В недїлю вранці отець Зенон проспав ся її прочумав ся, і до його почали приво- дити біснуватих. Один чоловік усе хрестив ся і без перестану кричав : „Господи мило- стивиіі, візьми мене до себе І" Якась мо- лода молодиця, сьвіжа її румяна, без пере- стану розказувала однаковими словами, як її коханого Петра взяли в москалі, як і"і ви- дали заміж за нелюба. Другу молодицю пій- мали аяч на дзвіниці, де вона дзвонила в усї дзвони : Гі привели в келію до ченця, а вона кляла його в батька, в матір, кричала ди- ким голосом.

Отець Зенон, низенький і товстий, як печериця, з товстими навислими бровами,.

— 135 —

все моргав за кожним словом та читав над Нпмидорою екзордиіо. Нпмидора слухала; вона сама йняла віри тому, пш в неї і\ справді сидить нечистий дух.

Оддавши ченцеві сувіїі полотна і кар- бованця, стара Джериха з Нимидороіо пішли до церкви на службу, висповідались і одго- вілись. Нпмидора вийшла з церкви спокій- ною. Гарний хор в церкві, га])ні образи, сила прочан — все те трохи її розважило її за- спокоїло. Вона вернулась з матїрю до дому спокіїінїйшою, нїби й справдї збувшись в мо- настирі нечистої сили.

Зосталась Нпмидора нїби вдовою. -Зї- мою вона з теїцею пряла панське прядиво, а літом ходила на панщину. Вона оддала своє поле одному чоловікові наспіл за другу скибу. Минув рік, минув другий, про Ми- колу не було ні чутки, ні вістки. Нпмидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях : ніхто не бачив і не чув про ^Іиколу. Вже поросли верби й вишні, поса- длгені Миколою над Раставицею. а Микола не приходив. Нпмидора трохи одіїішла, та все сьпівала, сидячи зімою за гребінем, про милого, як він збив ся з дороги, вертаючись до дому, як він з пнчою залицяв ся і од милої одцурав ся.

Десять років після того лсила стара Джериха і на одинадцятому вмерла. Нпми- дора плакала за нею, як за рідною матїрю. Поки пула Ягива Миколпна мати, Нпмидора ніби почувала ііого дух у хаті: тепер у неї зосталась одна втїха, — дочка Любка.

Любка росла, як у саду" вишня. Вона

136

була дуисе ехояса з лиця на Ніімпдору : в неї були такі темні очі, такі чорні, тонкі брови на итрокому лобі, такі довгі роскіпіні коси. Нимидора :калувала її, пестила і не давала робити важкої роботи. Лв>бдї минуло десять років, а Нимидора влче складала в скриню прп- дане. вже пряла рлдиники і готувала хустки.

— Дочко моя, сядь у вишневому са- дочку та вигииваїі руиіникиї Нехаїі я (»лна зазнаїи горя. КолиГ» хоч ти була щаслпвіиіа за мене І

Любка сьпівала. як соловейко в гавз, та вишива.іа великий рушник хмелем та зір- ками. Нимидора наче вдруге переживала свіїі вік в своїїі Любцї.

Хто давно знав Нимидору. тоїі тепер не впізнав би її. така вона стала блїда : повні иіоки висохли й позападали: очі погасли, тільки один рівниїі стан не зігнув ся навіть од важкої роботи. Нимидору ізсупгила. ізвя- лила нужда, як хг>лоднитг вітер зелену билину. Лиха недоля ізстаріла її завчасу. Минула по- ловина її лїт. а вже здавалось, тп" Нимидора долліває свій вік.

Любка виросла і стала дївк'ою, гарною на все село. Нимидора квіччала її. ми^тл^вала. як рожу в садочку. Ткльки і по минуло їй шіснадпять років, а до неї хлопиї стали слати старостів. Любку посватав гарний парубок', Олект-а Чабаненко. Нимидора справила си- рітське весїлля без батька і ирпйня.да зятя в приїіми в своіо хату.

Після ЛюбЧИНОГО весїлля НпМИДОрІ НІ- ЧОГО більше не зоставалось на сьвітї: вона почала думати пр<> свою смерть, наготувала

— 137 —

€обі сорочку її намітку, ііріілоала гроіинії на похорон, на подзвінне. на квангелию. Кожної недїлї, колпіого иразника вона ходила до церкви і на службу, і на вечірню. Ігояліого року вона ходила до Київа в Лавру на проніу, та все молилась за Миколу по київських монастирях, пк)б він був яшвий та здоровий, та вернув ся до дому хоч перед її смертю.

Минуло два десятки лїт з того часу, як пішов в сьвіти Микола : пішов третій десяток, і Нимидора вже почала забувати їіого. Вона почала забувати їіого вид, ііого очі, голос. Ввесь Ііого образ плавав перед нею вже не- наче в туманї. Нимидора почала слабіти і\ старітись, і знов їії забажалось побачити Миколу. Вона хотіла побачити тїого хоч иеі)ел €:\іертіо.

— Невжеж' оие я вмру і не побачу ііого перед смертю? — часто говорила Нимидора дітям.

І вона знов почала думати про їіого, €идячп за гребіне:\г коло печі, думала про його стоячи в те:\гній церкві на вечерні, та все просила в Бога, як останньої ласки, по- проиіатись з ним перед смертю.

Настала весна. Нимидора пішла до Київа, одговілась і вернулась до дому, та все ду- мала про Миколу. Вона ти у кала його між богомольцями в Лаврі, розпитувала в людпіі з далеких іфаїв, і нічого не допиталась. хМи- кола почав їіт снитись.

Раз Нимидорі приснилось, що вона жне з Миколою ппіеницю на свовму полї. На дворі місячна ніч. Один повний місяць стоїть серед неба, а другий сходить зза лїса, черво-

ІЗь

ииіі як ікар, та здоровий як віко од дїячи. Микола жне поперед неї. а вона иосьпішае за ним. та нїяк не дожене його. Коли иілі^е- деть ся вона, аяс на дворі вже день. Одно сонце се[>ед неоа, а друге тільки що сходить в черво- них хмарах. Снїіть ся йі, що вона молода дів- чина, в квітках та стрічках, підперезана ви- ипіваним рлчиником, уОрана як до вінця. Микола жне поперед неї, увігнав ся в ви- соку, як- гай, пшеницю, лше її не розхилявть ся. тільки блищить проти сонця золотий серп. в» «па бачить, пю Микола молодпіі, з чорними кучерями на голові, в білій ^.сорочцї, підпе- резаний червоним поясо:м. їїї хочеть ся по- дивитись на його лице, а він не обертавть ся. Пшениця валить ся йому на плече: з ко- лосків бризка^; золоте зе})Н0, сиилеть ся на ч<»рні кучері, на білу сорочку і падає до долу. Потім зразу з колосків посипались искри і обсипали його білл^-білу сорочку. Ми- к'ола обернув ся до неї і глянув на неї. Вона побачікта його молоде пиише лице, чорні брови, ясні очі і зрадїла.

Нимидора прокинулась і почувала, що її душа розті>івожилась. В«ша почала хре- ститись та молитись, і знов задрімала.

І злакть ся їй. що Вона в Київі в Лаврі, на вече]»нї на страстях. Лавра повнїсїнька люлиіі. Всї люди стоять з сьвічками в руках. Уся цеі>ква Б сьвічках, од низу до самого верху, а десь з верху, з висок(V^ банї ллють ся голоси такі дивні, такі гарні, що їїі зда- лось, нїби вона в раю. Коли оглянеть ся вона назад, я'лі коло неї стоїть Микола, си- вий як голуб. :>, сивими вусами. тільки брови

- 139 -

чорніють, як нінурки. в його лице нужденне,- сухе, поморщене. Він бере її за руку, і вони вдвох з сьвічка:ми в руках її дуть до стїни.. Стїна розступплаль перед ними. Микола веде її в печері, а за ними річкою ллєть ся на- род з сьвічкамп в руках. Нимидора огля- дають ся назад, — весь народ зник, і вони вдвох з сьвічкамп йдуть все глибше та глибше вузенькими печерями. По обидва боки стоять домовини, а тих домовинах ле- жать Ясиві мопіі, з довгими сивими борода:\гп, з чорними бровами і блисі;учпми очима. Ни- мидорі стало страшно а Микола все далї, все глибше веде її за руку! В однііі домовині вона вгляділа отця Зенона, котрійї читав над нею екзордию. Він усе мо])гав товстими,- сивими, короткими бровами. Вя^е вони ми- нули всі" моїці, ВСІ страшні мертві т:остисті голови, минули мопц, идо стояли закопані в землю по пояс; вже в їх сьвічки погасли^ а вони все йдуть глибше, та глибше, та глиб- ше. Діівить ся Нимидора, аж перед ними за- блииіав червоний сьвіт: Ш здаеть ся, іцо- вона з Миколою вже на тім сьвітї.

Вузенька печеря розступилась, і перед нею стала страшна здорова печеря. З верхг понависало здорове каміння, розпечене й чер- воне, як гаряче залізо. Під однією скелею стояло смоляне озеро. Воно кипіло, як окріп в чавуні, клекотїло, било ся в ключі під розпеченою скелею. Серед того озера стояк- по пояс в смолї пан Бжозовський, ввесь чор- ний та обсмаляниіі. На його голові чорніло волосся, і вся шкура порепа.лась на йому. Рогаті й хвостаті чорти віісїли скрізь по ка-

140

мінї, лі: і:ажатлі, і поливали Бжозовського з верху гарячою смолор». Нішилора полпви- лась на Миколу і побачила ііого старе, як у дїда, иомориїене ліпде. все облите пекель- ним червоним сьвітом. їй стало дуже, луже страшно. Од духоти, од чаду вона не могла дихати і... прокинулась...

Прокинулась вона, встала і почала класти поклони перед образами за Мпколл\

— Цього літа я вмру. Мені" снив ся цієї ночі мііі чоловік, та так' страшно, що її ска- зати не можна, — говорила вранці дітям Нимидора, розказуючи сни.

— Та то, мамо, ви думаєте про батька, то він вам і снить ся, — говорила Любка.

— Ні дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу дихати. Це вже моя смерть да- вить мене в грудах. Колиб вернув ся твій батько хгіч перед смертю.

Через тиждень Нимидорі знов приснив ч^я сон. ніби вона блукав; з Миколою к ночі по якомусь ипірокому степу. Все небо вкрите чорними хмарами. На дворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блищить страшна блискавка і гремить грім без перестану, як у горобину ніч. По один бік блисне блиск-авк"а червоним сьвітом. і вона бачить Миколине лице все червоне, неначе з розпеченого заліза : з дру- гого боку мигне зелена блискавка, і Мико- лине лице стає зелене, неначе в утопленика ; то знов мигне огонь ясниіі. як сьвіт сонця, і перед нею мигне молоде, пишне, парубоче Миколине лице з румяними ишками. з чор- ними бровами. Нимидорі стало страшно. По

14і

всьому неш наче літають огневі змії; все- небо нїбп тріскаєть ся од верху до самого ^ низу і вздовж, і впоперек. ; а кругом широкиїі без'^кінця степ: нїгде не видно нї деревця,- нї хатини. Коли це одразу перед ними за- шуміла по каміні річка. Небо по серединТ проломилось, і звідтіль зііішло сонце серед неба. Вона побачила за річкою на горі пиш- ний сад, де між зеленими яблунями росло- дерево з золотими яблуками, де на дереві- літали й сьпівали райські птицї у золотім- пірї, з золотими вінцями на головах, з па- виними довгими хвостами. Вода шумить між камінням, підкидає в гору хвилі", а з каміня на ка:мінь лежать хисткі кладочки. ^Ііікола. пішов уперед і повів її за руку. Вона гля- нула на низ на страшнпїі шум, і в неї го- лова заморочилась. Загремів страшний грім. Сонце впало з неба в річку. А блискавка все бігає по небі... Нимидора прокинулась і вся трусилась, нїби в ироиасніщї.

— "Дочко моя, знов мені снив ся твііі. батько, так страшної... — говорила Нимидора..

Тимчасом в народі пішла чутка про волю..

Та чутка, як хвиля на морі, дііішла і до Вербівки. Народ го:\іонів по ярмарках і розвозив гомін по селах. Нимидора пове- селішала. Вона думала, то отот Микола по- чує про волю і вернеть ся в Вербівку.

— Господи, колибменї пожити на сьвітї хоч рік! Я знаю, що Микола вернеть ся, по- чувши про волю, і попрошаєть ся зо мною на цім сьвітї за своб^ провину, — говорила Нимидора.

Цьвіли сади й одцьвітали ся. а ^Гикола

142

не вертав ся. Вже зелене жито почало по- -ловіти, а їіого не було. Нііміідора почала слабіти її залеиа-ватпсь. Настала Петрівка. Нпмилора насилу одговілась. Вже її насилл' Носили ноги. Вона ізсохла, звяла; лице по- морищлось і потемніло; тільки темні очі бли- иіали між жовтими зморшками.

Раз Нимидора сиділа коло вікна і ди- вилась в одчиняну кватирку. В саду зеле- ніли віішнї іі груиіі. щебетали соловейки, -а в далеісому лузї між вербами кувала зо- зуля. Коли це проз самий її вид 'пурхнула в кватирку ластівка, політала крлтом стін, сїла на образ, пощебетала, знялась, знов пурхнула назад в кватирку і сховалась в виганях.

— Це вже Моя сморть приходила по мене І Це не дурно прилетіла в хату ластів- ка, — говорила Нимидора.

Через тиждень Нимидора лягла і більше вя^е не вставала. її здавило в грудях, і в неї не стало духу дихати. Вона все ирислл'халась, чи не ііде Микола. Посилала Любку на двір виглядати, та все тревожилась. як собаки гавкали на дворі.

— Піди, дочко, одчиняії ворота: батько прпіішов, щоб попрощатись за свіїі гріх! Щось стукнуло коло воріт, — говорила нїби через сон Нимидора. лелві розплющивши поморщені вії іі віка.

Любка виходила на полвіря і знов вер- -тала ся до хати. Нимидора насилу зводила дух.

— Любко, не пріпішов батько? Мені здаеть ся, що я чула його голос за вікном, — говорила, як через сон. Нимидора.

143

— Нї, мамо І Бог з вами. То соловейки щебечуть в садку, — говорила Любка.

Нимидора не побачила Миколи її перед смертю. Вона вмерла безталанною, як і ро- дилась пезталаннною. Сусїди завертіли їй голову наміткою і поклали на лаві. Нимидора леяі'ала жовта, як віск. Сусїди входили її ви- ходили, а Любка голосила над матїрю, при- павши до неї. Вона так гарно плакала, що всї молодицї в хатї плакали разом з нею.

— Ненько моя, голубко моя! На щож ти мене так рано покидаєш ? Чи яяч тебе не любила, чи я тобі не годила? Чи я рано не вставала, чи я тебе не доглядала, пю ти мене на віки покидаєш?

— Ненько моя, ластівко моя ! Десь ти -багато горя зазнала, десь ти багато слїз ви- лила, що не схотїла на цїм сьвітї жити, та полинула, як сива зозуля, в далеку сторону. Колиж тебе, моя матїнко, дожидати в гостї? Чи глибокими снїгами, чи зеленими лугами, чи білими, вишневими садами?

— Ненько моя, лебідонько моя! Звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядати ? Чи з за- ходу, чи з сходу, чи зза синьогг» моря, чи з широкого степу? Чи прибудеш до мене, моя матїнко, бисті)Ою річкою, чи буйним ві- тром, чи дрібним допнем, чи білою" хмарою; чи прилинеш до мене сивою зозулею та за- куєш в вишнево:му садочку?

— Ненько моя. золоте насїння! Деж тебе посїю, моя матїнко рідна ? Чи в синьому небі, чи в зеленому лузї, чи в вишневому са- дочку? Чи зійдеш ти зіркою на небі, чи ро- зівеш ся повною ])оясою в садочку!

144

Беї молоди ДЇ плакали іі говорили, що НІХТО в цілому селї не вмів так гарно голо- сити, як Любка.

Поховали Нимилору на кладовіпці ря- дом з її тещею і тестем. Любка посадила країі могили вербу, а її чоловік поставив не- величкого хреста. Всї люди в селї я^алували за НимидороБ» і просила Бога, щоб їй хоч по смерти було легко ле;катп й землю дер- жати, бо на цьому сьвітї їй яліття було валяче од сирої землї.

ЛІ.

Микола все слулаїв забродчиком в Ков- баненковій ватазї. Мокрпна довго любила їіого, та все давала гарбузи своїм женихам. Батько лаяв її, мати плакала, просила, та нічого не вдїяліт. .Мокріша виїішла заміж аж через кілька років, тодї, як простигло її серце, і ^Микола покинув Ковбаненка.

Раз Микола полаяв ся і трохи не по- бив ся з отаманом. Почала ся весна. Заброд- чііки з отаманом збірали ся плисти на море ловити рибу. Вони поскладали неводи па віз і вийшли за село цїлою ватагою. Періиу ве- сняну „красну" тоніо, по давньому звичаю, взяв собі отаман усю. Тоня вдалась і справді красна: невід був повнїсенький баламутів, осятрів, білюги, лакерд та морських півнїв. Рибалки насилу виволокли її на берег.

Ота:ман вивіз забродчиками могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху Іі почали підіймати отамана на сьміх.

— 145 —

Красна тонн вдалась добра; але того літа риба ловилась дуяіе погано. Забродчпки розділили в осени дохід і насилу заробили по двадцять карбованців. Отаман їх трохи ще й до того обдурив : не дав цілої їх част- ки. Вони пішли в місто пити могорич, і їм не стало за що не тільки похмелитись, а на- віть впитись.

Другого дня в вечері вони вернулись до отаманської хати дуже лихі. Отаманша винесла на вечерю черствого хлїба і вчо- рашньої печеної риби, иіо в инший час во- на викидала качкам.

— Чи вжеж, пане отамане, в тебе не знайшло ся кращої риби нам на вечерю? — сказав сердитий Микола: — Чи вжеж за ту красну тоню ми иі;е будемо гризти позато- рішній хлїб?

— А деяг я візьму сьвіжого, коли не напекли? — сказав отаман.

— А мпж десь узяли красну тоню, ко- тра одна була варта нашої праці за ціле літо.

— Оце ! Як коржа, так коржа ! Як спе- чемо, то її дамо ! — сказав насьмішкувато отаман і тими словами роздражнив Миколу.

Микола схопив ся з місця й крикнув:

— Давай, отамане, добру вечерю, а то полатаю боки оцим києм.

Микола вхопив в руки дрючка і кинув ся до отамана. Отаман вхопив за кінець дрючка і потяг до себе. Між ними почала ся тяганина.

— Пусти! — кричав Микола.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 10

14Ь

— Ба, не пуїцл'! Яке право ти маєш зо мною битись?! — кричав отаман.

— Ти думаєш, як ти отаман, то іі ве- лике цабе? Били ми її не таких панів, як ти І — крикнув Микола і сіпнув дрючка так, ию обшмульгав отаманові руки.

Отаман кинув ся навтїкача. На дворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи во- лами колодку, чи вал по розкиданих і роз- вязаних снопах. Отаман перескочив через вал, через розвязь і побіг поза волами. Ми- кола зачепив ся ногою за вал, дав сторчака в пшеницю і тільки через те не достав ота- мана дрючком по сппнї. Отаман побіг кру- гом хати, і Микола погнав ся за ніоі слід- ком. Отаман вскочив у сїни і запер двері засовом.

— Не виходь ЯхЄ з хати, бо вбю І — кри- чав Микола, гуркаючи кулаком в двері.

Отаман знав Миколині норови і справ- ді запер ся в хаті та й не виходив, доки ^Іикола не ліг спати.

Микола вдосьвіта забрав свої манатки і пристав до другої ватаги.

Отаманові було школа Миколи. Він слу- жив йому дуже добре, помагав навіть в гос- подарстві і був добрим крилашем. На другу весну він пішов до Миколи, перепросив йо- го гарненько : вони помирились і запили сварку могоричем. Микола знов вернув ся до Ковбаненкового куріня.

Довго служив Микола в забродській ватазі і заробив чимало гроший. Він поста- вив собі землянку, почав навіть господарю-

- 147 -

вати, але ііому було тяжко жптп самому, і він знов пристав до товариства.

Тпмчасом з Вербівкп все втїкаліг люди од лихого пана Бжозовського. Багато їх ти- нялось по сахарнях, багато піпіло на заро- бітки до Одесп. Буваючи в Одесі, Микола стрічав ся з Вербівцями і затягав їх до Ковбаненкової ватаги. Він розпитував про Нимидору, про свій ґрунт, про матїр, про пана Бжозовського. Він 'бачив, пю вертатись до Вербівкп не можна.

Тпмчасом Бжозовськиіі багато втратив своїх панщанних людий і почав їздити скрізь по сахарнях та заганяти їх до дому. Багато народу він вернув до Вербівкп, та"нїгде не знаходив Джері."

Він памятав його кулак, і на його гру- дях нїби огнем пекло те місце, де його вда- рила мужича рука.

В той час в Акермані настав становий, родом з Київщини, блиський приятель Бжо- зовського. Перебіраючись з місця на місце, він забрів аж на Басарабію і дізнав ся, що в забродських ватагах багато вербівського народу. Становий налетів несподівано з по- лїциею на Ковбаненків курінь, похапав ба- гато Вербівців і між ними й Миколл^ їх усіх позабивали в кайдани і посадили в тюрму. Становий зараз дав знати Бжозовському. Бжозовський, маючи діло в Одесі, поїхав до Одеси, а потім і до Акермана. В його душа стрепенулась од пихи. Він був гото- впії втратити пів Вербівкп, аби тільки пом- ститись над Миколою.

Бжозовський поїхав до Акермана і по-

14Ь

дав бумагу в суд, одначе їіо^іу не видали підданих без суду.

Довго сидїли в тюрмі рибалки, доки їх покликали на суд. Бжозовський ждав тиж- день, ждав другий, а суда не було. Вже минув місяць. Бжозовський витратив багата гроший, проживаючи в Акермані", а суду все таки не було. Бжозовському здало ся з нудьги, що й його посадили в тюрму як і їіого підданих. Вкінцї всього його покли- кали в суд. Два москалї з рушницями на плечах привели на суд десять Вербівцїв. Вони вгляділи свого пана і поспускали го- лови. Один Микола грізно дивив ся на па- на своїми темними пронизл^атими очима. Бжозовськиіі, вяхЄ зовсім сивиїі, витріпшв на їіого свої здорові очі і, здаєть ся, був ладен ззїсти ^Іиколу очима.

Перед судом стояло десять чоловіка бурлак. То не були ті обідрані, замлілі, не- щасні бурлаки, які пробувають на україн- ських сахарнях. Перед судом стояли здорові високі люди, повбірані в' добру одежу. Між усїма бурлаками визначав ся Микола своїм зростом,*" своїм рівним станом і гордим сьмі- ливим поглядом.^ їіого не зігнула недоля їг тяжка неволя. Його бровп і вуси чорніли, а голова вже нїбп снїгом припала. Виски іі тїмя ще чорнїли їі лпснїли і тільки нїби білим пилом припали, а сивина обхопила кругом його голову, нїби білим вінком, як б^^ває у чорнявих людиїі з міцним густим волосом. Він став високиїі, плечистиїі чоло- вік, з дужими руками, з піироким станом. На його "міцних руках було видно нїби дро-

149

тяні наііруягені жили. Зпід густих низьких брів блищали невеликі, темні, горді очі. Вид в їіого був сьміливий. Невисокиїі, ишрокий лоб ясно сьвітив ся під волоссям, підстри- женим рівнм крул^ком над самим лобом. Чорні довгі вуси висїли, як дві пявки. Нї один пружок лиия не ховав ся десь в сере- дину: тільки одні очі лежали глибоко в ям- ках, нїби поховались десь під бровами і ви- глядали звідтїль і розумно іі хитро, іг сьмі- ливо й гордо, та все повертались на бік, нїби говорили, що вони нікому не іімуть віри. Другі бурлаки, побачивши' свого пана, €тояли похнюпивпіись. Здавалось, нїби вони побачили свою смерть, ию підняла над їх головами залїзну косу.

— Як тебе звуть? — спитав суддя в Миколи.

— Я Іван Посьмітюх, — промовив Дя^е- ря низьким голосом, нїби з домовини.

— Він зветь ся Микола Джеря ! — крикнув Бжозовськгаі, не втерпівши, і за- блищав своїми сїрими. круглими, витрішку- ватими очима.

— Якого ти „ввроісповвданїя" — питав далї суддя по великоруськи.

— Басарабського, — одказав Микола, не зрозумівши слів суддї і думаючи, иш він їіого питає про ґубернїю.

— Я не про те питаю. До якої церкви ти ходиш? — питав далї суддя.

— Часом ходжу до крнвдянської. а ча- сом до акерманської, як трапить ся.

— Та не про те мова мовить ся. Якої ти віри? — питав суддя вже сердито.

150

— Якиїж я віри... християнської, такої як і лкаи, — сказав Микола.

Суддя розсердив ся і почав кричати:

— Звідкіль ти родом? Де жив твій батько і як твіїі батько звав ся ?

— Я таки тутешнїїі з дїда й з ирадїда. Я родом з Кривди. Батько мій звав ся По- сьмітюх. і дїда люди дражнили Посьмітюхом.

— Він родом з Вербівки, з київської ґубернїї. — обізвав ся пан. дивуючись з Дже- риних слів.

— Я в Вербівцї зроду їі не був, і не знаю, де вона, — тихо обізвав ся Микола.

— Ти втїк з Вербівкп вже тому буде більше, як двадцять років. — говорив пан.

— Може хто коли і втікав, тільки не я. — гордо сказав Микола.

Суддя розсердив ся, покинув питати Миколу і обернув ся до инчпх бурлак.

— А тебе як звуть? — спитав він у дру- гого чоловіка.

— Я Грицько По сьмітюх.

— Ти не родич Іванові Посьмітюсї?

— Я їіого син, — сказав бурлака дуже тихо, спустивши зовсім очі до долу. Було видко, шо їіому було нїяково брехати, та недоля силувала до того.

— А тебе як звуть ? — обернув ся суд- дя до третього бурлаки.

— Я Карно Посьмітюх, — обізвав ся чоловік несьмілпво.

— Ти не доводиш ся родичом цїм двом Ппсьмітюхам? — спитав суддя.

— Я ГІванів брат. — як через сон про- мовив чоловік, зовсїм похиливши головуг

— 151 -

бо ВІН був заїшсаніїїі в Кривді Мііколішіпг братом.

Суддя спитав четвертого чоловіка, а да- лі' ііятого. І ті назвали себе синами Миколи Дж'ері.

— Та її багацькож у тебе синів, та ще їі не:молодих! — говорив суддя, сьміючись; і з ним разом зареготались усї урядники.

Пан тільки витріщав очі на ту коме- дию і не знав, чи ті люди :картували, чи ЗОВСІМ подуріли.

Другі бурлаки звали себе усяки^^пі ири- звиишми, якими їх позаписували в акер- манських селах, але не тими, ию їх звали в Вербівцї. Пан насилу постеріг ту штуку.

Суддя заглянув у пашпорти. В папі- портах'^ були такі самі призвища, якими бур- лаки себе назвали. Він звелів одвести бур- лак до тюрми, а на суд привести того ста- росту її писаря, що видавали пашпорти. Суддя знав, як робилось таке діло в Акер- манппінї, і тільки реготав ся.

Знов москалі одвели бурлак в тй>рму. Смутні, як допі,ові хмари, вони ґішли в тюр- му, їм хотілось лучче іїти на Сибір, ніж вер- татись у Вербівку до пана. Вони знали, що пан не дурно приїхав, і дурно не поїде до дому. Бжозовськпїі знов мусів ждати кінця того суду і вже не рад ^ був, ию виїхав з дому. Він тільки тїппів себе тією думкою, ию дасть ^Іпколї кілька сотень різок, нам- стіїть ся над ним і оддасть його в москалі.

В ТОЇ! час, як бурлаки досижувалп свій час у тюрмі, стало ся велике дїлої! Прийшла народня воля, і панидина на віки згинула.

- 152 —

Чутка про ту волю ще не діїішла в акер- манськиіі закуток, не дііішла до тієї тюрми, де сидїли бурлаки, але пан Бягозовсіллііі почув про те діло і нїяк не йняв тому віри.

Знов одчинили ся двері в тюрмі : знов москалі повели бурлак на суд. На суді вже стояв і староста її писар з Кривди. Там уя;е був і пан Бжозовськпй.

А тимчасом прийшла бумага про во- лю. Про неї вже оповістили в церквах тієї неділі. Суддя бачив, що бурлацьке діло роз- вязувалось тепер зовсім инакше.

Бурлаки стояли ніби під шибеницею. Суддя вийняв лист про волю і прочитав його. Бурлаки нічогісенько не розуміли.

— Чи зрозуміли, про тцо я прочитав? — спитав він у бурлак.

— Ні. пане ! — обізвались вони. Суддя почав виясняти ім, що вони од

того дня вже вольні, не панщанні, а кили хотять достати землю, то иіоб скоріше вер- тали ся не до Кривди, а до своєї господи, звідкіль вони повтікали.

Бурлаки стояли ні живі пі мертві: од- наче ні один з їх не йняв судді віри.

— Ну. признайтесь тепер, чи ви справді Посьмітюхи? — жартував суддя: — Ви те- пер не панщанні, а вольні, і вертайтесь, коли схочете, й до дому.

Бурлакам здалось, що суддя підходить тільки '^ до їх штука^пі, щоб допитатись, хто вони такі?

— Ні, пане, ми такді Посьмітв)ХИ з бать- ків, з дїдів. з п]~>адідів! — сказав Микола.

- 153 -

— А як я дам вам ііашпорти па волю і звелю вам іти до господи иіе й панипіпи не робити.

— Воля ваша! Ми таки к^ривдянські Посьмітюхи з дїдів і прадїдів. — зпов ска- зав ]\Гикола.

Суддя махнув рукок», а пан ІЗлеозов- €ькиії стояв тепер нї живпік нї мертвий, як стояли неищсні бурлаки з почать^у суда.

Бурлаки тільки тоді" пойняли віри, як од їх одстуиились москалі' з рушницями, як їх випустили і справді на волю, і вони роз- шіталп про волю в людиїі на селї.

Тільки тоді вони нїби на сьвіт наро- дились.

— От тепер ми в;ке і справді" не По- сьмітюхи І - промовив Микола: — Приїідеть ся знов вихреиіуватись наноікі, на старі призвииха, та не' знаю, в кого її де вихре- щуватись.

— Мабуть у Вербівцї, як казав суддя, — говорили бурлаки.

Пан 1)Лшзовськиїі потеліпав ся до Вер- <)івки, а бурлаки почали іі собі лаштуватись в далеку дорогу. Вони спродали, ию малії, зібраліГ грошгпі, діждали теплих днів, і ве- сною розироихались з отаманом тай рушили в далеку дорогу. Тільки позоставались ті, ідо поженились вдруге при живих жінках.

В той час в Кривді і в инших акер- манських селах, по книжках, померла ве- лика сила народ а. Помер і невміраючий По- сьмітюх з усіма синами її братами одного лня, а Кишиневська консистория, роздивля- ючись на книги, пе})елякалась од такоі страш-

154

неї пишести Б Акермані і в иїлій Ьасарабії. Пішла навіть чутка, що знов прокинулась на ])асара(3ії пенлерська чума.

Знов перел бурлакамп розістлав ся ска- тертпю широкпй степ : знов пішли вони зна- комими шляхами. Вони не іішли: зда- вал<ісь. самі ноги несли їх до дому. В кож- ного на душі була думка то про матір, то про жінку, та дїтіїй.

— Чи застанемо живими своїх? — зне- хотя вимовив ся Микола: і нїхто не обізвав ся на його слова. РСожному було радісно, але над тією радістю в кожного на душі нїби лежав ва:ккиїї камінь.

Багато сїл, багато міст на Українї ми- нули бурлаки: багато недїль налїчили вони в дорозї, доки прибились до Вербівки. Садки цьвіли й одцьвітались, жито в полї зняло ся руном і пішло в гору, а вони все йшли та іішли. доки одного дня над вечір перед ни- ми розістлалась на долині Вербівка. Всі бурлаки стали на горі і довго дивились на рідне село. Вербівка зеленїла своїм вербами, садами, молодою огородиною. Кожний шу- кав очима своєї хати: в кожного сльози на- вертались на очах. Вербівка дуже змінилась. Село розрослось понад Раставицею. В од- ному місцї виріс цїлий новий куток.

Бурлаки спустились з гори її ввіїішлп в село, з ними стрічались лб^ди. та все не- знакомі, та все нїби чужі.

— Чи <-^. тут у вас на селї Джерина хата? — спитав Микола в одного парубка.

— Нема в нас такої хати Була, кажуть,. Джерина хата, а тепер вона вже Чабанен-

155

кова, бо баба Ниміїдора Джерпха видала дочку за Чабаненка.

^ — Чи їкпва, чи здорова Ниміїдора ДуКЄ- риха? — спитав Микола, і в його затрусив ся голос, а з голосом затріпотіла уся душа.

— Того року вмерла : і не довго сла- біла, — сказав парубок.

]\1икола тільки й примітив, що Вербівка закрутилась перед ним; була зелена, потім стала жовта, а потім нїби вкрилась тума- ном; а потім він уже й не бачив її за слїз- ми, неначе над "селом схопили ся хмари і залили дощем усю весняну зелень.

Микола пішов знакомою греблею. Верби по обидва боки греблї сталії такі товсті, що їх трудно було обняти вдвох. Він повер- нув переулком і ВГЛЯДІВ свою оселю.

— Шо;к тепер я знайду на своїй осе- лї? — думав Микола, підходячи до воріт.

^Іикола прпйпіов до воріт і спер ся на їх, похиливши сиву голову та оглядаючи подвіря. Де колись стояла повітка, там те- пер давні вербові кілки сталії товстими та здоровими вербами. Хата присїла й трохи похилилась на бік, на причілок. Вірліа покс»- сились, двері понизшали і ввійшли в зе:млю. Тільки стїни білїли, як і колись давно. Ста- ре дерево в садку посохло, а на його місце повиганялись молоді буйні яблунї та вииінї.

Микола перейшов двір, рипнув сїнеш- ними дверима і ввійшов у хату. Молода мо- лодиця поралась коло печі, а" якийсь моло- дий чоловік стояв коло стола. Молодиця бу- ла нїби рідна Нимидорина сестра : така вона була похожа на Нимидору. В неї достоту

156

були такі чорні брови, такі темні очі. такі румяні токи, тільки лице було білїіце їі нїж- нїіце. Миколі здалось, що то була Ними- дора, в той час. як він тільки іію^)/кеніів ся.

— Добри-вечір вам! — промовив Ми- кола, дивлячись на хазяїна їі на хазяїіку заплаканими очима.

— Доброго здоровя ! — обізвалась Люб- ка і _шіірокіі>пі очима глянула на Миколу.

її широко розкриті, темні г)чі, її голос, -лнце, — все так нагаду ва,ло Нимидору, нїбп на його через ті очі 'глянула Нпміідорпна душа, через тоїі голос заговорила до його сама Ниміїдора з того сьвіта. Микола не вдерікав ся. поцілував Любку і заридав, як мала дитина. Вся його тверда, міцна длчпа розтопилась, як віск на гарячому огнї, і роз- плилась СЛЇЗМІІ.

— Не впізнаєш батька, бо з роду його не бачила ! — насилу вимовив Микола : — А леж твоя мати?

Любка догадалась, хто приїішов до неї в хату. Вона засмутилась, здивувалась, не знала що казати, і тільки мовчки стояла коло печі. Одначе в її серцї не заворуши- лось нї крихти дитячого жалю, ясалю дочки до батька. Перед нею стояв зовсїм чужий для неї чоловік. Для неї навіть було чудно, що він називав себе її батьком. їй усе зда- валось, що батько давно вмер і лежить в зе- млї. В ї"ї серцї все якось помішалось, скала- мутилось, так що вона не знала, чи радіти, чи плакати?

— Чи давно вмерла мати. Любко?

— Торік у Петрівку. — насилу промо-

— 157 —

вила Любка : — мати ждала вас, та все по- силала мене виглядати.

— Та її не діждалась! Така вже наша доля ! — промовив Микола : — Ти вже, Люб- ко, вийшла заміж; а я тебе покинув ще в колисці.

— Ми недавно побрались, — сказала Любка, показуючи на чоловіка.

— А хата стала ще низша; мабуть осїла. І образи ті самі, — промовив Ми- кола: — перед ними молилась твоя мати. Чи ви вже вольні?

— Вже, хвалити Бога, не робимо пан- щини, — обізвав ся Любчин чоловік: — ще оремо старе поле, а це кажуть, приїдуть на- діляти нас землею.

— Як би не та паницша, може іі мати ваша булаб жива, і яб не тиняв ся в сьві- тах більше двадцяти років. ^Іи давно померла моя стара мати?

— Бабуся померли давно: ще я була дівчиною, — промовила Любка.

— Чи добреж вам жило ся без мене? — спитав Джеря.

— Ет, яке там добро! Бідували та по- бивались з матїрю до останнього часу, — сказала Любка : — Як би не така тяжка ро- бота, то можеб мати іі тепер були живі. Сї- даїіте, будьте ласкаві! — сказала Любка і хотіла назвати Джерю татом, але язик сам задержав на кінчику те слово.

Джеря мовчки вийшов з хати, перей- шов двір, пішов у садок, а далі пішов на город, на леваду понад річкою. Високо і густо розріс ся вишник, що він насадив, неначе

зелене гніздо ; через його навіть не проходив промінь сонця. Верби коло тину стали дупли- насті і взяли ся порохнею. Микола шукав очима тієї роскішної гіллястої груші, зпід котрої він уперве побачив Нпмидору, як вона брала з Раставицї воду. Груші вже не було й сліду. Микола ледві налапав ногами в кро- пиві сухиіі спорохнявілий пеньок. Од їіого не пішло нї одного паростка. Микола пригадав собі той пишний вечір, пригадав той дивний сон, що снив ся їюму. як він спав під грушею, те кришталеве листя, ту дивну жар-птицвз, піо нїби сьпівала Нимидориним голосом.

Любка повела батька на кладовище і по- казала їіому могилу над Нимидорою. Кдадо- вище було обкопане глибоким ровом. На окопі росла густа дереза. З одного боку по окопі росли високі верби. Сонце тільки ию сїло за горою, і його останнє рожеве про- міння гасло на самих вершечках верб. Лб:)6- ка показала Джері Нимидорину могилу під вербами. Могила вже заросла '^ травою. Ми- кола зняв шапку, перехрестив ся й похи- лив голову, держачи обома руками шапку перед собою. Любка плакала. З Миколиних очий покотились дві здорові сльози і впали у траву.

На дворі було тіїхо, як у хатї, її мертво. В тій тиші було чути, як смерть витала над кладовииіем. Микола довго стояв і думав, а потім тихо промовив, махнувши рукою:

— Все померло, й слїду не зосталось. Марно перегоріло й леретлїло моє життя, і тепер зостав ся тільки попіл, докп його не поглине сьвята земля.

159

Одначе Миі:ола помилив ся: з ііого не швидко став иоиіл. Він і сам не добачив, що в їіому иіе горів великий жар, як після спалених дубових дров. Під сивим волоссям притаїлась '^здорова, міцна, запекла й прав- дива душа.

З ^ кладовища АІикола пішов до сьвя- щеника і найняв панахиду за Нимидору. Любка пішла до дому, ввійшла в хату, згля- нулась з чоловіком і перекинулась кількома словами.

— Це батько твііі приґішов ? — промо- вив чоловік.

— Здаеть ся, батько, бо дунхе плаче за матїріо? — промовила еііобка.

— Деж це ходив твііі батько так дов- го? Мабуть десь бурлакував? — спитав чоловік.

— Бог їїого знає, де він ходив, поки- нувши нас. А що вяхЄ мати наплакалась та набралась лиха, то мабуть нікому не дово- дилось так бідувати, як матері.

— Та мабуть батько не од добра вті- кав. Аджеж і Кавун утїк: повтікали іі инші наші Вербівцї — говорив чоловік.

Микола зостав ся Ягіїти при своїті дочцї. Дітям з початку було дул^е чудно. Любка першої ночі таки добре боялась : для неї все здавалось, що до їх убрав ся якиїісь бурла- ка, ще й лиха наробить у хатї. Вона насилу привикла звати ^Іііколу батьком. Він так і зо- став ся для неї чужим чоловіком.

Микола пішов по селу, познаходив ста- рих знакомих людиїі, почав про все розпи- тувати, а далї зайшов з ними до шинку, та

ІЬІ

поставіїв їм з горя такого могоричу, що ії сам з ними звалив ся під лавку і проспав там пяний цілу ніч.

— Оце як я здорово заиіш своє бур- лацтво ! — говорив Микола, встаючи вранці зпід лавки : — Не я пь», горе пє.

Цїлиїі тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив до дому пяниіі. Дочка й зять зглядались :\гіж собою й му- сїли мовчати. Зять знав, ию живе в тестя в приймах.

— Не сердьтесь, діти ! — говорив до їх Джеря: — Пропю свою біду, та й зака- юсь пити, поки й мого віку.

^Іикола її справді пгвидко закаяв ся пити, за свої гроші кущів конячку з візком і почав хазяйнувати. Його натура, як ве- лика річка після весни, почала входити в свої береги, але часом в ряди-годи знов виходила з берегів і розливала ся бурлац- твом, доки зовсім не заспокоїлась на старість.

Тимчасом на селі завелись нові по- рядки: вже завели волость, і громада ви- брала головов) одного багатого чоловіка й поклала йому плату на рік двісті карбо- ванців. Голова зараз почув, де раки зїму- ють, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб, сто5ге за свій багатий рід і всі громадські повинності скидав на вбогих хазяїнів.

Раз якось голова прислав до Миколи десятського, ишб він дав свого коня під станового.

Мик'ола знав, ию коні самого голови

161

і його багатої ріднї стоять в дома в по^ вітках.

— Нехаіі голова дає свої конї, або по- шле до своєї ріднї! — сердито одказав: Джеря.

Голова прислав до Миколи десятськога вдруге. }^Іикола дав коня, але зараз пішов до шинку, де було чимало громадян, і по- чав нарікати на голову за те, що він уск> громадську вагу скидає на бідних хазяїнів^ а собі вже поставив нову хату з сьвітлицею та з кімнатою, неначе панську економію.

— Голова краде наші гроші, а ми мов- чимо. Він швидко переведе наші конї її ху- добу, а ми будемо йому на все настачати.. Хиба таки в нас на селї й людий нема?! Даіїмо чередникови сто карбованців, то він буде таким самим головою, піе й спасибі скаже! Скиньмо його, продового сипаї Не- хатг знає, ию громада великий чоловік.

— То й скиньмо ! Правду ти, Миколо,, кажеш! Чи вжеж таки в пас на селї доброго чоловіка не знаїідеть ся. Виберімо ще вбо- гого. Бачили вже багатих в головах, поба- чимо й бідних!

Старий, аж трухлявий, лшд, той самий,, ию колись брав у заставу одежу старого Джері, як Микола женив ся, налив Миколі пів кварти горілки і трохи не долив.

— Чом же ти не доливаєш, вражий сину?! — крикнув Микола до жида: — Ти думаєш, пш я не знаю, скільки ти заробля- єш па тих нед оливках?

— А скільки я заробляю на тих недо ливках? — спитав старий шинкар: — Бодай

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 11

102

мені ЬоГ не долив СТІЛЬКИ віку. СКІЛЬКИ я

тобі не дпливаїп.

— Пріїіішлось би тобі давно пропасти! — сьміяв ся Микола : — ти не доливаєш на сто карбованців в рік.

— Ой вай! куди пак на сто карбован- ців ! Як би тому' була правда, яб досі був багатим купцем.

— Давай те пів кварти! — крикнув ]\їпкола.

Жид налив пів кварти і не долив на цїлиїі палець. Він бачив, що Микола вже був трохи пяненькиїї. Для пяніїх він не тільки не доливав, а ще й води підливав.

— Доливай, иродова душа ! — крикнув Микола.

— Ну І як доливай? Хиба я не на- лив? — промовив жид і долив иіе дві кра- плі' для льздського ока.

Микола вхопив квартл' і кпил^в неьз жи- дові в лице. Горілка потекла йому по лиці й по бороді, залила очі й рот. Жид прискав, як кіт. понюхавшії перцю.

— Потривай же ти. псявіро. не будеш ти сидіти в наших шинках. Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав го- лові та писареві! Скинемо ми й тебе з па- рафіі, як і голову. Сам сяду в громадському шинку, а тебе не пущ^'.

— Хто тобі забороняє ? Сідай, про мене, сам. ще й дочку свою посади. — зачав шинкар.

Громада зібрала ся в волость і загула, як бджола в уліку. Багатого голову скинули і вибрали головою чередника. Всі громадські

— 163 -

їііинкн пооднїмали од жидів і оддали двом чоловікам, таки вербівським. Старий жид уже розплодив у Вербівцї ціле жидівське гнїздо. Його три сини держали шинки її крамниці, а в кожного сина куйовдило ся в хатї ціле гнїздо жиденят. Старий яшд рвав на собі волосся і проклинав Джерю на всі заставки. Тимчасом почали наділяти селян зем- лею. Пан забрав собі кращі землі по долині, понад річкою, а половина села мусїла за- брати землю на самих шпилях понад кру- тими балками. Одна така гора припала "й Дяхсрі її його зятеві. Та гора була така кру- та, іцо в великі дощі земля скочувалась з водою у низ, а воли ледві тягли плуга по косогору. Окрім того під панські землі одіїішов ліс, а в тому лїсї були людські са- ди. Ті сади належали хазяїнам споконвіку. Вони росли на балці серед густого лїса. Там був і садок Джерин, там стояла з давніх- давен пасіка їіого батька.

— Панове громадо! — говорив Дяхеря людям: — Пан хоче нас скривдити та ми того не попустимо. За що ми будемо пла- тити такі навіжені гроші ? Чи вже за ті лисі гори ! Як собі пан схоче, а я не хочу брати того поля, не буду навіть цього літа сїяти на йому хліба: а хто посіє хліб, то буде ворог громаді!

— То й не сїїімо! - гукнула громада: — А хто почне орати, тому ми полатаємо киями боки. Треба подавати лист на пана і за поле, і за наші батьківські сади.

— А вжеж треба! Минула ся панщина

- 164 -

тепер і ми панн, і свого докажемо, — гово- рив Микола.

Громада й справді того року не орала й не сїяла хлїба на тому полі".

Тимчасом пан поїхав до міста й пожа- лів ся, нїбп Джеря бунтує громаду. Мировий посередник потяг руку за паном", і Миколу з кількома ватажками звязали, одвели ло міста і посадили в тюрму.

— От тобі її воля І — сказав Джеря: — От тобі іі вернув ся до господи. І на идо- було вертатись у цеїї проклятиіі край І Будь ВІН тричі проклят од Бога і од лвздиїі.

Половина села не орала й не сїяла того- року. Пан не ХОТІВ брати назад того поля. Так воно її стояло цїле лїто толокою.

Тимчасом і в других селах люди не хотіли братії поля : і в других селах давали їм землю неродючу. З століщї прислали пові- рочну коміспю. Комісия розібрала дїло вер- бівських, селян і звеліла надїлити їх кращою- землею. їм повертали навіть ті хутори й сади в лїсах, що польські пани ще попереду од їх поодбірали. Джерю випустили з тюрми на волю. Пан зненавидїв їіого і не знав, як їіого викурити з села, а Джеря обходив- панськиіі двір десятою вулицею і зарік ся навіть заробляти хлїб на панському полї. З того часу Джеря, як тільки було почу& дзвоник станового або справника, то зараз тїкає з села в хутір, у лїс.

І до кінця свого віку Джеря йшов проти панів та жидів.

На старості лїт Джеря любив довгими зїмнїми вечорами розказувати лочцї її ону-

- 165 —

кам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, "з якими людьми стрічав ся. Дїти слухали її засипали кругом ііоі^о і на його руках.

Настали инші часи, настали инпіі люди. .Джеря тільки згадував, як колись він жав з Нимидорою в ночі при місяцеві, як люд- ський хлїб стояв незжатиїі, гнув ся до долу й висипав ся, а люди на панщинї хватали €ерпами панськиїі хлїб. Тепер стало дїлп на- виворіт: на людському полї стояли полукіпки, а панський хлїб стояв незжатий. ' Пани, в тяжку для селян годину, почали наіімати ш'мою строкових на жнивяниіі час за нїк- чемну плату і накладали велику пеню на того, хто пропускав у ;книва днї. Стала знов маленька панщина: це стали в польських панів звісні „порциї".

Джеря вговорював людиїі не ставати на ті „порциї", а сам перебрав ся на все лїто в свій хуторець. Він був за пасічника і в других пасїках що стояли близько од його пасїки.

Був пишний тихий лїтнїй вечір. Сонце €ТОяло на заходї. Стариії Дя^еря сидїв у сво- їй пасїцї коло курева з своїми -малими ону- ками. Невеличка^ пасїка стояла в балцї на косогорі в садочку, а проти неї, по другий бік балки, стояла крута гора, як стїна, вся зверху вкрита густим лїсом, а з низу густою лїищною.

Коло пасїки росли на балцї старі сади; а між ними подекуди стояли здорові старі дуби: з густим темним листом, нїби скелї. Балка» вкрита садами, вила ся попід горою і хова-

166

лась далеко, далеко в старому липовому лісі. В садках було ще знать окоші та ями, за- рослі терном та ліщиною. То було померше село, може ще нещаслпвіще. нїях була Бер- бівка, може знесене татарським або ляхів- ським мечем та огнем.

Невеличка Джерина иасїка була обго- роджена низьким тином і обставляна од пів- ночі очеретом. Коло очеретяної стіни приту- лив ся курінь. Попід улїками вили ся роз- чищені стежки, а серед пасіки стояв важкші низенькиїі хрест з двома дощками, приби- тими од верхнього кінця хреста на обидва кінці перехрестя. Серед хреста було видка образ Зосими й Савватия. Під хрестом сто- яло корито з водою для бджіл.

Коло пасіки росли яблуні її груші, по- схилявши густе гілля в пасіку над улїки. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почеплялось по тину. На самому куріні білів здоровий гарбуз, неначе виліз, щоб погріти свої боки на сонці. В одному кутку коло ворітець тлі- ло курево, і легенький димок вив ся в гору і ховав ся в густому гіллі старої груші, Джеря сидів на пні коло огню і держав на руках маленького замурзаного хлопчика. Коло ііого сиділо дві дівчини, а старший хлопець з батогом в руках стояв проти діда і не зводив з його очий. Джеря був сивий, аж пілиїг. Густі сиві брови низько понави- сали й закривали очі, а зпід їх і тепер блищали темні, як терен, грізні очі. Довгі сиві вуса спускались в низ, а голова вся вкрита волоссям, біліла, як вишневиїі цьвіт.

— 167 —

На підбороддї її на щоках блищали пеньки білого волосся^, неначе виступили з лиця краплі" роси. Ного лице і тепер було сьмі- ливе й горде. Сорочка ііого лулсе біліла про- ти зеленої трави та зеленої груші.

Любка стояла під гіллям груші, схиливши голову на одну руку і підперши щоку рукою. Дід роздав онукам по огіркові і все розказував їм про далекпїі край, про Чорне море,'^про лиман. Діти слухали неначе яку дивну каз- ї:у, та все розпитували діда про морську чудну та страшну рибу, та про море. Мале дитя заснуло на ііого руках.

А в пасіці гули в уліках бджоли гус- тим глухим гуком, неначе вони були зако- пані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли снували ліниво понад хрестом, та й ті по- падали в вічка. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та квітками. Серед пасіки десь взяла ся кавуняча бадилина, сплела ся з широким листом огірка і побігла до одного уліка довгою зеленою стеячкою. Між уліками зеленіла трава, синіли довгими ря- дочками сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки : під тином червоніли, ніби кро- вяні краплі, червона смілка, жовтий купцік дроку. Над пасікою лежала тиша, розкішна вечірня тиша. Сонце косим промінням про- билось під яблунями та важкими дубами і запалило червінню зелену траву, уліки, зе- лений лист на грушах, ще й облило сивого діда рожевим сьвітом. Проти сонця, проти ясного заходу, чорніли стовбурі дубів та груш, неначе вилиті з ваяхкого чавуна.

1Ь8

-а товста нерепана бузинова кора, нїби жев- ріла жаром.

Вже сонце зайшло, вже сон розлив ся над густими садами, над густим лїсом, а дїд .усе розказував, а дїти все слухали, а бджо- ли гули, нїби гула золотими струнами кобза, приграваючи до чудової казки-піснї пасїш- яика Миколи Джері.

1''^7в ]іпку, І. грудня.

ЗАПОРОЖЦІ.

КАЗКЛ

Над Дніпром, і:ол(» славних порогів, в селі Старом}^ Кодаку жив собі молоди її лоцман Карно Летючпіі. Як і всі лоцмани, він був потомок славних запороящїв і мав л'весь'хист, усю вдачу запоросм:у. Високиіі, чорнявпіі та кучерявиіі, гарниіі з лиця, гар- ниіі з стану, кругом гарниіі ще іі до того сьміливиіі! Ще змалку брав ііого з собою ■батько на баіідаки та "плоти, переводячи їх через пороги. Карно знав добре всі пороги, всі забори, знав кожниіі камінь. Він любив пороги, бо зріс коло їх. Карно любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через по- роги, летіти птицею з лави на лаву: любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дїд і обливає бризками його гаряче лице.

Лоцманськиіі отаман дуяче любив Карпа 1 настановив ііого дядьком, 'не вважаючи на ііого дуя^е молоді літа. Отаман вірив ііому, як самому собі.

Ото раз приплив до порогів велпкиіі баіідак якогось багатого купця.

— Даіі мені, отамане, лоцмана, та наіі- певнїіїшого, наїілучпіого ! — каже багатий купець до отамана.

іти

— Нема Б мене певшйшого і вірнїїішого лоцмана, як Карно Летючий, хоч він і мо- лодий. Посилаю його, то все одно, що й сам їду. — (їдказав отаман.

Виміряли байдак, зняли з ііого трохи ваги, приробили довженне стерно. Готове судно в страшну дорогу І Карпо поблагосло- вив ся в отамана і вилетів орлом на байдак. Всі попереду сіли по українському звичаю, потім стали на коліна і помолились Богу. Ніхто не знав запевне, чи вернеть ся ялівий до дому!

— Щастиях. Боя^е ! — промовив отаман до Карпа. — Як щасливо вернені ся до до- ш', то дам я тобі велику, велику плату, — що маю найлюбійшого, наймплїіішого. Памя- таії! Моє слово певне, — промовив отаман Іван Музика, піе й сивим вусом моргнув.

У Карпа дуже забилось серце, бо гарна пула, як картина, ]\Іузичина дочка, Олеся. Він почув, що в його виростають орлині, отаманські крила.

— Гребімо І — крикнув він на гребців, ще й рукою махнув.

Гребці запустили гребки в воду. Бай- дак зняв ся з місця і полетів, як птиця. Коло стерна стояв, як той явір високий, Карпо Летючий. Серед Дніпра, в прозорому повітрі малювало ся його молоде лице, біла сорочка, червоний, широкиїі пояс. Він гордо поглядав на Дніпро, а очима все бачив чорні Олесині очі, її біле личко.

Погода була тиха і ясна. На дворі був раннїіі, теплий ранок. За Дніпром починало синіти небо червоною смугою. Вода в Дніпрі

171

стояла тиха й гладенька, як скло. А там^ десь, далеко в низу, вже стогнав, неначе під. землею, перший поріг — Кодацький.

— Шамни разом, друзї! — крикнув^ Карно.

І гребці шамнули, а баїгдак полетів, . неначе на крилах.

На гладенькііі, як дзеркало, водї почали^ скакати неначе білі кролики, і булькотячи,, знов ховались у воду. Поріг був недалечко^

— Шабаш! — крикнув Летючий, і всї гребці підняли гребки. — До стерна ! — ко- мандував він, і всї кинулись до стерна, щоб- направити байдак просто на проход.

Зашуміла вода і заревла. Кодацький поріг появив ся ввесь од берега до берега,, ввесь білий, вкритиіі піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно як стріла. В однз^ мить їіого перенесло че- рез поріг. Вода обризкала гребців і приси- пала Карпові кучері. Судно тихо загуло, як порожня бочка!^ Всї перехрестились.

Карно не зоглядїв ся, як баїїдак минув Звонецький, Сурськпй і Лохманський поро- ги. Його сьмілива і горда душа палала щас- Т6М. Водяна курява і бризки тільки прохо- лоджували йому лице.

Ще було чути, як стогнали випхі по- роги, а тут уже заревів Дїд чи Ненаситець. Погода на Карпове іцастя була все тиха та ясна. Сонце обсипало гарячим сьвітом білі пороги й чорні Карпові кучері. Дїд усе ре- вів та стогнав, все дужче та дужче, неначе десь ревла череда волів, неначе десь стрі- ляли з гармат, або звонили в великі дзвони.

- 172 -

Од (Зерега до берега на Днїпрі появив ся білііії гребінь, неначе біла грива величезного коня. Ще проіішла хвиля, і перед Карпо- вими очима встали з води дванадцять Ді- дових лав. страшних, сердитих, біснуватих. Кариове серце дуже застукало в грудях. Баїідак уже був направлянні! стерном як раз на хід і летів як стріла.

Коли се де не взялась вітрова полоса. Вітер дмухнув трохи з боку. Коло самісінь- кого порога вода врилась неначе чорними воронами. Вітер ухопив судно і знїс трошки на бік... В душі в Карпа похололо... Він сам кинув ся до стерна, кричав на гребців, ма- хав руками, налягав на стерно грудьми. Але нічого не помогло. Велика сила вхопила баігдак і знесла на бік. Баігдак полетів з ла- ви на лаву іг черкнув ся дном об Зелениїі камінь, котриїі одначе не шкодить баіідакам. Судно разом загуло, наче крикнуло іі знов полетіло як стріла, та все звертало у бік. Ще штзче ііого вхопив страшнпіі камінь Крутько іі обкрутив кругом себе... Баіідак застугонів, зачепив ся довгим стерном за Крутька. Стерно хруснуло, як трісочка, ії пе- реломило ся на троє. Тепер все пропало, все згинуло.

Карно і гребці зняли руки до Бога.

Вода вхопила баіідак як легеньку трі- сочку, крутила ііого на всї боки, понесла і кинула на лаву. Судно заревло перед смертю, затріиіало' дуже страшно, ая^ пере- могло великиіі клекіт' Ненаситця її впало на Остру скелю. Каміння одбило ііому ввесь ніс. Колодки полетіли в низ і розбились на ма-

і

— 173 -

ленькі ііолїна. Частіша судна зачепилась на скелї. Люди, як птицї, держались за ві- рьовки.

Пекло не було таке страшне як Нена- ситець. З верху ревла вода, в низу кипіла хвиля. Цілі гори білої, ревучої піни бились ^ об каміння, скакали в гору, закручувались гребінямп і знов падали назад на каміння. Од берега до берега нїби лютувала біла во- дяна буря, крутились вихри, вертілись чор- ториї, неначе все те викидав підземниіі огонь або заховані на дні вітри.

— Пропала на віки моя честь І Втеряв я на віки мою ОлесБЗ ! Честь :моя І Олесю моя! Що скаже тепер отаман, як я верну ся живим до дому?! — говорив Карпо, ви- сячи над страшною безоднею.

В низу од порога лоцмани вже поба- чили розбитий байдак. Човни іі дуби вже поплили спасати живих лкаиїі і крам. Один був вже наближив ся до скелї, де висїв бай- дак, вже лоцмани кидали вірьовку гребцям, щоб пристати з боку до тієї скелї й забрати хоч людиіі.

— Пропав я на віки, Олесю І На іцо менї япіти на сьвітї ! — крикнув Карпо і ско- чив в білу кищ^у хвилю.

Карпо тільки її памятав, що вода кле- котіла, крутила ним, кидала його то в гору, то в низ, як вода в печі кидає зерном в ка- зані. Вя^е вода залила йому вуха, рот. Кар- по вже ждав, идо вода отот вдарить ним об скелю і розміжчить іїого, як пелюсточку. Коли се він почув, ию разом так і полетів^ у низ, в якусь безодню і стратив память.

174

От ирокидаеть ся Карпе і діівііть ся, ;аЯі він леяаїть на сухому. Полапав він ру- кою кругом себе її налапав мягкпїі :\[ок, а під мохом твердиїі камінь. Одкрпвае він очі, — і бачить сьвіт.

— Боже мій. де се я? Чи мене ви- тягли, чи я вмер, чи се мені сон снить ся? — подумав Карпо і глянув у гору.

" Високо над ним висіла водяна стеля. Він почав придивлятись і побачив, що там у горі лила ся вода, теї^ла, пінилась і навіть піл'міла. а через скляну стелю синїло небо, а серед неба сьвітило ясне сонце. Біла піна купами летіла і часом заслоняла сонце, не- наче хмара: а через піну, через хвилі* міня- лось сонце: то синїло, то червоніло, то жов- тіло, то :шов блииіало мов золото.

Глянув Карпо кругом себе і побачив, що він лежить на скелї. Оглянув ся він на всі боки, і знов йому здало ся, що все те був сон: і той байдак," і та біда на порогах, і та отаманська обіцянка... Він побачив, що під водою стояла, як стіна, рівна скеля од одного Дніпрового берега до другого: то була одна лава Ненаситецького порога : а там далі, низче, знов стояла друга рівна скеля, така сама як і перша. Камяні стіни були вищі од високої дзвіниці, а поверх їх лив ся цілий Дніпро і пост лав ся над ними во- дяною стелею.

От, дивить ся Карно в низ, — а між тими стінами росте пишний сад, про який тільки в казках розказують. Там розстеля- лись зеленою скатертю ллччи з такою травою, як і на землі : та^г були розкидані невеличкі,

175

але гарні прпгоркії, велике каміння. — то гостре, як дзвіницї, то рівне іі .високе, наче стовпи. І все місце було гарне, як рай: зе- леніло гаями, лз^жками, садками, виногра- дом. Між зеленою травою цьвіли всякі квіт- ки. Карпо бачив під самою скелею, де він .лежав, пишниїї рожевий кущ, чув навіть пахощі од рож і васильків. З верху, зпід во- дяної стелі, понавішувалось на скелї латаття з широким листом, з білпми та л^овтими квітками, ВИСІЛО купами дрібне як пух зе- лене підводне зїлля... Скрізь сьвітило ^онце через водяну стелю, але тоїї сьвіт був тихий і разом ясниїі. Краса того місця так прича- рувала Карпа, пдо все їіого життя, змалку і до парубоцтва, здавалось їїому якимсь сном. Йому хотілось тільки дивитись то на сади, то на скелї, то на кришталеву стелю, синю од синього неба, а часом блискучу як цьвіт веселки.

Придивляєть ся Карно в низ, аж попід гаями неначе ростуть купи високих черво- них та синїх квіток. Придивляєть ся він лучче, — аж ті квітки ворушать ся : то були люди. Два чоловіка ішли просто до того місця де був Летючиїі. На їх були високі чорні шапки з червоними верхами, спнї кунтуші з рукавами на одкид.

— А чого ти, хлопче, залїз туди, куди тобі не годилось би лїзти? — спитали вони в Карпа. — Хтож ти такий? Що ти за лю- дина ?

— Я... — почав Карпо тай не доказав, ^0 забув ся, як його звали.

— Злазь до нас І

176

— Нема ктлок» олїзти, бо скеля крута^ як стіна! — крикнув Карно і почув, шорно- го голос :зовсїм ЗМІНИВ СЯ! став дзвінкий, рівниїї, голосниіі. Карно заговорив, неначе піснБ» засьиівав.

— Скакай, не бііі ся! — крикнули ті люди до Карпа.

Карпо скочив і зараз почув, що він тихенько силткаеть ся на землк». як обережна птиця спускаєть ся з неба на дерево. Ті лю- ди піддержали його за руки і постановили на траву.

Карно глянув на тих людий і трохи злякав ся, і здивував ся, і замилував ся: такі вони були високі, рівні, дужі ! Такі вони були гарні на вроду, що він таких людий не бачив нї між панами, нї між простими селянами.

— Еге ти, хлопче, з України? — про- мовив один з їх, і голос його розсипав ся між скелями, як весняний перший грім.

— з України, — тихо обізвав ся Карпо,

— Чи вжеж тепер на Українї стали такі маленькі та мизерні люди, як отеє ти? — спитав один чоловік і обидва вони якось жалібно усьміхнулись.

Карпо, глянувши на їх несказану кра- су, трохи опамятував ся і став сьміливійший.

— Оттакі. як бачите ! — промовив він.

— Хтпж ти такпіі, хлопчику? — спи- тали БОНИ.

— Я лоцман на порогах... Летючий на призвииіе. — сказав Карпо. а ймення свого все таки не пригадав.

— Правда, ти розбив баїілака?

- 177 -

— Правда, — примовив Карно, і т гірка правда прпіішла йому на намять, як дулге давній, Бог зна колпшнїіі сон.

— Ходила з нами! — сказали ті люди і повели Карпа далі, ставши по обидва боки.

— Як тобі здало ся в нашому краю? Чи гарна наша сторона? — спитали вони..

Карпо тільки глянув на ту стелю, де сонце раз по раз блищало, як блискавка, всіма цьвітами, і затулив очі рукою.

— А знаєш, хлопчику, хто ми? — спи- тали вони в Карпа.

Карно тільки глянув на їх чорні очі і великі шовкові вуси.

— Ми козаки заиоролщї. Чи ти чув що про запоролщїв?

— Чув, що колись за порогами була Сїч: менї покійник батько дещо розказував.

— Отолч, щоб ти знав, тут тепер запо- роська Сїч, — промовив один заиорол^ець; — ото бач, як зруїїнували Сїч, а помочі нам не було де взяти," то наші характерники їі зачарували Сїч. З того часу наша Сїч з островом, з гетьманом, з козаками отут! Нашу Сїч поглинз^в Дніпро. Чи бачиш, — ондечки далеко, далеко ворушать ся попід гаєм, за отією скелею, неначе червоні квітки?' То наше сїчове товариство.

І обидва ксзаки повели Карпа на зу- стріч тому товариству. Всї вони троє ввій- шли в невеличкий ЛЇСОК. в тому ЛЇСКу ЗОВ- СІМ не бз'ло тїнї; скрізь попід деревом бли- щав однаково ясніїії, теплий сьвіт.

Карно озирнув ся на бік і побачив, що через обох запорожців було видко кожне

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 12

і.>

дерево, кояіну квітку. Запорожці удались йому ТІННЮ, одначе він і кришки не злякав ся. бо страху там зовсім не було на тому ■сьвітї.

Зараз за лїским вони стріли инппіх ко- заків. Запорожці СИДІЛИ на зеленіїі траві Групами, сиділи на дрібному каміні, стояли по два, по три, розмовляли між собою і всі поглядали на Карпа, як на якесь диво. Всі козаки були високі, рівні та здорові : всі бу- ли гарні, повбірані в гарну одежу, неначе в сьвято або в неділю. Вони стиха розмо- вляли, а Карпові здало ся. піо то ревуть страшні Дніпрові пороги.

— Отеє наш січовиіі курінь І Ми поба- чимо ще не один курінь, поки дійдемо до нашого гетьмана. — ' промовив один запо- рожець.

— До гетьмана ! До гетьмана І — закри- чали деякі запорожці і слідком за Летк>чим і за його двома проводирями посипались всі козаки.

От вони йдуть та йдуть, і заіішли в ти- хе, спокійне місце, навкруги обставляне ка- мінням. В тім крузі, піл самою високою ка- мяною стіною, був пишний сад, а в тому саду росло всяке дерево. На дереві висіли спілі яблука та грз^ші, червоніли вишні та черешні, червонів та жовтів спілий вино- град, порозкладавши широкий лист і важкі кетяги ягід скрізь по каміні. Те місце було зовсім одгороджене: тиша була там аж мертва.

В тому саду скрізь попід деревом сто- яли камяні лавки, а на лавках сиділи старі

- 179 -

запорожці'. їх бороди біліли як снїг, а вз^си у всіх були чорні. Старі запорожці одпочи- вали. На їх старих, повалших лицях спочи- вали думи. Всі вони сиділи, позгортувавши руки і посхилявшії в низ важкі голови. Карно глянув на іх і йому здало ся, що вони повироблювані з каміня або з дерева. Бже Карпо переїішов через сад, а вони аж тоді встали, як наближав ся перший курінь і закричав: — До гетьмана! До гетьмана!

Тільки що Карно минув високу камяну огорожу, він побачив уже другий сад, весь -зелений, весь засаджений квітками, а з того -саду лив ся чоловічий голос, та такиїї я:е гарнніі та дзвінкиіі! Хтось сьпівав козацьку думу, дуже старинну. Голос тоїї лив ся ни- -зом як грім, то підіймав ся в гору і дзвенів як голосний дзвін, а під той голос стиха грала бандура, неначе птиця щебетала. Кар- по війшов у сад і побачив, що ту думу €ьпівав сивиіі кобзар, сидячи на каміні, а кругом його сиділи й стояли козаки се- редніх літ і слухали старинну думу про ко- зацьких гетьманів, про славні давні діла на Украіні.

— До гетьмана! До гетьмана! — стиха промовили старі запорожці, й кобзар перестав грати і'і сьпівати. Всі козаки зняли ся з міс- ця і рушили до гетьмана.

От, минув Карпо і той сад, і всі вони увійшли в зелениії гай. Той гай був такиїі гарний, як у нас буває він гарний весною. Дерево зеленіло як серед дня під ясним, південним сонцем. Надзвичайний сьвіт иро- низував кожний листочок наскрізь: все де-

іьи

рево з листям оуло ніои віірооляне з зеле- ного, тонкого скла. Здавалось нїби сьвіг бризкав з середини кожної тільки, з кож- ного зеленого листка, з кояшої квітки й тра- вини. Карно мусїв прикрити очі рукою.., В гаю щебетали соловейки, кували зозулі, туркотали горлиці, щебетало всяке птаство. Міяі деревом скрізь цьвіла рожа, великими куишми цьвіли гвоздики, чорнобривці", пі- вонія: зеленіла міях купами квіток рута, мя- та, любисток. Все то' було осьвічене весня- ним сонцем, бо нїгде під деревом не було тїнї. Весь гай з квітками й птицями блищав і сьвітив ся наскрізь, неначе був витканий з одного сьвіта і з самих квіток та птиць.

Серед того гаю було зелене поле. Там сиділи на камінї три кобзарі і грали козака до танцїв, а кругом їх на зеленій траві тан- цювали молоді, хисткі як очерет, козаки. Червоні верхи на шапках, червоні рукави миготіли на зеленому полї, нїби то лїталіг огнї. нїби раз по раз блискала блискавка. Високі, тонкі козаки, з тонким станом, так переплітались між собою, як от переплїтаеть ся тонкий очерет коли ним колише вітер. Карно бачив, що козаки танцювали, неначе птицї літали, бо не згпналп навіть вершеч- і:ів травп під золотими підківками її таки- >піж закаблл'камп. Танок був такий жвавий, такий веселий, що в Карпа аж ядіяалі за- трусились до танцїв. Навіть старі запорожці стали кругом, довго дивились, поки не за- говорили : — Час до гетьмана ! До гетьмана І

Музики замовкли. Старі лїди повели

181

наперед, а за шіми посипались юрбою мо- лоді запорожці.

От, пішли вони далі і прийшли до якоїсь невеличкої річечки. Карпо там при- мітив, ш,о через камяну стїну в одному :міс- цї прорвалась вода і потекла річечкою, бис- трою 5ІК птиця. Вона падала з каміни на камінь, шуміла її кипіла, неначе одскаку- вала од розпеченого каміня. Через воду був міст : то лел^ав великиїі та широкиїі, плеско- ватиіі камінь. За річкою далеко, далеко, ая^ під самим берегом Дніпра росла велика ді- брова. Дерево було таке високе, и;о трохи не доставало верхами аж до води. Густе й темнозелене гілля висїло з верху, як най- густїііші хмари. Дерево стояло темною рівною ютїною. Над тією дібровою стояла нїби дуже ясна, місячна ніч або ясниїі вечір. На зеле- ному полї, скрізь попід дібровою, було видко могили. Над кожною могилою стояв у голо- вах низенький, білий, камяний хрест, а в но- гах ріс дуб. Перед кожним хрестом иалав великий ставник, а в кояшому дубі був за- чїтромляний козацькиіі меч. В тій сторонї сьвіт був такий тихиїг, и^о ставники горіли як у церкві. Гіду чи проз те місце, запороящї почали хреститись і молитись, поздіїімавши шапки.

— Що то татсе за річкою? — спитав Карпо в одного козака.

— То наше кладовип];е, — од казав козак.

Карпа повели далї просто до камяної €тїнп. Дивить ся він, аж в тій стїнї прору- бані нїби ворота, та такі високі як церква!

1-:

Коло тих воріт по обидва боки стояли на сторона два старі запорожці з великимп ме- чами. У їх сиві бороди були аж до пояса.

— До гетьмана ! До гетьмана І — загули позаду козаки, і обидва дїди спустили під- няті мечі до долл^ поставали по обидва боки коло Летючого і повели ііого в ті ворота. За ними так і посипались всї козаки.

Ввііішовши в ті ворота, Карно вглядів піе бі^тьпіе диво: там міяс двома високими стінами плма друга гетьманська половина тівї Січі. Глянув Карно на стелю, а там так само лив ся і глумів Дніпро. Сонце так чу- дово грало промінням в тій стелі, як у чис- тому кришталеві. Карпові здало ся, що в тій водяній стелі одна дошка з пшрого золота,, а друга з срібла, третя червона як жар, а там далі жовта, зелена, синя. Ті дошки ніби ворушились, змінялись, неначе чиясь рука перегортувала їх навмисне. То се вони всї щезали:' і пишне сонце і синє небо було видко через воду, як на землі: було видко, як птиці літали в небі, як риба плила стрі- лою, або грала проти сонця цілими табунами.

Карпа повели через сад мія; двома ря- дами високого дерева, на котрому срібний .дпст блт5 перемішаний з золотими яблоками та грушами, з коралевими вишнями та че- решнями, з кетягами винограду з дорогого каміня. Весь сад блищав як сонце. З де- рева на дерево перелітали райські птиці, неначе хто перекидав пучки огню або блис- кавки. А там. за садом стояв простий зеле- ниїг дуб. а під дубом на каміні сидів геть- ман. Він був такий великий як' Палій. Зда-

- 183 —

бть СЯ не було коня на сьвітї, щоб здеря^ав його на С()бі! На гетьманові була висока шапка, а з шапки на бік висїв золотий вер- шок; він був підперезаний золотим поясом і обутиіі в червоні чоботи з золотими під- ківк'а^ги. Спершись однією рукою на широ- к'піг меч, гетьман деря^ав в другій руцї бу- лаву з ицірого золота, обсипану дорогим камінням, котре блииіало як проміння. Вся булава так сьвітилась, неначе гетьман дер- жав у руцї сонце. Гетьман думав глибоку думу, схиливши голову, її його думки вплі- тали соловеіїками, сїдали на дубові та сьпі- валп. Побачивши козаків, він грізно кинув очима і з того погляду зняв ся орел тай^ полинув під небо, розпанахавши крилами кришталеву стелю. До долу з очиГг посипа- лись іскри і розтопили землю.

Не здіймаючи шапок, два дїди сталіг перед гетьманом і постановили поперед себе Летючого. їх ровм обступили козаки.

Гетьман встав і випрямив ся на цілий зріст.

— Яке діло маєте, шановне товарис- тво ? — спитав гетьман, і Карно чув, що зе:мл5[ під ним задрія^ала.

— Хібая^' не бачили, ясновельмоя^ниїі гетьмане ! Чоловік прибув до нас з України.

Гетьман тільки тодї кинув оком на Ле- тючого, довго дивив ся на його, і дві сльози упало з ітого очнії на землю. На ті"м місці вя^е лея^ало дві роя^і.

— Чи ти, хлопче, з України? Якже ти заіішов до нас ? Чи не наслав тебе до нас- Бог і народ?

ІЬІ

— я розбив баіідака на порогах і не знак» її сам, як я сіодп зайшов.

— Сину мій любий, сину мііі милий І Яб тебе обняв, та боюсь задушити тебе од моєї великої сили, од щирого серця, — про- мовив гетьман і стиха поцілував Летючого. — Скажиж менї, сину, що там дїєть ся на Українї?

— Нічого, — одказав Летючиїі.

— Чи памятають на Українї про геть- мана й козаків, чи згадують?

— Трохи памятаемо. Старі люди дещо розказують.

— Чи не говорили вам про нас попи, аГ)Г> ченці, або вчені люди?

— Ні. Ніхто про те нам нічого їі не згадував. Трохи чули дещо од кобзарів.

— Якже там" на сьвіті Ях'ивуть люди? Чи лучче їм, чи гірше? Чи іі досі терплять од Ляхів? Чи іг досі там у вас є Татари, Москалі. Жиди?

— Є її Жиди, її Ляхи, їі Москалі. Тіль- ки про Татар нічого не чути. А чи лучче тепер людям, про те не знаю.

— Чи вЯхЄЖ вам ніхто нічого не роз- казував ?

— Ніхто, ясновельможниїі гетьмане. Гетьман важко зітхнув і поклав свою

булаву на камінь. З каміня так і бризнули левкої та фіялки кругом булави, а виноград оплів навкруги камінь і постлав ся по траві.

— Ходімояс, козаки, до церкви та спи- таємо в Бога, ию діяти нам, та помолимось

Богу за Україну.

185

— До церкви І До цері:вп ! — загули навкруги козаки.

Гетьман одБязав меч і застромив у ка- мінь. Меч ввігнав ся в скелю як у віск, а зпід меча задзюрчала кров.

Гетьман тихою ходою виступив уперед, і козаки розступились на обидва боки. І'еть- ман був впщиїі і краиціп од усїх запороях- цїв: високиіі як Палїїі, гарний як Ма:|епа, сьміливий як Богдан Хмельницький. Його лице блищало як раннє сонце. Слїдком за гетьманом два сиві запорожці" повели Карпа, а за ними роєм посипалась уся громада. Скільки можно було скинути оком, червоніли шапки та кунтуші. Все віїісько їішло широ- ким, зеленим полем, а по обидва боки рослії чудові гаї та сади. В тих садах росло де- рево з золотим та срібним листом, а :міях тим деревом трапляло ся часом і просте де- рево садове, і отеє на одному були спілі ■овоїці, а на друго:^іу тільки що наливали ся, а трете дерево стояло у білому цьвіту.

Гетьман повернув за високу скелю, де була церква. За тією скелею Карно вглядів нове диво. З високої камяної стїии, з двох розколин, лили ся водоснади і спадали най- дрібнїїіїною білою росою в дві річечки. Ті річечки стїкали ся до купи, а мій; ними був високий острівець. На тім острові понад річ- ками, скрізь попід камяною стїною, росли вишневі сади і стояли в цьвіту, як у нас ■буває весною. Весь тоіг куток білїв вишне- вим цьвітом. Карно бачив тільки на островцї камінь, а на каміні стояв високий хрест ^ чистого золота, весь гладенький з низу

І8б

ДО верху. На самому перехресті висів тер- новіпі вінок\ а на колючках того вінка бли- щала сьвіжа кров. Хрест блищав навкруги як сонце, а од того сьвіта над хрестом' на камяніїі стїнї стояли аж три веселки дуже^ дунхС ясні. Карпо більш нічого не бачив, тільки білі як пух сади, а над садами золо- тиіі блискучиїі хрест і три веселки.

— Се наша церква ! — про:мовили діди до Карпа, показуючи на хрест. — Тільки отоії хрест ми взяли з собов» з Запорожя, бо ми знали, що й хреста там не зостало- сяб. А ми за хрест лоялілп на степах, на морі свої голови.

От, почали вони наближатись до того хреста, аж чує Карпо, хтось сьпіває пісню, і сьпіває голос дївочиіі. РСарпо чув усякі голоси, та ще з роду не чув такого гарного, рівного, високого, дзвінкого та голосного. Той голос сьпівав українську пісню. Карпові навіть на ум приходила та пісня: така вона була знакома. Але він чув, що та пісня бу- ла краиіа несказано од усіх пісень, хоч і нагадувала йому то одну, то другу сіль- ську піснБ). То велика, незмірна т^та та го- ре, "то надїя, то радість і гаряче кохання лило ся в тому чудовому голосі. Карпо чув, як дуже запилось в його серце, як у їіого серці переливало ся все те, що сьпівав го- лос. Навіть старі діди посхиляли голови.

— Хто се сьпівав ? — спитав несьміливо Карно у дідів.

— Швидко сам побачиш, — понуро од- казав йому один характерній:.

Вііішли вони в ті сади. 7Іпвпть ся Ле-

І

І

181

тіочиїі, ал^ проти самого хреста, коло острів- ця стоїть одним один зеленпп кущ: то був кущ калини. З верху на кущі червонїли спілі ягоди, а середина куща була облита білим цьвітом Під самісіньким кущем блииіала в ка- лині' криничка. Карпові здало ся, що той го- лос леть ся або з калини, або з криниці.

Тільки иді гетьман наближив ся до острівця, аж той голос задріл?ав од незмір- ної туги тай замовк. Гетьман став проти хреста на коліна, і за нилі упало навколішки все товариство. От, гетьман почав читати молитву, а разом з ним загула громада, як от гуде народ у церкві тоді, як почнуть сьпівати „Іже Херувими". Карно чув, що під їіого коліньми дріжала земля: він ухо- пив ся рукою за камінь і той камінь дрі- жав, а після так і розколов ся на двоє. Од тівї козацькоі молитви страшно заревли по- роги, задріжали обидва береги Дніпра, за-- трусилась земля на Украінї, затрусив ся Київ на горах.

І знов загз' ло товариство і впало ниць до землі. В той час знов з калини засьпівав чу- довий дівочий голос, засьпівав пісню до Бога, і вся громада слухала ту пісню і плакала.

Гетьман скінчив молитву і встав ; всї козаки встали за ним. „Настав час!" —про- мовив один характерник, показуючи рукою на купі; калини, і Летючому здало ся, що та калина аж заворушилась, неначе на неї повіяв вітер. Голос засьцівав веселої піснї.

— Настав час! — промовив гетьман.

Один дід пішов до криниці, набрав у пригорщі води і тричі бризнув на калину..

Іь8

І Карпи бачив, як червоні кетяги калини ставали квітками та стрічками па голові чу- дової ДІВЧИНИ, ставали румяицями на пов- них щоках; він бачив, як білиіі цьвіт ста- вав білим лицем, білок» сорочкою, як кри- ничка стала відрами. Де був кущ калини, там стояла чудова дївчина'^ і брала воду з криниці. Коли придивить ся Карно до тієї ДІВЧИНИ, аж- ти стоїть Олеся, дочка ота- мана Музики.

— Отеє, якже я довго спала І — тихо промовила дївчина, озираючись навкруги, — .^ле якиїї ЛхЄ дивниїі був мій сон!

— Олесю, серце моє, щастя моє! — крикнув Летючиіі і згадав усе, усе: і своє ймення, і свою біду, і все иі;о з ними ста- ло ся.

Та дівчина була, як дві краплї води,

Олеся ]^Іузиківна! Такі самі в неї були ве-

-ликі, карі очі, такіж маленькі губки, такіж

чорні довгі коси. Навіть такими квітками

•була в неї вишита сорочка.

— Олесю, чи вжеж ти мене отеє не впізнаєш? — промовив знов Летючий.

— Я не Олеся. Я Маруся, хоч я її ^Іу- зиківна, як ти кажеш, — тихо промовила дївчина. — Але де се я? БоячЄ мій! Дея^ моя мати? Де мій милий гетьман?

І з тими словами її очі впали на геть- мана.

Вона почала умлївати і тихо сїла на камінь. ^ А гетьман дивив ся на неї довго, довго. Його грізне лице стало таке ласкаве, як у малого хлопця.

і

— 189 —

Один дїд характерник почав говорити до ДІВЧИНИ :

— Чи памятаеш, дївчино, як ти полю- била нашого гетьмана, як приплила сама човником і ступила ногою на наш запорось- кий острів ? Ти вчинила великиіі гріх І Запо- рожець не повинен кохати дївчат, а твоя дівоча нога не повинна була і торкатись об нашу сїчовз^ землю. За свій гріх ти стала калиною і разом з нашим кошем тебе по- глинув Дніпро. Ти стояла отут уяге сто лїт і спокутувала свіїі гріх. Твій рід і тепер яліве на Україні. Одного Музики дочка за- провадила отсього хлопця до нас... То ваше

ВЯСе ПЯТе КОЛІНО.

Гетьман згорнув руки, подивпв ся на .Марусю й промовив:

— Іди, Марусю, з сим хлопцем на Укра- їну. Така Бояга"^ воля. За твою ищру любов до мене ти каралась, за щиру любов ти й спокутувала. Іди, і коли людям добре я^ити на Українї, то зоставаїі ся там і кінчай свіїі людськиїі вік; а коли людям погано жити, то ти вернеш ся до нас, знов отут перед хрестом станеш калиною і розкажеш нам, і висьпіваєш нам про горе України. А ти, дїду, винеси Марусю та Карпа па той сьвіт! — промовив геть:ман і :\іахнув рукою на одного дїда-характерника.

Той дїд зараз став орлом, вхопив на себе АІарусю й Карпа, махнув ишрокими крилами. Водяна стеля так і розступилась на три сяжнї, неначе од великого вихра. Орел понїс їх обох понад страшними Днїп- ровими порогами.

І^и

Карпе глянув у нігз, і голова в їїого -заморочилась. Ненаситець ревів, стогнав, ки- дав у гору білз' хвилю. Бризки й піна кида- лась і сипалась на всї боки. Ще вище під- няв ся орел і стало видко всї пороги од першого до останнього. Дніпро здавав ся якимсь зьвірем, у котрого грива й піерсть крутилась білими вихрами.

— На що ти, орле, так високо підніма- єш ся? — спитав Летючий.

— Бо я запорожець і люблю простір. А де більше волї, більше простору, як не тут у небі, під хмарами? — промовив орел і ще дужче махнув крилами. Крила вя^е черкались об хмарив Ввесь Дніпро вже зда- вав ся синьою стрічкою, а вся земля зеле- ніла як зелена хустка. Вже було видко, де Дніпро виливав ся лиманом у Чорне море. А городи біліли, неначе грядочки білих квіток. Орел глянув очима просто на сонце, а потім у низ і промовив:

— Чи бачите, що діеть ся на Украінї ?

— Не бачимо, — обізвались Карпо й Маруся, — бо ріки вже здають ся ніби шну- рочки, а зелена Украіна туманом укрилась.

— Доторкніть ся руками до хмари і по- тріть собі очі, — промовив орел, і вони обоє так і зробили.

— Чи бачите теперички, що од самого Дніпра аж по Сян, аж до Перемишля і Яро- слава й Токая скрізь паньство, та не наше?

— Бачимо!

— Отож давні наші пани, таки нашого роду, що повернулись на по.льських панів з наших таки панів та козаків, і поставали

- 191 -

ворожими для України, і одцурались од нас -з УСІМ. Нещасний народ, нещасна Україна!... А ^ чи бачите, як скрізь неначе великими клз^бками щось вєть ся по степах, по горах та долинах "?

— Бачимо!

— Отол^ жиди, що висисають з нашої України останній сік ! Та й багатож їх ! А чи бачите ви, як на зеленому полі плазують сірі комашки ?

— Бачимо! — обізвалась Маруся: — То мабуть козаки муштрують ся. Чи не збі- рають ся на Ляха або на Турка?

— Нї, дочко ! То московське військо муштруеть ся. Між тим віііськом вже нема нї однїсїнького козака, — промовив орел та й крила опустив. Він так швидко падав у низ, що в ^Марусі і Карпа дух захопило.

Знов пишно заблищав Дніпро міяг бе- регами; зазеленіли українські степи, лісп, поля ; знов забіліли великі городи й села. Але в тих городах і селах було тихо, тихо, як у порожнечі небесного простору. Нїгде й не ворушилась жива душа, наче всі люди вимерли од страшної пошести. А жовті та сїрі, ніби комашки та мошки, все крутились, все вили ся, а віїісько все муштровалось як €їра комашня, розсипавшись на зеленому полї.

— Скажи мені, орле, бо ти все знаєш, делх діли ся люди на Україні ? Чи їх Татари полонили, чи їх Турки вирізали ? — спитала Маруся.

— Нї! їх і Татари не полонили, і Тур- ки не вирізали: вони зачаровані так само

- 192 -

ЯК І наша Сїч. То бач схопило ся таке страіііне повітря і навіяло страілшііі сон па Україну, і ліодп разом так і поснули, та й будуть 'спати, поки знов не повіє теплий ві- тер' з теплого краю, поки він не принесе з хмарами цїліопюї та ялівущої води і по- к'роппть тією водою землю і людий.

— Боже мій ! Чи знаїіду я живу свою- матїнку ! — тихо промовила Маруся.

Орел почав спускатись на правому бе- резі Дніпра, проти того острова, де колись була Січ. Він глянув на тоїі острів, де й сліду козацького не зосталось, де козацькі могили заросли буряном та огородиною, де на гетманських могилах кольонїсти Німці насадили картоплі. Де колись на Майдані роєм гули на раді запороящі, там тепер па- сла ся німецька череда... Орел гірко зари- дав, тихенько зсадив на беріг Карпа та Ма- русю, а сам зняв ся і впав у білу кищ'чу піну Ненаситецького порога.

Довго сиділи Карпо і Маруся над Дніп- ром і одпочивали. Перед ними була чудова картина Дніпра, облитого сонцем. По обидва боки Дніпра стояли високі, сірі скелі. На воді скрізь були розкидані зелені острівці^ оброслі високим очеретом та лозою. Між островами і на островах стирчало каміння,, зеленіли верби. А пороги все ревли та гули, наводили думи на дзчпу. Маруся довго ди- вилась па Дніпро, а потім почала говорити:

— Чи бачиш ти, козаче, отой камінь, що висунув ся з берега далеко в воду ? Я раз стояла на тім камені і брала воду, а геть- ман іхав лубом. Кругом ііого сиділи запо-

193

роські козаки і гребли веслами, а гетьман стояв та все дивпв ся на мене. Я й собі задивилась на його, а відерце моє її поплило за водою. Гетьман побачив те і засьміяв ся до мене. Який же гарниїі був гетьман! Які в його очі, які брови, які вуси ! Серце моє так і пристало до їіого очий ! Вернулась я до дому з одним відром. Мене мати лаяла за ві- дерце, а я й не чула того, та все думала про гетьманські очі. Часто я з того часу виходила сюди і все дивилась, чи не виїгде гетьман на берег гуляти на отім острові. Коли раз в вечері дивлюсь я, ходить мій гетьман по березі, згорнувніи руки, я дивлюсь на його звідсіль, а він на мене звідтіль. Мене так і потягло до його, як од проміння сонця тягне росу з квіток. На березї стояв човник. я сїла в човник, вхопила в руки весельце, полетіла човником до його. І сама я не счула ся, як я вийшла на козацький берег, як побігла до гетьмана, як упала перед ним на коліна і обняла його. Я подивилась йому прямо в чорні очі, почула на своєму лицї його гярячий дух, почула, що він нагнув ся до мене і поцілував мене. І мені здало ся, що я умліваю, що я вміраіо, вміраю і не можу вмерти. Я почула, що моє серце нїбіі засьпівало якусь чудову пісню і сьпівало, сьпівало без кінця... Я ніби засипала і сьпі- вала, і через той сон все бачила чудові чорні очі, і страшні, і гарні ; все чула гарячиїі дух на своєму лицї, а моє серце все сьпівало безкінешну пісню про щастя, про кохання. Як би я хотіла, щоб на віки протяг ся тоїі пиш- ний сон, щоб до віку сьпівала моя душа

ТВОРП їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 13

— ич —

для мого милого пісню про кохання. І я за- була батька їі матїр, забула свої степи, свііі хутір і свої квітки, забула про Днїпро, про небо іі сонце. На що "^ вони мене збудили і одняли од мене той чудовий сон?

Маруся замовкла і"^ втерла очі рукаво:м.

Влхє" сонце стало на вечірньому прузї. Карпо її Маруся встали і пішли на степ.

— Проведпж мене, козаче, до мого батька, до хутора Чаплїв. 51 тобі спаси біг скаяа\

От ідуть вони та йдуть і вже далеко одійшли од берега. Степ почав розстелятись далеко, далеко і зеленів, скільки засягало око. Трава зеленїла, квітки пахли, птицї сьпівали в синьому небі.

— Степи мої."^ степи мої І Ви й досї та- кі гарні та зелені, як колись були І — про- мовила Маруся.

От дивлять ся вони, аж на степу пасеть ся велика череда : голендерські корови, здо- рові конї, круторогі чумацькі воли, цїлі та- буни шпанських овець. Череда була сита, а пастухи її чабани були пообдирані, босі, або в драних постолах. На свитках були самі за себе лати: вони були худі, замлїлі.

— Чий се скот ви пасете? Чи козаць- киїі. чи свій? — спитала Маруся.

— Панський І — обізвав ся обідраний як старець пастух і побіг за коровою, на котрій шерсть аж вилискувалась проти сонця, не- наче на якому панові шкура.

Ідлть вони далї, аж пасеть ся друга черідка : коронки погані, кудлаті, бички мир- шаві, низенькі, свинї дрібні.

— 195 —

— А бе чия черідка? — спитала Ма- руся.

— Людська ! — обізвав ся босий і обі- драний хлопець.

— А чп далеко ще до хутора Чаплїв?

— Та тут нема хутора Чаплїв, а в здо- рове село Чаплї ! — одказав чабан.

— А чи живе ще у тих Чаплях козак Петро Музика? ІІого хата стоїть у самііі <3алцї.

— На балцї стоїть цілий куток Музи- ківка. Там буде хат з тридцять, як не більше.

Здивувалась Маруся і зад^^^іалась, де ті хати набрались у Чаплях, От пішли вони далї. Появились роскішні поля. Пшениця стояла як море; їїї кінця не було видко. На полї жали женцї.

„Де се взяла ся в степу пшениця? Та й насїянож її!" — подумала Маруся і спи- тала:

— А чия се пшениця ? Чп не Музіїчина часом, або може гетьманська?

— Яка там Музичина? Ляхівська! Якийсь Лях отеє приїхав у степи та взяв посесию у нашого таки пана.

— А деж той пан взяв ся тут, у Чап- лях? — спитала Маруся.

— А чц ми знаємо, де він тут узяв ся, — одказали женцї.

І все тс було дуяіс, дуже чудним для Марусї.

Ідуть вони далі, а там на степу ростуть баштани ; кавуняче й диняче , бадилля так і вшило степ суспіль огудинням, скільки моя^на було окинути та осягти оком.

— 196 —

— Чиї се такі здорові баштани?— спи- тала дівчина баштанника.

— Жидівські ! Жиди найняли землю на літо під баиггани, — одказав дїд баштанник.

— А ото Ячита, чиї вони?

— Панські!

— А отоіі овес, неначе золото ? Але вівса, вівса!... неначе море! Чиї то вівса? — спитала дівчина.

— Якогось Поляка чи недоляшка, чи перевертня на Поляка таки з наших, ще й недавнього перевертня, бо він і по польськи не вміє гаразд говорити.

— А деж людське? Деж козаче?

— Отам трошки людського ік сел;^' ! — гукнув дїд з куріня.

Маруся стала смлтна, смутна! В неї знов зявилась думка стати калиною і верну- тись до свого любого гетьмана щоб сьпівати йому вічно пісню про кохання.

Пішли вони далї, аж перед ними ро- зістлало ся велике, превелике село. В кінцї села був великиїі став на яру. Там стояла здорова сахарня з високим задимляним стовпом.

— От і Чаплї! промовив Карпо.

— Чи вжеж оце Чаплї? — крикнула Маруся і в долоні плеснула. — Чияж "ото- фабрика ?

— Ляхівська. — одказав Карно.

— А тої! млин низче ставу ?

— Жидівський.

— А отой другий млин, по другому боцї ?

— То панський, але добре не памятаю.

- 197 -

— Чп вжеж отеє, бабуню, Чаплї? — спитала Маруся у однієї старої баби, що йшла дорогою.

— Чаплї І — одказала її вона.

Карно й ^Іаруся пішли далї до села. Коли дивлять ся вони, аях там з боку на ярочку лїсок. Під лїском блиидала міяі осо- кою вода. Карпові схотілось пити, і вони звернули до лїска.

Задумалась Маруся... їй так бажалось подивитись хоч на ту хатину, де вона зро- сла... їй все здавалось, пдо вона нїби ходила до Днїпра, та отеє вертаеть ся до дому і по- бачить свою матїр...

Вя:е сонце стояло нисько, як Маруся з Карпом прийшли на Музиківку на балцї. Бона зразу пізнала ту балку... І тепер на балцї стояла така сама невеличка хатка, об- гороясена низеньким тином, обкопана ро- вом, обсаджена садком, а на окопі — висо- кою дерезою. І тепер на окопі дереза була густа як руно, і закривала усей ґрунт і хату по вікна.

Маруся ввіїішла в хату. В хатї було дуже бідно. Коло віконця сидїла старенька женщина. Вона була така похожа на Мару- сину матїр І ^Іаруся так і кинулась до неї на шию і назвала її своєю матїрю.

— Що се з тобою, дївчино ?! Я не мати твоя, а ти не дочка моя, — тихо промовила женщина.

— Алеях се хата Петрова Музичина? — спитала Маруся.

— Музпчипа, тільки не Петрова, а Ва- сильова, а я Васильова ланка.

198

Маруся стала і руки опустила, та все придивлялась до старої ЯхЄНпдпнп.

— А мені" все здаєть ся, що ви моя матїр. Ви такі похожі на матїр, пдо яб з ро- ду не сказала, що ви не мати моя.

— Ти, дівчино, дуже схожа на мою- менчу сестру. А в мене й дочки не було. Чи не ходила ти кілька лїт по заробітках за гряницю, що позабувала свою рідню?

— О, я довго ходила!.. Давно вже я була дома, а як я була дома, то тут і села не було...

— Що се ти, ДІВЧИНО, говориш? Твій же вік не Бог зна який! Наші старі люди розказуБ:»ть, що тут на балцї стояла перша хата в Чаплях.

Тоді тільки Маруся придивилась, що хата стояла вікнами на схід сонця, а хата її батька стояла на схід сонця причілком» І^она зовсім тепер зрозуміла, що то була дуже давня річ на сьвітї.

— Якіж ви, тїтко, бідні ! — промовила ^Іаруся, дивлячись на женщину і роздивля- ючись по хатї.

— А вжеж бідні, бо нема з чого забага- тіти. За поля плата велика, а тут і подушне плати, і на волость, і на школу... Та все плати та плати ! І робимо, і нічого не маємоГ Сідайте, коли ласка ваша.

Маруся й Карно сіли на лаві і обоє за- думались. Тепер тільки Карпо опамятував ся зовсім як поговорив з живими людьші, посилів у хаті. Він неначе прокинл^ ся од ваижого і чудного сну, роздивляв" ся при сьвіті дня на все живе' і тільки згадлтвав той'

199

СОН, ЩО вже розлїтав ся, неначе на повітрі. А Маруся спдїла та все згадз^вала, як то було колись в хатї її батька. В Гї батька ха- та була така сама невеличка, але далеко багатша, була обвішана рушницями, шабля- ми, пістолями. Вся та зброя висїла по сті- нах поміж вишиваними рушниками і хрес- тами з квіток і васильків." В її батька було п^о їсти й пити, бо було в його стільки сте- пу, скільки оком скинути ; в його була отара овець, були воли й корови. А які'^конї мав її батько ! Як той степовий вітер лїтали вони по степах. Був у його й ставок, і млинок, і садок, а в садку була пасіка.

— Ви, тїтко, кажете, що це Музичин ґрунт з давніх давен. Аджеж у давнього Музики було багато степу. ЇІого поле йшло оттак од самої балки та аж до самого Дніпра.

— МоуКє воно й було коли Музичине, а тепер то панське, то ляхівське. Ми й жи- вемо більш заробітками. А ще недавно наш таки дїд чумакував, иоснлав не одну паро- виціо і в Крим по сіль, і на Дін по рибу.

Вже настав вечір. На стїнї зачервоніло проміння сонця, як укар у печі. В хату ввій- шла бабина невістка; вона прийшла з поля з маленькою дитиною на руках, повісила ко- лиску, поклала дитину, а сама кинулась до печі і почала варити убогу вечерю. Невістка бз^ла бідно убрана, в старій одеясі, в товстій сорочцї. З поля прибігло пятеро овечат та четверо поросят.

— Чи вже у вас і корови нема? — спитала Маруся, поглядаючи крізь віконце на бідний двір, на драну повітку.

— 200 -

— Де вже нам ту корову лерясати ! — промовила невістка і пішла заганяти вівцї.

Маруся впїїшла з хати слідком за мо- лодицею/подивилась на обідрану повіточку, на убогу оселю, потім пішла в садочок і дов- го дігвіїлась на зелений степ, на балку за- саджену вербами. Карно вийшов слідком за нею і не зводив з неї очий. Маруся пішла в садочок, походила по садочку і почала плакати... потім стала коло кришщї, ще раз глянула на убогу хату, на вишнї, ще раз глянула на синє, глибоке небо, все залите останнім червоним прошнням сонця. Сонце впало десь у степу, неначе питонуло : остан- нїїі червоний промінь зачепив ся на хмарцї і рйзтппив її на червоне золото. Маруся гля- нула на ту хмарку, зітхнула важко і знов стала калиноБз. Знов на тій калині зачерво- ніли зверху спілі ягоди: кущ навкруги за- цьвів біліппі квітками. Настала чудова зо- ряна ніч, і калина вмила ся росою... роса закапала в криницю... то були Марусині СсЛьози. З криниці так і підняла ся вода, полила ся через край по траБІ, потекла рі- чечкою ая: до синього Дніпра. Карно все те бачив і не здивував ся після того дива, що він недавно бачив. А в досьвіта вся сїмя Музиченків вийшла в садок дігвуватись. де то за ніч виросла і зацьвіла калина і спов- нила росою з листя всБЗ криницю водою... затопила невеличкою річкою» балку.

А гетьман і запорожці все стояли під золотим хрестом, молились Богу, та все по- глядали на те місце, де стояла калина. І в тої і саме час. як Маруся стала калиною

— 201 —

Б Музпчиному садочку, в той час запорожці* побачили, що коло хреста знов зазеленів кущ калини, зачервоніли ягоди, забіліли квітки. А під калиною знов заблищала кри- ничка, иіе й вода бовталась в криничдї, не- наче хтось отот тільки що набрав з неї води. І в той час знов засьпівав пісню чудовий дівочий голос, тільки та пісня була ще ука- лібнїїїпіа, ще смутнїйша. Тоіі голос нїби го- лосив над домовиною рідної матері, і разом з тим голосом заридав гетьман, заплакали запорожці, як малі дїти. Ті сльози закапали на жовтий пісок, і вкрили його, і змішались з дніпрового водою.

Карно Летючиїі діждав ся ночі і в глу- ху північ приіішов у своє село розпитати, що там діялось з того часу, як він розбив баіідака. Він нищечком розбудив свого од- ного вірного товарипіа і той розказав йому, що вже Карпову батьківську хату спродали; спродали все, гцо було в хатї, і оддали куп- цеві за розбитий байдак, а начальство при- судило дати Карпові двісті різок на скелі коло самого Ненаситця, як би тільки він вернув ся до дому. Олеся, його кохана Оле- ся, вже давно повінчалась з другим лоц- маном.

Карно заплакав, стоячи коло рідної оселі і тіеіж ночі на віки помандрував за гряницю, аж за синїй Дунай. І не було про його нї чутки ні вісточки. Усі так і поду- мали, що він утопив ся, або розбив ся об скелї на Ненаситцеві.

1872 ро/,1/. Сед.іеіи,.

БУРЛАЧКЛ.

ПОВІСТЬ.

Звенигородській! повіт — шішшій ку- точок України, край садів, батьківщина Шев- ченка І Пишна ЇІІевченк( »ва пісня вплинл'ла з розкіиіного краю, убраного в розкішні сади.

Од самого берега Росї, на південь, де канівський повіт сходить ся з Звенигород- ським, иочинаєть ся такиїї рай, якого трудно знайти на Україні. Дрібні та круті гори, од самої Росї покотились крутими хвилями. На ісругіїх горах, в глибоких"^ долинах зеленїіоть дубові та грабові старі лїси. Увесь край- ку сто закиданий здоровими села:міі, містеч- ками, присїлками.та хуторами. Села залиті старими садами. їдеш селами, неначе глт- тими лїсами: по обидва боки улиць стоять сади стінами, як старі дубові лїси. Здорові черешнї та гі)уші зовсїм закрігвають білі хати. Село Керелівка, де бідував Тарас Шев- ченко, все потонуло в старих садах, як у здоровому бору. "

Які пишні села в цїм краь,^ бувак >ть весною, як зацьвітуть сади! Одно село зов- сїм запало в глибоку долину і неначе пото- нуло в білому цьвіту садів, як у м<:»лошному озері: друге' стоїть' на горі і'красуеть ся в яблунях та черешнях проти сонця, не-

203

паче діівнпй білий мірая: в фантастіїчному^ тумані. Там десь на широкій долині розлив ся довгий став ; крз^гом ставка над сами:^! берегом білїє смуга з виптневих та черешне- вих садів. Садок блиш,ить на сонцї, неначе дзеркало, виравляне в срібні рями, закутані дорогою, білою, прозорчастою тканкою. А там далі, серед зеленого ліса, на долинцї, стоїть присілок в садах, і здаєть ся ніби серед ліса схопилось біле полумя, а- здорові груші та яблуні, розкидані між зеленою грабиною, стоять у цьвіту, як срібні канделябри роз- кидані по лісі.

З таких пишних садів вплинув, як со- ловей з гаю, Шевченків ґенїїі, і їіого пісня такаж поетична, така пахуча, як ті сади ве- сняної доби.

Недалеко од Керелівкп стоїть маленьке село Комарівка. Дорога в село їіде з такої крутої гори, що ідучи треба вставати з воза, . щоб не перекинутись. Під самою горою бли- щить ставок. Коло ставка гребля, обсаджена вербами. В кінці греблі стоїть млин з чорни- ми колесами. Вода ллеть ся на колеса з верху, . обливає їх білою піною і падає довгими пас-- мами в глибоку долину. Кругом ставка ро- стуть старі сади. Вся Ко:марівка зовсім по- тонула в садах. Нігде не видко ні хат, ні повіток. Тільки синій дим з виводів над зе- леним морем показує на ті :\іісця, де стоять хати. Густе гілля позвішувалось з тинів на улиці і зовсім позакривало хати. Тільки по- декз^ди через листя блиищть білі стіни хат, лиснять проти сонця вікна, або денеде під гіллям Сіріє клуня. їдеш селом, і тобі здаєтБ.

— 204 -

СЯ, ЩО їдеш лїс-ом. Дерево в садках старе, товсте : черешні здорові як дуби, груші — як лішіі : розложисті яблуні — густі як руно : випінї, сливи — як молода грабина... "Вся Л(»лина заросла садами, неначе повила ся густим хмелем. Кругом села піднімають ся афітеатром гори на три боки. Гори вкриті садами, а там, вище сади сходять ся з ста- рим дубовим ЛІСОМ. Лїс обступає село, як густа зелена хмара. Серед того зеленого моря на горбі неначе плігве нова невеличка біла церква з олнївю широкою банею та тонкою дзвіницею.

в Комарівцї, як і в инших невеликих селах того краю, люди дуже схожі одні на на других: і чоловіки і жінки однакові на зріст, високі, рівні станом. Всї люди гарні, чорняві з темними очима. Глянеш на людий, і злаєть ся, неначе вони народились од од- нієї сїмї.

Всї хати в Комарівцї чималі, чисті, з сьвітлицями. Народ не бідниїі, навіть за- мояшиіі. В урожайнпїі рік садовина дає чималу користь. Комарівські люди возять чудові груші та сливи угорки до Київа, до Кременчука і в инші степові місця, і при- возять до дому немало грошиїі.

В кінці села, в самій глибині яру, де сади сходять ся з лїсом, стоїть хата Прокопа Паляника. Хата ховаєть ся в густому ста- ]>о>[у садку. Високі черешнї, густі сливи зо- всім закривають її своїм гіллям. З улицї тільки видно край білої стіни та одно вікно. По дво])і ростуть здорові як дуби груші та черепнії. Хлїв'и та повітка зовсїм вкриті гіл-

205

лям старих яблунь. Двір заріс зеленою тра- вою, і тільки коло повітки та коло ясел воли та вівці трохи стоптали землю.

Раз після Великодня, чудового весня- ного ранку, вся Паляникова сїмя висипала з хати на двір. Паляник порав ся на дворі коло воза: його жінка, Одарка, вийшла з хати і простягла руку до старого кострюбатого • стовбура сухої груші, де на сучках висіли горшки : вона шукала очима якогось горшка. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сьміття. На призьбі сиділо рядом восьмеро дїтиіі, дрібних як каша. Малі діти гріли ся на весняному сонці і щебетали як птиці. Ранок був тихий, пиш- ний, теплий. Весняне сонце заливало зо- лотом ліс та сади. Птиці кричали в лісі. Соловейки але ляш,али над ставком.

Паляник, і його жінка, і Василина, і всі діти були дуяхе схожі між собою. У всіх були чорні тонкі брови, блискуче темне волосся, круглі карі очі. Але найстарша дочка Васи- лина була на диво гарна. Широкиїі та ви- сокий та білиіг лоб блищав проти сонця, як біла квітка, а на її ому були ніби намальо- вані брови, як дві веселки, як шовкові шнурки, рівно одрізані з обох боків. Під бровами го- ріли круглі, веселі, темні, карі очі, такі ве- селі, що з іх неначе лила ся кругом радість, лив ся сьміх. Тонкий рівниіг ніс сьвітив ся на сонці, як фарфор, а пишні повні та чи- малі губи виступали вперед як рожевиїі пу- пянок. На тонкій шпі чорнів шнурок з ду- качем та червоніло дрібненьке добре намисто. На голові чорніли, але лисніли проти сонця.

206

ДВІ ТОВСТІ ісосії. перевиті червоними ЇЛСНИ- ка:^пі. Цьвіт лиця, матовий, який буває в дуже чорнявих людий, блиишв проти сонця, а дуже легкий румянець, ледві примітниїі, тихо роз- ливав ся по щоках.

На улицї несподівано вдарили музики. Скрипка задріСютала козачка, неначе пташка зап^ебета^та, друга скрипка гула на низьких струнах, а бубон гув та брязчав, аж луяа гула в лїсї. 'На улицї заторохтіли вози, "за- гомоніли люди, зареготались дівчата.

— Що це таке І Де це взяли ся му- зііілі? — сказала Паляничиха.

— Чи не справляє часом хто весілля ? — обізвав ся до жінки Паляшік.

— Алеж сьогодня будень, — обізвалась Васплпна, і її веселі круглі очі заблищали, замигали. Губи осьміхнулись і, здавалось, разом з губами зась^ііялись брови на чистому лобі, засьміялись круглі очі, засьміялись дрібні зуби і червоне намисто на шиї.

— Це дпво та й годі І — промовила Палянігчиха і простягля ся йти до тину, щоб заглянути на улііцю.

А музіїки грали та грали десь далеко в яру, густих садках. Решето дзвеніло та гуло, та притихало, неначе десь грало в хаті, то знов несамовито брязчало та гуркало, неначе в ііого хто лупив качалкою. Музики наближались до Палянпіеової хати. Вже було чути на улішї шл^м, гам... Десь далеко то- рохтіли кінські вози. Погоничі кричали на .коніїіі, свистіли, ляскали батогами. Коли це, разом з музиками засьпівали дівчата, неначе

207

ввечері на улііцї: „І шуміїтьЛ гуде: дрібен дощик іде".

Всї Паляникові дїти зняли ся з призьби, неначе горобці', кинулись до тину і повила- зили на тин. Василина прожогом побігла до воріт.

Шум наближав ся. З за вугла вилетіла пара кониїі, а за кіньми зявив ся довгиїі нї- мецькиїї фурґон. В передку СИДІЛИ музики і грали. На полудрабку стремів, як півень на сїдалї, жидок Лейба, довгий та сухий як ісомар, в рябенькому пзляфроцї та в чорнілі картузі*. Чорна борода стреміла клином упе- ред; довгий, сухий ніс неначе націлив ся клв)вати в потилицю одного музику. З по- лудрабка теліпались довгі кінці пояска, при- шитого з заду до шляфрока па стані. За дершим фурґоном викотив ся зза вугла дру- гий. На обох фурґонах було повнісінько дів- чат та хлопців. Дівчата її хлопці сиділи на на соломі на дні фурґонів, підобгавпиі ноги, обсіли всі полудрабки, неначе ктри сідало. Погоничі свистіли, ляскали батогами по ко- нях. Панські коні басували. Лейба підска- кував на полудрабку аж в його борода трясла ся.

Фурґопи зрівнялись з Паляниковими ворітьми її стали. На кутку забрехали собаки, поспинавпіись на тини. В усіх дворах заво- рушились люди і позбігались до воріт. Ді- твора обсіла тини, повилазила на повітки. Зявилась якась проява, нечувана в Комарівці.

Л\ид обернув ся до гіаляипковпх воріт і почав викликати як раз так, як викликають діди на ярмарках :

208

— Мир хреіценіїїі. всї люди добрі, по- слухаііте, що маю казати І Пан Ястшембськиіі, журавськиіі посесор, закликає вас до себе на робот}', на буряки, дає по восьмигриве- нику на день на ііого харчах ; для д'ївчат та хлоииїв грати муть двічі на день музпкп, иіе її фурґонами привезуть назад до го- споди! — викликав Леїіба такою чистою ук'раїнською мовою, іцо заплющивши очі можна булоб подумати, нїби то викликає на ярмарку якиїісь дїд.

— Сїдай, чорнобрива, на віз та їдь до нашого пана на буряки, — крикнув Леїіба до Василини : — мати меш гроші, хлїб, сіль ще іі музики на присмаку.

Василина почервоніла, як маківка. В неї очі заблищали. Дівчата, хлопці, музики, шум, регіт, жарти — все було якась по пра- зниковому. А музики знов вдарили, скрипка знив засьпівала, а решето знов забрязчало. В Василини жижки задріжали до танців.

— Ой матіночко, сердечко, пустіть мене иа буряки, — сказала Василина "до матері.

— Як же ти поїдеш не обідавши? — спитала мати.

— Ой матіночко, не хочу я й обідати. Вкиньте мені в торбину шматок хлїба та сала,, та й буде з мене. їй ЇЗогу, поїду. Он і Ма- рина, й Олена, й Гайка, її Одарка. Пустіть мене хоч на оден день, — просила ся Василина.

Дівчата з воза вгляділи Васплину і по- чали кричати до неї та закликати.

— Прокопе, чи пустиш Васплину? — спитала Одарка в чоловіка.

— Та про мене, нехаїі їде. Журавк'а не

- 209 —

за горами. Гроші треба. Зїжа велика. Нехаїі їде заробляти. Одначе журавськиїї посесор иоступаєть ся більшою платою, нїж наш пан — сказав Паляник.

Василина кинулась у хату, вхопила торбину, вкинула в неї окраєць" хлїба і по- бігла до воріт.

— Та візьмиж сапу. Не пальцямиж будеш підсапувати буряки І — гукнула до неї мати і подала їй сапу.

Василина вхопила сапу, скочила через перелаз і так швидко побігла до возів, що на перелазї загубила торбу з хлїбом.

— Торбу впустила! Василино, вернись та візьми торбу І — закричали й засьміялись дївчата на возї.

Василина вхопила торбу і як птиця ви- летіла на фурґон, де було найгустїїіше дїв- чат. Вона ирплїпилась між ними на полу- драбку.

З других дворів виходили дївчата й хлопці і сїдали на ())урґонах. Фурґони, повні челядї, рушили з місця. Музики знов за- грали. Погоничі свиснули. Дївчата засьпі- вали разом з музиками. Собаки знов забре- хали, завили, побігли навздогінці за кіньми. Одна собака вчепилась зубами в жидові по- ворозки і трохи не стягла його з воза.

Фурґони повернули поза Паляниковим городом і сховались в зеленому лїсї, неначе пірнули в якусь зелену печерю. Музики за- гули глухіше під густими дубами. На селі знов стало тихо. Сонце гріло та сяло, і знов в садах стало чути голосне щебетання птиць та сьпіви соловейків.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т, І. 14

— 210 -

Фурґоші насилу сунулись по вузькій дорозі' ^ під навислим гіллям. Дубові тільки зачіпали дівчат по лицї. Дівчата хапались за нависле листя, рвали й кидали ним на хлопців. Одна товста гілляка захопила ці- лий ряд дівчат і, неначе мітла, змела іх з полудрабка. Дівчата посипались в віз. В лісі'^ підняв ся крик та регіт. Фурґони ви- їхали на гору і з крутоі гори покотились на низ, коні понесли. Дівчата знов посипались з полудрабків у віз. Лепба не вдержав ся і впав і собі з верху на купу. Парубки сми- кали його за халат," за довгі поворозки. На возах підняв ся такий регіт, такий крик, що було члти до самого села. А музігки грали та грали, скрипки пищали, решето гуло та дзвеніло.

На горі за лісом розвернулось рівне як скатерть поле, а за полем знов зеленів не- великий дубовий ліс, рівний як стіна. За роскішними нивами пшениці та жита зеле- ніли панські буряки до самого ліса, скільки можна було скиш^ги оком. Молода майська бутвіша блищала на сонці як зелене море, а дубовий темнозеленпй ліс здавав ся висо- ким, крутим, скелистим берегом. То були бу- ряки журавського посесора Станіслава Яст- шембського.

Далеко, під самим лісом, жовтів на сонці довгий курінь, вкритий сьвіжою соло- мою, фурґони повернули вузькою меягою до того куріня. з Журавки котились два такі самі фурґони з дівчатами та хлопцями, але Г»ез музик, а зза ліса, з сусіднього села ще котили ся фз'рґони і прямували до куріня.

— 211 -

Коло куріня піднімав ся в гору сннїй дим : там був закопаниїі в землю казан, а під казаном в ямі горів хворост. В казані* гріла €я вода. Якийсь чоловік порав ся коло ка- зана: він готував політникам кулїш.

Фурґони позїзджались до куріня. Дів- чата й ХЛОПЦІ виеипалп з возів на землю як комашня. Панський економ, молоденький, загорілиїї паніїч, показав політникам постать на буряках. Дівчата їі хлопці сталії довгими рядами і почала ся робота. Лейба їі Сруль, котрих хлопці продралшили панськими оса- вулами, пішли виносити з куріня харч: пшоно, сіль, хліб, цибулю і навіть сало.

Сожце високо підбило ся в гору. По- літники посовувались на буряках все далі. Позад їх визначались на чорній, як оксамит, землі, рівні рядки буряків, неначе хто по- розкладав на ріллі разки зеленого намиста. Кухар зварив куліш, а Лейба та Сруль кра- яли хліб, розставляли миски й розкладали ложки. Лейба гукнув на політників і довгі ряди дівчат та парубків заворушились і по- сипались до куріня. Політники посідали ко- ло мисок і кинулись до ріденького кулішу. Дївч-ата хапались, аж губи собі попекли, бо музики вдарили вже козака. Дівчата поки- дали недоідену страву, бігом кинулись до музик і розпочали метелицю. За метелицею пішов козак та гопак. Декотрі охочі парубки пристали до дівчат і серед поля в робочий час розпочали ся такі танцї, як денебудьна весіллі. Дівчата навіть не чули, як у їх бо- ліли ноги од роботи. Веселі музики драту- вали їх, як малих дїтіїй солодкі медяники.

212

Пани з жидами добре знали, чим можна вдарити по молодих нервах і вигравали на тих нервах козачка, од котрого перепадало в їх кишені чимало гроший.

Недовго дівчата танцювали. Економ загадав знов до роботи. Музики замовкли. Леїіба та Сруль полягали під возом в хо- лодку і тільки поглядали на політників.

— Чи не бісові жиди! — гукнув один парубок: — повивертались як \і '^кабани. Лейбо. а їіди лишень буряків полоти.

— Чого тобі треба? Поли собі на здо- ровя ! — обізвав ся Леїіба та й заснув, розкинувши руки по траві.

Дівчата її хлопці сапали буряки, а жи- ди спали ая: роти пороззявляли. Мухи об- сіли Лейбу. обліпили його очі. чорніли під очима, неначе другі брови, обліпили кругом рот. лазили й вилазили з рота, неначе бджо- ли з улїка. Лейба через сон клацнув зубами^ перекусив з десяток мух, половину ковтнув, половину виплював, і знов розкрив свою вершу. А дівчата сапали та сапали ще й ве- селих пісень сьпівали.

Сонце скотилось за ліс. Погоничі поло- вили коний і позапрягали. Музики знов вда- рили козачка. Дівчата позбігались, покидали сапи і знов побрались парами, і знов пішли кружком метелиці. Вони танцювали, доки зовсім потомились і, ледві дихаючи, посідали на полудрабки возів.

Леїіба вглядів Василину на полудрабку, довго придивляв ся до неї, а далі спитав :

— Як тебе, дівчино, звуть, ану скажи !

113

— А тобі нащо? — спитала Василіша й зареготалась.

— Може хочеш до неї старостів сла- ти? — сказав, осьміхаточись, один парубок, €коса поглядаючи на чорні веселі Василині брови.

— Чи ти здурів? В мене є ланка й ді- ти, — сказав жид. — Та як тебе, дівчино, звуть? — знов спитав Лейба.

— Ну, Василина, — сказала вона сьмі-

А як тебе драячнять? — знов спитав

ючись.

Лейба.

— Оце причепила ся причепа! Не пи- тай, бо старий будеш.

— Ей Леїібо, шануй ся І Потривай, роз- каягу я твоїй Сурі, — знов обізвав ся один парубок.

Лейба придивив ся, що Василина була дуже гарна з лиця. Він знав, що пан Ястшембський дуже любив гарних наймичок: дївчат та молодиць.

Коло куріня стояло вісім довгих фур- ґонів, обсаджених людьми. Музики та жиди посідали на тих возах, що їхали в Журавку, де жив посесор. Погоничі погнали конї. Му- зики заграли. Фурґони рушили з місця і розкотились од куріня на всї боки. На всіх фурґонах засьпівали дівчата, а скрипки ви- ли, як скажені решета дзвеніли та гули між тонкими дївоцькпми голосами.

Вже сонце сїло за лїсом. Два фурґони скотились з гори і вїхали в Комарівку. Знов на улицях завили собаки, застукотіли коле-

214

са, засвистіли погоничі. А дівчата сьтіївали та сьпівали, неначе вертали ся з весілля.

Василина перескочила через перелаз^ а мати насипала вже в миску вечерю і ви- несла на двір.

Сїмя сіла кругом порога. Паля ник сів на порозі. Паляничиха поставила миску на круглому камені коло порога, прикривши його рушником. Василина сіла вечеряти^ підобгавши під себе ноги і тільки тепер по- чула, що в неі ноги стали неначе деревяні : отерпли й замліли і боліли. Сімя повечеряла й зараз полягала спати. Василина лягла в хаті на лаві. В хаті все затихло, тільки під вікнами гули хруиц та бились об вікна. А в Василини в ухах все дзвеніло та гуло решето, все вили, як несамовиті^ скрипки. ВячЄ вона закрила очі їг почала дрімати. Хруиі загув і вдарив ся в вікно, і Василинї здалось, що на двох скрипках разом порва- лись струни, а решето тріснуло по середині, стало здоровим ротом обліпляним мухами, і тоїі рот проковтнув Леїібу, тільки ііого тон- кі ноги задриґали. Василина заснула страш- ним :міцним сном, неначе вмерла.

— Василино. вставаіг, бо вже нерано І — будила мати дочку.

Василина спала як мертва.

— Василино. вставаіг та жени вівці до череди ! — сказала мати і торгонула Васп- лину рукою.

"^ Василина кинл'лась, як перелякана. їй приснилось, що вона сидить на полл^драбку, на г|)урі'онї. Хтось неначе смит:нув ]"і за полл'.

- 215 -

Вона впала з полудрабка на землю та її... прокинулась.

На дворі зовсїм розвиднілось. Василпна почула, що її ноги неначе хто полив цілю- щою водою. Вона вийшла на двір. Небо бу- ло ясне та сине, та глибоке. Кругом села на горах зеленіли сади та ліси, вкриті росою. Пташки іцебетали. Соловейки сьпівали, аж сади розлягались.

В Василини маїінула перша думка в го- лові про музики, про дівчат, про хлопців. Вчора на буряках були хлопці з усіх близь- ких сїл. Скільки вона бачила дівчат та хлоп- ців! „Ой колиб же і\ сьогодня поїхати на буряки" ! — думала Василпна, одганяючи вівці в череду.

Не встигла Василпна вернутись до сво- го двору, а на селі, десь далеко, далеко в садах, знов завили, як несамовиті, скрип- ки, знов задзвеніло решето, знов загуркотів веселиїі поїзд.

— Ой мамо, колиб швіїдче обідати, бо вже фурґони їздять по селу, — сказала Ва- силпна до матері, входячи "^в хату.

— Хиба ти знов поїдеш на буряки? — спитала її мати.

— Поїду, аби тільки батько пустили. Одначе треба заробити гроший на намисто, — сказала Василпна.

В хату війшов Паляник. Василпна знов почала просити ся в його на буряки.

— Про мене їдь, — сказав Паляник до Василини, — тільки заробляй гроші не на свої дівоцькі примхи, а на податі. Он ба-

216

чиш, скільки вас у мене ! їсти є кому, а ро- бити — не гурт.

В Комарівцї. як і скрізь по селах в тііі країні, люди мали чималиїі дохід з садків. Паляник заробляв в иниіий рік доволі" кар- бованців на садовині. Лбзди не з охотою їішли до панів на заробітки, та ще до тих, що постл'пались невеликою платою^. Але два роки перед тим садовина не родила. Своє поле не настачало доволі хліба на харч та на оплату податі. Паляникам приходилось шл'кати заробітків.

Василина кинулась до печі, всипала в миску сирого борщу, колупнула грудку недовареноі каші і сіла коло стола обідати^ хапаБ:>чись та запихагочись.

— Чи до роботи, чи до музик так ха- паєш ся? — спитала в Василини мати.

— Та не хапай ся, бо вдавиш ся І — сказав батько : — Оті чортові музики зовсім вас збивають з путя. Ти ліпп, Василино, не луже жартуїі з хлопцями. Хто іх зна, які там льзлп наїзджають з инших сіл.

Василина іла її не чула що говорив батько. На улиці знов вдарили в решето. Брязкотьола забрязкали в то.кт. Василина покинула на стіл ложку, вхопила сапу і ви- скочила з хати.

— Тю, на тебе, дівко ! Ну чи не хитрі з біса пани? Знайшли для вас принаду- цяцьку! — сказав Паляник осьміхарзчись.

Над зеленими густими садками в до- лині підняла ся курява, неначе густиіі дим: то іхали фурґони. Василина вибігла з хати, стала к'оло воріт і виглядала на улицю. Зза

- 217 -

вугла вибіг Лейба, прудкиїі та тонкиіі як цап, і побіг в один двір. Лейбпна гостра борода стреміла клином вперед, неначе хо- тіла ввігнатись в тин. Козирок дивив ся на небо, а тонкиіі рябий халат летїв з заду, неначе гнав ся за Леїїбоїо, метляючись на повітрі. Холоші були позатикані в халяви і тонкі, неначе козині, ноги так півидко дрі- ботіли по улицї, неначе Леїіба збірав ся плигнути через тин просто в двір. Лейба покричав, покричав у дворі, знов вискочив з двору через перелаз і побіг до других воріт кликати дівчат та хлопців. За ЛеПбою гнались собаки. Він махав позад себе пали- цею і ще гіргпе дражнив нею собак.

Слідком за жидом вискочили зза вугла два фурґони з музиками. Василина знов сіла на полудрабок рядом з дівчатами і по- їхала на буряки.

На посесорських буряках народу було ще більше ніж учора. З далеких небагатих сіл поприходили на роботу дівчата та хлоп- ці на цілпії тиждень. Декотрі ставали на ро- боту на панських харчах, а декотрі прино- сили з дому хліб, сухарі, сало, цибулю і тим харчувались цілий тиждень до суботи.

Василина зайняла на полі постать, а кругом неї роєм вили ся хлопці з сусідніх сіл. Чи переходила вона на другу постать, хлопці переходили слідком за нею. Чорні високі брови та веселі очі чарували всіх, як літне, синє небо та ясне сонце. Але ніхто так не сподобав ся Василині, як один жу- равськиіг хлопець, Василь Кравченко : то був високий, рівниіі станом парубок, з ши-

218

роким лобом, з чорними бровами, з карими очима. Кругом високого лоба вили ся ко- роткі чорні кучері. Василь не оступав ся од Василини нї*^ на один стл^пінь і "все ставав рядом з нею. Настав вечір. Робітники ирий- шли до куріня вечеряти. Василь сїв поруч з Василпною. Після вечері хлопцї назбірали сухого хмизу й запалили багаття. ВяіЄ на дворі почало смеркатись, а музики грали, дівчата танцювали. Вя;е погоничі позапря- гали конї. Конї стояли поспускавши голови, а музики все грали, а дівчата все танцю- вали. Василинї не хотілось їхати до дому: весела челядь, танцї, чорні Василеві брови — все чарувало молоду дівчину. Вже фурґони рушили в Комарівку, а Василина з Василем все танцювала. Вона забула і про фурґони, і про свою Комарівку.

Музики стали. Василина опамятувалась.

— Ой, лишенько моє, як же оце я по- іду до дому! — крикнула Василина, дивля- чись на фз'рґони, за котрими далеко, далеко клубками вилась курява.

— Переночуєш в куріні. Не зідять же тебе хлопці, — сказали дівчата.

На дворі стало зовсім темно. Хлопці наклали здорову купу хмизу. Полумя спах- нуло здоровими язиками. Курінь було видно як у день. Темна стіна лїса зазеленіла. Ви- сокиїі гіллястий дуб, котрий стояв коло са- мого багаття, був" до середини облитий ог- нем. Нижче гілля, з важкими зубчастими листиками блищало, неначе було вилите з зеленого скла. Хлопці та дівчата в білих оорочісах сиділи коло огню, облиті червоним

- 219 —

сьвітом. Вся голова в Василинп була кру- гом заквіччана сішїмп волошками та білими. сояпіничками.

Василпна була на вдивовижу гарна з своїм білим матовим лицем, з високими бровами на чистому високому лобі, з вінком білих та синіх польових квіток на голові. Всї хлопці' не зводили з неї очнії, а Васи- лияа тільки бачила чорні Василеві кучері та повні червоні губи.

А ніч була дивна, тепла, темна та тиха. На небі, над чорним лісом, сяли зорі. По землі розливалось тепло і наливало Васили- шгау душу молодими першими любощами,, як пяними пахош,ами васильків та мяти.

В курінї люди вже давно спали міцнпм робітницьким сном, а Василина пі;е довго сиділа з Василем коло багаття, під зеленим явором. Багаття згасло, тільки жевріла здо- рова купа я^ару. Василь обняв Василину і пригорнув її голову до свого лиця. В Ва- силини заїіняло дух. Вона мліла в теплі тихої ночі під ясними зорями.

Вже пізно Василь та Василина пішли в темниіі курінь і полягали спати покотом на соломі рядом з другими людьми.

А в селі Паляничиха ждала дочки на вечерю і не діждалась. Вя^е їі фурґояи по- котились проз двір, а Василинп не було.

— Чи не зосталась оце капосна дівка ночувати в курінї? — сказала Паляничиха до чоловіка.

— Мабуть зосталась. Хиба там же мало народа зоставть ся на ніч, — сказав Па ляник.

20 -

— Оіі, бою ся я за свою дочку. Там же ^збіраеть ся всякий народ.

— Щож маємо робити. Біїі ся не біїі ся, а на заробітки треба посилати дїтий, — сказав Паляник.

— Горе нам з тими заробітками, — ска- зала здихнувши Паляничиха і пішла в хату спати.

Переночувавши в курінї, Басилина зо- сталась на ЦІЛИЙ день на роботї. Знов на- став пишний, теплиїї майський вечір. Хлоп- ці" знов запалили багаття. Запалав огонь під лїсом. Заграли музики. Пішли в танець дів- чата з хлопцями. Фурґони стояли на пого- тові. Василина не знала, що дїяти : чи їхати до дому, чи знов зоставатись на ніч в ку- ріпї. Василь просив її переночувати хоч од- ну ніч.

— Боюсь, Василю, батька та матері. Нема де дітись, треба їхати до лому, — ска- зала Василина.

— То прибувай я^е завтра на роботу І — гукнув в слїд Василь.

Василина приїхала до дому. Мати ла- яла її, лаяла, та їг годї сказала. Василина лягла спати краіі віконечка і довго, довго не спала. Вона чула, як в садах сьпівали соловеїіки. Соловейки щебетали, хрущі гули, а Василинї все здавалось, що десь під лїсом грають скрипки та гуде решето; вона нїби бачила велик'е багаття, кругом його хлопцїв та лївчат, заквіччаних к'вітками. Музики гра- Т()ть. Дївчата танцюють, а Василь Кравченко сидить під дубом та жде її, не діждеть ся.

„Господи'^. т:оли ця ніч

221

ЗНОВ ЙОГО побачу?" — думала Васіїліша,, плачучи. А соловейки сьпівали, аж сади розлягались, та дражнили молоду веселу дівчину. Василина спала ніч, як не спала,, і ранїще од усїх прокинулась вранці'. Вона ледві ді:кдала ся того часу, як за двором загуркотіли фурґони та заграли му?ики.

Знов поїхала Василина на буряки і знов заночувала на полі в курінї. Весела челядь,. танцї, музики, все це було для неї неначе щоденне весілля. А гарниіі Василь Крав- ченко не оступав ся од неї цілий день, знов просидів з нею вечір під дубом, неначе на. досьвітках. З сусідніх сіл знов понаїздили молоді хлопці : один гарний, другий ще кра- щий, та всі вили ся кругом Василини.

Вернз'лась Василина до дому. Мати ла- яла, та й лаяти перестала.

Через два тияші економ оповістив, щоб робітники приходили до посесора за платою. В неділю по обіді Василпна з хлопцями та дівчатами пішла в Журавку до пана за. грішми.

П.

В Журавці панський двір стояв країї села над ставком. Просторний панський дім виступав однією половиною в широкиіі двір^ а другою ховав ся в роскішниїг старий са- док. Високий частокіл йшов од самих воріт до дому і одділяв широкиїг, чистий двір од садка. На подвірі стояли рядами надвірні хати для челяді, возівня, станя, льодфвпя, птишники і якісь невеличкі не то хатки, не

_ 222

ТО ПОВІТКИ, чисто обмазані білою глиною. Здоровпіі садок стлав ся зелешімп хвилями за домом на гору, скільки можна було ски- нути оком. В старому садку зеленіла соко- вита трава. Вишнї, черешні", груші, сливи- угоркп, тернослив, терен та дерен, все ро- сло густими купами. Подек'уди, на крлт^их горбах було видно неначе здорові гнїзда, з густих вишень та терносливу. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі лговтої ака- циї, купи мальви. Густий ряд роскішних верб та акациї, неначе товста зелена Гірлянда, обхо- плював панськиїі двір та садок скрізь понад у- Л[щею, поза великим током, поза довгими мурованими воловнями, кошарами та ста- нями.

В тому домі жив посесор Станіслав Ястшембський. Його батько колись мав свої села, але жиди так заплутали пана, що він мусїв продати села, ледві виплутав ся з дов- гів і вмер, зоставивши синові Чсілька тисяч карбованців. Син мусів по смертн батька взяти в посесшо Журавку.

Станіслав Ястшембськиіі змалку вчив ся в білоцерківській ґімназиї. але наука не давала ся їіому. Він насилу переліз в третій клас, і ніяк не міг рушити далі, виріс під саму стелю, вивчив ся" курити люльку, пити вино, грати в карти, чудово їздити верхи, і на тім скінчив курс своєї науки. Дома, на вакансіях, Стась ганяв ся за дівчатами по селу серед дня. Це був найвищиїі специяль- нійі клас Стасевої науки, котрою він закін- чив курс.

Раз в Білій Церкві в ночі зібрала ся

223

весела і:умпанїя молодих паничів ґЬіназистів і заіішла в вішарніо до жпда. Стась звелів жидові принести з льоху два десятки пля- шок вина. Л\ид винїс з льоху один десяток і полїз за другим. Стась зачинив двері і за- пер Лгида в льоху. Молода кумпанїя пила всю ніч, а сьвітом пішла пиляти по містеч- ку, позривала всї вивіски з шинків і попри- бивала на воротах ґімназиї, на дверях в ди- ректора і навіть на церковних воротах. Вранці всї люди здивувались, побачивши, що в ґім- назиї йде „продажа распівочно й на винос водки і вина". Двадцять паничів другого дня вигнали з ґімназиї і між ними нашого Ста- ніслава Ястшембського.

Кілька лїт молодиїі Ястшембський про- жив у свого батька, придивляв ся до госпо- дарства, нїби то вчив ся господарювати, але справ дї тільки баїідики бив. Він їздив в гос- тї до сусїд, грав у карти, чудово танцював, з веселою кумпанїею молодих сусїд їздив часто на влови, любив хорти, а більше од усього баскі конї та гарних дївчат. Вільне, безробітне його життя теь:ло, як медова річ- ка. Ястшембський не любив книжок і не чи- тав їх, та і в батька його не було кнпжок, окрім кількох, не дуже нових романів. За те він читав ґазети. Його батько виписував іалька польських ґазеток. Стариіі Ястш'емб- ський любив слідкувати за політикою. Мо- лодиїі Ястшембськиїі нехтував українським народом і дуже любив розказл^вати анекдоти специяльно про дурних мужиків та ^іоло- диць, про дурну наймичку, котра по пан-

^1^4

сьргому прпказові зварила борщ з січеної соломи, а кашу з полови...

Старпіі Ястшембськпй до самої смерти розказував гостям, як його Стась пустував у школї, як запер жида в льоху, а на воро- тях ґімназпї повісив шинкову вивіску. Гості сьмїялись, а Стась чванив ся, неначе він і справді" зробив дуже розумну річ.

— Як би мій Стась не пустував, то пі- шов би далеко, — часто говорила мати гос- тям, цілуючи Стася. — Ой Стасю, СтасБз, що за розумна ти в мене дитина, але дуже вячЄ пустувш ти, моя дитино І А чи памята- єш, Стасюню, як ти був ще малим хлопцем та накинув на бабу. Хіврю вуздечку ще її хо- тів сїсти на неї верхи? Що то за сьміху було !

Стась реготав ся, гостї реготались, і мама з татком. Господи, як реготались!

Не вважаючії на поганиіі вплив татка, і найбільше мами, в молодого Стася була добра душа і добрий розум. В його синїх ясних очах сьвітило ся багато добра, а на білому гарному лііцї була розлита така сим- патичність, що протії волї притягувала до його душу кожного. Це була натура добра з роду!^ але зовсім попсована фамильними традициями паньства та панування над му- Лчиком, над 5^країною: попсована роскішю, збитками всякого добра, при чому ні праця, ні розумовиїі розвиток, ні наука, ні вищі європейські ідеї не були можливим ділом.

з такою просьвітою в голові, з тради- циями паньства, Стась виїішов чванькови- тим, гордим перед народом, перед усім, що звалось українським. Він ставив себе без

— 225 —

міри вище ОД КОЖНОГО Українця, хоч би Українець був вчениїі чоловік.

Серед дївчат та хлопцїв молодиїі Яст- шембський поводив ся як простиїї парубок. Сїльське життя серед простих людий, жени- хання з дївчатами, все це поклало на йому, поверх панського шара, ще другий, мужиць- кий иіар, дул^е простий. Побачивпіи його між селянами, можна було подумати, що то мужик вбрав ся в панську одежу. Груба му- жицька лайка, грубі слова, а часом і сту- сани все це так і сипалось од його на всі боки. Тількиж він входив в покої між панів та паннів, на його знов сходив, нїби з неба, незвичайно делікатний тонкий дух.

Тимчасом Стасева мама багато розвіяла гроший в Варшаві та за гряницеїо, а тато так грали в карти, такі справляли бали, що жиди одного дня наїхали в двір та й спро- дали землї їі лїси. Тато й мати пгвидко по- мерли, а молодий Ястшембськиїг насилу вдер- жав в кишенї кілька тисяч карбованців, і то заховавши їх дуже добре од жидів. Він му- сїв тепер повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого польського ґрафа в по- сесиїо село Журавку і став посесором. В йо- го була одна думка: зібрати чимало гроший, покинути село, оженитись на грошах і виї- хати до Київа, або до Варшави, щоб вяхЄ нічого сїнько не робити і до смерти знов бити баїїдіпги, граючи то в карти, то трошки в політику.

А тимчасом настали нелегкі часи. На- род йшов на роботу до панів з великою не- охотою, бо плата за роботу бз^ла мала, і тіль-

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 15

- 226 —

ки нужда гнала його на панську роботу. В урожайні роки пани крутплпсь як мухи в окропі. Роскішні жита, ппіеницї, а часом і невпкопані бурякп залягали під снїгом. Панам прийшлось або дорожче платити ро- бітникам, або кланятись та просити, або пус- катись на хитрощі... В народі" прокинулась думка про волю... Молодий Ястшембський пїпіов на хитрощі: поїхали по селах фурґони з музиками по дївчат та хлопців І Пани по- чали наїімати на рік строкових за малу ці- ну в зїмнїй час, користуючись народним го- лодом та холодом, та всякою нуждою : стали на Україні звісні порціїї, маленька нова панщина.

Однієї неділі вранці у дворі в пана Ястшембського стояла здорова купа дівчат, хлопців та молодих молодиць. Коло надвір- ньої хати, де була канцелярия й каса, так само товпились дівчата та хлопці. Разом з ними прийшли за грішми й музики. На колодках, що лежали на подвірї, сиділи дов- гими рядами дівчата в білих сорочках, в корсетах, в квітках та стрічках. Дзвонили на „Достойно". Сонце грало на зелених сад- ках, блищало на широкому ставку, грало маревом на широкому дворі. Ряди дівчачих голів, заквіччаних настурциями, маком та червоними зірками, цьвіли як ґірлянди кві- ток в квітнику.

Пан Ястшембський ще не виходив з своїх покоїв: він пив чай і розмовляв з Лей- бою. Лейба так само прийшов за росчотом і зайшов до пана в покої. Він знав, що па-

- 227 -

ни люблять побалакати і трохи пожартувати з жидками.

— Ну, Лейбо, що ти мені' доброго ска- жеш? — спитав посесор, вглядївдіи в при- хожій Лейбу.

— День добрий панові ! Прийшов за грішми, — сказав Лейба і побачивши, що пан веселий та ласкавий, сьміливо пересту- пив через поріг і на ступінь приступив до стола, на котрому стояв самовар та чайний посуд.

— Можеб ти випив стакан чаю ? Га ? — спитав пан.

— Як ваша ласка, то й вишо. Чом же не випити, — сказав Лейба та ще на два ступні приступив блисче до стола. В його несподівано блиснула в голові думка сїсти на порожній стілець коло пана і на- питись з ним чаю. За цією думкою блиснула друга думка: зіпхнути пана з стільця, сїсти ня його місці за столом, забрати собі його самовар, посуд, його дім, сад, ліси, поля, всю його землю... Та думка вколола Лейбу в мозок як розпечена шпилька. Він повів очима по хатах. Очі блиснули гордо, хижо й сьміливо і зараз опали до долу. На одну хвилю Лейбина голова знов підвела ся в го- ру, так що гостра й плисковата борідка нїби хотіла встромитись в стелю, Л знов похили- лась голова на низ смирно й ласкаво, як голова ласкавого раба.

.: , — Одарко, налий Лейбі стакан чаю, — гукнув пан до кімнати, де Одарка прибірала постіль.

З кімнати вийшла молодиця здорова.

огрядна, повна та червона як калина. її чи- малі брови чорнїли як шовк, а чорні очі горіли на білім, пухкім лицї. Повні щоки дрижали на ході, біла шия аж горіла добрим намистом.

Молодиця налила стакан чаго і не по- дала, а сунула з огидою жидові в рукп. Жид став серед хати і потроху сьорбав гаря- чий чай.

— Вельможний пане, яку я гарну дів- чину назнав в Комарівцї. Ой, ой, ой І Такої гарної і в сьвітї нема, — сказав жид.

— Невже нема > — сказав пан сьмію- чись. — Буде така завкрашки, як Одарка? — спитав пан, киваючи очима до Одарки.

— Ой, ой І Ще краиіа од Одарки. Там! така гарна, так^ гарна, як сонце.

— Може така гарна^ як твоя Сура?. — спитав пан.

— Може й така, — еказав жид..

— Хибаж твоя Сура така гарна,, як сон- це? — спитав пан регочт^чись..

Леїібі трохи стало ніяково.

— А вжеж гарна, як жінка гарна для чоловіка, — сказав Лейба.

— А які очі в тієї дгвчшїп? — спитав: пан сьміючпсь.

— Ой, там такі очГ, такі очі! Такі ясні^ як червінці! — сказав Лейба..

Пан зареготав ея.

— Ну, а брови гарні? — спитав пан.

— ОЇі, ой, о^їі Г Ще її які гарні : такі круглі, як карбованцГ.

Пан приснув од сьміху і захлинув сіз чаєм.

~ 229 -

— Ой, бодай тебе собаки порвали! — насилу вимовіїБ пан. — Ну, а губи гарні?

— Ще й які гарні: там такі губи, такі губи, як золото, а коси такі чорні, неначе на голові леягить штука чорного сукна. Во- на зветь ся Басилина і сьогодня прийде за грішми, — сказав Леїїба. — Виіідїть самі розплачуватись з людьми то й побачите її.

— Ну, а щоки :мабуть такі, як сторуб- леві асиґнациї? — спитав пан.

З кімнати виглянула Одарка і так по- дивилась на Леїібу, неначе пятака кинула.

— Ну добре: сьогодня піду сам роз- плачуватись з полїтниками: подивимось яка то дівка, схояга на твою Суру, — сказав Ястшембський і встав зза стола.

В покої вбігла друга молодиця, висока, рівна станом, дул^е гарна, білява, з карими очима, з тонкими панськими пружками ли- ця, з червоними, як коралї, губами. То була куховарка Ярина. Вона попросила в Ястшемб- ського ключі од комори. Ястшембський дав їїі ключі і пішов з Леїібою в контору.

Дівчата вглядївши пана, встали з коло- док. Народ рушив слїдком за паном. Хлопці не скинули шапок перед Ястшембським. Му- зики й Лейба рушили в контору разом з ро- бітниками. Тільки що Ястшембський одчи- нив контору і висипав на стіл з торби гро- ші, Леїіба вискочив з гурту і став коло столу, в пана за спиною. В його очі так і забігали.

— Чогож ти товпиш ся?! — сказав пан до Лейби вже зовсїм не фамілїярно. — Геть, оступись!

Лейба знав, коли можна підступити до

— 230 —

пана за папїбрата. і коли треба зігнутись в три погибелі. Він знав, що пани братають ся з жилами на самоті, а перед людьми держать себе на потрібній дістанциї. Лейба поклонив ся й остл'пив ся до порога.

Ястшембськиїі викликав дівчат і хлоп- цїв по списові і одлїчував їм гроші. Він все придивляв ся до дівчат. Коли це з гурту виступиела її наближилась до стола Васи- лина Паляниківна. Ястшембський глянув на неї. а потім на Лейбу. еЛейба кивнув своєю гострою борідкою, зовсім як цап до собак. Перед столом стояла молода, рівна станом дівчина і просто сяла своєю красою, круг- лими темнокарими очима та високими бро- вами. Вся голова в Василини цьвіла черво- ним маком та настурциями. За вухами зе- леніли листи барвінку та дрібної рути. Чор- ні товсті коси зміями вили ся поміж квіт- ками, а на широкому та високому чистому лобі 'аж сьміялись брови, як веселки. Біле лице не боялось навіть сонця. Роскітпні чер- воні та сині квітки, повишивані на рукавах^ луже приставали до чорних брів, до черво- них губів. Перед столом стояла дівчина, не- наче спахнула полумям перша маківка серед зеленого листу.

— Ти, дівчино, з Комарівки, чи з Жу- равки? — спитав Ястшембський. дивлячись Василинї просто в вічі.

— З Комарівки, — сьмілпво одказала Басіьлина.

Ястшембський переглянув ся з Лейбою. еЛейба знов химерно кивнув борідкою по ко- зпному.

— 231 —

Васплпна стояла їі ждала. Ястшемб- ськіїй помаленьку одлїчував гроші і одним оком все поглядував на Басилину. Василина почервоніла як маківка.

— А хто це тобі, дівчино, вишив таку гарну сорочку? — спитав посесор, кидаючи помаленьку гривню за гривнею на стіл.

— Сама вишила. Хиба я маленька, щоб сама не вишила собі сорочки.

— Гарна в тебе сорочка, — сказав па- нич через зуби і все дивив ся на Василину, а руками насилу ворушив пятаки по столї.

— А чи не сталаб ти, дівчино, робити в мене на буряках ціле літо й осінь? — спитав він.

— Чом не сталаб? Аби тільки батько пустили, — сказала Василина.

— Як будеш робити в мене ціле літо, то я одріжу тобі материі на спідницю. Хо- дити меш до мене ціле літо на буряки? — спитав пан.

— А чом же, — сказала Василина.

— Постій же трохи, ось я ^ розчитаю людий. Я буду роздавати своїм Журавцям гостинці, то її "тобі дам, — сказав Ястшемб- ський.

Василина одійшла од стола і стала ко- ло стіни. Довго підступали до стола люди, довго брязкали пятаки на столї. В кінцї всього приступив Лейба, прийшли й музики і забрали гроші за свою працю. Ястшемб- ський встав й оповістив, що буде роздавати гостинці тим Журавцям і Комарівцям, котрі робити муть в його в жнива та в осени. Ба- гато людий вийшло з контори, але чимало

— 232 —

й зостало ся, яаучії гостинців. Посесор по- вернув ключ коло стола. Замок дзенькнув. Ключі забрязчалп.

Ястшембськпіі одчинив двері в канце- лярпю. Молодпцї її дівчата всі разом пообер- тались до дверий, неначе нагляділи якесь диво. Канцелярия була в той час справді" дивом. Трудно було розібрати, чи то канце- лярия, чи крамниця. На столах, на контор- ках, на полицях і навіть на вікнах лежали цілі штуки усякої материї. Довгі кінцї од кождої пггуки зумисне були позвішувані до самого долз^ На одном^^ столї як жар горіла червона материя з зеленими та синїми дріб- ненькими квітками: на другомл^ столї зеле- ніла, неначе трава в лузї, зелена материя з здоровими червоними квітками. З високої конторки спускав ся до самого помост^^ жов- тогарячий ситець з чорними смужками та червоними букетами. Квітчасті і картаті хуст- ки були розкидані по вікнах, по поличках. Коло порога на кілочках висїв цілий ряд смупіевих чорних та сивих шапок, оповитих червонпми одеськими поясами.

Пан Ястшембський ходив по канцеля- риї з аршином в руі:ах і був зовсім похо- жиіг на крамаря в крамницї, котрий виста- вив на показ свій крам. Високий, плечистиіі, рівний станом, повний на виду, з румяними здоровими іцокамп, з повною шиєю, з рос- кішним волоссям на голові, він і справді був схожий на добре вгодованого роскішного куп- ця. Тільки високіпі білиїі лоб, чудові ясні синї очі та червоні, повні, невеличкі, як у панни, губи показували його аристократичну вроду.

233

Густе, мягке волосся на голові, роскішне як грива, та довгі вуси, спущені на низ, роби- ли його ЗОВСІМ схожим на польського дїди- ча-піляхтича.

— А ходіть сюди, молодиці, дівчата І Йдіть близче та вибірайте собі на спідниці та на юбки ! — гукнув Ястшембський зовсім так, як жили в крамницях закликають до себе мужиків.

— Сьміливіїіше ! Чогоя^ ви боітесь ? Я не вовк, не зім вас ! — сказав пан.

Молодиці їі дівчата вже сьміливійше вступили в хату, а далі не втерпіли і розси- пались по хаті, як овечки по лузі. Червоні, зелені материі, гарні хустки притягували їх до себе, як чари. Парубки стояли коло по- рога і тільки скоса поглядали на смушеві шапки та на червоні пояси.

— Ой гарнаж материя ! — аж запища- ла одна молода молодиця: — така червона, аж очі бере в себе.

— А що ? Одрізати тобі на спідницю, чи на юбку? — спитав Ястшембськиїї в мо- лодиці і вщипнув іі за руку.

Молодиця запищала й захихикала, за- туляючись рукавом.

— Ой, гарнаж буде спідниця! Одріжте мені, пане, хоч і на дві спідниці, — просила молодиця.

— А ходити меш до мене на роботу ціле літо й осінь на копання буряків? — ■спитав пан.

— їй Богу, буду, тільки одріжте, — сказала молодиця.

— Глядиж ! А як візьмеш гостинець та

- 234 -

підеш на роботу до другого посесора, то я не подивлюсь тобі в зуби : серед улицї здеру з тебе спідницю ще й нагаїікою" обшмагаю. Чуєш, молодичко І

— Нї до кого не піду, — сказала мо- лодиця. — А може, сестро, взятп собі хуст- ку? — сказала молодпця до однієї дівчини. — Та її гарніж хустки І Таких хусток і в Бо- гуславі і в Лисянцї не знайдеш"^

— Я візьму собі на спідницю от«)Г(> червоного, — сказала дївчина.

— То її я візьму на спідницю, — ска- зала молодиця.

Ястшембський од міряв їм обом арши- ном червоної материї на спідницї.

Дївчата хидили од однієї материї до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях, шоб спробувати, чи не одстає фарба, і вибірали собі, хто на юбку, а хто на спідницю. Василина стояла серед хати іі не знала, котру материю собі вибрати. Вмна ще з роду не мала нї одної спідницї та юбки з таких чудових матернії. В неї очі розбігались од однієї материї до другої. Во- на не знала, чи взяти собі зелене, чи чер- воне, чи жовтогаряче.

— А ти, Василино, вибрала вже собі на спідницю? — спитав її пан і вщипнув за щоку.

Василина зросла в малому селі, і не звикла до таких панських жартів. Вона од- казала йому грубо, неначе парубкові:

— Гетьте! Чого це ви лізете до мене?

— Оце яка недоторкана! Чого ти так

235

брикаєш ся? — сказав пан, сьміїочпсь, і знов. вщипнув її за плече.

— Одчепіть ся од мене І — крикнула Василина на всю хату.

Всї в хатї засьміялись.

— Оце яка ти дика! А як з тобою па- рубки жартують, то ти,- правда, не брикаєш ся? — сказав пан.

— Оце, Господи ! Хиба я коняку, идоб- брикалась, — знов крикнула дико на всю- хату Василина.

Парубки зареготались; дівчата затуля- лись рукавами.

— Гарна дївчина, та любить ґедзьґа- тись, — сказав пан : — ось я тобі одріжу на спідницю оцїєї червоної материї, то може ти перестанеш хвицатись.

Василина глящ\та на червоні роскішні. квітки, розкидані по зеленому полї, і втихо- мирилась.

— Ну що, чи одрізати на спідницю? — спитав пан.

— Та вжеж одріжте, — сказала Ва- силина.

— А будеш робити в мене ціле лїто? — спитав пан.

— Та вжеж буду, — сказала Василина, не зводячи очий з'^ квіток.

Василішї здало ся, що ті квітки аж за- пахли як на городї.

— Може ти в мене наймеш ся за дро- бінніщю? Чи вмієщ курям їсти давати? — спитав пан.

— Ще й цього не вмілаб! — сказала- Василина.

236

— Ну, ТО як же буде? Чи наїімеш ся в мене, Васплпно? — спитав пан.

— Як батько скажуть, то може й наїі- му ся аж в осенп, бо тепер треба заробляти гроші на подушне : тепер батько не пустять, — сказала Васплина.

— Ну, приходь до мене з батьком в о- сени та іі става(і на службу.

Молодиці й дівчата знов осьміхнулись і позакривались руками.

— Як станеш в мене на службу, то я тобі ще одріжу на юбку або на корсет оцієї материї, — сказав Ястшембський. показуючи на високу конторку, на котрій висіла дуже гарна материя з червоним дрібним маком та рожами на чорному полї.

Васплина глянула на ту материю і не могла одвести од неї очий. Чудові червоні маківки неначе цьвіли, як на' городі, в зе- леному листі, а між тими вінками вили ся переплетяні з листом червоні рожі та пу- пянкії. Вона дуже любила квітки, стрічки та гарні материї, а в батька не було за що справляти та вбіратись.

— Ну, а ви, хлопці, вибіраііте собі хто шапку, а хто пояса І — сказав пан до хлоп- ців.

Хлопці стояли коло порога і поводи- лись далеко не так сьмілпво як дівчата. Ястшембський зняв шапку з кілі^а і насунув на голову одному парубкові.

Що, гарна шапка? — спитав пан .у хлопця.

— А вясеж гарна, — сказав хлопець.

— Як будеш в мене робити ціле літо,

- 237 -

ТО ВІЗЬМИ ОЦЮ шапку на гостинець, — ска-- зав пан.

— А чом же: як дасте, пане, шапку,, то буду робити, бо мій батько не хоче купу- вати мені нової шапки, — сказав парубок..

— Та як надїнеш оцю шапку, то всі* дївчата на селї подуріють, — сказав пан.

Парубок осьміхнув ся, скоса поглянув- ши на дівчат, взяв піапку і подякував. Яст- шембський роздав парубкам шапки й пояси і замкнув контору. Василина несла в руках шматок новоі сьвіжої матерні і не могла на- дивитись на неї.

Молодиці й дівчата вийшли за двір- і все роздивлялись на свої гостинці, Васи- лина пішла до дому через греблю і на са- моті під вербами ще раз розгорнула мате- рню і притулила до свого стану. Для неї здало ся, пдо вона вся зацьвіла квітками, як калина в лузі. Василина, їідучи через греблю, обернулась, глянула в гору, де зе- ленів панський сад, і їй здало ся, іцо вся гора неначе була вкрита • червоним маком та рожами. Вийшла вона за село, глянула на зелене поле і там неначе цьвіли рожі. А пиш- не сонце сяло на садках, на вербах, на ставку. Вода блищала як золото. Гаряче сонце драяшило молоду душу. Ввесь сьвіт неначе разом зацьвів рожами та маківками перед очима в молодої дівчини.

„Як наїіму ся в пана, та зароблю гро- шиіі, то куплю собі десять разків доброго- намиста, справлю червоні чоботи, накуплю нових квіток та стрічок, та так вберу ся, що-

- 238 -

^сї ХЛОПЦІ* на селї подуріють", — думала Васплпна, йдучп в Комарівку лїсом.

Васплина оддала батькові гроші і роз- т:азала, що посесор хоче найняти її за дро- чЗіннпцю.

— Не пуш^^ я тебе в найми до панів, — сказав батько ; — коли хоч, то наймай ся в мужика.

— А хибаж мужик дасть менї на рік двадцять карбованців? — сказала Паляни- •чиха : — дївцї треба кожуха й намиста, тре- ба її на рушники дбати. Не сьогодня — зав- тра до неї приїідуть старости. Нехай найма- -єть ся, коли трапляєть ся добра служба.

Паляник не любив панів, одначе знав, що жінку трудно переговорити, і тільки мах- нув рукою.

Василина цїлу весну їздила на буряки і часто ночувала в курінї.

— Ой,' гарно на буряках ! — хвалила ся Василина дївчатам. — З ким хочу тан- цюю, з ким хочу гл^ляю, і ніхто про те й не питає, й нїхто за те не лає.

Минули жнива і Василина впросила матїр, щоб вона одвела її на слл'жбу до жу- равського посесора. Паляничиха повела доч- ку в Журавку. Вони вступили з Васплиною в' панські покої і поклонились панові.

Ястшембськпй вглядїв Василину з ма- тїрю, осьміхнув ся, але прикинув ся поваж- ним чоловіком і розпочав розмову.

— А що. молодице, чи наймеш свою дочку? Менї треба наймички і до покоїв і до птицї. Коли хоч. то наймай дочку на рік.

- 239 -

— А щол^ ви, пане, дасте на рік? — спитала Палянпчиха.

— Те дам, що й другим даю: я плачу наймичкам двадцять карбованців ще й даю юбку, чи там яку одежину, — сказав пан.

— Я прошз' вашої милости, щоб ви по- ступились юбкою, ще іі двома сорочками, — сказала Палянпчиха; — а коли ваша ласка, то ще прикиньте день оранки. В нас волів тільклі одна пара.

— Цього, молодице, не можна. Мені треба волів і для себе, а коли хоч, я ще прикину пару чобіт. Правда, дівчино, чоботи кращі, як оранка, та ще як би, боронь Боже, червоні ?

Василина осьміхнулась і спустила очі до долу. Ястшембськиїі не зводив з неї очий. її чорні тонкі брови гнулись дугами в гору, а чорні довгі вії спускались колесами в низ. Василина була пишна як троянда.

— То нехай буде й так, — сказала Па- ляничпха.

— Як так, то й могорич запемо, — ска- зав Ястшембськиїі і звелів Одарцї винести пляшку з горілкою.

Запили могорич. Палянпчиха подяку- вала і пішла до дому. Василина пішла в пе- карню. В пекарні була куховарка Ярина і дробінниця Олена, повна, білява, маленька на зріст молодиця. Всі вони дуя-:е неласкаво поглядали на Васплину. Ярина з неохотою попросила Васплину сісти.

Через годину ВВІІІШОВ в пекарню Яст- шембський і звелів Василині ставати за гор-

— 240 -

нпшну, а Одарцї за клюшшщю. Одарка на- супилась і почервоніла.

— Що, Василино, маєш гарну одежу? — спитав пан : — до покоїв треба тобі приче- пуритись в гарну одежу.

— Що на мені, то те й маю, — сказала ВасИеТина: — Мати принесуть завтра мою празникову одежу.

— Ну, нічого : я тобі справлю до по- коїв одежу, аби тільки мене сл;\'хала, — ска- зав пан: — Будеш мене слл'хати? — сказав пан і вщипш'в Василину за'^ плече.

— Одарко, знайди^ Василинї ¥юку та квітки й стрічки, — сказав пан до Одарки.

— А вжеж ! Нехай Ярина знайде. Я не знаю, де вона їх заховала, — сказала Одар- ка з великою досадою.

— Не дурій, Одарко, та шз'кай: нехай дів- чина прибереть ся, бо може сьогодня гостї наї- дуть; та знайди й червоні чоботи, — сказав пан.

Ястшембському ХОТІЛОСЬ скорійше вбра- ти Василину в нову гарну одеячу, в квітки та стрічки, 'і ПОДИВИТИСЬ "^ на неї прибрану. Він звелів Василинї передягти ся, вбути ся в червоні чоботи і подавати в покої самовар.

— Бериж та став самовар, бо тиж гор- нишна, чи що ! — сказала з злістю Одарка.

Василина почервоніла, взяла з лави самовар і не знала що з ним робити: зняла покришку її комфорку, витягла кран і по- клала на*^ лаві. Молодиці сьміялись.

Ярина була добріПша од Одарки і по- казала Василинї немудру справу коло само- вара. Самовар скипів, і Василина однесла його в покої і поставила на столї.

— 241 —

Ястшембськіїїї звелів їіг погарячпти їі повитирати стакани, а сам сїв коло стола і не зводив з Василини очиїї.

На дворі вечоріло. Сонце стояло над самим садком і через одчиняні в садок ві- кна заливало сьвітом всю здорову хату. Ши- рокі смужки червоного сьвіта стлались на иомостї через усю сьвітлицю і падали на стародавній довгий фортепян, схожий на крокодила з вузьким хвостом, з тонкими куцими нія^ками. Ї^Іія: вікнами впсїли старо- давні здорові дзеркала в широких чорних рямах, з золотими вузькими обідками.

Васплина витирала невмілими руками стакани і ненароком повернулась до дзер- кала. Вона вгляділа себе всю до самих чер- воних чобіт, вгляділа на собі чудовий кор- сет, ввесь в маківках та в рожах, нову спід- ницю і червоні чоботи. Для неї здало ся, що вона бачить в дзеркалі якийсь роскішний кущ, ввесь в квітках, з верху до самого низу.

— Ащ^ Василино, ще раз подивись на себе в дзеркало ! — сьміяв ся Ястгнембсьїлп'г.

Васплина засоромилась і почервоніла. Ястпіембськиїї милував ся нею, роздивляв ся на їі брови, вії, червоні губи.

— Подивись бо на себе в дзеркало І Яка ти, дівчино, несьмілива, — сказав Яст- піембський і з тими словами встав зза стола, взяв Василину за руку і повів до дзеркала, Васплина почервоніла.

Вечірнє сонце облило Василину сьвітом, як золотом. Вона засяла в дзеркалі, як блискучі кришталеві квіти. Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її

ТВОРИ їв, НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т, І. 16

24:

чорноволосу голову. ЯК червоніїїі вінець. Над стрічкою позвішувались червоні зірки та настурциї, оргинїї та чорнобривці. Вся голова в Василини цьвіла квітками, а зеле- ний барвінок позвішував ся китицями кру- гом тонкої шиї. На білих рукавах горіли повишивані червоні та синї квітки. Увесь корсет був нїби закиданиіг червоним маком. Василина вся сяла її розливала сьвіт кру- гом себе, як кришталевий букет. Од черво- них чобіт лив ся одблиск по помості і по дзеркалї. Широкий чистий лоб з високими бровами, чудові щоки і повні виразні губи, неначе були вправляні в якийсь букет з нас- тл'рцїв, маку, оргинїїі. зірок, чорнобривців, барвінку та мяти.

— "Чогож ти спустила очі до долу? Подивись бо на себе, яка ти гарна І — ска- зав Ястшембський і підвів рукою голову дївчинї, взявши її за підборіддя.

Василіша блиснула круглими .карими очима і знов спустила вії на щоки. її веселі очі блиснули, неначе дві зорі зайняли ся між квітками. Ястшембський милував ся Ви- си липою, її лице в дзеркалї було білїйше ті делїкатнїйше, і грало одлиском вечірнього сонця та квіток.

Ястшембськиїі не втерпів: вхопив Ва- €илину долонями за щоки і впив ся в Гі чу- дові мягкі губи своїми делікатними губами.

Василина затріпалась в його руках яь птиця і з усїеї сили пхнула їіого од себе так, що Ястшембський аж заточив ся.

— Чого це ви причепились до мене?! — крикнула Василина і хотіла втікти з хати.

— 243 —

Ястшембськші вхопив її за руку і при- держав. Василина пручалась. Вона в той час пригадала Ва€иля Кравченка, його чор- т кучері, його темні очі. їй чогось стало жаль хлопця.

— Чого ти пручаєш ся, дурна дївчино? Я тебе не зїм, — сказав Ястшембськиїї і сїв на здорове крісло коло стола. Василина хо- тіла вирвати од його свов:) руку. Ястшемб-. •ський смикнз^в її до себе так, що Василина .зачепилась за стіл. Самовар і посуда задри- жали на столї. Один стакан впав з стола й розбив ся,

— Не біїісь, з парубками то й жартуєш,- а зо мною не хочеш, — сказав Ястшембськігй і смикнув Василину за руку так, що вона впала на його колїно. Ястшембськпіі вхопив її за тонкий стан і посадив собі на колїно. Василина штовхнула його кулаками так, що крісло на колїщатах покотилось з паничем, а Василнна одскочила од їіого як неса- мовита.

Ястшембський зареготав ся.

— Та й брикливаж ти дївка, а ще й молода! — сказав Ястшембський і при тих €ловах схоппв ся з крісла, погнав ся за Ва- силиною і впіймав ґї серед сьвітлицї.

Василина важко дихала, як птиця, що попалась в небезпечні руки. Вона втратила, -силу і стояла серед хати мовчки. Ястшемб- ський заговорив до неї тихо її ласкаво:

— Ну, чогож ти розсердилась, дурна дівчино ? Я пожартував трохи з тобою, та й годї. Яж тебе не"^ зїв! Правда, я тебе не вкусив? Та іі дикаж ти, як лїсова коза.

— 2и —

Мабуть ТІЇ й ліодиїі не бачила в своїх р:о;\[а- рівськіїх лїсах.

— А в;ке/К такпх як ви не бачила ї? досі, — голосно крикнула Василина. — Пус- тіть мене, я піду собі до дому. Не хочу" ні" вашого корсета, нї вашмх червоних чобіт. Я піду собі до батька.

— Ц.УР дурної навісної ! Сього дня найня- ла ся, сьогодня її оліїгдепк Це гарно І А що^ про тебе скажуть люди? Йди лииіень до пе- карнї та пополуднуй. Скалги Одарцї, щоб» піпіла до комори та взяла чого тобі на по- лудень, — сказав ласкаво Ястшембський і сам вивів Васіиину за руку за двері.

Червона як жар, злякана й засоромля* на, пішла Василіша в пекарню. Всї моло- диці глянули на її стрівожене лице і по- чали сьміятпсь. Ястшембськпй зараз надій- шов в пекарню 1 звелїв Одарцї видати полу- день челядї. ,^ . /

Василина впала на лаву. ІГї серце пе- рестало трівояшо тріпатись. Вона чула^ що- на ІТ губах горить панський поцілунок : вона, неначе й досі чула на іцоках, на руках, на плечах; панські мягкі і. разозг з тим, дужі рукік

Ястшембськпй наппв ся чаю, звелїв^ запрягти КОНІ ї поїхав до суеїд паничів на карти. Впїячджаючи з двору, він звелїв Одар- цї попрпбірати з стол-а і пм^зати Василинї,. як ходити коло самовара і де ховати посуду. * ^^- Тільки що панич виїхав з- двору, Од арка іі Ярина вбігли в покої і заходились коло- самовара. В чайникові було ще доволі чаю. Сахаршщя була замкнена, але в їх десь

245

знайшов ся й сахар. Од арка сїла за стіл по один бік на старомодпїїі шляхецькііі канапі ^ високою спинкою, такій здоровій, як до- •брпй віз.; а Ярина вгніздилась по другий ^ік. Воші обидві порозпірались зовсім, так, як пасесорові тїтки. Одарка з повагою об- перлась ліктем об товсту та круглу, як ко- лода, подушку, що лежала в поперек канапи, і закотила очі під жоб, дивлячись на стелю. Вона звеліла Василипї налити два стакани чаю. Василина налила і подала їм обом €такани.

— Сїдаіі же, Василино, з нами до столу та вчись пігги чай. Та тільки не викаялі па нас панові. Аджелг і ти пєш з нами чаїі І

— А на віщо мені виказ^^ватн! Хиба мені пан батько чи дядько?

— Гїоятвеш в пана, то иорозумнїй- шаеш, — сказала Одарка, сьорбаючи холод- ний чай: — Памятаїі, що тобі прийдеть ся з нами Лгііти, з нами їсти й пити. Ми сьо- го дня в пана^ а завтра де инде. Чимало він попрогонив дівчат та молодиць, кращих від нас? Прожене він і нас, як трох підтоп- чемось.

Василина сїла коло стола і випила ста- кан чаю. Чай став ся для неї дул^е смаш- нпїі. Після чаю ]\юлодицї пішли нишпорити по покоях, по закутках. Одарка стала перед одним дзеркалом і перевязала собі наново хустку на голові; Ярина чепурилась перед другим. Василина й собі не втерпіла, вско-* чила в ґабінет і загляЩ'Ла в кругле дзер- кало в срібних рямах, що стояло на столї. Вона глянз^л-а на свої очі, на брови, на ктят-

— 246 —

ки па голові і гасьміялась сама до себе. Осьміх пув такті дивпіїїі. зуби були такі білі та дрібні, що Васіїліша трохи не крикнула :

— Ой гарная; я, гарна! Брови мої як шнурочки, очі як терночок! Оіі, Боя:е мій^ яка я гарна. Он чого панич так чепляв ся- до мене!

Одарка заглянула в ґабінет. Басили на^ одскочила од дзеркала.

— Ярино, чи ти ба ! Панич забув ключі од комори, — крикнула Одарка.

— Не вже! Деях вони? — обізвалась Ярина.

Осьдечки, коло дзеркала на столї! — сказала Одарка і вхопила ключі.

Ярина кивнула й моргнула на Одарку^ показуючи на Василину.

— Йди, Василино, трохи погуляїг, або иш. Все одно тобі нема роботи, — сказала Одарка.

Василипа вийшла за двір, а Одарка з Яриною кинулись до комори, набрали си- ра, масла, яєць, меду, крупів і всякого до- бра і ледві донесли до пекарні. В пекарні'^ замісць несмашного кулїшу. молодиш розпо- чали готувати собі таку вечерю, яку не що дня їв і сам Ястшембський.

Василина вийшла за двір і пішла по- над ставком на греалю. Тудою йшов шлях на Комарівку. Пів дня вона побула в чуло- му домі, мія; чуягими людьми, і .тподьмп якимись чудними, а за того пів дня її взяла така нудьга, що в неї була дріка піти в Ко- ііарІЕР:у і не вертатись до пана.

Василина тпхо йшла через греблю під

— 247

віісокимп, старими вербами. Сонце тільки що зайшло. За ставком, за садками черво- ніли хмари, неначе обсипані рожами. В ти- хій водї було видно сине глибоке небо. По йому неначе десь глибоко, глибоко під водою плавали червоні лебеді*. Василина задума- лась. Проти неї зза млина виіішов Василь Кравченко. Василина стала, аж злякалась.

— Добри-вечір, Василино І От тепер ти в нас у Журавцї, — сказав Василь: — а я оце йшов до панського двору, думав, чи не побачу ся з тобою.

Василина ледві опамятувалась. її дума літала над Комарівкою, коло батькового сада, коло матері. Вона стояла і мовчки дивилась на Василя.

— Чого це ти, Василино, мовчиш? Чи не впізнала мене, чи шо?

— Ба впізнала... Я йду та все собі ду- му думаю. Одна дума снувалась за другою. Ти мене аж злякав, — тпхо сказала Ва- силина.

— Не вже я став такий страшниїї? Пів дня побула в дворі і мене вже злякалась.

Василина пильно дивилась Василеві в вічі : тіж чудові чорні очі, тіж чорні брови на широкому лобі, тіж чорні кучері, та чо- гось Василь став не такиїї гарний, як був попереду. Вона неначе вперве вглядїла, що в Василя були широкі губи, що спідня губа була товста, ніс короткий, ще й перенісся мілс бровами дуже глибоко запало.

— От тепер, серце Василино, ти вже не вийдеш з нашої Журавки, — сказав Василь.

248

— Хто їіого зна... Чогось мене сум бе- ре в Журавцї, — сказала Василпна ; — я не звикла до тих панських покоїв, не знаю, як в їх і повернутись, як і ступити.

Василпна говорила і дивилась па ста- вок. Вода в ставку блищала мілх зеленими садками та вербами, неначе в зелених ря- мах, і Василпна чогось пригадала здорове дзеркало в широких рямах в панських по- коях. Ті пишні зелені береги здавались для неї рямами. тиха вода стояла, неначе блис- куче скло. Вона неначе вглядїла свою гарну вроду, свііі осьміх, і тут, поруч з своїм ли- цем — роскішне лице Ястшембського з ро- жевими устами, з тихими, але пишними, си- нїми очима.

— Чого ти, Василино, стала така смут- на? Привикай до нашого села, ти виходь до нас вулицю.

— Коли ще пан пустить... Хто їіого зна. яке буде тутечки моє життя... Одарка та Ярина чогось такі надуті, чогось косо дивлять ся на мене.

— А пан тебе не зачіпає? — спитав Василь, насупивши брови.

Василпна почувала, що на її лице не- наче хто разом линув окропом. Огонь запа- лив їй щоки, навіть лоб і вуха. Вона вся неначе зайнялась з тїлом і душею.

— Стережись, моє серце, цього панича. Не одна дївчина в селї плаче од його. Сте- реисись, Василино !

Василпна і справдї стревожилась. Якийсь страх напав на неї, неначе облив її холод- ною водою.

- 249 -

Ніч спадала на сади, на ставок. Вода під млпновіїми колесами дуже гула та шу- міла серед вечірньої тиші. Василь обняв Ва- €илину і пригорнув до себе. Василина почу- вала, іцо її серце було спокіїіне, як тиха вода в ставу. її лице було холодне ; вона несподівано почутила, що її душа холоне для молодого Василя.

Василь недовго стояв з Василиною ; вони швидко розііішли ся, неначе Василина хапала ся до панського двору.

„Я вже не так люблю їіого, як любила під зеленим явором коло куріня", — думала Василина, тихо йдучи до двору. — „Чогось у його стали не такі гарні губи, чогось у йо- го так глибоко запало перенісся, і лице ста- ло чогось коротке. Чи він був слабий, чи схуд...'' — міркувала молода дївчина, верта- ючись до двору.

Василина прийшла в двір. Вже зовсїм смерклось. Панський двір білїв в темряві: вікна чорнїли навіть в пекарні... а з пекарні було чути скрипку... Василина одчинила двері в сїни, з хати було чуть шум, регіт, п скрипка пищала та щебетала. Одчинила вона двері в пекарню, і звідтіль полив ся <іьвіт широкого хвилею. Вікна були позаві- шувані свитками.

На столї горіло дві сьвічки. Стіл був застелянпй скатертю. За столом сидїла Од ар- ка поруч з мірошником з панського млина. Ярина сидїла кінець стола, а проти неї на ослонї спдїв писар з контори. Другиіт писар грав на скрипцї, а Олена подавала на стіл тарілки та полумиски. На столї стояла з до-

- -іьь -

рова миска вареників в маслї. тарілка з сме- таною, молошна каша. Перед мірошником стояла пляшка горілкп. Мірошник здоровий, чорновусиїі та повновидий чоловік, наливав в чарку горілки і частував Одарку. Ярину й Олену.

Василина ввііїшла в хату і не знала де стати, де сїсти.

— Здорова була, чорнобрива! — гу?:- иув зза стола мірошник. — А ходи до нас та сїдай коло нас, та випий з нами по чарцї!

Василина стояла серед хати і не знала, куди притулитись.

— Це якась горда та пишна, — обізвав ся писар: — Просимо. вечеряти !

— Вечеряйте на здоровя, спаси біг! — несьміливо обізвалась Василина.

— Та сїдай бо, Василино, не будь така пишна. — сказала Ярина і трохи посунулась.

Василина сїла коло стола, і не знала, чи їсти, чи не їсти. Писар накидав вареші- КІВ в тарілку і поставив перед Василиною.

— Пптривай бо, пане писарю ! Требаж почастувати дївчину, — сказав мірошник, подаючи Васплинї чарку горілки.

Василинї було чогось сором. Вона од- хилпла лице і закрилась рукавом.

— Бач, як одвертаеть 'ся ! А як би я був молодий, то моя^еб прихилилась до мене, — сказав мірошник.

— Та вппиіі бо, коли тебе просять! — обізвалась зза стола Одарка: — оце, яка ти справдї пишна !

— Та спаси біг. я не пю горіліш, — сказала Василігна.

- '251 -

— Знаю я, як дівчата не ііють! Пр:: людях не можна, а за дверпма та ще з хлоп- цями, то й можна, — сказав мірошник.

— Вииий, Василино, а то иіе викажеш на нас, — сказала Олена.

Василина взяла чарку, притулила її до губів і випила пів чарки. "Міцна горілка за- пекла їй в ротї, як огонь. Молода дївчина закашлялась. Всї засьміялись.

— ОгогоІ Видно, що первістка, — за- гуркотів мірошник як млинове колесо: — Ану, хильни ще раз так, июб було видно дноі

Всї причепились до Василини. Вона і справдї хильнула до дна, і в неї одразу закрутилась голова, а на душі стало чогось так весело, що вона голосно засьміялась.

— Ги-ги-ги! Мати Каленика привела, та не скажу як звуть, — заґеґав як гуска один писарчук і простяг руку, щоб пожени- - хатись з Васнлиною. Василина так потягла писаря по руцї ложкою, що він аж засичав.

— Та її легенькаж у тебе ручка І А ще її молода! Щож то буде, як постарієш ся?

Довго уся челядь пила і їла, а далї по- пилась і вийшла зза стола.

— А поведи нас, Одарко, в панські по- кої, — намагав ся мірошник.

— Ой, бою ся! часом панич приїде, — сказала Одарка.

— А як приїде, то :\іи повтїкавмо, — сказав писар : — ходїмо та П(>г]»аї.імо на то- му фортуплясї. а ви, молодииї, потаниБ>вте.

— А справдї ходїм, — закричали мо- лодпцї.

Молодицї забрали сьвічки і повели гос- -

тпіі в покої. Писарець сїв за фортепян і вда- рив по клавишах. Старі клавпші заспчаліт як гусаки. Струни задзвеніли, як на цимба- лах.' Пяниіі писарець не грав, а просто бив дрібно кулаками по клавишах, де влучав. і\Ійлодицї пішли по залі" козачка. Мірошник вивернув ся на широкії! старомодній канапі і вилупив пяні баньки на молодиць. В залї підняла ся курява. Струни під кулаками в писаря аж стогнали, аж квакали, а моло- диці гацали по хатї. неначе де небудь в шинку.

— Та іі добре лежати на цьому сучого сина ліяску І — крикнув мірошник ґ простяг ся иа всю довжинл' канапи, як гора: — злаєть ся. лежав би тлт до самої смерти.

Одарка дуріла без міри, вискочила на канапу і почала вибивати тропака. Василину розібрала горілка. На неї найшла охота до танців. Ярина вхопила її за руку і потягла в танець.

— Ото грає панськиіі обрік в бісових молодицях, — сказав мірошник, дивлячись на танцї й скокп.

На дворі забрехали собаки. На улицї щось загуррсотїло. ]^Іірошник, як опечений, скочив з канапи. Одарка скочила з канапи на поміст так легенько, що трохи не про- ломила дощок. Покришка од фортепяна сту- кнула. Писарець одчинив вікно і плигнув через вікно в садок : за ним плигнув другий писар, а мірошник, зовсїм пяпий, завяз у вікнї. зачепившись ногою за одвірок, та й полетів сторч у квітки. Одарка зачинпла ^ вікно і кинулась в пекарню. Миски з варе-

— 253 -

ппкаміг, тарілки, пляшки, все неначе летїло- на крилах з стола під піч, під лавку. Один полумисок з варениками не потрапив утекти під лавку, та вскочив у помиііниціо. Ситі варенимГ здивувались, и;о недавно плавали з головою в маслї, а це чогось опинились в помиях.

Василипа перелякалась на віки, хапала все з стола і ховала під лавку, разом з по- лумиском стягла з стола скатерть і всунула в піч. Перелякана пляпіка горілки скочила з стола СЛІДКОМ за скатеі)тіо і покотилась по землі. На лаві зосталась писарева скрипка. Ярина вхопила її, бігала з нею по хатї, не знала де її дїтп, а далї всунула в грубу в попіл.

— Борони, Боже, Василино, не призна- вай ся паничеві, бо буде нам, буде її тобі, — сказала Одарка.

Василіша зблідла як смерть, стояла, згорнувпіи руки і трусилась. Вона вперве на віку впутала ся в лихо, проти своєї волі і трохи не плакала.

Заскрипіли сїнешні двері, затупотіли в сїнях люди. Одарка вхопила сьвічку і вий- шла в сїни. Ястшембський пішов до покоїв.

— Пхе І Що це так смердить в покоях? Чи тютюп, чи оселедці? Поодчиняїі, Одарко^ вікна! — сказав панич.

, Одарка поодчиняла всі вікна, тільки боялась одчиіїити те вікно, через котре по- вискакували писарі з мірошником.

— Поодчиняй всї вікна, бо там по;иіду їд^т^ь гостї, — сказав Ястшембський.

Незабаром у дворі знов загуркотїло!.

- 254 —

•бричка і в ііоьої ввійшли близькі сусїдн Ястпіембського. молоді паничі з дрібних по- міщиків, пан Хшановськиіі та пан Прушин-

•СЬК'ИІІ.

Ястшембськиіі похвалив ся їм, що знай- шов собі таку дівчину красуню, про яку нї в казках не ск'азати, нї пером написати. Мо- лоді паничі зумисне приїхали подивитись на Василину. Вини жили в батьків і часто при- їзджали до одинокого Ястшембського поду- ріти на волї.

В залї засьвітили лямпи й сьвічки. Мо- ^лоді паничі поз шалювали циґара. балакали та свистіли, ходячи по хатї. Молодиці по- :вбігали в гостинну за ділом і без діла і веш- тались по покоях.' Паничі ;картували з ними та я^енихались.

— А деяс, пане Ястшембськиіі, твоя Васплина? Може спить зачарована в якомусь палаці серед густого лісу? — питали паничі в Ястшембського. —Чи не можна часом Гі роз-

Одарко. поклич сюди Василину, — •сказав пан Ястшембськиіі.

Одарка пішла до пекарні і поклішала Василину.

Васплина не хотіла ііти й опинала ся.

— Та ііди бо І — штовхала її Одарка: — ^чогі» ти боїш ся? Хиба вони тебе зїдять, "ЧИ що? І

Одарка випхнула Василину в залу. Ва- <-илина стала к^)ло порога.

Хшановськиіі взяв сьвічку, підійшов ло Василини тихесенько як кіт до миші.

255

І присьвітив ДО її ЛИЦЯ. Васіїліїна обернула лице до стїни і закрилась рукавом.

— Та соромтесь бо, обернїть ся до ме- не ! Оце які ви соромливі ! — Ягартував Хпіа- новськиії та все одтягував Василинину руку за рукав.

Зпід білого рукава блиснули дві чорні орови як дві веселки, і пара чудових очий.

— Гарна, гарна дївчина, та тільк'и брик- лива, — говорив панич, та все одтягував Василинину руку за рукав.

— Одчепіть ся, бо як дам то її пере- кинетесь, — крикнула дико Василина.

В Василини йде її досї гуло в голові од чарки горілки. Вона махнула на панича рукою і зачепила його рукавом по лицї. Ще з роду Василина не бачила такого недолад- нього лиця, яке носив молодий Хшанов- ський. Перед нею стояв молодиіі панич, ви- сокий як очеретина, тонкпїі як дошка, з ма- ленькою головою, з довгеньким лицем, таким блїдим та жовтим як у слабої панни. Блїді рожеві губи були тонесенькі. Зпід тонких руденьких брів насилу були примітні ясно- сірі очі, такі сірі, неначе Хшановськиїі був ;овсїм без очий. Над губами стреміли не- наче позасмоктувані маленькі вусики, а ру- денька рідка борідка роздїлялась на два довгі іслиночки і вся сьвітилась наскрізь. Через бороду було видно всї щелепи її під- боріддя і навіть комірчики. Василпиї чогось здало ся, що то стояла на задніх ногах ми- ша, на котрії! облїзла шерсть. Лице у Хша- новського так сьвітило са, неначе було на- лите водою. Василина. глянула йому в вічі

— 256 -

1 навіть трохи злякала ся. Для неї чогось :иало ся, що то нечиста спла.

Не встигла Василина одвести очиїі од Хшаповського, а до неї приступив з сьвіч- кок) пан Прупіинськиіі, вже не дуже моло- лиїі панич, здоровий, широкоплечиїі, з ве- лиі:ою головоБ), з цілою гривою міцного во- лосся на голові, з роскішними чорними бро- вами на високому лобі. Все його лице ди- хало спетою, мужньою красою.

— А чого це ти ховаєш ся од нас ? Чи спатки хочеш, чи їстоньки? — сказав пан Прушинський і повернув Василину до себе лицем.

Василина вже не мала сили одмахува- тись. Паничі огляділи бідну дївчину, курячії цпґари і пускаючії дим на її лице.*^

— Одарко, тиб нам подала чого заку- сити І — гукнув Ястшембськпїі.

— То' дайте к.лючі од комори, — ска- зала Одарка.

Через годину в гостинній на столї сто- яли ті вареники, іцо не подоїдали писарі з мірошником, шинка, оселедцї, стояли пляш- ки з горілкою та винами. Кругом стола вили ся молоді гарні молодіщї, а Василина все стояла в куточку, обернувшись до стїнік Прушинськіїй лежав на канапі і пускав з рота дим на стелю рядком дрібних круяг- ків : Хшановський лежав в креслї, задравши тонкі, як палички, ноги, на спинку стільця,, а Ястшембськиїї сидїв верхи на стільци.

— За те, що ви мене ждали та спаті не лягали, нате вам, молодиці', по чарцї, сісазав Ястшембський.

- 257 -

Одарка ііідііішла до стола і, регочучись на весь рот, випила чарку до дна. Після неї випила Ярина, а далі" Олена.

— А йди, Василино, на й тобі чарку, — гукнув Ястиіе:мбський.

— Не хочу, не піду, — сказала Васи- лина, надувши губи як мала дитина ; — я не пю горілки.

— Я Василинї сам понесу, та ще її ви- на, — сказав Хшановськиїі тонким дівоць- ким голосом, наливши чарку вина і пода- ючи Василинї.

Василина не хотїла брати в руки чарки, та все одвертала голову.

— Та йди бо, Василино! Оце яка чуд- на! — сказала Ярина і потягла Васили'ну за руку до стола.

'^— Ппїг, Василино ! — сказав Хшанов- ськиїі.

— Я од вас з роду з віку не візьму чарки, — сказала Василина різким голосом.

Всі засьміялись.

— Ну, то випий од мене, — сказав Ястшембськиїі і подав Василинї чарку з вином.

Василина взяла чарку і покуштувала. Вино було добре її солодке. Василина не счз^лась, як вихилила всю чарку до дна. Паничі її молодиці зареготались.

— А що, добре вино? Ану, и^е виииїг од мене! — обізвав ся Прушинськиїі і знов налив і подав Василинї чарку вина.

Василина взяла чарку й випила.

— Е, бачте, які ви! — обізвала ся Ярина, — як мене, то її не частуєте вином.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 17

— 258 —

— Бо ТИ вже підтопталась. Тп вже баба, — сказав Прушинськиїі.

— Якаж я баба? Хпба я вам пупа рі- зала?! — сказала обіжена Ярпна.

Ще довгенько панпчі ппли її закушу- вали та ясартували з молодицями, а "далї сїли грати в карти.

Тимчасом молодиці пішли в садок і по- знаходили поховані в бурянї мішки з бо- рошном, з крупами, з пшоном, салом і вся- ким панським добром. Вони поодносили мішки, хто до тїтки, хто до матері.

Посесорове добро точило ся, як через решето. А паничі все пили, та курили, та грали в карти, доки не розвиднілось на дворі, і тільки сьвітом порозїжджались до дому.

Ястшембський лїг в постіль, курив ци- ґару, а його думка чогось вертілась коло Василинп. Він їі неначе бачив перед дзер- калом, всю облиту вечірним сонцем, всю в квітках, в стрічках, в червоному сяеві кру- гом Гі чудового лиця, кругом тонкого стану. Він багато звів з розуму' дівчат, багато лю- бив ианнів, та ні одна панна не вразила так глибоко його серця, як Василина. Він почу;; в своіїі душі щиру, правдиву любов. Сіль- ська краса, чесність, навіть дикість, — все подобалось Ястшембському в Василині.

„Чи не оженитись мені з нею? Але чи любить вона мене? Моя^е вона мене нена- видить як усі мужички, й тільки любить мої гроші, гарні убори, червоні чоботи та квіт- ки... А ию, як Г»и я ояхЄНИв ся з нею?" —

259

подумав Иетшембськіпі й зареготав ся на всю кімнатз^

— Ото булоб диво! А багата жінка? А гроші ? А Варшава або Київ ? А що скаже рідня, що скаягуть тїткп? Що скажуть су- сіди? Ну, це вдрав би штуку! Не знати що лїзе в голову та її годї ! — сказав Ястшемб- €ькиїі її з тими словами закутав ся в одіяло й заснув міцним, міцним сном.

Другого дня Ястшембський ввійшов в залу й одчинив вікно в садок. Під вікном були витолочені всї квітки й кущі оргинїї лежали при землі' поламані. По грядках на квітках було видно широкі сліди.

— Одарко ! — гукнув він в пекарню. — Хто це витолочив квітки ? Який це чорт по- напускав товару в садок? Чи ти ба, що то на квітках І

— Може в ночі иерескочила через тин товаряка. Це мабуть погоничі не зачинили з вечера воріт. Оце лишенько моє ! Та тут качалась мабуть й не одна товаряка ! — бідкалась Одарка, заглядаючи через вікно в садок.

Ястшембський посипав чортами та бі- сами як простий мужик. Достало ся й Од ар- ці, іі батькові й матері, погоничам, наймич- кам, з усім їх родом й плодом. Ястшемб- ський пішов по дворі, заглянув в хату для челяді, вилаяв в батька в матір усіх найми- тів і, вернувшись до покоїв, звелів Василинї подавати самовар.

Василина принесла самовар й постави- ла на столі перед Ястшембським. Ястшемб- ський сиділ за столом,, спершись ліктем на

— 260 —

подушку й курив иііі'ару. Він був в сорочци в червоному шляфроцї її в ту(|)лях. вишитих квітками. Василина глянула на їіого роскіш- не лице, на густе розкидане волосся на го- лові, на довгі мягкі вуси, на повну білу^ шикк на міцні, здорові груди й спахнула- Неприбраниіі, непричесанпіі, розхристаний Ястшембський здав ся Василинї ше кращим.

— Щож тп, Василино, не скучаєш за своєю Кймарівкоіо? — спитав ласкаво панич.

— Нї, не сктчаю, — ледві обізвалась Василина, насилу піднявши довгі вії.

— Подивись же на мене І Чого тп ди- виш ся у землю, неначе що загубила? — сказав панич.

Василина проти волї підняла віїса іі од- слонила чудові, круглі, веселі очі. Ястшемб- ський вхопив її однією рукою за шию й по- цілував в око.

— Які в тебе, Василино, очі! Які брови!! Де ти взяла такі чудові карі очі?

— У комарівських садках знайшла, — сказала Васплина й вже не пручалась.

— От тепер тп стала гарна дівчина: вже не брикаєш ся. Як будеш зіене любити,, то я привезу тобі з Кпїва таких квіток та золотих стрічок, яких тп з роду не бачила. Чи любиш мене, га? — спитав "^панич в Ва- силини, ласкаво заглядаючи їіі в вічі.

Василина стояла перед ним як дитина^ з спущеними віками, з похиленою головою

Ястшембський пригорнув Василину й поцілував в губи. Мягкі, пахучі губи впекли и^ пеначе огонь...

і

— 261 - III.

Васіїліша оговталась, привикла до села, привикла до двору її почувала, пю полю- била панича.

Раз, в неділю, над вечір, Васплина вий- шла погуляти, пішла понад ставком її дій- шла до млпна. Через греблю їішов Василь Кравченко, накинувши чорну свиту на одно плече. Васплина почала вже забувати про його. Вона несподівано вгляділа його й не •знала, чи ііти далі", чи вернутись.

Василь приступив до неї, поздоровкав €я й пішов поруч з нею. Вони перейшли через греблю, повернули поза млином П пішли попід вербами. По зеленому л^^зї вила ся маленька течпя, стікаючи з лотоків. Верби й лози росли над тихою течиею по обидва •боки й прикривали її густим гіллям.

Василь став над самою водою під вер- бою. Васплина її собі стала. Вони й досі не промовили міяі собою нї одного слова.

— Василино, щож б^^де з нашого ко- хання ? Скільки раз я підходив під панський двір, виглядав тебе, а ти до мене нї разу не вийшла. Чи не дурно я топчу стежку до тебе? — сказав Василь,

Васплина мовчала, спустивши очі до долу. Василеві здало ся, іцо з неба впали найкращі зорі й десь погасли в хмарах.

— Василино, серце моє, згадай, як ми кохались під тим кучерявим дубом.

Васплина мовчала її думала, її лице було невеселе.

„Чого в його стало таке плисковате

•2&2

лице, чого він став не такий гарниїі, як був колись весною. Нї, вже я його зовсім пере- стала любити "*, — думала Басили на і все мовчала.

— Чогож ти, Василино, мовчиш? Про- мов до мене хоч словечко, моє серце. Чи слати до тебе старостів, чи нї?

— Я й сама не знаю, — насилу, на- силу промовила Василина.

— Може ти полюбила кого, може тебе з розуму зводить наш панич? — спитав Василь.

Перед Василиною, як з землі' виріс па- нич, високий, плечистий, з румяними що- ками, з повною шиєю. Вона неначе почула на своїх щоках мягкі як шовк, пахучі вуса, почула чудові гарячі уста п заплакала.

— Не плач, нерозумна дївчино І Покинь пана та вертай ся до дому. Ти не знаєш, що то за люди паничі. Коли не знаєш, то розпитай людий. Панич тебе зведе з розуму і прожене з свого дому, як прогнав уже не одну дурну дівчину.

— Нї, панич цього не зробить зо мною.

— А ти їіому ймеш віри... Не суши мене, Василино; скажи менї щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи нї?

Молода дівчина вгадала душеБз, як вгадують малі дїти, що Василь каже правду й злякалась. Вона зрозуміла, шо настала така хвиля для неї, коли вона або готова занапастити свій довгий вік, або спасти се бе од якогось великого горя.

— Василино, серце моє, гол^-бко моя Скаяаі менї. що маєш на душі? Не муч ме-

і

263

не. Чи любиш мене вірно, чи з мене сьмі- еш ся?

— На що мені з тебе сьміятись... коли я тебе вже не...

Василина не мала сили вимовити од- ного слова. Вона згадала чудові иишні ве- чорі та ночі під лісом, під кучерявим дубом, згадала своє кохання, пахуче як весною садки.

— Стережись, Василино : колись згада- єш мої слова. Яж тебе люблю й готов за тебе душу віддати. Ти полюбила панича?

Василина мовчала й голову схилила на груди. В її душі неначе схопилась буря, неначе над вербами загремів грім, заблищала блискавка й насунулись чорні хмари.

їй здало ся, що вона стоїть над шумом, на хисткії! кладцї: або йти й топитись, або вертатись назад.

— Ти полюбила панича? — крикнув не своїм голосом Василь.

Василина прокинулась як од^ сна й вся затрусилась. Для неї здало ся, що вода кле- коче під ногами, риє берег й отот знесе її під кручу. Вона простягла руку, щоб ухо- питись, й справдї вхопилась за вербову гілку.

— Будь же ти тричі проклята на. ввесь свіїї вік! — крикнув Василь, піднявши ку- лаки в гору над самою Василинпною го- ловою.

Василь скочив через вуську річечку й пішов між вербами. Василина неначе прокп- нулась од страшного сну й кинулась в слїд за ним. Червоний чобіт став над самий берег і

26і

пірнув у воду. Вона не мала сили переско- чити' через воду й спинилась на березі'. Во- на вся дрп;кала, неначе під нею пірнула хистка кладка й вона потопає в кипучій водї.

А Василь ішов й не обертав ся. Між зе- лени:^п^ вербами тільки білїв його соломяний бриль. Василина серцем почувала, що то втї- кло од неї щастя дівчини, жінки, матері, ща- стя української селянки, піо вона ступила на якусь дуже небезпешну дорогу.

Василя стало не видно : не чуть було й шелесту трави та вербового гілля. На дворі вя^е смеркалось. }^1іж вербами стало тихо й поночі. Василпнї здало ся, що вона десь заблудилась в ночі в темному лїсї, блукає між деревом й не може нїяк знаііти стежки. Тиха вода лила ся через її чобіт. Од млино- вих колїс почув ся далекий шум. Василина почула ТОЇ! шум, почула, що їй холодно в но- гу її опамяталась. Вона вийшла на шлях, пішла греблею, а валчка дума як камінь дави- ла її серце.

Василина вернулась у двір й вглядїла на ґанку Ястшембського. "^Вона глянула на їіого лице й неначе ожила.

„Серце моє, ясний місяцю І — подумала Василина дивлячись на його : — як я тебе люблю! Я за тебе готова оддати свою душу".

Минула піч. Вранцї наймички ії най- мити повЬходилії на двір й побачили, що панські ворота вимазані дьогтем, а на воро- тах стремить иа палицї сніпок. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий. Хтось на горо- дї повиривав усю квасолю, гарбузи, повино- сив на шлях ії поскладав на здгфові рсупи.

265

Всі висадки були витолочені, неначе по їх качались конї, а морква, буряки валялись скрізь по піляху, по грядках. Під самими вік- нами в Ястпіембського лежала на клумбах повиривана з корінням оргинїя.

Наймити ходили, мовчки оглядали шко- ду й тільки прицмокували. Повибігали наіі- мички й наробили ґвалту на ввесь город. Одарка проклинала всіх парубків, лаяла най- митів, ходила по спустошених грядках й тіль- ки руки ламала. Нї один наймит не схотів знімати з воріт віхи, доки не прибігла Яри- на й не скинула її.

На тої! ґвалт вийшов Ястшембськиіі. Одарка та Ярина розказали йому про шкоду в городі. Ястшемський позіхнув на ввесь рот, махнув рукою й сказав :

— А котра це з вас, молодиці, винна ? Чи Одарка чи Ярина?

— Василина, скаяшь лучче, — обізва- лась з злістю Одарка ; — доки її не було в дворі, доти її лиха не було.

— Нічого, нічого. Діяхдемо літа, наса- димо гарбузів. Буде чим витати міропіника,— €казав Ястшембський до Одарки.

Одарка прикусила язика й замовкла.

Хто зробив шкоду, про те ніхто не ді- знав ся. Про те знала одна Василина. Од то- го часу вона почала стерегтись Василя Крав- ченка.

Незабаром, в осени, Ястшембський по- їхав у Київ й навіз Василинї гостинців : він- ків на голову з рояч, перемішаних з золоти- ми та срібними квітками, поробляними з пар- чових стрічок, широких червоних та зелених

стрічок-, матеріГі на корсет з шовковими чер- воними квітками, ще П нові червоні чоботи. Василина жила в панському дворі, як у раї.

— Чи любиш тепер мене, Василино ? — спитав її Ястшембський.

— Люблю більше як батька, як матїр^ хоч би ви її не купували менї гостинцїв, — сказала Василина.

Настала зїма. Випав великиіі сніг. По- чала ся на дворі завірюха. Ястшембський нудив ся в своїх покоях, частенько їздив до сусїд в гостї, їздив з сусїдами на влови, але все таки його брала нудьга. Сільське життя, давило їіого в зїмнїй час, як лиха година.

Раз зїмою сусїди паничі намогли ся до Ястшембського на ()пкии бал.

— Пане Ястшембський, наші вельможні панни такі манїрні, такі тонні та скушні ! Попроси нас ще до своїх одалїск на дикий бал, — просили Ястшембського веселі паничі Хшановський, Прушинський та Мошіщький.

— Добре, приїзджайте в суботу в вече- рі. Я не звелю нікого приймати. Розказуйте всїм, що я виїхав до Кііїва, — сказав Яст- шембський.

Настала субота. До Ястшембського ио- зїздилпсь молоді паничі. Приїхав Хпіанов- ськиїі парою чл^доБих кониїі в критих санках, приїхав Прушинський. Він по дорозї заїхав

до МОШИЦЬКОГО Й взяв їіого з СОбОБ").

Настав вечір. Ястшембськпїі звелїв наїї- митові зачинити ворота й нї яких гостиіі не пускати в двір, а як би ще хто приїхав, то звелїв сказати, що панич поїхав до Кпїва й швидко не приїде.

- 267 -

На дворі пішов снїг, підняв ся вітер. Метелиця засипала землю снігом як піском. Вітер піднімав ся з верху, падав в низ й не- наче лизав язиками по снїгу, по хатах, по садках і заносив усе дрібним снігом.

А в покоях в Ястшембського було тепло,, тихо, та ясно. На стінах горіли канделябри^ на столах палали лямпи. На столї стояв бли- скучиїї самовар. Ввесь стіл був заставлянні! гарною по су дою, паляничками, бубличками, кренделями, варенням, коробками тютюну, дорогих циґар. Стовп гарячого пару вири- вав ся зпід покришки самовара й бив в го- ру під саму стелю.

Чотири паничі в дуже вольних позах то сидїли, то лежали кругом стола, курили циґари, пили чай та закушували. Василина наливала чай. Вона була в стрічках, в рос- кішному вінку з червоних та жовтих рож 5 золотими осередками. Над самим лобом бли- щав рядок квіток з парчових золотих та сріб- них стьожок. Тонка біла сорочка була роскі- шно вишита од плечий до самих ліктів. Шия гнулась од намиста й дукачів. Роскішні дов- гі стрічки вкривали її плечі й спину й па- дали до пояса. Василина стала иовнїйша на виду, стала біла та румяна. Чудові веселі очі горіли огнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще яснїйші, ще чорнїйші на білому лобі.

По покоях вештались Одарка, Ярина та Олена, роскішно завязані здоровими хуст- ками, в нових юбках та в червоних чоботях. Одна подавала сухарцї, друга накладала варення, третя никала з кутка в куток 6е'^

268

я^адного діла. Всї вони знали, що паничі люблять, щоб коло їх вештались гарні мо- лодиці та дівчата.

Паничі голосно розмовляли, змагались, реготались, жартз^вали з молодіщями та ку- рили циґари. Кругом стола йшов у гору дим, неначе хто на столї розклав ку'рево од ко- марів та мошки.

— Василино, поналиваїї нам ще по ста- канові чаю, — сказав Ястшембский.

Василина приступила до столу, позасу- кувала рукави і почала наливати чай. На її невеличких пальцях заблищали срібні та мід- ні перстнї.

. — Де ти, пане Ястшембський, достав собі таку паву? — спитав Хшановський в ха- зяїна.

— Не далі, як у Комарівцї, — обізвав ся зза стола Ястшембський.

— Та гарнаж ти, Василино, — сказав Хшановськиїі, заглядаючи Василинї в вічі. — Ану, підведи очі в горуї А які в неї брове- нята, неначе хто намалював на папері. Чи ти знаєш, Василино, що ти гарна?

— Як для кого. Для вас може й гарна, а для кого иншого, то може й не гарна, — сказала Василина сьміливо, але вже без кри- ку її без дикости.

— Ану, подиви ся на мене, — промо- вив по другу руку Василини Мошицький, панок похожий на Хшановського, зовсім по- линялий. хоч і молодий, з дівчачим, блідим та сухим лице:\г, з ріденькою гострою рудою 'борідкою.

Василина глянула на їіого й одверну-

- 269 -

лась. Мошіщькпй був такий гидкіїїі для неї,, що вона аж іздригнулась. Українські селяни як раз в такому образї бачать дїдьків під. греблею.

— Чогож ти одвертаєш ся од мене? Хиба я тобі не иодобав ся чи що ? — спи- тав її солоденьким жіноцьким голоском Мо- шицький і здушив її за лікоть.

Василина легенько одвела його руку на бік.

— Ой, лишенько, через вас я розлила чай на скатерть, — сказала Василина дзвін- ким як кришталь голосом.

— Та й голосок же в тебе ! Може ти нам засьиіваеш? — спитав пан Хшановськиїі.

— Оце не малаб чого робити, та співа- ла І — сказала Василина.

— Я не дуже люблю їх сьпіви, — обізвав ся Прушинський. — Одарко, ходи лишень, сюди ближче ! Чого ти ховаєш ся по за- кутках ?

Одарка наближилась до столу.

— Чи ти вмієш танцювати ? — спитав її Прушинськиїі : — От я люблю, як дівчата їі молодиці танцюють. Ану, Одарко, потанцюіг, а я подивлю ся.

— Аз ким же я буду танцювати ? Хи- ба з вами, — сказала Одарка.

— Аз Яриною. Ярино, Олено ! Чого це- ви ходите по хатї без роботи ? Ану, до тан- ців ! — гукнув Прушинськиїі.

— Як би по чарцї, а після чарки му- зики, то я хоч би їі зараз танцювала, — сказала Одарка, котру вя^е брала охота до- веселої розваги.

- 270 -

— Потривай, ось я вііпіо чаіі, то я тобі іі заграю, аби тільки танцювала, — сісазав Хшановськшї.

- Не бійсь, як би з хлопцями, то так <)И гацали козака, що аж хата дрижалаб ! Оларко, чи ти любиш хлопців ? — спитав Прушинськиїі.

— А чсім же ? Аби тільки бтли гарні, — сказала Одарка.

— А яких ти більше любшп, чорнявих, •чи білявих ? — спитав Прушинський.

— Чорнявих, таких як ви, — сміливо -сказала Одарка.

— Оп як ! — крикнув Прушинський і Бхопив Од арку за руку.

Одарка засьміялась і заверещала.

— Ой лишечко, щеїі й намисто на мені порвете ! Гетьте йдіть собі до паннів, — за- вершила Одарка.

Прушинський вхопив Одарку за руки її здушив з усїкї сили. Одарка закричала на всю хату.

— їй же богу оця кумпанїя подобаєть ся мені більш, ніж кумпанія наших, дуже вже ■звичаїіних, аж пісних паннів : там все на пундиках та на цукерках, а тут схочеш, — відіпнеш, як тобі уподобно, — сказав Пру- шинський її з тими словами виїіпнув Васи- лпну за р^т^у.

' — Я цього не люблю. Нехай мене той займає, хто кохання в серці має, — сказала ^-сердпто Васплина.

— Але ти сердита, як^ я бачу. — ска- -зав Прушинськиїі.

Васплина надула губи, крутнулась на-

271 -

зад й пішла в куток. За нею слідком погна- лись чотири пари паничівських очий. Васи- лпна повернулась назад, переіішла залу од кутка до кутка помаленьку, як похожаютьпо хатах панни, її перейшла з такою ґрациею, з такою повагою до себе, котріії позавидува- либ панни.

— Пане Ястшембськиїі, розворуши як небудь Василину — щоб вона потанцювала, — просив Хшановський.

— Треба дати молодицям по чарцї, щоб у їх трохи закрутилась голова, — сказав Ястшембськиїі й звелів Яринї подати пляш- ку з горілкою й другу з вишнівкою.

— Ану, молодиці, по чарцї, може бу- дете веселїйші! — гукнув Ястшембський.

— я до того торгу й пішки, — обізва- лась Одарка.

— Напиймо ся хоча тут, бо на тім сьвітї не дадуть, — затягла й собі Ярина.

Попереду випили по чарцї паничі й за- кусили, а за паничами ковтнули по чарцї мо- лодиці. Ястшембський налив Василинї виш- нївки. Василина запишалась, закопилила гу- би й випила пів чарки, втираючи губи густ- кою. Чарка пішла за чаркою. В кінець всього Василина хильнула повну чарку горілки до самого дна.

Мошицький сїв за фортепян її заграв козака.

Старий фортепян зашипів, заклацав по- одбиваними клявішами, як вовк зубами, але все таки Мошицький виволїк з його мельо- дию до танців. Одарка не втерпіла й пішла дріботїти козака. Проти неї стала Ярина.

Скінчила дрібушки Одарка, а проти неї, не- наче посипала дрібним горохом, Ярина. Одарку взяла заздрість. Бона взялась у бо- ки, підвела голову у гору, підняла лице до стелї її вдарила тропака так дрібно, що аж склянки на столї задзвеніли. Вона тричі пе- рекрутилась сама, вхопила Ярину за плечі й з нею ще тричі перекрутилась.

— Василино, та їїди бо ! Чого це ти соромиш ся? — гукнула Одарка до Васи- лини й потягла її за руку.

Василинї давно вя^е хотілось танцювати, та вона сама якось не сьміла виступити пе- ред паничами. Тепер вона не втерпіла. В неї закрутилась голова. Музики, дим од тютюну,, паничівські очі ії брови, все вдарило разом по її нервах, неначе смичок по натягнених струнах. Вона взялась пальцями за черво- ний хвартушок, трошки підняла його й пі- шла в танець. Червоні чоботи неначе лїтали по помостї, не черкались об землю. Дрібна мигали ноги, зливаючись в червоний сьвіт блискучими іскрявими скалками. Рівно пе- рейшла Василина залу дрібушками. Тонкий стан не зігнув ся нї на одну кришку. Плечі неначе пліїли тихо. Василина держала голо- ву гордо у гору й разом з тим пишалась,, спустивши очі до долу. Вінок червоних та жовтих рож на голові не поворушив ся нї одним листочком. Вінок золотих квіток пе- ремішаних з сріблом, чудово блищав на чор- них косах над самим чистим блискучим ви- соким лобом її кидав золотий сьвіт на ви- сокі чорні брови, на роскішні щоки. Васи- лина розгорілась. Одступаючи назад од Одар-^

- 273 -

кії, вона блиснула очима, неначе посипала по хаті іскрами. Золоті квітки на голові за- дрижали. З їх неначе закрапала золота роса на лице, на гарячі щоки. Василина легенько нагнула голову, швидко підвела її, ще раз блиснула очима й почала перекручуватись. Цїла хмара довгих стрічок посипалась з спи- ни на плечі, на груди, на руки. Здавалось, нїби вона заплуталась у легенькій хмарі з широких стрічок її нїяк не могла з їх виплутатись. Широкі стрічки, як павутиння, обсипали її лице, обкручувались кругом тон- кої шиї, падали на намисто, на дукачі її знов злїтали як метелики, й сїдали на голові, хватались за плечі, липли до стану, обкру- чувались кругом рук червоними,,^ зеленими гадюками. Василина вся палала. її щоки го- ріли. Серед хмар густого диму вона здава- лась чимсь кращим, яіж проста дївчина. Здавалось, вона лїтала десь високо у синїх хмарах, вила ся па повітрі у небі, а легкий вітер грав ся її стрічками та квітками...

Ястшембського розібрало. Він не втерпів, схопив ся з канапи й побіг до Василини, пританцьовуючи на ходї зовсїм по парубоць- кому, щоб вхопити її й пригорнути до себе... Щось рипнуло сїнешними дверми її вкоти- лось у прихожу, як копиця ; за першою ко- пицею всунулась у двері друга копиця. Оби- дві фіґури були її справдї схожі на копиці сїна в ночі серед степу, з верху притрушені снїгом. Вони стояли як неживі її повитри- щали очі у двері, одчинені у залу...

То були дві тїтки пана Ястшембського, старі панни. Старша звалась Ядвига, а мен-

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 18

274

ша Юзефа. Ядвизї стукнуло сорок пять ро- ків, а Юзефі минуло тридцять. Вони зібра- лись їхати у Богуслав до костьола, думали заїхати туди' завидна й переночувати у своєї приятельки, але їх захопила у дорозї заві- рюха. Дорогу зовсїм замело. Погонич збив ся з шляху, довго блукав по чистому полї, насилу знаПгпов шлях, їі панни завернули на ніч до свого небожа у Журавку.

Ястшембський звелїв наймитові Мгалітї заперти ворота й нікого не пускати у двір : але Микита зрозумів так його слова, щоб не пускати тільки чужих. Він давно знав пави- чевих тїток й був ладен одперти перед ни- ми панські комори й льохи, не тільки во- рота. Санки тихенько всунулись у двір.

А дикий бал саме розгорів ся. Васпліі- на причарувала всїх танцями. Всї паничі стояли й роти пороззявляли. Василина кру- тилась по хатї з Одаркоіо, побравшись на- Бхрест руками, то знов розходилась з нею й тихо переходила залу дрібушками.

Ястшембський затупотів закаблуками в СЛІД за Василиною. Тоненький Хшанов- •ський й собі розохотив ся й став притан- цьовувати, стоячи серед хати. Дим стояв т залї, хоч сокиру вішай. Ясний сьвіт лив ся од сьвічок і сьвітив на орґію.

Ядвпга й БЗзефа ввійшли у прихожу, заглянули у залу і нїяк не могли розібрати, що то воно дїеть ся у залї небожа. Вони вгляділи серед залп Васплину, як паву, вбрану в стрічки та квітки : вгляділи Од арку, Ярину й Олену. Всї чотири танцювали по залї та крутились. Обом паннам здало ся,

— 275 —

ЩО Ястшембського нема дома, що слуги по- залазили у покої її танщоють з погоничами. Коли зирк: проти Василини виступає Яст- шембський її тупотить закаблуками, а там далі виплила з туману пишна постать Пру- зпинського, а коло стола тупцює тоненькими козиними ніжками пан Хшановський...

Тїтки пороззявляли роти. Вони поля- гкались. В їх розум, був такий темний, як 1і у сільських бабів. їм здало ся, що по сте- пу водила їх нечиста сила й завела до себе на бал у якісь нетрі; здалось, що то танцю- ють не дївчата, не молодицї, не паничі, а чорти, поперекидавшись людьми. В Ядвп- ги і в Юзефи похололо в душі. Вони ду- мали, що дїдьки прискочать до їх, потягнуть у танець, що вони будуть танцювати досьві- та, а як тільки півнї засьпівають, — і покої, і сьвітло, й люди щезнуть й вони зостануть юя у болотї серед лїса.

— Пресьвята Дїво Марие ! — промовила Ядвига й перехрестилась.

— Во імя Отца й Сина й Сьвятого Ду- ха! На віки віков, амінь, — перехрестилась і Юзефа.

А покої й люди не щезали. Василина плила по залї, як хмара серед неба, обзоло- чена сьвітом сонця, Одарка крутилась з Яри- ною, побравшись за плечі руками, а за фор- тепяном сидїв пан Мошицький й грав: ^1 пі^^мить, і гуде, дрібен дощик іде!"

Ядвига з далека дивилась через двері, а далї осьмілилась, підступила ближче й за- глянула через поріг, висунувши у залу за- кутану голову.

— 276 —

Перший вглядів її Мошицькіїй. Він сп- дїв за фортепяном як раз проти дверий^ вглядїв якусь чорну копицю, з верху пере- вязану білим перевеслом, крикнув й пере- став грати.

Веї перестали танцювати й обернулись до дверий. В дверях стояло щось широке- й чорне, за ним щось друге, ще ширше й чор- нїйше. Обидві фіґури були дуже похожг на черниць у широких мантиях та кло- буках,

— Який чорт впустив оцїх черниць! — крикнув з злістю Ястшембський. — Чого- вам тут треба"? Хазяїна нема дома. Заїж- джайте собі на ніч до попа або у шинок.

Ястшембський думав, що то вшелепа- лись черницї, що збірають на манастир.

— Стасю, що це таке ? — крикнула Яд- Бига.

— Стасю, що це у тебе за бал? І — крикнула Юзефа..

Як би з ями встали батько й мати Яст- шембського і прийшли до його у гостї, він не злякав сяб так, як злякав ся своїх тїток. У його задрижали ноги й руки. Він зблїд, потім почервонів, потім знов зблїд, хотів щось говорити, язик не повертав ся у ро- тї, хотїв рушігги з місця, ноги не слухали його. Він стояв як стовп й дивив ся на дві чорні фіґури з білими перевеслами на лобах..

— Ой, ґвалті — приїхали Ястшемб- ського тїтки. запищав Хшановський до Пру- шинського й торкнув його ліктем.

— Чи не прокляті тобі відьми ? Г И при- сурганились, неначе їм зумисне хто дав-

:знатіі про наш бал, — сказав з злістю Пру- ліпнськпй.

Молодиці' вглядїлп тїток й зараз їх впізнали. Вони всї з переляку кинулись на- зад у двері й поховались у Ястшембського ґабінетї. Василина постояла, постояла, поди- вилась на старих паннів й собі вскочила т ґабінет, ще й двері причинила. Ґабінет був за залою. З його не можна було вийти до пекарні' інакше, як через залу.

Ястшембськиїг опамятував ся, вхопив з стола сьвічку й побіг у прихол^у. Його міна була солодка й ласкава, а в душі він кляв тїток на всї заставки.

— Добриті вечір, мої кохані т'ітки! Ото •спаси біг вам, що ви заїхали до мене, а у мене гостї, мої кохані, мої милі! — го- ворив Ястшембський, цмокаючи по кілька раз у руки тіток.

„а" бодай вас був вовк поїв у лїсї ! II притеребились прокляті відьмп! Ще оце почнуть читати мені натацпі*", — думав Ястпіембський, говорячи тіткам компліменти.

Другі паничі кинулись й собі у при- хожу й почали розпаковувати паннів.'

— Й пан Прушинський тут! — закри- чали дзвінкими, але не дуже тонкими, гор- ловими голосами старі панни : — Дз^же раді, дуже раді, що побачились з вами так не- €под'івано...

Обидві панни дуже любили Прушин- ського, вже дохожалого панича, але гарного, здорового й веселого. Кожна з їх мала на- дію вийти за його заміж.

— Я неначе знав, ию ви сьогодня за-

їдете до небожа ! —сказав пан Прушинськіїй —

менї неначе янгол з неба говорив сьогодня^ цїлпй ранок: Запрягай конїі Прушпнськпй, запрягаїі конї та їдь у Журавку/ От я взяв: та й приїхав. І не помилив ся.'

Обидві панни ласкаво осьміхнулпсь.

Паничі у чотирьох насилу порозвірчу- валп старих кокеток. Вони були позавірчу- вані у пі^таї. у бурнуси, у кохти, у товсті хустки та хусточки, як єгипетські мумії. Па- ничі накидали цїлу купу одеяа, неначе у хатї роздягло ся двадцять чоловіка мужиків. Панни порозвязували білі хустки з лобів, потім поро звязу вали здорові теплі хустки, потім менчі чорні хустки й знов на їх лобах забі- лїли білі хусточки, а на шиях теплі та мох- наті боа. Ястпіембський насилу постягав оксамитові на лисах чоботи, а у тих чоботях були ще теплі черевики.

Незабаром одчинились двері й погонич,, обсипаний снїгом, з відлогою на голові, на- силу влїз у двері з цїлим оберемком скри- ньок, коробок, круглих й довгих і куценьких. Панни почали розглядати коробки, лїчити їх й не долічились двох папірових коробо- чок з рукавичками та стрічками.

— Кіндрате, ти не все позабірав з са- нок : ще нема отакеньких двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга мале- сенька.

— їй Богу нема. Я всї санки витру- сив, — обізвав ся Кіндрат, котрому ті короб- ки, як її самі лихі панни, кілком стреміли У душі.

— Не видумуй та йди пошукай. Може-

— 279 -

де витрусив у снїг, — сказали паннп: — Стасю, піди, серце, та пошукай тих скри- ньок, бо з цїми дурними наймитами тільки лиха набереш ся.

Бідний Стась вискочив у однім сертуцї на двір. Метелиця вила як собака. Снїг тру- сив ся з стріхи як сухий пісок. Стась з Кін- дратом перегребли ввесь снїг кругом санок й не знайшли тих скриньок. Винесли з пе- карнї кочерги та лїхтарі, знов перегребли кочергами сухий снїг й таки знайшли білі коробочки. Стась трусив ся як у пропасниці. Старі тїтки подякували їіому.

Тимчасом паничі никали по залї у хма- рах з тютюнового диму, а молодиці прита- їлись у паничевому ґабінетї й не знали як звідтіль вискочити. Прушинський вскочив у темний ґабінет, так що їїого не примітили панни, й почав зумисне виганяти молодиць та пхипати їх. Молодиці бігали по темній кімнаті, неначе у піжмурки грали, а далі Одарка не видержала та й кинулась прожо- гом через залу й прихожу; за нею побігла Ярина, а далї Олена, а за Оленою Васплина. Всї були прибрані по празниковому, а Васи- лина аж сяла квітками та стрічками. Старі панни повитріщали на їх очі.

— Та її багатож ти, серце Стасю, дер- жиш наймичок, — сказала старша панна Ядвига.

— Та ще й гарних! У тебе, серце Ста- сіоню, не погані наймички, а ця дївчина, то просто на диво красуня, — обізвалась Юзефа, поглядаючи на паничів.

- 280 -

— Аж чотири І — неначе про себе ска- зала Ядвіїга.

— Бо її кавалерів чотири. — якось про- ти волї вихопилась Юзефа її почервоніла до самих і)усих кіс.

— Дівчино, верни ся лишень сюди! — гукнула Ядвпга на Василину.

Василина вернулась зза порога.

— Розклади зараз, таки зараз, огонь та постав до огню залїзка, та виклади нам су- кні, а молодиці' нехаїі скидають свої убори та заходжують ся коло печі: треба зготувати гостям вечерю та...

— Нехай вам гладить сукні, хто схоче, а я не буду, — одрубала Василина.

Панни' ґі Ястшембський повитріщали на Василину очі.

— Чом же ти не будеш гладити? — спитала БЗзефа.

— Нехай Одарка чи Ярина вам гла- дять, а я вам не наймичка, — сказала Ва- силина й зблідла на лиці, як смерть.

Вона щиро любила Ястшембського, зна- ла що Ястшембський — її: вона вважала себе чимсь вищим од простої наймички. Грубий тон старої панни обидив її.

— Не видумуй незнати чого, скидай оті золоті квітки та стрічки, та заходжуй ся коло печі. Ти наймичка, так і знай свою службу. Годі тобі танцювати у покоях під фортенян, — сказала з злістю стара панна, завидуючи красї простої мужички.

— Не ви, пані, купували менї ці золоті; квітки та стрічки, не для вас я їх і скину, — сказала Василина, стоячи коло порога.

— 281 -

Ястшембськіїй закипів, ЯК окріп. Юзефа од злости веретенилась. И у тітки й у не- -божа піднялась бурею шляхецька гордість. Ястшембськпй насилу вдержав ся, щоб не вдарити Василину по щоцї.

Василина повернулась, гуркнула две- рима її виїішла у пекарню.

— Серце Стасю, що це за наймички в тебе І — крикнула Ядвига : — на що так розпустив оцїх наймичок?

Стась стояв і мовчав.

Одарка й Ярина поскидали з себе праз- никову одежу й повбірали ся у буденну. Вони "^заходились коло печі варити вечерю. Василина впала на лаву, сперлась об стіл •Ліктем й неначе вмерла. її блїде лице стало леначе зробляне з воску. Чад од диму, од наливки закрутив її голову. Недавні танцї, у котрих нею милувались всї паничі, милу- вав ся коханий Стась, ще вище підняли її думку в гору. Білий лоб з високими бровами й тепер гордо піднїмав ся в гору, обрямо- ваний золотими квітками та рожами. Васи- линї хотїлось танцювати й танцювати, слу- хати музіиси й ще танцювати до втоми. А тут приїхали противні старі панни, знущають ся над нею, нагадують їй, що вона далеко сто- їть од коханого Стася, що вона не більпіе, як проста наймичка.

Незабаром Ядвига її Юзефа ввіГішли у пекарню й почали розпоряжатись, як у се- бе дома. Вони звелїли нарізати курий, зва- рити суп. спекти печеню, а потім, після ве- чері, зробити для їх обох ванну.

Молодпцї порались коло печі, а Васи-

- 282 -

лина сиділа коло стола, як горда панї, і з: злістю поглядала на паннів. Старі панші скоса поглядали на її чудові очі. Очі бли- щали як у вовчицї. Панни боялись зачіпати Василину.

Закиркали кури під ножем. Запалало у печі. Молодиці носили відрами воду, на- ливали у казани, гріли окропи та кляли ста- рих паннів : їм приїішлось покинути покої, перейти до печі, брести по снїгу до бочки з водою, гріти окропи на ванну старим відьмам.

Старі панни закидали небожів ґабінет валізами та коробками, завішали усякими сукнями та капелюшами. Вони позачісува- лись, поприбірались у гарні слчснї, у квітки та стрічки й повиходили до паничів' Паничі сиділи за столом у залі й курили циґари, смутно поглядаючи на старих паннів. Пляш- ки, чарки, молоді гарні молодиці счезли, й перед паничами, неначе якимсь чудом, стреміли дві старі панни.

Ядвига була стара та суха як опеньок. Довгий сухий "^ ніс стремів, як притика у возі. Юзефа була ще гарна з лиця, повновида, з довгими повними щоками, з довгим тон- ким носом ; повне воло висіло на всю шию. В рівні з ними Хшановськиїі та Мошицький виглядали молодими паннами, у котрих по- виростали на віщось ріденькі бороди.

Розмова не клеїлась. Панни кокетни- чали, зпід лоба поглядали на велику гарну фіґуру Прушинського й все зачіпали його. Недавня орґія, котру почули старі панни носами, дуже роздражнила їх.

— 283 —

— Але пан Прушпнськип добре тан- цює, — сказала Ядвига: — Я не знала, щО' ви так умієте танцювати козачка.

— Ат... під веселий час... Чом же й не- потанцювати, — ледві обізвав ся Прушин- ський.

Хшановськиїі й Мошпцькиїі поспускали очі до долу. їм було дуже сором перед пан- нами. Вони були з луччіїх сімей й знали,- що цї панни порозказують всім у цілому повітї про дикий бал. Одначе всі паничі бу- ли дуже звичаїіні її делікатні, як аглицькі джентльмени. Ніхто не подумав би, що во- ни за годину перед тим обходились з моло- дицями з манїрами й мінами щирих україн- ських парубків.

Тимчасом подали чай. Паничі розгово- рились. Панни цокотіли як сороки. Вони розказали, що зібрались їхати на ніч у Бо-- гуслав до костьола, але збились з дороги й мусїли заїхати до свого небожа. Після чаїо- подали вечерю. За вечерою дикий бал зов- сім вийиіов, як пара, з паничікських голів. Вони з диких паничів поставали зовсім свій- ськими, зовсім європейськими паничами,, підносили потраву паннам, подавали тарілки, . наливали вино. Юзефа дала собі слово по- губити на віки гарного Прушинського, а Яд- вига була готова вдоволитись й тоненьким Хшановським.

Міцний дух од циґар, дух паничів ський, дуже для їх наркотичний, паничівська кум- панїя, все це дз^же роздражнювало старих паннів. Юзефа після вечері чеплялась до- Прушинського, а стара Ядвига до Хшанов-

- 284 -

ського. Вони обидві кокетніїчали, вертїлпсь, бігали по хатах, грали на фортепянї, але все те нічого не помагало. Паничі, після ве- чієлого дикого бала, дуже нудились, позіхали V вічі старим паннам, а далї пішли на дру- гу половину спати.

Панни зістались самі у ґабінетї свого небожа.

Ядвига й Юзефа звеліли зробити собі ванну. Вони думали помолодшати од того за ніч і вранці таки доканати Прушинсь- кого та Хшановського.

Молодиці нагріли окропу, налили ван- ни. Старі панни причинили двері у ґабінет, але коло дверий не було ні кльзча коло зам- ка, ні защіпки.

— Ой, сестро, чи ти бачиш? Коло две- рий нема ні ключа, ні защіпки... А що, як паничі схотять підглядіти у двері, — сказа- ла Юзефа.

— Еге, та ще й двері одхилять, — ска- зала Ядвига: — треба якось підперти двері.

Панни взяли стола й поставили під дверима, на столі поставили скриню, а на скрині стілець.

— От теперички, сестро, зовсім без- пешно ! — сказала Юзефа.

— Ще не все: треба заткнути дірочку у замкові. О, я знаю тих паничів, — сказала Ядвига.

— Не вже, — сказала Юзефа, плеснув- ши у долоні.

Ядвига знайшла шматок вати й обидві панни пообтикали кругом замок й забили ,дірочї:у.

285

Паничі хотіли їхати до дому, щоб утїк- ти од тїток Ястшембського : але на дворі була така завірюха, що зовсім позамітала шляхи. Всі мусіли зостатись на ніч.

— Ну, приніс же чорт моїх тїток! — сказав Ястшембський до паничів : — не вда- ло ся погуляти.

— Та ще вони рознесуть по всьому по- віті про наш дикий бал, — бідкав ся Хша- новськпй.

— Хиба посватай котру небудь, то- мовчати муть, — сказав Прушинський.

— А вже мені, так достанеть ся од їх, — обізвав ся Ястшембський: — вони мають претенсию на опікунство надо мною й ду- же люблять читати мені гидкі натациї.

Другого дня чим сьвіт гостї повтікали до дому од паннів. Панни дурно купались у ваннї до півночі.

— Стасю ! — почала Ядвига на самоті з небожем, за самоваром : — по смерти твоеГ матері, а нашої покійної сестри, я й сестра для тебе все одно, що рідна твоя мати. Що то за кумпанїя, що то за бал був у тебе?

Стась мовчав і тільки колотив ложеч- кою чай. Він сподївав ся дістати од тїток двоє сіл після їх смерти.

— Що скажуть наші сусіди ! Та тобіж приїїдеть ся женитись. Тобі треба вважати на свою репутацию, — знов почала тітка.

— Моя дорога тьотю! Яж не панна, а панич... — сказав Стась та й замовк.

— Так, серце Стасю ! Алеж ті мужички,, ті молодиці, та Василина у золотих квітках^

— 286 -

-А чого мені" наговорила Васіїліша вчора! Чп ти чув?

Стась мовчав, як школяр перед дирек- тором.

Після чаю Стась мусїв сто раз переці- лувати у тїток руки ще й їхати з ними до костьола. Після слуяюи тїтки зайшли до ксьондза її завели туди Стася. Стась скор- чив ся, зморщ:пв ся перед ксьондзом як дуже покірна овечка, поцілував його у руку й мусїв провадити дуже пісну церковну розмову, підбіраючись під клерикальний тон •своїх тїчочок та пісний тон ксьондза.

„Алеж двоє сїл, двоє сїлі — думав Отась : — за це варто витерпіти од тїток Б сяку муку".

ІУ.

Чутка про дикий бал у панському дво- рі пішла по селу й нікого не здивувала, пішла й по близьких селах, дійшла й у Ко- марівку до Василининого батька. Паляник стрівожив ся.

На Різдво Василина одпросила ся в Яст- шембського у гостї до батька. Ястшембський пустив її, ще й заплатив вперед усї гроші за рік, наказавши вернутись тогож таки дня.

Василина прийшла до батька роскішно вбрана. На їй була дорога юбка, дорога спід- ниця, чудово тонка сорочка з вишиваними рукавами, добре намисто з дукачами, квітки, стрічки, та все не прості, а дорогі. Василина <^тала чогось похожа на панну.

Привітавшись до батька, до матері, до

287

сестер, вона поздоровила їх з сьвятками й скинула свиту. Матп аж плеснула у до- лоні". Серед хатп стояла Василнна як маків- ка. Дорогі квітчасті убори, стрічки та квітки так і засяли на всю хату.

— Чи це ти, Василино, посправляла <іобі одежу за свої гроші? — спитала мати.

— Нї, мамо ; за свої гроші я купила собі тільки добре намисто. Це все справив панич, — сказала Василина.

— Гляди лиш, дочко, стережи ся, — <іказав батько: — про журавського посесора ходить недобра слава. Він тобі не дурно •справляє таку дорогу одежу.

— Нехай справляє, коли гроші має. Хиба він тільки менї справляє ? Він справ- ляє й другим наймичкам, — сказала Васи- лина.

— Менї розказували журавцї про твого пана таке, що й не годить ся казати, — го- ворив Паляник. — Ти, Василино, добре зро- «биш, як одійдеш од пана.

Василина задрижала й зблїдла.

— Чогож менї од його одходити, коли менї у його добре, — тихо промовила Васи- лина, опустивши очі до долу.

Мати подивилась на її панські білі ру- ки й засмутилась.

— Кидай, Василино, пана та вертай ся до дому, — сказала мати : — обійдеш ся й без €лужби.

— А деж я найму ся? У мене нема кожуха, нема й доброї свити, — сказала Ва- силина.

— Заробиш на буряках то й справиш

- 288 -

собі кожуха, — сказала мати ; — а до пана ми тебе більше не пустимо.

Василинї зразу стала немпла батькова хата, став немплий батько, немила мати. Вона лелві вдержала сльози.

Мати частувала дочку, поставила на стіл полудень, внесла миску яблок. Василина нї до чого й не доторкнулась. Вона сиділа на лаві, блїда як стїна. Мати розпитувала її про пана, про його наїімичок. Василина ледві обзивалась словом.

На дворі вечоріло. Ва сплину брала жур- ба, її тягло у Журавку. Вона згадала чу- дове лице, чудові губи Ястшембського її не могла довше сидїтп у батька. Мати гово- рила з нею, сестри розпитували, а її думка все лїтала коло милого.

Перед вечером Василина почала про- щатись. Батько не хотїв її пускати.

— Піду, — сказала Василина: — посе- сор звелїв мені вернутись сьогодня: він од- дав гроші вперед за рік.

— Не йди, дочко. Ш,ось не добре чує моя душа. Покинь службу та зоставай ся дома, — говорила мати.

— Піду, мамо, — сказала Василина.

Василина почула, що не може зоста- тись дома. Вона почула, що кохання залило всю її душу, що вона не може прожити бег Ястшембського нї одного дня.

Палянпк глянув на гроші, що принесла Василина. Гроший^було треба. Приходив час платити податі.

— Не йди, дочко, — сказав батько: —

289

ТИ така молода, а про панича недобра сла- ва йде.

— Я, тату, не дитина, — сказала Васи- лина, надіваючи свиту.

— Та якже ти підеш проти ночі, та ще через лїс? — бідкалась мати.

— Перейду лїс завидно, — сказала Ва- силина хапаючись.

Як би батько силував Василину зіста- тись, вонаб, здаеть ся, втїкла з дому.

Вона швиденько попрощалась і побігла з двора. Мати тільки важко здихнула.

Василина не йшла, а бігла. Як би вона мала крила, вонаб летіла. На дворі темніло/ Вона перейшла половину лїса, а на дворі вже зовсім смерклось. Темна зїмня ніч впа- ла на лїс. Дерево сумно чорніло на білому снїгу. В лїсї було тихо й сумно. Василина йшла, неначе нічого не бачила. Вона перей- шла лїс, вийшла на поле, вкрите снїгом як білим полотном, й вгляділа далеко, далеко на горі сьвітло в панських вікнах. Те сьві- тло неначе обігріло її й розвеселило.

„Серце моє, не покину я тебе, хоч би мене силував батько, силувала мати тебе покинути. Вмру, а тебе не покину!" — ду- мала Василина, дивлячись на сьвітло, що манячіло серед широкого, білого, вкритого туманом степу.

А тимчасом над головою в Василини збірали ся чорні хмари.

Одного дня тітки прислали до Ястшемб- ського лист й просили його до себе на вечір. В тому листі вони натякали, що на вечері буде одна особа для його дуже інтересна.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕБЩЬКОГО Т. І. 19

- 290 -

Та особа була молода панна Бронїслава Дембінська, небога одного близького сусїда, польського пана. Вона приїхала до дядька в гостї з Волині на кілька місяців. „Прибери ся, Стасю, чепурненько, бо панна гарна, мо- лода й має більше двадцяти тисяч карбо- ванців в київських банках", — писали тітки.

Ястшембський причепурив ся й полетів до тїток.

в тїток зібрала ся чимала кумпанїя. Вже пізненько приїхала і'і панна Бронїслава. То була висока, гарна панна за двадцять років, русява, біла, з рожевими щоками, де- лікатна як дитина, весела й поважна як щира аристократка. Вона була вся в чор- ному й тільки на тоненькій шиї червоніла вузька червона оксамитова стьожка. Вся ру- сява голова була в роскішних локонах, а дві ■білі рожі, недбайливо кинуті між хмари ло- конів, давали незвичайно делїкатниїі кольо- рит її білому лицю та червоним, як рожеві пупянки, губам. Чорна сукня міцно обхва- чувала Гі повні плечі іг зменшувала повну Ті фіґуру.

Прушинсьтліїі. Хшановський, Мошіщь- кий й ігаші паничі не оступались од панни Бронїслави. Ястшембському вона сподоба- лась, а її тисячі як раз підходили під його тіляніг, бо в його гроші сипались кудись, неначе в якусь трубу з дірками на дні.

Тітки Ястшембського увивались коло панни Бронїслави з усієї сили. Ястіпемб- <5ький, роскішно убраний, з русявими зави- тими кучеря:^пI, з вусами позакручуваними

- 291 —

В КІЛЬЦЯ, не о ступав ся од панни Бронїслави яї на ступінь.

— А що, як тобі сподобала ся наша волинянка? — питали в Ястшембського ти- хенько тїтки.

— Дріво, а не панна! У нас на всю •околицю не знайдеш такої, — говорив Яст- шембський.

^— І таки справді не знайдеш. Вона вчилась у київському інституті, але москов- <зтво до неї не прилипло. Вона жила у Вар- шаві, — говорили тїтки: — Ти тільки по- диви ся як вона ходить, як говорить, як дер- жить стан. Це диво, а не панна. А карбо- Банцї! Кому їх тепер не треба! Хибаж ти, •серце Стасю, мало програв їх у карти.

Ястгаембський важко, важко здихнув. Його кишенї були неначе з дїрками. Що вкине туди, то воно зараз й випаде.

— Треба не випускати з рук цїеї пан- ни, — сказав він до тїток.

— Та вже ми вчепимось до неї... Вче- пи ся й ти, серце Стасю, — говорили тїтки...

Ястшембський ввійшов у залу. Панна Бронїслава похожала по залї як пава. При кожному ступінї вона вся дрижала: дри- жали на голові кільця локонів, дрижали білі рожі в. кучерях, дрижала вся голова, ніби •булді на пружинах, дрижав роскішний бант на талїї :? чорного кружева та білих шов- кових стрічок. Тільки важкий шлейф чорної €укнї не дрижав й волочив ся за нею, як хвіст у гордого павича.

— Треба женитись ! — сказав собі Яст- шембський.

- 292 -

Про Василпну він навіть у той час й не подумав.

В пекарні, певно од тїток, вже прой- шла чутка, що пан Ястпіембський оженпть ся з кучерявою панною. Погонич Ястшемб- ського привіз ту чутку і в Журавку й роз- пустив у пекарні'.

— "а що, Василино ! Скидай золоті квіт- ки, бо швидко з горнишної станеш птпш- ницею, а може й куховаркою, — сказав до- Василини погонич: — наш панич вже ма& собі панну. Там така кучерява, а ходить уся в золоті.

Василина трохи не зомліла. Вона не догадувалась, що для неї наступить колись такий"^ смутний час : її любов одняла од неї думки, засліпила її душу. Вона жила як у раї, нічого не думаючи.

Тепер вона неначе прокинулась од сна.

Василина пішла прибіратп в горницях. Гнів на Ястшембського ніби перейшов у її руки. Вона замітала горниці й кидала стіль- цями од злості.

— Чого ти так товчеш ся ? — сказав Ястшембський весело з другої кімнати.

Василина мовчала й"^ з злістю совала стільцями по помості : вона почала витирати вікня; одна шибка дзенькнула й тріснула під її руками.

— Що це з тобою сьогодня. Василино ? — крикнув Ястшембський, виглянувши у двері з стаканом чаю у руках.

— Те піо було'^і вчора, — сказала сер- дито Василина.

- 293 -

— Здаеть ся, вчора цього не було. На тобі стакан чаю ! — сказав Ястшембський.

— Пийте €амі, та ще її понесіть тій паннї, до котрої вп вчора їздили.

Здогад блиснув у голові Ястшембсь- кого. Він глянув на чудове лице, на пишні ^рови Василини, й жаль заворушив ся у йо- то в душі. — „Але як вона грубо, по му- жицькому говорить про панну Бронїславу!" — подумав Ястшембський, і^> його завору- шив ся шляхецький гонор.

„Чудові очі, чудові брови, та ирпйдеть ся з вами розпрощатись",— подумав Ястшемб- ський, дивлячись Василинї у вічі. — „Але... не перша Василина, може й не остання. Піде собі до батька у свою Комарівку, та й годї".

— Ну, не сердь ся, Василино, — ска- зав Ястшембський, взявши її за піоки паль- цями : — хиба мені не можна їздити в гостї до паннів, чи що?

— Мабуть не дурно ви їздили вчора до тїток, ~ промовила Василина з злістю й зразу заридала як мала дитина, заридала голосно, нервово, закривши лице долонями. Сльози текли річками зпід її рук й сипались дощем на білу сорочку, на намисто, на кор- сет. Василина почала стогнати, піднявши в гору лице. На неї неначе звалив ся здо- ровий камінь, впав на груди й давив її до землі... У неї не ставало духу...

— Василино, дурна дівчино ! Чого це ти розревілась? Чи тобі не сором? — ска- зав Ястшембський, взявши її за стан ру- ками.

— 294 —

Васіїлнна крутнула станом та плечи- ма й вирвалась з рук Ястшембського.

— Не зачіпайте мене! — крикнула Ва- силина не своїм голосом.

— Ну, не плач же ! Я тобі справлю но- вий корсет, куплю нові червоні чоботи, на- мисто, — почав Ястшембський.

— Не хочу я вашого нічого. Ось на менї ваше намисто. Не буду я його носити^

— крикнула Василина й рвонула рукою намисто. Два разки розірвалось," й намисто- пороснуло на поміст.

Ястшембський оступив ся назад й тіль- ки дивив ся на Василпну. Він трошки зля- кав ся : він бояв ся, щоб Василина коли не- будь не наробила скандалу...

— Не треба менї ваших корсетів, ва- ших стрічок! — крикнула Василина якимсь сухим голосом, і з тими словами зірвала з голови стрічку й кинула ї"ї під ноги Яст- шембському.

Ястшембсьрсий засьміяБ ся й перейшов на жарти.

— Ну, не плач ! ]^Іати привезе колач^ медом помаже, тобі покаже, а менї оддасть^

— почав жартувати Ястшембськиіг. як з ма- лою дитиною.

Василина не плакала, а стогнала, під- нявши в гору лице її обпершись об стїну- Ястшембськиіі дивив ся на неї. а далї пі- шов у кімнату й причинив двері.

У залї стало тихо. Василина стояла й хлипала. Вона трохи опамятувалась у тиші й почала розглядати горницю, мебель, фор- тепян. дзеркала. Все приймало перед неіо

296

якіпісь фантастичний образ. Фортепян зда- вав ся для неї якимсь зьвірем на чотирьох коротких ногах, стільці здавались сухими людськими кістками; важка софа неначе була похолха на домовину, а з здорових дзеркал неначе виглядали на неї страшні опирі. Темний, хмарний, зїмнїй день насилу сьвітив білим туманом. Страшні дива у здо- рових дзеркалах стали для неї ще страшнї- щими. Вона глянула на те дзеркало, де вперше побачила себе всю у квітках та стріч- ках, і для неї здало ся, и;о вона бачить се- бе у тому дзеркалї блїдою, л^овтою на виду, старчихою.

А довгиїі широкий маятник коло стїн- ного годинника тихо стукав серед страшної тиші. Василинї здало ся, що й* поклали у домовину, спустили у яму ґг засипають землею. Грудки землї стукотять об домовину та все засипають її живою.

— Чи переплакала вл^е ? — спитав Яст- шембський, виглядаючи з кабінета. — Йди собі у пекарню до роботи. Ти знаєш, що менї требаж колись оженитись.

— На віщол: ви мене дурили? На щож я вас так вірно, так щиро кохала ! — ска- зала Василина тоном зовсім не дитячим.

— Оттак пак ! Дурив ! Ще вигадаїі п;о! — сказав Ястшембськрп'т, насвистуючи на всю хату пісеньку.

Настала весна. Роскішно зацьвіли ліу- равські садки. Ліс зазеленів. Соловеітки за- щебетали. Василина згадала свою пишну Комарі вку, свій садок, свою матір.

„Боже міїг, якже я вернусь до батька?

— 296 —

Якже Я верну СЯ у своє село? Що скаже мати? Що скаи^уть люди?" — думала Васи- д[їна, слухаючи у садку соловеїіків.

А Ястшембський сливе кожного вечора летів на чудовому конї до паннп Бронїславп. Васплпна знала, кудп він їздпть, проводила коня очима через греблю, локп він не пір- нав у зеленпх садках.

„Бодай ти, коню вороненький, з ним дазад не вернув ся'*, — думала Басилина, дивлячись в слід Ястшембському через тин з зеленого садка.

Дорогою йшов Василь Кравченко. Ва- силина вгляділа його її оступилась у моло- дий вигннпк. Василь став, подивив ся на неї через рідке листя страшними очима й по- казав кулак.

— Ховай ся, ховай ся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою, — крикнув Василь й пішов ули- цею.

Васплпна затрусилась й стерпла вся. У неї стерпли навіть пальці на руках.

Що вечора Васплпна проклинала слїд Ястшембського її що вечора виходила вона на греблю виглядати їіого.

„Коли вернеть ся на ніч до дому, то може він мене иіе любить, а як заночує, то я пропала на віки", — думала Васплпна, дивлячись на шлях.

Вона вийшла одного вечора на шлях і йшла тихо по греблі піл густими вербами. Тільки вона наблияаїлась до густих ліз, лист зашелестів, зза кушів вискочили па- рубки, вхопили Василину за руки, обрізали

297

КОСИ НОЖИЦЯМИ та й побігли по греблі*. Ва- силина тільки крикнула. У неї дух забив ся.

— Минуло ся твоє дівування ! Ось твоя дівоча честь! — крикнув до неї один пару- бок, піднімаючи в гору у руці довгу рос- кішну косу : тепер ти покритка. Оце тобі па- ни та паничі !

Парубки побігли через греблю. Васи- лина вернулась до двору плачучи. У пекарні молодиці й наймити підняли її на сьміх. Одарка знайшла хустку й завязала Василинї голову. А вранці на посесорових воротях знов стреміла віха, знов ворота були обма- зані двогтем.

— За піож, ти, Боже, так караєш мене молоду? За щол« люди згубили мій вік мо- лодий, мою честь?! — плакала та приказу- вала Василина.

Другого дня вернув ся Ястшембський до дому її вглядів Василину, завязану хуст- тсою. Василина Лхалістно подивилась йому у вічі. Вона думала, шо Ястшембський її пожалує, пригорне до себе. А він осьміхнув ся й тільки промовив :

— Та й гарнаж ти, Василино, й моло- дицею, як гарна була дівкою. — Сказав ті слова й пішов собі у покої, посвистуючи.

— Бодай з тебе сьміялись всі люди до віку ! — сказала Василина й почула в душі, що вона перестає любити Ястшембського.

Цілий день Василина не виходила за двір. Вона ховалась од людий. Для неї зда- валось, що всі люди осьміють Гі. Хустка на голові давила її камінем.

Настав вечір, сумний страшний вечір.

— 298 -

Василіїна крадькома пішла у садок, вийшла на гору і ненароком глянула на сннїй дале- кий ліс кругом рідного села. Вона згадала про батька й матїр.

..Сьвіте мій ясний! Якже я тепер вер- ну ся до батька, до матері? Що вони мені" скажуть? Що скалсуть про мене комарівські люди! Бодай я була на сьвіт не родилась 1

Василина стояла під грушею. На дворі темніло. Густа тїнь під деревом чорніла, як серед ночі. Василина прихилилась до груші й неначе задрімала. Сором, жаль й нена- висть до Ястшембського одібрали од неї па- мороки. Вона стояла нї жива, ні мертва. Пе- ред нею на долині зеленів густою темною зеленню роскішний сад, вкритий останнім одбляском захода, а нижче, на долині, ледві мріла в ставу вода, одбиваючи червонувате небо. У садку було тихо, як у хаті. Під гру- шею було поночі, як у ночі. ^

Перед Василиною неначе сонце блис- нуло серед неба й облягло якусь долину раннім сьвітом. Василина впізнає широку комарівську долину, всю залиту садками у білому цьвіту. Роскішні яблуні та груїпі у пьвіту неначе ворушать ся, пливуть по воді, дрижать у легкому тумані. От перед нею пливе неначе по воді батьків садок, а серед садка хата. Хата у білих вишнях, перемішаних з сріблом та' туманом, легко ворушить ся й все пливе та пливе тихо, як дивний сон. Дивить ся вона, аж серед сад- ка стоіть вона сама. У неі вся голова у виш- невому цьвіту, а на плечах висять роскішні широкі та довгі стрічки до самого долу..

- 299 -

Стрічки спадають на червоні чоботи, на ;зе- лену траву. Вона бачить себе, неначе у здо- ровому роскішному дзеркалі серед зеленого садка та квіток. Дивить ся вона на себе, аж вона стає маківкою з зеленим листом, з чер- воними роскіпіними квітками. Десь узяв ся Ястшембськиіі й почав обривати ту маківку; він обривав листя, обривав пупянки, а після почав зривати квітки. Вона чула, як Яст- шембський вирвав маківку з корнем. У Ва- силини заболіла душа. Вона крикнула й опа- мятувалась.

На небі висипали зорі, як золоте на- сіння. Василина глянула на небо, на зорі, на садок й впізнала панський двір. Десь далеко на кутку дівчата сьпівали на улицї. Василина затрусилась.

„Прощай моя косо, моя дівоча красо ! ГТрощаїг, моє щастя!" — подумала Василина її пішла у хату.

Ястшембеький купив Василинї роскіш- ну червону хустку з зеленими берегами. Василина не взяла того гостинця. Хустка здавалась для неї залізними кайданами.

Василина хотіла покинути Ястшемб- ського її вернутись до батька, але одна дум- ка про те лякала її на смерть. Вона соро- милась батька, матері, сестер, дївчат, хлоп- ців... Вона боялась. Вона памятала, як карав одну комарівську покритку сьвященник, як карала громада. Сьвященник поставив її у церкві перед громадою на колінах, ще й лав держати здорову книжку обома ру-- ками. Потім дяк знайшов десь у дзвіницї" деревяного змія, зпід старинної статуї ар-

- 300 -

хангела Мпхаїла, а сьвященніїк звелів їй об- нести того змія кругом церкви. Старі люди гомонїли, що треба її вивести на дзвіницю та вибити посторонрсами од дзвонів, або, по давньому звичаю, забити на ніч у церкві в куну, замкувши руку залїзною дужкою, прибитою до стїни. Василина згадала ту страшну куну, про котру розказували старі люди, й вся охолола. У Комарівцї, як у ма- ленькому селї, покритки траплялись дуже рідко. Громада карала їх ще давніми карами, по давньому народньому звичаю.

„Боже мій, кудиж мені йти? Де мені дїтись?" — думала Василина ламаючи руки.

Тимчасом Ястпіембський все їздив та їздив до панни Бронїслави. Тітки запевнили його, що вона має гроші, а прикащик Лейба довідав ся через своїх приятелів на Волині та у Берличові, у яких банках лежать її' гроші й навіть скільки їх.

По Журавці пройшла чутка, що Яст- шембський незабаром оженить ся. Він вже почав розганяти своїх молодиць: одіслав Одарку і Ярину, й раз сказав Василинї, що вона добреб зробила, як би вернулась до батька у Комарівку.

— Я у Комарівку з роду з віку не верну ся, — сказала Василина: — хоч ви мене вбийте, а до дому я не вернусь.

— А деж тп дїнеш ся? — сказав Яст- шембський: — у мене тобі не можна довше зоставатись. Може в тебе є у Журавці або у якому иншому селї яканебудь тітка вдова, :або дядина.

— Нема в мене ні тітки, ні дядини.

ЗОЇ

у мене в тільки рідна мати, але до матері я з роду не верну ся, — сказала Василина.

— То йди собі до яких небудь людий, чи що. Вже я тобі не дозволю довго у мене елулшти. Незабаром я оженю ся. До мене приїде молода жінка. Чи то можна тобі тут зоставатись та ще з дитиною? — сказав Ястшембський.

Василина зблїдла як смерть. У неї під очима стали синї смуги. Як би вона мала силу, вонаб задушила Ястшембського своїми руками.

— На щолх ви мене зачіпали, коли те- пер виганяєте з своєї хати? На щож я вас так вірно, так щиро кохала? — сказала Ва- силина плачучи.

Василина ввійшла у пекарню й за сльо- зами сьвіта не бачила. На дворі забрехали собаки. Олена кинулась до вікна, глянула й промовила:

— Василино, до тебе йдуть батько й мати !

Василина затрусилась, кинулась у по- кої й через скляні двері вискочила у садок. Вона почула голос своєї матері. Тоїі голос здав ся для неї бояхою карою. Вона кину- лась бігти, перебігла через грядки квіток, побігла садком, перелїзла через тин й кину- лась бігти вулицею. Для неї здавало ся, що за нею хтось женеть ся, отот вловить її й по- карає страшною карою. Вона вибігла за се- ло й спинилась за останнім садком, за окопом.

Паляник і його жінка прийшли у пе-- карню й спитали про Василину. Олена ска-

- 302 -

•зала, що Васіїлина тільки що вибігла з хати їі побігла у покої. Паляник осьмілив ся пі- ти у покої, спитав Ястшембського, де дїлась Василина. Ястшембський сказав, що вона вбігла у горницю, вискочила у двері їі по- бігла у садок.

Паляник іі Паляничиха пішла з Оле- ною у садок, обійшли його двічі кругом, пе- рейшли вздовж і впоперек, ісликали Васи- лину, гукали. Василпни нїгде не було. Бідні люди догадались, що Василина од сорому ховаєть ся од їх. Мати почала плакати.

— Боже мій милосердний, колиб собі не заподїяла якого лиха І Ще втопить ся або повісить ся, — говорила через сльози Паляничиха. — Скажіть Василинї, будьте ласкаві, нехай вона вертаєть ся до дому. Я їй лихого слова не скажу, — просила Па- ляничиха Олену.

Довго сидїли Паляник та Паляничиха, похиливши голови, а Василпни не було. Вже на дворі почало смеркатись, вже ніч впала на землю, а Василина не верталась. З важкою думою пішли вони до дому й ска- зали, що прийдуть другого дня.

Тимчасом Василина вибігла за село, минула царину іі спинилась. Перед нею сте- лили ся три шляхи. Котрим шляхом бігти? Куди йти? — спитала вона сама у себе го- лосно, ламаючи руки : — Де менї дїтись, куди сховатись?

Василина стала коло окопа під садком й дивилась на шляхи, неначе хотїла у їх спитати поради. Шляхи вили ся між зеле- ними нивами, піднімали ся в гору, знов хо-

303

валнсь у долині, знов піднімались іі тонули ^ далечі між житами та просами.

— Боже мій милосердний, не дай мені пропасти! До Тебе одного здіймаю руки, те- бе одного благаю, — голосила Василина й трясла ся як у пропасниці.

Вона оглянулась на царину, на село, на улицю. По улицї йшов якийсь чоловік поруч з молодицею. Для неї здало ся, що то її дуть її батько й мати, женуть ся слід- ком за нею, отот доженуть її, поведуть з со- бою у Комарівку на сором, на показ всій громаді, поведуть у церкву, де її поставлять на коліна перед царськими вратами, перед усіма людьми...

У Василини закрутилась голова. Вона ще раз глян^міа через царину на улицю, чо- ловік та молодиця все зближають ся до неї, неначе простяглись бігти, вже біжать... Вона кинулась бігти іпляком попід окопом. Проти неї виїхала з пшениці бідка. На бідцї сидів Леїіба.

— Добри-вечір, Василино ! Куди це ти йдеш проти ночі? — спитав у неї Лейба: — може тікаєш од пана?

Василина мовчала. Вона була бліда як смерть. Ясні очі блиицали якимсь незвичай- ним переляком. Лейба вмів читати по люд- ських очах, як по книжках.

— Може ти покинула пана ! Коли йдеш на заробітки, то я тобі покажу шлях, — ска- зав Леїіба.

— Куди я піду, коли у мене РСОПІІЇКИ нема за душею, — сказала Василина.

Василина спинилась і вернулась до во

304

за. Вона так бажала поради! Для неї зда- валось, що вона тоне у ріцї, що може Лей- ба подасть їй руки і вирятує од смерти.

— Ось слухай. У мене є знакомий під- рядчик на ^ітеблівських фабриках, Лейзор Рабиненко. Йому треба поставити на заводи робітників. Коли хоч, я напишу до його квіт, дам тобі до рук й він тебе прийме, хо- чеш у сахарню, хочеш на суконну фабрику. Там тобі буде добре, там ти сховаєш ся од кого хочеш. На фабриках багато всякого народа, та все чужого. Тебе ніхто не буде знати, хто ти й звідкіль ти прийшла. Ось на тобі квіток до Лейзора.

Лейба вийняв з кишенї книжечку, на- писав кільки слів карандашем, видер листо- чок з книжки й оддав Василинї. Василина простягла руку й взяла квіток. Вона добре не розуміла про що говорив їй Лейба.

— Але якже ти оце підеш? Ти не взя- ла з собою нїчого на дорогу, — говорив Лейба: — верни ся ти до двору та забери що там маєш, та попроси у пана на дорогу харчі. Чи ти чуєш ?

Василина ' насилу зрозуміла, що гово- рив Лейба а почала знов допитуватись у йо- го. Лейба знов розказав їїі вдруге. Василина опамятувалась.

На дворі стало зовсім поночі. Темрява додала бідній Василинї сьміливости.

— Якже я верну ся до двору, коли там мене ждуть батько та мати ? — сказала Ва- силина. '.

— Йди до двору, а я побіжу конем

ЗОо

вперед та довідаюсь, "чи іі]і]];лі воїш до до- му, чи її досі" Лчдуть тебе, — сьазав Лчіід.

Леїіба вдарив батогом шкапу її побіг у село. Василина нї жива, нї мертва, пішла слідком за ним. Вона дійшла до двору,. а Леїіба вже вертав ся проти неї їі сказав їй, що батько їі мати довго ждали її, та й пішли до дому, а завтра знов прийдуть, за нею.

Лейба вже скинув свіїі димикптонний шляфрок і вбрав ся у чорний сїртук. Він вмів підлизатись до посесора так, що посе- сор оддав йому два лгуравські шинки. Лей- ба пішов у гору, влге "не їздив по селах на фурґонах "з музиками за робітниками, сидїв. собі у шпику їі торгував горілкою. На своє- місце він постановив своїх родичів, Гершка їі Шулима, виписавши їх з другої ґубернїї. Гершко їі Шулим оселились у Журавцїу притулившись коло Лейби в шинках з ці- лими гиїздами жиденят. Вони стали їіого- помішниками її аґентами. Сам Лейба зале- лгав од свого вищого началника, стеблів- ського лшда, Лейзора Рабиненка, що дер- жав у Стеблеві підряд у заводах на робіт- ників. Леїізор Рабиненко розпустив свої по- таємні сїтки на цїлі ґубернїї, мав своїх під- ручників на Волинї, на Подолї, в Могилев- щинї їі АІінщинї. Всї вони були повинні на- стачати йому робітників за плату од го- лови. Всї вони дерлхали у своїх руках му- лшків за довги й висилали нещасних лгодий на стеблівськиїі й ипші заводи. Це було- потаємне Лхидівське товариство з цїлою ва- тагою аґентів, більших, менших й наймеп-

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО Т. І. 20

- 306 -

ших, котрі забірали мужиків в свої руки й вертіли, як хотїли.

Лейба знав, як важко ириходилось Ва- сплпнї, знав, що посесор прожене її од себе, знав, що вона вже не може вернутись до батька у Комарівку. Він знав усю Жу- равку й блпські села, знав, що лежить т кожного муяхика у кишенї, знав кожного характер, душу її заводив свою жидівську павутину на цїлу околицю. Василина попа- лась у ту^павутину несподівано.

— ҐІдиж, Василино, швиденько до дво- ру, та забірай, що можеш забрати, — гово- рив Лейба до Василини, — бо вже до твого пана збірають ся гостї. Вже приїхала його молода, панна Бронїслава.

Лейба хвиснув батіжком по коневі й по- їхав улицею. Василина пішла у двір.

На дворі стало зовсім поночі. На пан- ському дворі стояло багато екіпажів. Вікна у панських покоях були ясно осьвічені. У покоях грали музітки. Через вікна маня- чили люди.

Василина ввійшла у пекарню, позна- ходила свою одежу, поскладала в мішок, взяла хліба й соли.

— Василино, куди це ти збіраеш ся проти ночі? — питали в неї слуги: — пі- дожди до завтрішнього дня.

— Чи то правда, що приїхала в гостї панова молода? — спитала Василина.

— Приїхала з дядьками та з тітками. Там така кудлата та руда, що й глянути гидко, — обізвалась Олена.

Василину здавило коло серця. Вона за-

307

оула у тоіі же час про оатька, про матїр' про свою мандрівку. У неї прокинулось ще раз серце, прокинулось кохання до Ястшемб-

€ЬКОГО.

— Патлата, руда, погана! Піду, подив- люсь на неї, піду, обірву з її голови патли, завдам панові сорому перед усїма панами, — крикнула Васплина її кинулась прожогом у покої.

Двері у залу були одчиняні. Ясний ■сьвіт лив ся у прихожу. У одному покої коло зали грали богу слав ські жидки.*^ Повбі- рані панни її паничі танцювали. Обидві тїт- ки Ястшембського сидїли на софі коло столу з родичками пана Ястшембського. Панна Бронїслава танцювала з Ястшембським. Во- на була вся у рожевому. На голові розкіш- ними хвилями вили ся русі локони, а на локонах неначе цьвіли білі та рожеві квітки.

— Котра вона? — спитала Васплина у Олени у прихожії!.

— Ота, що з ним танцює, — сказала Олена.

Васплина, блїда як смерть, несамовито вскочила у залу ії стовпом стала. Проз неї понеслась як вихор панна Бронїслава з Яст- шембським її повіяла на неї тонкими пахо- щами. Васплина впилась в її лице очима. Як би могла, вона задушилаб її своїми ру- тками.

— Руді брови І Коси як коноплї ! Очі як у сови ! Ой поганаж І — засичала вона через зуби: — Чи такіж мої брови, мої очі!

Васплина вибігла з зали так швидко, як і вбігла.

— с:а:5 —

Яс-їшембськиіі па льоту у танцї вглядів Басили ну, примітив її страшне блїде лпце й дпіліїі погляд і трохи не випустив з рук панни Бронїславп. Він бояв ся Василини. Декотрі гостї, котрі стояли блиськ'О од по- рога, вглядїлп Василипу, почули її слова. Ьб здало ся, ию Василина пяна.

Але Василина зявилась і счезла як мара. Вона кинулась за двір її побігла но- чувати до Одарки, проклинаючи пана Яст- шембського її їіого двір.

— Погана, руда, патлата, з рудими бро- вами І — крикнула вона за двором, показу- ючи кулаком нк вікна. — А я ду:мала, що- вона гарна!

Як би панна Бронїслава здалась Баси- ли пї гарною, бог зна чогоб Василина наро- била у залї Ястшембському. Щастя Ястпіемб- ського, идо панна Бронїслава здалась Баси-, линї поганою, рудою та патлатою.

До самого сьвіта грали музики, до са- мого сьвіта танцювали гостї. Ястиіембськиїг вив ся коло панни Бронїславп, розсипав^, свою ласкавість, сам підносив для неї до- рогі наїдки та напої, але все поглядав скоса па одчинені двері. Він появ ся, ию у залу знов вбіяхить страшна як мара, блїда' Баси- ли на. ^з дикими очима.

Ного дл^ша була дуже неспокійна, але- зовсім не од того", що він згубив чоловіка^ згубив молодість, красу, честь молодої дів- чини.

Тим часом Василина впросила ся до* Одарілг на піч. Бона спала піч, як' не спала^

- ?09 -

й ЯК ТІЛЬКИ почало розвиднюватись, розпро- щалась з Одаркою її пішла у дорогу.

— Будь проклятий той час, та годпна, коли я вступила у пей панськиїі двір, — промовила Василина, виїіпіовпіи за село.

Вона глянула з гори на далекиіі лїс. За тим ЛІСОМ стояла Комарівка. Червоне не- юо яснїйшало та яснїпгаало. Лїс неначе ви- ринав з туману. Там за лїсом на яру у са- дах стояла рідна хата.

— Прощай, мамо, прощай тату І Я одна Бинна, що я пропадаю : мамо моя, серце моє, на що/К оце я так вразила вашу душу?

Василина заплакала голосно, як пла- чуть малі дїти, пхе раз глянула на синїй лїс і пішла шляхом, слїз пе втираючи.

А ранок розгорював ся, як золото на <^онцї. Небо червонїло, як роя^і у саду. Птицї щебетали. На дворі пахло холодком та по- льовим зїллям. Й у небі і на землї було роз- лите розкішне ихастя пишного лїтнього ранку. Василина не йшла, а бігла. їй здавалось, що батько її мати вдосьвіта прийдуть за нею у Лгуравку, розпитають ся її будуть її до- ганяти. Вона все оглядалась назад на шлях. Вона тепер боялась батька її матері, як своїх ворогів.

Повіяв вітер од схода сонця. Перед Василиною зза густого жита ппшно викоти- лось сонце й облило зелені нпви червоним огнем. Сьвіяшй вітер прохолодив її гаряче лице, висушив сльози. Вона пішла тихійше й опівдня ввіїгшла у здорове село. Серед села над ставком стояли високі верби. Ва- силина сїла під вербами й одпочила, зївши

310

шматок хлїба. Тільки ідо вона підвела ся на ноги й нагнулась, щоб кинути клу- нок на илечі, як почула, що у ногах не стало сили. Баси лина сїла на траву її пере- лякалась так, що не могла перевести духу. Верби стояли над самим шляхом. Проз" неї йшли й їхали люди.

— Боже мій, де мені* дїтись, що мені робити? — говорила Василина, ламаючи руки.

Дорогою їхав чоловік конячкою. Васи- лина через велику силу осьмілилась спитати, чи далеко до Стеблева.

— Ще далеченько. Як підеш пішки, то дійдеш хиба завтра, — обізвав ся з воза чоловік. — А тобі треба у Стеблів?

— У Стеблів. дядьку. Я і їду туди на заводи, — сказала Василина.

Чоловік глянув на її блїде змучене ли- це й сказав: -

— Не дійдеш ти, небого, до Стеблева пішки. Сідай зо мною, я- тебе довезу. Мені дорога ііде на Стеблів.

Добрий чоловік скочив з візка, підвів Василину, кинув її мішок на віз і посадив на мішку. Вони поїхали селом.

Вже сонце стояло на вечірнім прузї, як вони приїхали до Стеблева. ]^Ііж високими вербами було видно два високі димові стов- пи як дві щогли над зеленими та червони- ми покрівлями двох сахарень.

— От тобі її заводи І — сказав чоловік до Василини.

— А які це заводи? Чи сахарні чи су-

- 311 -

конні фабрики? — спитала Василіша: — мені треба у суконний завод.

— Це сахарнї, — сказав чоловік. — Суконний завод на другім кінці Стеблева, над Россю. Ось ми будем їхати кріз той завод.

Переїхали вони містечко й знов повер- нули за царину на Корсунь. На долинї, у'^ скелях, на самому кінцї містечка, знов підняв ся зза скелї високий димовий стовп коло довгої високої фабрики з довгими ря- дами здорових вікон.

— Отут, молодице, вставай та берись оцїєіо мея^еіо помІуК лштами, то як раз по- трапиш до завода — сказав чоловік.

Василпна насилу встала з воза, взяла клунок, иодяїсувала чоловікові її пішла ме- жею. Межа довела її у долину до самої річки.

Василпна впала на камінь її озирнулась кругом. Над річкою між скелями стояла ви- сока здорова фабрика, а на скелї на горі стояв такиіг самий здоровиїі, широкиіі дім. Од їїого йшли рядами невеличкі муровані білі дімки : декотрі кутались в ярках в зе- лені верби і за ними^вл^е починались люд- ські хати. Василпна побачила, що вона опи- нилась країі села.

— Кудиж менї тепер голову прихи- лити? До'^ кого менї йти? в кого менї пи- тати поради? — голосила Василпна, огля- даючись кругом.

Кругом неї було зовсім пусте місце. Далеко над Россю" в полї манячив якийсь магазин з червоної цегли серед верб та гус- того як лїс буряну, а там далї, тягло ся

- 312 -

поле ДО крутих ярів. За Россю стояв вігсо- кііїг скелистіїїі берег, яі: камяна стїна. з ши- рокігміг щілинами до самої води. Над ске- лями зеленіла трава та городи.

Сонце сідало над містечком і кидало між двома скелистими берегами пучки чер- воного проміння.

,,БояхЄ мій, чи проситись мені до лю- дий? Чи пустять мене в хату чуясі люди? Чом я не зосталась в матері! Менеб мати сховала од людських о чий. Вона одна пожа- лувалаб мене''. — плакала Василина, сидячи на камені. — „Не піду я в чужу хату, що Бог дасть! Лучче огут пропаду в буряні. На що мені лїиття?"

Василина насилу підвела ся з місця й пішла високими бурянами далі од стеяски. Високий як ліс чорнобиль та лопух бив її по лицї. Од кропиви, од бузини розливав ся важкиїі чад в чистому гарячому повітрі. Василина насилу продерлась через буряни й впйгила на пригорок, на самий берег. Купи розкиданого каміння спинили її. Один камінь висунув ся з скелі як здорова по- кришка й нахилив ся в пиз, неначе стріха. Кругом його росли густі лози та верби. По гарячому піску, по камінні вила ся гніз- дами ожина. Густий бурян був перемішаний з лозами.

У Василини не стало сили їітп далі. Вона спинилась піл скелею, впала в бзфян на пісок й застогнала не своїм голосом...

На землю впала темна ніч. Густі зорі висипались на небі. В низу, під скелею, між камінням шуміла та булькотіла вода, пада-

І

313

ючіі в низ, неначе у горщик, то клекотіла, неначе кипіла в казані*. О півночі Василина зродила сина. Вона лежала без памяти, не- наче мертва, розкидавши руки на пісок. Темна ніч та ясні зорі прикрили її сором, її лихо, а шум води заглушив крик малого сина... Василина лежала без памяти, неначе мертва.

Сонце зійшло і облило за Россю високі скелї тихим теплим сьвітом з верху до са- мого низу. Василина оиамятувалась. Вона розкрила очі, глянула кругом себе, на скелї за Россю, глянз^ла на високу вербу, що об- перлась об скелю її прикривала її своєю тїнпю, почула шум на Росї...

„Де це я? Чого це я сюди заіішла? Чого це я лежу під скелею у лозах та у бу- ряні", — думала Василина. як через ваяхкиїї сон, хапаючись за голову.

З верху, над Василиною, неначе висїв здоровиїї камінь, гладенькиіі як стеля, з вусь- кими темними щілинами. З боку стояла ка- мяна стїна, ще гаряча од сонця : од неї па- шіло теплом, як од гарячої печі.

„Болге мій, що це зо мною дїєть ся? Чи я сплю, чи це мені снить ся, чи я сла- ба?" — думала Василина, дивлячись на камяну стелю.

гіамять верталась до неї, та не могла вернутись.

'Вона повела -по очах рукою, пеначе хо- тіла прогнати якийсь важкиїі сон з очиГі. Коли це писнула дитина голосно. Тоіі гос- триії крик неначе врізав Василину ножем по самому серцї. Десь у неї взяла ся сила^

- 314 -

неначе хто линув на неї цілющою водою. Вона швидко підвела голову, підвела ся й сїла. Память разом вернулась до неї й об- лила її неначе холодною водоьз. Коло неї качалась мала дитина й кричала гострим, пронизуватим голосом. Василина іі сама не счулась, як скинула з себе корсет і зави- нула у його дитину. Цїлий вчорашній день зявив ся перед нею од самого ранку до пізньої ночі. Все горе того страшного дня, всї муки тієї страшної ночі разом встали у її памяти. Вона крикнула не своїм голо- сом її заглушила слабий дитячий крик.

— Так це ти, поганцю, довів мене не- щасну до такого лиха І Ти мене знївечив, прогнав з своєї хати, з рідного краю, пус- тив по сьвіту волоцюгою. А сам гуляєш та танцюєш з своєю молодою І Я одна мушу поневірятись на чужіїі стороні, міяс чужими людьми. Не діждеш ти. щоб я годувала твого сипа І — крикнула Василина не своїм голосом.

Вона хотіла встати. Вся ненависть до Ястшембського закипіла у її серцї, пробила його на скрізь гострим ножем, закипіла у душі ЯК' вода на огнї. Вона почула що набіраєть ся сили з тією злістю. Гнїв налив її тїло якимсь пекельним здоровям : вона хо- тіла встати, але знов упала на пісок. А ли- хо клекотіло у її душі, як вода у казані. Вона згадала вчорашнїіі вечір, згадала мо- лоду Ястшембського, всю у рожевій одежі] у дорогих квітках на голові, веселу, щаслігву]

Василина почула, що злість., давить душу, затоплює серце як вода. їй здалосьі

- 315 -

ЩО камінь над її головою все спускаєть ся нижче й лягає на її груди, давить до хо- лодного піску, давить, давить і не дає ди- хати...

Вона кинула оком на дитину... Блїде- лице посиніло. Руки простяглії ся до ди- тини, у Василини десь узялась сила. Вона встала, вхопила дитину й кинулась до річки.

„Не діждеш ти, щоб я годувала твою дитину", — подумала Василина, а її ноги самі несли її до річки. Вона вийшла на бе- рег й спинилась на крутій скелї. В низу під самою скелею шуміла між камінням вода. Хвиля била між трьома здоровими камін- нями й падала в низ білою піною.

Василина, блїда як смерть, нагнулась в низ її глянула на шум. Вона й сама не счулась, як її руїси випустили дитину. Вона тільки почула, як дитина впала у воду й бовтнула, неначе хто кинув у воду'^камінь. Вона тільки тодї схаменулась, крикнула та- ким страшни;м голосом, яким люди кричать під ножем розбійника її впала без памяти на землю.

Сонце тільки що підняло ся над кор- сунськими горами. На дворі нїгде не видно було нї душі. Стояла мертва тиша, тільки в низу шуміла вода по камін ю.

Василина лежала між купами каміння, її очі, дикі її страшні, дивились на круті скелї на противному березї, а в голові ясно й виразно чув ся страшний гук: бовть, бовть! неначе хто без перестанку кидав у шум каміння. Василинї здало ся, що по- тріскані скелї, облиті сьвітом сонця, почаліг

316

теміїїтії. оступились далеко од берега й не- наче потонули у вечірньому тумані. На синє небо нїбп впала ніч, небо почало чорнїтп. Зелені верби та лози потемніли, як голе дерево зїмоіо. Темноспнїїі круг неба захитав ся на обидва боки, як човен па водї. Береги Росї розступились далеко один од другого. Скелї почали коливатись і почали рости у гору.

День змінив ся на ніч, а серед тієї темряви ясно іг виразно розносило ся : бовть, її різало Василину по серцї, як гострий нія^. Василинї здало ся, що вона лежить у пе- чері під камяною стелею, а коло неї стоїть Ястпіембський її регочеть ся. Камінь підняв ся в гору, її стала біла стеля. Василинї зда- ло ся, що вона в Журавцї, в покоях, у Яст- шембського, сидить на канапі їг держить на руках :маленького, чудового хлопчика, свого сина. Вона вхопила дитину, пригорнула до серця іг почала її душити. Пальцї стали гострі як гачки, її ввігнали ся у мягке га- ряче тїло. Тепла кров дитини потекла по її грудях. Вона кинула його од себе й дитина бовтнула у воду, а Ястпіембський зареготав ся, вхопив її па руки її кинув у шум.

І здаєть ся Василинї, що бистра вода понесла її на середину широкої річки. Бе- реги ледві мріють, заставляні гострими ске- лями. Вода реве, клекотить. Вона тоне, за- ливаєть ся водою її знов виринає іі нїяк не може втонути.

Сонце забли піало з високого неба про- сто над нею. Вона простягає руки просто до сонця її просить помочі. Сонце сховалось.

317

неначе пірнуло у небо, й на дворі стала ніч. А вода реве, кидає Василиноіо то в го- ру, то в нпз. Вона то пірнає, то впрпнає. Кругом неї заворушились у воді" русалки, засьпівали її почали її тягти на дно." Васи- лина тоне все глибше: чує, як вода крутить нею, мов вихор пилом. От вона лягає на холодне дно їі потрапляє лицем на днї на свою дитину. Дитина вхопилась холодними ручками за шию іг повисла як здоровий, тяжкиїі камінь. От вона вмірає, але у воді чути: бовть, бовть, бовть, — і той страшниіі гук не дає їй вмерти, дерлаїть у тїлї душу....

Коли це кругом неї вода стала гаряча їі почала кипіти. З чорного дна вихопилась, червона водяна трава, чудна, похожа на ра- ки, на павуки й запалала полумям. Кругом неї вода заклекотіла. А русалки знов закру- тились коло неї їі заговорили людським язиком.

Василина розплющила очі. Кругом неї стояли дві баби їі одна молодиця. Молодиця лила воду з тикви на її голову. Баби під- вели Василину їі посадили.

— На, молодице, напий ся води! — сказала одна баба, приставляючи тикву з во- дою Василинї до губів.

Василина напилась води їі опамяту- валась.

— Яка це молодиця ? — говорила одна баба. — Здаєть ся, вона не стеблівська.

— Мабуть якась бурлачка, — обізва- лась молодиця.

Василина не мала сили говорити, тіль- ки застогнала її знов впала на каміння.

318

— Боліє наш мплостіївіпі І Щож нам •робити з цїею нещасною молодицею, — бід- калась баба: — де її дїти, як їїі помогти?

Людські хати були далеко. Найблище стояла хата тієї молодиці, котра вгляділа Ва сплину разом з бабами. То була молода удова. Мария Янівиа.

— Кудиб її одвести? Не можнаж таки покинути ' Гї бідну отут на сонцї ! — гово- рили баби. — Одведімо до тебе, Марие, не- хай полежить в тебе хоч до вечора.

— То й одведімо до мене. — обізва- лась Мария з плачем: — Господи милости- вий, яка вона блїда, неначе мертва.

Вони підвели Василину з землі й через силу поволокли до Мариїної хати. Вони по- клали її в сїнях, підмостили їїі мішок з оде- жою під голови.

Три днї лежала Васплина без памяти» не їла й не пила. Мария Янівна ходила до сьвященика, щоб висповідав Василину, але сьвященик, розпитавши, іцо Василинї оді- брало язик, не схотів йти.

На четвертий день вранці Мария збі- рала ся йти у фабрику. Васплина неначе прокинулась і заговорила.

— Скажіть мені, де це я ? — спитала Васплина в Мариї, дивлячись у одчиняні

•сїнешні двері на високі верби.

— Ти, молодице, у добрих людий, — сказала Мария.

Васплина глянула по сїнях, подивилась па Марию, глянула через двері на вузький, ярок, на верби у ярку іі нїяк не могла при-] гадати, де вона'л^жить.

- 319 -

— Чп довго я лежала недужа? — че- рез велику силу спитала Васплпна.

— Вже три днї, як МІГ тебе знайшли коло Росї й привели у мою хату ; ти лежала три днї без памяти. Мп думали, що ти вже вмерла, — сказала Мария.

Мария нагадала Василинї річку, й стра- шна подія, неначе блискавка, осьвітила Ва- силину. Вона вся отерила, застогнала й за- крутила головою, неначе хотіла випручатись од" страшної думки.

— Звідкіля ти, молодице? — спитала Мария.

— Я з Комарівки, під Звенпгородкою, та приіішла сюди на фабрику на заробітки, — сказала Василина.

— Ти мабуть заслабла дорогою? — спитала Мария. "

— Еге. Мене один чоловік, спасибіг йому, підвіз до Стеблева, й я через велику силу дійшла до фабрики, — сказала Васи- лина.

— Можеб ти чого попоїла? — спитала Мария.

Василина тільки рукою махнула.

— Як же тебе звуть? — спитала Мария.

— Я Василина, — сказала Василина й боялась більше говорити про себе.

— Можеб ти висповідалась та запри- частилась? — спитала Мария.

— Як би я вмерла... Господи пошли мені смерть І — жалібно ії тихо заголосила Василина,

Цї слова навели на Марию журбу. Во-

3-20

на схилила голову її заплакала. її дувіа по- чула в тпх словах якесь велике горе.

Мария дала Василинї напитись води^ одчинила сїнешні двері її побігла до фа- брики. Василина зосталась у сїнях сама. В одчиняні двері було видно, як зеленів крутий бік яру, вкритиіг зеленою травою та роскіпіною огородиною. Ввесь яр був заки- даний роскішними вербами, неначе гніздами, понад тихою течією, що плинула з криниці до Росї. Здоровий червоний камінь висову- вав ся з крутого зеленого косогора. А з верху синіло чудове пишне сине небо, а по йому, неначе лебеді', плавали білі хмарки. Васи- лина задивилась на красу неба й землі й втихомирилась.

„Сьвіте мііі ясний, сьвіте прекрасний, як на тобі тяжко яаїти, а йде важче, а ще тяжче, не нажившись, уміратп", — поду- мала Василина й у неї молодої заворушилась іскра жизности, заворушила ся й зажевріла у молодій душі, як огонь у сухому дереві-

Василина почувала, що сила вертаєть ся до неї. Через одчиняні двері вона при- мітила, як марево грає над вербами, над го- родами, як білі хмари пливуть по небі: по- чула, як щебечуть пташки у вербах, почула як на городї дївчина сьпівала піснї. У го- лові дееь узялись думи. Вона глянула на верби, на впшнї, на городи, й перелетїла думкою у батьків садок, неначе побачила у" садку свою матїр, своїх маленьких сестер. І все її ясиття майнуло перед Гі очима, не- наче намальоване на полотнї. Вона почала од своїх дитячих лїт й неначе сама собі

- 321 —

розказувала та пригадувала свій вік. От во- на збіравть ся їхати на буряки, сїдае на фурґон міл: дїіічатахми та хлопцями, їде че- рез густії Гі лїс до куріня. Коло куріня сила народа. Мілг народом майнула постать су- хого жида. А далі... село, здоровий садок, панський двір... Нона стоїть перед шішним: дзері.алолі, уся у нуд(»]ніх квітках, стрічках, як роят в саду... А ось... Ястшембський... а там лопгпп шлях, Рось, скелї, маленька дитина...

]>асилпна кріїьпула її заридала. Вона пригадала все, нрта.дала недавню страшну подїіо над 1*()сіо ТІ ;}аламала руки.

„Сипу мііі, ДІ1ТІІІИ) моя.І Як би мені хто вернув тебе, я б оддала г>се на сьвітї, одда- лаб своє здоровя, сіює яліття, забулаб свій сором".

Пасилпна зомлїла. їіі здало ся, що ко- ло неї леікпть/ії спгт, ию вона пригортає його до се]иія. ІГі здало ся, пю мала дитина заплакала. Попа почула навіть дитячий крик. Прокчіда>;ть ся вона, ая: к'оло неї стоїть Ма- рия іі якась молодиця з маленькою дитинок> на руках.

"— Пасилппо, чи тобі хоч трохи стало легше? -- спитала Мария.

Легпіе, сі:а :;ала тихо І^асилина, — та на іио В5[?е мепї м(»(-; ;}до))ог.я...

— Одуя.'уГі, Пасилппо. Чи ти була коли у напи)му Стеблеіи? — спитала Мария.

- Иї, П(^ була. Оце г.періпе прийшла сюди па роботу. обі:ч5алась ])асилііпа.

Мала дитина в молодшії на руках за- твори їв. НЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО Т. І. 21

322

плакала. Той плач дійшов до самого серця Вас ПЛИНІ.

Сусїда молодиця принесла Василинї молока. Васплпна попоїла й почувала, п;о :^доровя її вертаєть ся.

Ще тиждень пролежала Василина у Ма- рш в хатї, поки зовсім одужала. Через тиж- день Мария одвела її у контору, де жид Лейзор Рабиненко записував робітників на фабрику.

У.

Леіізор Рабиненко взяв в стеблівського посесора жида підряд ставити робітників на заводи. Хазяїн платив йому чистими грішми ■за кожну д^тпу, а Леїізор'^був повинен шу- кати робітників, ставити їх на заводи, пла- тити їм вже од себе за роботу, піе їі харчл^- вати. Як тільки жид не настачав робітників, директори заводів мали право од себе ста- вити до машин робітників й давали їм по- двійну плату, записуючи її на підрядчика. На таку цїну легко було поставити людпй з самого Стеблева. Тим"^ то жид мусїв доста- вляти робітників заздалегідь і длятого дер- жав своїх аґентів скрізь, де тільки було мо- жна вигоднїйше найняти людпй.

По близьких і далеких селах нишпори- ла Лейзорова жидівська полїция, роздавала гроші наперед, у той час, як мужикам при- ходилось дуже тяжко, а найбільше під час виплати подушного. Леїізорова полїция окрім того заплутувала мужиків у довги й за стра-

323

шні проценти тягла ліодий за шию до Лей- зора на заводи.

Коли у Лейзора була тисяча робітників й од кожної душі зосталось по карбованцю на рік, то й то вже був для його непоганий заробіток. Але Лейзорів інтерес був той, щ,об з кожної душі зоставало ся у його кишені як можна більше карбованців. Окрім того він платив од кожної душі проценти своїм аґен- там. І Лейзорів заробіток й проценти для йо- го полїциї — все це падало на людські ду- ші, до котрих йому було мало дїла. Ті душі юули не жиди, а ґої, а він би й жидів не помилував... Й він їх не милував, харчував так, що люди не видержували, кидали паш- порти, кидали роботу й втїкалп з заводів, куди тільки можна було втїкти. Місцеві лю- ди знали жидівські руки її не йшли на за- води. Лейзор їздив у великий піст на да- леке Полїсся. у бідний могилевський та мін- ський край, давав завдаток бідним Білору- сам саме під час оплати подушного, або під час голода, брав в волостї їх пашпорти, й потім перевозив їх на заводи. На україн- ських заводах появились нещасні Полїщуки, чи як звуть їх на Українї Литвини або Ла- пацони. Леіізор держав їх у таких казар- мах, харчував такими харчами, що нещасні Литвини звиклі їсти не віяний та не сїяний хлїб, кидали заводи й тїкали в свій голод- ний край.;

Мария привела Василину до жидової контори. Лейзор жив у одному мурованому домі, недалеко од фабрики. Коло Лейзоро- вого дома стояли вози з хлїбом та салом.

— 324 —

Сам Лейзор важив на терезах'сало, у ко- трому вже ворушились черви. Лейзор не дуже гидував тією харчю, забороняною за- коном Мойсея : він скуповував сало по селах і посилав ЦІЛІ хури в Адес, у жидівські контори.

— Ей, стережи ся, Лейзоре, бо ОСКОрГ>- миш ся, — жартували люди.

— Що вам до ТОГО ?! То я оскором- люсь, а не ви, - обізвав ся Лейзор.

— Чи вжеж ти не боїпі ся свинї?

— Чого її боятись? Хиба вона мене покусає, чи що, — говорив Лейзор, але все- таки одвертав носа од того сала, у котрому вже кигпіли черви.

За теж сало було купляне дешево, а Лейзорові тільки того було треба.

Васллина показала" Лейзорові квіток од Лейби. Лейзор прочитав допотопний квіток^ у котрому чудні слова неначе собака накру- тила хвостом, й повів Василину до контори. У конторі стояло з десяток чоловіків, котрих прислала у Стеблів Лейзорова полїция. Чо- ловіки стояли як воли, Лчдучи свого ярма.

Лейзор помив руки, сїв за стіл і поча& крутити у книжцї якісь бублики, записуючи людий. Він записав Василину у суконну фабрику. У конторі вертїлись жидки, сухК довгі, проворні: вони ґерґотїли без переста- ну, зовсім як гуси, що зняли ся летіти на воду, у Лейзоровому подвірї притулилось, вже три жидівські сїмї : одна у одній кім- натї, у його кватирі, друга на подвірї, у на- двірній хатинї, а третя у мужиковій хатї, що^ сгояла на городї, зараз коло Лейзорового

325

двора. То були його поліцейські Шмулї, Орулї, Гершки, котрі нишпорили у Стеблеві й у блиській околиці, бігали по селах біл- ками або й пішки, знали ся скрізь з шин- карями, з підрядчиками на заводах, з жи- дами мірошниками, з жидами посесорами; знали всю околицю як свої пять пальців, скрізь справлялись про ціни на хлїб, на са- ло, на дьоготь, на ріпак, збірали пашню з бідних мужиків за проценти й звозили до €ВОго начальника стеблівської околиці, Лей- зора Рабиненка. В Лейзора в Адесї були своі ще вищі начальники: жидівські ґубер-г натори й міністри, котрим він подавав звіст- ку про все й доставляв їм пашню. То були міністри пшениці, жита, міністри гречки й проса її навіть міністри свинячого сала, олії й дьогтю : то були взагалі українські ґубер- натори мужицького поту та слїз, міністри людської крони...

Лейзор Рабиненко, не більше як на- чальник повіта, ще не мав гонору й аристо- кратизму адеських міністрів й поводив ся з мужиками по простацькому за панібратг^': жартував з ними, підлещував ся до їх, од- бріхував ся коли було треба, але потихеньку закидав скрізь через своїх жандармів, Шму- лїв та Шулимів, тонку павутину, ловив нею мужиків й висисав з їх гроші, як павук ви- сисає кров з мух. Лейзор ходив ще у дов- гому каптані до самих пят, носив жидів- ський капелюх, але лице його вже налива- лось, як ябл^^ко у Спасівку. Чорна борода залисніла як шовк, руки стали повні, мягкі, а пальці були налиті салом. По лиці було

326

вже ВИДНО, ЩО йому не багато зосталось до- служувати до уряду жидівського і^^бернато- ра"^ України.

— "^Іи ти, молодице, станеш на заводі на своїх харчах, чи на моїх? — спитав у Васнлини Лейзор.

— А деж я набуду свої харчі? — ска- сала Василина. — Я" не тутешня.

— Коли ти бурлачка, то ставай на моїх харчах. Ти будеш робити у постригальнї. На моїх харчах будеш робити по два карбо- ванці на місяць, а >ік на своїх, то по три. Першого місяця ти вернеиг менї ті грошів що тобі позичав Лейба та иш з процентом.

Лейзор записав Василин}^ у книжку^ послав Гї у фабрику. Мария повела ґї у по- стригальню.

Постригальня була у нижньому поверсі фабрики. Мария одчинила двері в той видїХ де вона сама стояла коло „вовка" й повела за собою Василину. Василина глянула на машини й оторопіла. V неї закрутилась го- лова. Гук, свист від маишн. шум водії під помостом, свист од паровиків, це все так заглушило їі, що вона бояла ся йти далі". Над нею вертілись колеса, кругом неї кру- тились, ледві повертались, гарячі як огонь парові барабани, неначе бочкп, а на тих ба- рабанах накручувалось мокре сукно, парувало- й зараз сохло. На ді>угігх барабанах сукно- хватали довгі ряди ворсильних колючих пій- шок і наводили на ііому блискучу ворсу. Довгі ремінні паси пронизували стелю П ха- пались в низу за машини! Машини ревли^ СТУГОНІЛИ, колеса махали ;іубцлми. неначе?

— 327 -^

хотїлп вхопити чоловіка й потроишти його на пшаточки, а під ногами ревла й шуміла вода, прориваючись через щілини помосту. Серед того гауму подекуди було чути голо- сну дївочу пісню.

— Василино, стерелаїсь, и;об часом ма- шина не вхопила тебе за одежу, — крикну- ла Мария до Василипи, стаючи до роботи коло вовка їі тикаючи їіому^у зуби мія^ ко- лючки та крючки вовну. — Йди до тих две- рий: там тобі покажуть у постригальнї твоє місце.

Василипа насилу добрела до других дверий й війшла у довгу здорову пострй- гальню. Проти сонця заблипхали здорові, ши- рокі яі: ворота вікна. Проти вікон стояли рядами пяльця, на їх було міцно напнуте біле, тонке як шовк сукно, а коло пяльцїв стояли дївчата її молодиці. Вони вптіггувалй крючечками товсті або чорні нитки, зрізу- вали нолшцями вузлики та реияшки. Деко- трі сидїли з пяльцями й гаптували Лговтими та червоними нитками береги на сукні та фабричні клеііма. Постригач, молодий гар- ний Німець, привів Ва сплину до пяльцїв і поставив її проти тонкого білого сукна.. Сукно сьвітило ся проти вікна наскрізь, так що було видно кол;ну нитку. Постригач дав: Василинї крючечки, ножички й маленькі обценьки, показав роботу їі піиіов собі.

Василина оглянулась на обидва боки.. Довгими рядами через усю фабрику сидїли дївчата й молодпцї у чистих білих сорочках.. У всїх були білі руки, білі лиця, неначе во- ни були панського роду й нїколи не робилїг

— 328 —

чорної роботи. Всі глянули на Василину й почали шепотіти.

— Ця молодиця не стеблівська. Мабуть бурлачка, — говорили стиха дівчата.

— Це та молодиця, що її знайшли без памяти над Росю. їй Богу, це та сама, — шепотіли дївчата, скоса поглядаючи на Ва- силину.

Василина все те чула, витягаючи тов- сті нитки та вузлики з сукна.

У постригальнї стало тихо, тільки ча- сами ллчдали нитки та бубоніло сукно, як барабан, під дївчачимп руками. Перегодя одна дівчина почала піснї, до неї пристали другі дївчата й молодицї, розважаючи свою нудьгу. Одна пісня лила ся за другою, гуч- но розносячись по високій фабрішії. Коли це одна дівчина почала пісню, а за нею по- чали другі дївчата :

Ой у нашому Стеблеві стала новина :

Породила Бпківночка малеє дитя.

Ой, узала мале дитя під білі боки

Та вкинула мале дитя в Дунай глибокий.

Ой, закиньте, рибалочки, шовковую сїть,

Та зловіте іцл'ку-рибу напаи на обід !

Не зловили щуки-риби, зловили рибя :

Тож тієї Биківночки малее дитя.

Ой, узялп Биківночку під білі боки

Та вкинули молодую в Дунай глибокий.

Стала, стала Биківноч^ха, стала потопать,

Стала вона, молодая, матїнки бажать.

Оіт, маєш ти, моя мати, іш;е дочок три:

Не пл'скан їх на ву.гнцю, двері підопри.

Василина слухала кожне слово, й ко- жне слово капало на її серце, як розтопля- ний віск. їй здало ся, іцо дївчата сьпівають

- 329 -

про неї, ЩО ВОНИ знають, як вона породила дитя і вкинула його у Рось. Вона глянула на дївчат, дівчата неначе поглядали на неї €К0са, й по їх очах неначе було знать, що вони все знають, що вони бачили, як вона кинула дитину в воду.

У Василини задрижали руки. Вона ви- пустила з рук ножницї. Ножницї дзенькнули об столик. Всї глянули на неї.

У Василини закидалось серце, а далї неначе вмерло. Вона охолола, сїла на ослін й сперлась на столик. У неї голова закру- тилась, в вухах задзвеніло. Натягнене біле сукно перед ЇТ очима стало зеленим, а далї синїм і задрижало як лист на вітрі.

„Боже мій! Цеж ти мене караєш за мою провину! Цеж вони про мене склали пісню й сьпівають навмисне проти мене... Боже мій ! чим же я спокутую свій великий гріх", — думала Василина, неначе через сон.

Василинї здалось вже, що отот справ- дять ся слова тієї страшної піснї, що зараз одчинять ся двері, ввійдуть люди, візьмуть її й вкинуть у воду. її мука була така тяжка що вона була ладна й сама кинутись у воду.

„Не переживу я цієї муки... Пошли ме- нї, Боже, кару, як найважчу! Я все видер- жу, усїм спокутую свій гріх" — думала Ва- силина.

А шум гув в Гі голові: то шумів як вітер між соснами, то шелестів як зелена діброва. Серце знов прокинулось й застуко- тіло в грудях, як пташка в клїтцї. Через стїну було чуть, як гули машини, шипіли

- 330 -

десь далеко паровики, стугоніло важке т- лїзо, глухо шуміла під помостом вода. Васи^ лиш здало ся, що то шумить вода в Росі" під скелями. Вона виразно почула серед то- го шуму страшниіі гук: бовть, бовть, бовть.. ^

— Боже міїі ! За пхо я маю терпіти таку страшну кару І — зашепотіла Василина.

Була хвиля, коли Василинї прийшла думка "схопити ся з місця, впасти на коліна й розказати всім голосно про згубу свога дитяти. Ллє її тверда натура перемогла ту страшну гадку. В неї десь узяла ся сила,, й вона задушила в собі ту думку. Вона сщ- пила зуби, взяла в руки нолшицї й почала нїби вистригати вузлики па суїшї. її очі втупились в прозоре суршо, між тонкі нитки,, але вона нічого ве бачила її тільки водила, по сукну ножнпцями.

— А чого ти, молодице, насилу с(»ва- еш руками ? — крикнув на Васплпну по- стрпгач. — Ти робиш, неначе три дні не їла.

На Васплпну неначе хто линув холод- ною водою. Вона опамяталась й почала при- мічати товсті й тонкі нитки, вузлики, ре- пяшкп. Нудна робота прохолодила її гаряче серце й притягла до себе всю її увагу.

Опівдні задзвонили в дзвоник на обід. Робітницї кинули роботу й пішли з фабрики. На двох дверях стояли десяцькі її трусили дівчат і молодиць, піоб вони часом не на- брали собі до лому тонких ниток, вовни^ лучкп та шовку. Кожна робітниця розпері- зувалась перед десяцьким і\ витрушувала пазуху, сорочку й спідницю. Десяцькі, од- стовні москалї, дуже стидко трусили дЇБчат.

- 331 -

оглядаючи їх кругом. Василина. розперезав- ши пояс, дуже засоромилась, і на її блідому лицї виступив румянець.

— Нічого, молодичко, нічого! Видно, що вперше тебе трусимо, — сказав москаль, оглядаючи Василину кругом : — звикнеш то й червоніти перестанеш.

— А може вже й звикла, — обізвав ся з других дверий москаль. — Та й гарніж тобі, бра, достають ся молодиці ! А мені чорт надав усе старих бабів таких, як оця.

І москаль вхопив в руки якусь стару бабу й дуже стидко почав заглядати в па- зуху та облапувати кругом. Баба тільки ла- ялась та плювала.

Василина виїїшла з фабрики серед си- ли всякого народа. Всї придивлялись до неї. Парубки зачіпали її, а Василинї все здавалось, що вони всї вже знають про її провину. В Гі голові гула й лосї страшна пісня ол слова до слова :

Ой, л'зяла мале дптя під білі ооки,

Та вкпиз'^ла мале дитя и Дуііаіт глибокий.

Василина пішла до казарми. В довгій казармі на столах вже стояли миски з бор- щем. Бурлаки й бурлачки сидїли за столом довгими рядами. Лейзор бігав з пекарні в казарму, а з казарми в пекарню. Василина сїла між. молодицями та дівчатами. Вона взяла ложку борщу й трохи не виплювала до долу. У борщі була сама за себе бутвина. Він був навіть без картоплі й одгонив ся старим смердючим салом. Липкий, чорний як земля хлїб давии у горлї й тріщав у зу-

- 332 -

бах. Бурлаки й бурлачки позвикали вже до такої страви й їли, аж за вухами лящало. Василина через велику силу зїла трохи бор- щу. Каша тхнула старим салом. Василина згадала те сало з червяками, котре вона бачила на терезах, і поклала ложку,

— Чому ти, молодице, не їси каші? — •спитали у Василини молодицї.

Василина мовчала, спустивши очі на

<ІТІЛ.

— Це якась горда бурлачка, — судила голосно Василину одна дївчина, скоса по- глядаючи на чорні Васплинині брови: — - й говорити з нами не хоче.

— Де та й гордість дїнеть ся, як по- живе з нами у цїй казармі, — судила Васи- -лину друга бурлачка. — Й ми колись були горді, поки не довелось бурлакувати.

Василина встала зза стола, не ївши. Бурлаки заїсурили люльки... По казармі пі- шов страшний чад. Василина, ш,е не зовсім здорова, закашлялась.

— А пш, молодице, не звикла до та- кого кадила? — засьміяв ся один молодий бурлака, присовуючись до Василини й пуска- ючи дим під самий ніс Василинї. Василина одвернула од його лице.

— Це якась панї, — сказала одна дїв- ка на здогад. — ^Ой, дївчино вишня, та не будь така пишна!'* — засьпівала вона весіль- ної піснї так само на здогад Василинї.

А бурлака присунув ся до Василинж ще ближче та все дмухав на неї смердючим тютюном.

— А ну, чи видержить! — жартував

- 333 -

другий молодий бурлака. — А ота чорно- брива вже видержує, — сказав він до одної дївчини і моргнув на неї однією бровою.

Дївчина засьміялась, а бурлаки обсіли кругом Василину, як мухи мед. Чорні очі,- чорні чудові брови манили їх. Дівчата й мо- лодиці завидували Василинї й почали кеп- кувати з неї.

— А ну, я тебе вщипну, чи видер- жиш? — сказав бурлака до Василинн й при- сунув ся ще блплгче.

— Геть, сатано, бо як дам, то й переки- неш ся І — крикнула Василина, махнувши на його рукою.

— Та й брикливаж ! Ще такої й не бу- ло у нас на фабрицї, — сказав бурлака.

— Потривай, ось я вщипну її; од мене видержить, сказав другий бурлака, при- совуючись до Василіши з другого боку.

Василина не встигла обернутись на дру- гий бік, як обидва бурлаки присунулись до неї й здавили її з двох боків.

— Одчепіть ся од моєї душі! Чого це ви причепились до мене? — крикнула Ва- силина й на силу видерлась з бурлацьких рук. Вона, вся червона, вибігла з казарми..

— А як зачервонїлась ! Потривай, прий- деш ти до нас у казарму на ніч! — кри- кнули бурлаки в слїд Василинї,

Знов задзвонили у дзвоник. Бурлаки рушили до фабрики. Василина знов сїла пе- ред прозорчастим сукном і ї*ї очі пірнули у нитки та вузлики. Вона передумала все^ що витерпіла того дня й зажурилась.

^Важке буде моє життя на фабрицї, та

- 334 -

така вже, знати, менї доля судила ся", — думала Васпліша, важко здихаючи. — „На що менї було йти на ті буряки? На що я найняла ся у того пана? А тепер завязала голівоньку, не розвяжу до віку"...

У вечері знов задзвонив дзвоник. Де- сяцькі знов обтрусили робітниць й випусти- ли їх з фабрики. У казармах подали бурла- кам на вечерю кулїш з одним кропом без сала. Голодна Василина попоїла кулїшу; постелилась між двома молодицями й лягла спати, прикрившись свитою.

Бурлаки й бурлачки полягали покотом на полах, де хто схотів.

Тільки що Василина задрімала, чує вона через сон, що з неї у одну мить хтось стяг свиту, неначе її вхопив вітер й понїс кудись. Василина кинулась.

— Хто це стяг з мене свиту? — кри- кнула вона на всю казарму.

— Та це мабуть хтось жартує, — обі- звалась та молодиця, що лежала поруч з нею: — хтось потяг свиту через мене.

— Оддайте менї свиту! Чого ви чепля- етесь до мене ! ~ кричала Василина, сидю- чи на полу.

У темряві було чути здержашпі сьміх. Молодиця повозила руками, налапала свиту й кинула на Василину.

У казармі знов стало тихо. Тільки що Василина задрімала, з неї свита знов зняла ся й полетіла на другий бік. Василина кри. кнула.

— Якого це ви дїдька до мене чепля-

— 335 -

^етесь! Оце лихо та іі годї! Не дадуть за- онути ! — кричала Василіша через сльози.

Молодиця по другий бік Василини по- чала кричати на бурлак, налапала свиту й подала Василинї.

Не встигла Васрілина задрімати, чує вона — чиясь тверда широка долоня пере- їхала через її лице. З другого боку хтось смикнув її за ногу.

— Ґвалт ! Рятуйте ! — закричала Васи- лина не своїм голосом.

Хтось побіг по казармі й трохи не пи- щав од сьміху. У казармі всї попрокидались й загомоніли. Молодицї почали лаятись та кричати на бурлак.

Перегодя знов всї затихли й поснули, тільки одна Василина довго не спала й ти- хо плакала.

„Не видержу я у цїй казармі", — ду- мала Василина, засипаючи.

А їй через легкий сон снить ся пишний батьків садок, чудовий квітник, де цьвіли настурциї, півонїя та зірки. Сонце грає чу- довим маревом на квітках, на садку, на пиш- них садах та лїсах. Легкий туман крив всю Комарівку, що потонула у яблунях та черешнях, й розлягаєть ся тонким покрива- лом на густих лїсах.

Минули жнива. Лейзор Рабиненко по- їхав у могилевську ґубернїю й навіз на за- вод Білорусів. У казармі стало тїсно. В неї набилась сила народа. Робітники поскладали свої мішки з одежою у одному кутку. Для одежі не було осібної комірки, де можна •булоб поскладати й замкнути свої бурлацькі

- 336 —

причандали. У казармі почала пропадати одежа: в одного вкрали сорочки, у другого свиту. У Василини хтось украв свиту. 'Вона перенесла свою одежу на "схованку до Мариї Янівни.

Білоруси були народ спокійний, тихий, дуже вбогий. На чоловіках білі свитки та білі шапки-маґерки сьвітили ся наскрізь. На молодицях плахти та запаски висіли, як шматки дрантя. Й чоловіки й молодиці" но- сили личаки, обгорнувши ноги білими онуч- ками.

Молоді бурлаки не давали Василинї спокою нї в день нї в ночі. Через її молоде- гарне лице, чорні брови до неї горнулись всї бурлаки. Навіть Білоруси задивлялись на неї та зачіпали її.

— Вот гарна маладіца ! — говорив один Білорус до Василини. — Каби за мене пошла, то яб ажанїв ся.

— Як же ти аженїс ся, калї в цєбе- дома є свая жонка, — говорив другий Бі- лорус.

— Калї яго Вувдя „ наварі ла яму буря- ков, насипала червяков : наваріла каші, на- сипала сажі** — сьміяли ся Білоруси.

Бурлаки жартували, а Василинї було не до жартів. Харч була така погана, шо вона зовсім захляла й мусїла купувати собі їжу на базарі. Вона мусїла продавати деяку свою одежу й купувати собі на базарі до- брійшу харч.

В суботу молодиць та дївчат пускають, з фабрики ранїйше. нїж у другі днї. Однїеї суботи Василина побігла "до Мариї.

— Чи не знаєш ти, Ліарив, когонебудь, щоб куіініі у мене спіднпцю, або юбку. Оце так захарчували мене жндії, що в^ке ледві соваю ногами.

— Не знаю, серденько, — сказала Ма- рия. — А яку яг оце спідницю ти думаєш продати ?

— Та яку небудь: чи червону, чи си- Бю, за ВСІ голови, бо я влге зовсім захляла. Як не попоїм луччої харчі, то ґі з ніг зва- лю ся.

— А покалаї менї. Басили нко, ту спід- вицю, мояге й я куплю, — сказала Мария.

Василина викидала з мішка свою оде- жу, взяла одну спідницю й розгорнула.

— Ой, гарнаж спідниця ! — ал; плес- нула у долоні* Мария : — червона, аж очі в себе бере, а по червоному полї неначе хто- розсипав зелені дрібні бублички. А ну, це яка? а розгорни, Васплинко.

Василина розгорнула другу спідницю.

— Ой, Господи ! Де ти набрала такої гарної одежі ? Дивись, моя ти матїнко ! синя, синя, а по синьому полї неначе котики по- бігали білими та червоними лапками. А роз- горни, Василино, оцю юбку.

Василина рт)згорнула юбку. По зеленому полї крутились крючковаті червоні здорові квітки.

— Ця материя вліє не така гарна: квіт- ки дулге здорові, неначе собаки позадирали Б гору кудлаті хвости, — промовила Мария.

— А яка оце в тебе хустї^а? — сказала перегодя Мария й розіпяла здорову хустку^

ТВОРИ їв. Бкчуя лквіцького том І. 22

просто вікна. Червона хустка засьвітилась й заблищала.

— І ле ти набрала такого добра ? Ой, ненько моя. червона як итр, всю тобі хустку неначе жовтогарячі ластівки обсїли. А які дивовижні торочки !

Мария не втерпіла, поставила на столі лзеркало і завязала собі голову хусткою. Червоні та зелені торочки спустились з го- лови до самих пліч. Мария покрутила голо- .вою. торочки кругом голови завор^чпились.

— А приміряю я оту червону спідницю, може прийдеть ся на мене, — сказала Ма- рия.

Вона накпну^та на себе спідницю, гля- лула на спідницю й плеснула у долоні.

— Оїі, гарпояч ! Кругом тебе неначе зе- .дені бублички низками висять до самого долу. Продай мені, сестрице, оцю спідницю.

— Добре. Бери, коли хочеш, — сказала Баси лина.

— Або потривай... А накинь на себе ^ту синю, нехай я подивлюсь, як вона ле- жить на тобі.

Васплина накинула на себе синю спід- ницю з білимп та червоними котячими лап- ками. Мария одііішла до двернй, потім вер- нулась й обійшла кругом Василини.

— ОіГ, серденько моє, обидві СПІДНИЦІ

гарні, та не знаю, котру собі взяти. А на, Василиико, надїпь оцю червону, а я вберусь у синю.

Вони помінялись спідницями. Мария обтягувала на собі спідницю, поправляла

— 33^ —

рясні фалди, заглядала у дзерьсало, а потік перейшла тихо через хату, притуливши лїву руку до грудий й одставивгаи од себе пра- ву, як ходять всі" фабрицькі дівчата. Мария як пава походяхала по хатї, виставивши впе-. ред грз^ди її піднявши в гору лице.

— Чи гарно леїкить на мені ? Чи рясно •на боках лежать фалди? — питала Мария, повертаючи голову назад то в право, те в лїво.

— Господи, як гарно, — говорила Ба- дилина, важко зітхнувши й підперши рукою голову.

— А може я куплю оцю синю... Як тобі здаеть ся, Басилинко?

— Як тобі подобаеть ся синя, то берк <зиню, — сказала Басплина.

— А котра мені' лучше пристає до лиця?

— Обидві пристають, але синя неначе лучше, — сказала Басилина.

— Куплю синю, — сказала Мария: — про мене,'^хоч зараз запиймо могорич. Та не скидай, серце Басилинко, тієї червоної спід- ницї, нехай я хоч надивлю ся на неї. А це яка в тебе друга хустка? Ой гарнаж! Кар- тата, неначе хто насіяв грядочками усяких квіток. А завяжпсь, Басилинко серденько, нехай я подивлю ся; завяжись!

Басилина стала перед дзеркалом й за- вязалась. Картата хустка й справдї забли- щала в неї на голові, неначе хто натикав в хустку всяких квіток.

Б Мариї розгорілись маленькі темні очі.

— Н40 —

Вона бігала кругом Васіїлннії й не могла- надивитись на ту хустку.

— А пк»ж оті» зосталось в тебе в міпі- ку? Хвартух, чи що? — спитала Мария й вхопила складений й перегнутий по поло- виш хвартух.

Мария розвязала, розпустила хвартух й підняла його вииіе од своєї голови.

— Ой, сьвіте мій ! Який чудовий хвар- тух! їй Богу, як писанка! На яснозеленому полі маківки. А на, Василино, держи зз один кінець, а я за другий.

Молодиці' розіпяли хвартух.

— І де ти набрала такої гарної одежі? їй Богу, неначе хто насипав повний хвар- тух маківок. Признай ся, Василино, хто це тобі накупив таксго маку.

— Ат... заробляла потроху та й наспра- вляла. — сказала Василпна.

— В такому хвартусї хоч зараз ставай у танець, — сісазала Марня й задріботіла маленькими ногами. — Продаїі менї, Васи- лино, її хвартух.

— Про мене, купи й хвартух, — ска- зала Василина й важко зітхнула. Вона сама любила гарну одежу. Для неї шкода було хвартуха.

— Таку чудову одежу варт покропити, — сказала Мария й принесла з хижки пляшку горілки.

— Будьмож здорові, Василино! — ска- зала Мария, наливаючи чарку горілки.

— Даруй, Господи, це зносити, а в кра- ще вбратись, — одказала Василина до Ма- риї.

— 341 —

Мария вііпітла чарку до дна, ще- й ма- хнула нею в гору, під стелю, а потім поча- •стувала Васплину.

Випили по одній, а потім по другій. В Мариї ЗОВСІМ розвязав ся язик. Не великі -блискучі темні очі розгорілись й заблииіалп. Гарне, але блїде лице тропіки иосьвіяай- зпало.

— Скажи бо, Васплино, чи тобі якийсь панич насправляв такої га]>ної оде;ки. чм -бзфлаки? Скажи бо, серденько, скажи І

— Дещо справляв батько, дещо сама купила, ат...

Василина тільки рукою .махнула.

— А до мене оце недавно був приче- пив ся наш постригач. Коли не йду проз його, він ]5се дпвить. ся, не надивить ся на мене, та все зачіпає та бровами моргав. ЇГг Богу, так менї ал^ нїяково перед дівчатами... Хвалить мої брови, ию в цілому заводї кра- щих нема. А тебе, Васплино, сватали ? Чн ти виходила заміяс, чи сама покрилась?

Василина була неохоча розі.азувати про себе, а в Мариї розвязав ся язик. Вона по- любила Василину зразу й неначе вгадувала, що Василинпна доля дуя^е иохожа на її до- лю. Чудова краса Василини зразу навела на неї ту гадку.

— А ти, Марие, давно вже зосталась вдовою ? — сказала Василина. •

— Оїі, серденько моє дороге, вже че- твертий рік, як овдовіла. Чоловік умер, а піг сля ііого смерти Гі дитина померла, царство їм небесне! — еісазала Мария зітхнувши,

— 342 -

а\ перехрестила ся до оОра;^ів. — Набралась я на своєму віку всякого лиха.

— Чи ти, Марие. довго висе на заводі? — спитала Василина.

— Чи тож на одному заводі я булаГ Була я в Вільшані" а тепер застрягла у Сте- блеві, та вже мабуть буду тут, доки мого- живота. Остобісіло вяге мені те бурлацтво... Ще як була я дівкою, послала мене мати на заробітки у Вільшану. Після смерти батька зістались ми сиротами, а мати іі каже- мені : — Йди, дочко, на завод у Вільшану,, може принесеш до дому якого карбованця^ Вільшана од нашої Тарасівки недалеко за- раз за Керелівкою.

У І^асилини похололо в душі. Кома- рівка була недалеко од Тарасівки.

— Ото пішла я у Вільшану та іі стала Б сахарнї на роботу. Мати виряжала мене та й наказувала: — Сте})елчи сяж, дочко, фа> брицьких панків та бурлак. На тих заводах вештаеть ся всякий народ, а в тебе чорні брови. Я стерегла ся, та й не встерегла ся... А я була дівкою дуже гарна. Кращої од мене- не було на все село. Було як уберу ся в квітки та стрічки, то всі иарубк'и на мене очі ви- тріщають. Оце було йду вулицею та й чую^ як люди говорять: — Ну та іі гарнаж, ні- вроку, удовина дочка!... \\ ти. Василино^ була дівкою мабуть дуже гарна ? Еге !

— Пішла моя краса марно, як лист за водою. — сказала Василина.

— Ой, серденько моє, туди пішла й моя. краса, хоч мої брови піе не злиняли.

Мприя заглянула у дзеркало Гі пригла-

343

днла чорні тонкі (Зрови пальцем. З д^^еркаль- ця ВНГЛ5ІНУЛІГ блискучі очі, довге, тонке, су- ховате лнце, тонкий, трохи вигнутий ніс,, повні губи її кругленьке підборіддя з чор- ною бородавочкою по середині". Марня по- душила июки рукою: иіорси трохи почерво- ніли.

— Як приііпіла я у сахарню, сьвіточку мій 1 к[)угом мене обступили ХЛОПЦІ : зачі- пають та бровами моргають. Той купує го- рілку, тоіі медяників, той стрічки, тої! квіт- ки. ^Іепляють ся до мене як павутиння, хо^ одбивай ся палицею, та все такі погані па- рубки, пш й плюнути гидтк'о. А я їм калхЗ^: не любіть, не ходіть, не носіть гроипій, не лю- блю вас, бо ви не хороші...

— А тут прпйиіов на завод один пару- бок. Глянула я на його її :мене неначе хто- у огонь вьчінув. Високий, рівниїі станом,, парубок саме в силї. Лице румяне, очі чор- ні, сьміливі, соколині, волос чорнпїі, вус чорниіі, а:к внлискуеть ся. Вбив він мене своїми очима, як орел горлицю. Чи ти, Ва- силі іно, кохалась на своєму віку пщро, га- ряче ?

— Кохалась гаряче, іа)халась иіиро, — сказала Василина, здавивши пальцї рук на грудях : — я вся неначе згоріла од кохання^ як лляні начоси на полумї, й там згоріло^ моє піастя...

У Василини очі заблнпщли, високі бро- ви підняли ся ще вище, блїде лице спах- нуло.

— Отак і я, — сказяла Мария : — як .упала* я йому на груди, мені' здало ся, ш,о

— 344 —

ВСІ зорі -і неоа іюсії пались иа мене іі запа- лили всю мок^ душу. Я ледві одііішла іі огіа- мяталась... Які очі' дивились на мене І Ягі брови я цілувала І Оїі, серце Василино, як згадаю, то й тепер серце вяне од тих очий: чорні й блискучі, горді й гострі, як ножі, й милі та ласкаві, як у дитини. З тих очий на мене посипались искри, посипались нїби якісь пахучі квітки, вдарили гострі ножі, повиті рожами, її пройняли наскрізь мов серце. Була я щаслива, але терном поросла моя дорога до того щастя...

— Питаю в його: ,,Як тебе звуть?*' Він каже: „Петри . Питаю в їіого: „Яі: тебе про- зиваьзть? Звідкіля тп?" А він каже : „Не пи- тай, чорнобрива, бо швидко стара станеш... Я бурлака, та й годї". Я вже його й не пи- тала. Я тільки тлїла на якомусь пекельному огнї й боялась їіого питати. Причарували мене ті див пі очі І

— Ходить він до мене та її ходить, но- сить мені гостинці, справляє квітки та стріч- ки, а йому кажу: „На що ти мені купуеїж квітки? Я тебе кохаю й кохати му, хоч би мала сухий хлїб їсти, ходити босоніж по тернї та по колючках". Я так йняла йому віри, тцо була ладна душл^ мою віддати ііому.

— Ходить він до мене ріі:. та нічого не каже. Розпитую їіого, він не промовляє до мене. „Чи вжеж, — думаю, —в тебе, Петре, нема правди для мене? Коли мене любиш щиро, то чом не береш мене за руку та не ведеш до свого батька". А тут настає мій час. Бурлаки почали жартувати та кепкувати ■З мене. Я раз таки не видер/кала та й кажу

345

хіому : „Я покинула дома стару матір. Як я^е я покину її на ввесь вік? Як піду з тобою до твого батька ■?" А він менї одказує ; ,.Я не поведу тебе до свого батька, бо в мене дома € жінка".

— Сказав він цї слова, неначе застре- лив мене як голубку. Ввесь сьвіт закрутив ся передо мною. Мене так запекло коло серця, що я думала, вже не буду жива. І слїз не знайшло" ся плакати.

іМария глянула на Васплину й зляка- лась. У Василини лили ся сльози з очий й сипались горохом по и^оках на скатерть. Вона сидїла блїда яі: смерть. Круглі очі стали страшні. Вона неначе була ладна т:и- нути'"ь їг згубити р:огонебудь з сьвіта.

— Чого це ти, серце, Василино, так плачеш ? Не плач, а то й мене л^аль бере, — сказала Мария та й сама заплакала, у неї голос задрижав як струна.

Василина мовчки втерла сльози рука- вом.

— А тут на моє лихо прийшла в са- харню якась молодиця. Він покинув мене та пристав до неї : ходить за нею слїдом, ку- пує для неї горілку, справляє хустки. Колиб вона була гарна, то мені не так булоб жаль, а тож така тобі погана, піо й глянути гидко: здорова та товста як мур, щоки товсті та червоні як буряки, брови як иідошвп, губи^як постоли, а ніс кирпатий як бараболя. Йде проз мене, задере свою кирпу, неначе хмари нюхає. Проміняв Петро мої тонкі брови на якісь підошви І А яж тоді цьвіла як маківка ' Як би мала силу, яб за-

— 34 »і —

Дошила її її ного разом з нею. Шкода було менї його чудових очіїй. Оґі, очі, очі, які то- були очі ! Як бп він був зглянув ся на мене,, промовив до мене ласкаве слово, я б йому нростіїла все, пішлаб з ним на краіі сьвіта^ І тепер снять ся менї ті гострі милі очі, але що було, те на віі:п минуло. А ти. Баси- лнно, забула свого милого, чи й досі ко- хавпі ?

— Забула. Мариє, забула й не хочу^ згадувати, — сказала смутно Василина: — я була дуже неиіаслива.

— Ото. Басили по, впросила ся я до од- нївї бідної удови, перележала важку го- лину... Пішла я з дитиною на руь'ах в са- харню. — мене не приймають на роботл^> Щоис менї тепер на сьвітї (Х)жому робити?* Йти до дому до матері? Але що меіГї скаже- мати ? Що скажуть люди на селї ? Бониж мене ссьміють, заплюють. Яке їм дїло до того, пю я молода покохала так, що трохи не вмерла. Стріла ся я з Петром та їі кажт йому : ..По|)адь мене, мок серце, що менї ро- Ііити. як на сьвітї жити ?" А він згорда од- к^зув менї: ..Як- жила, так і жити меш". — „Де-я^- менї сина подїти ?" — питаю ся в йо- го. А він каже : „Про мене, де хоч дїнь, хоч на вулицю викдінь**.

' — Петре. Петре, — кажу я д<» ї'юго : — яя; тебе кохала як свою душу. Тиях цілував мої брови, мої очі. тнях божнв ся, ти прися- гав гя. що мене вірно любиш.

— Хиба тузудно божитись та присяга- тись? Дьоги добуїа за і*р'^>пп' ііо купують, —

(

- 347 -

каже він, та все смокче люльку та блискає чорними очима.

~ Коли так, то нехай мій гріх впаде на твою душу ! — сказала я та й побігла од його, сама не своя. А там коло сахарнї ле- жала здорова як гора купа попелу. Я ба- чила, як раз вивозили ту купу іі викинули з неї багато дитячих кісток. Як бояіевільна побігла я до казарми. Йду коло сахарнї, аж передо мною білїе здорова купа сьвіжого попелу. В мене потемніло в очах. Озирну- лась я кругом себе, нїгде нема й душі. На дворі вя^е смеркло. Я взяла та іі кинула ди- тину в сухий попіл. Дитина навіть не пи- снула й пірнула у попіл, аяг бовтнула, не- наче в воду впала...

Василина схопила ся з місця, крикнула страишим голосом й знов впала на місце, блїда як смерть. Вона вхопилась рукою за серце й неначе хотїла вдеря^ати його у гру- дях.

— Чого це ти, Василино, так зляка- лась? Та тож не ти кинула дитину в попіл, а я, — сказала Мария.

Але й сама Мария злякалась. Горілка розвязала їй язик, а її розмова, як річка весною, винесла все на верх, шо було на душі.

Вона схаменулась.

— Оїі, Боже^міГі! не каяч'илг, серденько, нікому, шо я колись вчинила такий гріх. Я нїкому не признавалась, тільки призналась попові в одному селї, на дорозї. Не канчЧіж,- не кажи нїкому, не губи мене, бо я й таї:

— 348 —

набралась лиха на своем}^ віку, — просила Марпя Василпну. вхопивши її за руку.

— Борони Боже, щоб я кому сказала. Хиба їі я мало витерпіла горя на своем^т молодому віку, — сказала Василина, трохи заспокоївшись.

— Я, бач, Василино, думала, що й з тобою була така пригода г.оло Росї в той день, як ми тебе знайшли коло річки... Бо й ти така гарна як і я, кругом тебе бурлаки роєм вють ся.

Василина мовчала, сцїпившп губи, й все дивилась на скатерть, закривши свої кру- глі очі.

— Ото. моє. серденько, кинула я дитину та давай бігти, неначе хто гнав ся за мною. Вибігла я за Вільшану іі пішла шляхом. Я нічого не бачила й не чула, неначе в ме- не одібрало очі й вуха. Я не йшла, а бігла, й зайшла в якийсь лїс. Настала ніч. Я ввій- шла в лїс. В лїсї було поночі, як у темній хатї. Мені здало ся, що я ввійшла десь гли- боко в сиру землю, і тільки тоглї я опамя- талась.

— Ьоже мій, де це я ? Що це зо мною стало ся? Дивлю ся кругом себе, скрізь по- ночі їі тихо, тільки над моєю головою видно сліужку неба, неначе маленьїсу стежечку по- верх лїса. Чую я, в мене ноги дрижать; я вся охолола, тільки голова огнем горить. Я сїла на землю їі ледві оддихала.

— А в лїсї темно, тихо та сумно, тіль- ки чую в голові якийсь шум та шелест. Чн йти далї чи вернутись, — \"іумаю я,.сидячи- нал пт.дяхо:^г. Колії чую. щось гуле десь да

— оі;» —

леко, неначе млинове колесо, та все набли- жаеть ся до мене помаленьку. Ляснув батіг і по лїсї пішла гучна луна; заскрипіли ко- леса. Хтось крикнув на воли: ,,гей" п засьпі- вав піснї. Я неначе прокинулась й почала прислухатись. Колеса загуркотіли іі заше- лестіли по траві. Дорогою їхав якийсь чоло- вік. Я притаїлась й задерлсала дух. Чоловік проїхав коло мене та все сьпівав піснї, не- наче розважав себе серед страшної темряви. Він поминув мене, я встала її тихесенько, крадькома пішла слїдко^і за возом. Менї «тало не так страшно. Йду я її боюсь, щоб чоловік не примітив шелесту од моїх ніг. Коли це стежка на небі над моєю головою розступилась. Серед неба заблищали ясні зорі.

„Зорі мої ясні, як рідні сестри! — подумала я : — сьвітїть менї, не ховайтесь в хмари, бо на моєму серцї стала страшна ніч". Глянула я на зорі й моє серце трохи заспокоїлось. Я зійшла з гори й на яру над лїсом, заблищало широким плесом небо. Серед яру, під лїсом, стояв хутір. В вікнах сьвітило ся сьвітло. Чоловік поїхав собі да- лї, а я думаю: „Зайду на хутір, та що Бог дасть, попрошу ся на ніч". Підійшла я під ворота. В дворі загавкали собаки. З хати вийшла молодиця й спитала, хто там такий за двором.

— Пустіть мене, тїточко на ніч, — - кри- кнула я зза воріт.

— - А хтож ви такі? — питає мене мо- лодиця.

— ООУ —

— Та я Пд}' на заробітки в сахарню, та оце опізнилась і боюсь сама йти через

. лїс. Пустіть, будьте ласкаві! — прошу ся я

в МОЛОДИЦІ*.

— Та коли опізнились, то іідїть до го- споди. — сказала молодиця її вийшла до воріт, оборонила мене од собак іі просила в хату. Я ввійшла в хату, сказала „добри- вечір". Чоловік з дітьми сплїв за столоаь й вечеряв. Добрі люди, спасибіг ї^г, попро- сили мене вечеряти, в мене боліло серце, боліла душа. Не до вечері було мені тоді".

— Переночувала я на хуторі, а другого дня, на зорі, подякувала добрим людям і в ве- чері прийшла в Степлів та й стала на ро- боту у фабриці. Отака то пригода, серце моє, трапилась мені на віку. Лиха година ви- гнала мене з батькового лому й пустила по сьвітї бурлачкою.

Василпна сиділа, спершись на стіл лік- тем, й спокійно слухала. їй здало ся, що Марпя розказує не своє життя, не своє ли- хо, а її.

— Ти, Марне, вийшла заміж вл?е у Сте- блеві, чи де инде? — спитала Василпна.

— У Стеблеві, серце моє миле, у Сте- блеві. Як прийшла я сюди на завод, то по- переду жила у казармі, так як оце тепер ти. Я переднїйше стала на роботу у сахариї, але там робота була дуже ваяска." Мене по- ставили на тьорціС а потім на пресах. Земля холодна й мокра. Кругом мене хлюпала на землю вода. Я мусїла на холоді' витягати з холодної води буряки й кидати у зуби тьорпї. >[енї здавалось, що я все перу'со-

— ООІ —

фочки па льоду й иїколіс не перестаю їх прати. Я собі ноги одстояла на тій сахарнї, поморозила руки, а далі взяла та й перей- шла у суконну фабрику. Тут робота легша, ніж у сахарнї.

— Пожила я на заводах, а мене па- рубки так і обступили іфугом. Чи стрінуть мене на вулиці*, тягнуть на музики, найма- ють мені музики до танців ; стрінуть на ве- чорницях, иоють мене горілкою, танцюють зі :мною. Чи йду я селом, за мною молодою -слідком йде СІМ рсіп хлопців чередою. Жила я собі на волї як птиця, ніхто мені не гриз голови, з ким хочу кохаю ся, з ким хочу цілую ся. Вбрали мене хлопці як ту паву. А тут приступив до мене вже не молодий парубок, Яненко. Ходить та И ходить за мною як та тінь. Йду на му- -зики, він за мною, йду з музиків, він за мною. Полюбив він мене як душу її заслав до мене старостів. Чом же, думаю, не піти за його заміж? Парубок гарнпй, чорнобри- вий, з карими очима, має свою хату. Ще його батька пан перевів в Стеблів з другого села, зпід Канева, з другими людьми. Пан поставив у Стеблеві всім хати, дав городи, але не дав поля її записав всіх на завод. Як вийшла людям воля од панщини, пан не дав тим фабрицьким людям поля. Так зостав ся й мій чоловік без поля. Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан. Любила я одного, як свою душу, та не довело ся з ним жити в парі. Другий покохав мене, та й сам умер. А я молода не накохалась й не навтішалась на своемт

— 352 —

віку. Ой вже я не унаііду таких шіііішіх: очіііі, які я цїлувала. Оїі, очі, очі, горе моб^ їластя моє! Чом мені не довело ся ввесь вік Д11ВІІТ1І ся на вас? Колііб мені* довело ся хоч раз на віку стрінути ті очі, раз гля- нути на їх і вмерти... '

— А яб такі очі виколола ножем оціми руками, — сказала Василина, бліда як смерть^ показуючи свої обидві руки.

Мария сїла кінець "стола, сперлась на руку й задумалась. У хатї почало темнїти. Тільки скатерть на столї ясно біліла іі ки- дала тихий сьвіт на блїде Мариїне лице, на високий білий Василинин лоб та на квітні здорові хустки на головах двох молодиць.

За ворітьми заграв ріжок різким, го- лосним тоном, заграла скрипка. Обидві мо- лодиці неначе прокинулись й заворушились.. М^рия схопилась з місця й почервоніла на виду. Вона схопила пляшку й чарку, кину- лась до дзеркала, пригладила пальцем тонкі брови, поправила на шиї намисто з дука- чами.

— Оїі, подивись, Васіїлинко. чи гарн< стоїть на менї в>бка, — сказала Мария. по- вертаючись до Василини. — Обсмикаїі на менї складки. Нехай, серце, побуде на менї твоя хустка, бо вже не встигну другою за- йвязтись. Це йде Мина на вечорниці та ше

за музиками.

Мария заворушилась, бігала по хатї,. одставивши праву руку, а музики наблияча- лнсь до хати й ^^вступили в сїви. Ріжок та скрипка розлили по" сїнях голосний гук. Двері в хату одчинились й через поріг

— 353 -^

переступив Мпна, високиїі, здоровпїі пару- бок, з рілхком у руках. На йому була чорна свита, накинена на опашки, соломяний бриль, біла сорочка й червоний пояс. За ним ввій- піов невеличкий парубок з скрипкою. Він був такий невеличкий, що його огрядний товариш ЗОВСІМ закрив його своїми плечима^

— Добри-вечір тому, хто в цьому дому! — сказав Мпна товстим голосом. — Чи ти,. Марие, дома? Ого ! та тут дві іМариї, — сказав Мина, глянувши на Василину.

— Ба, одна Мария, а друга Василина,— сказала Мария, почервонівши як маківка.

Обидві молодиці' були вбрані в нову гарну одежу, однаково завязані новими хуст- ками ; обидві були гарні й однакові на зріст.

— Якаж це Василина? — питав Міша^ приступаючи ближче до Василини й приди- вляючись до ІТ лиця.

— Не впізнавай, бо все одно не впі- знаєш, — сказала Мария : — Василина слу- жить не в вашій сахарнї, а в нас у сукон- ному заводі'.

— Та й гарнаж ця друга Мария, — сказав Мина: — та шкода, ш,о в хат'ї трохи темно. Дай лишень, Марие, сьвітла!

— Не дам, нехай кортить, — сказала. Мария.

Тимчасом Мина витяг з кишен'ї око горілки й поставив на стіл. Мария засьві- тила сьвічку.

— Та й гарпіям до тебе, Марие, збіра- ють ся молодички на вечорнички ! Колпб було знаття, то я б приніс друге око горілки, — сказав Мина.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВіцького том І. 23

- 354 —

— Як випєм одно, то й друге при- несеш, — сказала Маріїя, крутячії перед Мппою головою.

При сьвітлї забілїло в Мітнп широке .лице, зачорпїли товсті брови, котрі зрослись до купи на переніссі", неначе од виска до виска йшов дугою молодий місяць. Чорні очі блища^ти під тією дугою як вуїдлля. На •білому лицї чорпїли здорові вуси.

— Чом же в тебе, Марив, нема П до- <її дівчат? — спитала скрипка.

— А хто любпть грпокд, А я печерпчііп ; А хго любпть дївкп,

А я ІГОЛОДПЧКП —

затяг Мина, становлячись боком, пле- -че об плече, до Марпї та поглядаючи на неї скоса. Чорна дуга підняла ся в гору на бі- лому лобі й знов у одну мить спустила ся в низ.

— Чи ти, Василиио, стеблівська, чи за- хожа? — спитав Ми на у Василини, нахи- ливши своє лице до її лиця так блисько, пі;о один вус черкнув ся об її щоку.

— Питай, котче, здалека, коли хочеш в мене правди випитати, — сказала Васили- на, од хиливши назад голову.

Якаж ти недоторі:ана! От люблю Ма- рию за те, то доторкана! — сказав Мина, вхопивши Марию за плече.

— Ой, цур тобі! Ихоиив за плече, як ведмідь, — крикнула Мария й вдарила Ми- шу по плечі.

— Сяду я коло Василини, та може до-

^

— 855 —

питаюсь правди, — сказав Мина й сїв поруч з Басили ноіо.

— Не питай, козаче, у мене правди: я не кожному скажу, — сказала Василина, посунувши сь*^ од іМпни.

— А комуж ти скажеш правду ? — спи- тав Мина.

— Скажу тому, кого люблю, — сказала Василина.

— А хибаяг ти мене не любиш?— спи- тав Мила.

Я тебе вперве бачу у вічі, — сказа- ла Василина, глянувши на його.

— Високі у вас, кумо, пороги, — не нам через їх ступати. А може й нам ? — «казав хМина, скоса поглядаючи на Василиііу.

— Не знаю, — сказала Василина.

Рипнули двері. У хату почали сходи- тись дївчата, позакутувапі хустками. Вони поскидали свитки, порозкутувались. У всіх голови були тільки що змиті, в косах зеле- нів барвінок, черво нїли квітки осінньої ор- гпнїї. На дївчатах були білі чисті сорочки, чистенькі спідниці. То були фабрицькі дїв- чата, з чистими делїкатними руками, з бі- лими, не загорілими лицями, трохи блїдими від фабріїцької роботи, од нічної зміни коло парових машин. Вони були провориїйші

сьмілїйші од дочок хлїборобів, вміли пи- шатись, неначе вони були панянки, ходили дрібною швидкою ходою, нагинаючи плечі й голову трохи вперед, з парубками вони жартувати делїкатнїйше, нїж сільські дочки хлїборобів.

Чимала Мариїна хата почала сповня-

— 356 —

тпсь дівчатами. Задріботіли язики, защебе- тали дівчата, як птицї в гаю. Одна дівчина^ крадькома од матері, принесла яєць, друга паляницю, третя пшона й сала. Одна вкрала у матері курку й принесла її на вечорниці живою. Курка закиркала на все горло. У хатї підняв ся регіт. Декотрі проворнїйші дівчата позасувували рукави, затопили й опатрали курку її вкинули їі в юшку. У ха- почали сходитись парубки. Коли це у сїнях закувікало порося. Двері од хилились, у хату полетіло порося їі впало серед дівчат.

— Ой, лииіенько! Хто це кидаеть ся поросям?! — підняли ґвалт дівчата й роз- сипались на всі боки.

Порося залізло під лаву й хрюкало, а в хату ввійшов впсокиїі, тонкий парубок, той самий, що вкинув в хату порося.

— А я вам, дівчата, гостинця приніс,. — сказав він, скидаючи шапку.

— А лея; твій гостинець? — спитала Мария.

— А то десь хрюкає. Чи не сховала часом, Мариє, в скриню, — сказав парубок штукар : — а одчини, Мариє, скриню !

Дівчата зареготались, а парубок поліз: під лаву ловити порося. Бідне порося наро- било 'іакого крику, що дівчата затуляліг вуха.

— Та коли його швидче ! Цур тобі з тво- їм поросям ! — кричала Мария на всю хату.

Парубок взяв ножа й поволік порося за задні ноги через поріг.

— От і приніс клопіт ! треба буде за- ходжуватись коло поросяти, — сказала Ма-

357

рия. — Дівчата ! Загадаймо хлопцям, нехай ■обскромадять порося про мене й зубами, а ми тимчасом будемо танцювати.

— Колиб часом хлопці не зїли поро- сяти живим, як вовки сїроманцї, — говори- ли дівчата сьміючись.

Тимчасом Мария почала частувати всїх горілкою. Вона подала чарку Василинї. Ва- силина подякувала.

— Чи вжеж ти, Василино, не пеш го- рілки? — сказав до неї Мина.

— Колись пила та вже забулась,— обі- звалась Василина.

— А як би я почастував тебе наливкою, чи випилаб з моїх рук? — спитав Мина.

— Не знаю, можеб і випила, — сказали. Василина.

— Для такої молодицї не шкода й за- гходу. Нате, хлопцї, гроші та побіжіть на місто та принесіть пляшку наливки ! — крикнув ]\Іина, витягаючи з кишені гаманець.

Один хлопець побіг за наливкою, а другі попарили окропом порося, розтягли його за ніжки, штовхали його, скубли, плескали до- лонями, смикали за хвіст та за вуха.

Тимчасом парубок приніс наливки. Мина почастував Василину, Василина випила й по- веселій піала.

— Грайте бо, музики, бо я хочу танцю- вати, — сказала Мария : — заграй бо, Мнно !

— Як Василина піде танцювати, та за- граю, — сказав Мина, скоса повернувши ^брови до Василини.

Василина мовчала. Мария палила чарку горілки й подала Василинї. Вона трохи по-

— 358 -

думала, а далі' взяла чарку тай вихилила всю до дна.

— От за це люблю ! — крикнув Мпна^ наливши й собі чарку й вихиливши до дна за здоровя Василини.

Скрипка заск|)ипіла. Смичок попробував струни, а далі" впав разом па струни й за- танцював на їх козака. До скрипки пристав Минин ріжок піе П знайшлась сопільа. Дів- чата стрепенулись. Масилпна неначе ожи- вала, неначе прокидалась ол якогось важкога сну. Молола челядь, дївоче піебетання на- ливка й горілка, все те непаче посипало на неї приском. ^Молола лупіа заворушилась^ й перед Василиною неначе закьвіла весна в комарівських садах: запахли васильки та мята на гарячому сонцї. Дівчата стали ря- дами й почали танець, а музики аж ногами притупували. Васі?лппа неначе почула, що- на неї полилось гаряче сонце з неба серед роскішного саду у /Куравцї, запалило і"ї кров^ розлило у жилах яілійсь палкий огонь^ палкий і пахучий, веселий як молоде життя. Вона ніби пілнїмалась од землі над роскіш- ним зеленим садом, над пишними пахучими квітниками, піднімалась все в гору та в гору на проміннях, гарячих як огонь. У неї нїби росли крила й несли її як ластівку, над зе- ленпми лугами, над темними дібровами. Од музик, од дївочих тапцїв у неї закрутилась голова.

— Василинко ! Василинко ! ходїмо, серце^ у танець! — крикнула Мария й потягла Ва- сплину за руку.

Василина*^ встала зза стола й вийшла

359

З Мариею на середину хати. Дївчата розсту- пились. Музики зумисне вдарили вдвоє дул^че у струни. Басили ну неначе якісь крила"^ під- няли в гору. Вона одійпіла, стала проти Мариї, а далі" пішла у танець, дрібний, легкий,, неначе Вона не танцювала, а плила. Бона підвела лице й очі в гору. Чорні круглі очі загорілись огнем, сипнули искрами. Бисокі б])"і;іі піднялись дугами ще вище. Роскішна кі'ріата хустка з торочками блищала, неначе- вся голова була повита пучками квіток.

іксилпна розходилась у танцях. Боні- то плавала лебедем, то йпіла павою, то пур- хала метеликом, то линула ластівкою, а далі вдарила дрібного тропака й пішла крутитись з Мариею, вхопивплісь з нею за плечі. На Басилипї хустка тільки мигала як блискавка.

Беї дївчата перестали танцювати; хлопці задивились на Басилину. Бони ловили очима її чорні, тонкі брови, її чудові гарячі очі. У хатї все замовкло, тільки музики грали та шелестїли на молодицях нові спідницї.

— А хто любить грибки, А я иечерички ; А хто любить дївки, А я молодички —

почав присьпівувати Мина під дрібнога козака.

Басилина задихалась й сїла на лаву, втираючи гарячий лоб хусткою.

Музики стали. У хатї стало тихо. Всі мовчали. Краса молодої молодицї, її чудове лице, чудові очі, плавкі й жваві танцї, все те так вразило й дївчат ї хлопців, що вони тільки дивились на неї.

360

— Ну, Василина так Василіша ! — ска- зав Ми на, сідаючи коло Василини. — У нас на всіх заводах не знайдеш такої. Випий, Василино, чарку наливки для прохолоди.

— То й випю. Чому пак і не випити,— <іказала Василина.

М[гна налив чарку. Василина випила до дна. Вона почл^ла, що з тієї чарки якісь чу- дові чари розливають ся по Гї :килах й палять кров якимсь солодким та теплим огнем. Вона забула все: й Комарівку, й буряки, ^П" Журавку, й пана Ястшембського. й свого сина, що вкинула в Рось. Перед нею тільки цьвіли нїби якісь пишні квітки, а на неї сьві- тило гаряче сонце й розливало у дупіі щастя оез міри, без кінця.

Тимчасом дївчата зварили вечерю й по- дали на стіл.

— Тепер, дївчата, їжте ви курку, а ми зїмо цїле порося. — сказав Мина. закотивши рукави.

— .Дліі парубки, їли, цілого вола зїли, на столї иї рісочки, під столом нї кісточки*", — сьміялась Мария з парубків, пригадуючи слова піспї.

Затріщало порося у руках. Хлопцї по- ламали його на шматочки. Затріщало воно і в зубах. Дївчата й хлопцї кинулись на його, як вовки на вівцю, й в одну міггь зостались у мисцї самі кісточки. Чарки ходили кругом стола. Василина не стільки їла, скільки пила.

І^я;е пізньої доби Мария поприбірала з стола, а дївчата й хлопцї і не думали роз- ходитись. Після вечері знов засьпівали дїв-

— 301 —

чата, а далі заграли музики. Дівчата знов пішли у танець.

— На бік, дївчата ! Нехай и^е погуляють молодицї, — крикнула Мария, розпихаючи дівчат обома руками. — Василино, ану, до танцїв ! Чого ти сидииг та куняєш ?

Мария смикнула Василину за рукав так, що у неї рукав затріїцав. Василина трохи не впала до долу.

Дївчата ' посідали кругом па лавках. Мария й Василина з посоловілими очима стали серед хати.

-' Де ти, Василино У Щось я тебе не бачу! — сказала Мария, протираючи очі.

— Та озьдечки. Починай бо Мариє! — крикнула Василина коло порога.

Мария пішла дрібушки не до Василини та до груби. Василина виступила й собі, роз- минулась з Мариею та давай танцювати до дверий. Дївчата почали осьміхатись. Обидві нолодицї крутились то до кутка то до печі. Мария спіткнулась і в усїеї сили вдарилась од піч лобом. Хлопцї зареготались Мария примітила сьмішки й хотіла поправитись.

— Сьмійтесь, сьмійтесь І Ви думаєте що я пяна? Я ще й тверезих перетанцюю, — сказала Мария. насовуючи на лоб хустку й очіпок.

А очіпок на Мариї все зїзджав на по- тилицю. У Василини коси висунулись зпід очіпка на лоб. Молодицї закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули. У хатї підняв ся регіт. Молодиць «брала злість. Вони пустились по хатї як ви-

— 362 —

хор. Васплина спіткнулась й розтяглась серед: хати. Маріїя наскочила на неї й дала сторчака. У хаті" підняв ся не сьміх, а ґвалт. Дів- чата алї за боки брались. ^Іузики перестали грати. Ми па реготав ся, кинувши ріжок на піл. Василипа й Мария поспинались рачки й насилу встали на ноги.

— Чи вперве, Василино, спотикаеш ся^ чи вже тобі не первина? — спитав Ми на. еьміючись.

Василина встала й насунула на лоба роскіпіну хустку. Вона була бліда як . віск. Блискучі очі неначе припали пилом. Васи- лина заточила ся, насилу дійшла до полу й впала головою на стіл.

— От тобі дотанцювалась ! Це мабуть час уже до дому! — закричали дівчата. — Але- потривайте/дівчата! Ще побачимо, як хлопці зариють носом об землю!

— Або дівчата! — закричали хлопці.

— О, не бійтесь! Дівчата не зариють носом! — обізвались дівчата.

Мина підійшов до Василинп й хотів її розбудити. Він підвів рукою іі голову. Чудове лице було жовте, неначе виточене з білого воску. Тонкі брови чорніли як пявки. Довгі чорні вії впали на бліді щоки й, неначе шов- ком, вкрили їх двома кругами. Тонкий ніс сьвітив ся, як виточений з мрамору. Губи зблідли, як вялі листочки рожі. Василина спала як мертва, а Гї лице сьеітплось якимсь сьвітом. у котрому просьвічувалось одно добро.

Мария звалилась з стола на лаву й за- снула. Дівчата й хлопці почали вдягатись й одно за другим виходили з хати.

- 363 -

— А хтож зостанеть ся на сторожі коло^- цїх бурлачок? Гей, хлопці ! — крикнув Мина.

— Мабуть Мина! — обізвались хлопцї з сїний. — А як не схочеш зостати ся на сторожі, то підопри хату, щоб часом хто пе покрав молодиць.

Мина, вже трошки пяний, взяв шапку, загасив сьвічку й лямпу, вийшов у сїнії й дверий не причинив, у хатї спали моло- диці у новій одежі, у нових хустках на го- ловах, навіть- в намисті* з дукачами. Чорна ніч прикрила хату й сїни, прикрила Марию- і Василину од людських очпй.

Другого дня вже сонце заглянуло в вікна, а обидві молодиці спали. Через одчиняні двері пополазили у хату кури, влізла собака, зіпнулась лапами на припічок й доставала з миски кістки. Одна курка ходила по столї й клювала кришки хліба, друга вилетіла на Марлю, а третя вилетіла на полицю, сіла на горщикові з пшоном, перекинула горщиг: й сама з горщиком впала до долу.

Василина прокинулась й озирнулась по хаті.

„Господи, де це я? — подумала Ва- силина: — здаєть ся неначе в 'Комарівцї у батьковій хаті..., ні, неначе, у Журавці у пана Ястшембського у пекарні... Он лежить якась молодиця, мабуть Параска або Олена".

У той час прокинулась Мария, схопила ся й сіла. Василина вгляділа Марию й опа- мятувалась. Вона хотіла підвести голову, го- лова була важка як камінь. У вухах ^уло,. неначе хто в голові бив у бубон. Мария, сиділа й стогнала.

— 364 -

— Василино, чп ти сппш? — спитала Мария.

— Нї, не сплю, — обізвалась Василина.

— А чом же ти не встаєш?

— Не підведу голови. Неначе хто на- клав у голову каміння.

— Чи це ти, Василино, спала у новій спідниці й у новій хустці? — сказала"Марпя.

— Ой, Боже мій! Чи вжеж оце й я за- снула у новій спідниці" й у новій хустці! Пху на тебе, сатано ! Це мабуть нечистий мене спокусив. Ой. спідничка моя новенька; помялись квіточки її зелені бублички, неначе поламались. Оце бідна моя голівонько, зовсім помяла нову хустку! — бідкалась Мария, роз- вязавшп голову й роздивлюючись на помяту хустку. Вставай бо Василино, та ходімо до церкви.

— Коли й голови не підведу, а у роті таки так невірно, неначе полиню ^аілась.

— Отак і в мене. А подивись, Василино, чи не зосталось чого в пляшках? — сказала Мария.

Василина достала рукою на лаві пляшку й перехилила її горлом у низ.

— Анї крапельки ! Чортові парубки ви- дудлили все до останньої крапельки, — ска- зала Мария, встаючи з лави : — не буде чим і похмелитись. Ой, як же мені хочеть ся кислої капусти !

— А я неначеб їла солоні огірки, — обізвалась Василина з полу.

— Але як оце ми поспаліїсь у новій одежі? — питала Мария у Василини.

- 365 -

— Й сама не знаю. А ти не памятавш? — спитала Василина.

— Нї, серденько, не памятаю, неначе хто кілком вибив з голови память.

Тимчасом курка вилетіла на полицю й звалила до долу другого горшка.

— А киш, проклята ! Де це понабірались у хатї кури ? Чи ти ба, серденько, й двері одчиняні й собака у хатї пораєть ся коло печі. А БОН, прорелята! — крикнула Мария, схопившись з лави.

Мария вигнала собаку, повигонила кури, ■ вбігла у хату й заглянула у дзеркало.

— Ой, лишенько! Де це в мене взяли ся синяки на лобі? — крикнула Мария. -- Чи це я де вдарилась, чи може котрий бур- лака Понабивав. Чи ти, Василинко, не па- мятаєш ?

— Коли вже ти не памятаеш, а я й по- тім, — сказала Василина.

— Ой, якаж я стала страшна, аях зелена ; очі позападали, ще й два синяки на лобі... Чи не попшурив на мене отой проклятий Мина пляшкою?

Мария й Василина ■ поскидали нову одежу й повбірались у буденну.

— Ой, Господи! У чомуж оце я піду да церкви! Зовсім помяла нову спідничку, -- бідкалась Мария.

— Не турбуй ся, молодице : поки звариш обід та прибереш ся, то й з церкви вийдуть.

Тільки що Мария розпалила у печі й приставила горшки, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні

066

-брови, неначе чорнпй вуж на блідому лобі. То йшов Міша.

— Ой, Мина йде! — крикнула Мария й кинулась до дзеркала. Вона в одну мить пригладила обома долонями щоки й разом з тим покусала свої синї губи. На ишках виступили червоні слїди пальців, а губи зо- стались такі самі сині як і були.

Рипнули двері. У хату "ввійшов Мина.

— Ой, молодички, попереду дайте ки- слиць, а потім скажу добри-день, — сказав Мина.

— Чого це тобі так припало? Чи про- пасниця напала, чи ш,о? — спитала Мария.

— Та пропасницяж, — сказав Мина, глянувши на Василину. — Добри-день вам, з неділею будьте здоровії Давай, Марив, солоних огірків, бо не видержу.

— Оце полізу до служби в погріб по огірки ! — крикнула Мария.

— Лїзь, бо як не полізеш, то я сам по- лізу. В ротї таке паскудство, неначе жиди з балаґулою ночували.

— ' То підиж попереду по горілку, бо й у мене в ротї не дуже гарно, — сказала Мария.

— Ось тобі й горілка, тільки швпдче -ЛЇЗЬ в погріб по огірки. Та не забудь вхо

пити з миску кислої капусти!..

Мина поставив на стіл пляшку горіл ки. Мария тимчасом внесла миску капусти й огірків. Не встигла вона поставити миску] на стіл, в хату ввійшов другий бурлака.

— Чи й\обі, парубче, схотілось сол -НИХ огірків? — гукнув Мина.

ги Л

І

— 3(37 —

— А ти думаєш, тільки тобі. Ой, дайте ^ого кислого, бо за серце неначе гадина •ссе, — сказав бурлака, кидаючи шапку на лаву.

— Чом ти не привів з собою ще з десять бурлак У! - сказала Мария.

— Потривай трохи! ІЗони й самі прибі- жать до тебе, — сказав бурлака.

Не встиг бурлака сїсти на лаві, в хату ввігнались ще два парубки.

— Еге, схотілось солоних огірків! — вказав Мпна, уплітаючи кислу капусту на ввесь рот.

— А хоч би й схотілось. Ми ще знадвору через вікно вгляділи в тебе в губах капусту, и в нас аж сліша в ротї потекла.

Мипа почастував горілкою попереду мо- -лодиць, а потім себе, а парубків поминув.

— Чогож ти нас минаєш? Хиба ми не люди, чи що ! — обізвались парубки, погля- даючи скоса па пляшку.

— А коли ви люди, то ПІДІТЬ собі купіть та й пийте, — сказав Мина, наливаючи собі другу чарку.

— Марне, чого це ти стала така яшвта, неначе три ДНІ в шевському квасу мокла? — •спитав Мина, скинувш[і очима на Мариіо ії не підводячи голови од мгіски.

— А тобі що до того! Аби ти був гар- ний. Та й ти став чогось такий кислий, не- наче три ДНІ самі кислиці їв, — сказала Мария, обідившись.

— А то іцо в тебе на щоцї? неначе хто помочив пальці* в буряковий квас та й лапнув

тебе за щоку? — спитав Ми ианасьмішкувато.

- 368 -

— Чого це ти прпдивляеі]! ся до мене^ неначе вперве бачиш, — огризалась Мария.

— А які в тебе, Марпє, гарні цяцьки на лобі. їй Богу, неначе маляр намалював, — дражнив ся Ми на.

— Ей мовчи, бо однїму миску з огір- ками, — крикнула Мария й справді' вхопила миску з перед Мини.

— Ой, борщ збігає І Рятуй борщ, бо втече ! — крикнув Мина, схопившись з місця.

Мария кинула миску на стіл, а сама кинулась до печі. Борщ клекотів і не думав збігати.

— Ну, чи не капосний тобі парубок! Потриваїі, не наймеш ти мені" сьогодня му- зик, не дам я тобі більніе кислої капусти.

Тимчасом задзвонили всі* дзвони на службу. Молодиці' схаменулись, перестали 'їсти й перехрестились. Бурлаки тільки осьмі- хались, запихаючи роти.

— Ой, Господи милосерний, не до- ведеть ся мені сьогодня пітп до церкви, — сказала Мария, хрестячись й зітхаючи.

— Мабуть тобі, Марне, так хочеть ся до церкви, як менї, сказав Мина. - Чи підеш молитись, чи на хлопц'їв дивитись?

— Ти думаєш, як ти йдеш до церкви витріщати очі на д'ївчат, то й всї молодицГ й дівчата йдуть до церкви на витришки. Ой, Господи, опізню ся й у церкву не про- товплюсь.

— Неначе ти й справді будеш протов- плюватись в церкву ! Станеш ти під церквою,, та ще вилїзеш на камінь, що лежить коло дверий : дивіть ся, мов, хлопцї, яка я гарна:

369

жовта, жовтогаряча, ще й синяки та ґулі на лобі.

— Чи ти здурів сьогодня, чи ти спив ся з пуття ? І — закричала Мария з пере- сердя : — З котрого часу я стала для тебе жовтогарячою ?

— З того часу мабуть, як Баси лина прий- шла в Стеблів, — обізвав ся один парубок.

Мпна повів чорними бровами на Васи- лину. Брови підняли в гору всього лоба ще й чуприну. Василина сиділа мовчки й ди- вилась у вікно.

— Чом це ти, Василино, не говориш з нами ? Чи може й в тебе після вчорашнього в голові джмілї гудуть? — спитав Мина в Василини

— Мовчу, бо нема чого говорити з то- бою, — сказала Василина.

— То хоч моргни на мене І — сказав Мина й знов моргнув на Василину. Васи- лина спустила очі.

— А вжеж ! Заходжусь моргати І — сказала Василина.

— А очі таки спустила до долу. Васи- лино, подиви ся бо на мене та ще й лас- каво ! — сказав Мина солодким голосом.

— Не мала куди дивитись, та не тебе !

— А як я поставлю тобі кварту наливки, чи подивиш ся?

— Кварту наливки випю. а на тебе й не гляну.

— А як я приведу до тебе музики, чи подивиш ся на мене?

— Як приведеш музики, то я потанцюю^ а на тебе все таки не буду дивитись.

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВщького том І. 24

- 370 -

— Ото горда! А як куплю хустку ще й спідницю справлю? — крпкнлт? Мпна, під- нявши голос.

— Нехай мені купук тоіі. кого я вірно покохаю, — сказала Васіїлина.

— І де ти набереш тих грошпй І Та Б тебе в кишені нї шага! — обізвалась Мария.

— Овва! А це що? Чуєш? — сказав Мина, вдаривши по кишені, де задзвеніли мі дні пятаки.

— Ну, за мідні пятаки не багато на- справляєш, а срібняки ти вже давненько витрусив з гамана.

— Одні з гамана, а другі в гаман. Для гарних молодичок мій гаманець настачить срібняків, — сказав Мпна.

— Коли ти правду кажеш, то приведи по обіді музики в оранду, бо я танцювати хочу, — сказала Маріш.

— Як же ти понесеш свої синяки на музики? — сказав Мина.

— Оце дались тобі в знаки моі синяки. Спуїцл' низько на лоб хустку та й закрию синяки. Приведи лишень музики, за моі чорні брови приведи! — сказала Марпя, моргаючи на Мину.

— Та її за мої брови не забудь, — обіз- валась Василина.

— Коли так, то приведу ; за дві пари чор- них брів я радий сам грати три дні й триночі.

До церкви задзвонили всі дзвони. В хаті тріщали в бурлацьких зубах солоні огірки, неначе хто ходив по сухих трісках. Миска швидко спорожнилась. 'Мина витяг з гамана тк>тюн, набив люльку, вигріб з печі жарину

— 371 —

й вкинув її в люльку. Тютюн спахнув полу- мям як клоччя. Смердючий дим клубками повив ся під стелю. Молодицї закашляли.

— Цур тобі з твовю люлькою! Йди собі на двір з твоєю люлькою, — загомоніла Мария й випхнула Мину в сїни, ще й дала йому кулаком в спину на порозї. Мина скорчив ся, згорбив ся й осьміхаючись надїв високу шапку й рушив на двір. За ним потягнули <^я всї парубки,

Мария й Василина поприбірали в хатї, зварили обід, пообідали, помили ложки й по- чали прибіратись перед дзеркалом, одпиха- ючи одна другу.

— Знаєш "що, Василинко: кидай свою казарму, переходь до мене та й будемо жити вдвох. Моя хата не буде тїсна для нас двох. На тих жидівських харчах ти зовсїм захля- неш, — сказала Мария.

— Добре, Марие, спасибіг тобі, коли ти приймаєш мене до себе. На харч жид при- кине менї з карбованця на місяць, то може я сяк-так і перебю ся.

— А вжеж переходь! Я заробляти му й ти заробляти меш, та складемо заробіток до купи та й будемо жити. Коли вже Полї- щуки не видержали на жидівських харчах й повтікали, то кудилг тобі видержати! Об- смикай менї, серденько, з заду хвалди на спідниці та иорозкладаїї до ладу, щоб було рясно, — сказала Мария, розкладаючи на грудях разки доброго намиста з дукачами.

Ще Мария не встигла вбутись у жовті чоботи, за ворітьми загуло решето, забряж- чало й зашелестіло чк очеретяний лист на

вітрі, запищала скрипка, засьпівав І^Іиннн ріжок. Мария й Васплина кпнулпсь до вікна. У ворота йшли музпкп, а за музиками чор- ніли смушеві бурлацькі шапки цілою купою. За парубками бігли дїти. Музики сїли на призьбі вигравати козака, щоб подражнити трохи молодиць. Парубки її дїти обступили кругом музик, неначе бджоли обсіли матку. Люди йшли проз ]\Іариїн двір, питали зза воріт, чи не справляє часом Мария свога весїлля.

Незабаром з сїнешнпх дверий виско- чила Мария, завязана розкішною здоровою червоною хусткою з синїми торочками, у бі- лій катанці, у жовтих чоботях. Намисто червоніло на біліїі свиті як пучки калини, й кидало сьвіжий рожевий сьвіт на гарне блїде лице. Чорні брови ясно малювались на рівному лобі під червоним пружком хустки. За Мариєю вийшла Васплина у чорній свитї, у червоній спідниці з зеленими квітками. На хвартусї червоніли маківки, неначе блищав жар у печі. Чорні очі, чорні брови були чор- нїйші од чорного сукна, а молоде лице при чорній одежі стало ще білїїіше й молодше.

Всі парубки обступили молодиць. Му- зики встали з призьби й пішли за ворота. За музиками пішли Мария її Васплина, а за ними рушили всі хлопці цілою юрбою. За хлопцями бігли дїти. Вся ватага посунулась потихеньку на місто до оранди. Музики грали, молодиш реготались до хлопців, хлопці жар- тували. Веселе осіннє сонце сьвітило на ве- селу юрбу. Чорнї парубоцькі шапки та свити чорніли як пооране поле, а між ними, неначе

- 373 -~

на чорному полї, цьвіли дві роскішні квітки, дві молодиці".

Куди йшла весела ватага, скрізь одчи- нялись двері у хатах, скрізь вибігали на двір хлопці, дівчата, навіть чоловіки і жінки. Па- рубки перескакували через перелази й при- ставали до музик. Молодиці та баби тільки хитали головами, поглядаючи на Мариіо та Василину.

— Ну та й Янівна! Манить за собою цілу низку бурлак. Бий тебе, сила божа! Ще й приманила до себе Василину, — говорили молодиці, спльовуючи на бік.

— Невідомо, хто кого перетягне : чи Мария Василину, чи Василина Маріїїо, — го- ворили чоловіки; — бач як убралась! А ста- ном крутить як чорт перед заутренею. Треба держати дочок далі" од цих писанок.

Музики переїішли місто її пішли у оран- ду. Як не дерягали матері дочок, а дочки все таки повтїкали з дому у оранду на му- зики. У орандї, у здоровій просторій хаті" че- лядь посїдала на лавках, по бочках з горіл- кою, а музики сїли на столї. Хлопців та дів- чат натовпилось повнїсенькі хати. Мария і Василина перші пішли у танець.

— Хлопці, наймайте"^ бо нам музики, бо їй Богу не видержимо, — крикнули дївчата на хлопців. — Й доки ці молодиці гацати муть! Проженімо їх та ходімо у танець.

Одначе Мария й Василина не так швидко потомились, як того хотілось дівчатам. Ва- силина розчервонілась як мак, й літала по оренді, неначе на крилах.

— Та й пальонаж оця бурлачка Васи-

- 374 -^

лпна [ — гомоніли хлопці так тпхоГщо було чути на. всю оранду. -^:^ «^Ш

— їй Богу, дівчата, вона буде вибивати тропака до вечера й нам не дасть і ногоіа тупнути, — гомоніли дівчата, лускаючи; на- сіння.

Тимчасом у оранду поприходили хлопці з далеких кутків. У хаті стало так тісно, що* трудно було протовпитись.

— Що це за молодиця танцює ? — питали хлопці один у другого : — вона не стеблівська?

— Певно якась бурлачка, — гомоніли парубки.

— А хибаж ви не знаєте ? Це бурлачка Василина, недавно прийшла звідкись на за- води, — одказували дівчата.

— Чи вона вдова, чи покритка? — пи- тали хлопці.

— А хто їі з на. Підіть та спитайте- у неї, — говорили дівчата.

— Та й гарнаж оця Василина ; дивись,, бра, які в неі брови ; їіі Богу, неначе хто на- малював. А очі як блищать ! '— говорив один парубок, прицмокуючи.

Всі хлопці тільки їі говорили що про Василину, неначе більше молодиць та дівчат не було у оранді.

Василина й Мария потомились, стали у гурті мія: дівчатами й втирались хусточ- ками. Мина крикнув на шинкаря. Шинкар виніс пляшку горілки. Мина почастував своіх приятелів музик, а потім Василину й Марию. Дівчата торкали одна другу ліктем й сьмі- ялись в рукави. Слава про Василину пішла скрізь по заводах, по всьому містечку.

- 375 -

Ще ДОВГО грали музики, ще довго тан- цювали дївчата й хлопці. Вяге над вечір Ба- сили на їі Мария внйпіли з оранди й пітпли до дому.

— Ну, нагулялась же я сього дня, Ма- рне, — говорила Василина, скидаючи пра- зникову одежу. — Так натанцювалась, таї-: на- пилась' горілки, що забула своє горе. Нехай піде за вітром моє лихо ! Добре Лгити у вас в Стеблеві, їй Богу, весело.

— Чи набачилалх, Басилинко, хоч одні чорні брови до вподоби? — спитала АІария.

— Ат, дай покій ! — сказала Василина, зітхаючи: — менї здавалось, що я до цього часу неначе лежала у домовині... І тільки тепер знов неначе розцьвітаеть ся моє сер- денько. Як я давно весело гуляла ! Як давно я тішилась та танцювала.

Василина сїла на лаві, підперла щоку долонею й задумалась. Вона пригадувала, коли вона у останній раз була иі,аслива, й нїяк не могла пригадати.

— А моє серце завжди неначе цьвіте. Бодай же воно швидко не завяло. Я все шукаю тих чудових очий, тих чудових брів і нїяк не знайду. Менї все неначе хочеть ся пити: пю й нїяк не напю ся, неначе я у га- рячий час жито жну на полї, — сказала Мария. — Ой очі чорні, де менї знайти вас?

Вже сонце зайшло. Веселі молодиці по- вечеряли й довго не могли спати: музики^ танцї, чорні брови, все снувалось перед ними й дражнило, й манило. Василина почула, що вся давнина одійшла од неї далеко й неначе потонула у якомусь туманї. Бона сама не

- 376 —

€чулась, як засьпівала піснї про кохання ко- зака й дівчини, про кохання до смерти, до чорної домовини: про таке гаряче кохання, котре не можна нї заспати, нї забути, нї ви- гнати зїлдям-отрутою. Мария засьпівала ра- зом з Василпною!^ ср^дадаючи в скриню хустки та корсети. Сьвітло ледві мріло в хатї. дві молоді молодиці" довго сьпівали :

— Ой, у мене та на мпслї твоєю не бути. Он, дай мені таке зілля, щоб тебе забути! Буд\" пптп труту- ЗІЛЛЯ, краплі не пропущу. Хиба тебе я забуду, як очі заплющу.

Настала зїма. Замерзла Рось. Лїд залиснів мілі двома стінами скель, як дзеркало в тем- них рямах. Василина оговталась з людьми, привикла до Стеблева. Що неділі за нею роєм вились бурлаки, наймали музики, поіли її наливкою та горілкою. Василина гуляла, та не знапптла чорних брів до вподоби...

ЛІ.

Проти пстрова Замка берег Росі дуже скелистий. Над самою водою стоять скелі рівною стіною, неначе виходять просто з води. У одному місці скелі розступились. Гора за- пала крутою невеличкою балкою. У тій балці, на крутому косогорі, неначе притулилось зе- лене гніздо з високих верб. То був ґрунт одного шляхтича чиншовика, Івана Михал- чевського.

Од високої скелі, котра стояла коло са- мого берега, починав ся рів, обсажений гу- стою дерезою, закручував ся дугою вище балтгп на самому версї^орп й спускав ся по

377

.другий бік косогора до другої скелї. На са- мій середині косогор був рівно скопаний на стільки, щоб на йому вмістилась хата з ма- ■ленькою повіткою. З того скопаного високого- місця дивилась на Рось весела хатка Ми халчевського з двома ясними вікнами, обве- деними червоною фарбою. Одвірки коло две- рий бз^ли помальовані темносиньою, а двері ясносиньою фарбою. До сїний була припнута повітка з широкими, плетяними з лози во- рітьми. Кругом хати жовтіла призьба, неначе жовтий пояс. Маленька тераса на сажень перед хатою бз^ла твердо втоптана. Кругом хати росли кущі бузку та густі випінї. В низу, над самим берегом, росли здорові верби, спускаючи гілля над саму воду. Під €келею блищала у камяному жолобку кри- ничка, в котрл' текла вода з узької росколини у скелї. Над самою криничкою, на камяній рівній стїнї, було видно стерті слїди якоїсь надписи слявянськими буквами, од котрої зостались тільки титла. Окоп, обсаджений гус- тою кучерявою дерезою, був похоя^ий на зе- лену підкову, притуляну до ?:осогора. Біла хатка блищала серед того зеленого гнїзда як цяцька, й неначе дивилась на густі верхи верб, на Рось, на спичасті скелї за річкою, на убогі хати других піляхтичів, котрі були розкидані по косогорах за Росю між камінням, мія^ густими колючками та будяками. Ще за часів панщини пан подавав бідним птляхти- чом такі вбогі ґрунти за чинш між скелями та глинищами, на сухих горбах та косогорах. Іван Михалчевський служив за столяря на заводах й заробляв чи]\гало гроший. Дрібні

378

стеолівські ШЛЯХТИЧІ, не маючії свого поля^ кидались до ремесла, слуяаїли на заводах за столярів, малярів, слюсарів, ковалїв. Де- котрі підряясались будувати доми, хати, цер- кви, а малярі наймались розмальовувати церкви. Покіґінші батько Михалчевського бук простим теслею, але як настали по селах за- води, його син став на роботу у заводах і під рукою німецьких майстрів вивчив ся столярувати й робити досить чисту столяр- ську роботу : столи, стільці, пікафи й канапи.. Заводи випустили багато добрих майстрів на селах та в містечках.

ІванМихалчевський жив у хатині з своєю староБз матїрю, Ганною. Хатина була багато- більша в середині", нїж здавалось знадвору. Невеличка кімната була оддїляна од пекарнГ дощатою тонкою стїнкою. У хатї було чисто^ й гарно як у віночку. За чималими образами католицько-унїяцького малювання білїли ви- шивані рушники. Замісць лавок, стояла ка- напка та жовті помальовані стільці". На ма- льованому зеленому з червоними рожами миснику стояли рядами порцелянові тарілки, лежало кільки ножів і вилок. У кімнаті" сто- яло ліжко з подушками, прикрите зелени:м ситцовим укривалом, стояла зелена скриня. Зелені одвірки коло вікон та дверий веселили білу чистеньку хатку.

Іван ЛІихалчевський був нежонатий. Йому вже минуло двадцять шість років й він не міг знайти "собі д"ївчину по душі.

— Чом ти, сину, не жениш ся"? — не раз питала Івана мати.

379

— Нема мені", мамо, в Стеблеві пари, — говорив Іван : — нема гарних дївчат у Стеблеві.

— Чи вжелх таки нема ? Мабз^ть ти, сину, не дуже до їх придивляеш ся. Як не знайдеш собі пари в Стеблеві, то пошукай в Корсуні.

— Вже я, мамо, иередивив ся ввесь Корсунь й Богуслав, трохи не всю Україну, та не знайшов такої, щоб менї сподобалась. Я не оженю ся аби-як, заплющивши очі. Менї треба такої гарної, щоб була як намальована.

— Це ти, сину, мабуть дуже вже на- читав ся тих книжок... А тимчасом твої лїта не стоять. Вибірай, сину, швидче, бо люди розберуть її те, що 6.

Михалчевський був письменний, вчив ся в церковній гаколї, читав й сьпівав на крилосї. Він доставав книяжи у сьвященика, в їіого синів, у шляхтичів, любив читати,- і:уиив і прочитав Шевченкового Кобзаря. Про Тараса Шевченка тодї ходила чутка скрізь по сусїднїх селах та містечках кругом його рідного села Кирилівки. Як умер Шев- ченко, як дійшла чутка про його смерть та похорони у Каневі, Михалчевський плакав за ним й говорив, щ<і він неначе поховав рідного батька.

Прирожденне почування краси, трохи розвите поезибю, зробило Михалчевсьі:ого що до дївчат трохи перебірним. Багато дївчат йому її сподобалось, та нї одні брови й очі не причарували його на віки. Він перестав уже й придивлятись до дївчат.

Але раз весною, у неділю, Михалчев- ський пішов до церкви. Він надів синій жупан з фабрицького сукна, підперезав ся

— 380 -

зеленим поясом. На йому були широкі штани по жовтому полю з темночервоними кровя- ного цьвіта вузенькими смуячками, пасові чоботи на колодочках. Круглий чорний пов- стяний бриль прикривав чорне як смола во- лосся, з продїльом з боку. Михалчевський був високий здоровий парубок, з великою голо- вою, з дуяіими плечима, з високими грудьми та здоровими л^тлавпмп пальцями. В його лице було матово-біле й делікатне як у па- нича, довгі чорні брови, темносїрі. ясні очі, лоб ВИСОКІЇ Гі та круглий, короткий але тонкий ніс. короткі повні щоки. Чималі повні губи, рожеві й блискучі, луяхс виразно червонїли зпід густих чорних вусів. Повна біла шия ще здавалась білїйшою од чорної хустки, зза котрої впсїли широкі комірники з білого, не дуже тонкого перкалю.

Михалчевський прийшов у церкву й став на крило сї. Служба ще не напиналась. Старий дяк дав їгому книжку її попросив прочитати часи. Народ входив у церкву че- рез троє дверип. Молодиці й дївчата засту- пили ввесь бабинець її притвор. Люди товпи- лись до іконостаса, ставили сьвічкп перед образами. Густа маса народа подавалась то на один бік, то на другий, ворушилась, чов- гала чобітьмп. Одчинились царські врата : почала ся служба. Люди замахали руками, хрестячись та"^ злегка кланяючись. По церкві разом пішов якпїісь шелест, неначе од вітру в бору, але швидко разом й затих. З крилоса було видно всіх людиїі у церкві на всї боки до самих далеких кутків. Михалчевський ки- нув очима на середину церкви, залиту дріб-

;-38і

ними хлопцями, й повернув очима на баби- нець. Бабинець цьвів як квітник : хустки вся- ких кольорів на молодицях, цілі вінки з кві. ток та стрічок на дівчатах, червоні намиста парчеві широкі коміри на фабрицьких мол о, дицях, все блищало й цьвіло, неначе мак н- городї. Міл^ засмаглими лицями хлїборобоа білїли, як панські, лиця фабрицьких молок диць та дівчат. іМихалчевський повів очима- по молодицях та дівчатах й вже хотїв обер- нутись до іконостаса, але за однією високою хусткою блиснули чорні як шовк високі брови, неначе веселки, а зпід брів бризнули искрамп чорні круглі очі, забілів високий лоб, матово білий, неначе виточений з слонової кости. Висока хустка на голові якоїсь молодиці за- крила ті чудові брови й очі. Михалчевському здало ся, що якась дивна зоря блиснула з за хмари й знов заїішла за хмару. Він повер- нув ся до ірсоностаса, але почув, що якась сила манить його знов оглянутись й поди- витись на ті очі та брови.

Михалчевський знов оглянув ся. Він ждав, чи не розету плять ся де голови, чи не виглянуть зза голів ті очі, а хустки на головах неначе злились до купи, а між ними, неначе пучки огню, червоніли квітки на дівчатах...

Засьпівали „Херувими". Загули люди, замахали руками, закивали головами. Ми- халчевський ще раз кинув очима у бабинець й зразу впіймав очима біле Василинине лице з ясними очима. Очі блищали як дороге каміння, вправляне в слонову кість, й б^^ли такі веселі, такі ласкаві, що Михалчевський .

— 382 —

стрівожпв ся. Він ;інов глянув у бабинець їг примітив, що під тим пишним лицем біліла тонка шия, кругом шиї блищав широкий ви- кладчастий парчевиїі комір, ввесь у золотих квітках на червоному полї. Комір ' закривав усї плечі, обхвачував шиві, а на тому комірі червоніло намисто. Сьвіт од золотих квіток на комірі, од намиста, бив на тонку иіию, на рожеві пухкі губи, на щоки. Біле лице було матовобіле без румянця, ті.тьки сьвіт од на- миста грав з низу на идоках, неначе зоря грає румянцями на білих хмарках. Сьвіт сонця лив ся через високе вікно трохи не під самою стелею П тихо лив ся в низ, як через густе сито, на Василинині плечі та на чистиіі "блискучиїг лоб.

Михалчевський не міг одірвати очий од того пишного лиця. Він перестав сьпівати, забув, що він с гоїть у церкві на крилосї. Перед ним неначе плавали в небі тільки ви- сокі брови та чудові блискучі очі. Високо позавязувані хустки на головах знов заво- рушились її закрили од його очий те лице, котре вперве на віку так уразило його серце ; він ледві задавив у грудях важке зітхання й закрив очі. А те"^ дивне лице так й сяло перед ним, як лїтне палке сонце серед дня.

„Ще зроду я не бачив такої краси, на- віть міЯі панами". — подумав Михалчевський й засьпівав голоснїігше. Йому хотілось чогось, щоб та чудова молодиця почула його голос^ обернула "очі іі подивилась на його; йом; хотїлось, щоб служба тягла ся без кінця. А час йшов : служба скінчилась. Народ за- ворушив ся й полив ся через усї двері річ-

383

камп. Михалчевськиїі вхопив шапку, кинув ся на бокові двері, мало не звалив з ніг двох парубків іг протовппв ся на двір, щоб зайти наївперейми й подивитись на ту гарну молодицю. МолодПцї й дівчата вже розси- пались на 'всі боки : одна половина густою річкою полилась вулицею на містечко, друга посипалась з скелистої гори до порона. Михалчевськиїі не знав, куди йти, де шу- кати, став коло брами й переглядів всіх фа- брицьких молодиць. ^Іпмало пройшло коло його молодиць в синіх іку панах з парчевими комірами, та між ними він не вглядїв тієї гарної молодиці.

„Яка це молодиця? Певно якась за- хожа. І чи заміжня вона, чи вдова, чи може покритка... Якіж у неї брови ! Боже мій, чи вяхЄЖ оце я закохав ся в тих пишних бро- вах ?" -^ думав Михалчевський, вертаючись до дому.

Михалчевський пообідав з матїрю, а дум- ка про гарну молодицю не виходила з го- лови. Він сїв на призьбі, глянув на берег, де зеленіло гнїздо верб, подивив ся на Рось, на скелистий противний берег на острові, а йому все привиджувались високі брови та очі пишні як зорі. Над вербами, над водою, сяло ясне весняне сонце. Сїрі скелї, густі лози під скелями неначе грілись в теплому сьвітї. На скелях блищали кущі жовтих весняних квіток, неначе хто натикав їх у щі- лини. Купи зеленого молодого очерету ледві гойдали зеленим довгим листом. Вода грі- лась й лиснїла проти синього неба, а дохо- жале серце парубка й собі нїби грілось в га-

384

рячому весняному теплї, розімлівало й роз- ставало, як твердий віск на огнї.

„І деб її побачити ? І кого б розпитати про неї ?" — снувалась думка в голові Ми- хальчевського : „Не забуду я й не засплю тих дивних брів. Чогось менї здаєть ся, ш,о- за ті брови, за очі яб оддав усе на сьвітї,. такі вони мені стали дорогі".

А весняний день розгоріовав ся. Сонце котилось все вище та вище по небі. Сьвіт палав в синьому небі, на вербах, на водї. Птицї між вербами щебетали. Зелений острів заквітчав ся рясними :ковтими квітками куль- баби, неначе хто посіяв по траві зорі. Вода в Росї млїла між теплими скелистими бе- регами, між лозами.

„Млїє моє серце, розвиваєть ся як зе- лениїі пахучий сад І" — подумав Михалчев- ський й не всидїв на призьбі. Він надїв на густий чорний волос бриля й встав з призьби. В гору по Росї було видно на скелї церкву, а за цвинтарем, обгородженим камяною сті- ною, над самою скелею, почали збіратись дївчата й хлопці, збіралпсь на зеленій траві у купи, спдїли на каміннї.

По Росї розлягав ся дївчачий голос : дївчата засьпівали веснянки й почали грати у весняні іграшки, бігали, ловили одна другу, ловили хлопцїв. Михалчевський пішов на- гору до церкви.

Коло цвинтаря між дівчатами зявились молоді фабрпцькі молодиці в синїх жупа- нах. Михалчевськиїї вглядїв синї жупани й почервонів. Він наближив ся до тих синїх жупанів, але мі?к ними не було тих дивних

— 385 —

брів. Михалчевський сїв на каменї, де па- рубкн гралп в карти, поспдїв, поднвив ся на Рось, на дївчат й пішов через хвіртку у пан- ський сад. За хвірткою на косогорі сидїло ще кілька куп дївчат, хлопців та молодиць^ але міл^ ними він не знайшов Василини. Вузенькою стежкою, що вила ся понад са- мою камяною стіною, він спустив ся в низ,. у глибоку вузьку долину, де текла у Рось маленька річка, Боровиця, де був панський сад. Через річечку був перекинутий з скелї" на скелю місток. Через місток йшли люди сюди й туди. За містком на камінні' коло Росї си- діла ще одна купа хлопців та дївчат, а Ва- силини й там не бз^ло.

„Піду на місто, піду на музики до оранди,. може там побачу її", - подумав Михалчев- ський і вернув ся на гору до церкви та й пішов на місто.

Од церкви, через короткий переулок^ попід самим панським садом, було видно як на долоні все місто, широкий вигон, обстав- ляний жидівськими хатами. Неділя була не ярмаркова й через місто снувало сюди й туди кільки жидків та жі дівок. Коли це зза однієї жидівської хати висипалась чимала купа хлопців. Серед тієї купи грг^.ітт музики, а між чорними шапками та брилями манячі ло з пять Лчіночих хусток, неначе пять макі- вок. Купа тихо посунулась через місто до оранди. Михалчевський трохи не бігом почав прямувати до тїеї купи і догнав її се- ред міста. Через шапки та брилі він углядів парчевий комір, прийшов ближче й впізнав ті високі брови, те чудове лице, котре бачив

ТВОРИ їв, ВЕЧУЯ ЛЕВІЦЬКОГО ТОМ І. 25

386

у церкві. На ЯСНОМУ сонцї пишні бровп були ще чорнПіші, лице було ще білійте й неначе блищало у темному сяєві.

„Це вона ! Моє серце впізнало її, хоч бн я й помилив ся", — подумав Михалчевський й пішов слідком за музиками в оранду. — „Але чого це коло неї веть ся така сила бурлак? Не вже їх притягують ті дивні очі так, як і мене?"

У оранду зібралось дуже багато людий : почали ся музики її танцї. З пять пар дївчат та бурлачок молодиць пішли в танець й між ними танцювала Василина.

— А яка це чорнява молодиця у си- ньому жупанї? — спитав Михалчевський у одного парубка.

— А хибаж ти не знаєш? Та цеж Ва- силина. — одказав парубок.

— Здаєть ся вона не стеблівська, я бачу її вперве, — сказав М[іхалчевський, не зво- дячи очий з Василини.

— Як би ти ходив на музики, то давноб її побачив. Вона що недїлї отут гуляє та пе з парубками та з своєю подругою Янівною, — сказав парубок.

,.Що недїлї гуляє та пе з бурлаками... Не вже така рфаса, таке золото гуляє та пе...", — подумав Михалчевський, ваяско зіт- хнувши.

— Чого це ти, Йване, так ва:кі:о зітхаєш ? Може й тобі Василина впала на ум ? — спи- тав парубок: — Постав їй четвертину го- рілки то й перестанеш зітхати, — сказав па- рубок насьмішкувато...

„Боже мій! Як же я скажу матері про

- 887 -

Василішу", — подумав Мііхалчевський, не спускаючії очіїй з Василини.

А Васпліша танцювала як метїль. Ми- халчевськнй стояв немов камяний. Василина чарувала його й бровами й очима й тонкою оілою шиєю, й тонким станом, оповитим V сннїй жупан з вусиками з золотих стрічок. Він бачив як її очі розгорювались, блищали -искрамп, та закривались білими віками з важ- кими чорними віями. На чистому лицї не видно було нї кровинки, а все лице неначе <зяло якимсь тихим сьвітом, як од першого онїгу. Михалчевський не зводив з Василини очий, як вона сїла коло столу, сперлась на стіл ліктем, як бурлаки поставили на стіл пляшку горілки й Василина почала хилити чарку за чаркою, У орандї стояв шум та клекіт. Михалчевський не чув, що говорила Василина до бурлак, він тільки бачив, як -блїді злегка рожеві губи ворушились й через гупи блищали дрібні білі зуби. Василина ще вкинула у рот чарку і її очі туманом вкри- тись. Бурлаки обсїли її кругом, брали за руки, торкали за плечі та все частували. Михалчевського здавило у грудях. Йому хо- тілось кинутись на тих бурлак, розігнати їх -ломакою, взяти Василииу за руки й вивести па двір, у садок, на скелї над Росю, побала- кати з нею.

Стало вечоріти. Дївчата й хлопцї почали розходитись. Пяні бурлаки затягли хрипкими голосами піснї. Василина сидїла кінець стола 1ї неначе дрімала, а Михалчевський все стояв на одному місцї, неначе камяний, й не зво- див з Василини ОЧІЇЙ. Пяні бурлаки вже за-

388

ВИЛИ як вовки в лїсї. Декотрі СИДІЛИ ;іа сто- лом, а декотрі вже звалились на лаву. Мина обняв Василину й лїз до неї цілуватись.

„Красо моя, роже моя ! Що з тобою- дїеть ся", — подумав Михалчевський. тихо- ламлючи руки. У його виступили на очах сльози.

Тимчасом Мария Янівна потягла Васи- лину за руку. Басилина встала й вони оби- дві, побравшись за руки, вийшли з оранди» Михалчевський мовчки вийшов слідком за ними. Мария й Василина, колихаючись, перей- шли місто й повернули до суконної фабрики. Михалчевський догнав їх "^й пішов пору^ з ними.

— Оії, козаче чорнобривий! Упила ся на меду та й до дому не дійду ! Доведи нас. Іване, до дому, бо їй Богу самі не дійдемо, — обізвалась Мария до Михалчевського.

— Добре, доведу — сказав Михалчев- ський.

— А як ми попадаємо, чи донесеш нас? — спитала Мария.

— Колиб пак подужав тебе підняти та ще й понести, — сказав ^Михалчевський.

Мария й справді заточила ся і впала. Михалчевський підвів її за руку. Синїй іку- пан замазав ся у пил.

— Ой, Василинко, серце, обтруси мене^ бо я й руки не підведу — насилу ^оворила. Мария. — Іване, обтруси бо мене!

— Дома обтрусиш ся сама. Оце почну серед шляху тебе" трусити ! — сказав ^Ти- ха лчевський.

— Бодай же тебе трясця трясла ! Як

— 88^ —

би Василіша впала, то внб усї її обтрусили ще й до дому одвелиб, а як Мария впаде, то ви ще й глузуєте з неї, — сказала Мария.

— Бо Василина краща й молодча од тебе.

— Кудиж пак! Моргну бровами, то ще й не один такиії як ти музики менї найме, — <-казала Мария.

— Де ви, Василино, живете? — вперве промовив Михалчевський до Василини.

— В Мариї, — сказала Василина, лип- нувши на Михалчевського важкими віками.

Тимчасом вони діїішли до Мариїної хати. Мария одперла двері. Вони увійшли в хату.

— От я у вас й гостем буду, — сказав Михалчевський.

— Про мене будь і гостем, тільки не ми тебе будемо витати, а ти нас почастуй горілкою, — сказала Мария.

— Обтруси попереду жупана, Марив, — «казав Михалчевський: — годї вже тобі пити. Сідаймо лучче та побалакаємо.

Василина й Мария дорогого протвере- -зились, поскидали >жупани її повішали на жертпї.

— То й посідаймо, — сказала Мария, €Їдаючи коло Михалчевського.

Василина сїла по другий бік стола й сперлась ліктем, об стіл." її стомляні очі ливились па Михалчевського тихо й з ди- тячою баїідуягістю. Вони троє сиділи її мов- чали, Михалчевськиїі роздивляв ся на Ва- силпну, — осьвіченз' тихим західним сьвітом.

— Шкода, Іване! Без чарки й розмова

— 390 -

не розмова, — сказала Мария : — бач, як ші понадимались, як сичі на стрісї.

— Чи й ви будете пити? — спитав не- сьміливо у Василі! ви Михалчевський.

— А чом же. Як почастуєте, то й вппю, — обізвалась Василина.

Михалчевський побіг до шинку й при- ніс кварту горілки. Випили по чарцї й розго- ворились.

— Ви, здаеть ся, не з наших, не з стеб- лівсїких? — спитав Михалчевський у Ва- силинн.

— Я, козаче, з Непитаїілівки : бурлачка собі та й годї, — з неохотою обізвалась Ва- силина.

Михалчевськиїі догадав ся, що у самої Василини він нічого не допитаєть ся, й замовк.

Михалчевський знов почастував моло- диць. Василина пила горілку як воду. Ми- халчевський почув, що в його душа стріво- жилась. Перед ним став образ його матері. богомольної, поважної, доброї. — „Як менї сказати про Василину ? Що скаже моя мати?'' — роїлась думка в його голові.

— Чи давно ви, Василино, живете у нашому Стеблеві? — знов спитав Михал- чевський".

— Недавно : піе й року нема, — одка- зала Василина.

— Чи привикли вяіє до Стеблева, чи думаєте вертатись до дому?

— Мусиш привикати, хоч і не хочеш, а до дому моя дорога вже терном заросла, — сказала Василина й руковз махнула.

— Чи є у вас батьіл) й мати ? — ;-5Н0В спитав Михалчевський.

- В91 —

— Є батько й мати, убогі люди, — ска- зала Василина.

— Чого це ти неначе сповідаєш нас ? Наші бурлаки ніколи не сповідають нас, — сказала Мария, присовуючись ближче до Михалчевського. — Коли ти, Йване, думаєш ходити до нас, то добре стережи ся! Ми бурлацькі молодиці.

— Чого мені* стерегтись... яж не красти ходжу, а поговорити з добрими людьми. Мені дивно, що ви, Басилино, латвете у Стеблеві рік, а я вас вперве сьогодня побачив.

— Та н я вас вперве побачила сьогодня у церкві, на крило сї, тоді' як ви на мене ди- вились, — сказала Василина, пильно при- дивляючись до Михалчевського.

В Михалчевського загорілись очі. Він осьміхнув ся, примітивши, що Васплинин голос став якось мякійший і ласкавійший. Вона до сього часу знала тільки незвичайні бурлацькі 5карти. Навіть господарські сини говорили з нею без жадної поваги і знева^ка- ючи зачіпали її, як захожу бурлачку. Ласка- вий голос Михалчевського, повага, котру не можна було не примітити в його розмові, все повіяло на Василину як тихий весняний вітер. Вона сама стала до його ласкавійша.

— А ви стеблівські? — спитала вона в Михалчевського.

— Я з дїда її ирадїда стеблівськиїї шляхтич і живу з матїрю над самою Росю. Мария мене добре знає, — сказав Михал- чевський.

— Деж ви на роботї? — спитала Ва- силина.

— 392 —

— В рафішадї. Я там служу за столяря, а мати госіїодарвзе дома, — сказав Михал- чевський.

Василігаа хотіла спитати його, чи він :/Конатий, чи парубок та не посьміла.

— Іване, чом тп й досі не женив ся? — ■спитала в його Мария.

— Бо й досі* не назнав собі дівчини, або... 1Л0Л0ДИЦЇ, — сказав Мпхалчевський.

— Чи вжеж тп взяв би за себе моло- дицю? — радісно спитала його Мария.

— А чом же ? Не всїж я^енять ся з дїв- чатамп. Часом молодиці' бувають кращі од дівчат, — сказав Михалчевськпй.

Мария зареготалась і присунулась до ^[ихалчевського ще ближче, заглядаючи йому в вічі. Михалчевськиії думав одсунутись од неї, та вдержав ся: од Мариї так і тхнуло горілкою.

Мария думала, що вона далеко краща од Василини, хоч і старша од неї. В неї зявилась думка, що Мпхалчевський приіішов до неї, а не до Василини. Вона почала вер- тіти голово»:) її пиптати губи.

— Чом тебе, Йване,'^ ніколи не видно на музиках? — сказала Мария, моргнувши иа його однією бровою.

— Коли нема часу ходити. В будень робота, а в неділю треба одпочити.

— Ти приходь до нас та найми нам музики, то ми потанцюємо, а ти подивиш €я, — сказала Мария, нахиливши голову їг поглядаючи на Михалчевського якось зпід лоба, зпід брів: — Чого тобі сидіти л старою

- 393 -

матїріо? Коло старих її сам постарівш ся, а коли молодих й сам помолодчаеш.

— Та я ще не дуже старий, — сказав Михалчевський, скоса поглядаючи на Баси- ли ну.

'' — Так, то РІванче! Не засиджуй ся коло матері та липни більше до нас, то може до кого й прилипнеш. Приходь в неділю на музики та й погуляємо, — сказала Ма- рия й неначеб то потерла рукою лоба. Вона пригладила пальцями брови.

— Коли будеш твереза, то й музики найму, — сказав Ми-халчевський. — А ви, Василино, будете танцювати в неділю?

— А чом я;е й не потанцювати ? Тілько й нашого що натанцюємось та напемось, — сказала Василина.

— Чогож „напемось"? Хиба не можна гуляти, не пивши? — спитав Михалчевський.

— Чому не пити, коли поять, не знаю вже, чи добрі чи лихі лвзди, — сказа.ла Ва- ч?плина.

— Мабуть лихі, — смутно обізвав ся Михалчевський.

— Тільки от що, Йванче : як будеш йти до нас, то бери у руки доброго кия, бо кру- гом нас хлопці як густа хмара, — сказала Мария, одкинувши голову назад й запи- іпавшись.

— Я й без кия зумію обійтись. Менїб тот'ілось побалакати з вами без тих густих тмар, — сказав Михалчевський.

— А коли хочеш обійти ті густі хмари, То виходь у ту недїлю у панський сад. Ми там будемо ГУЛЯТИ у недїлю по обідї, доки

- 394 -

зберуть СЯ мз^зііки. Там гуляють фабрицькі пани й паничі, й ті заліщяють ся до нас, от що ! — сказала Маріїя, крутнувши голо- вою й зовсім присунувшись "до Мпхалчев- ського.

Михалчевський ледві видержав. Мария дихала на його якимсь чадом, як стара го- рілчана бочка. Він встав, узяв шапку й роз- прощав ся.

— Виходь же до нас у сад, а коли хоч, то приходь до нас й'^ на вечорниці'. Та не забудь ся приносити медяників та во- лоських горіхів, — крикнула з порога Мария.

— А ти таки любиш медяники, га ? — крикнув зза воріт Михалчевський.

На дворі почало темніти. Михалчевський пішов городами понад самою Росю. Стежечка вила ся високо над скелями по зеленому косогору, то вибігала на вершок скелї, стлала ся по камінні, ти знов спускала ся у маленькі западини. У низу глибоко мріла "вода. На дворі було тихо й тепло, а на серцї в хлопця було ще теплїще. Кохання обливало його душу теплом літнього тихого вечора. Він прийшов до дому й сів на призьбі. Стара Михалчевська вийшла з хати іі винесла на призьбу вечерю. На Михалчевській були; убрання, як на простих сїльсьрліх молодицях. Тільки широкий викладчастий комір перка-, льової сорочки, хустка на шиї, хустка на го-| лові, завязана просто без очіпка, одрізняли іі од сільських молодиць. Вона простелила на] призьбі рушник й поставила вечерю. Михал-] чевський скинув жупан і бриль, взяв кілька ложок страви й поклав ложку ка рушник.

- 395 —

— Чом ТИ, спну, не їси? — спитала його мати.

— Чогось мені не хочеть ся їсти, — сказав тихо син.

— Де це ти, сину, так довго барив ся? — спитала мати.

— Гуляв. На дворі так тихо та тепло > Я забалакав ся з людьми на містї, — ска- зав син.

Мати пішла в хату й лягла спати, а син ще довго сидїв ва призьбі та все думав, схи- ливши головз^ Над чорним високим берегом Росї чорніло дерево в садках, неначе темні зубцї були вирізані на гарячому червонова- тому небі. Біла церква на скелї була злегка облита рол^евим одблиском. В низу коло церкви на лиснячій водї чорнїв серед Росї порон, а на йому ледві мріла біла сорочка поронщика коло кодоли. Рось млїла тихим оливяним сьвітом між чорними скелями, не- наче засипала, дрімала. А в душі Михалчев- ського розгорювалась любов, все більше та більше. Василинин образ не сходив з його думки.

„Мабуть Василина була нещаслива, коли не хоче нічого розказувати про себе. Чи вжеж я візьму її за себе, не допитавшись, хто вона їі звідкіль вона?" — думав Михал- чевський, дивлячись на тихий сьвіт вечір- нього неба.

Над червонуватим, неначе розпеченим у огнї небом на заході блищала вечірня зірка. Перед Михалчевським неначе блиснули круглі веселі чорні Василиннні очі. Він не- наче заглянув л^ ті чудові очі.

- 396 -

„Хтоб вона не була, якаб вона не була, -а я її любити му, доки мого віку. Недобра людина не моглаб дивитись на мене так ласкаво й весело, та ще такими чудовими очима", — подумав МихасТчевський, важко зітхнувши.

Тиждень тяг ся, як вік для хлопця. Він насилу діждав ся недїлї, убрав ся й пішов до церкви. Неділя була ярмаркова. Велика церква була зовсїм порожня, тільки попід стїнами тулились дїди, баби та малі дїти. Ярмарок "^недалечко од церкви гув, як рій бджіл її той гук лив ся у церкву через од- чиняні двері. Михалчевський переглядів всїх люлий. Василини не було у церкві.

Зараз по обідї, убравшись та приче- савшись, Михалчевський пішов у панський сад. Він перелїз через перелаз коло самої церкви й пішов з крутої гори вузенькою стежечкою у сад. Панський сад був зовсім запуиіениїі. Молодий польський пан жив за грякицею й тільки на кілька місяців приїз- джав навідатись до господи. Сад ріс на волї в глибокій долинї. Та долина була не більше, як широка розколина у камяному ґрунтї. Долина то зу>кувалась між камяними стїна- ми. то широчилась між крутими косогорами. А на днї ТЇ6Ї долини шуміла маленька річечка, Боровиця, по кашіному дну, падаБЗчи з ка- меня на камінь, її вливалась у Рось під са- мою високою скелею. Вся долина заросла високими старими вербами, осокорами, ака- циями, липами та тополями. Роскішне де- рево гнало ся понад водою в гору, скільки в його було сили. Осокори й верби гнїздами

- 397 -

зеленого роскішного гілля виганяли ся вище- од скель. Місцями дерево розстеляло свої верхи над скелями по зеленій траві. Над крутими як стїни скелями з верху був на- саджений дикий виноград. Цїлі куделї. цїлі гнїзда густого винограду хапались за верхи зеленого дерева, проривались через його й звішувались в низ по камяних стінах, як роскігані дівочі коси, як руна дорогого зеле- ного шовку. Тонкі кінчики винограду були жовтозелені її звішувались з сїрих скель, ча- сом зарослих зеленим оксамитовим мохом, як нитки, як китиці" оксамиту на дорогій зе- леній тканцї. Над роскішними зеленими ма- сами дерева подекуди вискакували в гору високі тополі, рівні та тонкі як воскові сьвічі. . Одним одна доріжка, колись вимощена цег- лою, тепер до половини заросла зеленим мо- хом, то вила ся понад самою Боровицею, то йшла місцями під самою камяною стіною, прикритою з верху гніздами гілля та вино- граду. Сьвіт сонця ледві пробивав ся через листя й падав на доріжку крапельками зо- лота. Під самими скелями стояла густа тінь. Якась дивна сьвіжість була розлита під тими скелями, завішаними з верху зеленими за- вісами з винограду та листя...

От доріжка вийшла зпід скелі на ма- леньку долину, вкриту акациями та густими старими кленами, й побігла знов під скелі у печерю. Камінь висунув ся з гори як шапка, й прикривав з верху угол між двома камяними стінами. Доріжка з печері круто повернула на камяну гору по камяних, зу- мисне покладених східцях й дійшла до брами

- 398 —

-старого, давнього, трохи не в руїнах, костьола р, двома баштами, обведяного високою білою стіною...

Сад був покинутий. Трава росла понад рісшою по долпнї, як на сїнокосї. Заяча са- лата, фіялки вкривали долину круглими, як пятаки, листками. Над річкою вихоплюва.лись міис камінням пучки осоки та жовтих водя- них лїлїй. А з верху, на всю долину, на са- док лило ся роскішне ясне сонце, осьвічз- вало густі липи та акациї, кидало снопи огню у гущавину на саму річку, на зелений килим з листя, на сїре каміння, скрізь роз- кидане в річцї їі понад річкою. Сьвіт падав на бризки білої хвилї, пдо лила ся по камінні, іі хвиля блищала у густій зеленій тїнї, як снопи срібла та кришталю.

Михалчевський перелїз у панський сад. став на горі й почав оглядатись на всї боки. Недалечко сидїла купа хлопців у празнико- вих чорних жупанах. Хлопцї грали в карти, а недалечко од їх сьпівали дївчата, граючи у жельмана. Михалчевський зійшов нижче на одну скелю й глянув у низ. Через дерево

-ч^ьвітило ся дно долини/ Там де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопцї з вудками. Дїти печерували у Боровицї раки, лапаючи руками під ка- :мінням. За Боровицею на камінні сидїла

-купа дівчат та молодиць й дивили ся на Рось. Михалчевськиїі обвів очима всїх. Між ними не було нї Василини, нї Мариї. Він ■зійшов у низ в садок по широких сходах,

-складяних з каміння й пішов по доріжці

- 399 -

їіопід скелями. Проїішло ісільки фабрицькнх панків та панів, а Василіши не було.

„Не виіішла ІЗасилина до мене. Мабуть ;іабула про свою обіцянку. Але, здаеть ся, Мария не з таківських : не забуде", — поду- мав Михал ! енський, тихою ходою йдучи по- під скелями по доріжці". Вода в Боровицї тихо шуміла по камінні й наводила на його лупіу смутні думи. Під однією скелею був неначе кинутий довгий камінь. Він тонув у траві та в зеленому вогкому мохові. На тому камені СИДІЛИ рядом дві молодиці, не- наче виставилась на показ. Квітчасті хустки на головах дуже виразно манячіли серед зелені. Білі пікові корсети, білі сорочки з ви- іпиваними рукавами кидались у вічі здалека, як ііерніиіі сніг. Михалчевськіїй впізнав Ва- €илину ії Марию. Обидві вони неначе не примічали його, сидячи до його боком, ди- вились на зелений лісок за річкою її луїцили насіння.

Михалчевський підійшов до молодиць її поздоровкав ся. Мария почервоніла. Васи- лина зиркнула на його очима й спустила довгі вії на иіоки.

— Чого це ти, Йване, так довго барив ся '? — спитала його Мария : — Може тебе мати не пускала?

— Хиба я маленький, — сказав Ми- -халчевський.

— Сїдаіі коло нас! Чи може ти й мо- лодиць боїш ся, як боїш ся дівчат, — за- дріботіла Мария й посунулась до Василиніг так, шо трохи не зіпхнула її з каміня.

— 400 -

— Оце І трохи мене не пхнула у траву, — обізвалась Василнна, осьміхаючись.

Мнхалчевськпй трохп постояв, подумав, а далі взяв та й сїв з того кінця, де сиділа Васнлпна, на самому кінчику каменя. Його плече торкнулось об Василинине плече. Ва- силнна повернула до його голову й ГеТянула йому просто у вічі.

Мпхалчевськпй почув, що його груди неначе зомліли. У густіії тїнї, у тихому сьвітї^ що лив ся з верху" через листя, Василина здалась йому ще кращою. Високі як веселки, брови, неначе сьміялись на чистому лобі.. Михалчевський не міг одвести од того лиця очий, а Василина несьміливо ще раз обер- нулась до його, ще раз глянула йому у ясні тихі очі й почула, що її серце ая: тепер по- чало ожігвати серед густої зеленї, серед ти- хого весняного сьвіту. Тихі ласкаві темно- сїрі очі Михалчевського під довгими чорними бровами неначе повіяли на неї якимсь пахучим весняним духом.

* — А я вяхЄ думав, пю не знайду вас у садку, — промовив Михалчевський оберта- ючись до Василіши : — ходив понад Росю. де гуляють хлопцї та дївчата, заглядав -іа скелї, а вас не знайшов.

Низький голос іМихалчевського змякчив- ся. як тихий гук мідної струни. Той добрий голос неначе полив ся Василинї на саме- серце.

..Чи вжеж оце я знов покохаю..." — по- думала собі Василина, пригадуючи, як вона гаряче колись кохала Ястшембського, як

- ^:0і -

гаряче цїлувала ґіого повні, мягкі, делі- катні губи.

А тихий голос хлопця все мякшав, не- наче лив ся через саме серце, через саме кохання, лив ся як тихий шум маленької Боровицї по дрібному камінні'.

Василина глянула через дерево на гори^ на сине, чисте небо й легко зітхнула. — „Щож вийде з цього кохання? Невже таке лихо, як вийшло й з першого", — подумала Василина, схиливши голову.

З густого лїска вийшов молодий по- стригач, порівняв ся з молодицями й на ходї легко моргнув на їх. Перегодя на стежцї зявились якісь Нїмкенї з маленькими пан- нами й сердито обвели молодиць очима. Ми- халчевський встав з каміня, за ним встала Василина, а далі й Мария.

— Ходїм звідсіль над'і^Рось, — сказав Михалчевський : — тут ходять пани та якось скоса поглядають на нас.

Мария тихо посунулась по стежцї. Вона спустила поділ дуже низько, по панськи, так що зелена спідниця трохи не волочилась по траві. Як та пава, Мария посунулась по стеж> цї, тихо махаючи на бік одставляною правою- рукою. Василина й Михалчевський пішли слідком за нею. Проти їх вертав ся назад гарний білявий Німець постригач. Мария не- Бтерпіла й зачепила його.

— Де це ви, паничу, були? — сьміливо. спитала Мария постригача й спинилась.

— Ходив гуляти над Рось. Може й ти зо мною підеш на гулянку?— сказав постригач^

— А чом би й нї. З таким гарним па-

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО ТОМ І. 26

- 402 -

ннчем Я рада гуляти хоч бп її до вечора, — ■сказала Маріїя, 'сьміючпсь.

На стеящї зза скелї висунулись дві панни. Постригач підвів голову в гору й пі- шов далі. Мария й Василина з Михалчевсь- ким пішли над Рось. Вони пройшли міяі двома камяними стінами, між котрими ледві мояша було пройти вдвох. З верху над тим ходом іце держалась плетена дугою стеля, подекуди вкрита зеленими гнїздами дикого винограду. Проти самого старого деревяного гульбища стежка йшла через Боровицго. Ко- лись там був перекинутий з каменя на ка- мінь місток, од котрого зостались тільки тов- сті залїзяки, вкопані у камінь. Тепер прихо- дилось скакати з каменя на камінь, що б^^ли розкидані по дну Боровицї. Вода иіуміла й"би- лась міяс камінням білими кипучими хвилями. Василина легко поскакала по камінні й ви- скочила на другий берег ; за нею стрибнув Михалчевськпй, аж каміння захиталось під його важкими ногами: Мария спинилась над Боровицею.

— Оїг, Боже міїі, їй Богу не перескочу ; ще впаду у воду, — репетувала Мария, пі- добравшп обома руками спіднищо.

— Та скакай сьміливо ! Як трохи за- мочиш ся, то висохнеш, — сьміяв ся Ми- халчевськпй з другого берега.

Мария погойдала станом, помахала го- ловою, стоячи на кругловатому камінні її ско- чила на другий камінь пелегенько. Камінь заворушив ся під ногами. Мария завпиіала з усївї сили, аж заглушила шум води. По-

— 403 -

Кричавши, вона якось доскакала до берега й таки замочила один чобіт.

— Не глиняна, не розкиснеш, — жарту- вав Михалчевський, поглядаючи скоса на Василину.

Вони вийшли до старого гульби шіа її ви- лізли по каменю на високий берег Росї. Де- рево порідчало. Через високі стовбурі верб та тополь блиснула Рось, як широкий шлях між скелями. Високі береги, зеленувата вода, лози й верби попід скелями, — все було за- лите дивним гарячим сонцем. Василина й Мария прямували до дівчат, молодиць та хлопців, що сиділи купами по камінні над самою Росю.

Михалчевському хотілось поговорити з Василиною на самоті, признатись, що він іі любить, а Мария не оступалась од ііого й вчепилась як репях.

Тим часом хлопці вгляділи Мариіо й по- чали перекликатись з нею. Мария пішла до їх й хлопці разом обступили іі кругом. Ве- села молодиця розговорилась, рози;ебеталась з ними, а тпмчасом Михалчевський повернув назад, Василина пішла за ним, й вони обоє спустились в низ над Боровицею й неначе пірнули у каміння та у зелень. Михалчев- ськиґі їі Василина перескочили по камінні через річечку, повернули у сад її сховались у гущавині міл: кущами та здоровим камінням.

— Василино І — почав Михалчевський : — я не знаю, хто ви, звідкіля ви, але як я по- бачив вас, то з того часу сьвіт мені немилпії. Я так люблю вас, що не можу без вас на сьвіті жити.

— 4и4 -

Його голос задрижав як струна. Він го- ворив й все оглядав ся назад/ чп не йде Мария. Васплпна спахнула. Ласкавість, тнхпй голос, тпхі очі під чорними бровами, неначе- гладили її по душі. Якась повага була розлита у словах, у ГОЛОСІ, у самому лицї молодого здорового хлопця, та повага, котрої вона ще- не зазнала нї на панському дворі, нї на за- водї між бурлаками. Василина нїби почула голос рідної матері, нїби побачила її саму серед батьківського садка, у мягкій тїнї групі та черешень. У неї на очах виступили сльози.

— Чого ви плачете ? — знов спитав Ми- халчевський : — Може я сказав ш.о противне ?

— Не того я плачу. Я згадала, що була дуже нещаслива, — тихо сказала Василина^ озирнувшись назад.

— Та вжеж. Я знаю, піе люди не од добра йдуть на заробітки, на заводи, — ска- зав Михалчевський.

— Не од добра я прийшла сюди, та нїгде- дїтись ; нема куди голови прихилити, — ска- зала Василина'й з тими словами заридала, як. мала дитина. Все Гї життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло огнем ; й Ястшемб- ський, й втікання з Журавки, й страшна пе- черя над Росю, й мала дитина, що так страшно- бовтнула з її рук у воду, її пяне бурлацтво...

Все лихо, що притаїлось й заснуло у її серцї, все разом схопилось у мислї, як стра- шна снїгова буря при одному ласкавому, щи- рому слові любови. Була хвилька, коли Ва- силина була готова розказати Михалчевсько- му всю свою душу, все горе, не виявляне нГ одній рідній добрій душі^ але сльози так лилк

- 405 -

СЯ З очіїїі, іцо вона не могла й слова про- мовити. Вона перемогла себе й задушила у собі всі важрсі страшні думи.

Михалчевськпїі стрівожив ся. Він не знав, яка причина тих слїз, й тільки дивив ся розтрівоженими очима на її заплакані очі.

А у саду тихо шуміла Боровиця, сьпі- валп соловейки, аж сад розлягав ся ; пишно блищав проти сонця зелений сьвіжиїї лист; тихо стлали ся тїнї під камянимп стїнами на •стежку.

— Не плачте, Василино, бо й мене жаль Г»ере. Багато дівчат бачив я на своєму віку, та тільки без ваших брів та очий мені не жити на сьвітї.

— Ат... що мені з тих брів, коли я гуль- тяйка бзфлачка, та й годї, — сказала Васи- лина, махнувши рукою.

Тимчасом Мария, поговоривши з хлоп- цями, оглянз^лась назад : Івана й Василини не було, неначе вони провалились у землю. ]\Іария вибігла на один камінь, глянула у до- лину на Боровицю й вгляділа через дерево червону хустку, що манячіла далеченько над Боровицею. Вона побігла з пррігорка, сьмі- ливо перескочила через Боровицю, вже й не пиишла їі не ойкала, й пустилась стежечкою наздогінці. Михалчевський оглянув ся й вгля- дів Мариїну спідницю, п];о летїла за нею, не- наче доганяла ії.

— Мария доганяє нас, — тихо сказав Михалчевський й пішов скорійше вперед. Василина й собі похопилась, неначе хотіла втїкти од Марні, а Мария не йшла, а бігла. Василина втерла сльози рукавом.

- 406 —

— Потрпваїїте ! Іване ! Василино ! Чого це ви так швидко їїдете, неначе тікаєте, або ховаєтесь од мене? — кричала Мария, наз- доганяючи їх.

— Василино, коли ви звете себе гуль- тяйкою, то й покиньте гуляти й пити з бур- лаками. Пють л^е ЛБЗди, а прийде час, то й перестають, — говорив Михалчевський, поспішаючи вперед.

— Хто його зна, коли той мій час прийде, — сказала Василина, витираючи сльози.

— Чи ви подуріли, чи вас ґедз напав І Потривайте ! — репетувала Мария й пусти- .лась бігти.

— А бач таки й догнала нас, хоч трохи й пробігалась, — сказав Мпхалчевський.

— А що, Іване, чи приніс нам хоч одного медяника? — крикнула Мария, тор- кнувши Михалчевського долонею по плечі.

Михалчевсько^іу було зовсім не до ме- дяників. Він мовчав.

— Еге, Василино, чи не од медяників ти оце плакала ? — спитала ]^Іария : — Гляди лишень, Іване, не зводь з ума наших бурла- чок, щоб часом бурлаки не поламали тобі ребер. Втікають од 'мене, неначе од чуми. Це диво та й годї.

— На, Мариє, медяника та не плач, — сказав Мпхалчевський, осьміхаючись, й з тими словами й справді' витяг з кишені коника й подав Мариї.

— Тільки одного коника й приніс? та ще, може, на нас двох? — спитала Мария.

— А ти хотїлаб бігати на парі? Побі-

— 407 —

і^аїі тимчасом на одному верхи, може у ин- чий час півпдче доя^енені нас у садку, — сказав Мііхалчевський й з тими словами ви- тяг кілька япіень горіхів й подав Мариї й Ва- силпнї. Василпна взяла горіхи й почала їх навіщось кусати. Вона навіть не вибірала її не їла зерен й викидала з рота зерна з лушпайками.

— Василино, чого це у тебе такі чер- воні очі? Чого ти плакала? — спитала Ма- 1)ия у Василпни.

Васплина нічого не сказала, тільки ру- кою махнула. ЛІария задумалась: вона дога- дувалась, що між Іваном та Васплиноіо щось було.

— Василино, чого бо ти плакала? х4ле якаж ти потайна, од тебе нічого не випи- таєш ! А яж розказала тобі про себе все чисто: й кого кохала, й кому кохати прися- галась, — лепетала Мария, трохи надувши губи.

— Та то, бач, Іван нарікає на те, що я піо та гуляю з бурлаками, — обізвалась Ва- силпна.

— А тобі, Іване, на віщо здалось знати^ з ким ми пємо та гуляємо? Ти думаєш, я дуже потураю бурлакам ? Нехай мене поять та гостинцї носять ! Менї гостинці носить й той гарний панич постригач, пш ото зачіпав мене на стежцї, — лепетала Мария.

Молодий Монтаґ й справдї носив гос- тинці, тільки не Мариї, а Василинї. Бідна Мария думала, що тільки для неї сонце грів й місяць сьвітить.

— Чого ми будемо тут плутатись по

— 408 -

цьому садку. Ходім лучче на місто та погу- ляємо на музиках, — сказала Маріїя. — Як тісТькії я не між лвздьмп, не в пфтї, то мене зараз нудьга бере.

— Про мене й ходім, — сказав Михал- чевськпй.

Маріїя пінгла вперед. ^Іпхалчевський з Васіїлиною мовчки пішлп слідком за нею. Мпхалчевському хотілось поговорити з Ва- сіїлиною, розпитати її про все, заглянути їй у душу, та Мария стреміла перед ним, як той становий.

Вони віпішли з саду по камянпх схо- дах й пішли на гору до церкви. Мария перша скочила через перелаз її одбігла. Пе- релаз був високиїі. Поки Василина перела- зила, Михалчевський встиг шепнути їй на вухо:

— Як тільки на дворі смеркне, я пі-" дійду під Маріїїн двір. Чи виїідете до мене хоч на часину?

— Добре\ вийду, — тихесенько сказала Василина й скочили через перелаз.

Тільки що вони вийшли на місто, з од- нієї вулиці почули ся музики, у АІариї за- танцювали очі. Навіть у Василини висохли сльози й у очах засьвітилась веселість. Зза жидівської хати вийшла ніби весільна пе- резва. Серед ватаги бурлак йшли музики та душ з шість молодих бурлачок. Ватага пря- мувала до оранди її на '^ місті стрілась з Ма- рГією та Василиною.

— От бач де вони ! — крикнув з ватаги Мііна до Мариї та Василини. — А ми зу- мисне йшли проз ваш двір, щоб вас пово- локти на МУЗИКИ.

і

- 409 -

— Дурно чаходив. — нас дома не було; задля тебе тепер нас нема дома, — залепе- тала Мария, поглядаючи на Михалчевського.

— А задля когоя: ви тепер дома? Може задля того синього жупана, — крикнув нагло Міїна. поглядаючи на Михалчевсь?:ого.

— Може й для синього жупана, — драж нила Мария Мину.

— А тобі на віщо здав ся синїй жу- тіан? — спитав у Мини Михалчевський.

— - На те, щоб він не топтав стежки до яаших бурлачок. Буде з вас і ваших шляхтя- нок, — гордо сказав Мина.

— Бурлачки нїчиї, хиба тільки свої, — юьміючись обізвав ся Михалчевський.

— Брегпеш, шляхтичу, не свої, а наші, — чепляв ся Мина, поглядаючи жадобними очима на Басилину.

— Хиба ти їх куинв чи найняв за гроші? — сказав Михалчевський.

— Я їх не купив ії не найняв, а так гуляю з ними. А як побачу тебе ще раз їіоло Василини, то так полатаю тобі ребра юцїми рсулаками, що й дому не дійдеш, — •сказав Мина ще й показав "^Михалчевському два здорові кулаки.

— Дивись, які! Бачиш? Не шляхецькі п бурлацькі, — сьміяв ся Мина, тикаючи здо- ровими кулаками Михалчевському у вічі. — Як дам одного, то забудеш, кудою до Ва- «силини ходити.

— Поховай, парубче, свої кулаки у ки- шеню та понеси на снідання шинкареві. ї т мене не аби які ! ба ! — промовив Ми-

410

халчевскиіі, показуючії кулаки, ше більші од Мпниніїх.

— Дуже білі, шляхецькі. я оцїми чор- ними бурлацькими як дам тобі стусана, то її юшісоб:) вмиєш ся, — сказав !Мина, присту- паючи до ]\Іихалчевського.

Ватага спинилась на місті. Музики пе- рестали грати. ^Іолодчі бурлаки пороздзяв- ляли роти, поглядаючії на здорові, як довбні',, кулаки. Василина злякалась, але не за Аінну вона боялась, а за ^УІихалчевського. Марпя розсердилась : вона думала, ию Мина ходить до неї, наймає музики для неї, а тут вияви- лось, що для Василини.

-— Бурлако, не лїзь, кажу тобі, не лїзь! — крикнув Михалчевськиїі іі зблїд на лицї.

— Не зачіпаїі Василини, не ходи з нею,. бо я тебе вбю ! — крикнув Мина й собі по- білів як крейда.

— Яке тобі діло до Василини ? Хиба вона твоя жінка, чи шо? Хибати з нею стояв під вінцем? — закричав Михалчевський.

— А хоч би й не стояв, що тобі до того.. Мої гроші, моя горілка, — її моя ланка, — крикнув гордо Мина, вдаривши рукою по кишенї.

— Твоя горілка, та не твоя жінка. То у тобі кричить уже горілка, а не ти сам. Як дам тобі кулаками, то витече горілка твоїми боками, — сказав Михалчевський,. замірившись кулаком, неначе довбнею. Він побілїв як стїна, а губи стали неначе одмо- рожені.

— А ну, ну ! тільки зачепи ! побачимо^ хто кому виточить горілку через боки, —

— 411 --

сказав Мина, піднявши вище голови здоро- вого чорного кулака, у котрому пальці чор- ніли, неніаче паліччя на сухому дереві, а нїгтї СИНІЛИ як гладенький кремінь.

— Дай Боже вам побитись, а нам по- дивитись, — сказав один парубок.

— Та починайтеж І От і поставали, під- нявши кулаки, — сказав другий парубок.

Чотири страшні кулачища разом впали на плечі як залізні молотки на ковадло. Двоє здорових грудий разом загуло, неначе бондар набивав разом дві бочки. Михалчев- ський телепнув Мину по июцї. Кров задзюр- котіла у Мини з носи й полилась по губах, по комірі її по сорочцї. Обидва парубки об- хопили один одного руками й почали боро- тись. Курява підняла ся зпід їх ніг неначе там бились два роздратовані воли. То пода- вав ся назад Мина, то оступав ся Михал- чевський: то обидва вони крутились круж- ком, неначе дві дївки крутились у метелиці, то нїби замірали на одному місці й тільки давили один другого з усїеї сили. Здорові страшні Мини ні руки впили ся у синій жу- пан Михалчевського, як обценьки. Нігті на руках посиніли, як запечена кров. Михал- чевського руки блищали на Мининій свиті, як залізо, побіляне фарбою. Михалчевський идльно притулив ся до Мішиних широких грудий. поклавши йому голову на широке плече. Він розтер своєю" щокою кров на І^Іи- ниному лиці й замазав собі щоку, комір, си- ній жупан й навіть волосся на одному виску. Коли це разом Михалчевський, трохи вищий од Мини, вхопив його двома р^^ками, підки-

— 412 —

нув у гору її посадив на землю. Вся ватага, котра мовчки дивилась на борюкання та войдування, кинулась обороняти Мину й вир- ва,ла його з рук Михалчевського. Михалчев- ськиїі встав, плБ:>нув й пішов до оранди, щоб обмити замазане кровю лице. А Мина схопив ся, став на одному місці й нїяк не міг перевести духу, тільки "дивив ся чогось •на оранду, витріщивши очі, неначе вглядів на орандї якесь диво.

Тимчасом почали збігатись люди та 5КІІДИ. щоб подивитись на ту бійку. Жиди- нята посипались з усїх хат через "містечко. Василина плакала, Мария перелякалась, а люди дивились на Мину та тільїлі жарту- вали. Мина стояв, стояв, а далі почав сопти й стогнати.

— Як стогне, неначе його чорти хапа- ють. — промовив один чоловік.

— Чого ти, небораче, так пильно ди- виш ся на оранду, неначе її з роду не ба- чив? — спитав один чоловік.

— Мабуть тим, що о ран д а дивить ся на його. — промовив другий чоловік.

Тимчасом музики заграли. Парубки ру- шили у оранду, неначе нічого не "^було на містї. За музиками пішли Мария та' Васи- лина. Т^Іария зараз забула про ту колотнечу, а Василина нїяк не могла танцювати, при- гадуючи страшну картину па містї. Перед нею неначе стояло замазане кровю Михал- чевського лице з блїдими губами, з страш- ними очима. ЇУІина вмив ся в жидівки у пе- карні, заховав помазані кровю комірчики й прийшов гуляти на музики, неначе то

— 413 —

Оилії на базарі когось іінчого, а не його. Ва— онлина поднвплась на танцї й покинувши Марню пішла до дому. Мпхалчевськнй вмив ся, обтрусив ся, заглянув у оранду іі поба- чивши, що Василина пішла з музик, потяг ся й собі до дому.

Тільки іцо ступив він через поріг, стара- Михалчевська скочила з ліжка і вдарила об поли руками. Перед нею стояв розкудла- ний Іван з лицем, замазаним порохом. На шиї червоніли краплі' крови. Сорочка на грудях була поплямована круглими кровя— ними плямами.

— Боже мій! Що це з тобою, ІІване?- Чого це в тебе кров на сорочцї?

— Та це, мамо, бив ся з одним вражим сином. Тільки не бійтесь : це не з мене кров^ а з його. Я йому спустив кулаками чимала мазки. Буде він памятати мої кулаки.

— За щож ви бились? — питала мати,

— Та бодай, мамо, не казати. Причепив ся бурлака до мене, іцо я одбиваю од йога одну молодицю.

— Яку молодицю? — спитала мати.

— Та там одну бурлачку Василину.

— Бурлачку Василину! То ти, сину, за неї бив ся з бурлаками ? — крикнула мати на всю хату.

— Не за неї, а може через неї, — ска- зав син.

Стара Михалчевська не раз бачила, як бурлаки н парубки проводили ватагою через^^ село Василину. Вона вже чула про неї.

— Чи тиж. СИНУ, не знаєш, що то за--

— 414 —

бурлачка Василіша? — спитала Мііхалчев- ська : — яке ж тобі д'їло було до неї?

— Не д'їло, мамо... а так собі встрів ся з Марибю Яківною та з Васплпноіо, та й ідемо собі містом. А тут десь узялась цїла ватага бурлак, з музиками. Один бурлака причепив ся до мене, нїбп я одбиваю од його Васи- лину та й сунув ся битись. Я добре намяв йому боки. Буде він до смерти памятати мої "кулаки.

— Ой, Бояее міїі милосердний І Чи тилі, сину, не знаєш, що це за бурлачка Васи- лина ? Та цеж покритка, перша гультяїіка та пяниця на всї три заводи!

— Не знаю, мамо, моліє її так !

^ Та за нею тїчкою бігають всї бур- лаки. Це якась пропаща на віки молодиця, — сказала мати.

— Нї мамо, не пропаща. Я почав їй розказувати" про те, що вона не та гуляє, та себе збавляє, а вона почала плакати. Ма- рия Янівна — оця вже не заплаче.

— На віщож ти їїі це говорив? Чого ти з нею говорив ?

— Того, мамо, що вона менї сподо- балась.

— Хто ? Бурлачка Васплпна ? — спи- тала мати.

— Бурлачка Васплпна, — тихо ска- зав син.

— Ой, Болсе мій І — крикнула стара мати, обертаючись до образів, — неначе ста- ючи до молитви : — Чи влсеж ти, сину, при- ведеш в мою хату за дочку бурлачку Ва-

— 415 —

— Не знаю, мамо, чи схоче прийти до нас, — сказав син.

— Деж пак схоче І Ще погордує нами. Така писана красуня? Занапастить вона, ■сину, твій молодий вік. Ждав, ждав свого щастя, та от тобі й на! Таки діждав ся, — говорила мати, ламаючи руки.

— Не вбивайтесь, мамо, заздалегідь. Ще хто його знає, як воно буде, — сказав юин, роздягаючись і наливаючи води в по- -лумисок, щоб вмити лице її руки : — я знаю, що її люблю, а чи любить вона мене, про те я добре не знаю.

— Сину мій, дитино моя І покинь її, •одцурай ся од неї ! Чи вл^еж у нас не знай- деть ся гарних дївчат ? Чи вжеж оце я візьму невістр:у ияницю та якусь волоцюгу бурлачку ?

— Шкода, мамо ! ВяхЄ я од неї не од- кинусь. Я ще нікого не кохав так щиро, як кохаю Василину. Як не візьму її за себе, то не візьму нікого. Вона неначе розсипала на мене чари своїми ьсарими очима та чорними •бровами.

— Мояіє й справдї вона причарувала тебе. Нечистий її знає, з ким вона знаеть ся на тих заводах, — сказала мати.

Тимчасом Михалчевський вмив ся, за- чесав ся, надїв чисту сорочку і лїг в хо- ходку на призьбі на причілку. " Кругом при- чілка розріс ся густий бузок. З за бузку зе- леніли блискучі верхи молодих вишень. Сон- це пронизувало наскрізь кояший вишневий листок і чз'довий зелениГі матовий сьвіт си- пав ся через вишнї на чорнозелений лист бузку. Михалчевський лїг на призьбі : очі

- 416 ^

пірнули глибоко у ту зелену ііншну тиху тїнь, й у тім переливанні тїнї з сьвітом сонця він тільки й бачив чудовий Васнлн^ Еин образ.

„Мати дурнїсенько боїть ся Василиші. Чи можеж бути недоброю людина з такою» чарівничою красою, з такими веселими, до- брими, дитячими очима?"

А ті дивні веселі очі, обведяні тлтими блискучими як перли віками, неначе все- дивились на його з мягкого сьвіта, що лив ся через блискучий вишневий лист на густі' кущі бузку, на зелену траву.

Михалчевський насилу діждав ся ве- чора. Сонце спустилось над панським садом^ й Михалчевський накинув на плечі жупан й пішов тихо понад Росю тією стежкою, що йшла городами через цілий куток, понад самими скелями. Він йшов тихо, то сїдак на верхи скель, то знов вставав й тихо на- блГіЖав ся до Василининої хати.

Сонце впало за гору а на дворі ше довго,, довго сяв тихий сьвіт. Михалчевський почув,, що у його не стає сили ждаїи, що йога серце розтає у грудях як віск, ниє й болить,, болить й ниє. Він дійшов до куща бузини^ котрий ріс над скелею у маленькій долівці",, й впав на траву.

„Боже мій, яку я терплю муку І Невже ніколи чорна ніч не впаде на землю" — дз^- мав Михалчевський, прикладаючи гарячі щоки до холодної трави.

Тимчасом ніч помаленьку крила землю». Михалчевського думи змішались, десь нїби блукали то по якомусь лїсї, то по якомусь

- 417 -

степу, ТО у панському садку, то між ске- лями. І скрізь перед ним нїби лїтав дивний Василинин образ, мигали пишні очі. В кінці* всього він опамятав ся, схопив ся з місця й побіг до Василининої хати. На небі вже горіли зорі. На дворі лягла чорна тїнь, тільки небо на заході* горіло червонуватим сьвітом. Михалчевський перебіг через довгий ряд му-^ рованих хат, поминув фабрику, збіг з кру- того горба у ярок і пішов яром. Над тим: яром стояла" Янівнина хата. У вікнах бли- щало сьвітло. Мария поралась коло печі^ а Василина сиділа на призьбі й все ждала та виглядала Михалчевського.

Василина підняла голову: за ворітьми щось затупотіло. Вона вибігла за двір й, хоч: на дворі було вже зовсім темно, впізнала ви- соку постать Михалчевського й його широкі міцні плечі.

— Це ви, Василино? — тихо спитав Михалчевський.

— Я, Йване! — обізвалась ще тихійше Василина.

— А де Мария? — спитав Іван.

— В хаті, варить вечерю, — тихо ска- зала Василина.

„Любить вона мене. Як би не любила,, то не вийшлаб", — подумав Михалчевський і сам не счув ся, як пішов з Василиною- у глибокий яр.

Вони пішли вдовж яру. Глибокий узь- кий яр ввесь заріс вербами. На його дні дзюрчала цівкою криничана вода, падаючи по камінчиках. Під вербами була криниця

ТВОРИ їв. НЕЧУя ЛЕВщького том І. 27

4 їй

а низькії ми цямринами. Од криниці ііпіла стежка у город.

Михалчевський переступив здоровою но- гоьз через перелаз. Василпна перескочила слідком за ним. У городі під самими вер- бами ріс густиїї вишник, неначе зелене гніздо. Над вишником стояла зелена гора, з гори спускалось в низ довге гарбузиння, виглядали на яр, примітні іі у ночі, жовті сояшники. Пахощі од мяти, од зїлля, од ко- нопель розливались по долині яі: чад, чару- вали як сон, як мрія.

Михалчевський ступав по траві й став під вишпями. І^асилина ступала слідком за ним, і не встиг Іван обернутись до неї, вона впала йому па груди. Михалчевськиїі впив ся в її щоку гарячими як огонь устами її почув, що Василпна плаче і її сльози сиплють ся йому на шию.

' — Не плач, ВасилиноІ Ми будемо ща- сливі вдвох у парі. Ти мене любиш, Василино ?

— Як би я тебе не любила, яб до тебе не вийшла. Од того часу як я вийшла з батьківської хати, ти першиіі покохав мене щиро іі пошанував мене, іі пожалував мене. Колиб ти знав, я оце неначе десь блукала усе по якихсь пущах та нетрах й, як упала тобі на груди, то неначе знов вернулась до дому, до рідної матері.

— Чи підеш ти, Василино, за мене за- між? — спитав її Мііхалчевський.

— Я піду з тобою на краіі сьвіта, бо знаю, що ти не вчиниш мені ніякого лиха.

— Хибаж тобі хто заподїяв яке лихо ? — спитав Мііхалчевськіїі^

— 419 —

— З того часу як я вийшла з батьків- 'ської хати на заробітки, я тільки зазнала одно лихо. Жила я у наймах у одного пана, він мене обезславив й трохи не вигнав з двору без шматка хлїба. Прийшла я сюди на роботу на заводи, не було мені спокою, доки не прийняла мене у свою хату оця весела добра Мария, нехай їй Бог дасть здоровя. Кругом мене всі* готові гратись зо мною, поїти ]\іене горілкою, але нїхто мене не пожалує, не приголубить.

— Чи здалека ти, Василино, сюди зай- шла? — спитав Михалчевський.

— З Звенигородтцини, з села Комарів- їси. В мене є батько й мати, брати й сестри, та я не молху тільки вернутись туди...

Василина замовкла. ^Іихалчевський до- гадав ся, яка тому була причина, й не до- питував ся більше. Йа всїх заводах одначе Бсї говорили, що Василина покритка, хоть про те запевно нїхто не знав.

Ще довго розпитував Михалчевський Василину про її батьками матїр, про журав- «ського посесора Ястшембського, про заро- 'бітки на заводах. Василина вперве розказала йому все, все... окрім одного страшного вчинку: як вона вкинула дитину у Рось. Вона почз^та, що їй на душі ставало все -легше та легше, неначе вона скидала з себе якесь каміння, котрим вона була закидана. Але як дійшла ся мова про той страшний ■вчиної:, Василина спинилась, замовкла й по- чула, що один камінь зостав ся у неї на душі й камінь найважчий. Вона знов впала Йванові лицем на широке плече, притули-

- 420 -

лась лобом до його мягкої шиї й якось тихо плакала, неначе хотіла задавити й перемогти якусь глибоку болість.

— Не плач, серце Василино ! Як по- вінчаємось та поживемо у парі, то підемо у твій край, побуваємо у твого батька й ма- тері. Ти побачиш ся з своїми^ сестрами та. братами, — втішав Василину Йван.

Василина дивилась на темне глибоке небо й неначе бачила свою Комарівку в ти- хий вечір всю в садах, неначе бачила й свій садок й батька й матір й сестер...

„Мабуть повиростали мої маленькі сес- трички та братікиї" — думала Васплина^

прихиляючись лобом до гарячої щоки ]^ІИ'

халчевського.

— А я. сьогодня говорив матері про- тебе, — сказав несподівано Михалчевський.

Василина почула, идо всі дива неначе залила холодна вода. Вона побачила перед собою тільки чорне гніздо густих вишень.

— Щож сказала твоя мати? Чи вона мене знає?

— Знає.,. Вона трохи не плак... вона трохи боіть ся тебе, — насилу промовив Ми- халчевський.

— Знаю й вгадую. Я бурлачка, якась приблуда у Стеблеві. А тут як тільки бур- лачка, то всі кажуть, що то або злодій, або пяниця, або ледащо-волоцюга. Люди не зна- ють, яке то гірке бурлацтво.

— ^Іати, бач, боїть ся, що ти пєш з бурлаками. Покинь, Василино, ту гулячу кумпанїю, перестань з нею пити.

— 421 —

— Треба перестати. Я пила й гуляла, бо мені' од того якось легше на душі.

— Та, бач, гуляти їі танцювати неве- лика біда, але пянствувати, то це вже не- мала річ.

— Не сама я пю, а мене бурлаки по- ять. Як почнуть чеплятись, як почнуть ли- пнути, то мусиш випити чарку, а за однією БИП6Ш й другу, та, їй Богу, не счуеш ся, як напбш ся й все лихо забудеш, — ска- зала Василина.

Вже на містечку стало скрізь тихо. В яру було так тихо, що було чути, де ла- зить у траві кузка. Верби й вишнї чорнїли, тільки високе небо горіло зорями од краю до краю й здавалось ще вищим, ще глибшим над глибоким вузьким яром.

Михалчевський вийшов з вишень й тільки що хотїв переступити через перелаз, коло криниці' їішло щось біле од голови до ніг, у білому картузі, у білому сїртузі й бі- лих штанах. Вся фіґура біліла серед чорноі ночі, неначе була виробляна з снігу й сьві- тилась сама з себе.

Михалчевськиїі спинив ся. Василина притаїлась за його широкою спиною. Вона впізнала молодого пострпгача. Постригач пішов на гору, просто до Мариіної хати. Доки Михалчевський й Василина їїшли по- під вербами, постригач недовго барив ся на горі їг зараз вернув ся, спускаючись з кру- тої гори в низ. Страшна думка блиснула у голові Михалчевського : чи не ходить ча- <!ом постригач до Василини.

Постригач пройшов т:оло Михалчев-

422 —

ського й Васіїліши, обернув до їх голову й трохи неваче спішив ся на ходї, пригля- даючись до їх.

— Василино, він до тебе ходить, — сказав Михалчевський Василпнї дуже тихим голосом : — я його дожену й задушу оттуг на лорозї.

Михалчевськпіі вхопив однією рукою- Ва сплину за плечі. Вона почула, шо здорові пальцї впили ся у її плече", як обценьки. Рука дрилчала так, що її плече задрижало.

— Іване, Бога бійсь! Схаменись, він ходить мабуть більше до Мариї, ніж до мене. Але що тобі до того? Аби я до його не хо- дила, та їіого не любила.

— Може ти його любиш, то признай ся менї. Не муч мене, Василино, бо я ^'т так перемучив ся'^за тобою.

— Голубчику, соколику ! На щож ти себе мучиш, коли я тебе люблк». Нехай собі постригач топче стежку до наших воріт. На те він молодий панич. Я нї в чому тут не винна. Але щож я маю робити? Не повико- люватиж їм усїм очпй, коли вони на мене дивлять ся.

Михалчевськиїі випустив з руки Васи- линине плече, його важкий дух "у грудях став легшим. Він похилив голову й мовчки пішов поруч з Василиною на гору. Мовчки БОНИ ДІЙШЛИ ДО самих воріт, мовчки перей- шли двір.

— Пропіаїі, моє серце ! Коли ти мене вірно лкбпш й думаєш йти за мене заміж,, то кидаїі бурлакувати; перестань пити та гуляти з бурлаками, — сказав Михалчев-

— 42:-; - СЬКИЙ вдруге. — Виходь, Жів серце, у ЦІЙ

добі до криниці, під Бишнї, хоч на годину бо як не вийдепі, то я не знесу ]муки.

Голос його знов задзвенів ласкавим,, тихим-тихим тоном, у котрому було чути 1'либоку, и^иру, палку любов.

Михалчевський пішов- до дому. Васи- лина ввійшла у хату й почула, що вона ще ніколи не верталась з гулянки, з музик та- кою веселою, такою щасливою та спокійною^ Для неї здало ся, що вона до цього часу* все йшла та йшла якимсь довгим, скелистим шляхом на пекучому сонцї, а тепер прий- шла до дому й сїла у холодку на одпочинок.

„Ой, час мені* одпочити на його міц- ному плечі, під поглядом його тихих, ясних, ласкавих очий. Вже я неначе втомилась, танцюючи та гуляючи", — думала Василина, роздягаючись та ховаючи у скриню одежу.

— Зоряла зіронька, зоряла, з ким ти, Василино, її ДОСІ стояла ? — спитала Ма- рия; — а тут у хату заглядав постригач, побачив, що тебе нема та й зараз пішов.

— Нехаіі він одчепить ся од моєї душі. Огидли вони менї всї, — сказала Василина.

Михалчевський вернув ся до дому. Мати вже лягла спати.

— Чи ти знов ходив до ТІЄЇ Василини у гостї? — спитала мати.

— Ходив, мамо. Шгде правди дїти.

— Ти, сину, не дуже хапай ся з тим сватанням. Василина молода. Нехай трохи перебісить ся. Я знаю тих бурлачок. Як тільки зайде на заводи, то зараз починає дуріти та біситись, а потім як утомить ся.

424

ТО трохи й осяде. Може й та Василнна осяде.

Трохії не кожного вечера ходив Михал- чевськпй до Василіїнп : трохи не кожного вечора виходила до його Василина у вигане- впй сад коло крпнпцї. В неділю Василина не ходила у оранду на музики: вона вті- кала од Мини та од других бурлак. Бур- лаки стрічали ся з нею, сьміялись їй у вічі Михалчевським і затягали в шинок. Васи- лина кренилась.

Але ОДНІЄЇ неділі Мария Гг Василина пішли за Рось у гостї до однієї фабрицької молодиці. Тільки що вони перевезли ся по- ро ном через Рось, проти їх йшла ціла валка <)урлак й мія: ними Міша. Бурлаки вели за собою музики на містечко до оранди, вгля- діли Василішу й Марию й обступили їх кругом. Василина була прибрана як цяцька. Щаслила од кохання, вона почала розцьві- тати. Щоки почали наливатись. На лиці, колись блідому, схопив ся легенький як тінь румянець. Губи стали повнійші й червонійші, а очі стали такі веселі, як сама радість.

Бурлаки роєм обступили Василину й не могли од неї одчепитись. Вони тягли її до заросянського шинку погуляти її потанцю- вати останній раз перед вінцем. Шинк був недалеко од порона, під горою, над самим шляхом. Було навіть видно од порона вікна й двері, й самого шинкаря на призьбі.

— Та ходім лсе, Васіїлино, та випємо останнього могорича, — говорив Мина, тяг- нувши Василину за руку. — Та ну бо, не пручай ся, та йди з нами, козаками, мед-

— 425 —

вина напіїй ся. Та їідіїж, коли тебе просять, а то й силою поведемо, — говорив Мина^ й вхопив Васрілину за рукав та сіпнув так, що сорочка затріщала.

Другий бурлака допхнув Василину у /Плечі.

— Та ХОДІМ уже, Василино, та погуля- -вмо останній раз. '^Цеж не оранда, а заросян- <ський шіїнк. Хто нас тут побачить? Твій Михалчевський й не бачити ме її навіть не чути ме.

Василину й Марию повели до шинку. Ватага ввійшла в шинк і зачинила двері, щоб музики було чути не дуже далеко. По- чали ся танці, а за "танцями могоричі. Мина обнімав Василину та все частував горілкою. :Василина напилась і розжалобилась. Мина почав плакати і прощав ся дуже ягалібним іголосом, мішаючи до купи Василину і Марию.

— Прощай Василино!

,,А вже мені* ие ходити в лїсок по горішки, А вже мені* минули ся весели*! сьміїикп ; А вже мені не ходити ранком-позаранком ; А вже мен'і не стояти .і козаком Іванком!"

•аатяг Мина плаксивим голосом пісні.

— Прощай, Мино ! — прощала ся Ма- рия, неначе то вона виходила заміж, а не Басилина : — Прощай серце та не журись !

— Отак буває на сьвіті : з одним гуляв, а з другим під вінець іде, — міркував пя- ний Мина.

дОй як будл^ вінчати ся, ирийдл^ серце, прощати ся"»

-затяг Мина таким страшним голосом, неначе Бовк заскиглив.

— 426 —

— А ііамятакш, Васіїліїно, як ми колись танцювали, а ти понабивала на лобі такі бу- рульбашкп як картопля? — питав ^Іина, не- розбіраючи Василини п Мариї.

— Памятаю, серце, памятаю, — насилу лепетала язиком Басилина.

— Все минуло, все минуло ! Оїі Господк милосерлниїї ! Ой. ой, ой І 'все минуло, — говорив Мпна, ва:кко зітхаючи.

— Все минуло, — сказала Мария. так само важко зітхаючи.

— І бурульбашки минули, і синяки ми- нули, — насилу лепетав Мина і з тими сло~ вами звалив ся на лавку і стукнув головою^ показуючи, що синяки "її бурульбашки ще-

Не зовсім минули ЛЛЯ Й01 о. ^

— Мариє, прощай І А памятаеш, як тк рила носом діл ! Все минуло, все пропало, — хрипів Мнна на лаві.

Бурлаки попились зовсім і затягли мо- сковської піснї високими дикими голосами^ як пищать Москалі'. їх голоси рвались, як гнила нитка : вони їх неначе ковтали і ду- шились ними і знов викидали з рота. Зда- валось, що вони не сьпівали, а скиглили^ неначе тїчка вовків.

Тпмчасом пяні бурлаки почали розхо- дитись. Декотрі попадали під шинком, де- котрі тягли ся до порона і порозсипались сі.-різь по дорозї до самої річки. Мария й Ба- силина, коливаючись, зійшли на порон і пе- ' ревезлись через Рось. Тільки що порон при- став до гатки і иороншик закинув вірьовку на причал, Басилина скочила на гатку, ступила три ступені, зачепилась ногою за хворост, за-

427

хиталась і впала навзнак. Мария поплела ся собі на містечко, розмахуючи руками. Вона й не примітила, що Василина десь зосталась.

Василина лежала на гатцї, блїда як смерть, розкидавши руки. Гаряче сонце па- лило їй просто в лице, сипало огнем на груди.

Роскішна квітчаста хустка на голові мо- кла в калюжі. Нова зелена, в червоних квіт- ках, спідниця, розістлалась по тарасї та гною. На білому піковому корсеті* чорніли бризки грязї. Василина спала як убита. Люди вал- ками йшли п їхали проз Василину. Грязь од колїс падала на білу вишивану сорочку, на білий корсет. Декотрі люди, а найбільше молодицї, жалкували за Василиною, старі дїди гримали з гнївом, чоловіки й парубки жартували і кепкували. Один чоловік нали- вав воду в бочку, глянув на блїде Васили- нине лице, наб]рав у черпак води і вилив Василинї на голову її на лице. Хустка на голові вся змокріла. Вода полилась на на- мисто, на корсет, на сорочку і обмочила Василину до самого пояса. А Василина не поворушила навіть бровами і лелчала як мер- тва. Чудове лице, пишні брови на блідому високому лобі були похоЯіі на дорогі перли, котрі неначе хто кинув в гній та в грязь.

— Поверни її на другий бік! — кри- кнув один чоловік з порона: — облий ще з другого боку, може вона прочумаеть ся.

Чоловік підняв Василинину руку, рука впала на тарас, неначе камяна."

— Така гарна, така молода молодиця і так розпила ся на тих фабриках, — гомонїли молодицї, стоячи на гатцї над Василиною.

— 428 —

— Чи вона стеблівська, чи захожа? — питали МОЛОДИЦІ з чужих сїл в Стеблівцїв.

— Де там, серденько, стеблівська ? Якась захожа бурлачка і хто її зна, звідкіль вона приблудилась сюди. Чи то їх мало є тут на заводах? — говорили стеблівські молодиці.

Довго Василина пекла ся лежачи на сонцї. В неї не було нї батька, нї матері, нї брата, щоб приняв її з такого людного місця і прикрив її од людських очиїі.

Чужі люди йшли й минали її. Колений вкапав ся з ярмарку до дому. В кожного був свій ЇСЛОПІТ.

В той час Михалчевський сидїв дома й нудив ся. Він пішов до Василини. Хата була замкнута : зайшов він в оранду, в орандї нїкого не було. Михалчевський побрів з міс- течка шляхом в возвіз, пішов понад Росю проз порон : він хотїв вийти на гору до церкви і зайти в панський сад. Він думав, що Василина й Мария пішли гуляти в сад.

Тільки що він вийшов з возвоза і пе- ред ним заблищала Рось, його стріли люди і сказали йому, що Василина лежить на гатцї пяна, як Смерть.

В Михалчевського затрусились ноги. Він побіг в низ до порона. На гатцї, на га- рячому сонцї зеленїла й білїла одея^а, і блїде Василинине лице було таке, як у втопле- ника. Михалчевському чогось здалось, що Василина втопилась, "що її тільки що ви- тяГсТи з води. Мокра одежа зразу навела Ііого на ту думку. Йому здало ся, 'що люди тільки дурили його, щоб його не злякати.

— Ой Боже мій. Боже мій! — заламав

- 429 -

руки ^Іихалчевський, стоячи над Васплпною^ і дивлячись на її блїде лице, на мокру одежу.

Михалчевський вхопив Василину за плечі і підвів її дужими руками, як билину. Василина схилила голову назад і опустила руки. Вона важко дихала. Плечі, руки й го- лова були розпечені і пашіли як огонь. Люди на поронї сьміялись, а Михалчевський нїчога не чув і не бачив. Він зачерпнув води в при- горщі, полив Василинї лоб, виски й лице, взяв її за стан і не повів, а понїс в своїх дужих руках понад Росіо до своєї хати- Стежка йшла на круту скелю. Михалчев. ський винїс Василину на гору як дитину, привів до своєї хати і поклав на призьбі на причілку.

Василина махала руками, щось лепе- тала та белькотала, а далї знов впала в важ- кий сон.

Стара Михалчевська вибігла з хати і вглядїла на призьбі Василину. Мокра одежа, грязь на корсетї, на лицї, все це злякало стару молодицю на смерть.

— Нещастя, сину? — спитала вона зблїднївши.

— Нещастя, мамо, і велике нещастя, тільки не для вас, а для мене, — сказав син, сїдаючи в ногах в Василини.

Михалчевська придивилась до Василини і зараз вгадала, що Василина пяна. Стара мати стояла, згорнувши руки, і тільки мовчки хитала головою.

— Не буде з неї, сину, людий, — тихо* сказала мати, як говорять над слабими бе^^ надії.

— ІЮ -

Сіш мовчав, схіїлпвшп чорноволосу го- лову на широкі груліг. Мпхалчевська важко з дихнула, пішла в хату, впне ста невеличку под^тику, підклала Василпнї під голову, зняла з своєї шиї стару хустку, розвязала мокру хустку з Василининої голови і завя- зала сухою, стягла мокрий корсет, зняла намисто й дукачі і прикрила Васплину своєю •старою кацавейкою.

Чудова голова, пишні брови, маленькі вуха, тоненька шия, пишна краса блідого лиця вдивила і вразила стару Михалчевську. Вона знехотя задивилась на ту красу і тільки важко здихала. їй жаль було такої молодої пишної краси.

їй на думку прийшло, що в цїєї моло- дої молодицї десь є батько й мати, і вони не знають, що стало ся з їх нещасною дити- лою на заробітках. В доброї Михалчевської виступили на очах сльози.

„Боже мій, а що як би моя дитина так десь поневірялась на фабриках", — подумала Михалчевська.

І та думка змягчила трохи сердито складені старі губи і обмочила старі очі сльозою. Ще раз" глянула Михалчевська на блїде лице і пішла розвішувати на сонцї мокру одежу. Михалчевський як сїв в ногах у Василинщ як спустив свою важку чорно- волосу голову на груди, так і сидїв, доки сонце не повернуло на вечірнїіі пруг. Ми- халчевська кільки раз наверталась, загля- дала за причілок : Василипа спала як мер- тва, а Іван усе сидїв на призьбі, похиливши толову і думав ваиіку думу. Він терпів муку

— 481 —

І ОД свого кохання, терпів і за Наснлпнз% неначе ввесь сором її перед людьми в той день впав на їіого.

Вже на дворі стало вечеріти. Стара Ми- халчевська затопила в печі і зварила ве- черю. Василина прокинулась, кинула кругом •€ебе очима на зелені кущі бузку, на Рось, котра лиснїла глибоку г> низу під вечірнпм •сонцем. Вона ніяк не могла пригадати, де вона лежала, що з нею сталось, які то були кущі бузку, чия то була хата, під котрою вона лежала; Василина тільки ч^'ла, що в неї важка голова, неначе од якогось страш- ного чаду.

Михалчевський побачив, що Василина -заворушилась і спитав її:

— Чи ти, Василіїно, не спиш? Василина зирнула на його і ихе більше

здивувалась. В неї в голові все переплута- ■лось : і день, і вечір, і глибокий яр коло криниці, і той вишник, де вона сходила ся з Іваном, й порон, й шинк...

— Чи це ти, Іване? — спитала вона в Михалчевського.

— Я, Василино, — смутно обізвав ся Йван.

— Де це я лежу? Що це стало ся зо мною? Деж це мій корсет? — питала Васи- •лина, озираючись на всї боки.

Михалчевський розказав Василинї все, як вона пила з бурлаками в заросянському шинку, як переїхала через порон і впала на гатцї, як один чоловік облив її водою, як •ЛЮДИ сьміялись з неї, як вій привів її до своєї хати і иок'лав на призьбі.

— 432 -

Васплпна слухала і почала пригаду- вати все, що діялось з нею з самого ранку^ Вона почала гірко плакати. Для неї здалс»^ ся, що Мпхалчевськпїі одкинеть ся од неї після такого вчпнку, а стара АІпхалчевська. зроду не прийме її в хату, як свою невістку^

— Не плач, Василино, не плач, моє. серце І Тп думаєш, що я буду на тебе сер- дитись та лаяти тебе? Я не буду тобі доко- ряти, бо ти вдруге не зробиш того, щоб над тобОБз всї люди знущались, так як сьо- годня знущались на гатцї коло перевоза.

— Іване, голубчику мій! Не жени ся: ти зо мною ! Я пропаща на віки на сїм і на. тім сьвітї! Набудь мене Бог карає за якісь тяжкі гріхи. Я всею душею радаб покинути, пити її гуляти по шинках, та не маю сили. От і сього дня... Тільки твоє кохання держить мене як на крилах, і ти неначе мята та ва- сильки для мого серця.

Васплпна закрила лице обома руками і почала плакати. Сльози річкою текли че- рез її тонкі білі пальцї і капали на призьбу. Вона неначе почула над собою якусь страшну сплл% котра карає Гї за минувше життя, за тяжкий вчинок, ^за переступ.

— Серце, Йване, пропаща я на віки вічні, пропаща, пропаща, пропаща! Простк мене, що я тебе так вірно любила. Я тобі тільки завяжу сьвіт. Але ти ще молодий! Знайдеш крашу од мене і будеш щасливий.

— Не плач, Василино, і не вбивай ся. Я тебе нї защо в сьвітї не покину, хоч би. з мене сьміяли всї люди на світі. Як станеш господинею в моїй хатинї, ти забудеш своє.

— 433 —

бурлацтво. Не плач, не край нолхЄм мого серця. Я тебе ніколи не покину і хиба тоді тебе перестану любити, як на віки очі за- плющу. Нехай люди сьміють ся з тебе, нехай глузують з мене, мені байдуже, аби ти мене любила.

Тимчасом прийшла на причілок Михал- чевська і побачила, що Василина прокину- лась. Михалчевська пршесла їй висушену одежу і не промовила до неї нї одного ли- хого слова.

— На, дочко, свою одежу та приберись, щоб часом з тебе люди не сьміялись, як будеш вертатись до дому. Біжи, РІване, та принеси кухоль з водою та винеси рушни- чок! Вмий ся, дочко, та йди повечеряєш з нами, — сказала Михалчевська.

Михалчевська знала, як син страшно любить Василину. Для неї жаль було сина^ жаль було й _Василини, її молодих лїт та дивної краси. її старе добре серце розжало- билось і здержало докірливі слова.

Василина прибралась, умилась і ввій- шла в хату. Михалчевська посадила її кі- нець стола. Василина покірливо сїла, як мала дитина і не сьміла підвести очий. Для неї було сором дивитись людям в вічі. Ми- халчевська зняла з мисника миску, зняла тарілки, витерла рушничком, поставила три тарілки на столї і почала насипати в миску вечерю. Василину обняла якась тиха, хатня, спокійна жизнь. В печі весело палали сос- нові стружки. Чистий білий комин, чистий припічок аж блищали проти ясного полумя. Останні червоні проміння вдарили в одна

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО ТОМ І. 28

— 434 —

ВІКНО і червоні огнясті пасма впалп на ма- льованиіі зелений миснпк, на рядки чистих білих тарілок та полумисків на шіснику. Хата була невеличка, але дуже чиста. Од- вірки аж блищали, так були чисто вимиті. В кутку на поклтї висїли " образи. На обра- зах ВИСІЛИ вишивані білі рушники. Стіл був застеляний чистою скатертю. Через двері в кімнаті було видно лежанку, ліжко, засте- ляне веселим яс позеленим укривалом. Кі- нець стола проти Василини сидїв Михал- чевський і дивив ся на Василину тихими ясними очима з невимовною жалістю. Васи- лина глянула в ті очі, і з тих очий неначе полив ся на неї тихий ласкавий сьвіт.

Михалчевська поставила на стіл вечерю і сама сїла. За вечерею вона розшітувала Василину про її матїр, про батька, про рідне село, а найбільше про матїр. І Василинї чо- 'гось здало ся, що коло неї сидить рідна мати, така сама добра їі ласкава, недокір- лива, що вона сама сидить в батьковій хатї за столом, що тут недалечко за стінами росте розкішний батьківський садок, в саду цьвітуть квітки. І на Василину разом повіяло рідним духом рідної хати, рідної сїмї, рідного села. Вона почула, як її серце иомякшало, розтопи- лось, забажало рідної хати, свого кутка, деб можна було прихилити голову на всю жизнь.

Всї встали зза стола і'^перехрестплись перед образами. Василина не сьміла під- вести очий на Михалчевську, тихо подяку- вала і попросила вибачити їй нещасній за той клопіт, який вона вчинила Михал- чевській.

435

— Ти, дочко, приходь до нас що не- ділі, та посидимо, та поговоримо. Я тебе поведу в гостї до своїх стеблівських людий, до знайомих. Одцурай ся, серце, од тих бур- лак. Ти така молода! Тобі так легко збити ся з путя в твоїх літах, — говорила стара Михалчевська на прощанні з Василиною.

— Спасибіг вам за хлїб, за сіль, — сказала Василина виходячи з хати.

Михалчевський провів Василину через городи до самої фабрики і просив прийти до матері в гостї другої недїлї.

Вже сонце зайшло, як Михалчевський вернув ся до дому. Мати сидїла під хатою на призьбі і ждала його.

— А що, сину, буде з цїеї Василини ? — спитала його мати.

— Кажіть уже ви, мамо, що з неї буде. Але щоб з неї не було, я од неї не одкажу ся до самої смерти. Вона мене на віки при- чарувала своїми очима.

"^ — А як така чарівниця що недїлї буде качатись пяна на гатцї на сьміховище лю- дям? — спитала тихо й сумно мати.

— Не буде вона, мамо, що недїлї ка- чатись пяна на шляху. її затягають та поять бурлаки, бо в неї така краса, що як би вона мене не любила, яб, мамо, сам пив до смерти і її поїв, щоб тільки вона дивилась на мене своїми веселими очима та моргала високими -бровами.

— Цур вам і з тими очима і з тими ■бровами, — сказала мати: — і менї вона -здалась людиною доброю, смирною й при- вітною, її може справ дї бурлаки збивають

— 436 ~

З путя. А ти, сішу, все таки підожди який там час. Вонаж не втече з Стеблева, а тії не вмреш таки через її очі. А там побачимо- Другої недїлї, тільки що Васплина по- обідала з ]^Іариєю, в хату всунув ся Мина^ і з Миною ще пять парубків. Васплина не- начеб то вийшла в сїни, а з сїний тихенька вискочила на двір та через город втекла до- Михалчевської. Михалчевська була дуже ра- да, тричі поцїлувала Васплину," посалила за стіл, любенько побалакала, а перегодя по- вела її в гостї до своїх знакомпх в Круглий-

— Чи ти, дочко, була коли в'^РСруг- лпку? — спитала Михалчевська Василину.

— Нї, не була нїколи, — одказала Ва- сплина.

— Ти, дочко, розказувала про свій край та про свою Комарівку, що вона вся в садах. От побачиш Круглик, то пригадаєш собі й Комарівку, — сказала Зііихалчевська, на- кидаючи на шию хустку.

Михалчевська з сином та з Василпноіо пішла в Круглик до своїх знакомих, шлях- тичів Мостїцьких.

Куток Круглик стоїть вище од усього- Стеблева на косогорі, котрий легко піднї- маєть ся вище та вище в гору. Широкий' косогір неначе тріснув і запав по середині. Ввесь Круглик на косогорі до самого краю- гори, вся довга западина серед Круглика,. все потонуло в роскішнпх садах, в "темній та ясній зелені, а сама середина яру ненач& закидана густими вербами.

Не вважаючи на косогір, колись в тому довгоіїу яру йшли рядом ставки. Ставки по?^

- 437 -

висихали і тепер зостались тількрі левади — такі чудові, такі дивні, що на їх не можна надивитись. Там, де колись були греблї, обса- джені вербами, тепер зістали ся тільки рядки ■старих верб, пишних, роскішних, неначе одна левада була одгородя^ена од другої роскішною зеленою стіною, підпертою з низу товстими колонами. По обидва боки ставка в місті" колись були посаджені верби над самою водою : тепер ті старі верби стоять попід горами довгими рядами над самими левадами, і замісць води, спускають свої віти на чудову, зелену, густу як руно, траву. Через тої? довгий ряд левад стелить ся ма- лесенька стежечка. Підеш серед гарячого літнього дня ті€ю стежкою і неначе увійдеш в якісь дивні покої, дивнїйші й кращі од царських! Ідеш стежкою і неначе пересту- паєш з одного дивного покою в другий, ще кращий і дивнїйший. Зелені левади з чо- тирьох боків обставляні рівними рядами ста- рих товстих верб. Верби старі, давні, товсті як дїжки. Може сто раз зрубані верхи роз- росли ся на столїтнїх стовбурах густими гі- ляками. Гіляки такі здорові, як молоді верби, і такі густі та рясні, що кожна верба була похолса на густий гай. Тільки виривались з товстих стовбурів, обхвачували їх вінцем по краях, врглазили з середини густими пуч- ками, гнучкими й гладенькими, неначе з дїж- ки лїзли в гору товсті, гладенькі гадюки і піднімали в гору свої гіллясті кз^черяві голови. Переходиш" через одну леваду, всту- паєш, неначе через двері в стїнї, в другу і знов бачиш перед собою роскішну залу

— 438 —

З чотирма зеленпми стінами. Серед тїеї зали вискочив з землі" здоровий круглий кущ калини з червоними китицями ягід, неначе хто поставив і засьвітив серед зали роскіш- ний канделябр. Перейдеш піе кільки покоїв, нїби вистланих роскішними мягкими кили- мами, і перед очима знов впоперек яру стоїть вербова зелена стїна, неначе хто обставив леваду роскішними ширмами. ]\Іолоді буйні верби вже поросли тут подекуди по леваді. Одна верба опустила тоненькі віти з дріб- неньким листом" до самої землї і її матова зе- лень неначе пилом припала. Друга верба розчахнулась з низу на два стов'бурі і по- гналась в гору двома зеленими гніздами з блискучим листом, неначе помазаним ляком... По обидва боки левад, через високі стовбурі верб, видно на косогорах густі сади. По один бік густі старі груші вище й вище виганяють ся по косогорі, неначе густі хмари наступають з гори: по другий бік левади страшна садова гущавина : "там за вербами густі вишняки, сливи-угорки злились до ку- пи з широкими кущами бузини та калини. Хміль вхопив ся за стовбур високої верби, обмотав Гі, вязкою впав на вишню, обплутав ввесь верх, перескочив на бузину, обмотав її рясними низками і сховав ся десь у сли- вах та Б калинї. Сонце било в ту гл'шавину скоса, осьвічувало її наскрізь, пронизувало Гі золотими нитками, перероблювало лист на зелене скло. Все зелене гніздо сьвітило ся наскрізь, пашіло огнем, теплом. Червоні кетяги калини під вербами, не сказати, го- ріли на сонці як сьвічки.

- 439 —

І ПО обидва боки тих левад на крутих косогорах скрізь видно роскішні старі сади. Сади неначе заглядають в долину через верхи верб, а ще вище од садів стоять на самих горах білі хати і неначе висять на зелених хмарах, пливуть проти синього неба, як на синьому морі! І всї ряди старих верб, і всї сади, як темні хмари, і вся роскіш густої трави на левадах, — все залите гаря- чим, палким сонцем, все блищить та сяє; а з левад в низу видно ввесь Стеблів, всї фабрики, далекі голі гори під Корсуном,. далекі старі лїси на покручених горах по- над Росю до Богу слава...

Стара Михалчевська показувала Васи- линї сади по обидва боки левад. Василинї здало ся, що вона переїішла зразу з Сте- блева у Комарівку, у садок свого батька.

В левадах під вербами скрізь були рублені криницї. Вода в криницях стояла врівнї з травою. Стара Михалчевська сїла на цямринах однїеї криницї одпочити. З гори прибігла стежкою дївчина, набрала з відра води, Михалчевські й Василина напили ся води, трохи одпочили і пішли далї по лева- дах, а потім повернули на гору і пішли са- дом. То був садок далекого родича Михал- чевських, шляхтича Мостїцького.

Стежка йшла через старий садок. Старі груші були високі як дуби і стояли так густо одна коло другої, "як дерево в лїсї. Широкі яблунї неначе полягали на землю важкими гіллями.

— Ой Господи, які тут гарні садки! — сказала Василина.

— 440 —

— Чи такі, дочко, і в вас т КомарівцТ, як тут в Кругліїку? — спитала Михалчев- ська Василину.

— Такі. Як побачила я лїс та оцї сади, то мені аж легше стало на душі, — сказала Васплина.

Стежечка вела просто до хати. На краю старого садка, на самій горі росли густі вишнї та черешні. Коло хати бз^ло невелігчке порожне місце, вкрите зеленою соковитою траворз. АІостїцького хата була стара, але чимала, з маленьким ґанком,"^ з мальованими зеленими одвірками коло вікон та дверий. Під вікнами по обидва боки ґанку росли кущі бузку та роя^. Густі кущі мальви цьвілп здоровими червоними та рожевими квітками. Хата стояла на горі чиста, біла, весела, з блискучими вікнами.

Михалчевська з Василпною ввійшли у сїни. До їх вийшла з сьвітлицї вже немо- лода Мостїцька, з повним сьвіжим лицем, з хусткою на шиї і попросила їх у сьвітлицю. Сьвітлиця була просторна. Стеля" трохи ввіг- нулась по середині. Ввесь куток за столом був завішаний образами. За образами були затикані васильки.

Господиня попросила гостий сїсти коло стола. В сьвітлицю ввійшов старий Мостїць- кий, з сивим волоссям на голові, з чорними довгими вусами. Він сїв коло Михалчев- ського і почав з ним розмовляти про фа- брицьку роботу, про своє малярство, про свій підряд в сусідньому селі, де він малю- вав церкву.

Стара Мостіцька винесла пляшку го-

— 441 —

філки, а її дочка, молода дївчігаа винесла ■на тарілці паляницю. Гостї й хазяїн ви- пили по чарцї й розговорились. Молода . дочка Мостїцького покликала Василину в са- .док рвати черешні. Василина ввійшла в са- док, обійшла його кругом і не могла на- тішитись.

— Ходячу по тобі, садочку, та не на- ходжу ся, гуляю не нагуляю ся! — гово- рила Василина.

Вона вилізла на товсту черешню, а з неї перелізла на другу, нарвала черешень повну тарілку й понесла у ґанок. Господар й гостї вийшли на ґанок, посідали на лавках й ба- лакали до самого вечора.

Вже над вечір Михалчевська з Васи- . линою та з сином вернула ся до дому й по- просила Василину помогти їй готувати ве- черю. Василина скинула з себе корсет, обвя- залась рушничком й несподівано чогось їй здалось, що вона дома...

Кров кинулась їй у лице. Вона гля- нула на Михалчевського й трохи не кину- лась йому на шию. Вона розтопила у печі, приставила до огню горщик, поралась коло припічка, ^неначе у себе дома. Вона бачила, що тихі Йванові очі не сходять з її лиця, ходять за нею слідком, за її руками, за її очима. Й тихе домашнє життя, тихе щастя . у семї повіяло на Василину, неначе теплпіг, пахучиґі весняний вітер з заходу.

А сонце тихо било у двоє вікон, про- низувало всю хату золотими пасмами та -стрічками, обсипало червоним жаром зеле- ший мисник, чисті фарфорові тарілки, грало

- 442 -^

ЯКИМИСЬ червоними чудними взірцями на. білому чистому каменї, на білій сорочцї у Василини, на п пишному білому лиш.

Вечеря була готова. Василина поста- вила на стіл тарілки, подала вечерю. Після- вечері вона кинулась до посуди, перемила- й перетерла й розставила на миснику. Вже- пізненько Іван провів Васплпну до дому. Тихо, тихо йшли вони стежкою "^понад ске- лями над самою Росю, часто ставали, диви- лись на Рось, на далекий порон, котрий пе- реганяли люди з одного берега на другий, - на високу скелю, де біліла церква у акациях,. на червоне небо на заході, проти котрого- чорніли, неначе вирізані, зубцї на верхах панського садка.

В ряди-годи тією стежкою йшли моло- лицї та дівчата, зглядали ся між собою^^ п осьміхали ся, показуючи пальцями на Ва- сплпну та Михалчевського. До пізнього ве- чора вони стояли над скелями, доки виси- пали густі зорі й заблищали на небі й у водї піл чорними скелями.

— Приходь же до нас, Василино, знов, у неділю та знов підемо у Круглик, — ска- зав Михалчевський до Василини й з тими словами він обняв Василину й не міг одір- вати своїх гарячих уст од і*ї лиця.

Другої неділі Василина знов прийшла до Михалчевських. Стара Мпхалчевська знов- повела її у гості у Круглик до своїх роди- чів. Поки стара ^Іихалчевська гостювала таї балакала з старими, Василина з дочкою Моє- тїцького бігала по садах, ходила до дівчатг

і

- 443 -

на кутку, гуляла у лїсї, котрий ріс на го-^ рах зараз за садками, рвала квітки та ягоди.

— Ой, рідний мій краю ! Сади мої, лїси ^іої, як гляну на вас, як ходячу у вас, та неначе подобрійшаю й поздоровшаю, — го- ворила Василина, гуляючи у садках з дів- чатами.

Минуло ще кілька недїль, Василина все приходила у неділю та у празники до Ми- халчевської, сиділа у неї, помагала у ро- боті, або ходила з нею у гостї до сусїд, до родичів й потроху почала забувати оранду. Бурлаки почали од хилятись од Василини й вже більше не зачіпали її.

Після Петра Василина одного дня вра- зила Марию ОДНІЄЮ звісткою.

— Чи ти знаєш, Мариє, ию я цїєї не- дїлї повінчаю ся з Михалчевським, — ска- зала Василина.

— Не вже ? — крикнула Мария : — чи вжеж ти, Василино, покинеш мене?

— Мушу покинути, моя голубко, бо пе- рейду жити до Михалчевського, — сказала Василина.

Мария заплакала й задумалась.

— Як же оце зостану ся сама у хатї? Важко менї буде жити без тебе, Василино. Я полюбила тебе як рідну сестру й звикла жити з тобою. Оттака моя'^доля! Все я сама та сама, як билинонька в полї.

В неділю після Петра Михалчевський повінчав ся з Василиною. На вбогому ве- сїллї було мало гостий. Зійшли ся блиські сусіди та родичі Михалчевського, погуляли та й розійшли ся. Весілля було неначе вдо-

— 444 ~

вине, не гучне. За теяс Михалчевськпй та Васпліша бз^ли щаслпві.

— Коли тп, серце зросла у садах, то я -обсаджу черешнями ввесь напі*^ город, а бе- рег засаджу червоною калиною, щоб мій садок нагадував тобі Комарівку, — говорив Михалчевський до Василини.

Іван справді обсадив кругом свій город черешнями, насадив за хатою груш та яблунь, а у березі* коло криниці посадив кущі ка- лини. Сад пішов у гору, верби буйно роз- росли ся над водою, на калині" показались червоні ягоди, а Василина вяіе мала сина й дочку.

Тихе життя у сїмі з добрим, ласкавим "ЧОЛОВІКОМ, з доброю свекрухою, у чистій хаті, котра тонула у садочку та у вербах, неначе заколихали Ва сплину у теплі та у добрі. Все мішувше Ячиття здавалось для неї якимсь тяжким 'сном, що снив ся довго, довго, але минув, як тільки ранок розігнав ніч. Тільки один страшний слід од минувшого зостав €я у іі душі : то згуба її дитини. Той слід, як кріваві плями на пальцях, про котрі роз- ісазують у казках, вона не могла ні змити, ні замолити, ні виплакати. Вона не говорила про той страшний гріх нікому, нікому, на- віть чоловікові. Як тільки починала ся весна, як розливала ся вода у Росі, як розвивали ся сади, на Василину находив якийсь страх води й ліса, навіть страх од скель. Вона бо- ялась у той час води, й по заході сонця нї за що не могла піти до річки, або до кри- ниці по воду. Василині здавалось, що з Росі, або з криниці випливе ґі дитина зеленоокою

І

— 445 -•

русалкою й потягне її на дно або [залоскоче- до смертіт.

Василпна думала, що той страх колись минеть ся, колись таки забудеть ся, як за- буваеть ся все на сьвітї... Але раз вона за- пізнилась за Боровицею й верталась по за- ході сонця через панський сад... Бона йшла її навіть забула про свій страх, але тільки що спустилась по стежцї у глибоку долину, де дзюрчала Боровиця, де густе дерево ки- дало на воду, на розсипане каміння чорну тїнь, у неї у вухах задзвеніло й зашуміло. Страх напав на неї, неначе хто хватав її руками за плечі. Вона ступила на камінь, вода бризнула й облила ногу. Василинї здало ся, що за ногу вхопило ся дві ма- ленькі холодні ручки...

Вона перескочила через річку й кину- лась бігти через садок. Над самою Борови- цею стояло два здорові каменї, прикриті з верху третїм. Там чорнїла вузька печеря, зовсїм як двері у льох. В печері білїла вербова корчака, що весною була занесена водою. Василинї здалось, що у печері стоїть біла дївчина, що вона заворушилась, отот вийде з темної ями. Василпна крикнула на ввесь садок й кинулась бігти на круту ске- листу гору. їй здало ся, що під чорними скелями на дикому висячому виноградї гой- дають ся маленькі дїти, скакають до долу, скакають по каміннї, хлюпають ся у Боро- вицї. Василпна вибігла сама не своя на гору й насилу добігла до дому, обминаючи Рось як можна далї...

І як тільки на дворі все цьвіло, все зе-

— 446 —

-ленїло її пахло серед роскішного сьпіву со- ловейків, Василішу давила якась страшна кара, якийсь камінь лежав на Ті душі, доки не шшав дпвніїй час весни. Вона боялась русалок.

Ще довго збірали ся у Мариї вечорниці, довго гуляла у неї вечорами фабрицька че- лядь. Але час їїшов та йшов. Мария поста- рілась і її ХЛОПЦІ почали забувати. І на її душі під старість, неначе на"водї, виплив на верх давній важкий гріх. Бона завяза- лась чорною хусткою, вбралась у чорний корсет, попродала намиста й квітчасті хустки й почала що року ходити у Київ на прощз^ Що празника, що неділі вона ходила до церкви на службу й на вечерню, й все ган- увала рушники та пілризники на церкву. Вона часто ходила по хатах з другими бо- гомільними молодицями, просила на церкву то борошна, то полотна, то зерна, чого тільки можна було, потім продавала й справляла -З другпміг молодицями до церкви або ризи, -або корогви, або ставила новий образ.

Через кілька лїт, весною, як уже під- росли у Василини дїти, Ї^Іихалчевський та Басилина пішли у Комарівку до Василини- ного батька. Василпна йшла" знакомим шля- хом й згадувала, неначе важкий сон, як вона колись йшла в Стеблів тим шляхом, тїкаючи од батька, од матері. Тепер вона верталась тим шляхом щасливою. Через два днї засинїли далеко, далеко журавські садки, ^ ще вище од їх засинїли смугою на си- ньому небі комарівські садки та лісп. Васи-

і

— 447 —

лина впізнала ті далекі смуги рідних гір, рідних лісів і заплакала як дитина.

— Не знаю, чи застану я живими батька та матїр: може померли, — говорила Васи- лина, ловлячи очима лїси і гори рідного села.

Вони ввійшли у Журавку. Перед ними ла високому косогорі зеленів як море пан- ський садок, а в низу білїв панський дім. Басилина почула, що її здавило коло серця. Вона одвернула очі од того роскішного садка, од тих білих стїн та здорових вікон.

— А хто у вас посесором? — спитала Басилина у одного чоловіка.

— Жид Лейзор, — сказав чоловік.

— Чи це той самий, що держав шинки у пана Ястшембського ? — спитала Василина.

— Той самий. Тепер він живе отам у панському дворі й держить посесию, а Яст- шембського скрутив за довги та й випер з Журавки. Он у тих панських покоях тепер сам Лейзор ще й шпик держить! — сказав чоловік.

Лейзор і справ дї скрутив Ястшембсько- го. Панна Бронїслава не" вийшла за його заміж. В неї були такі самі цїкаві тїтки, як й у Ястшембського, вони випитали в жидків» що в Ястшембського у кишенї свистить дюдя й повезли Бронїславу назад з України на Волинь. У Ястшембського не стало гроший навіть на плату робітникам. Він позичив у свого шинкаря Лейзора дві тисячі карбо- ванців під заклад лїса. Тимчасом недалечко од того лїса якийсь пан поставив сахарню. Лейзор возив та возив поссесорський лїс, доки набив добре кишеню. А тимчасом про-

— 448 ^

центп на довги росли. Ястшембськіїїі заплу- тав ся й ^іусїв за довги оддати посеспю жи- дові, хоч вона була записана на його ймення^ Ястшембський мусїв йти на службу за упра- вителя до других панків, а Лейзор сїв у його посесиї й завів шинк у домі, де колись- Ястшембський справляв бали й для панни Бронїслави й для Василини.

— А зайдім у шпик до Лейзора! — не- втерпіла таки Василина.

— То й зайдім та випемо по чарці, — сказав Михалчевський.

Вони зайпіли на знайомий ВасилинГ двір. Ворота 0ДНЇ6Ю половиною теліпались на стовпі, друга половина лежала на землі*:, огорожа розвалила ся. Товар, свинї й вівці* блукали по роскішному садку. Дім стояв, обколупаний, з побитими шибками. Васи- лина вискочила по східцях й ввійшла у дім.. У довгій залї, де колись стояли між вікназ^ш здорові дзеркала, канапи та фортепян, тепер- стояли бочки з горілкою. По хаті снували. жиди й жидинята.

Василина подивилась на хати, зітхнула,, а потім засьміялась й вийшла на двір. З усїх надвірних хат виглядали жиди й жидівки,, неначе вони повиростали десь з земл'і.

— Цтр їм, цім жидам! — сказав Ми-^ халчевський. — Кидаймо їх та ходім за- видна у Комарівку.

— І справді цур їм, — сказала Васи- лина, поглядаючи *на той дім, де пройшов, молодий час її життя.

Вже сонце спустило ся над ліс, як Ва- силина та Йван ввійшли у Комарівський

І

- 449 -

лїс й почали спускатись лїсом з гори до села. Через високе дерево заблищав яр, ввесь за- литий садками. Біла церковця блищала проти сонця на пригорку й неначе плпла серед, зеленого моря.

Як би не білі смужки диму над зеле- ними верхами, то можна булоб подумати, що у тому селї нема нї однїсїнької хати, тільки одним одна церква.

— От і Комарівка, — сказала Василина смутним голосом, спинившись серед шляху. Сльози закапали з її очий.

„Тепер я йду до батька з своїм чо- ловіком; маю дочку іі сина. А щоб було^ як би я була вернула ся до батька тоді?.." — подумала Василина й сльози ринули річкою- з її очиїі.

Василина прийшла у батьків двір, стала серед двору й оглянулась кругом. Все була по давньому, неначе вона тільки вчора по- кинула рідний країі. Василина з Іваном увій- шли у хату і поздоровкались. Сїмя сиділа за столом й вечеряла. Василина впізнала батька, впізнала матїр й не впізнала нї однієї сестри, нї одного брата. За столом сиділи рядами дівчата та парубки, чорняві, гарні, рослі та здорові.

— Добри-вечір вам ! — тихо сказала Ва- силина.

— Доброго здоровя ! — обізвалась стара Паляничиха.

Василина мовчала і тільки плакала. Всї мовчали і дивились на неї, та на Михал- чевського. Стара Паляничиха глянула на

ТВОРИ їв. НЕЧУЯЛЕВІЦЬКОГО ТОМІ. 29

- 450 -

Васіїлішу, глянула на сльози, встала зза стола і кинулась Василпнї на шию. Мати перша впізнала дочку.

— Василино, дочко моя, голубко моя ! — крикнула мати через сльози і "цілуючи та обнімаючи дочку.

— Це я, мамо, та ш;е й з своїм чоло- віком Іваном Михалчевським.

Батько її дїтп покидали ложки і разом підняли ся з лави. Всї очі обернулись на Василину. А Василина все плакала, обніма- ючи матїр.

1876 роїгц, 14. лютого.

БЛБА ПАРАСКА

ТА БАБА ПАЛАЖКА.

І.

Не можна бабі Парасці вдержатись на селі.

Оп, люди добрі, що мені на сьвітї бо- жому' робити? Не можна, не можна за ли- хими сусідами на селї вдержатись. Хоч за- раз спродуй ся, пакуй ся — та й на ку- банські степи. Дав же мені Господь сусїд, нічого казати. Але ніхто мені так не допік аяі до /кивих печінок, як та капосна баба Палажка Соловїха. Та що й говорити І Хи- баж ви її не знаєте? Чи єж така не то що на селї, але і в цілому сьвітї? Боже мій, так уяге її обминаю, обхожу десятою вули- цею; отягеж зачепить! Як би я під землею лежала, вонаб мене, капосна, і там знайшла. А я, собі на лихо, вдалась добра. І, Господи! Яб її до віку не зачепила як би вона мене не зачіпала". Ще па біду її чоловік мій, Омелько, вдав ся вя^е геть то гнучкий, як батіг з клоччя. Та що іі говорити ! Од такої баби, як Палая^ка, не тільки я з Омельком, але навіть дві люті собаки не одгризлись би.

— 452 —

Ба моє безголовя і хати наші на однім кутку^ і поле наше поруч.

Оце, ш;о божого дня міряє Палаяша свою різу, як не хворостиною, то поясом,- таки вдвох з своїм чоловіком, Соловейком. Міряє, міряє, а піде жати, то і вріжеть ся: на ступінь, або й на два в чужу різу. Хпбаж. раз людп одбіралп снопи з Й різи! А це- сього року мабуть зовсім здуріла: захопила, мою різу та й вижала аяг пів копи. Вихожу я з серпом на своє поле, дивлюсь аяс полу- кіпок уже стоїть! Скинула я пояс, перемі- ряла свою різу — моя" різа, а полурапок. стоїть як стіжок. — „Ой ти, Боже мій! — крикнула я до Соловейків : — хтож оце крав мов жито?" А Палалч'ка до мене: — „Не. кричи, бо я помилилась; думала, що моя: різа; або заплати мені за пів копи грішми, або дай сніп". — „А не діждеш ти, п];об- я тобі гроші платила, або злодїеві сьвятші хлїб давала. Хиба в мене рук нема? Хиба, в мене чоловіка нема? Булаб і я сама а Омельком вижала. Не дам,''— кажу, — тобі- заслиняніїг анї снопа жита". Чую, вже моя Палазя хвалить ся всїм на кутку: — „Оце помилилась, не переміряла добре різи та й на- жала дурнїсїнько отій грапинї пів копи жита"..

Ото, другого дня вихожу я жати свою різу. Коли дивлюсь, а Соловїха вже й заняла постать саме коло моєї різи. І вона жне^. і дочка її, дївка, жне, і чоловік ґї з пасин- ком коло неї жне ; бо вона вже за другим чоловіком. Вже й не знаю, як вона сподо- балась тому Соловейкові! Ой, Господи! Як говорить, то тільки плює словами, а не го-

- 453 -

іворіїть: пху, пxз^ гіху ! та й обплює свою погану морду. А як іде, то запаска на т так і розїдеть ся зпереду на обидва бокп, аж об землю черкаеть ся; волоче по землі, •неначе прибита гуска крила.

От вони жнуть, а я йду та й наскочила на їх. Іду я така сердита та й слова до їх не промовила. А Соловїха до мене : — „Чого це ти, грапине, не скажеш менї й „поможи Боже"? Нажала тобі дурнїсїнько пів копи жита, а ти й „добрй-день" не скажеш" ! Я плюнула та й стала поруч з Соловейками жати, та все мовчу. А ЇІалажр:а знов до мене: — „Граппне, грапине, та хоч обізвись бо до мене" ! Я взяла, та й зайняла постать <іерез різи. Думаю : цур тобі, пек тобі ! лучче я оступлюсь од тебе. А вона надійшла до моєї різи, та знов до мене: — „Грапине, грапине, попова сучко ! Хибаж я не знаю, ш;о ти вже ходила до попа на Соловейків брехати, бодай тобі добра не було! Нажала я тобі, грапине, дурнїсїнько пів копи... Гра- пине. грапине, та хоч обізвись до мене" ! — 'Ой, Боже мій, не лихаж оце людина І — ду- маю я, та все мовчу, аж зуби сцїпила. Взяла я, оступилась на самісїнький край різи. А Соловейко не втерпів та й каже дївцї: — „Тиб узяла грудрсу землї та заткнула своїй матері рота". В мене трохи сльози не зака- пали з очий, коли вже Соловейко за мною оступаєть ся. Я не втерпіла : підвелась і тільки тцо роззявила рота, п];об крикнути на Соловїху, та й полетїла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Покотила ся в рів, а кісточка

— 454 —

В нозї хрусь І Зломплаж я, думаю, ногу! Ог тепер, думаю, як бп прибігла Солов'їха, то побплаб голову серпом з верху. Напилась я з крпніїцї води, та насилу вилїзла з рову. Іду я по різї та шкутильгаю. А Солов'їха вже їі рота роззявила і*^ — ,,0, ба, грашше,. покарав тебе Господь, бодай була й другу ногу зломила". Я таки й до дому не діїішла; один чоловік, спаси біг йому, привіз мене^ Другого дня, як ішла на поле, то вже рису- вала через дві різи: як своє лихо, так Со- ловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки.

Зве мене Палажка поповою сучкою,, а сама побігла скаржитись до попа на свого чоловіка та на пасинка. Прийшла, впала навколїшки, склала руки на грудях та й няв- чить, наче сьвята та божа: — „Оце побили мене чоловік з пасинком... так побили, так побили, що й Господи ! А все то через ту Параску, що все підмовляє мого пасинка і чоловіка. Пасинок скинув з мене очіпок та тягав двома руками за коси, а чоловік тре- тьою рукою скуб за коси, а четвертою бив. Так мене побили, так покалічили"! Еге, хи- баж я не бачила й не знаю, як воно було? Хоч я й слїпа на одно око, але добре бачу, де що дїеть ся і як дїєть ся. Сидить паси- нок на призьбі, а вона з сїниїі штурх йога рогачем Б спину. Він не втерпів та й заче- пив якось очіпо*!:. А вона тоді, як визвірить ся на свого чоловіка: — ,,Ти, сякпй-такий сину ! Чом же ти не звяжеш рук своєму си- нові? Чом ти не проженеш його з дому? Ой, лютаж я люта! Бий мене, ой,, бий же

4

- 455 —

мене" ! — та все підставляє йому щелепи. Соловейко не втерпів, — та лусь її в щелепп, а вона, як стояла, так і покотилась по кар- топлї. Качаеть ся, качаеть ся та голосить, і кочергу в руках держить ; всю картоплю витолочила. Соловейко вискочив з хати, зняв руки до Бога та й каже: — „Господи ми- лосердний, або мене прийми до себе, або нехаїі вона згине" ! А чим тут чоловік та пасинок винні? То вона одна винна. А ще каяхС, иіо її за коси скубли три руцї, неначе в неї на голові копиця сїна, або куделя вовни... Та в неї, поганої, не гурт було'^коси, як вона й дївкою була ! Було заплете ті ко- синята, неначе кішка позасмоктув, та й вер- тить лисою, зализаною головою перед хлоп- цями. Та тепер у неї голова лиса як обли- заний макогін! Хибаб на три руцї стало по одній волосинї.

Сьвята вона та божа : до церкви ходить. Богу молить ся, ще й других навчає. Прийде до церкви, простелить хусточку та й бє по- клони в хусточку, щоб не замазати свого лоба. А виходить з церкви, то згорне хус- точку, мабуть щоб забрати свої поклони в хусточку та сховати в скриню. Оце як хоче якиїї хлопець втїкти з церкви, то вона його хап за потилицю, та назад: а як котра дївка стоїть та не хрестить ся, то вона сту- лить їїі пальцї та її перехрестить: — „Он дивись, де сьвяті окопи, отуди кланяй ся й хрестись*' І А як іде пасинкова жінка до церкви, то вона розставить руки поперед неї та й загородить їй дорогу: — .,Не пушу, не підеш до церкви: нема в тебе дїтий, нема

— 456 —

А як вийде до жінок, то вже й чванить ся: — „Щоб я до служби божої топила й варила, як другі жінки І Чи тож так годить ся ? Хоч я й на- грішу за цілий тиждень, за теж одмолюсь, як прийде сьвята неділенька". Знаємо, яка вона сьвята І Кожного року йде в Київ го- віти на Великдень; що року їсть паску на печерях... РІде в печері до Київа, то ходить по кутку, кланяєть ся. з усїма прощаеть ся: — ,, Простіть, Христа ради, в чому я винна'М А йде з Київа, то ще за селом роззявить рота, готова всіх поїсти; ще за селом аж язика висолопить, готова вже лаятись. А вже де обід, де хрестини — вона й там, хоч і непрохана! Сяде на покутї, неначе вона голова в селї, розпустить язика, роззявить чорного рота та й навчає: — „Трапезуйте, люди добрі, трапезуйте, бо це трапеза не людська, а божа : що наварили, то треба все до чиста виїсти. Трапезуйте, люди добрі"! А я сижу, мов дурна, не можна менї за нею й словом похопитись. Вона старша та й годї, неначе її хто настановив навчати громадян. Сидить вона менї оттут у печінках. Яж кажу. — хоч зараз пакуй ся, та й на ку- банські степи!

Або оце, хибаж не кумедия? Раз мій рябий підсвинок улїз у Соловейків город, а мене тодї на біду не було дома. Прихожу я до дому — дивлюсь, а мій підсвинок ви- сить на тину, привязаний за задні ноги та ракотицями дереть ся об хворост. Я — до його, а Соловїха вже й вибігла з хати на поріг. Як роззявить рота, як покаже залїзні зуби ! —

— 457 -

„І сяка-така, бодай твоє порося вовки .ззїліг, і бодай ти вечора не діждала, як твій під- свинок поїв мою цпбулю'ч — А бий тебе €ила божа! Ще не чула, одколи живу на ■сьвітї, щоб свинї цибулю їли І Глянула я на свій город, а моєї цибулї — колпб тобі стебло : чисто всю вирвала Соловїха, вже й жидам продала. Я кинулась до неї, а воні стоїть на порозї та сичить, як гадюка: — ■ „Ой лютаж я, люта! Не підступай, бо го- лову провалю кочергою та й на Сибір піду : і я пропаду, але й ти пропадеш" ! І цур тобіі і пек тобі, осина тобі з твоєю цибулею на. тебе й на твого батька! Не втерпіла таки я, пішла до попа та все чисто розказала про Соловїху. З того часу, коли не вийду на горбд до криниці по воду, вона вже й ви- бігає на поріг, вже й верещить: „Попова сучко! На цюцю! Уджга, кіс, кіс! Уджга! Попова сучко!" Сама вона попова сучка, бо як побє Соловейко, то вона зараз і біжить до попа скаржитись. І сестра її була така відьма, як і вона. Хиба не знаємо, як Василь Лобань піймав її в ночі під коровоБз та живцем виколов око залїзякою? І тїтька її була відьма, і завод їх такий поганий, та й сам чоловік її злодїй ! Хибаж давно витру- сили в його клунї в засторонку копу чужої пшениці, що перевіз у ночі з чужого поля? І брат Соловейків злодїй : украв сивого вола у Кайдаша та й загнав на злодїйський яр- марок у Жашків. Еге! Аджеж Палажчина мати була родима відьма. Розказують, що ніколи з роду було не піде купатись з дїв- чатами, а все залїзе в лози та й к^шаеть ся

— 4.58 —

сама. Але раз дівчата засїлп та й підгля- діли, що в неї з заду хвіст, хоч невеличкий — завбільшки на два пальці". Вона вміла і клуб- ком качатись піл ноги, доїла молокм просто з стріхи, ніколи з роду не клала горсток нав- хрест, як мочила коноплї. їй богу, бою ся жити на однім кутку з Палажкою! Не буду* я Параска, коли вона не зведе мене з сьвіта^ а як не мене, то мого Омелька. Хоч прода- вай хату й ґрунт та перебірап ся на другий куток ! Не можна, не можнаж мені через ту Соловїху на кутку вдерясатись ! Піду в волость^ попрошу громаду, щоб дала мені" поле, про мене й на десять верстов од Соловейкової різи. А як нї, — ти хоч зараз спродуй воли^ хатл^ й ґрунт, пакуй ся та й на кубанські степи. І як менї вдержатись на селї, коли вже міїт небіж Ти:міш мабуть зовсім здурів та й оженив ся з Палажчйною дочкою, Мотрею Г От тепер маю сваху саму сатану! Просить мене небіж на весїлля, і Палажчина доня принесла шишку : просить на весїлля. І хо- тілось менї пітщ але я таки не пішла. Я знала, якаб менї честь була на тому весїллї: Соловіха далаб менї отруту або дання в го- рільцї. Мій навія^ений небіж, мабуть щоб під- добритись до тещі, третього дня по весїллї^ забрав музики, забрав свою рідню та й по- тяг ся до Палаячки просити її до себе в гости Потяг таки Тиміш і мене: піду, думаю, по- дивлюсь, як будуть вести відьму попід руки та ще й з музиками. Прийшла я та й не йду Б хату, стою собі на дворі. Коли дивлюсь^ виходять музики з сїний, гуркотить решето^ брязчать цимбали, а за музиками два чо^10-

459

ВІКИ ведуть попід рукп Палаікку. Вона пи- шаеть ся та велпчаеть ся як собака в човнї, розчепі])ила ліктї, задерла пику в гору, за* котила очі під лоб, а запаска так і роз'їха- лась на обидва боки, аж кінці" черкають ся об землю, йде іі сорочка білїе. Як угляділа я таку мару та, їїі Богу, не втерпіла. — „Та підтягни, — кажу, — запаску хоч на цей раз ! Зглянь ся на свою честь. Тебеж ведуть - попід руки, мов яку цяцю !" Вона тільки їсть мене очима та синїе. Ведуть її через село. Музики грають, собаки бізешз^ть, а я за нею назирці до небожоБих воріт та зпересердя як гукну: „Одчиняй, неболчс, ворота, бо ве- дуть в твій двір саму сатану !'' Палаяска все мовчить, тільки синіє. Тільки увійшла в хату, як заверещить, як засичить! І музик стало не чуть. Я слл^хала, сл^^хала, а далі вхопила дзеркальце та тиць ій під самісінький ніс: „Подивись, лишень, — калху, — на свою морд5% яка вона стала од злости синя як буз!" — та мергцій з хати. Знов розсерди- лась на мене Палажка. А ш,о я таке їй за- подіяла ? Сказала правду в вічі, та й то жартуючи.

Але раз трохи не стало ся диво : я трохи не помирилась з Палажкою. Стрічаю я Соло- віху ; ііде вона з церкви — така сьвята та божа, згорнула руки, губи тїсно стулила, аж запишалась. „Добрй-день тобі, Парасю!" — промовила до мене Соловїха, аж губи обли- зала. А я з того дива до неї на сьміх і собі тихеньким голоском : „Доброго здоровячка, . Палазю !" — „З неділенькою сьвятою будьте здоровенькі І" — промовила вона ще солодче

— 460 —

й уклонилась. — „Спаспбіг, будьте й ви здо- рові, Па.іазю !'' — промовила я та її собі під- солодила голос, не знавзчи, до чого воно пдеть ся. — „Чи з церкви іідете, Парасю ?" — спитала вона наче на сьміх. бо я іішла проти неї. — „Нї, серце, Палазіо І Нехай уже ходить до церкви, хто присьвятив ся, а ми люди грішні''. — .Д чогоб нам пак гніватись ? Я оце стояла в церкві та все об тім думала. Правда моя, Парасю ?" — промовила вона аж з ме- дом та з маком. — ,.А вжеж. Палазю. ваша правда, бо в вас неправди й заводу нема !'' — кажу я. — , Лростїть мені ; чого нам свари- тись?" — каже вона, аж плаче. — „Про мене. — кажу: — Як би мене ніхто не за- чіпав, яб до віку НІКОГО її пальцем не заче- пила". — ,, Прощайте, Парасю !" — нявкнула вона. — „Прошайте, Палазю І" — промовила й я тоненько та любенько. Понявчали, по- нявчалп солодким голосочком, та й розій- шлись. Тогож таки дня, в вечері йду я до ку^ш городами та блфянами, йду та дтааю то се, то те. Вихожу стеяжоБ"» на крутиіг горбик — зирк ! на зустріч мені зза горбика Палажка: так і висунулась, неначе козак з маку. Стала як стовпи чорного рота роззя- вила, "неначе п хто віжками спинив. Бий тебе сила Божа! Я злякалась, аж назад од- хилилась. Стали ми обидві як лжопані, та й стоїмо, дивимось одна на другу, неначе з роду не бачились. Вона менї не каже „добри-вечір", і я їй не кажу: нехай таки Бона буде менча, нехай таки моє буде з верху ! Жду я, що вона отот промовіпь до мене: нелурнож нявчала так любенько уранці.

-^ 461 -

А вона мовчить та витріщає на мене баньки, Днвлю ся я — вона мене їсть очима, чую я — вже її мене бере злість. Стояли ми, стояли, д Б вили ся одна на другу, надиви- лись, кивнули головами : я плюнула на один бік, а вона'^ на другий — та й розійшлись з того горбика. От тобі — Палазя й Парася! — думаю я. Помирились так, що миру не стало й' до вечора. Треба, щоб у лїсї щось дуже велике здохло, щоб ми помирились!

А це знов розсердилась Палажка на :мене, що я пояч-артувала з нею, та й то не я, а моя сусіда Левадиха вигадала той жарт. На дворі була страшна спека ; в хаті душно, а я думаю, піду, та зварю вечерю на городі коло іфиницї поки син та невістка вернуть ся з поля. Взяла я таган, казанок, набрала трісок та сухого хворосту. Прийшла до кри- ниці, коли '^зирк : на цямрині стоїть залізне відро. Подивилась я, відро Палажчине : я їіого зараз впізнала, бо знаю всї відра на кутку, Цеж, думаю, Палажка ходить до моєї кри- ниці по воду, бо Соловейко саме тоді чистив свою криницю. А тут прийшла по воду моя сусіда, стара Левадиха. — „Хто це забув ся відра ?" — питає вона в мене. — „Та хтож, — кая^у, — Палаяжа. Хибаж ти не бачиш, що відро неначе погризене зубами. Мабуть їй не було кого гризти, та од злости погризла свої відра. Ну, та й хазяйка! Добре, що не забулась отут коло криниці своєї голови". Взяла я те відро та й кинула в кропиву: нехай, думаю, Палажка трохи пожалить литки^г як буде доставати відро. Ото розклала я під вербами багаття, поставила таган, почепила

- 462 -

казанок. Сидимо собі з Левадіїхою та бала- каємо то про се то про те. А Левадпха каи^е : „А давай пожартуємо трохи з Палажкою! Облпіімо бісову бабу холодною водою, як вона прибіжить за відром : може не буде така га- ряча та лпха'ч Левадпха сердилась тодї на Палажку за те, що Палаи^ка давала їй дулї та ще й прп громаді. — ,,Скупаємож >пг тебе, щоб знала, як мені дулї сукати", — каяче Левад иха. Тількп що вона це сказала, аяг Палажка лїзе через перелаз. Ми з Лева- дихою иіл'сть у коноплї та 1і присіли. А Па- лажка присл-^іганилась до криниці, глянула на цямрини,' заглянула в криницю та й каже сама до себе : — „Деж це діло ся моє відро ?" Вона туди круть, сюди верть, блиснула ма- ленькими чорними очима по коноплях, по бурянах. А очки так і блищать од злости, як у' гадюки, неначе з їх искри сиплють ся, а далі вгляділа відро та й полізла в кро- пиву. Кропива жалить її в литки, в руки, а вона чл'хає литки та лає кропиву. Взяла вона відро, шелепаєть ся до кришщї по кро- пиві та таки й мене не забула : ,,Це мабуть, — кансе вона голосно, ота иродова душа, Па- раска, закинула моє відро в кропиву". Ма- буть догадувалась, що я десь тут недалечко. Я на силл'' всиділа в коноплях,' трохи не ви- скочила, та мене вже Левадиха придеряхала за спідницю. .Дй Богу,— кажу до Левадихи, — нарву кропиви та простягнїмо Палажку коло криниці та даймо їй доброї прочл^ханки та памятного, щоб не забувала відер".

Дивимось ми, Палажка тричі перехре- стилась, щось пошептала : вже й не знаю, чи

— 468 -

молилась, чи відьмила, витягла відро з водою і тільки що поставила на цямрини, а ми з конопель до неї. Левадиха вхопила її за плечі, бо дужча од мене. — „Держпж, — кажу, — та добре, бо буде пручатись !'' Я вхо- пила відро з водою та й линула їй попереду межи очі : „Оце, — кажу, — тобі од очий, -щоб очицї не болїли". Линула вдруге на самісіньку голову : „А це, — кажу, тобі од голови, щоб не була така дурна". А потім лпну раз за потилицю, а другий за пазуху. А вона стоїть як дурна вівця, та тільки: „Ух! ух! ух! ух!'' — \,Ухай, —кажу, серце, ухай, '^ на здоровячко. Водиця холодненька, як з льодом. Це од пристріту дуже добре"

Скупали ми її та й регочемось обидві. А з неї вода аж дзюрчить: і з запаски, і з підтички. Кляне вона нас і слів не до- бере : „Бодай вас сьвята земля поглинула живими ! Бодай вас чорти на тім сьвітї об- лили гарячою смолою!" А я каяа': „Поки нас чорти обіллють, а ми тебе вже й облили".

Взяла Палажка порожне відро та й по- тягла ся до дому. А Левадиха кричить: — „Здорова зноси та в краще вберись! Це ми тебе скупали, щоб блохи в ночі не кохали". Після того Палажка і не говорить зо мною і не дивить ся на мене, а як стрінеть ся зо мною на вулиці, то обминає мене попід самі- сінькими тинами. Хибаж вона дитина? Не знає, що то були жарти. А як парубки ко- лись її пхнули з греблї в ставок, як вона була дївкою, то вона й не сердилась. Три роки після того все хвалилась: „Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та

— 464 —

В стрічках та в червоних чоботях*'. А як я з Левадіїхою трохи покропила її бг>лою. то вона вже і губи надула.

Колиб я пак була хоч трохи зла, хоч на десяту частку мала такі залїзні зуби, як у Соловїхи, можеб я пде й одбилась, одгриз- лась од неї ! А то я жінка зовсім плоха, ще її не добачаю на одно око. Як би пак у мене такий язпк та такі очі, як у Соловїхи, я5 з нею справилась. Та й чоловік ліій, як з клоччя батіг, сказати правду. Оце крикну на його: — „Та піди бо, та прочитай моли- тву Соловїсї ! Хибаж ти не бачиш, піо вона мене їсть, як іржа залїзо, що вона на мене кричить, тілько вийду на город до криницї: .Лойова сучка, ти попова с;^"чка !" — неначе менї піп таке ймення дав !" А Омелько по- чухає потплицю, та й не посьміе через Со- ловейків перелаз перелізти. Вже щоб не го- ворила Соловїха про свою добрість, скількиб не ходила до Київа молитись, а я все таки лобрійша од неї. Я б нікого й пальцем не за- чепила, аби мене ніхто не зачіпав. Тільки я й согрішила на віку, як у корчмі пробила залізною кочергою дякові голову... Я спокутуг вала свій великий гріх, і одхрестилась, і од- мо лилась. А все таки не я була винна, а сам дяк ; і не так дяк, як та дячиха. А Соловїха і свого носа т^д^^ таки втисла : без неї, бачте,, нїгде вода не осьвятить ся. Якаж погана наша дячиха! Я вродилась і охрестилась, а такої поганої не бачила ! Вже баба Соло- вїха далеко краща од неї, хоч і в Соловїхи ніс, як за сім гривень сокира. А дячиха чорна, чорна, хоч чепляй на спину веретена

і

~ 465 —

та решета та в циганське шатро: ніс як ключка; очі витрішкуваті як у сови; брови як па- цюки ; як говорить, то сопе наче ковальський міх, а морда, неначе сажою обмазана. Куди ! ' вже дякова чорна сучка з білими бровами далеко краща. А до мого чоловіка все ви- шкіряє ті зубиш,а, де не встріне. Певне нагля- діла його очі карі, темні як терен. Було зза- молоду як поведе ними та моргне чорними бровами, то я аж умліваю. Та цур йому ! Що я згадую? Ще добре, що не чує Соловїха, а тоб зараз рознесла по всьому селї...

Раз тягнеть ся мій Омелько шляхом по- під городами, а дячиха ходить на своєму городі, та й зачепила його : сперлась на тин та й вишкірила до його свої білі циганські зубища. Я беру воду з криниці та все чиста бачу зза куща калини. Дивлюсь: мій капо- сний Омелько задивив ся на неї та й собі показує їй зуби, ще й почав любенько бала- кати з нею. Вже й не знаю, де в його та мова взяла ся ? Як до мене говорить, то тя- гне ті слова з рота неначе зпід землі ви- копує, а до дячихи десь слова взяли ся ! Терпіла я, терпіла, та таки не втерпіла ; буря- нами та поза коноплями прийшла до їх бли- зенько та й упала в гущавину, аж вуха по- жалила собі "кропивою. Дивліо ся я, а дя- чиха до Омелька : „Гі, гі, гі !" та все показує Омелькові зуби. Мій Омелько й собі радень- кий, що дурненький, та все до неї через тин : „Гі, гі, гі!'' і собі показує зуби. Дивлю сл я, що з того буде? Вони мене не бачать, а мені їх обох видно, як на долоні. Мій же Омелько такий гарний, чорнобривий, хоч уже й немоло'дий; оце, як засьмієть ся, псяюха,

творж їв. НЕЧУя ЛЕвщького том І. зо

466

ДО ТІЄЇ цііганкіг, то й зморшки на лііцї про- стягують ся. А вона стоїть напнута білою х^т-точкою : морда наче сажовз обмазана, а зу- бпща протп сонця — блпсь, блись ! Вже ска- зати правду, й я немолода, але й дячиха красуня — нічого сказати ! Знайшов же красу мій бмелько ! Коли я дивлю ся, мій Омелько приступає ближче та морг на неї бровами, а далї морг вусом,.. Я догадалась, до чого воно йдеть ся... А... ти, старе лубя ! — думаю я та й не втер- піла : встала з буряну й рз'ки згорщ^ла. Коли — зирк! з другого боку з конопель підводить ся дяк, неначе стовп. Стоїмо ми в чотирьох та очюіа ллчіаємо. Дячиха нї в сїх нї в тих, поздоровкалась зо мною, а далї з дяком. А Омелько все чогось шукає та шукає попід тином очима. Бачить дячиха, що прошпети- лась ; повернулась до мене спиною, вирвала лопзчпину та й потягла спідницю просто по грядках, прохолоджз'ючи пику лощшшною, неначе справдї пані^. Я показала Омелькові кулака та нїбп пішла мовчки до ктіиницї ; вхопила відра, однесла швиденько до хати, а думка моя й очі мої все летять назирці за Омельком. Дивлю ся я : Омелько вже балакає з дяком, а далї знялись з місця та й пішли мовчки до шинку. Я за ними, та крадькома — шз'сть у ппшк, та й притаїла ся за дверима. Слл'хаю я, вони посідали за столом та мовчки почали горілку пити. Глянула я через щі- лину : Омелько пє та супить ся, аж зморшки понабігали йому на лобі, а в дяка зуби й губи дрижать ; чарка так і задзвеніла, як черкну- лась об їіого зуби. Коли це, як схопить ся дяк з місця, як ухопить мого Омелька за чуприну ! Так счепились обидва, мов півнї.

1

— 467 —

Я кинулась між їх, щоб розборонити, вхопила ■залізну кочергу , та й торкнула помаленьку дяка по голові!^ їй Богу моєму, що тільки торкнула ! Вже й не знаю, як той череп уві- гнув ся! Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Не встигла я озирнутись, аж і Палажка Солов'їха стоїть тут коло две- рий, неначе з стїни зійшла. Я зпересердя — лху їй у вічі, бо знала, що вона рознесе зараз по селу, як сорока на хвостї. Ще я не встигла до дому дійти, а вже мене люди пе- ^)естрічають та й розпитують про дяка та про Омелька. От, виріс язик у ротї — довший, нїж у корови! І де вона, в гаспида, взяла ся в корчмі ? І хто її кликав ? От уже, де не посїй, то вродить ся Соловїха ! Зазнала я таки і того гласного суда! Розсипала я на його чимало карбованчиків ще й мусїла свій гріх у церкві спокутувати. А Соловїха і тут на- вчає : „Кай ся, сестро Параско, кай ся ! Піди в Лавру та одмолись за свій гріх!,.." Не було в мене тодї в руках залїзної кочерги; їй Богу, що не побояла сяб тодї й гріха. Колиб ще Соловїсї прийшло сь покуштувати того гласного суда, щоб знала, як підсвинків на тину вішати та чужу цибулю красти серед дня. Яж кажу : не можна менї з Соловїхою на однім кутку жити! Хоч сьогодня пакуй <їя, та й гайда на кубанські степи ! Оце піду, нападу на свого Омелька, — нехай продає воли, землю й хату, бо не видержу. Такі ка- посні люди на кутку, що менї "не можна -зроду-звіку на селї вдержатись: хоч і сьо- тодня на кубанські степи!

1873 рок'ц 10 червця.

- 468 -

Благословіть бабі ПалажцТ скоропостижно вмертіг •

Люди добрі, що мені* на сьвітї божому робити! Не можна мені через бабу Параску не то що на селї вдеря^атись, не можна мені через неї на сьвітї жити. Набріхує на мене^ судить мене по селу й по хуторах; як ока- Ячена собака бігає по дворах, по хатах та ви- гадує на мене таке, що й купи не держить, ся. Що божого дня бігає до попа, до дяка й до проскурнпцї. В попа вже її садовлять- на стільцях, горілкою частують, а мене і в- сїни не пускають. Господи" милостивий та мплосерний, і що я людям заподіяла ? Сижу собі в хатї тишком нишком та Богу молю ся. ^Іоя стежка тільки од хати та до церкви. Я ніколи не зачепила малої дитини, за всіх: молю ся Богу, ще й Параску, стару суку, поминаю в молитвах. А вона "за те підняла на мене всю громаду; як би могла, здаєть ся, нацькувалаб мене всїми собаками на селї. Тепер всі люди на селї чогось визвірились, на мене : вже не просять мене на обіди тра- пезувати, не здоровкають ся зо мною. Збунту- вала проти мене ввесь мій рід : намовила мого чоловіка, й пасинка, і його ланку,. і мою дочку, що держить Тиміш, її небож, навіть мого сина, малого хлопця. Вся рідня мене кляне, товче, як жиди Гамана. Вя^е на- силу душа моя держить ся в тїлї. Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не то що на селї вдержатись, не можна мені, вя^е на сьвітї жити. Люди добрі, благословіть мені

469

«гкоропостижно вмерти. Нехай мій гріх побе Парашішу душу.

Що вона на мене понабріхувала ! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задри- пана, і лиса, ш;е й до того відьма. Боже мій, тільки до Тебе здіймаю руки. Я собі молю •ся Богу, а Параска бреше по селу, іцо роблю чари. Чи в неділю, чи сьвято іду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці й помию собі руки й ноги. А Параска бреше, ш;о я коло кри- ниці набіраю землі нашіптую та роблю "чари. Як вихояіу з хати по воду, то беру Бідра на плечі та й починаю на '^сїнешному порозі: „Мя-ца-й-сина" ; йдучи стежкою, пе- ремо люсь і „Оче наш, оже еси"... і „око на небеси, око на землі"... і „ізбави нас од лу- кавого сьвятого"... а прийду до криниці, то як раз домолю ся до „Прийдімо поклонімо ся", та стану на коліна коло криниці та ії кладу поклони на чотири угли. А Параска 'ллеш;е громаді, іцо я відьмила, кругом кри- ниці лазила навколішки і била лобом в ко- лючки. Як би я справді була відьма, яб по- перед усього показала тобі, Парасю, своі чари коло твоіх воріт, а не коло кринігці. Я собі, як вихожу з церкви, перецілую всі 'сьвяті окони та й вихожу позад усіх, бо не хапаюсь поперед усіх людий як дурна Па- раска, що біжить з церкви як та вівця, по- перед малих хлопців. Як вийду з церкви, вдарю перед порогом поклона та" й двері по- цілую, а вийду на цвинтар, то й стіну проти престола поцілую. Параска усім бреше, що •л відьма, бо замки в церкві ціл^чо ! Се чиста

- 470 —

сатана, не при людях згадуючи! Не можнш мені' через неї, як СЛІД, по божому закону^ і Богу по:\голитись. І покійна моя матп були такі богомільні: цїлл-вали в церкві двері й' стїнп. ^Мабуть Параска через те і мою матїр- зве відьмою : оббрехала мене на все село^. а тепер мене і малі дїтп дражнять відьмою, а сусіди поробили нові двері в хлївах ще- й замками замикають на ніч корови. От такий сором на старість, як бачите, з доброго дива! Хоч і не приходить ся себе хвалити,, але я скажу, що я скрізь на селі трапезую^ й обществую через те, що їм паску що року^ Б Київі в Лаврі. Так уяге мені Бог дав ^Мабуть Параска хоче, щоб і я заглядала в церкву тілько на Різдво та на Великдень, як вона заглядає. Прийде раз на рік до церкви, стане на цвинтарі та й заглядає в церкву через поріг, як той дїдько боїть ся ладану та хреста. ПДе й піп не поблагосло- вить людям іти з церкви, а вона зараз так- і попре з цвинтаря, аж намітка на їй ме- тляеть ся ! Я вже догадуюсь, чого вона боїть- ся ладану та хреста: спитайте тільки мене. Хибаж не знаємо, що Параска почала бодню- 3 салом на петрівчане плтцення, а на Петра вже зосталось тільки пів"болнї! Не сьвятіж з неба приходили те сало їсти: сама вона тріскала цілу петрівку скоромне ще й своїх синів годувала. Мій хлопець цілий піст но- сив в поле в торбині хшб та цибулю, а ії сини- носили сало, ще й мого хлопця оскоромили. Я своїм носом чула, що з Гі вивода цілу петрівку на все село смерділо вишкваркаші.. Я вже знаю, до чого воно йдеть ся ! Не дур-

І

— 471 —

нож вона каже, що я в церкві цїлую ся з дошками... а я все своє добре порозносила по манастпрях, а чи бачив хто, щоб Параска коли в церкві обмінила сьвічку, подала на часточку, або найняла окахтист, або спра- вила панахиду за свою покіїїну матїр, щоб чорти на тім сьвітї не смалили її на огнї, бо вона була таки правдива відьма. Я готова заприсягтись і землї ззїсти, що Параска, коли не пристала на нову віру до штундів, то швидко пристане ще й свого дурного чо- ловіка потягне за собою. Не дурноя^ вона заглядає в церку через поріг,' як собака через ворота, та й разу свого лоба не пере- хрестить; я вже знаю, "з ким вона накладає. Я вже чула, що її сини вже зовсім пристали до штундів. Колиб її взяли в Київ та поса- дили на покуту в манастир, та ще саме в жнива ! Або нехай лл'чче оддадуть Гі в Си- бір, щоб і дух її не смердїв у нашому селї. Вясе вона не одмолить ся і не одхрестить ся : вхопить нечистий Гі дл^шу ще до смерти. Нехай же чорти обсмалять її на тім сьвітї як кабана, щоб не брехала на мене. Поба- чить вона, згадає тодї мене, як чорти ви- топлять з неї те сало, що придбала в піст. Але оцього я вже нїяк не знесу: на- брехала Параска, що в мене голова лиса. Сеж вона пече мене в самі печінки. Я не дївка тепер, не сьвіч^' волосом проти правед- ного сонця ; менї й тих кіс не треба, що й тепе- речки маю аж до пояся, але на віщо бре- хати, що я й дївкою була лиса! Чи вонаж забула, як я колись, ще за панщини, вибі- гала на лан позивати свого чоловіка за те^

— 472 —

ЩО ВІН ^[єнї вирвав коси ? Всі люди на лану бачіїлп, як я показувала панові свої спнякп, як скидала очіпок і навитягала з кіс дві добрі ж:менї волосся. Всї люди бачили, що я не з вівцї його тягла, а з своєї голови. Мабуть тільки Парасці повилазили баньки, бо не втерпіла : зараз таки прибігла і почала брехати тому пикато:»гл' битливош' панові, що я те волосся сїм рік збірала з гребінця ще й половину жидівського з шстечка при- несла; а як у моєї дочки облїзла голова, то я, б^щїм, і те позбірала та підмостила під очіпок. Так набрехала на мене панові, що червономордиїі пан побив мені спину ще й з лану прогнав. Каже вона, що я й дївкою була задрипана, а про те забула, що я да- леко од неї мололча. Я ще на припічку капіу їла та гусинята пасла, а вона вже га- няла по улицях та по досьвітках за хлоп- цяшї, аж тини тріщали. Я стала дївкою. а вона ще сьвітпла сивим волоссям, трохи не посивіла на пні. До мене, то нїгде правди дїти, йшли старости, так що в мясницї їг двері не зачинялись. Я одіслала з гарбузом двадцять пар старостів, а до неї ніхто з ста- ростами і через поріг не заглядав, доки не піддурила Омелька; та й той узяв її мабуть тим, що в його і тепер не всї вдома, а зза- молоду зовсім таки не було одної клепки в голові. Сама вона блудниця зроду, як і мати Гі була. А ще на мене кричить, що я байстрюка прігвела. Вона не знає, що я за того байстрюка і одпросилась, і одмолилась : вігходила по манастирях та по церквах, ззїла з тридцять пасок в Кпїві. Коли мене брав

— 473 —

Соловейко, ТО знав, кого брав, тільки одна Параска коле мені* очі тим байстрюком, де мене вглядить. Так уже мені допекла, так настирилась, що хоч з мосту та в воду. Нема мені* де сховатись од неї, як од мух у спасівку, хоч лягай в домовину. Оце піду до сьвященика та скажу : Батюшко ! Не можна мені' через Параску довше на сьвітї жити; благословіть мені хоч зараз скоропо- ^стижно вмерти. Я запишу все своє добро на сорокоуст, ш;об Бог простив мені гріх, та й поблагословіть мені з мосту та в воду !

Колиб Параска брехала на мене по селу, та хоч мого роду не зачіпала, а то збунту- вала проти мене всю мою родину: і мого ■чоловіка, і пасинка, і пасинкову жінку, на- віть моє чадо, мою заміжню дочку ще й мого сина, хлопця; хоч зараз кидай хату. То було ніколи й не загляне в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею; перестала брати воду з криниці на нашому городі ; а це колись одного дня, ні сіло, ні впало, Па- раска рип нашими сїнешними дверима! Як стояла я в сінях коло діжки з водою, та так і охолола: держала в руках кухоль з водовз та й впустила до долу. А вона, як ся со- бака через тин, так і плигнула проз мене че- рез поріг, та в пасинкову противну хату. Мені й добрп-день не сказала, тільки блиснула на мене здоровими вовчими сірими очима. Вскочила вона в пасинкову хату та й две- рима гуркнула, аж мені в голові гуркнуло. .„На свЬю голову гуркай І — крикнула я на всі сіни. — Бодай ти своєю головою наклала" ! «Стою я коло діжки як стіна, а вона там за

474

дверима цмокаєть ся та дзиґоріїть як сброк сорок на тішу. Моя душа вже ч}т., що Па- раска говорить з пасинком про мене, бо я в неї спжу на язнцї день і нїч. Я такп не- втерпіла: одхплпла трошечки двері та й за- глянула в хату. Дпвлю ся я, Параска спдпть за столом на покутї й обществує. її гладке, аж пухле, лпце лпснпть проти вікна, як раз^ так, як лиснїла морда в нашого старого пана.. Та й гладкаж морда стала в Параски: як- той здоровий гарбуз на баштанї: та така пухла, що як би тикнув пальцем, то здаеть- ся, палець так би й загруз, як у кабанячому здорі. На голову начепила нову квітчасту хустку з червоними торочками, ще й в добре- намисто вбрала ся. Убрала ся, неначе дурна дївка на весілля. Вжеб давно час їй дбати на смерть та готувати ладан, намітку та воскові сьвічки, а вона в червоне намисто вбіраєть ся ! Я молодча од Параски, а вже сховала в скрині собі на смерть і наштку^ її сорочку, і гроші на похорон, на сьвічки^ на подзвінне, на корогви, на євангелію, та на мари, — бодай л^же на марах впнесли або мене, або її, бо ми ніколи не помирп- мось. Дивлю ся я через двері, — стіл за-^ стланий скатертю, на столї пляпп:а й чарка і полз'мисок з солони:ми огірками, а другий: з печеним курчям. Коли я придивлю ся, аж поруч з Параскою сидить :мій Соловейко !: Як побачила я свого чоловіка коло Параски,. то трохи не зомлїла. Сидить за столом і па- синкова жінка, а пасинок похожае по хатї^ заклавши руки по панськи, вибачайте, за чорт зна що. Зняла я рлтси до Бога та вже

І

— 475 -^

й Діла не іюблю. Сидїлп вони та пили, поки ' сонечко геть-геть підбилось в гору. Тільки: що Параску виперло з хати, а я в хату до пасинка. Дивлю ся, од курчяти тільки і:і- сточки валяють ся під столом, пляшка по- рожня, а на столї валяють ся недоїдки з хлїба, ще П гадючі Паращині зуби видка на сьвятому хлїбі. — „Добридень, — кажх я до пасинка : — пили, їли з моїми воро- гами, а матері й не попросили" ! — та давай докоряти своєму чоловікові : — „На що ти пускаєш ту зміюку в нашу хату, через наш поріг ? ! Хибая: ти'^ не знаєш, що вона готова менї очі видерти своїми пазурями"? — Го- ворю я стиха до чоловіка та все наближаю ся до його, а він мене як пхне, я аж на лаву" сїла, наче мене зумисне хто посадив. — ,.ТО' це ти мене пхаєш через мого ворога" ! — промовила я стиха, та налапала на лаві ножа та й кал^у : — „Не бий мене за Параску, бо пожбурю оцим нолхЄМ тобі в вічі" ! А віп як скочить до мене, як ударить мене по щоцї, а щока так і зайняла ся огнем та й поси- нїла як буз. Я вхопила з стола полумисок з огірками та йо:му межі очі полумиском,- а він тодї давай мене молотити. Господи, возьми мою душу до себе в рай. Скинл^ з мене очіпок, розчіпчив мене, вхопив за. косу з одного боку, а пасинок з другого : трохи не розірвали менї голови. Я тодї до- невістки: — „Оборони мене, сяка-така дочко, бо мене вбють" І — а вона стоїть коло по- мийниці та на кутні сьмієть ся. Вирвалась я, вибігла з хати, надїла дорогою очіпок, та й пішла плачути до дочки. Коли одчиняю-

— 476 —

двері, аж у дочки на лаві, як той гарбуз, знов блпщпть пухла Паращіша тварюка. Я хрьоп дверима та на двір, сїла на призьбі та й сижу. Сижу та й думаю : це не Параска, це вже смерть моя СЛІДКОМ ходить за мною. Вийшла дочка та й просить мене в хату, а я кажу : „Прожени попереду свою свекруху ломакою з хати, бо як гляну на її одутло- вате лице, то менї стає нудно". Коли чую. Параска виперлась з хати в одні сїнешні двері на город, я тодї в другі та й увійшла в хату. Ввійшла я в хату та таки не втер- піла:" напала на дочку мокрим рядном. А дочка слухала, слл'хала, та як визвірить ся на мене," а за нею й чоловік її почав оступатись за свою матїр. Як причепились до мене, яі: приперли мене до двериіг, то я ледві втїкла з хати. Прихожу я плачучи до дош", та з жалю розказую про своє лихо малому синові, бо вже нема менї до когп прихилитись. А воно, погане, як крикне на мене: „Бо ви, мамо, самі винні, що вас усї товчуть, як жиди Гамана'' ! Боже мій єди- ний," і сей блазень забиває менї баки. Про- клята Параска настренчила всїх дїтші проти мене. Сьвіте мій ясний, не хочу на тобі більше жити. Нехай мене лучче понесуть на марах, нїж я маю поневірятись та терпіти од своїх лїтий, од своєї ріднї.

Прийшла я до дому, хотіла молитись Богу, а мене і злість, і жаль бере: не йде молитва на серце. Сїла я, підперла голову рукою та їі плачу, аж у хату входить мій Соловейко. Я тодї до його : „Коли твіїі син •робить менї лихо, то вижени його з против-

І

- 477 -

ної хати: або його вижени, або я піду сьвіт за очі". Він до мене і не обізветь ся : мов- чить, запекла душа, наче води в рот набрав. Колиж ти не хочепі говорити зо мною, ду- маю я, то я й сама доберу способу викурити з хати твій поганий плід. Соловейко з хати, а я за сокиру та прожогом в пасинкову хату. Пасинка" не бз^ло дома, тільки в хатї була його жінка. Я зпересердя кинулась до печі, та давай рубати піч; розвалила їм ко- мин, і черінь, і припічок. Нехай собі вибі- рають ся, про мене, хоч на вигон. Розва- ливши піч, побила кочергою горшки на по- лиці*, а далі' давай різати пасинкові курчята: половину поварила, половину попекла, по- обідала собі та й кажу пасинкові: „Оцеж тобі московська заклтдия, ш;об ти вибірав ся з хати хоч під три чорти, або й далі". Як наробить він галасу, а за ним його жінка, а за нею й мій чоловік ! А я собі похожаю по хатї та облизуюсь після смачного обід а. „Били ви мене, за теж і вас побила лиха година", — калгу я, та вхопила сьвятий образ під пахву під свиту, підмостила під очіпок побиривані коси та до сьвященика. Впала я перед ним на коліна, показала свої рани, зняла очіпок, навитягала з кіс дві Лчменї волосся. Витягаю чисніш,ї та пасма з своєї голови та й розказую: оце вискуб з мене чоловік, а це пасинок, а це невістка ; оце все Паращине діло. Од попа побігла в управу до волосного. Тільки ш;о надхожу до управи, а звідтіля Параска з порожніми відрами та й перейшла мені зумисне до- рогу. Біяччтть проклята, прудка як коза,

- 478 -

■ а порояші відра цок та цок об коромисло. ^^Переходь, — кажу, — переходь дорогл'! Ногп тобі покорчпть, бо я їд^' з сьвятші обра- зом під пахвою : не заподієш мені лиха, ча- ^рівницеї" Говорю я до неї, а в д^лпі в мене тьохкає, бо я бачила, що Параска'^ була в во- лості, а де вона помаже своїм язпком, там -і сьвяті образи не поможуть. Прихожу я до волостї, і сама хрепіусь, і образ хрещу. В волостї повно людпй. Волосний, таки міії кум, судить людпй, а десятник, мосі:аль, ку- няє на лаві. Стою я коло порога, достоюю черги, а мій кз'м гляне на мене скоса, наче пятака дасть, та все судить других, а про .мене байдуже. Що це таке? — думаю я: . Яж, здаєть ся, скрізь на селї обществую, -і в тебеж недавно трапезувала й на покутї ^спдїла, а ти мене наче не бачиш. Перехре- стила я під свитоБЗ сьвятого Мпколая, вий- шла сьміливо серед хати та й кажу до во- . лосного : — „Добридень вамі З котрого часу :вп мене не добачаєте? Я вже обтерла ваші пороги, на дверях стоячи". Як скочить з місця волосний, як крикне на десятника : ^Запрп її сяку- таку в холодну на три днї та здери з неї чотири карбованці за розва- лянл^ піч та пятого за горшки та курчята". Я тоді до його стиха : „Потривай, куме, кричи, та знай, на кого ти кричиш. Яж 1 в тебе на покутї сиділа"... Він не дав мені далі й слова промовити. Як торсоне мене в спину, а де- сятник з другого боку в плечі кулаком тай .випхнули мене за поріг. Бере мене москаль ^за плечі та й тягне в холодну. Я бачу, що -непереливки, та давай і собі кричати на де-

479

сятніїка : „Тп сякий-такнй спну ! Чи давнож ти постягав у мене з жертки вінки цибулі, ловисмикував зпід стріхи сьвячене маковіеве зїлля ще й узяв сніп маку на причілку. Яж тобі і слова лихого не промовила" ! А він .як пхне мене в холодну, я так і впала на солому щ;е й образ впустила до долу. Боже мій, що це таке дїеть ся на сьвітї? Мене усе село поважає, передо мною сам дяк зні- має шапку, а вони мене закидають у свп- .нюшник з барлогом. Я схопила ся та давай зпересердя стукати в двері. Стукаю в двері та кричу ; коли огляну ся, аж я стукаю не кулаком, а сьвятим образом. Чи вже з пе- реляку, чи вже й не знаю од чого, стукала я образом, доки образ не розскочив ся по лоловинї. Як глянула я на свій гріх, та трохи не зомліла. Поцілувала сьвятого Ми- колая та давай тоді лупити ногами в двері. Трохи дверий не висадила, а таки до свого добила ся ; мусїли мене випустити. Прибігла я до дому як несамовита, коли гляну в скриню, аж проклятий москалюга заграбував мого добра з скрині' на десять карбованців, і нову плахту, і запаску, і намітку, що держала про смерть, ще "й сувій полотна ! Пропало моє добро, ще й новісіньку сокиру Соловей- кові пощербила. Ой Господи, це вже мабуть швидко страшний суд буде, що таке лихо дїєть ся на сьвітї. Бють мене, молотять, мі- сять, рвуть на мені коси, як на сьвятій Вар- варі. Я вже тепер великомучениця та й годі. Колиб уже Господь милосерний прийняв мою душу до себе. І де та смерть моя заба- рила ся! Як би я не знала, що мене похо-

- 480 —

вають на собачо^лг кладовищі, яб давно сама собі смерть заподіяла. Але вже довше не видержу : не можна менї через людий віку дожити." Буде вже з мене синяків. Тепер я і справді лиса, бо обірвали менї на голові все волосся. Ще й гріх прийняла на душу: як гляну я на сьвятого ^Іиколая, на ту роз- колину через самісіньку борідку, то й ду- маю, що менї, за мої гріхи, зостаєть ся тільки скоропостижно вмерти. Нехай уже Параска живе на сьвітї, а менї нема місця на землї ;; менї вже дорога просто до Бога.

„Оженю я свого сина Петра, — кажу я до свого чоловіка: — Я вже стара, не- здужаю робити, та й ти вже старий ; нехай за" нас роблять дїти, а ми вже будемо одпо- чивати ; мій син ще зовсім хлопець : тільки пш минув вісімнадцятий рік, а я візь^^іу не- вістку, старшу од його, то вона буде працю- вати за себе й за мене". Ото й причепилась я до хлопця: оженись та й оженись. Він мене й послухав: взяв Олену, старшу од себе. Невістка, правда, попереду мене слу- хала, а далі як розібралась, то неначе ска- зилась. Я посилаю її в поле, а сама поряд- кую в хатї, а невістка каже, що я нічого не роблю, та давай менї докоряти : „Вивер- нусь, — каже, — і собі, мамо, разом з вами у садку та спати му до вечора". Я давай навчати невістку : „То ти, вража дочко, таке матері говориш ? Мій син ще вюноща, а в тебе вже коси посивіли ; ти здорова, як корова, то й повинна робити за себе й за матїр". Як визвірить ся вона на мене, а син за нею І Я розсердилась та як держала ко-

І

- 481 -

чергу В руках, та її махнула, щоб од неї відбиватись, та якось і зачепила невістку по руцї. А вона каже : „Тепер ЛхЄ, мамо, -коли вп менї поперебивали руки, то й їдьте самі на поле з Петром, бо я не поїду". Боли вже стоять запряжені, стоять та й стоять, а не- вістка сидить собі, згорнувши руки. Стала менї шкода худоби ; поїду, думаю, на цей раз на поле та покая^у синові й невістці^ як стара мати працює. Сїли ми з сином на віз. Син поганяє та мовчить, а я все його навчаю та навчаю. Виїхали ми за царину. Син все мовчить як нїмий, коли б словом до мене обізвав ся, а я все навчаю, як дїти повинні слухати матері, як Бог повелїв в сьвятих заповідях шанувати батька й ма- тїр. За возом йдуть на поле дївчата та хлопцї, а я їм розказую про сина та невістку, щоб їх дурних навчати, як шанувати своїх роди- телїв, бо й вони ще дурні вюнощі. Коли це мій син як крикне, мов скажений : „Мовчіть, мамо, бо їй Богу, скочу з воза та й вернусь до дому". Я розгнівалась та й кажу : „Коли ти мене гніваєш, та не слухаєш, то ти не мій син, а бісів син, а твоя жінка не моя невістка, а чортова дочка". Виїхали ми вже на поле, а я все таки не мовчу та навчаю, бо яж — мати, маю право. Мій син як схо- пить ся з воза, як крикне : „Вставайте, мамо, та ідїть собі до дому, а я сам поїду в поле". Я собі сижу та й кажу : „Не діждеш ти, вра- жий сину, щоб стара мати слухала блазня. В тебе ще на губах молоко не обсохло". Син ухопив ся за полудрабок та давай переки- дати воза. „Потрівай, — кажу, — я докажу

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕвщького том І.

31

- 482 -

тобі, що я ггарша". Та й собі вчепилась ру- ками і ногами в полудрабок та її вдержа- лась. Він зайшов з другого боку та знов перекидає воза. А я й собі вчепилась в дру- гий полудрабок та таки вдержалась. Торсає він воза, аж в мене кістки торохтять. Він кинув ся до волів, випріг воли з ярма та й погнав до дому. Я спя^у на возї та й зняла руки до Бога: „Ой, Боже мій милостивий І Спасе мій ! Богородице Дїво, радуй ся ! Оче напі. батьку наш! Щож це далї буде на сьвітї, коли син зн^тцаєть ся над матїрю. Мабуть у вечері буде страшний суд". Сижу я на возї та од слїз уже й полудрабків не •бачу. А тут на сором менї люди йдуть на поле та щ,е юрбами, неначе їх сатана на- гнала зумисне, щоб подивились на мій со- ром. Прийшла й Параска з граблями та сьмі- €ть ся ще й докладає: „Поганяй, бабо, та держи цабе, бо перекинеш ся" ! Вивіз мене лукавий син, неначе на сьміх людям та й покинув серед шляху, як ту старчиху за ца- риною". Встала я з воза та й думаю : коли син покинув воза серед шляху, то покину й я, — та взяла торбу з хлібом та й верну- лась до дому. Годуй дїтий, піклуй ся коло їх, навчай з ранку до вечора, а вони кажуть, що я їх лаю з ранку до вечора. Потрівайтеж, думаю я, коли ви вивезли матїр за царину на сьміх ЛБідям та й покинули на великому трахту на розпуттї, де ховають вішалників та пшбеників, то іі я покину вас. Я пожа- лілась своєму Соловеїікові, а він оступаєть ся за дітьми "та ще й вилаяв мене.

Постріваіг же ти, Соловейку, — думаю я; яж тобі оддячу це й на сїм сьвітї, коли ти тягнеш руку за Параскою та за моїм ли- хим родом. Коли ви всї мене товчете, як ма- когін макітру, як рубель качалку, покину я свого чоловіка, свій поганиїг рід, своє село та піду в сьвіти по манастирях. Вхопила я торбу з сухарями, вдарила три поклони пе- ред "^ образами та й кажу до чоловіка і до ріднї : „Прощайте на віки, тільки ви мене й бачили. Я за вас молилась Богу, а тепер піду в Київ та прокляну вас, і Параску, і все село". Поклонилась їм до землї та "^й маіїнула з двора, і хлїб не зжатий покинула на полї. Вийшла я на гору за царину та й не оглянулась : не я:аль мені села, хоч би його й сьвята земля поглинула. Пішла в Київ — одговілась, пішла до Почаєва — одговілась, знов вернулась до Київа та по тилгніо си- діла в кояхному манастирі; з Київа потягла ся понад Днїпром лугами та дібровами в ржи- щівський манастир на храм, а потім в кор- сунський, а з корсунського в богуславський на одпуст, а завідтїль в лебединський па- нянський знов на храм. Йду собі лугами, берегами та зеленими лїсами. На дворі лї- течко, ясно й тепло, як в усї ; скрізь пташки щебечуть. Прийду в манастир, народа сила, дзвони дзвонять, наче музики грають. Скрізь мене приймають та витають, як божу стран- ницю. Як згадаю, як моя рідня за мною плаче, то менї алі на серцї весело : я раз аж сама трохи заплакала, так розжалоби- лась І Нехай же, думаю, тепер мій чоловік попосоває горшками в печі, коли злигав ся

— 484 —

З МОЇМИ ворогами. Ходила я по манастирях та по церквах до холодів, доки не обносила ся. Чую, вже моя длтпа зовсім прохолола: на серці стало, як на дворі після Покрови; я й повернула толї до свого села. Прихожу я до свого двора. Як угляділа мене моя рідня, так і повибігала вся з хати. Невістка вибігла, одчиняє мені ворота ; мій Соловейко кинув ся до мене та давай плакати: паси- нок^плаче, син плаче, невістка плаче : ка- жуть, думали, що вже мене й на сьвітї нема. Йду в хату, собаки спинають ся на мене та, їіі Богу, лижуть мені рлллі. Прийшла я в хат^^ сіла під образами на покуті, роздаю всім і:ппарисові хрестики та пляшечки з почаїв- ською водою. Невістка застлала стіл білою- скатертею, поклала на столі хліб та сіль, бі- гає по хаті, як курка з яйцем; я всім роз- казлто про сьвятГ манастирі. Тепер я бачу^ що знов обществую, та й давай усіх нав- чати : „Бачте, плачете за мною, а лихо ро- бите ; сьогодня садовите мене за тесові столи, а завтра, мабуть, знов будете мене за коси скубти, а мого лютого ворога Параску за столи салити". Люди облесливі, як ті собаки: і хвостом вертять, й зуби вишкіряють. Чую я. почали благовістити на вечерню, бо тоді була субота. Наділа я білл' сорочку, завер- тіла голову наміткою та й іду собі через го- род до церкви. Ті^льки що вийшла на город, коли гляну, аж Параска бере воду з моєї криниці. Гляш'ла на мене та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город : „Чи вже знов приблудилась до села, волоцюго ? Г Я думала, що вже й ворон твоїх кісток сюди

— 485 —

не занесе, що вже тебе й на сьвітї нема, та оце беру воду з твоєї крпнпцї. Чи й за гра- ницею тягала ся, волоцюго, чи тільки по Одесі* старців водила ? Як побачила я Па- раску та їі не стямилась ; як кольнула мене колька в печінки, та од того часу коле мене та й коле. Вже й сьвячені миколайки пила, вже й маковійовим зї'ллям підкурювалась, НІЧОГІСІНЬКО не помагає. Од того часу, як тільки де побачу Параску, то мене зараз кольки ісолють і в грудях і в животі, і в пе- чінках, так що їі дихати не молена. Певно то не Параска брала воду з криниці : то нагла смерть моя стояла іголо криниці, бо мені разом сьвіт замакітрив ся, а Параска не знаю, де й ділась, наче в криницю піубов- онула. Од того часу я вже ледві дишу, ледві хоїку : штрикає ]\гене колька день і ніч. Не можна, не можна мені довше на сьвіті жити. Про мене, нехай майстрі й сьогодня роблять домовину. Я влхЄ не живу, а тільки мучу ся, стогну та тихо молю ся: „Ослаби, оставп, одпусти, прости й припусти ; присунь ся й одсунь ся ; прикотись і за село поза ца- риною покотись од нині й до віка !" Благо- словіть мені наглою смертю вмерти.

1874 року.

Б КОНЦЕРТІ.

Був концерт... не концерт, а Генеральна репетнщія Лисенкового концерта в київ- ському театрі. Я люблю цї ґенеральні репе- тіщіГЇ. Вони виходять кращі і вдатнїйші, нїж концерти. Кожний артист грає й сьпіває не для других, а нїби сам для себе; сьпівп ллють ся вольно, як вольна річка по лугах,, як вольний теплиїг вітер по степах...

В театрі темно й пусто. По льоял-ах, по партері денеде мріють люди, нїби притаїв- шись по закутках. Але сцена осьвічена, аж сяє сьвітлом.'^ Хори в українських костюмах. Залита сьвітом сцена," декорациї, артистки й хори при темному театрі ефектно сяють, неначе на чудовій картині часом виступає десь далеко в лїсї. або на водї ясно осьві- чене місце на темрявому фонї, і притягує до себе очі.

я один сижу собі й думаю. Музика по- чала ся. Я заплющую очі. Мотиви ворлчпать нерви. Гарно менї, "^ неначе легкі хвилї гой- дають тихісїнько човник, підкидають мене, колишуть в темному повітрі. Мислї згаса- ють, притаїлись. Я не паную над ними. Самі ду^іи без моєї волї ворушать ся. Ото перед моїми очима виступають якісь картини, нїби туманом повиті. Картина за картиною, образ

- 487 -

за образом манячать, міняють ся, десь зни- кають. Нїбп з густої імглп виглядають якісь обличчя. От виглянуло чиєсь лице иишне, лївоче, задумане, з чорними очима, глянула мені" просто в вічі і десь потонуло в імглї, а за ним зявились инчі, то молоді, з осьмі- хом на устах, то сивоусі, поваяші... За ними йдуть нїби перед очи:ма цілі події, цїлі сцени, неясні, невиразні, плутають ся, як павутина по квітках... Над ними якесь не наше небо. Кругом то лїси зелені, то луги, то якісь дивні ріки в фантастичному сьвітї... Картина йде за картиною, як у дивному снї. Я ми- луюсь ними, задивляюсь на їх, неначе бачу їх в своїй уяві. А музика ллеть ся, як тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тишить, повіває, нїби теплим вечірним вітром, і на- водить чарівні мрії.

Полила ся клясична музика. Почала ся Бетховенова ^Вопаіа аразбіопаїа". Загреміли акорди, тверді як сталь, дужі, глибокі як море. Гук лив ся, переливав ся дулпіми хви- лями. Мельодиї сиплють ся, переплутують ся в якомусь хаотичному неладї. Сумно, темно. Думка спадає нїби" в якусь темряву. Бачу якийсь хаос, нїби до створіння сьвіта. Бачу, нїби кругом мене хвилюють збурені стихиї. Нї то море, нї то земля. Небо черво- нувате. Хмари кровіо облиті. Акорди клеко- чуть, і передо мною нїби клекоче море, осьві- чене червоним сьвітом. На чорних скелях та горах стремлять якісь лїси велитенські, досягають верхами до чорних хмар. Акорди пішли в нелад, і стали, нїби струни разом

^ 488 -

порвались : і мені здаеть ся, що луснз^ли й розсипались гори, скелі впали в море...

І знов полились дивні мельодиї, сьпі- вучі, глибокі та ясні. Мельодиї стали ви- разні, наче пісні. Вони виринають з поетич- нього неладу, як сирени з хвилі. Клекіт втих, і неначе сонце ясне виглянуло з хмар. Блиснуло синє небо. Море втихло. Гори й ліси ніби засьміялись. Полилась виразна мельодия, торжественна, величня. Щось ве- лике почулось в тих мельодиях. Здаєть ся мені, що я в якомусь храмі. Якась велика базиліка, якийсь ґотичниіі храм. Сьвіт ллеть ся через червоні та сині шибки, ледві мрі- ють стіни. Орґан граб торжественні гимни. Мельодиї ллють ся попід зводами, лунають десь високо, високо і летять в небо. Чую в тих мельодиях гаряче кохання людського серця, щастя любови... А струни сумно гу- дуть, знов пішли в нелад. Я неначе бачу якихсь замучених людий, почуваю горе їх серця. До мене виглядає бліде" лице моло- дого ґетевського Вертера. Рванув ся акорд і порвав ся. Порвалось серце молодого Вер- тера і затихло на віки...

І знов тихо вуркочуть багаті, повні, густі, сумні мельодиї, неначе передсмертельні мрії Вертера, неначе нудьга і сум другого вели- кого ґенія того важкого часу — Байрона. Почуваю серцем його сум, його тугу серед розпусти, пустоти суспільного життя, його чорного часу.

Бцвай я,Щ}Ов. краю, мііі краю коханий! Твій берег в і.чглї сизій зникає...

— 489 -

Чуєть ся мені пісня Байрона, що по- кинув свіії рідний, але ворожий, розпустний край і пішов блукати по сьвіту, шукати спо- кою для свого розбитого серця. Як намальо- вані, встають передо мною всі* картини, всі" місця, де Чайльд-Гарольд розважав своє люте горе: то встає передо мною розкішний Лісабон, то Рим, Венеция, Альбанїя з своїми торами та скелями. Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами. А там встають Альпи. Над Альпами грім, 'блискавка. Гремлять гори, тріщать скелї, ■а над горами піднімаєть ся дух Манфреда, проклинаючого нікчемних люд ий свого часу. „Одного щастя бажаю я : забути, забути все на сьвітї, забути гидкий час, пустих нікчем- них лв)дий ! ^ — ніби говорять мельодпї ве- ликого поета- композитора:— але не можу за- бути, бо люблю ліодіїй бідних, безталанних, задавлених".. І знов музика ясна, як погожа вода в Дніпрі, ллєть ся виразною мельоди- •€ю піснї гарячої, люблячої. Сьпівав нещасна душа, що хоче щастя, рветь ся з неволї на вільний сьвіт божий....

Мельодпї стали, ніби вмерли, і картини десь ніби закутались в туман : і сумні згадки про ті важкі часи нїби вмерли і счезли, як туман перед ясним сонцем.

Сцена осьвітилась. Ото виходить на сцену український хор. Народні костюми сьвіжі, гарні. На дівчатах аж блищать квітки та стрічки. Вишивані сорочки, червоні чере- вички, намиста а/К сяють. Повіяло рідним духом України. На сценї заворушилась сила молодих людий. Сьвіжимії молодими голо-

— 490 —

самії полила ся Ліісенкова кантата: ,.Біоть п ор огп".

Загув оркестр прелюдию. Загуркотали баси. Полив ся голос чудового барітона :

Бють пороги, місяг^ь сходить. Нема СЧмі... омергти Як і перте сходив. У Днїпра питають :

Нема СЧчі. пропав і тоїі, Деж то нсгиі д^ти ділись^

Хто всЧм верховодив. Де вони гуляють ?

Нема Січі І Одно слово ґенїя, кинуте в мельодию і ніби чарами розгорнулась пе- редо мною картина. Пустиня. Українські степи мріють без краю. Вечір. Червоне сонце сїдає і заливає степи, Дніпро лиснить чер- воним сумним сьвітом. Очерети дрімають. Верби стоять непорушно. Десь далеко поне- слась моя думка понад лиманом. Вода лис- нить в лиманї. Пусто. Глухо. Сїч лежить в руїнах, як давня Троя. Нїгде нї живої душі, все замерло на Українї.

А чудовий барітон ллєть ся, перелива- еть ся, а в мотивах неначе чуть, як гудуть Дніпрові пороги, як реве Ненаситець серед мертвої степової тиші. Сумна, поважна, гли- бока й народня мельодия. Здаєть ся, ніби давній кобзар плаче на руїнах Січі, ніби могл'тнї сльози Запорожця ллють ся разом з мотивом. АІісяць сходить, як золоте чер- воне коло. Темнїпшає. Степи її лиман кри- ють ся фіолетовою імглою. Тихо й мертво. Тиха задріа наполягла на мою д^тиу.

А мельодия плине, як Дніпрова вода. Починаеть ся тріо : „Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче". І здаєть ся, чл'єш серед тієї мертвої ти-

— 491 —

III І різкиіі, пронизуватий крітк Дніпрової чайкп...

„Де ви забарились? В є р н ї т є ся, диві те ся"! — впсоріо піднімає го- лос тенор. І перед моїми очима нїби по Дніпру заворушились козацькі чайки, поле- тіли птицею по водї, мигають як стріли.

Ніч. Один місяць ллє тихий сьвіт. Ор- кестр гуркоче тихо на басах. Акорди ллють ся то в гору, то в низ. Здаеть ся, десь бє хвиля, здорова, дужа. Це не Дніпрова хвиля. Це Чорне море грає. Хвилі плещуть ся не то об скелю, не то об берег. Підняв ся мі- сяць в гору. Серед моря стоїть турецька ґа- лєра, нїби скеля стремить в темряві. Високе сопрано в тріо впало, нїби блискавка, і осьві- тило море нїби огнем.

Кругом ґалєри козацькі човни. На чов- нах сидять рядами козаки з довгими вусами,, загорілі, з дужими плечима. Я нїби бачу, як виступають їх лиця, ясно осьвічені блї- ками, неначе на темних картинах Рембранд- та. На ґалєрі ряди невольників- козаків при- ковані до ключин. Мілг ними Турки сто- ять в пишних уборах, в золоті та сріблі. . Все стоїть й не вор^чиить ся. Я бачу нїби живу картину серед моря. Хвилї бігають,, миготять.

Слава не поляже^ Чия правда, чия кривда

Не поляже^ а розітже, І чиї ми дїти!

Що дїялось в сьвітї,

„Слава не поляже"! — засьпівав дівочий хор, полив ся нїбп з неба ґразиоз- ний гомін. Цілий хор дужими голосами під- хопив „Слава не поляже, а р о з к а ж є"!

— 492 -

І картина нїбіг ожила перед моїми очима. Човни рушили до ґалєри. Козаки заворуши- лись. Ото вони вя;е на ґалері. Блищать шаблї. блищать криві турецькі ятаґани, нїби бли- скавка мигає по ґалері...

Впали Турки. Розковані вже неволь- ники. Ґалера заворушилась і поплила в ли- ман. „С л а в а н є п о л я ж є І — засьпівали козаки, і ліпіан зралїв, заколивав ся. Загув Дніпро, витаючи своїх гостиїї на Ук^^аїнї. Впала темрява ночі. Запалало небо огнем. Сонце одразу викотилось на небо. Ожили береги. Заклекотали орли в степу. Зашугали чайки. А козаки пливуть і сьпіваїоть." Дні- прові хвилї грають. Вода гуде, пороги сто- гнлль.

„Н а ш а дума, наша пісня не вмре, не загин є" І — гукають к'озаки. їх очі блищать. Торжественно пливе ґалєра лиманом. От загув Днїпро. Показались бе- реги, обставляні скелями: над водою верби тонл'ть в промінні пекучого сонця. Широкий Днїпро грає, лиснитьискрами. Аторжественна ігісня ллєть ся, переливаєть ся. Чуть силу України в тих дужих мотивах, силл' велику, незломну...

„Наша дума, наша пісня не вмре, не загине"! — пш раз сьпіває хор. І перед моїми очима нїби сяє ще один славниіг день України, день майський, але гарячий: то був маїг України після сотнї років лютої зїми, після сотнї років польського ярма. Нїби бачу той день над Корсуном.

еЧїси зеленіють. Квітки цьвітуть. Гаряче •сонце сяє. Рось в долинї лиснить, неначе

— 493 —

потрушена золотим порохом. Поляки розбиті,, втікають.

Замовк хор. Самі чоловічі голосп вда- рили : „Гей, не дивуйте, д о б р ії лю- ди, що на Вкраїні' повстало". Ор- кестр виразно вибиває такт на басах. Хор гремить, одбивае мельодию одрубчасто: чую марш, торжественний, славний, дужий як морська хвиля, і разом з тим радісний; пі,ось- славне вчинилось на Україні... От неначе перед моїми очима Богдан Хмельницький з золотою булавою вступає в Корсун. На. козаках сяють червоні жупани. Народ зали- ває улицї, майдани. Скрізь натовп, скрізь - невимовна радість. Радїє народ, сьпівають козаки : встала сила України, ожила, во- скресла.

Пісня скінчилась. Барітон засьпівав сольо жалібну пісню: „Ой, чого ти по- чорніло зеленеє поле"? Нїби через сон чую слова : „Круг містечка Бе- рестечка на чотири м и л ї мене славні Запорожцї своїм трупом в к р и л и..." Смутна мельодия ще не дійшла до серця. Ще лунає пишний мотив, ще бачу перед собою ясний, гарячий день, але не над Корсуном... десь далі, серед поліських лісів, над зеленими, як оксамит, поліськими лугами. Бачу військо козацьке, нїби чорна хмара наступає. Над ним мають червоні ко- рогви; поруч стоять Татари. Біла ханська здорова корогва високо несеть ся, як білий лебідь лине в синьому небі. По другий бік польське віїісько в дорогій зброї. Сонце грає на золотих уборах, на дорогих контушах,.

- 494 -

Між ворогами зеленіє широка болотяна ни- зина. З ранку до півдня стоїть вііісько її не ворухнеть ся. А сонце сяє, граб маревом над золотими шишаками, блищить на списах. Богдан в червонії! горностаєвій мантиї, з зо- -лотоіо булавою, обсипаною алмазами, лїтае перед козаками на страшному баскому конї.

Загреміли гармати. Рушили Поляки. Вдарили на їх козаки. Зрада в козацькош' війську... „Почорнїло ти од крови, козацької крови"... долїтає до мого вуха я^алібна мельодия. І рушилась козацька сила. Татари зрадили. Хан'^деряшть Богдана в своєму наметї і не пускає в битву. Вигов- ський поїхав в Чигирин, щоб привезти ви- куп за Богдана...

Ніч, темна ніч. В зеленому ханському наметї сидить Богдан, похиливши голову. Роєм лїтають його думи. Чуть гук гармати. Козаки гинуть. Хан держить в неволї розум України. Побігли козаки назад на Україну...

І знов виступає передомною инча кар- тина. Стара віковічна волинська діброва. Козаки сидять кругом багаття. Старі дуби чорніють як скелї. Сьвіт пронизує зелене гілля, миготить на стомляних. осмаляних козацьких головах. Бачу втомляні очі; ви- разно вистлчіають з темряви високі задумані чола, неначе на темрявих картинах Рем- брандта. Коло дубів лиснять наконечники списів. За дубами виглядавзть силуети ко- заків, привязані конї, неначе тїнї. Старий вусатий кобзар сидить коло огню, грає на кобзї й сьпіває : „Клюють очі к о з а ц ь- кії, а труп V не ХОЧУТЬ*'... Я неначе

1 Ь І. є/

— 495 -

бачу ЇІОГО сумний вид проти огню : ііого довгі сиві вуса, бачу сльози в очах. Пісня його, нїби на похорони України... І ту пісню нїби слз^ають віковічні дуби. Похилились од горя зелені віти, капають не росою, а сльозами, кровю. Мертво, тихо кругом. Су- мують козаки. Сумує діброва.... „Ти знов б у д є иі зеленіти, а ми вже ніколи" чую я, і сльози підступають до очий.

„Ой Дніпре, мій Дніпре, широ- кий та дуягий! Багато ти, батьку, у море носив к о з а ц ь і: о і крони, щ є й понесеш, друже"!— знов починає барітон Лисенкову багату мельодию; а я все ніби бачу того кобзаря, неначе древнього пророка, ш;о пророкує будуще Закраїни. Ш,е жде Україну кров, ріки крови за вольную волю : ще її жде славна Батова, Максим За- лізняк, Ґонта... Які сумні, які страшні кар- тини! Не легко вмерти Україні.

І все бачу я ту саму картину в діброві. Картина нїби стоїть перед моїми очима, як намальована пензлем Рембрапдта. Бачу инчу велику діброву десь, коло Чигирина. Багаття жевріє. В лїсї тихо. Запорожці ледві висту- пають з темряви. На їх загорілих чолах, на вусах, на червоних кармазинах бігають ви- разні червоні блїки. То блиснуть здорові чорні очі, і неначе згаснуть, то блисне чор- ний довгий вус, то вирнуть десь густі чорні брови і десь сховають ся. Як червона блис- кавка, мигне промінь по червоному жупанї і десь нїби впаде в траву. Листя на дубах жевріє як жар. Дуби чорніють. Коло багаття грає на кобзі і сьпіває вже не старий кобзар.

— 4У6 —

а молодий Ярема Галайда: „Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий т а д у ж и й" !— ллеть ся його голос, сьміливпй, голосний^ Потомляні Запороящї та гаїідамаки то си- дять, то лежать, підвівши голови і спершись на руки і слухають ту мельодию. „І сю ніч,. Д н ї"п р є, н а п є ш ся ш л я х є ц ь к о ї к р о- ви!" — сьпіває Ярема, а його чорні очі бли- пдать, сиплять искрами. Чоло підняте в гору^ лице дише сьшливостю. Сьпіває вже не най- мит польський, не попихач жидівський. Сьпі- ває чоловік, сьпіває вольне серце, вольна душа, що притаїлась і сховалась од ворогів: в густій темній діброві...

Коло дуба стоїть обпершись Максим Залїзняк, високий, плечистий, міцний, ду- жий, як віковічний дуб. Лице повне, румяне^. чоло високе, очі тихі, синї, русяві кучері хмелем вють ся по голові.

„Максим козак Залїзняк, ко- зак з Запоре яг жя: як виїхав на Вкраїну, як повная рожа", — каже про його " пісня. Як рожа сьвітить ся його біле лице, ясно осьвічене. Не тобі лити людську іфов ! з такими очима та кучерями тільки сьпівати піснї про кохання при ясному місяці в вишневому садочку. Та горе гірке: Україна задавляна ворогами. Не в тобі, Мак- симе, причина пролитої крови, а в твоїх во- рогах... А там, далеко по густій діброві, між товстими дубами скрізь мигає багаття. Па- лає огонь. Коло огню сидять нужденні гай- дамаки, що повтікали од польської панщини^ сидять наймити, сидить обідрана голота. Одежа на їх драна. Вони босі, трохи не голі^

- 497 -

зануджені, замучені. Червоний огонь бігав по їх розхрістанпх худих грудях, по сухих запалпх щоках...

Бачу неначе картину з Дантового пекла^ неначе виглядають на мене з розпечених^ аж червоних, могил та домовин бідні душі> замучені, розпечені в пекельному огнї... Бея діброва грізна, сумна, страшна, як Дантове пекло. Сум налїг на мою душу.

Замовкла пісня. А картина стоїть перед моїми очима. Дотлївае жар в багаттї. Чорні дуби неначе вкриває туман. Все тоне в тем- ряві. Полились нові ґрациозні мельодиї. По- чав ся мельодичнїй Лисенків дует : „І ш и- рокую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину... не забуду я". Яка гарна, делїкатна мельодия ! Як вона до- ходить до серця.

Страшна картина в лїсї счезла, неначе сон. Сьпіває дві щасливі дупіі. Радість за- коханого серця ллєть ся в тих мельодиях. Передо мною зелений гай. Ніч місяшна. Мі- сяць пливе серед неба. Під ним легкі про- низані жовтим сьвітом хмаркп. Сьпіває нїби Шевченків Ярема з Оксаною під гаєм... Те- нор переплїтаєть ся з сопраном, неначе дві срібні нитки, і дзвенять про щастя: розка- зують, що бачила колись широка долина, і висока могила, і червона калина, що чула вечірня місяшна година... А бачила червона калина любов чисту, молоду, чула вечірня година, чув місяць золоті "^ слова молодого щастя... „Та що з того... Не побра- лись: розійшли ся, мов не зна- л и сь"... ледві чую слова. І мельодия задзве-

твори іЕ. НЕЧУЯ ЛЕВЩького том І. 32

— 498 —

нїла елєґівв:), смутком, але не ваягкпм, не тим, то вбиває душу, гнїтіїть серце і наки- дає чорне покривало на очі... 4ув^ голос Яреми десь влїсї, коло панськиго палацу, чи під Лебедином, за стїною лебединського :манастиря. Чую голос Оксани з вікна висо- кого палацу з неволї... Голоси затремтіли, отот заплачуть. Жалібно як голуб, загув те- нор в ґрациозних переливах. І його ^-олос тихо лунає десь під черешнями та яблунами і ллєть ся під небо до ясного місяця. Чуєть ся розстання, але не на віки, не до смерти. Чуть надїю в тих чудових мельодиях, як Б^сьпівах пізнього соловейка надїю будущої весни. І знов колись прийде весна, зацьві- туть сади і засьпіває соловейко, закує зо- зуля...

Лїс, огонь, кобзар, козаки, ціла кар- тина десь нїби чарами счезла. Чуть музику Моцарта. Грають його сонату. Як" перли, по- злились веселі акорди. Неначе хтось сьмієть ся весело, голосно, од щирого щасливого серця. Полила ся мельодия —пісня, витяжна, ґрациозна, мягка, як шовкова нитка. Неначе з неба ллєть ся та чаруюча мельодия і ма- лпть серце, лащить ся^ до душі, як лїтня хвиля лоскоче тепле тїло. І знов посипались дрібні веселі акорди, неначе забрязчало чер- воне намисто з золотими дукачами в гарної дівчини на пшї. Я чогось згадав Альпи, Зальцбурґ, де родив ся й виріс Моцарт.

Неначе чарами хтось вхопив і підняв завісу. І перед моїми очима став Зальцбурґ серед Альп. На зеленому гладенькому лузї неначе з землї висунулась тераса скеляї^ довга

— 499 —

З рівними стрімкими камяними стїнами нав- круги. Понад скелями знов зеленіє луг, зе- леніє роскішний сад. З одного боку на ви- •сокому горбу стремить давній лицарський -замок з баштою, де я давно колись стояв на ■самому вершечку і милував ся Альпами...

День. Сонце, сьвіт,"^ радість. Я ніби стою на баштї. В низу під скелями бачу хрести церков та дзвіниць, Зальца шумить. А по другий бік замку зеленіє лука, аж очі бере в себе, а кругом неї гори рядами вигляда- ють верхами одна зза другої. Одні — високі, чорні, скелисті : другі — вкриті снїгом, треті— ховають верхи десь у білих хмарах. Все за- лито сонцем, все тремтить в мареві. З гли- -боких долин чуть гук пастушого ріжка. Трелї ллють ся, сплітаючись з мельодиями Моцарта. Скільки життя ! Скільки весело сти в тих мельодиях! Яка сьвіжість, неначе -сьвіжа зелень альпійських гір та лісів. Ме- льодия, нїби та прохолода, той сьвіжий вітер, що повіває з високих Альп в гарячий літ- ній день.

І перед моїми очима майнули, як мрія, картини Макарта, ш;о викохав свіГі талант в цьому самому місті, картини кольоритні, <іьвіягі," як мельодиі Моцарта: синє небо, сизі скелі, вода, зелень садів, квітчасті ки- лими в ґалериях між мраморнимп кольонами. А на тому фоні майне чудовий дівочий торс, пишне лице з огнястими очима, білі, як мрамор, плечі...

От почулась арня Мефістофеля з Фавста...

Бачу сцену з Фавста, Мефістофель з го- стрим лицем, з ПІДНЯТИМИ кінчиками губів.

5(Х>

З дезгонськпм осьміхом на устах. За ним молодий Фавст, Марґарпта...

І знов бачу я не сцену театр а, а сцену сьБІтоБт. Знов тіж ПИШНІ Альші встають пе- редо мною, ті гори, де заховалась людська воля од людського деспотизме. Але сьвіт гасне. Темнїйшає. Ніч. Горп мріють силуе- тами. Гора піднїмаєть ся в гору в небо. На горі стоїть Мефістофель в червоному сяєві. Очі горять, як жар. Зуби блищять. Осьміх насьмішкуватий, сардошічнїй. Одежа на йо:му чорна та Червона. На шапцї перо, обсипане' алмазами, неначе зорями. Дух зрікання, кри- тики показує Фавстові землю, людий, люд- ське життя з їх щастям, з їх горем. Гора вкрита людьми. Огнї горять. Червоний сьвіт ллєть ся кругом жертівників. Кланяють ся сатанї. Регіт, страісний регіт з людської ду- рости, людської нїкчемности ллєть ся з нась- мішкуватих уст ^Мефістофеля: то регіт сум- ління, європейської критики, неґацпї, регіт з людського деспотизма, звірючести. гегіт гремить, як грім над верхами Альп... І нїби чую я в тому реготї сьміх з жовчю Берне. Чую, як спплеть ся сьміх Гейне, сиплеть ся дзвінкими перла^ш, падає на землю залїз- нилш кулями, б є на смерть людську звірю- чість, деспотизм, здирлпвість, нікчемність..»

Чую, як через сон, не дивлячись на сцену : молодий голос артистки засьпівав коротенькі піснї Вебера, Шуберта й ПІумана» Прислухаюсь до мельодиї: плине пісня Шу- мана „Місяшна ніч". — „Неначе стало небо всю землю цїлувати". Понеслись нїби попід А.тП)Пами тихі, роман-

— 501 -

тичні мельодиї. Бачу міеяшну, тиху, літню ніч. Місяць пливе серед неба. Рейн ллеть ся в високих берегах. Замки величезно під- німають ся в небо на скелях. Далекі Альпи 'блищать снігами. Ясно, тихо, тепло. Знов чую щастя й радість. Здаеть ся на Рейнї сьпівае Льорелея десь на скелї. Здаеть ся, феї, побравшись за руки, легко пливуть в мі- -сяшному сяеві понад водою, понад горами, ■кружком ворушать ся над баштами замків. Чи вони сьпівають, чи кущі рож та білих лелій ? Пісня делікатна ллеть ся ніби з ясним промінням місяця, сама тиха, як промінь місяця. Постерегаю любов, тиху, лицарську, поетичну. Чую ніби гармоничну високу лі- рику Ґете, Гей не в тих мельодиях ; бачу, ніби ґетевський Герман сидить під дубом коло криниці і дивить ся на сині очі в" До- ротеі. Он десь блиснз^в під горою сьвіт : то печера осьвічена, там танцюють ґноми. А мі- сяць заливає гори й долини. Вода лиснить в Рейні. А там високо, високо червоніє Бро- кен, червоніє Мефістофель. Ворушать ся в червоному сьвітлі люди. Пісня ллеть ся з чийогось щасливого серця. Ш^асливий край, де виникла та мельодия, де хоч хтось-не- хтось зазнає щастя й волі! Тільки з щасли- воі, не на смерть пригніченоі, душі спромо- глись виплинути такі тихі, радісні мельодиї. Італянська артистка вийшла і засьпі- вала італянську арию з „ Вільге льма Теля", а потім з „Лучиі". Задзвеніла італянська музика, музика страсти, серця, субєктивного щастя, палкого кохання.

— 502 -

Полились мельоліїї ґращіозні, веселі,.

ОЗЛЯГЛП ся Трелї, як СЬМІХ молодої ДІВЧИНИ.

моїх очах десь счезла місяшна, роман- тична ніч, згасли огнї на Альпах. Отот по- гаснуть фарби картини, вже ледві притаїлись десь'^в потайному закуточку фантазиї, ледві держать ся на кінчику" якогось нерва... Трелї мельодпї сиплять ся\легкі, жваві, як жарти. Неначе починаеть ся любов в чиємл'сь мо- лодош' серцї. Неначе Дайте вглядів свою Беатрїче вперве. От вона глянула на його великими карими очима, осьміхнулась. Він не може забути її осьміху : заграло його- серце, ллєть ся його ЛБзбов в солодких вір- шах „Нового життя*", ґращіозні нотки со- прана з „Лучиї" нїби сьміють ся і я бачу, нїби Лаура' сьмієть ся до Петрарки. Якесь живе, молоденьке личко Італянки виглянуло до мене, як з зеленого виноградного листу,, очі закохані, веселі : в їх запалив ся огонь вакханки. От вона кокетно сьмієть ся : білі зубки блищать, як перли. Вона граєть ся, вєть ся коло красуня, як метелик кругом рожі, зачіпає рожу "крильцями, заглядає, ми- гає на сонцї, та боїть ся впасти на рожу....

А лїя йде СГЄ8СЄПСІ0. набіраєть ся стра- сти. Мельодиї розгоріс»к»ть ся, займають ся огнем. На моє лице неначе впав пл^ок про- міння палкого тропичнього сонця. Пнчі кар- тини встають передо мною, картини пишного гарячого краю, кольоритні, неначе намальо- вані ясними фарбами...

Еґейське море. Гарячиїі лїтнїй, душний день. Хвплї то синї-сит. як бирюза, то фіо- летові. На морі нїби плавак'ть грецькі острівці^

— 503 —

неначе кошики з квітками та зеленню. Чуть сьміх наяд на тих острівцях, десь в печері, коло струмочка. Хвилї теплі, лащать ся до гарячих скель з білого мрамора. Сьпівають нїби сирени в тих хвилях. От з синього моря виринають вони з синїми очами, виринають білі плечі. Синї краплі* котять ся по білому тїлу. Голоси ллють ся, як перли дзвенять. Чи синї хвилї шелестять, чи сьпівають кля- сичної краси головки сирен? Щось пишне встає перед очима: давній Олїмп з богами, прозорчастий, закутаний в сизу імглу. Через туман мріє краса, пишнота, якісь клясичні форми краси не змальованої.. .

Чую, як через сон, дует з „Дон-Жу- а на" Моцарта. До сопрана пристає тенор, плавкий, мягкий, та палкий. Музика нїби пашить страстю серця. Це музика палкого кохання, музика гарячого серця. Ще гаря- чі йші картини мріють передо мною. Десь за- мигали високі пальми. Запахло міртами, цьвітом померанцїв. Засинів широкий синїй залив коло Неаполя. Сонце на заходї обли- ває крівавим червоним сьвітом Неаполь. Мі- сто неначе зайняло ся, горить без огню... На морі синьому якийсь острівець, не то Іскія, не то Капрі. Гострі скелї стерчятьнад водою. На горі якісь руїни, кольони, вікна в стїнах. Через вікна синїє ясне небо. Ви- ноград плететь ся по руїнах, по вікнах. Над берегом пишний сад. Пальми червоні, як кров, пронизані наскрізь червоним сьвїтом. Над морем тераси. Сходи полощуть ся в си- нїй водї. Над терасою колони, обплутані ви- ноградом. Коло тераси цьвітуть померанці.

міртп, ЯК жар червоніють здорові розкішні квітки кактусів Душно. Сад пахне, розли- ває пахоїді" по водї. В тїні під колонами мріє якась чудова дївоча головка : чи Лаура, чп Беатріче!^ чп Офелїя ? Молода Італянка сидить, жде милого й сьпіває... Очі, здорові й чорні, аж горять. Лице біле, матове, уста розтуляні : чорні локони роскішним хмелем вють ся по плечах. Пісня горить страстю. Уста запечені, дрижать. Пісня й поезпя ! Поезия в серцї й в природі: в морі, в небі, в*садах, в чорних очах. Здаеть ся пишне небо, синє море млїє од тієї піснї...

Вона жде милого, не діжде, поки впаде за фіолетові ХВИЛІ сонце. Сонце впало. Запа- лало огнем море. По морю лине човник, як селех. Чую, — тенорова мельодия долітає з човна, розлягаєть ся по червоному морю. Голос закоханого красуня з палкими очима неначе прилипає до "сопрана, зливаєть ся в дует. Човник пристає до тераси. З чов- ника виходить кучерявий, чорнявий хлопець. Пісня впаVда криком серця. Вона встала, впала йому на шибз і прилипла до його устами...

Голоси переплітають ся в дуетї. Молода дївчпна млїє од щастя, умліває і без сили падає, як мертва, на руки милого. Мельодия гасне як сьвічка. Ніч вкрила й сади й море, і щасливу пару...

Кінець конперта. Виступив Лисенків хор і пішли українські народні піснї, і ве- селі, жваві, і витяжні, торжественні. Дужі голоси вдарили чумацьку пісню: „Гуляв чумак на риночку". Пісня торжественна.

— 505 —

Оркестр загремів. І знов неначе чарами під- нялась завіса. Знов бачу тебе, рідний краю! Неначе чарами розстеляєть ся передо жною зелений степ. Хтось неначе розгортає -ПИШНИЙ перський килим. Весна. Ранок. Со- нечко зійшло. Степ зеленіє. Трава припала росою. Червоні та жовті дикі тюльпани лис- нять проти сонця, як помальований криш- таль Червоніють здорові плями степового горошку, як картата плахта, синіють смуги матошнику, червоніють цілі різи польового маку. Степ лиснить, цьвіте, живе й дише. Над степом шугають орли. В небі сьпівають жайворонки. В травї дзвенять коники, вору- шать ся ховрашки, мигають ушками, гудуть бджоли на квітках. Отари овець сунуть ся по степу, як білі та чорні хмари. Степ пахне, дише, живе, дрижить під маревом сонця, як дрижить молоде людське тїло пульсом, теку- чою в жилах кровю. Які пишні рідні степи ! Ген-ген далеко в степу сунеть ся довга валка чумаків, і їх пісня ллеть ся понад степом. А там далеко, край степу, мріє Чорне море; -по йому бігають, неначе грають в хрещика, БОЛОТІ скалки сонця, десь далеко, далеко в сизій імглї; неначе реальний мир крадь- кома мінить ся на фантастичний, зміняєть •ся на легку мрію і тоне десь в сизій далечі, і бачу я, шіо не загинула давня Україна, не пропала її сила, зберегла ся, заховала ся в степах, в садах, в народі, і ніколи не про- паде, не згине. А пісня ллєть ся дужа, ме- ^П)Одична, торжественна, виявляє дужу силу України, розлягаєть ся живою силою по тих степах, де колись тирса шуміла, де кров во-

- 506 —

рога текла, червоніла, де ховала ся вольна воля, гуляла, складала ся в свої орпґінальні форми на вольній волї. Розлита козацька кров за волю України полила степи : з неї виросли червоні степові тюльпани, виросла дужа пісня народня.

Полили ся веселі хорові народні піснї: „Стели ся, барвінку, низенько! Присунь ся, козаче', близенько". Дївочі хори, неначе грають ся, жартують,, дражнять ХЛОПЦІВ чл^довими голосами, роже- вими устами. Бачу, на сценї сьвіжі костюї^ш: народні сяють на дївчатах. Хлопцї-парубки нїби зачіпають дївчат. Ллєть ся сьміх та ре- гіт сільської улицї. Голоси переплїтають ся,. як лози винограду, бігають хрещиком.

І знов передо мною картина рідної України. Дніпро сяє на сонцї в зелених бе- регах. Гори зеленїють. Луги цьвітуть. Села ховають ся в садах. Білий цьвіт гне до долу вишнї та черешні. Недїля. Сьвято. Весняне сонце ллє сьвіт на сади. Десь над ставком в садку збірають ся хлопцї та дівчата. Му- зики грають. Дівчата танцьзють. Миготять на сонцї червоні чоботи, червоні та зелені за- паски ; мають на головах вінки з квіток, пучки стрічок. Брязчать на шиї червоні на- миста та дукачі. А музики гудуть. Золоте сонце ллєть" ся через білий цьвіт вишень та черешень. Рожеві букети вкрили яблунї, що й листя не знать ; в цьвіту ворушать" ся, гу- дуть бджоли. Білий цьвіт обсипаєть ся на дївочі стрічки, на квітки, на синїй ряст та зелений барвінок. Парубки в сивих та чор- них шапках бють тропака. Пахне молодим:;

- 507 -

ЖИТТЯМ весни, грає молоде життя нової України, не вбитої, повної сили. А он за садком під вишнями виглядає з білого цьвіту щаслива пара : хлопець, як явір, чорнявий, як гвоздик ; дївчина, як тополя, гарна, як повна рожа ; як її чорні очі виразно блищать між білим, срібним вишневим цьвітом!

„Стели ся, барвінку, ще нижче: присунь ся, козаче, ще, щеближ- ч є" ! — неначе говорять її чорні очі...

Ще чути одну чудову, шдро народню Лисенкову мельодию : „Туман хвилями лягає по степу нїмому; гей вже сонечко сїдае, час і нам до до- му"! І бачу, як сонце сїдає десь в селї на Українї. Торжественна мельодия перелива- еть ся з дужих хлопчачих грудий, неначе лїс гнеть ся під вітром. Чути втому в тих мельодиях. Хлопцї вертають ся до дому і нїби сьпівають ту пісню, а дївчата десь обзивають ся за черешнями, приміщують свої дзвінкі голоси : „Здорові, коза- ченьки І Ой, чи ви нас не забули"? І їх голоси пронизують цьвіт садів, долїта- ють до хлопців, сплітають ся з їх піснею... А десь далеко, далеко в зеленому степу лу- нає дужий барітон вівчаря: „Ой не га- разд запорожці', не гаразд вчи- нили"! І лунає та дужа пісня з далекої давньої давнини і досї понад степами, і буде лунати, не вмре, не загине...

Не загине, не загине... вєть ся думка. Не загине Україна, не загине народ. Якась солодка радісна надїя ворушить ся в серцї, оживає, вилітає на сьвіт божий, лїтає над

— 508 —

ппшніїми степами... Неначе бачу її, мою на- дію, всю убрану в сьвіжі квітки, в убори з білих левкоїв "з ґирляндою з рож та білих лелїй через плече, в вінку з весняного цьвіту на голові. От вона нїби стоїть на хмарі з виш- невого цьвіту, уквіччана, убрана, топче синїй ряст та зелений барвінок червоними чере- вичками. Стрічки мають в синьому небі. Синї, ясно синї очі манять до себе, неначе очі Дніпрової русалки... От вона плине по синьому небі, як добрий ґенїй України, а кругом ллють ся пахощі лелїй, левкоїв, рожі та М5ГГИ, — і заспокоює серце, душу, вливає в серце радість з степовим повітрям.

Кінець концерта. На сцену виступив Лисенків хор. Десятків з сім голосів почали Лисенків „Він ок з веснянок". Се один з найкращих вінків, які до сього часу Ли- сенко приніс Україні.

Сопран й альт починають народню вес- нянку : „Ой весна, весна, весняно ч- к а" ! Мотив народній. Неначе чуєш голоси сільських дївчат в гаю, в вербах над річ- кою. На мене повіяло духом весни. Пішли далї варияцпї на всї голоси. Сопрани нїби защебетали дрібно, дрібно та весело. Здаєть ся, чуєш, як ластівки в саду несподівано защебетали в такт під музику. І чуєть ся менї, що шелестить весняна вода на порогах в Росї, а в ряди-годп шелест перериваеть ся : низькою нотою булькотить вода серед річки. Хор кінчає витяжну мельодию, нїби гимн русалкам, гимн весні. От пішла ме- льодпя ріапіззіто. Неначе вітер зашелестів, вершечками очерету та осоки над теплою

- 609 -

ВОДОЮ. І ЗНОВ защебетали нїби пташки в са- дах, зашелестіла вода в струї^іочках. Я за- був, що спжу в театрі ; на мене дихнула весна своїм теплом десь в селї над водою, в зеленому лузї. Чудова оригінальність ме- льодиї нїби мене причарувала. Я нїби тільки що верн^тв ся з далекого краю... І знов бачу я тебе, мій рідний краю І Бачу тебе весною- у всїй весняній красї.

1886 року.

ДВД БРАТИ.

КІ\ЗКГ\

в одному селї жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марлхею. Вони мали двох синів парубків. Старпш^й звав ся Юрко, а менчпй Улас. Обидва брати були схожі лицем, чорними високпмп броваз^ш та чор- ними кучерями. Обидва були гарні, високі, рівні станом, та не схожі вони були душею. Юрко був розумний, хитрий та підлесливий. Улас любив мовчати й не любив нікому кла- нятись.

— От люба в нас дитина Юрко І — часто говорила Маруся до чоловіка : — при- язненький та ласкавенький, хоч в ухо вбгай, а про Уласа не знаю піо й казати!

— Та й я не вгадаю, идо воно за лю- дина, — говорив старий Петро: — чи він дл'же розумний, чи дуже дурний, — чи він добрий, чи гордий, чи лихий. Мовчить собі та й мовчить, хоч і робить добре ; але якийсь неласкавий вдав ся ; не поклонить ся, не подякує; все поглядає на людий або скоса, або зпід лоба.

А Юрко все запобігав ласки в батька та в матері.

Тільки оце стара було позїхие, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову. Заплямкає мати" після обіда губами, Юрко

- 511 -

вже й подає кухоль з водою. Чи хоче батько вийти з хати, Юрко за свиту та й накидає <батькові на спину ще й двері одчпняе. А Улас стоїть, насупившись, та тільки по- глядає.

Ото раз старий Клепало занедужав. Юрко питає в батька :

— Чи ви, тату, дуже слабі? Можебвам покликати попа, щоб вас висповідав?

— Та не треба, сину. Я не дуже слабий. Батькові стало гірше, а Юрко знов до

•його :

— Тату, ви дуже слабі. Я вже сказав :майстрам, щоб робили вам дубову домовину...

— А хиря твоїй матері, коли так,— ска- зав старий: — потривай, ще я не вміраю. Це мабуть ти для того до мене такий до- «брий, щоб я одписав тобі, а не Уласові, хату та ґрунт.

Ото батько одужав, постеріг хитрощі Юркові та й каже :

— Ти вже аж надто добрий до мене,— аж переборщив. Йди собі куди на службу» бо мені страшно тебе і в хатї держати ; ти ще мене отроїш.

Юрко взяв одежу, взяв харчі, а Улас каже :

— Коли ви, тату, проганяєте старшого •брата, то проженїть і мене, бо я його брат. Я не хочу, щоб він нарікав на мене.

— То йди собі і ти за ним, про мене, в сьвіт за очі. Од тебе не почуєш нї ласки, пї доброго слова, — каже старий.

От, одягли ся брати^та й пішли собі Б сьвіти шукати долї ! Йдуть вони день,

- 512 -

ВИЙШЛИ на великий трахт. Понад дорогоіо стоять стовпи, на котрих були написані вер- стви. Як тільки вони дійдуть до стовпа, Юрко- здіймає шапку та й кланяєть ся до стовпа.

— На що ти кланяєш ся стовпам? — пптаєть ся в його Улас.

— А длятого, щоб не забутись, як треба кланятись людям, — каже Юрко : — бо як будеш гнути спину перед людьми, то всьога добудеш.

— Гни спину, коли вона в тебе гнучка^ а в мене спина неначе дубова : нїяк не гнеть ся.

— Бо ти дурень: не знаєш людий. Йдуть ВОШІ та йдуть. Заходили в села^

питали, чи нема де служби. Але села були убогі, і ніхто їх не найняв. Ото третього дня прийшли вони в одно здорове село, в тому селї хати були здорові, люди багаті. Брати зайшли до'^одного багатого хазяїна і стали в його за наймитів. Хазяїн послав їх в поле з волами волочити. Улас цілий день воло- чить, а Юрко ляже собі в холодку під дубом та й спить.

— Волочи, ти дурню, за себе й за мене^ а я одпочину, бо я старший, — ка»:е Юрко.

Ввечері приходять вони з боронами до хазяїна. Юрко помочить вид та руки водою,, помаже їх трохи землею, неначеб то пилом припав од важкої роботи та й іде за волами.

— А що, всю ниву заволочили? — пи- тає хазяїн.

— Всю, хазяїне, — обзиваєть ся Юрко^ знявши шапку та ще й поклонившись: — так працювали, аж сорочки потом пройняло.

— 513 —

Улас стоїть та тільки лупає на брата очнма.

„Та й гарний же та робочий оцеіі Юрко. Я радиїі за його хоч би й дочку свою ви- дати" — думає собі хазяїн.

Юрко постеріг, що він сподобав ся ха- зяїновп, та давай запобігати ласки в дочки.. Дочка була дуже гарна на вроду дївчина. Він тупцяє коло неї, у всьому помагає : і ві- дра їй несе з водою од криницї, і дров у хату внесе, ще й у печі затопить.

Але раз якось хазяїн нагодив ся нена- роком в поле. Дивить ся він, Улас робить, а Юрко спить, вивернувшись під дубом. Ха- зяїн збудив його. Той не розібрав зпросоння,. думав, що то його будить брат, та давай лаятись :

— Іди, — каже, ~ собі к дїдьку ! Роби сам отому дурневі — хазяїнові, бо ти й сам дурний, а розумний нехай виспить ся.

— То це ти так пильнуєш ! — крикнув на його хазяїн. — Цур тобі, пек тобі ! Йди собі, наймай ся де инде, бо менї такого ве- ликорозумного наймита не треба.

Ото прогнав хазяїн Юрка, а Улас й собі пішов з ним, бо не хотїв кидати брата.

Пішли вони далї. Перейшли через ши- рокі степи і зайшли в гори, в инче царство. На степах та в горах люди жили в шатрах та в землянках, пасли незліченні череди то- вару та отари овець. Одного ясного гарячого ранку прийшли вони до здорового озера. Густий лїс вкривав гори понад озером. Ди- влять ся брати, коло самого берега на зе- леному горбу, під старими дубами стоїть ма-

ТВОРИ їв. НЕЧУЯ ЛЕВЩЬКОГО ТОМ І. 33

— 514 —

ленькпії палац з білого мрамора, неначе цяцька: од палаца до самої води спускають ся білі мраморні східці", неначе розстеляеть ся по траві білий широкий килим. Далеко за озером в туманї біліють високі стїни, а за стінами піднїмаеть ся здоровиїі золотоверхий дворець.

Юрко та Улас заглянули в мраморну хатину^: там нікого не було. Двері були од- шшяні. Через кругле віконце в стелї, через рожеве скло ллеть ся з верху рожевий тихий сьвіт і розливаєть ся по білих стінах. Вони одпочили в тій хатцї, а потім роздягли ся і почали купатись. Коли дивлягь ся вони, по воді пливе білиіі лебідь, піднявши в гору свої широкі срібні крила, ніби вітрила. Ле- бідь приплив до їх і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає, то знов пірнає на са- місіньке дно.

— Чого ти, лебідю, шукаєш ? Чи риби, чи зеленої ряски ? — питає БЗрко в лебідя сьміючись.

— Я не лебідь, а лебедиця. Я князівна, — промовила до Юрка лебедіщя людською мо- вою : — отут вчора я купала ся з подругами. На ппгі вЧіене було намисто з таких здоро- вих та дорогігк дияментів, що їм й ціни не- скласти. А цієї ночі нас обікрали злодії, та я не памятаю добре, чи я згубила нашісто, купаючись, чи його в мене злодії вкрали. Хто знайде моє намисто, тому я ладна од- дати хоч би й половину свого добра.

6^ ^Юрко зараз кинув ся поринати на дно, Шіобі знайти те намисто, а Улас стоїть та тільки дивить ся наї лебедицю. Лебедиця

— 615 —

прнплила до його близенько, глянула йому в вічі та й каже:

— В тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще з роду не бачила.

Улас осьміхнув ся та й ухопив, жарту- ючи, лебедицю за "крило і вирвав одно най- більше перо. Лебедиця крикнула та й каже до його :

Ховай же, козаче, в себе це перо ! В мене в другому крилї зісталось таке саме друге перо. Як знайдеш мене, то я впізнаю своє перо по другому пері та й піду за тебе заміж. За тебе — і більше нї за кого.

Лебедиця поплила по озері за тихим вітром, піднявши крила, а далї знялась, полетіла до дворця і зніпсла десь в сріб- ному тумані, між золотими верхами пишного дворця.

Юрко поринав, поринав до пів дня, трохи не залив ся водою, і нічого не знай- шов. Брати вбрались і пішли далї. Улас за- ховав лебедине перо в себе в пазусі.

Ото йдуть вони далї лїсом. Вже настав вечір. Лїс ставав все густїйший та темнїй- пшй. Вони збились з дороги і переночували в лїсї, в гущавині. Встали вони вранцї і знов пішли блукати по лїсї і нїяк не могли знайти дороги. Блукали вони навмання сливе цілий день. Коли дивлять ся вони, перед ними знов залисніло озеро, а за озером заблищали золоті верхи дворця. Під високим деревом над озером стояла ніби туманом повита дів- чина, вся прозора, в білій довгій одежі, в білому покривалі на голові. Вона була легка як туман, тільки здорові чорні очі

- 516 —

блищали, неначе дна алмази, закутані в то- нїсїньку мушлпнову тканкт. Не встиг Улае та Юрко добре роздивитись на т^^ мрії^,. вона счезла.

Пішли вони далі* лісом, неначе од озера ^ блукали, блукали в гущавині, — над вечір знов перед ними заблищало озеро, засяли золотоверхі будинки.

— Це нас водить якась сила, — ска- зали брати.

Під деревом, облита рожевим сьвітом сонця, знов стояла дивної краси висока мо- лода ианна в білій одежі, в червоній ша- почці* на голові. Над чолом лиснїла низка червінців, на шапочцї стреміло біле лебедине перо. Чорні очі сяли, як зорі. Вона манила їх до себе рукою і все йшла до озера. Обидва брати пішли за нею слїдком. Вона вийшла на зелений берег і пішла до мраморної хатки. На мраморних східцях двома рядами сидїли панни в білій одежі, одна гарна, друга ще краща. Панна в червоній шапочцї пішла да хатки і все манила пальцем Уласа. Тільки Улас наблпжив ся до сходів, всі панни по- перекидались білими голубами, а панна в ша- почцї стала лебедицею; всї знялись з місця і полетіли через озеро та й попадали десь в зелений сад коло золотих верхів дворця.

— Це нас водить в лїсї якась сила, — промовив Юрко до Уласа.

Вони знов увійшли в ліс, стали шукатіг дороги і вгляділи між кущами маленькую стежечку. По стежечці плигав заїць. Юрко- скинув шапку і низенько поклонив ся йому- Заїпь став і витрішив на його очі. Юрко по-

- 517 -

КЛОНИВ ся зайцеві вдруге аж до землі. Заїць набрав ся сьміліївости, та й каже:

— Ще одколії живу в цьому лїсї, нїхто передо мною шапки не здіймав, а це хтось шапку менї зняв ще й поклонив ся. Еге, ви хлопці*, заблудились в лїсї?

— Та заблудились; вже другий день блукаємо коло цього озера і не знаємо, деб переночувати, — каже Улас.

— Та йдїть до мене в печерю та й пе- реночуєте, а моя стара завтра виведе вас на дорогу, бо я вже не добачаю, — каже заїць.

Ото повів їх заїць до своєї печері. Ка- мяна печеря була в густих кущах під висо- кими дубами в скелї. Заїць вскочив в темну печерю, а за ним ледві просунулись Улас та Юрко. В середині печеря була здорова, як хата, а в куточку ледві була примітна дїрка в другу маленьку печерю, де жив заїць з зайчихою. Заїць вскочив в другу печерю. Юрко та Улас й собі полїзли за ним. В пе- чері сидїла стара зайчиха і гризла головку капусти.

— Ночуйте, хлопцї, в мене, бо в лїсї тепер небезпешно : тут почали бродити злодїї та розбишаки, — каже заїць. — А що, стара, чи нема чого хлопцям на вечерю?

— 6 з мисочка горіхів та дві головки капусти, що ти вчора вкрав в князевому го- рбдї, — каже зайчиха.

Заїць знайшов під дубом старого че- репка, що покинули пастухи, як варили кашу. Улас достав води з течії, розклав багаття та й зварив капусту. Достали брати з тор- бини по шматку хлїба, ззїли з капустою,

— 518 —

закусили горіхами та й полягали з зайцями спати.

Коли чують вони, о півночі в здоровій печері загомоніли якісь люди.

Та її великуж силл^ гроший украли каже один чоловік.

— Стане нам на цілий вік. Але де ми дінемо оце князівнине намисто з дорогого каміння ? Колііб нас не впіймали через це намисто, — каже другий злодїй.

— Продамо по камінцеві жидам. Жиди нікому не скажуть, що крадене. Закопаймо оце все отут в печері в кутку та ще й ка- мінем з верху прикриймо. Тут ніхто не знайде ; а завтра в ночі вернемось та й заберемо гроші, та й дамо драла за границю, — обі- звав ся тихо ще один злодїй.

Юрко торкнув ліктем Уласа. Зайцї пе- релякались на смерть, а стара зайчиха аж зомліла з переляку.

Злодії закопали гроші, засипали землею^ прикотили камінь і сьвітом вийшли з печері.

Тільки що почало на сьвіт благослови- тись, тихий ранковий блиск осьвітив печерю. Юрко з У л асом скотили камінь в кутку пе- чері, вигребли землю з ями і знайшли здо- ровий казан з червінцями. Юрко кинув ся насипати червінці в кишені, набрав повну хустку та й ка?Ее :

— Тепер, Уласе, забери решту вже ти,, бо мені нема куди брати, хиба в рот.

Улас насипав і собі повні кишені гро- ший. Коли це в казані щось заблищало й осяяло всю печерю : на дні казана лежало дороге намисто: один разок з червоних ру-

— 519 —

бінів, другий з сішїх як небо, сафірів, третій з зелених ізумрудів, о два з блискучих, як роса на сонцї, алмазів. Юрко загарбав обома руками те намисто собі. Зайчиха вгляділа намисто та аж підскочила.

— Ой, братіку, дай же мені' хоч один разочок намиста, нехай я надіну, то може покращаю, бо мій старий вже мене не лю- бить, — каже зайчиха до Юрка^

Юрко засьміяв ся і почепив зайчисі на шию намисто. Зайчиха зареготалась, а заїць каже :

— Не надівай цього намиста,- бо як вглядить тебе вовк в намисті, то так полю- бить, що од тебе й кісточки й хвостика не зістанеть ся.

Зайчихаз переляку кинула на>]исто, по- бігла в кз^ок та й сховалась в сухому листі.

— Знаєш що, Уласе, — каже Юрко: — вертаймось ми до дому з ціми грішми та поставимо собі здорові доми, накупимо волів та коний та й будемо господарювати.

— Ні, не вернусь і тебе не пущу, бо це гроші чужі, крадені, а я не хочу жити краденим добром. Однесімо іх князеві, — каже Улас.

— Дурень ти! З роду дурнем вдав ся, дурнем і вмреш. Але, правда, треба вернути князівні це намисто : вонаж казала, що ладна оддати за його хоч би й половину свого добра. Може ми ще більше виграємо, ніж це намисто коштує, — каже Юрко.

— Трудно вам буде доступитись в кня- зівський дворець, — обізвав ся заіць: — кругом дворця глибока канава, на канаві

— 520 —

МІСТ, а на мості приковані цепами два левп, що день і ніч стережуть дворця. Хпба от що зробимо: я частенько ходжу в князївську капусту, а туди часом прибігає князівнина кішечка, молоденька, рябенька, з гарним ро- жевим носиком.

— А ти, старе лубя ! То це ти залицяеш ся до молоденької кішки, а про мене й за- буваєш? — крикнула зайчиха, та як лясне в морду зайця, заїць аж вхопив ся за морду обома лапами.

— Здуріла стара зовсїм, — каже заїць, — а ви хлопці, нашкрябайте на дошечцї, що ви знайшли князеві гроші та князївнине намисто, та причепіть до дощечки нитку, а я накину кішцї дощечку на шию. Вона однесе князївнї, то князївна до вас і вийде,— кал; є заїць.

Юрко вистругав маленьку дощечку, на- писав кілька слів та й дав зайцеві. Заїць обіцяв в вечері побігти в капусту, а зайчиха вивела У ласа та Юрка на шлях і показала їм, кудою їгти до дворця.

Ото прийшли вони до дворця, посїдали коло мосту та й ждуть. Канава широка, стїни кругом дворця високі, на воротях висока, зубчаста башта, ворота залїзні, зачиняні й замкнуті трьома замками. Нї ввійти, нї вїхати. Ждали вони довгенько, коли це опівлнї заграли музики. Одчинилась залїзна брама. Леви на мосту заревли. Од ґраток мосту одскочили залїзні ь:лїтки й з верху накрили левів. З воріт виїхав князь з дов- гою сивою бородою в золотій калясї білими

521

жіньми. Улас зняв шапку. Юрко впав на ко- ліна і припав лобом до землі'.

— Чого вам треба? — спитав у їх князь Чолак.

— Ми цієї ночі знайпіли покрадені у вас гроші та оце принесли вам, — промо- вив Юрко.

— Добре зробили, хлопці. Потривайтеж, я поїду подивитись на своє поле та на свої отари в степу, та тоді й поклич^^ вас до себе.

Незабаром князь вернув ся і покликав Уласа та Юрка. Вони увійшли в браму на широкий двір. Серед двора брискали фон- тани. Коло фонтанів зеленіла трава. Кругом дворця зеленів густий сад, як старий ліс. Слуги покликали Уласа та Юрка, обмили їх, убрали в чисту одежу і повели до князя.

— Ну, хлопці, котрий же знайшов гроші ?

— Я! — крикнув Юрко, як опечений.

Юрко стукнув лобом об поміст, поцілу- вав край килима під ногами в князя і ви- сипав на килим купу червінців. Улас ви- трусив і свої кишені.

— Оце всі чисто гропгі, що ми знайшли.— каже Юрко: — мій брат хотів з грішми вер- нутись до дому, та вже я вговорив його принести до вас та оддати вам.

Улас тихо повернув до Юрка голову і тільки липнув на його здивованими очима.

— А я ще знайшов одну взліу вкра- дену річ, — задріботів Юрко, — але може не вашу, а вашої дочки.

Він віггяг з кишені дороге князівнине .намисто і показав князеві. Князь зрадів

і простяг руку, щоб Бзятп намисто. Юрко сховав його в кишеню та й каже :

— Це намисто я оддам тільки тому, чиє воно : оддам тільки князівнї в руки.

— Цього, хлопче, не можна" зробити, ба тобі князівни не можна бачити. Вона живе- в садку в крипіталевому дворцї і тільки ца- ревичі та княжевичі можуть бачичи її обліччя.

Тільки що князь промовив цї слова, аж князївна присилає до батька царедворку^ щоб дозволив привести до неї того, хто знай- шов її намисто : кішечка вранцї принесла їй дощечку на шиї.

— '^Коли так, то неси сам до дочки на- мисто, а за те, що ви вчинили мені послугу,, я вас нагорожу. Зіставайтесь служити мені в дворцї. Ти, ^ Юрку, будеш старпшм над моїми слугами та робітниками, бо ти мені сподобав ся, а ти, Уласе, будеш доглядати моїх вловчих собак, моїх конип та свиний^

Ото повели Юрка до князівни в дворець. Дворець той був кришталевий, з срібними верхами і сьвітив ся на сонцї так. що аж сліпив очі. Коло дворця блищав ставок. По- обидва боки ґанку бризкали фонтани. В фон- танах плавали золоті рибки. Кругом дворця цьвіли квітки. На дереві скрізь літали райські птиці та павичі. По ставу плавали лебеді. Птиці сьпівали, квітки сповняли повітря со- лодкими пахощами. Садок цьвів як рай.

Царедворки привели Юрка до ґанку. З дверий вибігла князївна Богаза, така гарна, що її краси не можна було й пером списати. Вона була убрана в сріблясту легеньку одежу^ а на голові блищав вінець 'з дорогих камін-

- 523 —

цїв. Юрко по очах впізнав ту дївчину, що Еодпла його кругом озера в лїсї. Він покло- нпв ся князївнї до землі і подав намисто. Одна царедворка підхопила намисто на зо- лоту тарілку і подала князївнї. Богаза від радости алх зареготалась і зараз надїла на шию намисто, а потім почала придивлятись до Юрка. Вона почервоніла, як рожа, потім побілїла, як її срібна одежа, а далї знов по- червоніла...

Юрко був такий гарний, як і Улас; і на вид, і на зріст достоту такий, як і брат : такий високий, рівний та кучерявий, тільки в Уласа очі були темнокарі," ясні та привітні як весняна ніч, а Юрко мав ясні сїрі очі^ розумні, але хитрі, злі й мстиві. Князївні зразу здалось, що то Улас, але вона при- дивилась до очий і примітила, іцо помилилась. .

— Чогож ти, хлопче, бажаєш за те, іцо знайшов моє намисто? — спитала в Юрка, князівна.

— Нічого я не хочу, аби тільки служити тобі, князївно, та хоч раз на рік подивитись - на твої пишні очі.

Царедворки осьміхнулись, а князївна ка^їіЄ ',

— За мої очі билось уже богато царевичів та княжевичів. Мабуть їм дуже велика цїна.

Вона вис:микнула з коси золоту шпильку а дорогим камінцем і подала Юркові. Юрко швиденько сховав шпильку в кишеню.

— Чи ти, козаче, не знайшов часом в лїсї або на озері лебединого пера? — ска«- зала князївна осьміхаючись.

— 524 —

Юрко подумав, подумав, запнув ся та й каже:

— Може... може... нї... знайшов... чп те... не знайшов, але може й знайду...

Князївна осьміхнулась і пішла в дворець. Царедворки одвелп Юрка назад, впвелп за браму, зачинили й замкнули браму трьома замками. Князь звелїв Баркові жити коло дворця в гарному домі, а Уласові дали не- велику хату на задвірку, де були збудовані стайнїта псарні та свинюшшши. Юрко, ставши паном, змінив своє ймення і назвав себе Юрлшіом.

Зараз Юруш взяв нагаїіку в р^тси і по- гнав слуг, наймитів та чорних невольників на роботу в поле, в сади та в городи. Най- мігги та невольники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи, а Юруш тільки басував конем та приганяв їх до роботи. Вони не покладали рук од ранку до вечора, а як тільки котрий оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спинї. Юруш кожного вечора прибігав до князя, кланяв ся йому в ноги та розказував, як то він працює коло князівського добра, і день і ніч рук не покладає.

— Ото славний ти, міїі Юруше І — каже князь, обїхавппі свої ниви, городи та сади. Робота в тебе, як в огнї горить, тільки най- мити чогось неначе з тїла спали.

— Ото й добре, — каже Юруш: — не буде в їх обрік грати, будл"гь слухнянїйші та смирнїйші. Я вже так дбаю, так дбаю про ваше добро, що й Господи І — замолов язи- ком Юр^лп.

- 525 —

Тимчасом князівна Богаза, побачивши Юрка, догадувалась, що з нішп повинен прийтп в дворець і його товариш, котрого вона бачила коло озера. Вона догадалась, що він тут десь близько, та не знала де. Як тільки сонечко зійшло, вона перекинулась голубкою і перелетіла через високу муровану стїну в поле. Облетіла вона поле, сади, го- роди, шукала між наймитами, невольниками, але У ласа не найшла. Сіла вона на дереві в лїсї, щоб одпочити, коли дивить ся, — під деревом стоїть щіганське шатро. Богаза зли- нула з дерева в куші, стала знов князівною, прийшла до старої щіганки та й каже:

— Позич мені на часок свою драну одежу, я тобі заплачу ще й одежу верну.

— Добре, — каже щіганка, — тільки переднїйше дай гроші.

Богаза поклала їй на долоню червінця, закуталась з головою в циганське дрантя так що тілько було видно очі, і пішла до най- митів та невольників, що саме посідали по- луднувати на межі.

Богаза обійшла всіх робітників, загля- дала всім в вічі і не знайшла тих очий, що її причарували. Всї робітники були замордо- вані, сухі, а чорні невольники були навіть без сорочок.

— Чого ви, люди добрі, такі замлілі та тлінні, ще гірші од наших циган? — спи- талась Богаза.

— Бо попереднїйше, як був инчий оса- вула над нами, ми їли на обідЧа на вечерю мамалиґу з бриндзою, а як настав оцей кат Юруш, то ми обідаємо тільки по шматку хліба

— 626 -

З цибулею. Він і сорочкіг поздирав з неволь- жїіків," — сказали наймити.

Коли тут на вороному конї прилетів Юр\тп з нагайкою в руках. '

— А ви, вражі сини, — а чого це ви так довго полуднуєте та базікаєте І Гайда до роботи ! — крикнув він і махнув по спинї лагайкою одного кевольника.

Наймити посхвачувались : не встигли ще зїсти по шматку хлїба, — і знов кину- -лпсь до роботи.

— А ти чого тут вештаєш ся ? — крикнув Юруш на циганку 1 замірив ся на неї нагай- кою. Але як углядів зпід замазаного дрантя її очі. рука з нагайкою сама впала на сїдло.

Циганка поклонилась йому тай каже:

— Не бий мене, паночку, то я тобі за- ворожу і всю правду роскажу; подай тільки свою білу ручку, нехай я подивлюсь.

Юрущ, сьміючись, простяг свою пухку білу руку. На пальцях блищали золоті перстнї з дорогп^ш камінцями. Циганка подивилась та й каже:

— Ти щасливий і вродливий. Твоя доля сяє, як оці дорогі камінцї в перстнї. Ти ви- соко несепг ся:, але низько впадеш, бо живеш неправдою. Як піднімеш ся дуже високо, то тоді або твоя голова покотить ся під сокирою ката, або станеш убогим старцем і підеш з торбами по сьвіту.

— Брешеш, ' циганко, хоч гарні очі маєш! — каже Юруш. — І моя голова не покотить ся під сокирою, і я не піду в цїх перстнях по сьвіту з торбами. Стану я паном над панами. Побачиш!

- 527 -

— От іюназдіївііш ся, тоді* й пригадавгп, що я казала правду.

Циганка десь счезла, неначе крізь землю пішла, а Юруш довго сіідїв нерушимо на конї, похиливши голову.

Тимчасом Богаза знов перекинулась •білою голубкою, перелетіла висої^і мури, стала •своєю рябенькою кицькою і не посоромилась побігти на задвірок, де були стайнї, псарні та свинюшники.

Прибігла вона в стайню, конї стоять на припонї, як печі, аж шерсть на їх вили- «куеть ся.

— Конї мої любі, конї мої милі! Чого ви стали такі товсті, як печі? — питає кі- шечка в конпй.

— Тим ми такі гладкі, що настав над нами якийсь добрий хазяїн. Перед нїйше було дають нам вівса тільки понюхати, бо мабуть той хазяїн дул^е любив овесець та сам його їв, а нам тільки показував, а цей новий ха- зяїн певно не любить вівса та ввесь нам од- дає: тим то ми й стали гладкі.

Побігла кішечка в свинюшник. Свинї лежать такі гладкі, що й з місця не можуть встати.

— Чого ви, свинї, такі гладкі стали, що й ходити вам не можна? — питає кі- шечка в свиний.

— А тим ми гладкі стали, що нам тепер за нового хазяїна дають доволї полови, ще й на другу потраву гарбузів, а в недїлю піе й карто плї. А той хазяїн, що був перед нїйше, мабуть дуже любив полову та сирі гарбузи, та сам їв, а нам тільки показував. Тим то

- 528 -

Б ЙОГО таке й пузо виросло, що насилу було»- носить: от таке достоту, як у тієї старої" льохи. Ось бач ще й зістались збитки од гарбузів. Ож на покуштуй, яке добро, оці сирі гарбузи.

Кішечка понюхала, полизала гарбуза й виплюнула.

— Як би менї князівна подала з свого столу та ще й на золотіїі тарільцї, то можеб я знайшла в йо:му якийсь смак, — каже-

чка І

От побігла кішечка в псарні. Собаки гладкі, аж качають ся од сала по псарнї та регочуть ся.

— Собаки мої милі, собаки мої любіГ Чого ви попереду були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер од сала трохи не луснете? — пита кішечка собак.

Собаки були дуже розумні, бо вчились Б добрій школї, де набрались розуму, та й: кажуть :

— Та той хазяїн, що був над нами пе- реднїйше, крав гроші, що давали йому на обметицю для нас, а новий хазяїн не ховає гроші в свою кишеню, а нам дає досхочу пійла з обметицї, та ще й на другу потраву прикидає по шматочку мяся, а в сьвятки на третю потраву приносять нам кістки з різ- ниць та ще й з мозком в середині. Там. такий смак, такий смак, що ми аж обли- зуємо морди одна другій.

— А деж живе ваш новий хазяїн? — спитала Богаза.

— А отож його хатина під волоським: горіхом, — сказала одна дуже розумна собака.

- .^29 -

Іх'і течка ііобіїУіа до невелтічр:ої хатини. Вікно було одчипяпе. Вопа видряпалась па волос'ькиїі горіх і аат'лянула в вікно. Коло стола слдїіі Улас і лагодив старого синього жупана. Бога:]а аараз впізнала Уласа: він тепер став ще крапцііі: лице стало біле, чорні високі брови але вилискувались, кучері лиснїли, а і:арі тихі очі блищали, як зорі на погоду. Кішечка сиділа на дереві та все ди- вилась на Уласа, поки й сонце не заГипло, поки чорна ніч не вкрила землю. Тільки смерклось, Улас розляг ся, потім витяг зза пазухи лебедине иеро. Перо засяло на всю хату, як сонце. Він їіого знов сховав за па- зуху і лїг стіати.

Тільки що він добре заснув, Юрупі під- крав ся тихісінько до хатини, ще тихійпіе одчинив двері, увійшов у хату і кинув ся на сонного брата та її ухопив його однією рукою за горло, а другу засунув у їіого па- зуху, иі,об достати перо. Улас прокинув ся, захарчав, але він був страшенно дужий, схопив ся він з ліїкка і штовхнув брата в груди так, що тоїі дав сторчака і вдарив ся головою об стїну.

— За що ти хотїв моєї смерти ? - спи- тав Улас в брата.

— Даїі мені" те лебедине перо, що ти носппі за пазухою.

— А иіо? Може хочеш князївну за Яіінку взяти через це перо ? ІДе тобі мало грошпїі ?

— Хочу взяти Богазу за себе і стати князем в сьому .татарському царстві, а ти КНЯЗІВНИ не візьмеш, бо ти дурень.

а І

^ 53П —

— Бери перо, коли БОНО тогіі дасть ея і; руки. - сказав Улас і витяг перо зза пазухи.

і<.)руш вкоппв перо в руки. Перо запа- лало як огоиь, і попекло К )рупіеві руку так. що шісура на пальцях запп:варчала. Юруїи крикнув і підскочив. Хтось на волоському горісї зареготав ся. ])ратп гляпули в вікно. З дерева зняв ся білпїі лебідь і підняв ся в гору. На одному крплї блищало яі: сонце довге перо і осьвітило увесь сад і дворець і обох братів у хатинї.

— Бач, брате, перо не дакть ся тобі в руки, бо ти неправдою ллівеїп : воно по- пече тобі не тільки тїло, але її душу, бо це не перо, а честь, совість та правда.

— Та дугау нехаїї пече, аби тільки рук не пеісло. я в дугау не почуваю, а тільки в шкуру. Але горенько мок, що пальці с>и)- лить, — сказав Т< )руш.

— А я почуваю і в душу та в совість, — промовив Улас'

Юрупі втїк з хати, облизуючи попечені иальцї.

Тимчасом 1< »руш піднімав ся все вище. РСнязь Чолак полюбив їіого так, що настано- вив доглядачем над усїм в иалацї та над усїма палацами. Б.ірупі :кив в роскішному домі, серед широкого саду, їв з срібних та- рілок золотою ложкою, їздив на дорогих баских конях та брав хабарі з усїх двірських.

..От тепер я пан над панами! РСолиб иіе мені запобігти ласки в іліязївии та о:кени- тись з неьз, то став би моліє і і князем", — частенько думав Б >руш.

- .Ьзі -^

Ніп задумав згубити з сьвітп б));ггм. Раз ііііі іірт'іпіор, до прата ґі каже :

— онабіи тг;о, Уласе І Ногазї забалшлось мати молоде орлігпя. Вона бажав, іцоб ти достаїз їіого з орлиного гиїзда .?> скелях.

Юрупі думаї^ и^о Улас скрутить собі гай 10 в скелях.

— Незнать чого заманулось отііі кня- зївиї, неначе ]} Петрівку мерзлого. — обізвав ся Улас.

Одначе він ііігпов в гори та в скелї і наглядів орлине глїздо на високій скелї в печері. Скеля стреміла як стїна. Чорна ие- черя темнїла високо, високо в стїнї. З низу нї виГіти, нї 1И-ІЛЇЗТИ ; з верху молена було тільки до того гнїзда па вірьовдї спуститись.

Улас достав дві ^ііііні вірьовшг, прпвя- зав один кінець до ялинп над самою скелею, переплутав дія' вірьовки иіиурка:\ги, так пю з двох вірьової: виПитла иїбп '^драбина. Потім підглядів, ЯК' орлиця іяілетїла з гнїзда игу- катп здобутку і спустив ся по вірьовках иа низ до самої печері. Віп глянув у низ і в їіого голова заморочилась.

Спустившись по вірьовках, він влїз в пе- черю, взяв одно орлпня, посадив його в ко- шик, прпвязав гіошіпс до себе і почав вила- зити по вірьовках в гору. Коли це десь узя- лась орлиця над висок'ими скелями. Вона крутилась, к'рутплась над скелею, а далї як^ стріла тпугнула просто па Уласа і вже хотїла вдарити його ь-рилом, пі:об ;япхиутп в без- кеття. Улас вхопив орлицю за пера в крилі й крутнув так, пі,о поламав пера. Піря по-

сипалось в глибоку долину. Орлтіця крінлтула і впала на низ.

Тоді він вплїз на скелї і піпюв до дворця, ледві дихаючи.

„Тай вередливі ж оті князівни! 1 треїЗаж на смерть посилати чоловіка за отаку нїсе- штппшо", — думав Улас. вертаючись до дому.

Через царедворок Улас дав зпатп Бо- газї, що він приніс їй орлиня. ]к>газа зве- ліла покликати його до себе в сад. Вона стояла на мраморних білих східцях під ста- рим каштаном і кидала в воду лебідям та золотим рибкам гпматочкп паляниці та гру- дочки каші. Лебеді", як білі хмарки, товпіг- лпсь кругом сходів і простягали свої довгі шиї до рук Богазиних. Богаза була убрана в ясносиню, як небо, шовкову одеягу, котра незвичаїіно приставала до її чорних очий.

Улас принїс орлиня і подав Богазї.

— Ви переказували через брата, щоб я достав вам орлиня, — сказав Улас.

— Я нїколи цього не переказувала. Чи в мене розуму не має, щоб посилати тебе на смерть? — сісазала тихо Богаза: — то твій брат посилав тебе на смерть... Але я слїдком лїтала над тобою. То не мати сього орляти лїтала над тобою, як ти впсїв над безоднею ; то я стерегла тебе. Я думала тебе вдержати, як би ти, борони Боже, увірвав ся та впав, і хотіла знести тебе на дно бе- зоднї, бо я стерея^у честь і правду, як ока в лобі. Дивись : ти не піря поламав орлиці : ти оддер шматок моєї одея:і. Я стерегла твої дивні очі, бо я тебе люблю.

Улас мало навіть чув її слова : він не

- 533 -

;ііюдіш очііГі а її пишного лиця та карих ясних очий. Він впізнав чарівницю князівну, иїо зявлялась йому в лїсї над озером,

— Чи ти чуєш, що я говорю? — знов спитала в його Богаза.

Улас опамятав ся.

— Чую, — каже він, — але неначе через сон : я неначе зачарований, бо твоя краса, князївно, аїк памороки менї одібрала.

■— А покажи менї лебедине перо, коли маєш, — сказала Богаза.

Улас виїгняв зза пазухи перо. Воно з білого стало золоте.

— Ти на віки міїї, а я твоя на віки, — сказала Богаза.

Улас вертав ся через сад і, неначе че- рез сон, чув, як пахли квітки в саду, аж дух забивало, як засьпівала пісню про ко- хання Богаза, а разом з нею засьпівали всї царедворки, защебетали всї пташки в саду задзвеніли срібні та золоті листки на чарів- ничому дереві, що стояло коло дворця Богази.

— Раю мііг красний, радощі мої! — промовив Улас і почув, що на його серце злинуло щастя, злинула любов, солодка, па- хуча, як південна рожа. А пахощі од квіток лил^^сь в гарячому воздусї. Сонце ясно сьві- тил Ро ліі та білі лелїї, левкої та лимонові квітки закивали голівками, дихнули своїм солодким духом: фонтани зашуміли і замо- рочилась голова Уласова од втоми иі,астя, од роскоші серця.

Він не втерпів і обернув ся, щоб ще подивитись на Богазу. Вона стояла над озе-

- 5оі — ром серед лебедів. 51К сонце над бІЛПМіі

хмарамп, і все сьпівала, дивлячись на його : ..Люблю тебе, як сонце в небі, як правду людську!"

Улас довго стояв, як уачарований ; йому здало ся, що він бачить якийсь дпвнпїї сон, що він отот прокчінеть ся, і той солодкий сон счезне, як марево. А марево не счезало. Богаза нагодувала лебедів і тихо-тихо пішла по сходах в кришталевий дворець, облита палким промінням сонця, обсипана дрібними краплями і)іонтанів. Улас вийшов за ворота. Тоголс таки дня в вечері князь Чолак зайшов до дочки, щоб одпочити в її саду між квітісами коло фонтанів. Він сїв над озером в мраморному гульбипц. Богаза сїла поруч з ним та й кал^е до їіого:

— На що ти, тату, поставив Ь' )руша так високо над усїма ? Він нечесний чоловік, він злодїй. На віщо ти держиш Уласа на чор- ному дворі, коли чеснїїішого од його чоло- віка нема в цїлому царстві?

— Колиж я полюбив Ь)рута за його ласкавість та підлесливість. Але, коли хо- чеш, я вивірю правди в їх обох,— сказав князь.

Чолаї: вернув ся до свого дворця, по- клик-ав Е^руша та її каже:

— Колия; ти меиї вірниїі та любий, на тобі ключі од усїх моїх палат. Ходи скрізь та порядку!!. А це на тобі золотого к'лючіПк-а од па^дати, що під дворцем під земле»). Туди тільки не ходи, а і:люч деряги в себе, бо я старійі: часом, июб не згубив де.

Чолак сїв на коня і виїхав в лїс на гулянку. Юруш довго обходив усї покої,

— 535 ~

тернів, а далі, як тільки Чолак виїхав :і дво]>у. таки не втерпів : . одімкіїув невеличкі дверцї та шусть у підземну палату.

Палата пула просторна, але невисока, без вікон. Там лелгав іуНязїв скарб. Попід стінами стояли діжки з карбованцями та червінцями. Кругом стін на полицях блпш,ав золотий та срібний посуд: полумиски, здо- рові блюда, кубки дивної роботи, золоті ко- рони, обсипані дорогими тсамінцями. Серед палати на срібніїі підставці стояла біла мра- морна статз^я Богази з легким покривалом через одно 'плече, з рукою, піднятою в гору. На голові в неї блищав ізумруд, великий, як куряче яйце. Од його лив ся сьвіт по золоті та сріблі, як од сонця. В руці на пальцях статуї був почепляниїі золотий ві- нець з здорових алмазів, ізумрудів, сафірів, топазів та яхонтів. Вінець, обсипаний двома рядками камінців, сяв, ніби був обсипаний зорями. На білій шиї в статуї блищало те дороге намисто, котре знайшов Е )рупі.

В Юруша закрутилась голова од блиску тих скарбів. Він не втерпів : одчепив доро- гий вінець і сховав собі за пазуху. Золото так засліпило ііому очі, іцо він не примітив, як піднята права рука статуї звісилась в низ. Юруш кинув ся на червінці і понасипав собі усї кшиенї. В його рукп і ноги труси- лись так, шо він ледві знайпіов двері і потра- пив в їх.

Тільки тцо він одчинив двері і хотів вийти, а за дверима стоїть Чолак з дочкою.

— Так такиГг ти мені глрний ! — к'ри- кнув Чолак.— ДаваГі сюди все, шо ти покрав,

- 536 —

Юруш зблїл і мовчки оддав вінець, сше з кишень червінців не витрусив. Чолак пхнув його в другі :маленькі дверці", в підземну темну кімнату, і запер замком.

Тодї він покликав Уласа, оддав їіому всі ьслючі од палат, оддав золотого ключика та її каже:

— Дивись лсе ти за всім моім дворцем, а це золотиїї ключик од моєі скарбниці. Ходи туди що дня та з усїєі дорогої посуди сти- рай пил.

Князь знов повісив дорогий вінець на руку статуї. Улас ходив що дня в царську скарбницю і не взяв ні однісінького червінця.

Ото Чолак вивірив у його правди та й каже :

— Якуж тобі плату дати за твою вірну с.лз'жбу? На тобі миску червінців хоч на першпїі раз.

— На що мені червінці та ще й дурно. Я ще їх і не заробив, а дурнісінько брати платл^ я не хочу, — каже гордо Улас.

" — Коли не хочеш золота, то я оддам за тебе мою дочку, бо вона ні за кого не хоче їіти заміж, тільки'^ за тебе.

— На це я прпстаю, — тихо промовив Улас.

Князь присудив стяти Юрушеві голову, але Богаза випрохала в батька йому ялівоття. Його випустили з дворця тільки в тому, в чому він стояв. А Улас каже :

— Візьмиж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якоі роботи не здатний, а здатний тільки хвайдою когось приганяти та красти.

- оді —

Іди ДО батьків, кланяй ся їм та скажи, нехай йдуть до мене лштії та мед-влно пити.

Другого дня було в дворцї весілля : Богаза вийпі.іа замЬк за У^ласа.

ІОруиг вернув ся до батьілв, нічого не робив, все пив,*^ спав та байди]VИ бив, ще й задумав нагаїїкою приганяти до роботи батька її матїр. Вони довго терпіли, та й не витериіли, иерейшли лаїти до Уласа, а Юруш, розпаскудившись на паньстві, не брав ся й за холодну воду. На лихо йому, іце й хата згоріла. Юруш нї сїяв, нї садив, і зостав ся без шматка "хлїба на старість. Він мусїв за- брати торби та й пішов в сьвіти старцем.

1885 року.

Пояснене менше зрозумілих слів.

Дл-ма::; = ориляит. Аристократка =^ панї а дав-

ного, богатого роду. 5а6а = се птах; називають

його також перелесниця

або дика баба. Ікгбайка = велике весло

прптверджене до човна.

ІЗаГаТТЄ :=:::: ОГОНЬ.

Базилїка =: божий дім, збу- дованпіг як церква сьв. Павла в Римі.

Байдак = трохи більше судно.

Балаґз^а ~ ві;! л будою з ]іолотна.

В а л аму г == ] ) п б а 8 сотЬгез 8сотЬги8.

Бант = квітка, метелик чи кокарда, зроблені з стяж- ки, яіл причіпляють ся до жіночої сукнї.

Барабан =^ тарабан, б^бон.

Басувати конем =: скакати конем, їхати ґальопом.

Баигган^:^ поле на котрім садять кавуни.

Баштанник =^ господар чи сторож баштаиа.

Бильце = рами колиски.

іяітливий = скориії до біііки.

і Білюга = білуга, риба : Асірепзег Ьизо.

Блюдо = кубок.

Боа ^:= подовговате окрите на шию з футра або пер.

Бриль = капелюх, крисаня.

Бублички =:: обаранцї.

Б^^зок — боз, Зігіп^а уиі- ^•агі8.

Бутвина =:^ зеленина, котру кидають в борщ, як пе- трушка, к^зіп і т. и.

Варення = смажені в цукрі овочі.

Веселка = дуга.

Веселчині слуги = веселко ві краски, краски дуги.

Берпіа = зпаряд до рибо- ловлї, сплетенпії з ло- зини.

Бпвід = комин.

Витяжний -іи жалібний.

Вірвечка ~ мотузок.

Вірьовка = линва.

Возвіз == вивіз.

Ворса = барва.

Ворсильниіі = барвистпіі.

Вюноша — (пе})екручене з .лоиопга-') = парубок.

Гаман =: скіряппіі мііпочок п];оби ховати люльку.

мо

Гирманз'вати -- молотити ь'іньми або волами, за- пряженимц до тяжкої ко- лодки.

Гармоничцпіі ^^^^ ічірмоній- нпп.

Гатка — і"ре6ля -з илоіупи обох боках ріки, між ко- трими ходить по ріцї порок.

Горище = иіддаше.

Горнпшна — покоївка.

Горииця^покій, сьвітлицн.

Горнг)сгаєва мантия = плащ у горностаїв (Гас- ■(•оііиб егтіпеп8).

Горобина ніч — ніч. в кої- ріЦ буває велика буря (на сьв. Семена).

Гульбище = місце, де .лю- ди збирають ся на за- баву.

Галера :^ збите з дощок ве- лике човно, майже квад- ^ ратове.

1 отичнии храм == храм збудований в ґоіицькім стилю.

Демонський— чортівськии

Демено = стерно.

Дереза -^ дерево, з котрого роблять мітли.

Джентельмен = добре ви- хований пан.

Дзиґлик = столець.

Днище = дощечка, на од- нім кіши котрої сїдае прядка, всгавляючи в другий і-ребіні. або ку-

гКІЛЬ.

Доибишки = довбеньки, тягарки.

Драний = подертий, обі- драний.

давнип. старо-

чи

Древниіі давний.

Дробіннпця — дївчина жінка що доглядає машного дробл'.

Ді)ОК :^:^ рід корча зв. дрік, зїновать.

Дуга -— зігнута лїнЇ4 або якась річ зігнута як дуга.

Екзордия = молитва.

брігк == невеликий канал завширшки 4-6 меіі;)ів межи певеликими лима- нами, болотами, плавня- ми.

Жевріти ^:= горіти без по- лу мя.

Живоття = жмтє.

Забродчпк = робі ник, що заіімаєть ся ловлею ]шб неводами на заводах.

Завод = фабрика.

Задвигтіти = задрожатп.

Захарчувати — заморити голодом.

Здо^)Ове село ^^ велике село.

Зїмня ніч -= зимова ніч.

Змажка = сварня, змаганє.

Казан, казанок ^= котел, котелок.

Казарма ^= касария. бараки для робітників.

Камбула =^ риба однобочка Ріеогопесіез.

Іч'амка ==; морська трава.

Канава . канал.

Кармазин =: одежа з черво- ного сукна.

Картатий . взористий.

Кар І уз = кашкет.

Кефаль = риба лобань, .ю- бас, Ма^еі.

)41 -

Гі'иппр.п овліі — = :} кіиіп])и-

(^>иого дереь'я Саргеї5П8

5етрег\іл.-еп8. ІіЧстїки -- с'гя-.кка. тцо ип.ії-

т;и-;ть си г, т.осу. Кігпкл ;5алї-іііа = котка ;{о-

лї;зца. Клеіімо — ;;тіатх-, таи])о. Клооук = кптітл'р, тгаліітка

чернеча. К.іуня = стодола. Тіодільїііічпіі; := їоіі, що

тягне колоду при ]{ТГГЯ-

гованто неиода.

Колодка -— арені г.

Кокеїка = аальотннця.

Кокетипчатп = р.алнцятн ся.

Ііоігнш = 'іростпна, очерет.

Ііомплїмент = :мплотці. со- лодкі слова.

Контора = канцелярня, бюро.

Косогір := СКО ОІ'Ір.

Кохта = кіпка, а на футрі : фу т]і я н ка, ко жу танка .

Крадькома = украдком, крадки.

Кран = чопик.

Крендель :^- колачіїк, Гіу- блпчок, баранок.

Крплаш := помічнпк рибо- ловного отамана.

Кружево = :^гереяxево, ме- реячч.-а, корунгч-а.

Крячка = дпка качка.

Крючечки = гачки.

Кузка = комаха.

Кульбаба = ростппа Тага- хасшп Вепз Ьеопіз. <

Кулїш == рідка каша. |

Курінь = рід меиіканя. І

Кутц г:^ корч. ■ І

Лава на Днїіі])і — па Днї-

прових порогах. Ладен -- готов. Лаке])да — рід морсі. і.ої

рибі!. Л евкоя леві.иііїіі ]\І аііЬіо-

1а іпсапа, аітпа. Лежанка ^= припічок. Локони :-= пуклї чи льоки

вол о ся. Ля.ма деревяна = тягло, Маляса = буракова патока. ]\ І анти я = :!верхна довга

()ДЇЖ.

Марево =г сухиіі туман, нїя.ні вииарії.

Мартин = птах такої на;звп.

]\Гатня = ;5адиа частина волока.

МатошніїК:^^ маточнпк (кліточка для матки пчоли).

Мережа = ятїр.

^[оIпка ^^ комаха іакої назви. ТЬгі|.8.

Навмаїш = навгад.

РГа зирцї := начпркоіі, в слід, не випускаючп з очиії.

Намисто -^ пацьорки, ко- ралі".

Наркотичний = одурмашо- ючпії.

Настиритись = надоїстн.

Настренчити дїтпй = на- строїти д.

Небога = своячка.

Невод = невід, волок.

Некрз'тчпна =: рекрутчина.

Низка = ряд.

Ночви =^ иеці,-іт.

Одутловатий = набряклий, оііухлиіг, ппкатиії.

Оранда -.- коріима. піинок, арепда.

— 54^! -

( )<*аиу.і =^ иіслаиець дїдгічп

Опітняр =-= ііа^ва росттгни, іцо росте па таких міс- цях як оги'рет.

Осокір ^= рід тоиолї Рори- ІТ18 аШа.

Остооісїтгт ::= надоїстл.

Ослтрипа =: на:}ва ртібп

АссІреПвеГ 8ІП1ГІ0.

Огара — череда.

Пагоння = паріст. па]іісток.

парісль. відросток. ІТалажкп = назва рибл. Парчовигт = :?латоглавтпг.

ґрезетовпи. Пацюк = іцур. Перегодя = перегодом. Перезва == весїльнпй обр^ д.

Другої ДНІІНП ПІГ'ЛЯ він-

чаня рідня МОЛОДОЇ ітде в гостину до хатії бать- ків молодого; іїд^'^іп сьпі- вають відповідні піснї. Перелегнпк = Порт-споку-

снпк у ВПДЇ ОГНЯНОГ(і

змія, що лїтає до жінки. Переспи = насип з землї. Півнї морські — рід риби. Підряд = підприємство. Підрядчик ^ підпрпє:мець. Підряжати ся --^ підііімати

ся. взяти в ТіІДЩ)Ив>Г-

ство. Підтич = патик ^пг друк*.

па котрім розвіпгують

неводи п мережі. Плавнї=очеретяна заросль

що або завсїди стоїть у

водї, або тільки па весну. Повітка = древітня. мала

шіпка. Погреб = пивниця, льох. Поділ ■= поділок спіднпцї

або соро^ПчИ.

Цодуїине = податок. Полїтник --]*обітпт)і. иаия-

тіїіг на .іїто. Поронщик = тпіг що веде

иорон. Прихожа == пе]»едиокііі. П])ичал = линва, котру кп-

дають. и^оби задержати

іи>рон коло берега. Пріїчандалгї = пртгналел,-

ИоСТІЇ.

Проз — мимо. коло.

Проску]шшщ = жіпгча. ни> пе^іе проску])и.

Птииіииця = дївчипа чи -кіпка, що ходить ко.то до:машіиіго дробу.

Пундики = тістечка.

Разки намиста = рядки (шну])КИ) пацт.о]>і;ів, ко- ра лї в.

Реиуі ация = слп ва. добра слава.

Різа = риза.

Розпуттє = роздорі же.

Росчптатп = обрахувати.

Росчот = по2оахунок, обра- хунок.

Рядно = полотно.

Ряст = Ргіпіпіа уегі8.

Сахар == цукор.

Саха]піиця =^ цукорикчка.

Сахарня = ц^укроварня.

Свинюшник = свинарник, свинярня. хлїв на свипї.

Сертук, сїртук = сурдут.

Ситець = перкаль.

Сїмя = родина.

Окривати... повели = пове- ли надівати на голову ознаку жінки.

Скумб]шя = риба зв. бала- мут або чпбрик {^сошЬвг 8сотЬгп8.

54В

Ції

ти

па

С.'ПІНЄ =: маііи,ч'. Г(Шоііець --- '^'|^аиа 'іс]іН(і

лої оарііп. що росто

голопчаках. Спранлятії ся = довідуи;

ся. інфор.\[уваги с;[. С така и =: с кл я ііка . Стапотііі = начальник. Станоитііі тіриотап =

чальптік иолїцігї и

стинї по віта. Старець -Г-. жебрак. Стрічка = стни.кп. Строковий := тгянкттііі:

час. Стябло = доілка в ^іовнї,

де складають ся иеводті Су дно = ч а іік а , б а п д а к.

дуб, барка. Суи = і()іггка, .'іупа. Суспіль стразом, ридом.

Таган = трлпіжок.

Талїя = стан.

Тараігя =])иба Сзфгіппз

уітЬга. Терези =лага. Терноі-лив = дерево сливо

ве. Ргипиз (Іотезііса. Течия = потік. ст]>уіі. Титла = ;так скороченя і

письмі.

'ГлїИИИІІ :!ИЄЛІ0;,К(МІИІГ, І>.11-

ни!и,(чигіі. І Т<^встиіі — груби іі. ' Топа := ;іЛ(>в.і(чіі рибп. ' Тьо])ка =г= 'і'Є|)Ь'а в цук]к»-

вариї. І Трапезувати гзі їсти. ^ Т])усі]тп = г)бмап,з^вати.

тукати ;!а чтгсь. Туфлї =: паитофлї. Убігати = всунути, впхати. Хвайда = нагайка. Ховраніка = суслик. Хиря — хороба, хорніг, що ліаг. зиомоицлий вигляд. Хми:; 1^ П])утр.. тппкпті хво- рост. Х])епци.' — })ід забави. Царедворка-:^ придвірна

служка.. Чадо г- дп'їлгпа. Шппіак = ігрилбиця. ІИматоїс := кусник. Шуба = <()утро, іуожук. Шугатп = лїтатіг лишаючи

за собою гомін. [ Шу.іїка =^ яструб. Щогла ^г- довгиі'і дручок.

машт. ІЦу],а -^^ іцупак. і Юбка --=: запаска.

Зміст 1-ого тому.

Іван Нечуіт-Левіцькпй І.

Микола Джеря. повість 1

Запорожці", каїка 169

Бурлачіч-а. повість 202

Баба Параска та Г.аиа Палажка :

I. Не можна оаГіі Паралц вдр2іжатпсь на селї . 451

II. Благословіть бабі Палажцї скоропостпжно

вмерти 468

В концерті' 486

Два брати, казка 510

Пояснене менше зрозумілих слів 539